Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 13

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Виникнення нової лексики породжує нові проблеми її перекладу. Так, проблемами перекладу та перекладоз­навства займались вітчизняні та зарубіжні науковці: Р.Т. Белл, О.В. Дзера, Д. Дюришин, Е. Еткінд, В.М. Коміса-ров, В. Коптілов, В.В. Левик, Л.Г. Лейтон, В. Радчук, С. Саймон, Дж. Семюелсон-Браун, Г. Співак, Р. Якобсон та інші.

Проте, актуальним для теорії та практики перекладознавства залишається питання виникнення та перекладу англійських неологізмів.

Неологізм - це мовна одиниця, утворена для визначення нового поняття. У наш час це найменування нових речей, товарів, ліків, продуктів сучасної технології. Неологізми утворюються на грунті нових концепцій, соці­альних явищ, міжнародних стосунків, тому їхня кількість завжди збільшується, коли відбуваються важливі події, з'являються нові теорії, нові соціальні прояви, тенденції поведінки [6].

Під неологізмом розуміють слово чи зворот, створений для номінації предмета чи вираження нового понят­тя [8, с. 417-418]; лінгвістичну інновацію [9, с. 134-136]; індивідуальну лексичну одиницю [5, с. 418-422]; нову лексичну єдність у сукупності своєї форми та значення або зовсім нове значення певної лексичної одиниці, яке додається до вже наявного, але яке не є зафіксованим у словниках, що виникає задля акту комунікації і сприйма­ється як нове протягом певного періоду часу [10, с. 46].

Існує три основні способи утворення неологізмів в англійській мові: за допомогою моделей власної системи словотворення, шляхом запозичення слів з інших мов, за рахунок розширення об'єму значень вже існуючих слів.

Створення неологізмів представляє собою складний мовленнєво-розумовий процес, що реалізує водночас різноманітні когнітивні та мовні механізми. Більшість вчених виокремлюють наступні когнітивні механізми: аналогія, асоціація, опозиція, меліорація, асиміляція, акцентування, понятійна компресія, деталізація. До мовних механізмів відносять афіксацію, словоскладання, скорочення, запозичення, семантичні способи словотвору, кон­версію, вигадування слів, інновації, що складаються із багатоструктурних компонентів [1].

Зацний Ю.А. наголошує, що збагачення розмовної лексики англійської мови в перше десятиліття ХХІ сто­річчя здійснювалося майже винятково за рахунок власних мовних ресурсів шляхом лексичної, семантичної і фразеологічної деривації, тобто шляхом створення нових лексичних, семантичних і фразеологічних інновацій з існуючого в англійській мові матеріалу. Надходження з інших мов у цей період складають менш 1,0%.

Понад 80% інновацій виникло внаслідок застосування механізмів словотвору. Аналізуючи активність різних способів словотвору, необхідно зазначити, що за кількістю неологізмів найбільш активні способи можуть бути розшаровані в такому порядку: 1) словоскладання; 2) телескопія; 3) афіксація; 4) конверсія; 5) зворотня деривація (реверсія). За допомогою цих способів було "виготовлено" 96% словотворчих неологізмів [4, с. 13].

Крім того, мовознавці виділяють групи фонологічних неологізмів, які утворюються від окремих звуків. До цієї групи відносяться слова, утворені від вигуків: Zizz (британський сленг) - короткий сон (імітація звуків, які видає людина увісні). Такі неологізми мають найвищий рівень конотації новизни, що пояснюється незвиклістю та свіжістю їх форм.

Отже, неологізми можуть утворюватись внаслідок природного потягу мовця до новизни та утворювати так звані мовні надлишки super-duper - надзвичайно гарний, вищої якості; fuddy-duddy - старомодний, відсталий.

© Касаткіна-Кубишкіна О. В., Курята Ю. В., 2012H.            М. Биховець наголошує, що неологізм - це нове слово, нове або по формі, або по змісту. Виходячи з цього,
мовознавець виділяє 1) власне неологізми, де новизна форми поєднується з новизною змісту
(bio-computer -
комп'ютер, котрий імітує нервову систему живих організмів); 2) транс номінація, яка поєднує новизну форми
слова зі значенням, яке вже раніше передавалося іншою формою:
sudser - мильна опера, big C - рак; 3) семантич-
ні інновації (переосмислення), які являють собою неологізми, в яких нове значення позначається формою, котра
вже існувала в мові:
bread - гроші, drag - нудьга [2].

В останні десятиріччя найбільш інтенсивно поповнюється суспільно-політична й економічна лексика, що ві­дображає міжнародне життя, суспільні рухи, суспільні проблеми та нові наукові новоутворення - високо спеціа­лізовані терміни, які вживаються у відносно вузьких колах фахівців. Вона відображає докорінні зміни, пов'язані з розповсюдженням та реалізацією економічних теорій, з переходом багатьох країн до ринкової економіки, з удосконаленням управління економікою та її окремими ланками, швидким розвитком науки.

О.В. Дзера наголошує, що мовознавець Р. Якобсон виділив три типи перекладу на основі семіотичного під­ходу: внутрішньомовний переклад, або перефразування, тлумачення словесних знаків за допомогою інших сло­весних знаків тієї ж мови; міжмовний, або власне переклад, тлумачення словесних знаків іншої мови; міжсемі-отичний переклад, або трансмутація, тлумачення словесних знаків за допомогою несловесних знакових систем. Зразком внутрішньомовного перекладу слугують різноманітні адаптації художніх творів - Подорож Гуллівера, адаптована для дітей, Гамлет, втиснутий в одну сторінку коміксу; міжсеміотичний переклад блискуче ілюструє Кармен - спершу повість Меріме (словесна знакова система), потім несловесні системи - опера Бізе, балет Ще-дріна, що переходять у словесні, і врешті, численні кіно- і мультиплікаційні версії [3].

При перекладі неологізмів іноді буває важко знайти відповідні слова в іншій мові через те, що соціокультурні та історичні умови життя народу, мовою якого здійснюється переклад, не потребували певного слова. Викликає труднощі переклад неологізмів і тому, що вони відсутні у словниках. Для правильного перекладу необхідно про­аналізувати структуру слова і підібрати відповідний аналог у рідній мові. Найуживанішими способами перекладу є: транслітерація (транскрипція), калькування, описовий та роз'яснювальний приблизний переклад.

Спосіб транслітерації або транскрипції (briefing - брифінг; wifi router - wifi роутер) слід використовувати як-найобережніше при перекладі, адже саме він призводить як до втрати цінності слова у мові, так і до існування у мові декількох перекладів одного і того ж слова, що є небажаним.

Калькування - це спосіб перекладу, який найчастіше застосовується під час перекладу еквівалентних понять у двох мовах або для називання поняття, яке нещодавно з'явилось у мові. Таким способом перекладається пере­важно еквівалентна лексика. Наприклад, chocoholic - той, хто дуже полюбляє шоколад, antihero - антигерой, analogdisplay - аналоговий дисплей тощо.

Під час перекладу в окремих випадках доводиться застосовувати контекстуальні заміни чи описовий пере­клад. Більшість нових слів належать до безеквівалентної лексики, а тому виникають труднощі під час передачі їх українською мовою (наприклад: Google juice - людина, яка проводить більшу частину часу у пошуковому сер­вері; wikiality (wikipedia + reality) - дійсність, визначена партнерською домовленістю). Опис та роз'яснювальний переклад - переважний спосіб перекладу новоутворень. Часто використовується контекстуальний переклад, який зазвичай протиставляють "словниковому перекладу", зазнаючи, таким чином, відповідності, які слово може мати в контексті на відміну від наданих у словнику. Я.І. Рецкер говорить, що цей засіб перекладу "міститься в заміні словникової відповідності при перекладі контекстуальною, логічно зв'язаною з нею відповідністю". При цьому характерна відсутність будь-яких відповідностей самого слова, яке перекладається, і його зміст передається за допомогою трансформованого відповідним чином контексту [7].

Сьогодні з бурхливим розвитком обчислювальної техніки, кожен перекладач/перекладознавець може само­стійно і досить швидко перекласти текст, провести його статистичні дослідження, які, ще десять років тому по­требували багатомісячних зусиль наукових колективів. Це значно спростило і прискорило проведення наукових досліджень і дозволило багатьом практичним перекладачам долучитися до теоретичного осмислення актуальних проблем перекладознавства.

Проте системи машинного перекладу не повністю виправдовують покладені на них сподівання - вони спро­можні працювати більш-менш адекватно з технічними, а не з художніми текстами та з новою термінологією. Удосконалення подібних систем потребує ґрунтовних теоретичних розробок. Не менш актуальним видаються проблеми еквівалентності перекладу, визначення критеріїв оцінки результатів.

Отже, перекладач повинен мати якщо не грунтовні, то принаймні достатні для перекладу знання в сфері не лише філософії, естетики, географії, ботаніки, мореплавства, астрономії, історії мистецтв, а й сучасної науки та техніки, адже ідейно-образна структура оригіналу може стати в перекладі мертвою схемою, якщо перекладач не уявляє собі того суспільного середовища, в якому виник термін, тих причин, які покликали його до життя, і тих обставин, завдяки яким він продовжує жити.

Крім того, існує співвідношення між типами неологізмів у аспекті міжмовної комунікації та способами їх перекладу. Так, безеквівалентна лексика перекладається описовим способом; фонова лексика - найчастіше пе­рекладається способом приблизного перекладу; а еквівалентна лексика - способом калькування, якщо існують спільні поняття у мовах, або за допомогою підбору еквівалента. У процесі перекладу найважливішим є його прагматичний аспект - необхідно враховувати екологічні, соціокультурні, національні "відтінки" неологізмів. У процесі перекладу неможливо уникнути трансформації, але не слід забувати, що перекручення вихідної інформа­ції або ж повне уникнення перекладу є небажаними явищами.

Література:

2. I.  Александрук І. В. Когнітивні та мовні механізми утворення неологізмів та оказіоналізмів у творах жанру фен-
тезі [Електронний ресурс]
http://www.ukruniver.rv.ua/VNS1/Aleksandruk_I.VpdfБиховець Н. М. Запозичення серед англійських неологізмів (70-ті роки) / Н. М. Биховець // Мовознавство. -1988. - № 6. - С. 57-63.

3. Дзера О. В. Жанри художнього перекладу / О. В. Дзера // Записки перекладацької майстерні. - Т. 1. - Львів, 2000. - С. 18-37.

4. Зацний Ю. А. Нова розмовна лексика і фразеологія: Англо-український словник / Ю.А. Зацний, А.В. Янков. -Вінниця, 2010. - 224 с.

5. Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения / Е. С. Кубрякова. - М : Языки словянской культуры, 2004. - 560 с.

6. Мигляченко Л. Г., СамусенкоА. К. Лексичні неологізми в парадигмі сучасної англійської мови / Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції "Сучасні тенденції викладання іноземних мов у вищій школі: Інди­відуальні завдання як складова навчального процесу", 26 січня 2010р., м. Київ.

7. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика / Я. И. Рецкер. - М. : Валент, 2009. - 240 с.

8.  Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава : Довкілля. - К., 2006. - 716 с.

9.  Bloomer A. Introducing language in Use : A Course Book / A. Bloomer, P. Griffiths, A. J. Merrison. - L., New York : Routledge, 2005. - 495 p.

Harly H. English words: A Linguistic Introduction / H. Harly. - Oxford : Blackwell Publishing, 2006. - 290 p.УДК 81':25:340.113

Касяненко Д. С.,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЮРИДИЧНА МОВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ПЕРЕКЛАДУ ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ

У статті досліджено юридичну мову крізь призму перекладу юридичних текстів, запропоновано її визначення, проаналізовано її характерні риси, які мають вирішальне значення для перекладу юридичних текстів. Ключові слова: юридична мова, переклад юридичних текстів.

Статья посвящена исследованию юридического языка с позиции перевода юридических текстов. В статье проведён анализ характерных особенностей юридического языка, предложены его определения, которые имеют ключевое значение при переводе юридических текстов.

Ключевые слова: юридический язык, перевод юридических текстов.

This article is aimed to explore the category of legal language from the position of legal text translation, as well as to determine legal language and to analyze their peculiar features, which are important for legal text translation. Key words: legal language, legal text translation.

Останнім часом юридична мова стійко закріпилась як об'єкт наукових досліджень, про що свідчать розвідки відомих науковців - В. Вайсфлога, Д. Буссе, П. Сандріні, Е. Вісманн, Н.В. Артикуцої, О.А. Шаблій та інших. Не­зважаючи на певну активність та зацікавленість сучасних дослідників категорією юридичної мови, недостатньо висвітленими і надалі залишаються аспекти її зв'язку з іншими науками, зокрема, перекладознавством. Мета даної розвідки - дослідити специфічні риси юридичної мови крізь призму перекладу юридичних текстів. Ви­значена мета передбачає розв'язання таких завдань - виявити особливості юридичної мови, які дозволяють ви­окремити її серед інших фахових мов; дослідити вплив встановлених ознак юридичної мови на процес перекладу юридичних текстів різними цільовими мовами (далі ЦМ). Об'єктом дослідження виступає юридична мова (далі ЮМ), представлена німецькомовними та англомовними версіями законодавчих текстів ЄС, а також відповідними авторськими перекладами українською мовою.

В юридичному перекладі фахівці надають юридичній мові особливого статусу через її нормативний, пер-формативний, імперативний та спеціальний характер, адже лише мова дає змогу зафіксувати й донести до ре­ципієнтів правові норми, які регулюють суспільні відносини, впливають на волю та свідомість громадськості, виражають волю законодавця тощо. Специфічні ознаки мови права, звичайно, призводять до певних наслідків у юридичному перекладі.

Так, серед особливостей правничої мови дослідники виділяють трансдисциплінарність або взаємозумовле­ність мови та права, оскільки "без мови немає і не може бути правового регулювання" [3, c. 55].

Для дослідження ЮМ активно застосовуються лінгвістичні методи та прийоми, оскільки "право... констру­юється засобами мови" [1, с. 579]. Український дослідник М.П. Кочерган наголошує, що "лінгвістична теорія є тим місточком, який поєднує філософську і конкретно-наукову методологію" [2, с. 208]. Знання мови, бездоганне володіння нею сприяє точності юридичних формулювань, унормованому застосуванню юридичної термінології, правильному укладанню юридичних документів тощо.

Розділ науки, який досліджує питання мови та права, називається в німецькій науковій літературі "правничою лінгвістикою" ("Rechtslinguistik"). Уперше цей термін у 1976 році ввів у науковий обіг німецький учений Адаль­берт Подлех. "Правничою лінгвістикою" він назвав "сукупність усіх методів і результатів досліджень, що сто­суються питань зв'язку мови та норм права і відповідають вимогам сучасної лінгвістики" [9, с. 31-52]. Сучасна українська "Юридична енциклопедія" пропонує таке визначення терміна "юридична лінгвістика" - "... міждис­циплінарна галузь знань про взаємозв'язок мови і права, мовні засоби вираження правничих понять і категорій, мовностилістичні ресурси у сфері правової комунікації" [6, с. 472]. Предметом її аналізу є мова, "яка функціонує у сферах правотворення, правозастосування і судочинства, юридичної науки та освіти [там само].

Проблема щільного зв'язку мови та права екстраполюється в юридичному перекладі і зумовлює надзвичайно високі вимоги до компетентності перекладача у відповідних дисциплінах, зокрема його додаткову спеціалізацію в певній галузі права.

Серед інших характерних особливостей ЮМ науковці відзначають також високий ступінь абстрактності юридичних понять. На відміну від галузей точних наук, техніки, природознавства, де терміни позначають певні предмети і зображуються, наприклад, графічно, правнича мова виражає абстрактні поняття, категорії та зв'язки між ними. Така ознака ЮМ призводить до труднощів точного відтворення змісту вихідних термінів цільовою мовою.

Відмінність ЮМ від фахових мов точних наук полягає в її приналежності до певної національної правової системи [7, c. 47], що становить наступну важливу особливість ЮМ. У цьому контексті слушно згадати запро­понований В. Вайсфлогом термін - "Systemgebundenheit der Rechtsbegriffe / Rechtssprache" [11, c. 91] - безпо­середня залежність правничих понять / правничої мови від системи національного права. Так, наприклад, по­няття німецька мова права не існує, адже німецька мова є національною мовою Німеччини, Австрії, Швейцарії, де панують власні національні правові системи. Відповідно слід розрізняти юридичну мову ФРН, юридичну мову республіки Австрії та юридичну мову Швейцарської конфедерації. Кореляція цієї риси фахової мови пра­ва в юридичному перекладі особливо гостро постає під час добору термінологічних відповідників ВМ та ЦМ, оскільки ЮМ кожної держави відзначається своїми власними ознаками, які формуються протягом становлення її національної правової системи, історії, культури, релігії тощо. Наслідком неминучих розбіжностей є те, що

 

© Касяненко Д. С., 2012термінологічні одиниці ВМ та ЦМ часто не покривають значення одна одної. В цьому контексті доречно згадати, що відомий французький юрист та політик Ш. Монтеск'є у своїй праці "Про дух законів" особливого значення надавав навіть географічним чинникам, клімату, ґрунту, рельєфу, звичкам, традиціям і релігійним віруванням, чисельності, матеріальній забезпеченості, економічній діяльності населення, характеру чинної політичної влади держави тощо.

Натомість В. Вайсфлог вважає, що будь-яка правнича мова є, передусім, національною спеціальною мовою. Він вводить термін безпосередня залежність права від національної мови, котру, як зауважує українська дослід­ниця О. А. Шаблій, не важко довести: "... адже генетичні та структурні особливості певної національної мови не можуть не впливати на морфологічні, структурні й семантичні особливості термінів та на синтаксичні особливос­ті фахових формулювань" [5, с. 9].

Таким чином, у контексті досліджуваної проблематики ми виходимо з того, що мова права існує й розвиваєть­ся разом із суспільством, його історією, національними традиціями, релігією, правовою та загальною культурою, і тому юридичний переклад - це складний вид мовленнєвої діяльності, який вимагає максимальної обізнаності перекладача у правових культурах, історії, національних традиціях ВМ та ЦМ задля адекватного та повноцінного відтворення вихідної інформації ЦМ.

Класифікація ЮМ у літературі залишалася тривалий час невизначеною та спірною. Сучасні дослідники вва­жають юридичну мову фаховою мовою правників [3; 5]. Донедавна деякі науковці обстоювали позицію, що мови права не існує, оскільки зазначена мова є обов'язковою нормою для кожного громадянина. Так, на думку В.М. Савицького: "мову законодавства... було б неправильно називати фаховою мовою. В ній наявні деякі суто юри­дичні поняття й терміни, але її словниковий склад - загальнолітературний, інакше закони були б недоступними для громадян" [4, с. 22].

Німецькі вчені вважають, що право послуговується власною мовою, і підкреслюють, що ЮМ - це не звичайна загальновживана мова або розмовна мова, а фахова мова [7; 9; 10; 11]. Досить влучно функцію та призначення ЮМ пояснює В. Одерски. На його думку, мова - це найважливіший засіб комунікації юристів і робочий інстру­мент правників. Так само, як стоматологу для роботи необхідне свердло, юристам потрібна мова.

У цьому контексті слушно навести термін "Adressatenpluralitat der Rechtssprache" (плюралістичність адреса­тів юридичної мови), яким П. Сандріні виокремлює важливу ознаку ЮМ, адже вона обслуговує не лише замкне­не коло фахівців (юристів), а й усіх громадян, що становить іще одну суттєву відмінність ЮМ від інших фахових мов [10, c. 139].

Згідно з визначенням Л. Гофманом фахової мови, під ЮМ ми розуміємо сукупність у всіх мовних засобів, які використовуються у сфері права з метою успішної комунікації між фахівцями даної галузі. При цьому варто наголосити, що національне право будь-якої держави складається з різних галузей права, і всі галузі права репре­зентує єдина фахова мова - національна мова права.

Таким чином, ми обстоюємо позицію, що ЮМ є, безперечно, фаховою мовою, містить особливості націо­нальної мови права, співіснує паралельно із загальновживаною мовою і відзначається притаманними тільки їй лексичними, синтаксичними, текстуальними, стилістичними та прагматичними ознаками, які вирізняють її серед фахових мов інших галузей, дозволяють визнати своєрідним "лінгвістичним феноменом" ("linguistic fenomen") [8, c. 20]. Зрозуміло, що специфічні риси ЮМ екстраполюються в юридичному перекладі, корелюють у собі майстерність літературного перекладу, термінологічну точність технічного перекладу, додаткову спеціалізацію перекладача у певній галузі права тощо і визначають подальші вектори наукових досліджень зазначеної про­блематики.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства