Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Зупинимось детальніше на кожному з компонентів АЛКПП. Комунікативна компетенція в двох мовах (ан­глійська й українська мови) (за М.В. Вербицькою, М.Ю. Солововим). Ми погоджуємося з В.Н. Коміссаровим, що специфіка розвитку перекладацької компетенції полягає в тому, що її формування неможливе без вже сформо­ваної іншомовної комунікативної (мовної, мовленнєвої і соціокультурної) компетенції майбутнього перекладача [7]. Тому слідом за М.В. Вербицькою, М.Ю. Солововим, ми виділяємо комунікативну компетенцію в двох мовах (англійська мова і українська мови) [1]. Під цією компетенцією ми маємо на увазі володіння майбутніми пере­кладачами мовною, мовленнєвою на рівні рецепції (читання) та репродукції (письмо), соціокультурною компе-тенціями в англійській та українській мовах.

Професійно-базова компетенція (за Т.В. Ганічевою, Л.К. Латишевим , Н.М. Гавриленко) Слідом за М.В. Вер-бицкою, М.Ю. Солововим, Т.В. Ганічевою, Л.М. Черноватим, Л.К. Латишевим, Н.М. Гавриленко, ми вважаємо, що теоретичні знання з перекладу (усвідомлення сутності перекладу, специфіки письмового перекладу, перекла­дацьких стратегій, довідкової літератури, "ноу-хау" тощо є запорукою здійснення якісного перекладу. Під про­фесійно-базовою складовою АЛКПП, ми розуміємо володіння знаннями, вміннями, навичками й усвідомленістю з теорієї та практики перекладу, а саме англійського вокабуляру, а також навичками, вміннями та загальною про­фесійно-базовою усвідомленістю, що є необхідні для здійснення його писемного перекладу на українську мову.

Стосовно мовно лексичної компетенції, прийнято вважати, що майбутні студенти володіють реальним (ак­тивним, пасивним) і потенційним словниками в рідній мові краще, ніж в іноземній мові. Але, як свідчить, прак­тика викладання на третьому курсі "Практичного курсу перекладу" в процесі навчання майбутніх перекладачів труднощі виявляються в тому, що студенти мають бути готовими знайти адекватний еквівалент англійській лек­сиці, яка належить до реального пасивного словника в реальному активному словнику рідної мови, але цей про­шарок лексики не завжди належить до реального активного словника в рідній мові. В переважній кількості ви­падків цей прошарок ЛО належить до реального пасивного словника і в рідній мові.. Іншими словами, перекладу з англійської на українську мову словам, які належать до пасивного словника, мають бути знайдені еквіваленти в активному словнику рідної мови, в нашому випадку української мови. На жаль, при перекладі англійських ЛО, які належать до пасивного словника, еквівалент в рідній мові також шукається у пасивному словнику. Саме ці особливості формування активно-пасивного словника майбутніх перекладачів і зумовлюють потребу у виокрем­ленні мовно-лексичної компетенції у складі АЛКПП.

Мовна-лексична компетенція пов'язана з предметно-спеціальною компетенцією (термін М.В. Вербицької, М.Ю. Соловового) [1], що передбачає володіння загальними інформаційними знаннями та словниковим запасом в межах певного контексту в різних сферах спілкування.

Як відомо перед перекладачем стоїть завдання передати повідомлення, яке представлене зазвичай у формі тексту, тому не випадково, що ми слідом за Т.В. Ганічевою, виділяємо текстоутворюючю компетенцію, яка передбачає володіння знаннями, навичками, вміннями та мовною усвідомленістю про правила побудови текстіврізних функціональних стилів [4]. В нашому дослідженні ми зосередимося на лексичній складовій англійських публіцистичних текстів.

Прагматична компетенція (термін Т.В. Ганічевої) передбачає володіння знаннями, навичками, вміннями та мовною усвідомленістю необхідними для відбору перекладацьких прийомів для реалізації еквівалентної дії на адресатів тексту перекладу порівняно з дією тексту оригіналу.

Перекладацька деонтологічна компетенція має на увазі наявність особистісно-професійних якостей таких як відповідальність, об'єктивність, ерудиція, широкий кругозір, красномовність, точність тощо для здійснення якісного письмового перекладу [4]. Крім того, готовність до постійного особистісного самовдосконалення як особистості та професіонала перекладача [1].

Варто підкреслити, що всі складові АЛКПП складають одне єдине ціле, взаємодоповнюючи одна одну, відпо­відно формування кожної з складових є запорукою формування АЛКПП загалом і навпаки - нереалізація одного з них не дозволяє говорити про сформованість АЛКПП. Звідси, компонентний склад англомовної лексичної пере­кладацької компетенції у письмовому перекладі представлений знаннями та вміннями, які мають бути сформо­вані в межах кожного компоненту АЛКППП, для формування АЛКПП загалом. При визначенні компонентного складу англомовної лексичної компетенції ми керувалися Робочою програмою для 3 курсу "Практичний курс перекладу англійська мова, як першої іноземної " напрям підготовки "Філологія" "Переклад" (дві іноземні мови) КНЛУ 2009 [9], уміннями, визначеними у Європейському мовному портфелі [5] та знаннями й уміннями, виді­леними Н.М. Гавриленко [3] та М.В. Вербицькою [1, с. 12-13].

Комунікативна компетенція в двох мовах (англійська мова і українська мови):

-   мовна передбачає володіння знаннями про системність переважної більшості мовних одиниць і явищ в мові оригіналу та мові перекладу; володіння певним обсягом словникового запасу і здатність вибирати ЛО для розв'язання певних комунікативних задач; знання граматичних правил і вміння їх використовувати для досягнен­ня комунікативних задач у письмовому мовленні; знання фонетичних норм в англійській та українській мовах та вміння їх оформлювати на письмі [1, с. 14];

-   мовленнєва має на меті володіння рецептивним (читання) та продуктивними (письмо)видами мовленнєвої діяльності; володіння компенсаторними стратегіями мовленнєвої поведінки у письмовій комунікації в межах ре­цептивних і продуктивних видів мовленнєвої діяльності; вміння оперувати лексикою щодо специфіки дискурсу.

-   лінгвосоціокультурна представлена вміннями співставляти та аналізувати соціолінгвістичну специфіку ан­гломовного й україномовного дискурсу з метою еквівалентного перекладу на українську мову; вміння розуміти та передавати смисл національних реалій, безеквівалентну лексику, беручи до уваги соціокультурні знання "по­тенційного читача" повідомлення; вміння визначати ступінь необхідної соціокультурної адаптації певного типу дискурсу при перекладі з мови оригіналу на мову переклад; вміння адаптувати текст перекладу відповідно до соціокультурних норм вербальної і невербальної поведінки [5].

Професійно-базова компетенція передбачає володіння теоретичними знаннями (сутність перекладу як виду професійної діяльності, специфіки певних видів перекладу, алгоритмах перекладацької діяльності тощо [1, с. 15] та вміння використовувати їх у процесі перекладу; вміння користуватись довідковою літературою; володіння процедурними знаннями та уміння їх використовувати під час перекладу [3]; володіння спеціальною терміноло­гією в галузі здійснення перекладів [5]; вміння виконувати доперекладацький, перекладацький та постперекла-дацький аналіз; вміння дотримуватись мовної та мовленнєвої норм в англійській та українській мовах; вміння здійснювати культурну адаптацію; вміння здійснювати трансформації при перекладі лексичних одиниць (кон­кретизація, антонімічний переклад, експлікація, компенсація, компресія тощо) [1, с. 15; 5]; вміння виконувати саморедагування [1, с. 15].

Мовна лексична компетенція передбачає володіння різними класами ЛО в англійській та українській мовах, її підкласами та способами перекладу в текстах різних жанрів; вміння знаходити вірні і точні еквіваленти у ви­падку неспівпадіння обсягу понять в англійській і українській мовах; вміння враховувати при перекладі узуально закріплене емоційне і стилістичне навантаження слів в англійській і українській мовах; вміння знаходити функ­ціональні відповідники образних і ідіоматичних виразів [5].

Предметно-спеціальна компетенція - володіння загальними інформаційними знаннями та словниковим за­пасом в межах певного контексту в різних сферах спілкування (побутової, культурної, освітньої, соціально-по­літичної, ділової) [1, с. 16].

Текстоутворююча компетенція - володіння знаннями специфіки дискурсу в мові оригіналу та мові перекладу; знання про характерні риси дискурсу певного жанру як в англійській так і українській мовах та вміння перекла­дати з англійської на українську мову, не порушуючи цих норм; вміння визначати функціональний стиль тексту; володіння знаннями про стилістичні особливості текстів газетно-публіцистичного, науково-технічного і ділового стилів англійської та української мов; вміння на основі аналізу поверхової структури тексту англійською мовою визначити концепти і пропозиції семантичної структури тексту українською мовою [5].

Прагматична компетенція представлена знаннями структурних і стилістичних особливостей дискурсу, що дозволяє визначити комунікативний намір автора оригіналу; вміння співставляти обсяг знань у автора тексту англійською мовою і обсяг знань у "потенційного читача" тексту, перекладеного на українську мову; вміння передавати зміст повідомлення автора не порушуючи моделі мовленнєвої поведінки, прийнятої щодо цього типу дискурсу в англійській та українській мовах.

Перекладацька деонтологічна компетенція передбачає володіння людськими та професійними якостями пере­кладача; відповідальність за точність і адекватність перекладу; широкий кругозір; готовність до постійного само­розвитку як особистості та професіонала.

Таким чином, ми спробували проаналізувати компонентний склад ПК і на його основі дати визначення АЛКК та її складовим.Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо у теоретичному обґрунтуванні та розробці підсистеми вправ з формування АЛКПП, створенні моделі навчання практичного курсу перекладу з формування АЛКПП на основі описаних компонентних складових АЛКПП, формулюванні методичних рекомендацій відповідного на­вчального курсу з підготовки перекладачів.

Література:

1.Вербицкая М. В. Компоненты и уровни переводческой компетенции. / М. В. Вербицкая, М. Ю. Соловов -Вестн. Моск. ун-та. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2010. - № 4. - С. 9-18.

2.Вербицкая М. В. Перевод медиатекстов и проблема формирования фоновых знаний. / М. В. Вербицкая, И. Г. Игнатьва - Вестн. Моск. ун-та. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2008. - № 4. - С. 49-50.

3.Гавриленко Н. Н. Теория и методика обучения переводу в сфере профессиональной коммуникации. Книга 1 -М. : Научно-техническое общество имени академика С. И. Вавилова, 2009. - С.28-36.

4.Ганічева Т. В. Методика навчання майбутніх філологів усного англомовного двостороноього перекладу у галу­зі прав людини : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Ганічева Тетяна Вікторівна - К., 2008. - 203 с.

5.Европейский языковой портфель для филологов (преподавателей языка, письменных и устных переводчиков) / Сост. К. М. Ирисханова / Под ред. А. Н. Набережнова, Р. Шерера. - В. 3 ч. - Ч. 2.Языковая биография; Ч. 3 Досье. -М. : МГЛУ - 2003. - 75 с.

6.Комиссаров В. Н. Современное переводоведенье. Учебное пособие. - М. : ЭТС. - 2002. -С. 350.

7.Комиссаров В. Н. Теоретические основы методики обучения переводу. - М. : "Рема", 1997. - 360 с.

8.Латышев Л. К. Структура и содержание підготовки переводчиков в языковом вузе : учебно-методическое по­собие / Л. К. Латышев и В. И. Провоторов - 2-е издание стереотип. - М. : НВИТЕЗАУРУС, 2001 - 136 c.

9.Робоча навчальна програма із курсу "Практичний курс перекладу англійська мова, як перша іноземна". На­прям підготовки "Філологія", "Переклад" (дві іноземні мови), курс III / [Корунець І. В., Польова Е. В.]. - К. : КНЛУ 2009. - 25 с.

10.       Черноватий Л. М. Основні напрямки підвищення якості підготовки перекладачів у вищих закладах осві-
ти
// Міжнародний форум "Мовна освіта : шлях до євроінтеграції" : Тези доповідей / за ред. С. Ю. Ніколаєвої,
К. І.Онищенко.
- К. : Ленвіт, 2005 - С. 11-12.УДК 81'25.141.311

Гаврилюк А. П.,

Національний технічний університет України "КПІ", м. Київ

РОЛЬ КОНЦЕПТУ У ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

У статті йдеться про визначення ролі концепту у перекладознавстві. Розглядаються проблеми перекладу концептуального змісту вербальних одиниць, теоретико-методологічні основи таких досліджень, методи пере­кладацького аналізу концепту.

Ключові слова: перекладознавство, картина світу, концепт, концептосфера, фрейм, вербалізація.

В статье речь идет об определении роли концепта в переводоведении. Рассматриваются проблемы перево­да концептуального содержания вербальних единиц, теоретико-методологические основы таких исследований, методы переводческого анализа концепта.

Ключевые слова: переводоведение, картина мира, концептосфера, концепт, фрейм, вербализация.

This article tells about the role determination of concept in theory of translation. The translation problems of concept content of verbal units, theoretical and methodological bases of such researches, methods of translation analysis of the concept are examined.

Key words: theory of translation, worldview, sphere of concepts, concept, frame, verbalisation.

У центрі пріоритетних досліджень представників когнітивної лінгвістики залишаються важливі проблеми, що вже стали традиційними для мовознавства: структура мовної свідомості, форми репрезентації знань, співвід­ношення логічної, мовної та концептуальної картин світу, картина світу та модель світу [5, с. 58]. Мова не може існувати окремо від форм мислення, які "замкнені" в мовних формах [3, с. 3]. Актуальність даної статті ми вбачаємо в узагальненні існуючих підходів вивчення взаємовідношення мислення, форми та свідомості. Відтак, нашою метою є спроба з'ясувати релевантність концептуального підходу у сучасних перекладознавчих дослі­дженнях, у практиці художнього та науково-технічного перекладу.

Відомо, що концепт - це одиниця мислення або пам'яті, яка має відносно впорядковану внутрішню структу­ру, представляє собою результат пізнавальної діяльності особистості та суспільства та несе комплексну, енци­клопедичну інформацію про відображений предмет або явище, про інтерпретацію даної інформації громадською свідомістю та про ставлення громадської свідомості до даного явища чи предмету. Упорядковане поєднання кон­цептів у свідомості людини становить її концептуальну систему. Концепт відображає культуру народу. Кожна мова специфічна, в ній відображений своєрідний національний характер. Оскільки різні мови концептуалізують світ неоднаково, то через зіставлення мов виявляються відмінні концептуальні структури світу.

У працях провідних лінгвістів А. Бабушкіна, А. Бєлової, А. Вежбицької, С. Воркачева, О. Кубрякової, В. Крас­них, М. Полюжина, Ю. Степанова та ін. вирішуються проблеми визначення поняття "концепт", його онтології та шляхів лінгвальної репрезентації.

У сучасному перекладознавстві все більше уваги приділяється відтворенню національної специфіки концеп-тосфер різних культур. При цьому для перекладацької інтерпретації результатів вербалізації особливостей на­ціональних картин світу використовується термін "реалія" [6, с. 3].

Головними напрямками досліджень концептів у перекладознавстві є опис способів їх вербалізації у певному дискурсі та виявлення особливостей їх структурування з метою відтворення способів перевербалізації цих кон­цептів цільовою мовою.

Теоретико-методологічною основою таких досліджень є інтерпретативна теорія перекладу, що розглядає пе­реклад як комунікативний процес, у якому беруть участь відправник вихідного тексту, перекладач та одержувач кінцевого тексту (О. Чередниченко) та лінгвокультурний підхід до визначення концепту, запроваджений В. Ка­расиком, що уможливлює виділення вербалізованої (у вигляді поняттєвого поля) частини концепту.

Сьогодні відомі дослідження, які стосуються когнітивного аспекту перекладу. Одним з таких досліджень є ро­бота Т.А. Фесенко, яка присвячена вивченню проблеми перекладу концептуального змісту вербальних одиниць. На думку Т.А. Фесенко перекладати слід не окремі вербальні форми, а концепти, які за ними стоять. Оскільки існує зв'язок між групами реалій, можна розглядати національні специфічні терміни як елементи окремих смис­лових систем - концептів [6, с. 3].

Отже, центральне місце в сучасній парадигмі когнітивної лінгвістики посідають концепт і концептосфера -лінгвоментальні феномени, осмисленню яких присвячено праці цілої низки учених. Однак, найбільша увага в дослідженнях надається саме концепту.

Нині активно ведуться дослідження як окремих концептів - "доля", "сумління", "совість" (Т.В. Радзієвська), "кохання", "щастя" (С.Г. Воркачов), "обов'язок" (Т.В. Булигіна, О.Д. Шмельов, А.Д. Кошелєв), "істина" (В.А. Лукін), "простір" (О. Забуранна), "дорога" (О.О. Іпполітов) тощо - так і цілісних концептосфер. За спостере­женнями вчених, існують типові концепти, виразно представлені в усіх мовах і культурах; поряд із ними в кож­ній культурно-мовній традиції наявні специфічні концепти або концепти зі специфічними складниками, зокрема "душа" (А. Вежбицька, Ю.С. Степанов), "совість" (Ю.Д. Апресян), "воля" (О.Д. Шмельов).

Наприклад, Юрій Чумак здійснив дослідження концепту "шлях" в англійській, французькій та німецькій мо­вах. Автор визначив концепт "шлях" як культурно маркований вербалізований смисл, представлений у плані вираження цілою низкою мовних реалізацій, які утворюють відповідну лексико-семантичну і когнітивну струк­тури. Юрій Чумак вважає, що національну специфіку концептів унаочнюють фрейми, і спирається у своїй роботі на визначення Н.Н. Болдирева, за яким фрейм - це одиниця знань, яка організована навколо концепта і містить у собі дані про суттєве, типове і можливе для цього концепта в рамках певної культури. Концепт реалізується за до-

© Гаврилюк А. П., 2012помогою ментальної моделі фрейма як ієрархічно впорядкованої репрезентації певної ситуації довкілля [8, с. 1]. Автор здійснив своє дослідження за допомогою таких когнітивних моделей як концепт, фрейм та фразеологічні одиниці. Це дало йому змогу більш детально вивчити концепт "шлях", визначити базові поняття та особливості його функціонування в системі трьох мов.

С.П. Запольських досліджував концепт "козацтво" в історичному дискурсі англійської та української мов, обравши базовим методом перекладацького аналізу концепту функціональний (контекстуальний) метод, який дає підстави для комплексного контрастивного аналізу елементів мікрополів вербалізованого концепту. Автор зазначав, що на відміну від когнітивного погляду на природу та сутність концепту (А. Бєлова, О. Кубрякова, О. Селіванова), в історичному дискурсі концепти розглядаються як явища лінгвокультурного порядку (В. Карасик, Г. Слишкін), оскільки в результаті вербалізації концептів автор неминуче вдається до їх оцінювання. Фактуальна складова концептів відтворює головне семантичне навантаження й вербалізується за допомогою термінів. Специ­фіка семантики певних лексем, віднесених до елементів вербалізованого концепту, дозволяє відтворити також і ціннісний їх компонент. Цей компонент, як правило, втілюють лексеми, що слугують елементами опису об'єктів і явищ, позначених історичними термінами. На думку автора запропонована методика перекладацького аналізу концепту "козацтво" вирішує проблему виявлення елементів концепту, класифікації елементів у складі поля на ядрові й периферійні, що уможливлює адекватне відтворення цього концепту в історичному дискурсі [1, с. 3].

Концепт грає також значну роль при перекладі художніх текстів, оскільки під час їх перекладу досить час­то застосовується концептуальний аналіз. Застосування методики концептуального аналізу (Н.Д. Арутюнова, А.Д. Бєлова, А. Вежбицька, Ю. Степанов, В.І. Карасик, О.С. Кубрякова, І.С. Шевченко, О. Кресан, С. Жаботин-ська, О. Кагановська) у контексті художнього перекладу надає ширші можливості для проникнення в природу індивідуально-авторського світосприйняття, його розуміння як складника концептуальної картини світу і як вну­трішньо-органічної й невіддільної субстанції твору [2, с. 1]. Концептуальний аналіз художніх текстів є потужним інструментом, який допомагає ретельно досліджувати глибинні текстові структури, відтворювати їх засобами іншої мови і вводити в обіг іншої культури. Окремі положення соціосеміотики, започатковані М.А.К. Хелідеєм, висвітлюють культурні імплікації оригінального тексту і дають можливість адекватно відтворювати їх у пере­кладі [7. с. 23]. Надзвичайно вагомий внесок у теорію художнього перекладу зроблено українськими вченими Р.П. Зорівчак, Л.В. Коломієць, В.В. Коптіловим, І.В. Корунцем, М.О. Новиковою, О. Фінкелем, О.І. Чередни­ченком, і їхні дослідження, разом з розвідками перекладознавців інших країн - С. Басснет, С. Влахова, І. Лєвого, А. Лефевра, А. Поповича, А. Федорова, С. Флоріна, К. Чуковського, - слугують міцним фундаментом для подаль­шого розвитку цієї науки. Кожний художній твір, кожний художній напрям, література кожної історичної доби породжує специфічні проблеми для перекладача. Вирішувати ці проблеми можливо лише за умови засвоєння перекладачем здобутків багатьох дисциплін в комплексі [7, с. 24].

Концептуальний аналіз є основним методом дослідження в дисертації Лук'янченко М.П., в якій досліджу­ється французька екзистенціальна проза в українських перекладах. На думку автора застосування методу кон­цептуального аналізу у галузі художнього перекладу сприяє розширенню можливостей у зіставних досліджен­нях текстів оригіналу та перекладу. Цей метод дозволяє проникнути в глибинну семантику твору (Ж. Антуан, С. Бремон) задля виявлення та розпізнання тих завуальованих смислів (концептів), які автор привніс у свій твір, і адекватного їх відтворення у перекладі. На основі методу концептуального аналізу тексту вибудовується концеп­туальний підхід до перекладу, який полягає у визначенні текстових концептів й осягненні мегаконцепту (осно­вного, глобального концепту) твору як головної передумови перекладу. Метою такого підходу до художнього пе­рекладу є збереження не лише авторської концепції, а й базових (мегатекстових) концептів оригіналу. Авторська концепція, існуючи у вигляді певної абстракції в мисленні та свідомості митця ще до створення ним художнього твору, втілюється саме у тих прихованих смислах - імпліцитах (Л. Федорова), символах (М. Новикова), концеп­тах, які можна виявити при вдумливому прочитанні та аналізі першотвору [2, с. 4]. Отож основними принципами концептуального підходу до перекладу за Лук'янченко М.П. є:

-   виявлення і збереження у цільовому тексті базових концептів - важливих складових семантико-стилістичи-ої системи оригіналу з метою забезпечення відповідних реакцій читачів перекладу;

-   урахування при перекладі авторської концепції першотвору, яка визначає його зміст і стиль;

-   сприйняття концептуального змісту художнього твору в діалектичній єдності з його художньою формою;

-   відтворення в перекладі лінгвостилістичних особливостей оригіналу що пов'язано з певними втратами та різними трансформаціями, спричиненими відмінностями між мовними і концептуальними картинами світу;

-   максимально точне відтворення у перекладі екстралінгвальних явищ як компонентів загальної контекстної системи оригіналу;

-   урахування мовної і концептуальної картин одержувача перекладу та його культурної традиції;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства