Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 40

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Давидова І.В. розглянувши поняття "компетентність", "компетенція" у співставленні з іншомовною мовлен­нєвою діяльністю та професійно-орієнтованою, творчо-пізнавальною навчальною діяльністю запропонувала по­няття "лінгвопедагогічна компетентність" (ЛПК), структуру якого складають три взаємозв'язані компетенції: комунікативна, когнітивна, креативна. Отже, у сферу ЛПК входить розвиток мовних/мовленнєвих навичок, інте­лектуальних здібностей, творчого потенціалу. Комплексний підхід до підготовки сучасних спеціалістів іноземної мови в педагогічному виші передбачає формування у студентів ЛПК та відповідних компетенцій [2].

У процесі практичної навчальної діяльності ми використовуємо комплекс різноманітних методів, які спри­яють розвитку вказаних компетенцій. До них належать: "ідейна сітка", метод проектів, рольові та ділові ігри, створення навчально-мовленнєвих ситуацій. Такі методи є вагомими для організації та реалізації іншомовного спілкування на заняттях: вияву, збору, та впорядкування інформації та думок, для планування і розвитку асоціа­тивного мислення, для розвитку творчих, розумових, мовних здібностей. Отже, начальний процес, який включає методи активізації пізнавальних здібностей, творчої співпраці привносить вагомий внесок у формування кому­нікативної, когнітивної та креативної компетенції ЛПК студентів, що, допоможе їм у майбутньому зайняти до­стойне місце в професійній сфері. Характеризуючи специфіку предмета ІМ, зауважимо, що процес навчання при цьому здійснюється в руслі культурологічного, лінгвістичного, лінгвокраєзнавчого, комунікативного і ситуатив­но-тематичного підходів.

Важливо зазначити, що сама поліпредметна дисципліна "Іноземна мова" є навчальною дисципліною ком-петентнісного типу, такою, де переважає діяльнісний зміст, що надає особливу можливість реалізації практи-ко-орієнтованого компетентнісного підходу. Акцент на особистісно-значимих аспектах навчальної діяльності важливий для формування заданих компетенцій, оскільки в самому понятті компетенцій обов'язково присутнє особистісне начало.

Упровадження компетентісного підходу тісно зв'язане з міждисциплінарним проектуванням навчального процесу. Такий підхід сприяє створенню науково-методичної бази для розвитку української освіти в контексті Болонського процесу. Інтегративні компетенції, що формуватимуться при такому підході, допоможуть випус­кникам наших вишів стати повноправними учасниками міжнародних форумів, вебінарів, семінарів професійного спрямування. Інтеграційний характер змісту начального предмета ІМ сприяє реалізації ідеї міжпредметної коор­динації та інтеграції знань. Залучення знань, умінь та навичок зі сфери інших дисциплін зумовлює всесторонній розвиток і змінює зміст процесу навчання, що в кінцевому результаті покращує засвоєння нового матеріалу. На практиці такі підходи реалізуються на різних рівнях ( зміни у робочих навчальних планах, оновлення освітніх програм, створення підручників професійного спрямування). Основним способом реалізації міждисциплінарно­го синтезу на заняттях є актуалізація знань. Це передбачає створення проблемних внутрішньопредметних ситуа­цій, раціональний відбір навчального матеріалу для логічного конструювання міждисциплінарних відповідників. Основні види діяльності студентів на етапі актуалізації знань можуть бути усні відповіді, письмові самостійні роботи щодо вказаних тем.

Компетентнісний підхід актуалізує проблему використання міжпредметних звязків і створює умови для між­дисциплінарного переносу знань, а також передбачає процес самоосвіти студентів. У сучасній педагогіці значен­ня міжпредметних зв'язків збільшується, що сприяє раціоналізації навчального процесу. Адже у світлі сучасних тенденцій щодо синтезу та інтеграції наукових знань саме міжпредметні зв'язки є одним із шляхів інтегрування освіти, засобом підвищення загальноосвітнього, загальнокультурного потенціалу наукового закладу. Крім того, "завдання і зміст іншомовного навчального спілкування студентів змінюються і розширюються за рахунок між-предметного підключення іноземної мови до вивчення інших предметів" [4, с. 3]. Через взаємозв'язок навчаль­них дисциплін на засадах міжпредметної координації іноземна мова дає можливість сформувати у студентів цілісну картину світосприйняття. Здійснення такої координації передбачає цілеспрямоване використання всього арсеналу форм, методів, прийомів, педагогічних засобів, які допомагають виявити нові можливості їх викорис­тання у викладанні різних дисциплін. Міжпредметна координація створює умови для актуалізації знань студентів у різних наукових галузях, спонукає до пошуку нової цікавої інформації, вона дає змогу кожному студенту від­чути себе дослідником, долучитися до реалій раніше не відомої, чужої культури.

Дидактичною формою реалізації інтегрованого змісту в програмі базової дисципліни ІМ може стати міждис­циплінарний модуль, який завдяки внутрішній мобільності видається нам досить зручним засобом актуалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі. При модульному навчанні студентам властиво максимум часу працювати самостійно, що вчить самоорганізації, самоконтролю та самооцінці. Прикладом модуля міждисци­плінарної інтеграції може стати модуль " Альтернативна освіта", який поєднає в собі змістовні компоненти дис­циплін ІМ та педагогіки. Такий вибір кореляції дисциплін зумовлений, по-перше, тим, що педагогіка є фаховою дисципліною філологічних напрямків підготовки вчителя, по-друге, що головним призначенням дисципліни ІМ - формування необхідних професійних компетенцій (опанування спеціальної лексики професійного спілкуван­ня, формування соціокультурної компетенції на основі компаративної технології, компетенції саморозвитку). Реалізація експериментального модуля дозволить не лише систематизувати педагогічні знання студентів, але забезпечить вихід на вищий рівень лінгвістичного розвитку, дасть кожному з них орієнтир на професійний твор­чий саморозвиток. Тема такого модуля особливо актуальна для формування особистості педагога у відкритому суспільстві, де майбутнє не може бути чітко прогнозоване, а теперішнє має декілька потенційних ліній розвитку: людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до швидкозмінних умов життя.. Тому в освіті повинні створюватися умови для розвитку інтелекту і творчих якостей особистості, підготовки її до життя у відкритому суспільстві, самостійної взаємодії з динамічним світом професійної праці. Це завдання, на нашу думку, не тільки і навіть не стільки змісту освіти, скільки педагогічних технологій, які забезпечують втілення прогресивних концептуальних підходів до освіти у реальному навчально-виховному про­цесі. Альтернативна освіта здатна показати варіанти вибору, можливості запровадження нетрадиційних підходів у навчанні, посилить практичну орієнтацію іншомовної освіти, яка виходить за рамки освітнього процесу вишу. Це значно вплине на усвідомлення необхідності постійного оновлення своїх знань, на прагнення опановувати нову інформацію для успішного застосування в конкретних умовах діяльності, формування орієнтира в педа­гогіці. Після обговорення такої інформації в інтерактивному режимі студенти за власною ініціативою готують доповіді й англійською мовою презентують їх на заняттях із фахової дисципліни. Викладачі англійської мови вдало використовують мотивацію студентів до викладення свого бачення вирішення проблеми і вводять необ­хідну професійну лексику безпосередньо в ході дискусії, що сприяє кращому її запам'ятовуванню і вживанню в продуктивному мовленні. Сам алгоритм проведення дискусії створює сприятливі умови для формування соціо-культурної компетенції на основі компаративної технології - студенти порівнюють можливості нетрадиційної освіти за кордоном та в Україні. Емоційне забарвлення процесу навчання майбутніх випускників педагогічних дисциплін досягається шляхом включення у зміст занять фрагментів, що містять не стільки теоретично, скільки емоційно значиму інформацію. Серед них: використання нестандартних, маловідомих матеріалів періодики, екс­курси в історію, матеріали власних наукових досліджень викладача, інформація про етноспецифіку виховання, трансляція педагогом особистісного ставлення до феноменів педагогічної дійсності та професійних знань.

Важливо проектувати навчальний процес з урахуванням міждисциплінарних зв'язків, сукупності взаємозв'язаних форм і засобів навчальної діяльності, спрямованих на формування інтегрованих компетенцій засобами іноземної мови. Міждисциплінарне проектування відображає прикладний аспект зміни інтеграції в на­вчальному процесі вищої школи і є засобом поглиблення компетентісного підходу в організації освіти

Особливо важливо підкреслити, що засобом формування лінгвопедагогічної компетенції стає, за визначенням Попової Н., професійна іншомовна лінгвокомп'ютерна субкомпетенція студентів [10]. Під такою компетенцією ми будемо розуміти вміння та готовність студентів використовувати електронні ресурси для подальшого вдо­сконалення своїх знань іноземної мови та для опанування своєї професійної, наукової сфери, відповідно вико­ристовуючи матеріали іноземною мовою. При самостійному виконанні завдань відбувається взаємодія іншомов­ного, професійного та комп'ютерного компонентів, посилення лінгвопедагогічної компетенції здійснюється на заняттях при обговоренні різних варіантів виконання завдань, де кожен може виявити свій оригінальний підхід. При цьому вони знайомляться з сайтами, що будуть актуальні в подальшому професійному розвитку. Прикладом таких завдань пропонуємо підготовку презентацій з професійної тематики. Презентація - завдання найбільш потенційно містке та інтегративне, тож таке формування лінгвокомпютерної субкомпетенції у складі проектної компетенції, яка включає знання, навички та вміння з ІМ разом із застосуванням електронних ресурсів, є най­важливішим показником сучасної освітньої парадигми.Висновки. Реалізація компетентнісного підходу у підготовці майбутніх педагогів передбачає відбір і деталі­зацію освітніх компетентностей, розробку технології їх впровадження у навчальний процес вищого навчального закладу. Проведене дослідження дає підставу вважати формування лінгвопедагогічної компетенції стержневим у системі підготовки майбутніх учителів-філологів, засобом її формування стає професійна іншомовна лінгво-компютерна субкомпетенція студентів. Успішній реалізації компетентністного підходу у підготовці майбутніх учителів сприяє міжпредметна інтеграція, коли потенціал провідної дисципліни ,,Іноземна мова" посилюється іншими предметами соціально-гуманітарного циклу, зокрема "педагогікою". У цьому й полягають, на нашу дум­ку, перспективи подальших досліджень.

Література:

1. Бібік Н. М., Єрмаков І. Г., Овчарук О. В. Компетентнісна освіта - від теорії до практики. - К. : Плеяда, 2005. - 120 с.

2. Давыдова И. В. Компетенции как фактор комплексной подготовки учителей иностранного языка в педвузе // Образование и наука. - 2008. - № 5 (53). - С. 67-74.

3. Зимняя И. А. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования // Высшее образование сегод­ня. - 2003. - № 5. - С. 34-42.

4. Коваленко О. Удосконалення системи шкільної іншомовної освіти в контексті соціально-педагогічної транс­формації освітнього простору / О. Коваленко // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2007. - № 4. - С. 13-16.

5. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / За заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : "К.І.С.", 2004. - 112 с.

6. Котенко О. В. Формування професійно значущих якостей майбутнього вчителя іноземної мови // Вісник психології і педагогіки [Електронний ресурс] : Збірник наук. праць Випуск 6. - К., 2011. Режим доступу до доку­мента : http://www.psyh.kiev.ua/

7. Краевский В. В., Хуторской А. В. Предметное и общепредметное в образовательных стандартах // Педагогика. -2003. - № 3. - С. 3-10.

8. Мильруд Р. П. Компетентность в изучении языка // Иностранные языки в школе. - 2004. - № 7. - С. 30-36.

9. Пометун O. I. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті. - В кн. : "Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики" / Під заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : "К.І.С.", 2004. - 112 с.

10.Попова Н. В. Способы актуализации междисциплинарных связей в лингводидактическом аппарате учебника по иностранному языку // Вестник ХНУ. - № 18. - 2011. - С. 197-206.

Современные языки: изучение, преподавание, оценка // Общеевропейские компетенции владения иностранным языком. - Страсбург, 1996. - 145 с.УДК 371 - 053.2

Волошанська І. В., Хало З. П.,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

СВОБОДА ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК НЕОБХІДНІ СКЛАДОВІ ФОРМУВАННЯ МОВНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ СУБ'ЄКТІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ К. УШИНСЬКОГО

У статті проаналізовано психолого-педагогічні засади та умови формування мовно-комунікативної культури суб'єктів навчально-виховного процесу на ґрунті свободи та діяльності крізь призму педагогічних поглядів К. Ушин-ського, вказано на можливості використання педагогічних ідей ученого у сучасному навчально-виховному процесі.

Ключові слова: навчально-виховний процес, свобода, діяльність, мовно-комунікативна культура, суб'єкт, осо­бистість.

В статье проанализированы психолого-педагогичесские принципы и условия формирования язычно-коммуникативной культуры субъектов учебно-воспитательного процесса на почве свободы и деятельности в педагогическом наследии К. Ушинського, указано на возможности использования педагогических идей ученого в современном учебно-воспитательном процессе.

Ключевые слова: учебно-воспитательный процесс, свобода, деятельность, язычно-коммуникативная культу­ра, субъект, личность.

The article deals with the analysis of such psychological and pedagogical principles and conditions as freedom and ac­tivity forforming lingually-communicative culture among the subjects of the educational process in K. Ushynskyj's works. It is indicated on the possibility of usage of the scientist's pedagogical ideas in modern educational process.

Key words: educational process, freedom, activity, lingually-communicative culture, subject, personality.

Актуальність дослідження. Зміни в системі освіти, що відбулися після проголошення незалежності України та продовжують відбуватися сьогодні, спрямовуються на піднесення рівня освіченості та культури українців, на розвиток особистості людини, формування її як гідного представника незалежної демократичної нації. У Наці­ональній Доктрині розвитку освіти в Україні окреслено основні напрями розвитку освіти початку ХХI століття. Пріоритетним напрямом політики держави в галузі освіти є розвиток такої освіти, за якої кожна особистість отри­мує можливість для самореалізації і самоствердження. Йдеться про особистісну орієнтацію освіти, формування національних і загальнолюдських цінностей, підвищення якості та оновлення змісту освіти, розвиток системи безперервної освіти протягом усього життя, інтеграцію вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів. Педагогічна спадщина К. Ушинського є особливо цінною для сучасників, оскільки його епоха багато в чому суголосна проблемам сьогодення (побудова нового суспільства, спроба формування нового виховного ідеалу, прагнення до свободи та демократії, необхідність формування у людини відповідальності за себе, свої дії, результат діяльності тощо). Вчений доводив, що особистість може стати повноцінною тоді, коли будуть реалізо­вані завдання навчання та виховання на суб'єкт-суб'єктних засадах (свобода, навчання та виховання у праці та ді­яльності, діалог між суб'єктами навчально-виховного процесу повинен вестися на ґрунті рівності і партнерства).

Ступінь дослідженості проблеми. Аналіз наукових джерел з психології, дидактики, лінгвістики засвідчує, що питанню комунікативного вдосконалення особистості та проблемі формування мовно-комунікативної куль­тури суб'єктів навчально-виховного процесу присвячені праці А. Алексюка, О. Біляєва, Л. Виготського, М. Ва-шуленко, О. Горошкіна, О. Глазова, І. Гальперіна, І.Зязюна, Г. Костюка, Г. Колшанського, С. Караман, О. Леон-тьєва, В. Мельничайко, О. Потебні, Л. Проколієнка, М. Пентилюка, І. Палихата, С. Рубінштейна, В. Русецького, О. Синиці, С. Смирнова, О. Сухомлинської В. Тихоша, та ін. Однак, незважаючи на досягнення у вітчизняній лінгводидактиці відсутні наукові праці, в яких до кінця з'ясовано питання технології формування мовно-комуні­кативної культури у навчально-виховному процесі.

Метою статті є аналіз психолого-педагогічні засад та умов формування мовно-комунікативної культури суб'єктів навчально-виховного процесу на ґрунті свободи та діяльності крізь призму педагогічних поглядів К. Ушинського.

Виклад основного матеріалу. Якісна освіта формує справжніх громадян своєї держави. Вони думають та діють по-новому - "звідси - значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, за­своєння знань, самостійності в прийнятті рішень, критичності та культури мислення, формування інформаційних і соціальних навичок. " [2]. Державна програма "Вчитель" ставить перед вищою школою такі завдання [1]: 1. Мо­дернізувати освіту, здійснивши перехід від авторитарної педагогіки до педагогіки толерантності. Зорієнтувати модернізацію вищої школи України на інтегрування національної системи вищої освіти до Європейського освіт­нього та наукового простору. 2. Внести корективи в освітній процес, сформувати у студентів життєво важливі компетенції шляхом застосування інтерактивних навчальних технологій. 3. Перевести матеріально-технічну базу навчального процесу на сучасний рівень світових вимог. 4. Здійснити мовний прорив в освіті. Забезпечити зна­ння державної мови (з урахуванням відсутності україномовного середовища в певних регіонах України), а також поряд з ґрунтовним вивченням української, рідної мови, оптимізувати процес вивчення іноземної, що сприятиме підвищенню рівня професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців. Отже базовою педагогічною умовою формування мовно-комунікативної культури суб'єктів навчально-виховного процесу є широке застосу­вання особистісно орієнтованої освіти, прихильником якої був К. Ушинський. Розвиток мовно-комунікативної культури вважав ефективним за умови реалізації принципів демократизації, активності та діяльнісного підходу, природовідповідності, дитиноцентризму, доступності, гуманізму, науковості, послідовності та систематичності, емоційності, принципу виховання у праці та зв'язку теорії з практикою. Їх реалізація, на думку вченого, допо-

© Волошанська І. В., Хало З. П., 2012може побудувати стосунки міжсуб'єктної взаємодії на демократичних засадах. У статті ми детально зупинимося на принципах діяльнісного підходу та самостійності, оскільки саме їх вважав основними у навчально-виховному процесі та процесі формування мовно-комунікативної культури учасників цього процесу.

Даючи педагогам неоціненні поради щодо виховання вільної та діяльної особистості, К. Ушинський вважав свободу і діяльність найважливішими і найнеобхіднішими ознаками суб'єкта: "Такий вже неминучий психічний закон: свобода є законна дочка наполегливої, невтомної праці, а вільна праця широко розвивається лише під по­кровом свободи; бо як те, так і інше складає лише дві сторони життя - цього прагнення до діяльності свідомої та

вільної" [5, с. 499].

Свободу К. Ушинський називав наріжним каменем гуманного, демократичного виховання особи. Не мож­на однозначно визначити статус свободи як педагогічної категорії у контексті педагогічного доробку вченого, оскільки саме у ній він вбачав широке, всеохопне поняття і чинника, і засобу, і принципу виховання, що містить у собі й певні суперечності, які лише сприяють розвитку людини: "Свобода складає таку істотну умову людської діяльності, що без задоволення умови сама діяльність неможлива. Визнавши природженість прагнення до свобо­ди, ми водночас не повинні забувати, що це вроджене прагнення виявляється лише в дослідах самостійної діяль­ності і потім розвивається так чи інакше саме унаслідок цих досвідів. Якби людина з дитинства ніколи не знала, що таке утиски волі, то вона ніколи не пізнала б і відчуття свободи. З іншого боку, якщо людину з дитинства змушувати до виконання чужої волі і їй ніколи не вдаватиметься скидати або обходити її (що, на щастя, немож­ливо), то в ній не розвинеться і прагнення до свободи; але в той же час не розвинеться і прагнення до самостійної діяльності" [5, с. 496]. Особистість вільно діятиме, висловлюватиме свої думк лише за умови відсутності утисків, коли відчуватиме себе вільною у своїх вчинках та думках.

К. Ушинський доводить, що обмеження свободи людини має особливо негативні наслідки для її становлення - людина стає бездіяльною, пасивною, безініціативною: "Ось чому смішним виглядає здивування рабовласників, що раби ледачі: це неминучий наслідок рабства. Якщо ж раб, окрім лінощів, проявляє ще й упертість, хитрість, злість, обурення проти влади, що пригнічує його, то це означає, що він ще не цілком раб. "Справжнє падіння раба, - говорить британський психолог Броун, - починається не тоді, коли він втратив свободу, але лише тоді, коли він втратив саме бажання свободи, і починає спокійно дивитися на себе як на уособлене знаряддя бажань

іншого" [5, с. 497].

Наголошуючи на тісному взаємозв'язку життя окремої людини та суспільного життя, К. Ушинський дово­дить, що всі суспільні явища виходять із окремих психічних явищ, і те, що ми спостерігаємо у соціумі, можна помітити у власній душі: "І там ми знайдемо, що лише та свобода корисна людині, яка прямо виходить із потреб улюбленої нею діяльності. У цьому найтіснішому поєднанні з діяльністю прагнення до свободи є поживою люд­ського життя й основою людської гідності; відокремлене ж від неї прагнення до свободи палить і губить, як ті хімічні елементи, які, здобуті з корисних рослин, є сильними отрутами" [5, с. 498].

Самостійну, улюблену діяльність вчений називає саме тим поєднанням свідомості і волі, в якій прагнення до свободи є джерелом людського процвітання, і доводить, що для морального життя людини свобода так само необхідна, як кисень для фізичного. "Але як кисень повітря, звільнений від азоту, спалив би легені, так же сво­бода, звільнена від діяльності, губить моральну людину. У самостійній, улюбленій діяльності лише людина на­вчається поводитися з елементом свободи, настільки ж необхідним, як вогонь, і настільки ж небезпечним, як він"

[5, с. 498].

На думку К. Ушинського, справжня свобода розвивається саме у народів заповзятливих і діяльних, які шу­кають праці з пристрастю, але не задля хвилюючих пригод (з таких шукачів і виходять лише авантюристи), але захоплені або самою природою, або якою-небудь ідеєю.

Вчений формулює спеціальні виховні правила, що випливають з аналізу прагнень до свободи, адресує їх педагогам з тим, щоб уникнути найважливіших помилок на шляху до формування дитини як суб'єкта будь-якої діяльності. Найголовніші з них, на думку К. Ушинського, такі:

"а) Оскільки свобода виховується не відсутністю обмежень, а, навпаки, подоланням їх, досвідом насолоди свободою, яка відчувається майже тільки в хвилину подолання обмеження, то зрозуміло, що чим більше буде в дитини такого досвіду, тим більше зміцніє і розів'ється в ній прагнення до свободи; чим більше обмежень вона подолає, тим більше полюбить свободу. Але велика відмінність: чи сама дитина подолає обмеження, чи його усу­нуть інші; чим менше відчувала дитина обмеження, тим менше зазнає вона насолоди свободою. Але обмеження, яких людина подолати не може і від яких вона втікає, розвивають у ній почуття страху, а не прагнення до свобо­ди. З цього вихователь легко вже виведе, що прагнення до свободи виховується тільки тими обмеженнями, які дитина може сама подолати і справді долає, а з цього вже сама собою виходить і необхідність надати вихованцеві якнайбільше можливостей набути такого досвіду.

б) Як ми бачили, є істинне і хибне прагнення до свободи. Від істинного хибне відрізняється тим, що в ньому керує людиною не прагнення до улюбленої нею справи, заради якої вона шукає свободи, але до самої свободи без усякого змісту, до насолоди нею, що робить цю насолоду нешкідливою для душі, і, отже, законною. Якщо таке хибне прагнення до самостійності, повторюючись, задовольняючись часто, переходить у нахил, то виникає впертість - вада, властива не тільки дітям, а й дорослим, навіть цілим народам" [6, с. 393].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства