Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

2.Кузьмин А. В. Миграция: проблемы межкультурной коммуникации / А. В. Кузьмин. - Улан-Удэ : Изд-во ВСТТУ, 2006. - 215 с.

Ярова Г. Місце лінгвістичних задач у формуванні лінгвопізнавальної мотивації учнів // Українська мова як іноземна : Проблеми методики викладання : Зб. матеріалів міжнародної наук. конф. (Ялта, вересень 1993) / Упоряд. І. Осташ, М. Гримиш. - Львів : Каменяр, 1994. - С. 95-102.УДК 81 243 : 37

Джава Н. А.,

Державний гуманітарний університет, м. Рівне

REFERAT IM FREMDSPRACHENUNTERRICHT

У статті висвітлено питання використання реферату на занятті з іноземної мови як засобу розвитку мов­ної, мовленнєвої та соціокультурної компетенції, проаналізовано різні наукові погляди на дану проблему.

Ключові слова: реферат, аналіз інформації, інтернет-ресурси, діалог культур, креативні вправи, структура реферату, презентація.

В статье раскрыт вопрос использования реферата на занятии по иностранному языку как средства разви­тия языковой и социокультурной компетенции, проанализированы различные научные взгляды на этот вопрос.

Ключевые слова: реферат, анализ информации, интернет-ресурсы, диалог культур, креативные упражнения, структура реферата, презентация.

This article is dedicated to the questions of using the report as the mean of improving the knowledge of foreign lan­guages. Different views on this problem are analyzed in the article.

Key words: report, analysis of information, internet resources, dialog of cultures, creative exercises, structure of report, presentation.

Das Thema "Referate halten" wird immer wichtiger. Da dieses Thema vielen Studenten Probleme bereitet, wollen wir mit diesem Artikel versuchen, das Thema auf eine einfache und verstandliche Art und Weise zu erklaren.

Die mundliche Mitarbeit und das selbststandige Recherchieren sind im Laufe der letzten Jahre in allen Schulen und Hochschulen immer wichtiger geworden. Die mundliche Mitarbeit wird sogar hoher als die schriftlichen Leistungen be-wertet. Referate und Vortrage gehoren fur Schuler und Studenten zu ihrem Alltag.

Pragnante und erfolgreiche Referate entstehen nicht durch Zauberei und Talent, sondern durch die richtigen Methoden der Vorbereitung und womoglich wiederholte Ubung. Das Wissen uber rhetorische Wirkungen und praktisches Uben in Form von Referaten konnen Sicherheit und Routine vermitteln. Referate werden in Seminaren haufig vergeben. Eine ganz normale Situation im Studienalltag und eine gute Gelegenheit, sein Wissen, kreative Ideen und auch seine Personlichkeit darzustellen. Viele Studenten trauen sich allerdings nicht ein Referat zu ubernehmen, sondern weichen auf schriftliche Arbeiten aus. Viel-leicht hat man die falsche Einstellung zu Referaten und zum Reden allgemein, aufjeden Fall fehlt die Routine.

Als erstes sollten wir klaren, was das Wort "Referat" denn uberhaupt bedeutet. Das Wort "Referat" kommt aus dem Lateinischen und bedeutet "er moge berichten" (von refere = berichten, mitteilen). Ein Referat ist also ein Vortrag, der von jemandem gehalten wird.

Meistens bekommt man zu einem Referat ein Thema bzw. Problem vorgegeben, uber das man halten soll. Wenn man ein Thema bekommt, sollte man sich erst einmal die Aufgabenstellung genau durchlesen. Es gibt namlich im Grunde genommen drei Arten von Aufgabenstellungen:

-   ein Problem ist vorgegeben: In diesem Fall wird erwartet, dass man das Problem, aber auch die Ursachen, Auswir-kungen und mogliche Losungen erklart;

-   eine Frage ist vorgegeben: Hierbei wird ganz klar erwartet, dass man eine Antwort findet! Oft gibt es keine eindeu-tige Antwort, dann bitte bedenken, dass man auch auf andere Ergebnisse eingeht;

ein strittiger Sachverhalt ist zu beurteilen: Hierbei soll man moglichst objektiv beide Seiten beurteilen. Nachdem das Thema geklart ist und man weiB, was die Aufgabenstellung verlangt, geht es nun an das Sammeln von

Informationen. Beim Auswerten von Informationen sollte man auf solche verzichten, die nicht zwingend notwendig fur das Referat sind. Beim Uben sollte man unbedingt darauf achten, dass man bei seinen Ausformulierungen folgende Re-geln einhalt: kurze und einfache Satze verwenden; lange Aufzahlungen vermeiden; schwierige Sachverhalte mehrmals und anhand von Beispielen erklaren. Man/Frau kann aber auch wenig positive Erfahrungen machen, wenn man das Refe­rat herunter liest, um es irgendwie hinter sich zu bringen, ohne die Herausforderungen, die ein Referat vor einer groBeren Zuhorerschaft bietet, zu nutzen. Redefahigkeit und Redefertigkeit sind Schlusselqualifikationen, die bei Studienabschluss und im spateren Beruf vorausgesetzt werden. Gute Prasentationen im Studium als auch im Berufsalltag erleichtern die inhaltliche Auseinandersetzung mit dem jeweiligen Thema und tragen so auch zu einem besseren Studien- und Arbeits-klima bei [1, s. 53].

Jeder, der eine Presentation vorbereitet, muss seine personlichen Schwachen und Starken im Auge behalten. Gekenn-zeichnet ist eine Prasentation durch einen gegenseitigen Prozess des Gebens und Nehmens von Informationen und Mei-nungen, indem es gewisse Regeln zu beachten gibt, die dem Kommunikationsprozess dienlich sein konnen. Es ist wichtig festzustellen, wer die Teilnehmer sind und auf wen die Presentation somit ausgerichtet werden soll. Die GruppengroBe sowie die Gemeinsamkeiten, die die Zielgruppe aufweist (z. B. Alter, Beruf) und auch die jeweiligen Interessen spielen hierbei eine bedeutende Rolle [4, s. 49]. Dies zu berucksichtigen ist eine wesentliche Grundlage der Kommunikation, da ja letztendlich nicht nur die sachliche Ebene, sondern auch der Aspekt der Beziehungs- und Gefuhlsebene bei einer Pra-sentation betrachtet werden muss. Wichtig ist es, das Publikum von Anfang an zu begeistern und das Interesse zu wecken, um die optimale Aufmerksamkeit zu erlangen. Besonders wirksam ist es, das Publikum von Beginn an miteinzubeziehen.

Es gibt allerdings einige Moglichkeiten, die Aufmerksamkeit und Konzentration der Zuhorer zu verbessern. Neben den auditiven Reizen sind visuelle Anregungen hilfreich, die Aufmerksamkeit des Publikums zu gewinnen und zu halten. Dazu konnen Thesenpapiere, Overhead-Projektor oder Beamer eingesetzt werden. Dabei ist darauf zu achten, dass aus-schlieBlich Stichpunkte aufgelistet werden, die wahrend des Vortrags von den Zuhorern mitgelesen werden konnen. Auf diese Weise wird fur das Publikum der rote Faden der Presentation deutlicher erkennbar. Das heiBt, die Aufmerksamkeit, Konzentration und Motivation der Zuhorer durch geschickte Gestaltung zu steigern [2, s. 51].

© Джава Н. А., 2012Also, was kennzeichnet Prasentationen? Wesentliches Merkmal dieser Kommunikationsform ist das zu "Prasentieren-de" - eine Idee, ein Produkt oder ein Ergebnis wird vorgestellt. Um die beabsichtigte Wirkung zu unterstutzen, werden dabei meist ein oder mehrere Medien eingesetzt, die auch andere Sinne als das Gehor ansprechen.

In diesen und ahnlichen Situationen geht es darum, das Publikum von dem Prasentierten zu uberzeugen und zu ent-sprechendem Handeln zu bewegen - Prasentationen sind deshalb in aller Regel stark zielgerichtet:

-  Anregen, das Publikum aktivieren: Interesse und Neugier wecken. Innere Beteiligung erzeugen. Zum Mitdenken bringen.

-  Informieren, Fakten und Vorteile vermitteln: Sachverhalte anschaulich darstellen. Zielunterstutzende Informationen geben. Informationen abrufbar machen.

- Motivieren, zum Handeln anregen: Wunsche und Bedarf der Zuhorer treffen. Positive Beziehung aufbauen. Problemlosungen und Nutzen aufzeigen.

Der Zweck eines Referats ist: Wissenswertes zu einem Thema zusammentragen; andere uber ein Sachthema informie-ren; eine Diskussion uber ein Thema vorbereiten.

Ein Referat ist meist eine Zusammenfassung uber den Inhalt eines oder mehrerer Texte. Es soll vor allem den Aussa-gegehalt von Texten wiedergeben und zunachst nicht bewerten oder beurteilen.

Als Referent kann man jedoch an seine Textwiedergabe Bewertungen anschlieBen, in denen man mitteilt, was man zu dem im Text vertretenen Auffassungen denkt.

In der Regel werden Thema und Ziel eines Referats von Lehrenden festgelegt. Ist die umfassende inhaltliche Aus-einandersetzung mit dem Thema abgeschlossen, legt man fest, was man seinen Zuhorern vermitteln will. Welche Kern-gedanken sollen die Zuhorer von dem Referat mitnehmen? Damit ist gleichzeitig auch die Zielrichtung des Referats festgelegt. Vom Ziel abgeleitet kann man die Gliederung fur das Referat erstellen.

Die Grundgliederung eines Referats besteht aus Einleitung, Hauptteil und Schluss. Ein Referat sollte in der Regel, wenn nichts anderes vorgegeben wird, 10-15 Minuten dauern. Als Referent sollten Sie wahrend des Vortrags moglichst frei reden und alle Seminarteilnehmer ansprechen, nicht nur den Seminarleiter. Zur Unterstutzung der freien Rede kann man einen guten Stichwortzettel mitnehmen, um keinen wichtigen Gedanken zu vergessen. Ein weiterer Vorteil des Stichwortzettels besteht darin, dass Sie immer mit vollem Blickkontakt zum Publikum sprechen und seine Reaktionen punkto Verstandlichkeit, Redetempo, Lautstarke u.a. beobachten konnen.

Einleitung: Einstieg in das Thema

Die Zuhorer "ins Boot holen": Diese Phase soll die Zuhorer aufmerksam machen und sie fur das Thema interessieren. Man kann zum Beispiel das Thema durch eine Frage anreiBen, die mit dem Thema in Zusammenhang steht.

Gegenstand und Gliederung angeben: Das Thema des Vortrages wird vorgestellt und abgegrenzt. Eine Gliederung gibt an, wie das Referat strukturiert ist und welche Punkte behandelt werden.

Methoden offenlegen: Hier sollten Sie erklaren, wie Sie zu Ergebnissen gekommen sind. Ebenso gibt es hier Ver-weise, welche Quellen fur das Referat herangezogen wurden [3, s. 71].Wichtig ist, dass die Quellen der Informationen genau festgehalten werden. Man muss unter Umstanden nachprufen konnen, woher die Informationen kommen und ob sie korrekt wiedergegeben sind.

Die Gestaltung der Rede ist ein wichtiger Faktor der Prasentation. Dabei sollte der Redner zunachst schriftlich verfas-sen, was nicht bedeutet, dass er sie anschlieBend auch vorlesen soll. Der Vorteil einer freien Rede ist unbestritten, denn diejenigen, die sie beherrschen, sprechen flieBend und wirken freundlich und unterhaltsam. Der Trick besteht nicht darin, naturlich zu sein, sondern naturlich zu wirken.

Hauptteil: Zum Thema kommen

Sinnvoll ist es, die Diskussion des Forschungsgegenstandes in drei bis vier Informationsblocken aufzuarbeiten, es prazise und wertfrei darzulegen. Was sagen Quellen, andere Autoren oder fruhere Forschungsergebnisse? Konzentrieren Sie sich bewusst auf das Wichtigste, da zu viel Stoff ermudet und die Zuhoreraufmerksamkeit abschweifen lasst. Diese Vorselektion der Fulle von Information gehort mit zu den schwierigsten Aufgaben der Vorbereitung, die aber uber das Gelingen des Referates oft entscheidet!

Bei langeren Referaten ist es wichtig "Wegweiser" und Orientierungshilfen durch die Information zu geben, z.B. die Gliederung immer wieder transparent zu machen, jeden neuen Punkt anzukundigen, Gliederungspunkte mit interessanten Uberschriften zu benennen oder kleine Zusammenfassungen zwischen den Informationsblocken einzuarbeiten.

Eigene Forschungserkenntnisse und eine mogliche Bewertung des Themas bilden den Abschluss des Hauptteiles. Welche Ergebnisse haben Sie selbst erarbeitet? Wie bewerten Sie diese Ergebnisse in Hinblick auf die obengenannten Theorien? Schlussteil: rundet das Thema ab.

Zusammenfassung: Hier resumieren Sie die Kerngedanken des Themas und deren Bedeutung und Wichtigkeit fur die Zuhorer. Wurde das Referat mit einer Frage begonnen, kann die Beantwortung dieser Frage einen uberzeugenden Abschluss darstellen [4, s. 33].

Einleitung der Diskussion: Uber welche Inhalte mochten Sie nach der Presentation diskutieren? Formulieren Sie die Fragestellung entsprechend Ihrer Zielsetzung.

Література:

1.Hierhold, E. : Sicher prasentieren - wirksamer vortragen. Uberreuter Verlag Wien/Frankfurt, 2000. - 448 S.

2.Kuhlmann, M. : Last Minute Programm fur Vortrag und Prasentation. Campus Verlag Frankfurt, 1999. - 212 S.

3.Pabst-Weinschenk, M. : Reden im Studium. Ein Trainingsprogramm. Cornelsen Verlag Berlin, 1995. - 186 S.

4.Seifert, Josef W. Visualisieren. Prasentieren. Moderieren. Offenbach : Gabal, 1998. - 166 S.

http://www.inf.fu-berlin.de/~decker/informer/i04/i04-prs.html (98-07-09)УДК 811.111.371.315

Іванишина В. П.,

Чернігівський державний технологічний університет

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У СТАРШІЙ ШКОЛІ З ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ В ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ

У статті розглядаються психологічні вікові особливості учнів старшої загальноосвітньої школи як важливі передумови проведення позакласної роботи з іноземної мови для розвитку умінь у діалогічному мовленні. Ключові слова: іноземна мова, діалогічне мовлення, позакласна робота, розвиток психічних процесів.

В статье рассматриваются психологические возрастные особенности учащихся старшей общеобразова­тельной школы как важные предпосылки проведения внеклассной работы по иностранному языку для развития умений диалогической речи.

Ключевые слова: иностранный язык, диалогическая речь, внеклассная работа, развитие психических процессов.

The psychological age peculiarities of the pupils in the senior comprehensive school as the main preconditions of organizing extracurricula activity in foreign language for the development of skills in dialogic speech are studied in the article.

Key words: foreign language, dialogic speech, extracurricula work, development of psychic processes.

На сучасному етапі розвитку України як незалежної, демократичної і суверенної держави розширюються зв'язки з різними народами світу. І в зв'язку із запитами суспільства зростає роль іноземної мови як важливого засобу спілкування між народами.

Головна мета навчання іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, розвитку комунікативних умінь в усному і писемному мовленні на такому рівні, щоб вони могли здійснювати іншомовне міжособистісне спілкування з носіями мови, долучатися до культури країни, мову якої вивчають [9].

Що торкається старшої школи (10-11 кл.), то на цьому етапі "... систематизується й узагальнюється мовний, мовленнєвий та комунікативний досвід учнів, набутий ними на попередніх етапах вивчення мови. Методи і види навчальної діяльності все більше набувають форм, наближених до реальних умов спілкування. Широко викорис­товуються творчі, проектні, групові, інтерактивні форми роботи" [9, с. 7]. Це актуалізує проблему організації позакласної роботи з іноземної мови, яка становить частину єдиного навчально-виховного процесу.

Як показує практика багатьох учителів, позакласна робота викликає у старшокласників великий інтерес; вона допомагає їм краще засвоїти знання з іноземної мови, закріпити сформовані фонетичні, лексичні, граматичні мовленнєві навички, удосконалити всі види мовленнєвої діяльності і забезпечує комунікативну спрямованість навчального процесу. З погляду методистів, позакласна робота допоможе побачити учням справжні можливості вивчаючої мови і переконає їх у тому, що вони вивчають її "для життя, а не для школи" [10, с. 258].

Під час позакласної роботи, у порівнянні з уроком, учитель має більше часу для формування й розвитку в учнів усномовленнєвих умінь, зокрема в діалогічному мовленні, як однієї із форм говоріння, що пояснюється самими умовами навчання. Ці умови створюються за рахунок деякого резерву часу.

По-перше, на позакласних заняттях учителю не потрібно, як на уроці, дотримуватися поурочного і календар­ного плану, в якому визначаються точні строки і послідовність оволодіння тим чи іншим матеріалом. Відповідно у нього є більше можливостей для використання різних прийомів та видів роботи, з метою диференціації й інди­відуалізації навчання в усному експресивному мовленні.

По-друге, хоч, як зазначається у методиці, усному мовленню на уроках у старших класах приділяється велика увага, проте основна роль у процесі навчання відводиться читанню [7, с. 231]. У зв'язку з цим на позакласних заняттях учитель може приділити більше уваги навчанню діалогічного мовлення, на думку методистів, як одного з найважливіших засобів оволодіння іноземною мовою.

Питаннями організації позакласної роботи з іноземної мови займалися такі вчені, як Н.Н. Ушаков, Т.Н. Ка-лечиц, Н.І. Гез, М.В. Ляховицький, О.О. Миролюбов, А.Д. Климентенко, С.К. Фоломкіна, Е.М. Ружин, І.К. Ко­лесник, Н.І. Злобіна, Г.І. Мокроусова, Н.Е. Кузовлева, С.В. Савина, Г.В. Рогова, Ф.М. Рабинович, Т.Є. Сахарова, С.Ф. Шатілов, Є.Г. Хоменко, Л.С. Панова, І.Ф. Андрійко, С.В. Тезікова та ін.

У роботах цих авторів розглядається значення позакласної роботи, її мета, зміст, принципи організації, форми і види, визначаються етапи проведення, пропонуються методичні рекомендації щодо організації позакласних заходів.

Проте навчання учнів іноземної мови на уроках, а також ефективне проведення позакласної роботи як у по­чатковій, основній і старшій школі залежить від психологічних факторів, оскільки суб'єктом навчальної діяль­ності є саме учень. Через те неможливо організовувати навчальний процес на позакласних заходах, не врахо­вуючи вікові психологічні особливості учнів. Тому метою цієї статті і є з'ясування психологічних передумов проведення позакласної роботи з іноземної мови в старшій загальноосвітній школі з формування компетенції в діалогічному мовленні.

Як зазначають психологи [6; 13; 12], старший шкільний вік - це вік суттєвих якісних змін особистісного роз­витку молодої людини та характеризується високим рівнем мислення, пам'яті, уваги, уяви та інших психологіч­них процесів.

Загальні розумові здібності у старших школярів уже сформувалися, і тому не спостерігається такого швид­кого їх росту, як у дитинстві, хоч вони все це продовжують удосконалюватись. Важливим аспектом психічного розвитку в ранньому юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, в якому провідну роль відіграє мислення [12, с. 233].

© Іванишина В. П., 2012Під мисленням Варій М.И. розуміє "... процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв'язках і відношеннях" [2, с. 351].

У психології зазначається, що центром когнітивного розвитку старшокласників є становлення словесно-ло­гічного мислення. У цьому віці вони переходять до вищих рівнів абстрактного мислення, здатні усвідомлено ово­лодівати логічними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією, узагальнен­ням). Мислення в ранній юності стає системнішим і продуктивнішим, що сприяє систематизації знань [12, с. 173].

З погляду Шаповаленка І.В., характерний рівень когнітивного розвитку в юнацькому віці - формально-логіч­не, формально-операційне мислення. Це абстрактне, теоретичне, гіпотетико-дедуктивне мислення, не пов'язане з конкретними зовнішніми умовами, обставинами [14, с. 270]. Тому, на нашу думку, робота із старшокласниками з формування іншомовної компетенції в діалогічному мовленні під час проведення позакласної роботи не вимагає деталізації комунікативних ситуацій вчителем, тобто вона не є такою гострою проблемою, як, наприклад, у по­чатковій чи основній школі. Теоретичне, гіпотетико-дедуктивне мислення, яке вже їм властиве, є також базою для дискусій, диспутів тощо.

Крім удосконалювання у старшокласників оволодінням складними інтелектуальними операціями, стає харак­терним встановлення причинно-наслідкових зв'язків, систематичність, критичність мислення, самостійна творча діяльність.

Так, Жан Піаже констатував, що "... логіка юнацького періоду - складна когерентна система, що відрізня­ється від логіки дитини; вона складає сутність логіки дорослої людини й основу елементарних форм наукового мислення" [8, с. 237]. Отже, вона дозволяє учням вирішувати різні проблемні питання, що потребують аналізу, пояснення, побудови логічного висловлювання, відстоювання власної точки зору тощо. Усі ці психологічні ново­утворення можуть найповніше проявитися саме в позакласній роботі, бо саме під час позакласних заходів учні мають можливість подискутувати, відстоювати свою позицію тощо.

Крім того, одним з психологічних новоутворень старшокласників є спрямованість їх на майбутнє професійне та особистісне самовизначення, яке впливає на весь процес психічного розвитку, в тому числі і на розвиток піз­навальних процесів. Психологи [6; 5; 13; 1; 14] наголошують на особливостях мотиваційної сфери старшоклас­ників, що тісно пов'язані з їхнім професійним самовизначенням. Зокрема, у них значно підвищується інтерес до навчання; для них характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів.

В учнів старших класів утворюється нова мотиваційна структура учіння, яка зумовлюється свідомо постав­леною метою і має довільний характер. Мотиваційна сфера учіння включає в себе: мотиви пов'язані із само­визначенням і підготовкою до самостійного життя (орієнтація на майбутнє, на віддалені перспективи й цілі займає провідне місце і є досить дієвою); широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним членом сус­пільства, переконання щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності конкуру­вати на ринку праці за рахунок власної компетентності та ерудованості); інтерес до змісту й процесу навчання (з'являється інтерес до самостійної пошукової діяльності з метою розв'язання складних завдань) [13, с. 283]. І це все, з нашого погляду, є важливою передумовою ефективності проведення позакласних заходів, бо саме цей вид роботи дозволяє гармонійно поєднати соціальний аспект (спілкування, взаємодія з іншими людьми) з можливіс­тю розширення та поглиблення знань з іноземної мови, що в наш час є необхідною умовою стати конкурентно-спроможним на ринку праці для молодої людини. Тому знання та підтримка мотивів старшокласників, створення умов для розвитку мотивів вивчення англійської мови є обов'язковою умовою для формування комунікативної компетенції, зокрема розвитку умінь у діалогічному мовленні як на уроках, так і під час позакласної роботи, де, як, уже згадувалося, є для цього більше можливостей.

У ці роки відбувається також і вдосконалювання пам'яті учнів: розширюється її обсяг, і значною мірою змі­нюється спосіб запам'ятовування. Поряд із мимовільним запам'ятовуванням, спостерігається й широке застосу­вання раціональних прийомів утримання в пам'яті матеріалу. На цю особливість вказують як психологи [12; 14], так і педагоги [4]. Крім того, у старших школярів розвиваються метакогнітивні вміння (такі як, поточний само­контроль та саморегуляція), які в свою чергу впливають на ефективність їхніх пізнавальних стратегій [14, с. 271].

Варій М.И. визначає пам'ять, як "... здатність живої системи фіксувати факт взаємодії із середовищем (зо­внішнім або внутрішнім), зберігати результат цієї взаємодії у формі досвіду й використовувати його в поведінці"

[2, с. 308].

Як наголошує Волкова Н.П., довільне запам'ятовування стає набагато ефективнішим від мимовільного, від­буваються зміни у процесах логічного запам'ятовування, зростає продуктивність пам'яті на думки, на абстрактний матеріал. Основою запам'ятовування матеріалу стають виявлені логічні зв'язки, помічається спеціалізація пам'яті, пов'язана з основними інтересами старшокласників, їхніми намірами щодо вибору майбутньої професії [4, с. 425].

Удосконалювання пам'яті, розширення її обсягу є великою перевагою старшокласників та важливою умовою проведення позакласної роботи загалом, й ефективного діалогу, зокрема. Адже саме діалогічне мовлення особли­во навантажує пам'ять: у процесі ведення діалогу слід пам'ятати всі попередні бесіди з своїм співрозмовником, щоб максимально використовувати досвід спілкування, не повторюватися; пам'ятати все, що сказав співрозмов­ник у ході цього контакту і все, що сказав сам.

Розвиток пізнавальної сфери старшокласників відбувається і за рахунок удосконалювання їхньої здатності до цілеспрямованого зосередження уваги на певних об'єктах і явищах, а також переборювання впливу чинників, які відволікають її. Усе це є свідченням розвитку концентрації уваги. За визначенням Варія М.Й., "увага - це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості й зосередженості свідомості на певних предметах і явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях" [2, с. 667].

Старшокласники цілком свідомо розподіляють і переключають свою увагу; формування інтересу до певних наук і видів діяльності зумовлює посилення вибірковості їхньої уваги. Проте, як зазначають Савчин М.В., Васи­ленко Н.П., іноді це негативно впливає на засвоєння обов'язкових предметів, оскільки учні не звертають уваги надеякі з них. У старшому шкільному віці зростає роль у навчальній і практичній діяльності післядовільної уваги - уваги, яка виникає на основі довільної й полягає в зосередженні на цікавому предметі, явищі. Прояви різних властивостей уваги старшокласників, зокрема її інтенсивності (ступеня концентрації), стійкості, обсягу тощо ма­ють суттєві індивідуальні відмінності, які залежать від сформованості інтересів, пізнавальної потреби [12, с. 218].

Стійкість уваги, здатність до цілеспрямованого її зосередження є безумовною перевагою старшокласників та базою для проведення позакласних заходів. Адже, специфікою позакласної роботи, зокрема гуртка є те, що він проводиться, як правило, після уроків, коли учні вже втомлені. І тільки досить високий рівень розвитку їхньої уваги (наприклад, стійкість, високий рівень післядовільної уваги) дає можливість ефективно проводити поза-класні заходи, у нашому випадку для розвитку умінь іншомовної компетенції у діалогічному мовленні

Оволодіння навчальним матеріалом, який значно ускладнюється у старших класах, вимагає активізації репро­дуктивної уяви, що позитивно позначається на її розвитку, зокрема у старшокласників розвивається творча уява в різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої та ін.). Ми, як і інші методисти [11] і педагоги [4], вважаємо, що без творчої уяви не можна сформулювати гіпотези, внести пропозиції, створити оригінальні продукти діяльності. Завдяки розвитку в ранньому юнацькому віці здатності до регуляції своєю розумовою діяльністю уява стає керованим процесом, і її образи виникають під впливом завдань, які ставить перед страшокласниками зміст навчальної діяльності та життя. На відміну від підлітків вони більш критично ставляться до витворів своєї уяви.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства