Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

careta (гримасса)

Патрон

patrao (владелец, хозяин)

Сера

serra (горная цепь, хребет; пила)

госпиталь

hospital (больница)

Банда

banda (полоса, перевязь)

Фея

feia (некрасивая)

Банка

banca (письменный стол, контора)

Далее приводятся несколько примеров, передающие те же понятия в обоих языках, но имеющие глубинные семантические различия (при переводе могут приобрести различные семантические оттенки): ученик - aluno.

В португальском языке эта лексема имеет более общую семантику, чем в русском: человек, который получает образование (тип заведения и возраст не имеют значения) профессор - professor для португальского языка - это человек, чья профессия связана с преподаванием: в школе, колледже, курсах или вузе; симпатичный - simpatico

человек, который проявляет свою симпатию по отношению к кому/чему-либо; рука - brago часть руки до за­пястья; нога - perna в порт.: часть ноги до щиколотки;

Различия в способах мышлении и в видении мира представляют достаточно большие трудности для русскоязычных в освоении лексики португальского языка.

5. Краткие выводы.

Несоответствие структурных аналогов или их неполное употребление в родном языке, отсутствие в русском языке некоторых явлений грамматической категории португальского языка и наоборот, существенные различия на разных грамматических уровнях, несоответствие некоторых форм, влияние родного языка (интерференции) и нессответствие лексических единиц - этим можно вкратце объяснить ошибки и трудности, с которыми сталкива­ются, на первом этапе, русскоязычные иммигранты, изучающие португальский язык.

Преодоление языкового барьера является одним из важнейших условий для успешного внедрения русскоязычных иммигрантов не только в рынок труда, но и в португальское общество в целом. Это очень слож­ная, но вполне преодолимая задача.

Литература:

1.Бернштейн С. И. Вопросы обучения произношению // Вопросы фонетики и обучение произношению / Бер-нштейн С. - М. : Издательство Московского ун-та, 1975.

2.Вайнрайх У Одноязычие и многоязычие. Новое в лингвистике. / Вайнрайх У Новое в зарубежной лингвисти­ке. Языковые контакты - 1972. - № 6.

3.Стернин И. А. Контрастивная лингвистика. / Стернин И. - М. : Восток-запад, 2007.

4.Трубецкой Н. С. Основы фонологии. / Трубецкой Н. - М. : Высшая школа, 1960.

5.Щербакова М. В. Особенности обучения второму иностранному языку студентов языковых факультетов / М. Щербакова. // Вестник ВГУ - 2003. - № 2.

6.Almeida, F. Uma metodologia especifica para o ensino de linguas ргохпг^/ Almeida F. - Portugues para estrangeiros: interface com o espanhol. - Campinas : SP : Pontes, 1995.

7.Lado, R. Introducao a linguistica aplicada. / Robert Lado. - Petropolis : Rio-de-Janeiro. - 1972.

Vandersen, P. Linguistica contrastiva e ensino de linguas estrangeiras. / Bohn. I & Vandersen, P. (org). Topicos em linguistica aplicada: o ensino das linguas estrangeiras. - Florianopolis : UFSC, 1998.УДК 81'34 7.78.034

Ящук О. Л.,

Національний технічний університет України "КПІ", м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МОВНИХ ЗАСОБІВ ВИРАЖЕННЯ ІРОНІЇ

Стаття присвячена мовним засобам вираження іронії в англійській мові та особливостям їх перекладу укра­їнською мовою.

Ключові слова: стилістичні, лексико-граматичні, фонетичні засоби; іронія; додавання змістових компонен­тів; повний переклад; розширення вихідного звороту; антонімічний переклад; культурно-ситуативна заміна.

Статья посвящена языковым средствам выражения иронии в английском языке, а также особенностяv их перевода на украинский язык.

Ключевые слова: стилистические, лексико-грамматические, фонетические средства; добавление содержательных компонентов; полный перевод; расширение исходного оборота; антонимический перевод; куль­турно-ситуативная замена.

Пе article is about linguistic means of creating irony in English and peculiarities of their translation into Ukrainian. Key words: stylistic, lexico-grammatical, phonological means; adding of content components; full translation; extension reverse; antonymous translation; cultural and situational substitution.

Явище іронії як невід'ємний компонент комунікативної діяльності індивіда привертало увагу дослідників різних галузей знань та різних епох. Так, у літературознавстві іронія досліджувалась М.А. Бахтіним, Г.Н. Поспєловим, А.А. Потебнею, Б. Аллеманном, Дж. Декотигниссом, П. Хайду, Л. Хатчеоном, Н. Ноксом та ін. Іронія в лінгвістиці привертала увагу С.І. Походні, Ж.Е. Фомичевої, А.А. Щербини, М.А. Багдасаряна, О.А. Лаптевої, Н.К. Саліхова, А.В. Сергієнко, А.І. Усманова, С. Кербрат-Орреквдні, Д. Мюкке та інших дослідників. Проте вивчення мовних особливостей перекладу цього феномену все ще не отримало належного висвітлення серед лінгвістів та перекла-дознавців. З огляду на це і виникає необхідність у визначенні морфологічних, лексико-граматичних та стилістичних засобів вираження іронії, а також особливостей їх перекладу, що і становить актуальність статті.

Мета даної статті полягає у визначенні особливостей перекладу іронії на українську мову шляхом розкриття механізмів створення іронії та класифікації мовних засобів її вираження.

Іронія зародилась ще в античні часи, коли автори називали іронію словесним вдаванням, тобто приховуван­ням справжнього значення сказаного. Класики ж розуміли це явище як ознаку комічного, прийом критики в са­тирі. Сучасні дослідники визначають іронію як стилістичний прийом, що одночасно реалізує в собі два значення, словникове та контекстуальне, що є протилежними один до одного.

У лінгвістиці досить часто використовуються терміни: виражальні засоби мови, експресивні засоби мови, сти­лістичні засоби, стилістичні прийоми. Ці терміни часто використовуються синонімічно, іноді в них вкладається різний зміст. В даній статті детально будуть розглянуті фонетичні, лексико-граматичні та стилістичні засоби вираження іронії.

Відомо, що у створенні іронічності важливе місце посідають особливі стилістичні прийоми, мета яких поля­гає у створенні певних звукових ефектів, тобто поєднання ряду фонетичних засобів. На письмі звукова організа­ція мови отримує іноді особливі форми, які лише підказують характер бажаної звукової інтерпретації [1, с. 271].

Як відомо, одним з найефективніших засобів емоційного впливу на читача, засобом надання окремим словам та словосполучення особливої емфази, являється інтонація. Інтонація традиційно визначається як складне поєд­нання висоти тону, сили звучання, темпу вимовляння, ритмічної організації, дистрибуції пауз, особливе поєднан­ня яких і є засобом вираження іронії висловлювання [4, с. 134].

Іншим прийомом, що пов'язаний зі звуковою орієнтацією мови та слугує для створення іронічного ефекту ви­словлювання, є звуконаслідування (ономатопея). Сутність цього прийому полягає в тому, що звуки підбираються таким чином, що їх комбінація відтворює будь-який звук, що асоціюється з виконавцем цього звуку [1, с. 272].

Фонетичні засоби у порівнянні з стилістичними та лексико-граматичними є менш частотними у створенні іронічного ефекту.

Для вираження певних функціональних значень використовуються різні групи слів, які, в свою чергу, є ви­ражальними засобами. До них належать варваризми, неологізми, фразеологізми та ін.

До засобів створення іронії також належать неологізми, використання слів із різною асоціацією [6, с. 408].

Окрім того, підсилення емоційного забарвлення висловлювання забезпечується лексико-граматичними за­собами створення гумористичного ефекту. Так, ми можемо виокремити лексико-граматичні особливості гумо­ристичного тексту, запропоновані у працях [5, с. 15; 7, с. 40]: використання синонімів та антонімів; складні при­кметники.

Щодо стилістичних засобів створення іронічного ефекту, то серед найчастотніших виділяють такі [3, с. 197]: порівняння; зевгма; оксиморон.

Серед інших стилістичних засобів створення тексту з іронічним ефектом філологи наводять: гру слів, вико­ристання метафор, гіперболу, персоніфікацію і т.ін. Проте найбільш вживаним стилістичним прийомом створен­ня іронічного ефекту визнано каламбур.

Найбільш використовуваним стилістичним засобом вираження іронії є порівняння, тому на прикладі з худож­нього твору розглянемо детальніше цей прийом: Most men are the marrying sort (poor devils!); andyoure not bad-looking: it's quite a pleasure to look at you sometimes- not now, of course, because youre crying and looking as ugly as the very devil; but when youre all right and quite yourself, youre what I should call attractive [8, с. 74].

Більшість чоловіків залюбки женяться (бідолахи!), а ви ж маєте нічогеньку вроду: часом просто любо на вас

© Ящук О. Л., 2012подивитись - не зараз, звісно, бо ви все плачете і вигляд у вас бридкий, мов у самої чортиці, а коли ви в доброму настрої і схожі на саму себе, - отоді ви, можна сказати, привабливі [8, с. 44].

Містер Гігінс не розуміє чоловіків які одружуються, проте він говорить, що Лайза має гарну зовнішність і це допоможе їй успішно вийти заміж. Лайза плакала і має на даний момент не дуже привабливий вигляд і описуючи її вигляд Гігінс порівнює її з чортицею "youre looking as ugly as the very devil".

Основною проблемою, що викликає необхідність мовних перетворень, є наявність в іронічному контексті ком­понентів, невідомих культурі тієї мови, на яку здійснюється переклад. Невідповідність деяких елементів культур зумовила використання при перекладі певних стилістичних прийомів, метою яких є створення найбільш опти­мальних варіантів перекладу іронічних конструкцій, а також прагнення зберегти індивідуальний стиль автора.

Існує чотири окремих способи перекладу іронії: повний переклад, розширення вихідного іронічного звороту, антономічний переклад, додавання змістових компонентів. Кожен з них слід розглядати на прикладах з художніх творів, аналізуючи при цьому супутні лексичні та граматичні трансформації, до яких вдається перекладач для відтворення іронічного ефекту [2, с. 273].

Основним прийомом передачі речень художнього тексту, що містять іронію є переклад з додаванням змісто­вих компонентів.

В умовах, коли повний переклад нездатен відобразити необхідне значення, а також стилістичне навантажен­ня, зміст може бути передано шляхом додавання змістових компонентів або навіть перетворення образної основи іронічного звороту. Таким чином, речення: He said a mind like mine ought not to be expected to give itself away in steering boats - better let a mere commonplace human being see after that boat, before we jolly well all got drowned [9, с. 162] містить компоненти (a mind like mine; to give itself away in steering boats), прямий переклад яких був би найгіршим з точки зору збереження іронії та розуміння іншомовною культурою. Найбільш доречним та раці­ональним в даному випадку є застосування прийому додавання змістових компонентів ("таких високих натур, як я";"марнувати себе на таке прозаїчне діло"): Мовляв, від таких високих натур, як я, не можна вимагати, щоб вони марнували себе на таке прозаїчне діло; краще доручити його простому смертному, поки ми ще не по­топились [9, с. 163].

Іншим частотним способом перекладу іронії є повний переклад з незначними лексичними або граматичними перетвореннями.

Як видно з наведеного прикладу, кожному з компонентів, що беруть участь у породженні іронії, вдалось зна­йти відповідник у мові перекладу, завдяки чому іронічний ефект було успішно відтворено:

I unrolled the sail, <...> and then came the question, wich was the top end. By a sort of natural instinct, we, ofcourse, eventually decided that the bottom was the top, and set to work to fix it upside-down [9, с. 49], що було перекладене як: Я почав розгортати вітрило. <...>І тоді виникло питання: де ж у вітрила верх, а де низ? Звичайно, приро­джений інстинкт відразу підказав нам, що низ - це верх, і ми почали піднімати вітрило на щоглі догори ногами [9, с. 50], також являє собою приклад повного перекладу, перевагою якого є знаходження прямих еквівалентів у мові перекладу.

Проаналізувавши способи перекладу найбільш вживаних мовних засобів реалізації іронії було зроблено на­ступні узагальнення. При перекладі іронічних зворотів, вираженням іронії в яких слугує інтонація, найчастіше застосовується повний переклад та додавання змістових компонентів, менш вживаними є способи розширення вихідного іронічного звороту та антонімічний переклад. Для передачі англомовних текстових фрагментів з по­рівняннями використовують додавання змістових компонентів, розширення іронічного звороту, повний пере­клад. Такі мовні засоби як гіпербола, метафора, каламбур та парадокс найчастіше перекладають за допомогою додавання змістових компонентів.

Література:

1.    Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка. - М. : Изд-во литер. на иностр. языках, 1958. - 459 с.

2.  Казакова Т. А. Практические основы перевода с английского на русский и наоборот. - СПб. :
РГПУ
им. А. И. Герцена, 2001. - 320 с.

3.Мороховский А. Н., Воробьева О. П., Лихошерст Н. И., Тимошенко З. В. Стилистика английского языка. -К. : Вища шк., 1991. - 272 с.

4.Торсуєв Г. П. Фонетика английского языка. - Ярославль, 1950. - 212 с.

5.Binsted K. Machine humour: An implemented model of puns : Phd thesis / College of Science and Engineering, University of Edinburgh. - Edinburgh, 1996. - 206 p.

6.Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language. Part IV Spoken and Written English. - Cambridge University Press, 1995. - 875 p.

7.Medgyes P. Laughing Matters. Humour in the Language Classroom. - Cambridge Hardbooks for Language Teachers. -Cambridge University Press, 2002. - 261 p.

8.George Bernard Shaw Pygmalion : A romance in five acts // Переклад О. Мокровольського. - Харків, 1991. - 181 с.

Jerome K. Jerome Three men in a boat // Джером К. Джером Троє в одному човні. - Харків : Фоліо, 2009. - 219 с.ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ

КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ

 

 

УДК 378.147:81'243 - 057.875

Акулич Ю. Е., Старокожева В. Ю.,

Гомельский государственный университет им. Ф. Скорины, Беларусь

ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ИНОЯЗЫЧНОЙ КОМПЕТЕНЦИИ У СТУДЕНТОВ НЕЯЗЫКОВЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ В ВУЗЕ

У статті розкривається проблема формування професійної іншомовної компетенції у студентів немовних спеціальностей у вузі; визначаються структурні компоненти міжкультурної комунікації і моделі спілкування у професійній сфері.

Ключові слова: комунікативна компетенція, професійна іншомовна компетенція, комунікативні вміння і на­вики, професійне спілкування.

В данной статье раскрывается проблема формирования профессиональной иноязычной компетенции у сту­дентов неязыковых специальностей в вузе; определяются структурные компоненты межкультурной коммуника­ции и модели общенияв профессиональной сфере.

Ключевые слова: коммуникативная компетенция, профессиональная иноязычная компетенция, комму­никативные умения и навыки, профессиональное общение.

The problem offorming professional foreign competence of students studying at non-linguistic specialties in higher education establishment is described in the article; structural components of cross-cultural communication and the models of communication in the professional sphere are defined.

Keywords: communicative competence, professional foreign competence, communicative skills, professional commu­nication.

Современные условия значительно влияют на все сферы социальной жизни человечества, предъявляя новые требования к образовательному процессу. Сегодня к выпускнику высшего учебного заведения предъявляется много требований, которым он должен соответствовать. Он должен быть квалифицированным работником определенного уровня и профиля, конкурентоспособным, компетентным, свободно владеющим своей професси­ей и ориентированным в смежных областях деятельности, способным к эффективной работе по специальности на уровне мировых стандартов.

Традиционные цели и задачи подготовки по иностранному языку студентов неязыковых специальностей высших учебных заведений Республики Беларусь постоянно подвергаются изменениям из-за быстро меняю­щегося мира и возрастающих потребностей в социальном и профессиональном общении. В настоящее время складываются такие условия, которые оценивают качество и уровень подготовки современного специалиста, учитывая такие показатели, как компетентность, самостоятельность, готовность к принятию решений в ситуаци­ях альтернативного выбора, умение адаптироваться в быстроменяющихся производственных условиях, наличие мотивации к непрерывному образованию и профессиональному росту в конкурентной среде, профессиональная ответственность, активное участие в программах международного профессионального партнерства и интеграции.

В соответствии с новыми потребностями общества и установлением универсальных требований к уровню владения иностранным языком на международном уровне, главной целью обучения иностранному языку на неязыковых специальностях в вузе выступает формирование коммуникативной компетенции будущего специа­листа, которая позволит ему в дальнейшем использовать иностранный язык в качестве средства профессиональ­ного и межличностного общения. Реализация коммуникативной компетенции происходит в процессе изучения иностранного языка как единства всех ее составляющих единиц: общих (когнитивной, стратегической, социаль­ной) и предметных (языковой, речевой, социокультурной, межкультурной и др.).

Интерес ученых (И.А. Зимняя, Е.И. Пассов, Г.П. Савченко, В.В. Сафонова и др.) к проблеме формирова­ния коммуникативной компетенции, а с нею и профессиональной коммуникативной компетенции, сохраняется и сегодня. Сложная структура иноязычной профессиональной коммуникативной компетенции включает в себя не только систему умений и навыков общения, но и ориентацию в коммуникативных средствах и аспектах че­ловеческой коммуникации, знание социальных норм поведения, ценностных ориентиров, обычаев и традиций иноязычных коммуникантов. Усвоение знаний, умений и навыков профессионально-речевого поведения, усво­ение норм в различных ситуациях профессионального общения, постепенное движение от искусственной речи к естественной, причем в разных видах иноязычной профессионально-направленной речевой деятельности про­исходит непосредственно в процессе профессионального овладения иностранным языком, что и обуславливает формирование коммуникативной компетенции.

Таким образом, профессионально-коммуникативная компетенция определяется как комплексный профес­сионально-личностный языковой ресурс обучающихся, обеспечивающий осуществление ими коммуникации в конкретной речевой ситуации при соблюдении современных языковых/речевых норм, а также позволяющий ре­гулировать коммуникативное поведение в профессиональной сфере общения. Обучение иностранному языку будущих специалистов, учитывая основы профессионально-речевого общения, способствует формированию профессионально-коммуникативной компетенции [1].

 

© Акулич Ю. Е., Старокожева В. Ю., 2012Следует отметить, что профессиональная иноязычная коммуникативная компетенция специалиста представ­ляет собой сложное интегративное целое, которое обеспечивает профессиональное общение по специальности в условиях межкультурной коммуникации посредством следующих структурных компонентов:

-   коммуникативного, подразумевающего правильное использование в профессиональной речи языковых социокультурно-маркированных единиц, а также умение выбора стиля общения и адекватной трактовки явлений иноязычной профессиональной культуры;

-   профессионального, который выражается в опыте выполнения профессиональных функций, а также в каче­ствах личности, выступающей в той или иной социальной (профессиональной) роли;

-   рефлексивного, который заключается в умении корректировать собственное коммуникативное поведение в соответствии с ситуациями коммуникативно-профессионального взаимодействия;

-   когнитивного, включающего в себя совокупность общепрофессиональных знаний, навыков и умений, спо­собов деятельности, необходимых для познания инокультурной профессиональной действительности;

-   психологического, заключающегося в формировании у студентов готовности к осуществлению того или иного вида профессиональной деятельности (роли).

Эффективность формирования профессиональной коммуникативной компетенции будет зависеть от инте­грации всех целей обучения будущих специалистов, направленных не только на сочетание основного курса ино­странного языка с профессиональными предметами, а также на рефлексивное взаимодействие преподавателя и студента.

Несмотря на выраженную тенденцию профессионального преподавания иностранного языка, продолжает со­храняться противоречие между возрастающей потребностью общества в повышении иноязычной грамотности и не вполне оправдывающей себя системой обучения [2]. Однако вне социально-профессионального и психо­логического контекстов развитие речевой иноязычной деятельности будущего специалиста как компонента его общей профессиональной компетенции будет неэффективным. По утверждению В.Д. Шадрикова, усвоенные студентом, но не связанные между собой логикой профессиональной деятельности и не обладающие чертами "оперативности", профессионально-предметные и иноязычные знания, умения и навыки выступают даже по отношению друг к другу в роли психологических барьеров, препятствующих их мгновенной интеграции, как требуют реальные жизненные ситуации [3].

Кафедра английского языка Гомельского государственного университета имени Франциска Скорины при проведении дисциплины "Иностранный язык" опирается на "Типовую учебную программу для высших учебных заведений" и выделяет в предметно-тематическом плане данной дисциплины две модели общения - модель со­циального общения и модель профессионального общения.

При организации занятий по иностранному языку преподаватели кафедры английского языка учитывают структурные компоненты межкультурной коммуникации, используя различные аудиозаписи и видеоматериалы для приобщения студентов неязыковых специальностей к культуре и традициям страны изучаемого языка. Для усвоения профессиональной лексики студентам предлагается большое разнообразие текстов по выбранной спе­циальности, профессиональная лексика прорабатывается в монологических высказываниях и в форме диалога с постановкой конкретной проблемы, а ее решением заняты студенты и их задача решить ее с точки зрения про­фессионального словарного запаса по иностранному языку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства