Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Література:

1.Колодій А. Герменевтика юридична / А. Колодій // Юридична енциклопедія : в 6 т. [редкол. Ю. С. Шемшученко та ін.]. - К. : Укр. енцикл., 1998. Т. 1 : А-Г. - 672 с.

2.Кочерган М. П. Загальне мовознавство / М. П. Кочерган. - К. : видавн. Дім "Академія", 1999. - 288 с.

3.Правнича лінгвістика : навч. посіб. / Г. П. Проценко, Л. М. Шестопалова, О. Ф. Прохоренко [та ін.] ; за заг. ред. С. М. Гусарова. - К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. - 312 с.

4.Савицкий В. М. Язык процессуального закона. Вопросы терминологии. / В. М. Савицкий [под ред. А. Я. Су­харева]. - М. : Наука, 1987. - 286 с.

5.Шаблій О. А. Переклад юридичних текстів (на матеріалі правничих термінологічних систем ФРН та України) : [навч. посібник] / О. А. Шаблій. - К. : ВПЦ "Київський університет", 2008. - 227 с.

6.Юридична енциклопедія : в 6 т. / [Редкол. : Ю. С. Шемшученко та ін.]. - К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. - 669 с.

7.Busse D. Recht als Text. Linguistische Untersuchung zur Arbeit mit Sprache in einer gesellschaftlichen Institution / Dietrich Busse. - Tubingen : Niemeyer, 1992. -Bd 131. - 359 S. - (Reihe Germanistische Linguistik)

8.Cao D. Translating law / D. Cao // Topics in Translation : 33. - Clevedon, Buffalo, Toronto : Multilingual Matters Ltd, 2007. - 189 p.

9.Podlech A. Rechtslinguistik / A. Podlech // Rechtswissenschaft und Nachbarwissenschaften [Hrsg. D. Grimm ]. -Munchen, 1976. - Bd. 2. - S. 105-116.

 

10.Sandrini P. Transnationale interlinguale Rechtskommunikation: Translation als Wissenstransfer / P. Sandrini // Rechtssprache Europas. Reflexion der Praxis von Sprache und Mehrsprachigkeit im supranationalen Recht. [Hrsg. I. Burr, R. Christensen, F. Muller]. - Berlin : Duncker & Humblot, 2004. - S. 139-156.

Weisflog W. E. Rechtsvergleichung und juristische Ubersetzung. Eine interdisziplinare Studie. / W. E. Weisflog. -Zurich : Schulthess Polygraphischer Verlag, 1996. - 202 S.УДК 8Г255.2/82-193.3

Качановська Т. О.,

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

СПЕЦИФІКА ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ОДНОРІДНИХ РЯДІВ ІЗ ФРАНЦУЗЬКИХ СОНЕТІВ 19 СТ.

У статті вивчаються основні тенденції, що спостерігаються при відтворенні однорідних рядів (тобто синтак­сичних конструкцій, компонентами яких є однорідні члени речення) в українських перекладах французьких сонетів. Ключові слова: поетичний переклад, сонет, паралелізм, однорідний ряд.

В статье изучаются основные тенденции, наблюдаемые при воспроизведении однородных рядов (т.е. синтак­сических конструкций, компонентами которых являются однородные члены предложения) в украинских перево­дах французских сонетов.

Ключевые слова: поэтический перевод, сонет, параллелизм, однородный ряд.

We study the main tendencies observed on the rendering into Ukrainian of the homogeneous series (i.e., syntactic constructions consisting of homogeneous members in a sentence) used by French sonneteers by their Ukrainian translators. Key words: poetic translation, sonnet, parallelism, homogeneous series.

Проблема відтворення поетичних оригіналів у єдності змісту та форми в умовах асиметрії етномовних кар­тин світу є надзвичайно актуальною в сучасному перекладознавстві. Однорідні ряди (далі - ОР) широко вжива­ються у французьких сонетах і здатні виконувати різноманітні стилістичні функції (короткий перелік див. у [5, с. 286-287]). За своєю структурою ОР належать до розряду багатокомпонентних образів, а такі образи рідше, ніж однокомпонентні, мають повні відповідники у перекладах поетичних текстів [9, с. 31]. Це великою мірою відбувається через спротив поетичної форми, що його зустрічає багатокомпонентність образу, і який зумовлює як кількісні, так і якісні трансформації цього образу у перекладі [9, с. 21]. У перекладознавчому аспекті явище однорідності досліджувалось, зокрема, Л. Зіневич, В. Савчин, А. Мешоннік та у циклі статей автора (короткий перелік посилань на ці роботи див. у [4, с. 23]). Розглянуто морфологічний склад ОР в оригіналах і перекладах, позиційні зміни при відтворенні ОР, вплив комунікативних інтенцій та ідіолекту автора та його перекладача на особливості відтворення ОР, найбільш типові перекладацькі відповідники ОР, вжитих у сонетах Ередіа, особли­вості вживання у перекладі ОР, що не мають формально конвергентних відповідників в оригіналі, однак специ­фіка відтворення ОР у перекладах творів різних авторів вивчена ще недостатньо. Предметом нашого розгляду є ОР у сонетах Ж. де Нерваля, Ш. Бодлера, С. Малларме та Ж.-М. де Ередіа (всього 210 сонетів) і їхніх україн­ських перекладах, запропонованих М. Зеровим, О. Зуєвським, Д. Павличком, Д. Паламарчуком, М. Москаленком, І. Петровцієм та Є. Кононенко. Метою розвідки є аналіз основних тенденцій, що спостерігаються при відтворенні ОР різними українськими перекладачами.


Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що в оригіналах міститься понад 730 ОР. У перекладах спостерігається велике різноманіття оказіональних відповідників наведених у першотворах ОР, а також певна кількість вилучень цих синтаксичних конструкцій (близько 5 % від загальної кількості ОР), пор.:

Згідно з Таблицею 1, дуже незначна частина наявних в оригіналах ОР (менше 6 %) має у перекладах узуальні конвергентні відповідники, тоді як в них переважають формально конвергентні та дивергентні відповідники (у сукупності понад 88 %). Виявлені відмінності між показниками відтворюваності ОР у досліджуваних вибірках перекладів можна пояснити особливостями ідіолекту і творчих настанов автора і його перекладача. Так, вели­ка питома вага узуальних конвергентних відповідників ОР у сонетах Ередіа зумовлюється тим, що переважна більшість цих рядів міститься у назвах сонетів та циклів сонетів, де не діють метро-ритмічні обмеження, напр.: (1) CENTAURES ET LAPITHES [11, с. 26] — КЕНТАВРИ І ЛАНІТИ [3, с. 60] Д. Паламарчука). у досліджуваній вибірці

© Качановська Т. О., 2012перекладів найвищі показники відтворюваності ОР спостерігаються у М. Москаленка, а найнижчі - у Д. Пала­марчука і О. Зуєвського. Слід зазначити, що ці показники у М. Москаленка є стабільно високими, незалежно від автора, що перекладається. Нижченаведені приклади ілюструють певні недоліки та переваги обраних перекла­дачами стратегій відтворення ОР: (2) Ils fuient, ivres de meurtre et de rebellion, / Vers le mont escarpe qui garde leur retraite [11, с. 26] — Вони мчать стрімголов, сп'янілі від розбою, / До втечища свого, що поміж гір крутих [3, с. 61] Д. Паламарчука); Щодуху мчать, п'яні від злочину й розбою,/ Вони до захистку, що в хащах горових [3, с. 234] М. Москаленка); Nommez-nous ... toi de qui tant de ris framboises /Se joignent en troupeau d'agneaux apprivoises / Chez tous broutant les vceux et belant aux delires [6, с. 28] — Настанови мене ... Де заграва калин /1 табуни ягнят, привабливих, мов крин, / Коли до сонця він поверне свій келішок [Малларме 1990, 26] О. Зуєвського) Призначте нас... О ти, чий малиновий сміх / Чудує, наче гурт ягняток молодих, / Що скубають жагу і блеють знавісніло [6, с. 29] М. Москаленка). Зокрема, у прикладі (2) Д. Паламарчук замінив ОР формально дивергентним відповідником, але компенсував втрату паралельної конструкції у ширшому контексті (завдяки симетричній побудові наступного рядка), тоді як М. Москаленко відтворив ОР близько до оригіналу, але через це йому довелось вдатися до поетич­них вільностей (зміна наголосу у прикметнику п'яні) тощо. У прикладі (3) М. Москаленко також запропонував для наявного у Малларме дієслівного ОР близький до узуального відповідник у формі ОР, тоді як О. Зуєвський цей ОР вилучив, а через дописки та заміну образів у ширшому контексті (пор., напр., framboisёs>калин) його текст межує із вільним перекладом-перелицюванням.

Отже, хоча асиметрія етномовних картин світу нерідко унеможливлює точне і формально конвергентне від­творення багатокомпонентних образів, в цілому у пізніших за часом виконання перекладах одного і того самого твору простежується підвищення рівня відтворюваності ОР. У підходах перекладачів до відтворення досліджу­ваних ОР є як спільні, так і відмінні риси, а високий рівень відтворюваності певних синтаксичних конструкцій у перекладі (як у М. Москаленка) може свідчити не тільки про неабияку перекладацьку майстерність, а й про певні буквалістичні тенденції. Цікавим напрямком подальших досліджень є вивчення специфіки відтворення україн­ськими перекладачами вжитих у французьких сонетах ОР.

Література:

1.Бодлер Ш. Літанії Сатани / Пер. з фр. І. Петровція / Ш. Бодлер. - Ужгород : Госпрозрахунк. ред.-видав. відділ Закарпатського обл. упр. по пресі, 1994. - 148 с.

2.Бодлер Ш. Поезії / Пер. з фр. Д. Павличка і М. Москаленка / Ш. Бодлер. - К.: Дніпро, 1999. - 271 с.

3.Ередіа, Ж.-М. де. Трофеї / Пер. з фр. Д. Паламарчука / Ж.-М. де. Ередіа. - К. : Юніверс, 2001. - 280 с.

4.Качановська Т. О. Морфологічні характеристики багатокомпонентних образів як проблема поетичного пере­кладу / Т. О. Качановська // Вісник Київського ун-ту ім. Тараса Шевченка: Іноземна філологія. - К. : ВПЦ "Київ­ський ун-т", 2010. - № 43. - С. 22-27.

5.Качановська Т. О. Особливості відтворення однорідних рядів в українських перекладах сонетів Ередіа / Т. О. Качановська // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., К .: ВПЦ "Київський Ун-т", 2007. -Вип. 23 - Ч. 1 - С. 286-293.

6.Малларме С. Вірші та проза / Уп. та пер. з фр. М. Москаленка / С. Малларме. - К. : Юніверс, 2001. - 240 с.

7.Малларме С. Поезії / Пер. з фр. О. Зуєвського / С. Малларме. - Едмонтон : Вид-во Канадського ун-ту україн­ських студій, 1990. - 190 с.

8.Нерваль, Ж. де. З циклу "Химери" // Поезії / Пер. з фр. Є. Кононенко / Ж. де Нерваль. - К. : Всесвіт. -№ 9-10. - С. 107-110.

9.Чередниченко А. И., Бех П. А. Лингвистические проблемы воссоздания образа в поэтическом переводе : Тексты лекций / А. И. Чередниченко, П. А. Бех. - К. : КГУ, 1980. - 125 с.

 

10.Baudelaire, Ch. Les Fleurs du Mal et autres poesies // (Euvres completes. / Bibl. de La Pleiade / Ch. Baudelaire. -P. : Gallimard. - T. I. - 1605 p.

11.Heredia, J.-M. de. Les Trophees / Coll. Orphee / J.-M. de Heredia. - P. : La Difference, 1990. - 117 р.

12.Mallarme, S. Euvres completes / Bibl. de la Pleiade / S. Mallarme - P. : Gallimard, 1996. - 1802 p.

Nerval, Gerard de. Les Chimeres. // Euvres completes / Bibl. de la Pleiade / Gerard de Nerval. - P. : Gallimard, 1993. - T. 3. - P. 645-651.УДК 81-26+347.78.034

Козак Т. Б.,

Тернопільський національний економічний університет

АДЕКВАТНІСТЬ ТА ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ПЕРЕКЛАДУ

У статті досліджено проблеми адекватності та еквівалентності перекладу; розглянуто основні завдання перекладів відносно збереження змісту та стилістичних засобів оригіналу.

Ключові слова: переклад, еквівалентність, адекватність, основний зміст оригіналу.

В статье исследуются проблемы адекватности и эквивалентности перевода; рассматриваются задания пе­реводов относительно сохранения содержания и стилистических средств оригинала.

Ключевые слова: перевод, эквивалентность, адекватность, основное содержание оригинала.

At the article there are researched the problems of adequacy and equivalence translation, there are considered the basic tasks of translating with respect to preservation of the content and style of the original text. Key words: translation, equivalency, adequacy, the main sense of the original text.

Постановка проблеми. Враховуючи особливості комунікації у сучасному суспільстві, розвиток міжкультур-них контактів, взаємодію і взаємовплив культур, зростає потреба у необхідності перекладів. В умовах сьогодення особливої актуальності набувають питання еквівалентності та адекватності перекладу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема перекладу стала предметом наукових досліджень у світі та Україні. Питанням теорії та практики перекладу присвятили свої праці вітчизняні та зарубіжні дослідники, зо­крема: В. Балахтар [1], К. Балахтар [1], Н. Коміссаров [3], С. Маршак [5], Ю. Найда [4], А. Паршин [6], Н. Склад-чикова [7], Е. Титова [8], А. Федоров [9] та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження. Історичні дослідження довели, що питання відповідності пере­кладу оригіналу поставало ще у період античності. Відтак, у ранніх перекладах Біблії, яка вважалась священною та зразковою, надавалась перевага точному копіюванню оригіналу, що досить часто призводило до часткового або навіть повного нерозуміння тексту перекладу. Саме тому, з плином часу, більшість перекладачів намагались теоретично обумовити своє право на більшу свободу щодо джерела перекладу, необхідності відтворювати не "букву", а загальний зміст або навіть враження від оригіналу [8, с. 16].

У контексті здійснюваного дослідження вважаємо за необхідне дати визначення терміну "переклад". Вітчиз­няний дослідник В. Балахтар трактує його, як відтворення оригіналу засобами іншої мови з збереженням єдності змісту і форми, яка досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стиліс­тичній своєрідності на іншій мовній основі [1].

Мета дослідження полягає у вивченні проблеми еквівалентності та адекватності перекладу.

У ході дослідження з'ясовано, що вже з VII ст. французькі та англійські дослідники намагались сформулюва­ти та упровадити певні "норми" теорії перекладу, шляхом висунення низки вимог, яких повинен дотримуватись перекладач.

Французький гуманіст, поет і майстер перекладу Е. Доле вважав, що перекладач має дотримуватись таких п'яти основних принципів: 1) в ідеалі розуміти зміст тексту перекладу й наміри автора, праці якого перекладає; 2) досконало володіти обома мовами перекладу; 3) уникати дослівного перекладу; 4) застосовувати під час перекла­ду загальновживані форми мовлення; 5) не лише вірно обирати та розташовувати слова у реченні, а й передавати загальні враження, які передає зміст оригіналу [3, с. 89].

У 1790 р. англійський дослідник А. Тейлер теж висунув основні вимоги, яких мають дотримуватися перекла­дачі під час перекладу, зокрема: 1) переклад повинен повністю передавати зміст оригіналу; 2) стиль і манера пе­рекладу мають відповідати першоджерелу; 3) переклад повинен достатньо легко читатися, як оригінал [3, с. 92].

Зауважимо, що ці принципи не втратили своєї значущості й в умовах сьогодення, хоча вони і видаються нам очевидними.

Якщо розглядати переклад з позиції мовознавства, то, на нашу думку, неможливо цілком ототожнювати зміст оригіналу та переклад. Відтак, російський перекладознавець А. Паршин стверджує, що кожній мові притаманна певна мовна своєрідність тексту, зміст якого зорієнтований на відповідний мовний колектив, котрий володіє лише йому притаманними "фоновими" знаннями та культурно-історичними особливостями. І саме це не дозволяє цілком відтворити зміст оригіналу [6]. Хоча відсутність тотожності не може слугувати доказом неможливості перекладу.

Ю. Найда зауважує, що з огляду на те, що не існує двох ідентичних мов, ні за значеннями, які виражають ті, чи інші символи, ні за правилами розташування цих символів у реченні, як наслідок, і між мовами не може бути чіткої відповідності. З цього випливає, що цілком тотожний переклад є неможливим. Загальне враження пере­кладу може виявитися дуже близьким до оригіналу, однак ідентичності у деталях бути не може [4, с. 4]. Отже, під час перекладу необхідно шукати найбільш близькі еквіваленти.

Ю. Найда виокремлює формальну і динамічну еквівалентність перекладу [4, с. 9]. Формальна еквівалент­ність полягає у прагненні перекладача відтворити повідомлення якомога ближче до форми й змісту оригіналу, передаючи максимально точно його загальну структуру й окремі її складові елементи. У випадку динамічної еквівалентності перекладач ставить за мету створення між текстом перекладу та його читачем такого самого зв'язку, який існував між оригінальним текстом і його читачем - носієм мови [4, с. 9]. Такий тип перекладу зо­рієнтований на читача. Особливо цінним є повна природність засобів вираження, які підбираються перекладачем таким чином, щоб, у процесі сприйняття тексту, читач не виходив за межі власного культурного контексту. Це, у свою чергу, надає другорядного значення відтворенню структурно-формального аспекту оригіналу.

 

© Козак Т. Б., 2012Російський науковець В. Коміссаров трактує термін "еквівалентність", як відносну спорідненість перекладу та оригіналу, однак при відсутності їх тотожності [3, с. 79]. Він виокремлює теоретично можливу еквівалент­ність, що визначається шляхом співвідношення структур і правил функціонування двох мов та оптимальну, суть якої полягає у відносній близькості перекладу та оригіналу, що досягається шляхом перекладу. В обох випадках еквівалентність не є фіксованою величиною: ступень близькості перекладу і оригіналу може бути різним [3, с. 79]. Отже, існують різні типи еквівалентності, що відрізняються за ступенем близькості двох текстів.

Дослідник Л. Бархударов зазначає, що під час перекладу неминучі втрати, тобто має місце неповна передача значень, що виражені текстом оригіналу. Як наслідок, текст перекладу не може бути повним і абсолютним екві­валентом тексту першоджерела [2, с. 43].

Відомий перекладач поетичних творів С. Маршак теж зосереджує увагу у своїх працях на проблемі досягнен­ня еквівалентності під час перекладу. Він наголошує на тому, що поняття перекладацької еквівалентності, як і буквалізму та перекладацької вільності не зводиться до питання щодо вибору відповідної одиниці перекладу на певному мовному рівні [5, с. 59]. Однак, для якісної характеристики перекладу вирішальне значення має правиль­ний підбір цієї одиниці у кожному конкретному випадку на необхідному рівні мовної ієрархії [5, с. 59].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства