Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

-   функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників;

-   міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

-   соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм. Рольова гра повинна відповідати таким вимогам [9, с. 31]:

 

-   гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в студентів інтерес і бажання гарно виконати за­вдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальній ситуації спілкування;

-   рольову гру потрібно добре підготувати і чітко організувати з погляду як змісту, так і форми;

-   рольова гра повинна бути прийнята всією групою;

-   вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає в студентів почуття задоволен­ня, радості;

-   гра організовується таким чином, щоб студенти могли активно спілкуватися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується.

Згідно із Г. А. Китайгородською, В. А. Бухбіндером [5] та І. Л. Бімом [2] ролі поділяються на:

Статусні ролі, що не мають особистісних характеристик і діють в стандартних ситуаціях повсякденного життя ( наприклад, професійна роль).

Позиційні ролі: звичайно кодовані правилами, що визначають деяку позицію в суспільстві, зокрема, сімейний стан, стать, вік, особисті якості.

Ситуативні ролі, представлені у виді фіксованих стандартів поведінки і діяльності, для програвання яких до­сить бути короткочасним учасником ситуації спілкування: роль гостя, туриста, пішохода та інші [4, с. 43].

Рольова гра може зображувати елементарний комунікативний акт (покупка, поздоровлення, знайомство, спів­бесіда з роботодавцем) і складний комунікативний акт, що складається із серії елементарних актів (вибір марш­руту подорожі у бюро подорожей, у залізничній касі, пошук вакансій в агенції праці) [4, с. 43].

Найбільш розповсюджені форми рольових ігор: презентація, інтерв'ю, заочна подорож, прес-конференція, круглий стіл, телеміст, екскурсія, казка, репортаж, клуб за інтересами.

Досягнути високого рівня комунікативної компетенції в іноземній мові, не знаходячись серед її носіїв, дуже важко. Тому важливим завданням викладача є створення на занятті з іноземної мови реальних і уявлюваних ситу­ацій спілкування, використовуючи для цього різні форми роботи. Проаналізувавши низку наукової та методичної літератури, ми дійшли висновків, що вивчення німецької мови за допомогою методу дидактичних ігор сприяє активізації засвоєння навчального матеріалу, позитивно впливає на різні сфери розвитку майбутніх фахівців, забезпечує високий рівень комунікативної діяльності в процесі виконання ігрових завдань, формує колективні навички співпраці, дає можливість поєднати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Література:

1.Артемов В. А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие / В. А. Артемов. - М. : Просвеще­ние, 1983. - 222 с.

2.Бим И. JI. Методика обучения иностранным языкам / И. JI. Бим. - М. : Высшая школа, 1991. - 319 с.

3.Близнюк О. І., Панова JI. С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів / О. І. Близнюк, JI. С. Па­нова. - К. : Освіта, 1997. - 64 с.

4.Эльконин Д. Б. Творческие ролевые игры детей дошкольного возраста / Д. Б. Эльконин. - М. : Просвещение, 1957. - 289 с.

5.Китайгородская Г. А., Бухбиндер В. А. Методика интенсивного обучения иностранному языку / Г. А. Китайго­родская, В. А. Бухбиндерю - К. : Освіта, 1988. - 279 с.

6.Любка Є. М. Використання рольової гри на уроках французької мови : Методичні рекомендації / Є. М. Любка. -Виноградів, 2011. - 33 с.

7.Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах / С. Ю. Ніколаєва. - К. : Ленвіт, 1999. - 320 с.

8.Олійник Т. І. Рольова гра у навчанні англійської мови : Посібник для вчителів / Т. І. Олійник. - К. : Освіта, 2004. - 128 с.

9.Пассов Е. И. Урок иностранного языка в средней школе. Игра - дело серьезное / Е. И. Пассов. - М. : Просве­щение, 1988. - 130 с.

10.       Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие / Г. К. Селевко. - М. : Народное
образование, 1998. - 231 с.
УДК: 378.126:811.

Лотоцька О. Л.,

Тернопільський національний економічний університет

ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті проаналізовано деякі питання формування граматичної компетенції на заняттях англійської мови при підготовці майбутніх економістів. Показано, що важливою умовою оволодіння граматичною компетенцією є включення до навчальних завдань комунікативних вправ з усіх видів мовлення.

Ключові слова: граматична компетенція, підхід, метод.

В статье проанализированы некоторые вопросы формирования грамматической компетенции на занятиях английского языка при подготовке будущих экономистов. Показано, что важным условием овладения граммати­ческой компетенцией есть включение в учебные задания коммуникативных упражнений по всем видам речевой деятельности.

Ключевые слова: грамматическая компетенция, подход, метод.

The article deals with the problems offorming grammar competence offuture economists. It is shown that one of the most important conditions of acquirement of grammar competence is to include communicative exercises of all types of verbal activities in teaching assignments.

Key words: grammar competence, approach, method.

Входження України до світового економічного співтовариства, інтенсивний розвиток міжнародних відносин вимагають фахівців, здатних працювати в іншокультурному середовищі та спілкуватися з людьми, що розмовля­ють різними мовами та мають різні традиції. Модернізація вищої професійної освіти зумовила пошук ефективних шляхів кваліфікованої підготовки студентів немовних вищих навчальних закладів. Саме тому перед викладачами постає завдання змінити підхід до викладання іноземних мов. Досвід роботи зі студентами-економістами пока­зує, що вони часто допускають велику кількість помилок у вживанні багатьох граматичних явищ, мають певні труднощі з ситуативним використанням граматичних форм. Вивчення наукових досліджень в галузі методики викладання іноземної мови дозволило виявити ряд суттєвих протиріч:

1. Неухильне підвищення вимог до фахівця, який повинен кваліфіковано володіти іноземною мовою, і вико­ристання при його підготовці традиційних, стандартних технологій навчання.

2. Підвищення вимог до рівня володіння іноземною мовою за професійним спрямуванням і невиправдане скорочення аудиторних годин, що забезпечують якісне викладання.

3. Об'єктивні труднощі оволодіння деякими складними граматичними явищами англійської мови (лінгвістич­ні, психологічні, психолінгвістичні та дидактико-методичні) і необхідність володіння програмним граматичним матеріалом на комунікативно достатньому рівні, що забезпечує реальне спілкування в навчальних і реальних ситуаціях.

Суперечності, зазначені вище, обумовлюють необхідність теоретичного осмислення і практичного застосу­вання системного, особистісно-діяльнісного, свідомо-контрастивного та комунікативно-когнітивного підходів в оволодінні іноземною мовою за професійним спрямуванням. Відповідно, формування іншомовної комуніка­тивної компетенції стало головною проблемою сьогодення. Таким чином, актуальність даного дослідження ви­значається необхідністю створення моделі формування комунікативної граматичної компетенції з урахуванням специфіки професії, систематизації методичних прийомів і засобів, розробки комплексу завдань, спрямованих на формування і розвиток комунікативних граматичних навичок і вмінь.

Формування граматичної компетенції, необхідної для здійснення професійної комунікативної діяльності у майбутньому, належить до найактуальніших завдань методики викладання іноземної мови у немовних вузах, оскільки рівень підготовки студентів-економістів має бути достатньо високим, аби надати їм можливості для грамотної мовленнєвої професійної взаємодії, необхідної для ведення перемовин, участі у ділових зустрічах, пре­зентаціях, підтримання контакту під час розмови тощо.

Граматична компетенція, яка складала основу традиційної методики, зараз є механізмом виконання комуні­кативних завдань у межах певної ситуації мовлення. Граматична компетенція, що є складовою частиною лінгвіс­тичної, передбачає: 1) знання граматичних одиниць як носіїв узагальнених граматичних властивостей, а також засобів вираження граматичних значень; 2) добре володіння граматичними поняттями; 3) контрастивність знань, отриманих на основі порівняльної типології рідної та іноземної мови, що вивчається; 4) вміння адекватно вико­ристовувати граматичні явища іноземної мови в різних ситуаціях спілкування для вирішення різних комуніка­тивних завдань.

У процесі виконання комплексу дій з оволодіння граматичними явищами повинна бути сформована ціла систе­ма навичок і вмінь. У цю систему можуть увійти: а) навички вибору мовних явищ та їх граматичне структуруван-ня; б) правильне комбінування досліджуваних явищ в складі пропозиції; в) їх морфологічне оформлення; г) вміння вживати граматичні явища в мовному спілкуванні для передачі певних значень. Методика навчання граматичному аспекту будувалася в цілому на поєднанні прийомів з двох підходів: свідомо-контрастивного та комунікативно-когнітивного. У якості вихідних положень використовувалися при цьому наступні принципи: свідомості, вну­трішньої мотивації, комунікативної спрямованості навчання, єдності комплексності та аспектності у викладанні іноземної мови, єдності вимог програми з іноземної мови та вимог щодо індивідуалізації навчання [5].

Саме тому доцільно приділити увагу комунікативній граматиці, яка, як відомо, вивчає не структуру мови, а розробляє закономірності використання існуючих граматичних конструкцій мови з метою комунікації. Слід вра-

© Лотоцька О. Л., 2012ховувати, які з існуючих граматичних моделей підходять для використання у кожній конкретній ситуації для ви­раження думок і комунікативних намірів. Тим, хто навчається, необхідно оволодіти граматикою у дії, а не лише системою правил, оволодіти алгоритмами, які дозволяють практично використовувати ці правила у мовленні.

Традиційно засвоєння граматичного матеріалу проводиться в три етапи: 1) представлення мовного зразка (через аналіз і синтез граматичного явища); 2) тренування; 3) вживання у мовленні. Для кожного з етапів доби­раються відповідні вправи.

На першому етапі засвоєння необхідно усвідомити граматичне явище, з'ясувати його зміст, форму й особли­вості вживання. Ознайомлення з новим граматичним матеріалом для продуктивного засвоєння має здійснювати­ся в навчально-мовленнєвих ситуаціях.

На другому етапі відбувається тренування граматичного матеріалу і формування граматичних мовленнєвих навичок. Навчання граматичній стороні усного мовлення, що пов'язане з формуванням відповідних автоматиз­мів, ефективно здійснювати за допомогою різноманітних тренувальних вправ. Але після них слід застосовувати систему комунікативно-орієнтованих вправ, які створюють умови для розвитку навичок спонтанної комунікації у ситуації. Такі вправи повинні: 1) забезпечити чітку постановку завдання і орієнтування в способах її вирішення, 2) створити потрібну мотивацію, 3) забезпечити стимули і опори (як вербальні, і невербальні), 4) орієнтувати на характер діяльності, що формується в кінцевому результаті.

На третьому етапі здійснюється формування та розвиток граматичних мовленнєвих умінь і навичок. Вправи на цьому етапі повинні мати суто комунікативний характер (комунікативні завдання, навчальні мовленнєві си­туації, рольові ігри). На занятті такі вправи створюють умови максимально наближені до реального спілкування, вони передбачають використання студентом відповідних сформованих навичок [1; 2].

Навчання комунікативної граматики - один із найважливіших аспектів навчання іноземної мови, так як по­вноцінна комунікація не може відбуватися за відсутності граматики. Немає сумніву, що знання граматичних правил необхідно для успішного володіння мовою. Але виникає питання - чи повинні ми навчати правил у впра­вах? Чи не краще студентам інтуїтивно освоювати граматику в процесі комунікативної діяльності, замість того, щоб вивчати її через спеціальні вправи, спрямовані на засвоєння того чи іншого правила? Навчання граматиці сьогодні неможливе без урахування комунікативного аспекту, тобто закономірностей вживання досліджуваних граматичних явищ у ситуаціях вербального спілкування. При цьому комунікативний підхід до дослідження гра­матичних явищ, а також і до їхнього навчання в сучасній науці розуміється по-різному. Традиційно комуніка-тивність в методиці навчання мови, в тому числі і його граматичного аспекту, розуміється як вирішення різних комунікативних завдань. У нових методичних дослідженнях підкреслюється необхідність комунікативного та когнітивного аспектів при навчанні граматиці. При цьому когнітивним аспектом є процес формування розумових зв'язків, а комунікативним - формування мовних граматичних навичок і вмінь.

Навчання граматиці в рамках комунікативного підходу базується на обліку професійних потреб студентів, психологічній установці співпраці викладача і студентів, усвідомленому характері навчальної діяльності.

Оптимізація навчання комунікативної граматики досягається завдяки поетапному закріпленню функцій гра­матичних категорій в ситуації спілкування іноземною мовою.

Більш високі результати в навчанні граматиці забезпечуються комплексом граматичних завдань, спрямова­них на формування комунікативної граматичної компетенції.

Аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних методистів, що розглядають навчання комунікативно-орієнтова­ній граматиці як поетапний процес, дозволив вивести алгоритм формування комунікативної граматичної компе­тенції у студентів-нефілологів, який складається з чотирьох кроків: 1) презентація, 2) мовна практика, 3) комуні­кативна практика, 4) зворотній зв'язок.

Виділення перерахованих кроків алгоритму обумовлено цілями навчання іноземної мови як професійно-зна­чущого компоненту навчання, відповідно до розробленого алгоритмом введення досліджуваного граматичного матеріалу починається з його презентації в адекватному контексті. Під час навчання увага акцентується на функції і формі досліджуваного граматичного явища, що сприяє формуванню граматичної навички. Комунікативна прак­тика спрямована на розвиток і вдосконалення комунікативних граматичних навичок і вмінь. Підсумком роботи є сформованість певних граматичних навичок, рівень якої визначає останній крок алгоритму - зворотний зв'язок [3].

Кожному кроку алгоритму властиві певні завдання, спрямовані на вирішення конкретного завдання.

Під час мовної практики використовуються такі завдання, як: 1) заповнення прогалин відповідною граматич­ною формою; 2) трансформація; 3) заповнення прогалин з множинним вибором / без варіантів (за змістом); 4) побудова пропозицій шляхом поєднання слів з колонок; 5) відтворення автентичних діалогів у парах і складання діалогів за аналогією; 6) драматизирована пародія; 7) робота зі змістом тексту; 8) трансформація тексту; 9) ви­користання пісень і поезій; 10) рольова гра з пропонованими ролями.

Серед завдань, що входять в комунікативну практику найбільш ефективними є: 1) завдання з інформаційними прогалинами; 2) завдання з вибору вирішення питання; 3) завдання з "відкритим фіналом"; 4) завершення пропо­зицій/текстів; 5) завдання на послідовність складових частин тексту; 6) рольові ігри; 7) завдання на імпровізацію - уявні ситуації; 8) завдання на ведення бесіди з отриманих ілюстрацій/графіків/схем; 9) різні варіанти переказу змісту тексту; 10) створення оригінальних історій на базі тексту з подальшим обговоренням у групі; 11) завдання на перекодування інформації; 12) ігри з проблемно-орієнтованими завданнями.

Особливістю таких завдань є їх комунікативна спрямованість, яка виражається у переважно парній та групо­вій роботі студентів.

1.Таким чином, комунікативно-орієнтоване навчання граматиці дозволяє створити сприятливі передумови для свідомого засвоєння студентами іншомовних граматичних структур, підвищити мотивацію, розширити можли­вості їхнього мовлення як при обговоренні текстів фахового спрямування, так і при створенні навчальних кому­нікативних ситуацій.Войцеховська Т. С. Формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів економічних спеціаль­ностей / Т. С. Войцеховська // Фокус мови. Науково-практичний журнал № 1. - К. : Університет економіки та права "КРОК", 2010. - С. 10-14.

2.Гринюк Г. А. Етапи формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів економічних спеціаль­ностей / Г. А. Гринюк, Ю. О. Семенчук // Іноземні мови. - 2006. - № 2. - С. 22-27.

3.Карпова Л. И. Формирование коммуникативной грамматической компетенции в неязыковом вузе : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Карпова Людмила Ивановна. - Волгоград, 2005. - 260 с.

4.Ніколаєва С. Ю., Скляренко Н. К., Смєлякова Л. П. Сучасна технологія навчання іноземного матеріалу. - К., 1996 (Бібліотечка журналу "Іноземні мови", вип. 2). - С. 17-18.

Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению [Текст] / Е. И. Пассов. - М. : Про­свещение, 1991. - 223 с.УДК 81'37:81

Малюська З. В.,

Хмельницький національний університет

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОСОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Стаття присвячена аналізу процесу формування лінгвокультурної компетенції. У ній подані різноманітні еле­менти, які є складовими частинами, необхідними для розуміння динаміки міжкультурного спілкування. Автор акцентує увагу на передумовах формування такого виду компетенції, як лінгвосоціокультурна.

Ключові слова: спілкування, лінгвокультура, особистість, мова, пізнання.

Статья анализирует процесс формирования лингвокультурной компетенции. В ней рассматриваются разнообразные элементы, которые необходимы для понимания динамики межкультурного общения. Автор ак­центирует внимание на предпосылках формирования такого вида компетенции, как лингвосоциокультурная.

Ключевые слова: общение, лингвокультура, личность, язык, познание.

This article is devoted to the special, psychological preconditions of linguistic and cultural sphere. In this article we mark that foreign language is phenomen of national culture.

Key words: intercourse, linguacultural, personality, language, cognition.

У даний час у системі вищої освіти країни значна увага повинна приділятись не тільки навчанню студентів фахової лексики та іншомовного професійного спілкування, а й основам міжкультурного спілкування. А ба­жання України ввійти в Європейський економічний та освітній простір, інтегруватися з європейськими країна­ми підтверджує необхідність підготовки спеціалістів, які б не тільки вільно володіли іноземною мовою, але й культурою іншомовного спілкування. Оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування неможливе без паралельного вивчення відповідної культури. "Якщо розуміти під культурою все, що робить і думає нація, що мова фіксує, як ця нація думає" [4, с. 81]. Культура, відповідно до думки Брауна, - це контекст, всередині якого ми існуємо, думаємо, відчуваємо і спілкуємось один з одним. "З однієї сторони, мова відображає специфіку мислення народу, а з іншої навіть нав'язує людині певний світогляд і обумовлює норми його мислення і поведінки" [5, с. 138]. Ось чому, організовуючи процес навчання таким чином, щоб іноземна мова вивчалась як феномен національної культури можливо сформувати особливий вид компетенції - лінгвокультурну і забезпечи­ти на кінцевому етапі повноцінне міжкультурне спілкування і взаєморозуміння, тобто діалог культур.

Проаналізуємо, які є соціально-психологічні передумови для реалізації цієї тези. Ці передумови закладені, як у самій особистості того, кого ми навчаємо, так і в можливостях спеціально організованого навчально-виховного процесу, який ставить перед собою мету навчання міжкультурного спілкування. Цей процес допомагає відчути і усвідомити чужу культуру, а, отже, краще зрозуміти і свою. Якщо ми розуміємо інших, то ми розуміємо себе. Ось чому міжкультурне спілкування розвиває здатність студента розпізнати іншомовні феномени і аналізувати їх в порівнянні з рідною культурою для покращання спроможності до міжкультурної комунікації. Недаремно, іноземні методисти порівнюють вивчення іноземної мови з подорожжю в іншу культуру, під час якої усвідомлю­ється своя власна.

Цікавим на занятті є такий вид роботи: британський менеджер дає поради своїм колегам, які збираються по справах у три різні країни, коротко характеризуючи їх. Студенти повинні не тільки впізнати їх з поданих харак­теристик, а й продовжити перелік відомими їм особливостями.

1. "Handshaking is the first example. In this country they shake hands much more than we do. So you mustn't forget to do that.

Another difference is that at work they use first names much less than we do here in Britain. So it's preferable to call people by their family names.

Food and wine take a very important place in this country, so at a business lunch never start discussing business im­mediately. That might seem like bad manners".

2. "In Britain we sometimes are five or ten minutes late for a meeting but in this country you should arrive on time, because people are very punctual, especially in work situations. They usually arrive at the arranged time or even earlier.

Family names are more common at work. People often use titles - Doctor, Professor, and so on. Please, remember to do the same. Your foreign colleague will tell you if he or she wants you to use their first name.

You shouldn't try to be humorous or make jokes with people you don't know well, because it might make them feel uncomfortable. Business meeting are usually very serious. At a first meeting it's normal to exchange business cards, but I don't recommend you to do this until the end of the meeting.

3. "When you go to this country, take plenty of business cards with you. They usually exchange cards at the beginning of a meeting, and they always read your card very carefully. You should do the same with theirs. If you don't, they might think it rude.

If you want to succeed in business, you must learn to be patient, because it takes longer to make decisions in this coun­try than it does in Britain. And don't forget that when they say "Yes", they may mean "I understand", but not "I agree" It may cause misunderstanding"[2, с. 103-105].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства