Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Для старшокласників є також характерним високий рівень сприймання. Психологи пояснюють сприйняття, як відображення у психіці людини предметів і явищ навколишнього середовища загалом під час безпосередньої дії на органи чуття. У ранній юності розвиток сприймання виявляється у домінуванні його довільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямованому спостереженні за певними об'єктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Це особливо характерне для сприймання складного матеріалу [3, с. 373]. Тобто, високий рівень розвитку сприйняття дозволяє учням охоплювати велике коло питань, а позакласна робота з іно­земної мови в старших класах в свою чергу поглиблює й розширює знання учнів з іноземної мови, удосконалює вміння в діалогічному мовленні, крім інших видів мовленнєвої діяльності, яке, за С.Ф. Шатіловим, "є однією із найважливіших цілей навчання іноземної мови в школі" [15].

Отже, в юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості особистості. Водночас відбу­ваються якісні зміни всіх показників психічної діяльності (зокрема, мислення, пам'яті, уваги, уяви, сприйняття) які є основою становлення особистості. Один з важливих аспектів психічного розвитку в юнацькому віці - це інтенсивне інтелектуальне дозрівання. Крім того, розвиток та вдосконалення когнітивних процесів старшоклас­ників є основою для формування іншомовної компетенції в діалогічному мовленні.

Таким чином, зазначена вище група чинників щодо психологічних особливостей учнів старшої школи є ваго­мим підґрунтям, передумовами для проведення позакласної роботи з іноземної мови для формування й удоско­налювання компетенції в діалогічному мовленні.

У перспективі подальшого дослідження ми вбачаємо розробку вправ з формування іншомовної компетенції в діалогічному мовленні на позакласних заняттях.

Література:

1.Божович Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович; под ред. Д. Н. Фельдштейна / Вступитель­ная статья Д. И.Фельдштейна. - 2-е изд. - М. : Издательство "Институт практической психологии", Воронеж : НПО "МОПЭК", 1997. - 352 с.

2.Варій М. Й. Загальна психологія : [навч. посіб. / М. Й. Варій. - [2-е вид. випр. і доп.] - К. : Центр навчальної літератури, 2007. - 968 с.

3.Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / за ред. О.В. Скрипниченко, Л.В. Долинської, З.В. Огородній-чука та ін. - К. : Просвіта, 2001. - 416 с.

4.Волкова Н. П. Педагогіка : [навч. посіб.] / Н. П. Волкова. - К. : Видавничий центр "Академія", 2003. - 616 с.

5.Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе / И.А. Зимняя. - М. : Просвещение, 1991. -

222 с.

6.Кон И. С. Психология юношеского возраста / И. С. Кон. - М. : Просвещение, 1979. - 175 с.

7.Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах : підручник / [колектив авторів під кер. С.Ю. Ніколаєвої]. - 2-е вид. випр. і перороб. - К. : Ленвіт, 2002. - 328 с.

8.Пиаже Ж. Теория, эксперименты, дискуссия / Ж. Пиаже; под ред. Л. Ф. Обуховой и Г. В. Бурменской. - М. : Изд. Гардарики: серия Psychologia universalis, 2001. - 624 с.

9.Програми для загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іно­земних мов. Іноземні мови. 2-12 класи / Міністерство освіти і науки України [В.Г. Редько, Н.П. Басай, Л.В. Биркун та ін.; під кер. В.Г. Редька]. - К. : ВТФ "Перун" Ірпінь, 2005. - 208 с.

 

10.Рогова Г. В. Методика обучения иностарнным языкам в средней школе / Г. В. Рогова, Ф.М. Рабинович, Т.Е. Сахарова. - М. : Просвещение, 1991. - 287 с. (Библиотека учителя иностранного языка).

11.Ружин Е. М. Внеклассная работы по иностранному языку : [пособие для учителей / Е. М. Ружин, И. Г. Колес­ник, Н. И. Злобина и др. - К. : Рад. школа, 1985. - 152 с.

12.Савчин М. В. Вікова психологія : [навч.посіб.] / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. - К. : Академвидав, 2005. - 360 с.

13.Семенюк Л. М. Хрестоматия по возрастной психологии : [учеб.пособие для студентов / Л. М.Семенюк; под ред. Д. И.Фельдштейна. - 2-е изд. доп.]. - Ин-т практической психологии, 1996. - 304 с.

14.Шаповаленко И. В. Возрастная психология : учеб. (Психология развития и возрастная психология) / И.В. Шаповаленко. - М. : Гардарики, 2005. - 349 с.

Шатилов С. Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе [учебное пособие для студентов пед. ун-тов по спец. №21013 "Иностр.яз"] / С.Ф. Шатилов. - 2-е изд.дороб. - М. : Просвещение, 1986. - 23 с.УДК:81. 243

Зарівна О. Т.,

Київський національний технічний університет України "КПІ"

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ: ДОСВІД ТА ІННОВАЦІЇ

Тенденції світового інформаційного простору - глобалізація та мобільність - сприяють інноваційним рефор­мам в системі освіти: нові вимоги до її змісту та вдосконалення методології відповідно до значних суспільних і технологічних перетворень. Які моделі управління якістю освіти зможуть забезпечити її ефективність та со­ціальну значущість? - це суть проблемних питань, що розкриваються у даній статті.

Ключові слова: якість освіти, інноваційні технології, навчально-виховний процес, комунікативна та інфор­маційна компетенція.

Тенденции мирового информационного пространства - глобализация и мобильность - способствуют инновационным реформам в системе образования: новые требования к ее содержанию и совершенствованию методологии в соответствии со значительными общественными и технологическими превращениями. Какие мо­дели управления качеством образования смогут обеспечить ее эффективность и социальную значимость? - это суть проблемных вопросов, которые раскрываются в данной статье.

Ключевые слова: качество образования, инновационные технологии, учебно-воспитательный процесс, комму­никативная и информационная компетенция.

The tendencies of the world informative space are instrumental in innovative reforms in the system of education: new requirements to its content and perfection of methodology in accordance with considerable public and technological trans­formations.

What models of management of education quality will be able to provide its efficiency and social meaningfulness? These problem questions are examined in this article.

Key words: quality of education, innovative technologies, educational process, communicative and informative com­petence.

У постіндустріальному суспільстві, де знання носить статус товару, відбувається утвердження інформаційних технологій, зростає роль інформаційних ресурсів, продуктів і послуг у забезпеченні управлінської діяльності. Це ставить нові вимоги й завдання перед усіма сферами життя, особливо відчутно - перед освітою та наукою. А саме: досягнення високих стандартів інтелектуального та культурного потенціалу української нації - виведення освіти і науки на міжнародний рівень розвитку. Це зумовило значну зацікавленість науковців інноваційним роз­витком суспільства і його впливом на освітню діяльність. Зокрема, почали активно обговорювати ефективність управлінських рішень щодо якості освіти, інноваційні технології (механізми) в освітній діяльності - сукупність знань, інформації щодо методики створення, управління та використання створених продуктів і послуг, соці­ально-економічні, психолого-педагогічні освітні інновації, спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти у Болонському процесі, визнання дипломів та мобільність громадян у європейському про­сторі та інші.

Актуальність питання управління якістю освіти сьогодні очевидна, оскільки викликана по-перше, інформа­ційною революцією (суспільство, яке базується на знаннях), по-друге, залежить від національної економічної моделі здатності до засвоєння чи формування інноватики.

Тому, мета даної статті: визначити ефективні моделі управління освітою як соціальним інститутом, врахову­ючи світові стандарти і напрями, а також вітчизняні можливості й потенціал, окреслити проблемні точки процесу реформування і можливі шляхи їх уникнення.

Варто акцентувати на досвіді попередньої епохи, щоб порівняти доцільність сьогоднішніх нововведень.

Відтак, діалектико-матеріалістична теорія формування знань характеризувалася посиленою увагою до при­родничих, точних наук, продуктивної праці (і це зрозуміло - етап індустріалізації), збільшенням кількості про­фільних навчальних закладів. Однак, у 80-х рр. XX ст. матеріально-технічна база школи відставала від потреб виробництва, запитів науково-технічної революції, бо адміністративно-командна система культивувала жорстку регламентацію кожного кроку учня, придушувала прагнення учнів та студентів до їх самовизначення. Відлік 90-х рр. став переломним для України також і в плані політичного устрою - незалежність і демократія. Виникла необхідність у переосмисленні та модернізації всіх сфер життя суспільства. Сформувалася криза наукового по­тенціалу, що зумовило значні реформи не тільки в Україні, а у цілому світі. Можна стверджувати, що на розвиток освіти вплинули суспільні інтеграційні процеси, глобалізація, демократизація, розпад союзу країн ядерного бло­ку, створення єдиного інформаційного простору. Швидкісні темпи спровокували потребу негайно переглянути й реформувати освіту на всіх рівнях, оскільки наявні системи не повністю відповідали сучасним запитам та по­требували переорієнтації. Україна, у цьому сенсі, приєднавшись у 2005 році до Болонського процесу, визначила на законодавчому рівні стратегічно пріоритетні напрями і шляхи створення ефективної системи навчання і вихо­вання протягом життя. Серед них варто виокремити ті, що стали основою освітньої реформи: демократично-гу­маністичні засади, інтенсифікація у матеріально-технічному забезпеченні, інноваційна гнучкість у прийнятті та оновленні до вимог часу управлінських рішень, а також, що важливо, - формування націоналістичних ціннісних орієнтирів та мотивації до здорового способу життя (відродження генофонду нації) серед підростаючого поко­ління. Тобто, виховна мета й мотивація освітнього процесу набирає неабиякого значення.

Зрозуміло, що за цим стоїть оновлення змісту освіти та удосконалення її методології відповідно до значних суспільних та технологічних перетворень, які відбуваються як у нашій країні, так і у світі в цілому [1, с. 259]. Однак, процес цей тривалий і мусить бути науково обґрунтованим. Для сучасної освіти дуже важливим є зв'язок

© Зарівна О. Т., 2012з наукою, яка є джерелом знань та технологією із забезпечення освітньої діяльності програмним ресурсом. Стає необхідним включення до навчальних програм управлінських, економічних та правових знань, поглиблене ви­вчення інформаційних технологій, основ інтелектуальної власності, іноземних мов [1, с.259], інформаційно-ана­літичної діяльності, спрямованої на створення якісно нових продуктів і послуг та інші. Такий перелік став вимо­гою сьогодення, бо сучасні технології спрямовані на формування якісного визначника освіти, що ґрунтується на компетенції людини до застосування знань. Тому саме перехід від кваліфікації (що було головним у радянській концепції освіти) до компетенції забезпечує мобільність та соціальну адаптованість освіченої особистості в ін­формаційному суспільстві.

Тому, спробуємо проаналізувати моделі втілення інноваційних технологій заради підвищення якості сучасної освіти в Україні.

Аналіз суб'єктно - об'єктних відносин освітнього процесу. Оскільки природним середовищем діяльності осві­ти як соціального інституту є навчальний процес, то дійовими особами у ньому виступають керівні кадри освіти, котрі приймають управлінські рішення, педагоги, котрі ці рішення відтворюють у навчальному процесі, та учні, на навчанні яких дані рішення проходять апробацію на ефективність. Тобто, суб'єктами тут є діячі освітнього, навчального процесів, а об'єктами - рішення, технології, стратегії що забезпечують сам процес. Вище зазна­чалося, що пріоритетним нині є компетентний підхід до формування змісту сучасної освіти - здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань [4, с. 64]. Тому діяльність адміністративного апарату та політиків від освіти (про­фільний комітет Верховної Ради з питань освіти і науки, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, обласні управління освіти і науки, комісії Науково-методичної ради МОН, Інститут інноваційних технологій та змісту освіти) мусить узгоджуватися з пропозиціями первинних педагогічних колективів, щоб прийняте рішення мало соціальний ефект. Тобто, суттєвим є аспект створення стандартів навчальних програм та підручників, які б розвивали в учнів когнітивні, емоційні, мотиваційні та ціннісні орієнтири, тобто, вчили розпізнавати проблеми, застосовувати отримані знання для їх вирішення в окремій ситуації, робити прогнози та оцінювати наслідки; комунікативній та інформаційній компетенції.

Невиправданість і неузгодженість дій освітніх кадрів ми отримали у перші роки незалежності України, коли до створення навчальних підручників залучалися науковці, а не вчителі - методисти, і в результаті появився "ака­демізм" знань, що швидко застарівали і не давали змоги до репродуктивного їх відтворення.

Відтак, фундаментальне значення має документно-інформаційне забезпечення управління освітою: вияв ко­рисності документів шляхом їх проектування, апробування і корегування; доступність ресурсу до користувача і гнучкість та актуальність документа; організація документообігу та відстежування життєвого циклу, щоб систе­ма знань була живою і відповідала нормам часу.

Досвід зарубіжних країн у здійсненні освітньої політики показує орієнтацію на гарантії та забезпечення рівно­го доступу до отримання знань, тобто максимальне залучення населення до освіти, даючи при цьому широкий вибір можливостей, також створення ресурсної бази і наукових досліджень. Болючою проблемою суб'єктно-об'єктних відносин в освіті є її недоступність. На жаль, в Україні близько 300 тисяч дітей молодшого шкільного віку не мають доступу до освіти. Про це йдеться в представленій в Нью-Йорку шостій доповіді ЮНЕСКО, при­свяченій оглядовій ситуації з освітою у світі. Поруч з Україною стоять Росія і Туреччина. Причиною цьому, серед іншого, є такі фактори як низька якість освіти, високі витрати на навчання і високий рівень неграмотності, що зберігається, серед дорослих.

Серед значущих відзначимо модель соціологізації освіти: планування, регулювання, стимулювання, облік і контроль дисципліни і організації навчально-виховного процесу. Проблемним є те, що відносна автономія на­вчальних закладів та суспільна мода за останні роки показала надмірне посилення зацікавленості абітурієнтів до юридичної та економічної освіти, що спричинило надлишок цих спеціальностей на ринку праці. Тому на загаль­нонаціональному рівні слід розробити стратегію щодо оптимальної кількості фахівців виробничої і невиробничої сфер, хоч децентралізована система освіти створює кращі умови для демократизації системи управління укра­їнською освітою. Дидактичний аспект соціалізації сучасної освіти можна простежити й в іншому - інтеграції у широкий світовий соціокультурний контекст:

-   усвідомлення багатозначності позицій і поглядів на те чи інше явище. Визнання факту різноманітності, неоднорідності - означає сформувати установку в учнів на терпимість до інших, виробити різні погляди на світ, різні образи світу;

-   бачення внутрішньої альтернативності рішень (врахування плюсів і мінусів) будь-якої діяльності. Це потре­бує вміння планувати наслідки вчинків, дій, прогнозувати близькі й віддалені життєві перспективи;

-   установка на співпрацю та діалог, уміння організувати спільну діяльність.

-   уміння користуватись інформацією. Інформація поширюється дуже швидко. Проблема в тому, щоб учень освоював цілісну, системну картину світу і розумів своє місце в ній. А для цього потрібна фундаментальна освіта, її повний функціональний набір;

-   розуміння унікальності культур, поглядів, звичаїв. Це потребує вироблення кроскультурної грамотності, здатності побачити себе на місці іншого й зрозуміти його погляди, віру, переконання;

-   навчання співпраці та діалогу на рівні взаємодії окремих людей, носіїв різних поглядів і культур;

-   вироблення психології ненасильства, уявлень про політичні, соціальні права та свободи людини. [4, с. 49].

Каменем спотикання залишається матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу в Укра­їні. У світі, де панує Інтернет, електронні видання почасти замінюють поліграфічні, де інформаційні агентства, неурядові аналітичні центри, які створюють інформацію мають власні веб - сторінки, що оперативно оновлю­ються, тобто там, де функціонує інформаційне суспільство, доступ до таких джерел інформування стає необхід­ною умовою мобільності населення. Часто чуємо про дистанційне навчання, кореспондентське навчання, про но­вітні засоби передачі знань (інтерактивні дошки, онлайн-конференції та ін.) і, дійсно, це має вплив на вчасність,швидкість, ефективність отримання знань, однак, національній системі освіти ще далеко до такої моделі з огляду на її комп'ютерну оснащеність та грамотність. Недостатнє забезпечення засобами навчання може вирішити по­шук інвесторів освітянської галузі та спонсорська допомога представників бізнесу. Державі варто спрямовувати свою політику і стимулювати бізнес кола до такого виду "благодійної" діяльності.

На мобільність та глобалізацій ні процеси безумовно впливає мовно-мовленнєва компетенція студентської молоді, що і є показником якості освіти. Багато навчальних закладів підтримують програму обміну студентами, однак на заваді стає мовний бар'єр - неволодіння іноземною мовою, яка сьогодні є визначником конкурентоспро­можності наших випускників на світовому ринку праці.

Як висновки, зазначимо, що:

1. Розбудова системи національної освіти в напрямку входження до європейського та світового освітнього просторів передбачає узгодження всіх ключових параметрів з міжнародними стандартами. Акцент національної освітньої політики та громадськості на результативності української освіти сприятиме підвищенню рівня її якості та відповіднішій підготовці молоді до життя в сучасному суспільстві [5,с.32].

2. Мобільність, адаптивність, спроможність навчатися протягом життя, толерантність, критичне мислення та опанування інформаційно - комунікаційними технологіями - це ті визначники якості освіти, що будуть впливати на самореалізацію особистості у світовому суспільстві. Такі фактори здатна забезпечити компетентнісно орієнто­вана змістова програма шкільної освіти, котра ставить учня у центр навчально-виховного процесу.

3. Соціалізація сучасної освіти виражається у набутті індивідуумом ключових компетентностей: здатність освоювати цілісну, системну картину світу і розуміти своє місце в ній.

4. На якість освіти впливає стан матеріально-технічної бази, тобто можливість доступу і використання усіх можливих засобів (у тому числі інноваційних) у процесі навчання. Спостерігаємо низький рівень інформатизації шкіл і шкільних бібліотек та інформаційного забезпечення системи навчального книговидання. Має значення також контроль якості освіти на відповідність навчальних видань, засобів навчання, навчального обладнання до вимог державних стандартів.

5. Якісним показником у сфері освіти може стати кількісний показник доступу до неї: максимальне залучення населення до навчання, даючи при цьому широкий вибір можливостей, також створення ресурсної бази і науко­вих досліджень.

6. Особливе місце займає управлінське рішення в освітній сфері, точніше його соціальний ефект. Документ-но-інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу створить сприятливі рівні умови, буде регулятором якості освіти.

Література:

1. Андрущенко В. П. Ціннісний дискурс в освіті в епоху глобалізації та інформаційної революції. - К, 2009.

2. Державні стандарти базової і повної середньої освіти // Директор школи. - № 6-7, 2003. - С. 3-17.

3. Закон України про загальну середню освіту від 7 грудня 2000 року № 2120. - Освіта України. Нормативно-правові документи. - Л. : Міленіум. - С.103-126.

4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті:світовий досвід та українські перспективи (Бібліотека з освітньої політики)/Під загальною редакцією О.В.Овчарук. - К, 2004

5. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI сторіччя / Авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін.. - К.: Навч. книга, 2004. Кн.2: Освіта і наука: творчий потенціал державо- культуротворення. - 2004.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. №1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання". - Освіта України. Нормативно - правові докумен­ти. - Л.: Міленіум. - С.161-163.

Шейлз, Джо. Коммуникативность в обучении современным языкам. - М.: Совет по культурному Сотрудниче­ству; Совет Европы Пресс, 1995.УДК 811.111'245'48'406

Каніболоцька О. А.,

Запорізький національний університет

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ З ВИКОРИСТАННЯМ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті конкретизуються основні аспекти та специфіка використання інформаційних технологій у процесі формування соціокультурної компетенції студентів мовних спеціальностей. Визначаються умови формування іншомовної соціокультурної компетенції засобами інформаційних технологій в процесі навчання іноземної мови.

Ключові слова: соціокультурна компетенція, міжкультурна комунікація, інформаційні технології, іноземні мови.

В статье конкретизируются основные аспекты и специфика использования информационных технологий в процессе формирования социокультурной компетенции студентов языковых специальностей. Формулируются условия формирования социокультурной компетенции средствами информационных технологий в процессе обу­чения иностранному языку.

Ключевые слова: социокультурная компетенция, межкультурная коммуникация, информационные техноло­гии, иностранные языки.

The article deals with the problems of the basic aspects and specificity of the information technology using in the pro­cess of sociocultural competence forming of students of linguistic professions. Conditions of forming sociocultural compe­tence by means of information technology in the process of teaching foreign languages are formulated.

Keywords: sociocultural competence, communication, information technology, foreign languages.

Актуальність проблеми. Суспільство зазнає швидких та фундаментальних змін в структурі й галузях діяль­ності. Корені багатьох змін криються в нових способах створення, збереження, передачі та використання інфор­мації. Ми існуємо в стані переходу від індустріального століття до інформаційного. Це означає, зокрема, що все більша кількість людей усе частіше і частіше стикається з потребою опрацювання постійно зростаючого обсягу інформації. Комп'ютерні і комунікаційні технології є цілком очевидним проявом інформаційної революції. Тому стає зрозумілою та зацікавленість, яку виявляють до комп'ютера педагоги, які займаються пошуками шляхів адаптації процесу вивчення ІМ до сучасного світу. Значна частина людей переконана в тому, що комп'ютер дає нові можливості для творчого розвитку студентів і викладачів, дозволяє звільнитися від нудного традиційного навчання і розробити нові ідеї, дає можливість вирішувати цікавіші і складніші проблеми. Інші вважають, що всі: діти, молодь і дорослі - повинні навчитися здійснювати контроль над машинами, не чекаючи того моменту, коли ті почнуть управляти ними. На погляд цієї групи людей, уміння користуватися комп'ютером - не що інше, як засіб самозахисту. Проте і прихильники, і противники комп'ютерів переконані у тому, що, здобувши знання про комп'ютери і відпрацювавши навички роботи на них, діти будуть краще підготовлені до життя і здобуття матеріальних благ у цьому мінливому світі. Незважаючи на величезний педагогічний і дидактичний потенціал, інформаційні технології ледве знаходять місце в сучасних ВНЗ. Це обумовлено низкою причин: слабкою мате­ріальною базою багатьох ВНЗ, непідготовленість викладачів, практичною відсутністю методик використання інформаційних технологій для викладання предметів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства