Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Так як частково ми вже перейняли цей продуктивний досвід, placement test - вступний тест при відборі в групу, що визначає ваш рівень володіння мовою, - вам можуть запропонувати й на багатьох вітчизняних курсах. Крім того, в рамках будь-якої методики навчання англійській можуть застосовуватися поточні контрольні тести -progress tests. Вони підрозділяються на тести, які контролюють розуміння прочитаного (Reading Comprehension), свободу спілкування (Communicative Competence) та культурологічні знання (Cultural Knowledge). Крім цього, викладач вільний запропонувати і будь-який інший тест - наприклад, на перевірку лексики уроку,який часто на­зивають quiz. Найвищий рівень тестових методик - підготовка до закордонних іспитів [7].

Якщо ви переслідуєте мету їх благополучній здачі, будуть потрібні не тільки знання, але і швидкість, вміння концентруватися, відкидати непотрібну інформацію, виділяти головне, а також уміння проявити максимум твор­чих здібностей при написанні есе. Отримання диплома або сертифіката - це кваліфікація і запорука працевлашту­вання, тому вимагає особливо серйозного підходу і підготовки.

Отже, ми бачимо, що є різні підходи до вивчення англійської мови і залишається лише визначитися з метою, засобах, а головне - методах, які ви хотіли б використовувати. Слід зазначити, що кожна методика викладання іно­земної мови характеризується властивими їй позитивними та негативними рисами і має свою об'єктивну цінність.

Перспективою подальшого дослідження є аналіз сучасних інноваційних методів викладання англійської мови з метою підбору оптимальної методики викладання.

Література:

1.Бех П. О. Концепція викладання іноземних мов в Украіні / П. О. Бех, Л. В. Біркун // Іноземні мови. - 1996. -№ 2. - С. 3-8.

2.Винокурцева И. Г. Whole language (Язык как целое) - современная гуманистическая философия образования и обучения английскому языку // Иностр. языки в школе. - 2005. - № 1. - С. 61.

3.Гапонова С. В. Сучасні методи викладання іноземних мов за рубежем / С. В. Гапонова // Іноземні мови. -1998. - № 1. - С. 24-31.

4.Нові технології навчання : Наук.-метод. Зб. / Кол. авт. - К. : Наук.-метод центр вищої освіти, 2004. - Спецви­пуск. - 187 с.

5.Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению / Е. И. Пассов. - М. : Просвещение. 1985. - 207 с.

6.Richards J. C., & Rodgers T. S. Approaches & methods in language teaching. - New York : Cambridge University Press, 1991. - 171 p.

http://www. langust.ru/method.shtmlУДК 378.14-057.875:81'243'271

Мороз Л. В., Данілова Н. Р.,

Рівненський державний гуманітарний університет

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ВНЗ

У статті досліджуються особливості спілкування та письма студентів з економіки іноземною мовою. Роз­глядаються типові ситуації ділового спілкування у сфері діяльності. Проаналізовано різноманітні види письмових висловлювань, ситуацій і подій.

Ключові слова: ділове спілкування, письмове мовлення, ділова комунікація, типові ситуації, сфера діяльності.

В статье исследуются особенности общения и письма студентов экономики иностранным языком. Рассма­триваются типичные ситуации делового общения в сфере деятельности. Проанализированы разнообразные виды письменных высказываний, ситуаций и событий.

Ключевые слова: деловое общение, письменна речь, деловая коммуникация, типичные ситуации, сфера дея­тельности.

This article deals with the features of intercourse and letter of students in economy in foreign language. The typical situations of business communication are studied in the field of activity. The various types of writing utterances, situations and events are analyzed.

Key words: business communication, written language, business communication, typical situations, field of activity.

Розширення економічних зв'язків України з зарубіжними партнерами постає потреба у кваліфікованих спеці­алістів з економіки. Одним із завдань вищих навчальних закладів є підготовка фахівців економічних спеціальнос­тей, які б мали змогу брати участь у ситуаціях ділового спілкування іноземною мовою. До таких ситуацій можна віднести різні мовленнєві контакти, пов'язані із спільною підприємницькою діяльністю між українськими та іно­земними фірмами, участь у переговорах з представниками іноземних фірм, обговорення та укладання договорів, контрактів, угод. Це означає, що в певних ситуаціях ділового спілкування фахівець повинен слухати і розуміти ділове мовлення, а також володіти письмовим спілкуванням.

Мета статті - проаналізувати особливості ділового мовлення студентів немовних факультетів, а також зосе­редити увагу читача на деяких аспектах ділового спілкування у сфері економічної діяльності.

Проблема дослідження особливостей ділового мовлення розглядалась в дослідженнях вітчизняних та зару­біжних науковців (Т.В. Гладунова, Т.М. Іщенко, І.С. Онісіна, А.Н. Панфілова, Д. Джолі, К. Джонсон та ін.). Ко­мунікація в реальному житті відбувається двома шляхами: усним та письмовим. Аудіювання й говоріння - це дві сторони усного мовлення. Без аудіювання не може бути нормативного говоріння.

В сучасній методичній літературі питання навчання аудіювання, що стосується немовних спеціальностей, досить мало вивчене. Ми схиляємось до точки зору І.С. Онісіної, яка пропонує починати навчання аудіювання професійно спрямованого (монологічного) мовлення на старших курсах [3, c. 78]. Вибір цього етапу навчання зу­мовлений специфікою навчального процесу на немовних факультетах, де на старших курсах студенти вже мають певну базу знань з профілюючих дисциплін і починають читати літературу за фахом іноземною мовою. Проте у зв'язку з дефіцитом навчального часу виникають несприятливі умови для оволодіння цільовими вміннями.

Ще одна проблема полягає в тому, що на старших курсах виділяється мало годин на іноземну мову взагалі.

Слід зазначити, що ділова мова розглядається як мова для спеціальних цілей, вона має важливі елементи ре-левантні для різних ситуацій ділового спілкування. Інформація, що поступає, повинна бути зрозумілою, повинна економити час (як того, хто говорить, так і того, хто слухає), а тому має бути лаконічною.

Перевага надається ясності та логіці, думки повинні бути оформлені словами, що показують логіку процесу (as a result, for this reason, in order to та інші). Особливо в тих випадках, коли комунікація приходить по факсу, телефаксу або телефону, певні концепції можуть бути виражені словами-кластерами, щоб уникнути багатослів­ності (cash with order, just in time delivery). Термінологія, яка вживається в діловій мові, має дещо іншу природу: вона не така точна і стала, як термінологія наукового стилю. Ділова мова загалом більш пов'язана з повсякден­ною побутовою тематикою, а тому частіше зазнає змін під впливом суспільних факторів.

В нових умовах розвитку ринкових відносин у нашій країні реалізується комунікативні стратегії ділових парт­нерів, які потребують уміння презентації, проведення прес-конференції, конференції на міжнародному рівні. Ю.М. Жуков, А.Н. Панфілова, Ю.І. Пелеха досліджували ситуацію ділового мовлення за критеріями: мета проведення, контингент учасників, регламент, комунікативні засоби реалізації наміру, організація проведення та результат.

А.Н. Панфілова називає десять форм ділової комунікації: ділова бесіда; ділове спілкування по телефону; ді­лові збори; прес-конференція; ділові переговори; торги; дискусії, симпозіуми, полеміка, дебати, спори; публічні виступи, презентація, само презентація [4, c. 56].

Навчання іншомовного спілкування останнім часом стало предметом багатьох досліджень. Навчання окре­мих видів письмових мовленнєвих творів досить детально вивчено і описано в роботах Г.Г. Бедросової ("лист приватний", "лист офіційний", "оголошення", "ділові папери", "поштові листівки"), Г.Ф. Демиденко ("мікро-твір"), Т.М. Єналієвої ("анотація", "курсова робота" "дипломна робота", "твір", "розгорнута рецензія на книгу"), Р.І. Похмєлкіної ("переказ", "мікротвір"), А.І. Янісів ("твір-роздум"). Проте якщо в теоретичному плані проблема навчання іншомовного писемного мовлення вже досить глибоко вивчена, то в практичному плані вона ще далека від свого остаточного розв'язання.

Одним з основних типових мотивів, що приводять випускників шкіл до вузу , є прагнення навчитись спілку­ватись іноземною мовою з носіями мови. Розширення ділових та дружніх контактів надає студентам немовних

© Мороз Л. В., Данілова Н. Р., 2012вузів широкі можливості у цьому напрямі. Багато з них листуються зі своїми зарубіжними ровесниками. По­стійно розширюються можливості поїхати до англомовної країни як турист, на стажування, а після закінчення вузу - на роботу. При цьому виникає необхідність заповнення анкети, написання автобіографії, з чим далеко не всі студенти (випускники вузу) справляються успішно. Для того, щоб підготувати студентів до ситуації писемно­го спілкування такого роду, на заняттях слід навчати написання повідомлення (reporting) з викладенням біогра­фічної інформації. Повідомлення як вид письмових творів нерідко передбачає опис людей, а також подій, звича­їв, традицій та їх оцінку у вигляді похвали, критики, визначення їх значущості, важливості. Написання подібних повідомлень може бути вмотивоване прагненням поділитись враженнями, повідомити цікаву інформацію [2, c. 34]. Наведемо приклад реальних ситуацій, в яких виникає необхідність у письмових повідомленнях: "Ви - ан­гломовний турист, подорожуєте по Україні. Поділіться зі своїми друзями враженнями від подорожі за допомо­гою поштових листівок".

У процесі спілкування при відсутності безпосереднього контакту може виникнути необхідність швидко ви­рішувати якусь проблему - повідомити щось, уточнити, вибачитись, дати інструкцію, тощо. В таких випадках вдаються до написання листа, а за браком часу - і до записки.

Загальновизнано, що студенти та випускники немовних вузів здатні розпочати і підтримати усну бесіду іно­земною мовою; стосовно ж писемного спілкування виникають труднощі навіть при написанні найпростішого листа. Практика показує, що студенти припускаються помилок не тільки у написанні слів, але також на рівні ре­чень, фразових єдностей та цілого тексту. Такий стан пояснюється недооцінкою ролі письмових робіт у навчанні іншомовного спілкування [1, c. 61].

Отже, роль ділового мовлення та письмового спілкування, передусім англійського, як найбільш поширеного в економічній сфері, постійно зростає. Зростає і важливість розробки методики навчання аудіювання ділового мовлення і письмового спілкування студентів економічних спеціальностей.

Література:

1.Глазунова Т. В. Види письмових висловлювань як об'єкт навчання у мовному педвузі // Іноземні мови. -1997. - № 1 - С. 61-62.

2.Іщенко Т. М. Дослідження типових ситуацій ділового англійського мовлення спеціалістів з економіки // Іно­земні мови. - 2000 - № 4 - С. 34-36.

3.Онисина И. С. Обучения студентов технических вузов аудированию профессионально направленой речи этап, англ. язык) : дис. канд. пед. наук 13.00.02. - К., 1990. - 211 с.

4.Панфілова А. Н. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности - СПб : знание, СПб НВЗСЗП -1999. - 496 с.

5.Jolly D. WritingTasks. - Cambrige, 1994. - 167 p.

6.N.Brieger. Teaching business English Handbook. - York. York Assotiates,1998 - 192 p.

Mark Ellis and Cristine Johnson. Teaching business English. - Oxford University Press, 1994 - 237 p.УДК 378.147:81'243

Мороз Л. В., Трофімчук В. М.,

Рівненський державний гуманітарний університет

ЗАРУБІЖНІ МЕТОДИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОМУ ПИСЕМНОМУ МОВЛЕННЮ

Стаття присвячена дослідженню зарубіжних концепцій навчання іншомовному писемному мовленню. Аналі­зується директивний, текстуальний і процесуальний підхід до навчання іншомовного писемного мовлення. Відзна­чається, що в умовах українських вишів особливу увагу заслуговує особистісно-орієнтоване письмо.

Ключові слова: директивний, текстуальний, процесуальний підхід, трансформація.

Статья посвящена исследованию зарубежных концепций обучения иноязычной письменной речи. Анализиру­ется директивный, текстуальный и процессуальный подход к обучению иноязычной письменной речи. Отмечает­ся, что в условиях украинских вузов особое внимание заслуживает личностно-ориентированное письмо.

Ключевые слова: директивный, текстуальное, процессуальный подход, трансформация.

This article deals with the study offoreign concepts of teaching foreign written speech. The directive, textual and pro­cedural approach to teaching foreign written speech is analyzed. It is emphasized that special attention should be paid to the student-oriented writing in Ukrainian universities.

Key words: directive, textual, procedural approach, transformation.

Забезпечення високого рівня іншомовної підготовки будь-якого фахівця має на меті формування практичних навичок та вмінь, які дозволять використовувати іноземну мову як засіб професійної та інформаційної діяльності, як інструмент для систематичного поповнення спеціальних знань, а також як основу професійного спілкування. Фахівці з вищою освітою мають оволодіти:

-   навиками професійно-орієнтованого спілкування іноземною мовою;

-   вмінням узагальнювати, оцінювати ту чи іншу інформацію;

-   вмінням обґрунтувати власну точку зору на різні професійні питання іноземною мовою.

Для студентів немовних спеціальностей особливо важливим є формування усіх зазначених вмінь та навичок саме у писемному спілкуванні.

Метою нашої статті є зарубіжні методичні концепції навчання іншомовному писемному мовленню у вишах.

Навчання іншомовному писемному спілкуванню останнім часом стало предметом багатьох досліджень (І.Л. Бім, Ф. Германнс, І.А. Зимня, Г. Крум, М. Лібер, О.Ю. Сафонова, О.Б. Тарнопольський та ін.).

Писемне мовлення як творчий, продуктивний вид мовленнєвої діяльності тривалий час займало підпорядко­ване місце в методиці навчання іноземних мов. Навіть прихильники комунікативного методу відводили письму допоміжну роль у навчанні іноземних мов, пояснюючи це специфікою письма та більш вузьким ступенем розпо­всюдження його в побуті в порівнянні з усним мовленням.

Новий етап розвитку писемного мовлення (далі ПМ) у світовій методичній науці розпочався в середині 80-х років спочатку в методиці навчання рідних мов, а потім і в методиці навчання іноземних мов. Він був зумовлений не тільки новими датами лінгвістики, лінгвокраїнознавства, психолінгвістики та психології, але і змінами у сус­пільстві. З появою комп'ютера писемне мовлення знову стає одним з найбільш поширених засобів спілкування людства. Не випадково, що сьогодні навчання іншомовному ПМ у вищих закладах, освіти Європи організовуєть­ся у вигляді окремих самостійних спецкурсів. Доводячи необхідність оволодіння ПМ на іноземній мові студен­тами вузів, зарубіжні методисти висувають багато переконливих аргументів, з якими не можна не погодитись.В умовах відсутності іншомовного середовища ПМ є ефективним засобом поглибленого вивчення іноземної мови. Відомо, що перед актом писемного висловлювання думок відбувається процес їх оформлення у внутрішньому мовленні. Як процес уповільнений порівняно з говорінням, письмо, по-перше, сприяє усвідомленню цього мов­леннєвого механізму і надає йому "руху" і, по-друге, забезпечує можливість перебігу внутрішнього мовлення на тій мові, якою людина пише [2]. Під час роботи над іншомовним письмовим текстом людина навчається активно мислити на даній мові і створює таким чином своє власне іншомовне оточення.

Письмо є одним з найважливіших засобів пізнання іноземної культури. Вже саме по собі іншомовне ПМ стає лінгвокраїнознавством для студентів, оскільки будь-яка праця над текстом потребує знань культури мислення, спілкування, мовленнєвого етикету країни, мова якої вивчається. Ці знання необхідні для формування комуні­кативної компетенції студентів на іноземній мові.Методична перевага використання ПМ на заняттях з іноземної мови за професійним спрямуванням полягає в тому, що письмові завдання дозволяють залучати до роботи одно­часно всіх студентів групи. До того ж студенти захищені під час такої роботи від передчасних зауважень з боку викладача і мають, таким чином, добру можливість для самовираження і отримання впевненості у своїх силах.

Узагальнюючи сказане вище, можна стверджувати, що іншомовне ПМ виконує декілька дидактичних функ­цій у навчальному процесі. Воно служить

а)    засобом мовної підготовки студентів ;

б)    засобом професійної освіти студентів;

в)    засобом виховання і формування внутрішнього, духовного світу студентів.

Аналіз зарубіжної методичної літератури дозволяє зробити висновок про те, що в методиці викладання іно­земних мов сформувались три великих загальних підходи до навчання ПМ іноземною мовою: директивний, тек­стуальний та процесуальний. Розглянемо детальніше усі три концепції.

Директивний підхід до навчання іншомовному ПМ. Цей підхід означає жорстке управління писемно мов-

 

© Мороз Л. В., Трофімчук В. М, 2012леннєвою діяльністю студента з боку викладача і формування писемно мовленнєвих навичок і вмінь студентів у поступовій прогресії, починаючи зі звуко-буквених відповідностей конкретної мови , орфографічних вправ , репродуктивних та репродуктивно-продуктивних вправ, насамперед на трансформацію заданих структур (пись­мо) і закінчуючи продуктивними видами письма, як правило, твором.Прихильники директивного підходу, як на­приклад А. Бушендорф, концентрують всю увагу на останніх двох етапах процесу формування навичок та вмінь ПМ і пропонують навчати студентів іншомовному ПМ на основі тексту-зразка , який виконує роль своєрідного містка між репродуктивним та продуктивним письмом. Під керівництвом викладача студенти аналізують зміст і структуру тексту-зразка, виконують на його основі лексичні та граматичні вправи, реконструюють текст у за­даних межах (наприклад, резюме) і, нарешті, пишуть твір за цією або подібною темою. Частіше це буває твір-роздум, метою якого є вираження власної позиції стосовно певної проблеми та переконання майбутнього читача у правильності зайнятої позиції [4].

Текстуальний підхід до навчання іншомовному ПМ. Представники цього підходу - А. Пінкас, Г.-Е. Піфо, Й. Тідеман, М. Лібер та інші - розглядають іншомовне ПМ як цілеспрямовану продуктивну діяльність, резуль­татом якої є власний текст. Предметом навчання іншомовному ПМ вони визначають логіко-композиційні струк­тури різних за комунікативною метою типів текстів та мовні засоби їх вираження (ідіоматичні вирази і т.п.). Прагматизм даного підходу виявляється також і в тому, що навчання іншомовному ПМ носить професійно спря­мований характер, як і навчання іноземної мови в цілому, і має на меті формування насамперед тих умінь, які будуть потрібні студентам в їх майбутній професійній діяльності. Внаслідок цього важливе значення має вибір текстового матеріалу. Більшість прихильників текстуального підходу виступають проти домінуючої ролі викла­дача та індивідуальних форм роботи у процесі навчання іншомовному ПМ [3]. Замість цього впроваджуються колективні форми роботи як на етапі аналізу текстів-зразків.Текстуальний підхід частіше застосовується при на­вчанні студентів немовних спеціальностей.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства