Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства - страница 62

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 

Основными характеристиками взрослого человека, который получает второе образование, являются:

-   осознание себя самостоятельной, самоуправляемой личностью;

-   наличие богатого жизненного опыта как одного из источников обучения;

-   мотивация, связанная со стремлением достичь цели и решить проблемы;

-   практическая направленность в отношении к получаемым знаниям;

-   обусловленность учебной деятельности временными, пространственными и социальными факторами [4]. Процесс формирования иноязычной коммуникативной компетентности "взрослых" студентов необходимо

строить с учетом перечисленных выше особенностей. Научно-методологическая основа обучения взрослых предполагает реализацию общедидактических и андрагогических принципов. В число общедидактических вхо­дят принципы:

-   научности и системности (предполагают научное планирование и системную реализацию обучения);

 

-   дифференциации и индивидуализации (обеспечивают реализацию личностно-ориентированной парадигмы образования);

-   наглядности и доступности (определяют доступность содержания обучения);

-   практической направленности (предусматривает использование практико-ориентированных методов, тех­нологий и приемов).

Андрагогические принципы, отражающие специфику обучения взрослых, включают следующие базовые принципы, необходимые для эффективного развития иноязычной коммуникативной компетентности студентов-заочников (Г.С. Абрамова, А.Б. Вербицкий, С.И. Змеёв):

-   принцип рефлексивности или опоры на личный опыт (собственный профессиональный и личностный опыт человека выступает как источник обучения и определяет происходящие в ходе обучения изменения, связанные с перспективой развития будущего педагога как индивидуальности, личности и профессионала);

-   принцип самостоятельности и осознанности (взрослый человек самостоятельно и осознанно организует свое обучение);

-   принцип контекстности обучения (процесс обучения рассматривается в контексте профессиональной дея­тельности учителя);

-   принцип развития образовательных потребностей (предполагает определенную свободу в выборе - источ­ников, форм, сроков, времени и места обучения);

-   принцип актуализации результатов (позволяет удовлетворять возникающие в процессе обучения важные запросы и предполагает реализацию полученных знаний, умений и навыков на практике),

-   принцип совместной деятельности (предусматривает совместное планирование, реализацию, оценивание и коррекцию обучения).

Приведенные выше принципы определяют выбор психолого-педагогических условий в системе подготовки будущих учителей иностранного языка, обучающихся на базе высшего образования. В число условий, способ­ствующих развитию иноязычной коммуникативной компетенции учителя, входят:

Психологические условия, включающие:

Благоприятную психологическую атмосферу на занятии.

Признание за каждым участником образовательного процесса права на собственные представления (аксио­логические ценности), свою жизненную позицию, возможность свободно высказывать свое мнение и отстаивать собственную точку зрения.

Позиция равноправного межличностного общения способствует организации обратной связи между участни­ками процесса обучения. При этом каждый из участников получает информацию о результатах своих действий через отражение их в восприятии своих коллег в позитивной форме, стимулирующей дальнейшее личностное развитие.

Культура межличностного общения и педагогический такт. Необходимо отметить уважительное отношение к любому опыту - социальному, профессиональному и личностному. При этом важно подчеркнуть особое зна­чение положительных моментов этого опыта как необходимого ресурса для дальнейшего развития будущего учителя.

Создание атмосферы взаимного уважения и эмпатии, позволяющей повысить эффективность процесса ком­муникации.Направленность обучения на развитие самодиагностики и самопознания обучающихся, стимулирование ин­дивидуальной работы над собой.

Психолингвистические условия, под которыми понимаются особенности иноязычной речи обучающего и обучающихся (грамматическая, фонетическая и интонационная правильность; метафоричность; адаптирован-ность к уровню обучающихся).

Педагогические условия включают:

Организационно-методические условия, предполагающие коммуникативную и социокультурную направ­ленность обучения; контекстность, актуальность и аутентичность используемых материалов; наличие заданий, ориентированных на самостоятельное изучение.

Технологические (операциональные) условия, связанные с использованием различных инновационных форм, методов и технологий обучения.

Особое внимание следует уделить выбору учебно-методических материалов для обучения, ориентированных на самостоятельное использование студентом. В число требований входят: четкая и ясная организация, доста­точная информативность, включение в содержание "системы опорных ориентиров", облегчающих процессы по­нимания и запоминания информации.

Технологические условия предусматривают использование инновационных форм (дистанционное обучение), методов и технологий, направленных на формирование иноязычной коммуникативной компетентности, в том числе: метод проектов, портфолио, ролевые (деловые и психо-гимнастические) игры, лекции интерактивного характера (лекции-пресс-конференции, проблемные лекции) и др.

В целом реализация описанных выше психолого-педагогических условий позволила оптимизировать процесс обучения студентов-заочников и способствовала развитию их иноязычной коммуникативной компетентности.

Выводы. В приведенном выше исследовании были рассмотрены методологические основы обучения сту­дентов-филологов, получающих второе образование, и уточнены психолого-педагогические условия повышения эффективности процесса развития их коммуникативной компетентности.

Перспективы дальнейших исследований. В качестве дальнейшего направления исследования нам видится детальное описание методов и технологий обучения студентов данной категории.

Литература:

1.Василькова Т. А. Основы андрагогики : учебное пособие / Т. А. Василькова. - М. : КНОРУС, 2009. - 256 с.

2.Воронина Г. И. Теоретическая основа профессионального развития учителя в системе послевузовского пе­дагогического образования : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.08 / Воронина Галина Ивановна. - М., 2000. - 242 с.

3.Енциклопедія освіти / [голов. ред. В. Г. Кремень]. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

4.Змеёв С. И. Андрагогіка : основы теории и технологии обучения взрослых / С. И. Змеёв. - М. : ПЕР СЭ, 2003. - 207 с.

Пассов Е. И. и др. Мастерство и личность учителя : На примере преподавания инстранного языка / Е. И. Пас­сов. - М. : Флинта : Наука, 2001. - 240 с.УДК 371. 1 : 801 + 004

Фоміних Н. Ю.,

Севастопольський інститут банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКЛАДАННЯ ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ЗА РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ ІКТ

У статті розглядається надзвичайно актуальну проблему підвищення ефективності викладання філологічних дисциплін за рахунок використання ІКТ, розглядаються дидактичні можливості ІКТ щодо навчання іноземних мов, наводяться способи застосування ІКТ для навчання мов, навчальні функції ІКТ, що відносяться безпосеред­ньо до навчання дисциплінам мовознавчого циклу.

Ключові слова: викладання філологічних дисциплін, застосування інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні іноземних мов.

В статье рассматривается актуальная проблема повышения эффективности процесса преподавания фило­логических дисциплин за счет использования информационно-коммуникационных технологий; рассматриваются дидактические возможности ИКТ для преподавания филологических дисциплин; приводятся способы использова­ния ИКТ для обучения языкам, учебные функции ИКТ, которые относятся непосредственно к обучению дисциплин языковедческого цикла.

Ключевые слова: преподавание филологических дисциплин, использование информационно-коммуникационных технологий в преподавании иностранных языков.

The article deals with an actual problem of improving language teaching while using information and communication technology; didactical potential of ICT for teaching languages are considered in the paper; ways of using ICT for lan­guages studying are defined and teaching functions of ICT as for teaching philology are examined as well.

Key words: teaching philology, using information and communication technology for teaching foreign languages.

У розділі "Стратегія мовної освіти" Національної доктрини розвитку освіти визначаються три складові ком­поненти мовної освіти в Україні: вивчення української мови, мов національних меншин та іноземних мов. Роз­глядаючи актуальні проблеми реалізації стратегії мовної освіти в Україні, академік НАПН України Л. Мацько наголошує, що в державі створюється система мовної освіти, яка повинна забезпечити обов'язкове оволодіння громадянами України державною мовою та надавати можливість вивчати іноземні мови. Вона стверджує, що в єдності цих компонентів мовна освіта сприяє та сприятиме формуванню високої мовної культури та мовної ком­петенції громадян України, поваги до державної української мови, вихованню толерантного ставлення до носіїв різних мов і культур та надаватиме можливість виходу громадянам України у зарубіжний мовний простір.

Досліджуючи сучасний стан навчання мов у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах, більшість на­уковців (Л. Карташова, І. Поляничко, О. Пшеничникова, Н. Сороко, Д. Рождественська) визнають, що вчителі та викладачі філологи зустрічаються з такими проблемами у професійній діяльності: зниження мотивації учнів до навчання; протиріччя між обмеженою кількістю навчального часу та вимогами, які висунуті до формування мовленнєвих навичок; зростаючий обсяг інформації, який потрібно дати студентові на фоні скорочення кількості годин; необхідність урахування психофізіологічного розвитку учнів і їх індивідуальних здібностей до навчання; відставання розвитку методики навчання як науки від сфери застосування її викладачами; формалізм у знанні студентів; низький рівень можливостей учнів у застосуванні мов у повсякденній комунікації як в усній, так і письмовій її формах; недостатня сформованість практичних умінь і навичок учнів.

У процесі розв'язання цих проблем викладачі всього світу змушені шукати нові ефективні методи та форми навчання. Значні додаткові резерви підвищення ефективності навчання мов відкриває застосування ІКТ, що зу­мовлює актуальність питання, що розглядається у статті.

Різні аспекти досліджуваної проблеми відображаються у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. З цього приводу наведемо дослідження, які присвячені особливостям застосування ІКТ у процесі вивчення іноземних мов (Р. Бужиков, Я. Булахова, І. Вякх, Т. Гуріна, А. Зубов, А. Янковець, G. Dudeney, D. Hoven, J. Hulstijn, A. Kay-ser, C. McKenzie) [4].

Вищезазначені вчені відзначають, що при застосуванні ІКТ мовознавець автоматизує трудомісткі, але най-необхідніші для його наукової і навчальної діяльності операції. Укладання словників, алфавітних і частотних, підготовка дидактичного матеріалу для навчання орфографії, пунктуації, лексиці, граматиці - це все може взяти на себе комп'ютер. Для вивчення мов розроблено системи опрацювання текстів. Посилюється мотивація на­вчання - учень не боїться зробити помилку, оскільки комп'ютер відразу ж показує її, а тому можна більше уваги приділити смисловим та стилістичним моментам при написанні певних робіт. Застосування комп'ютера сприяє реалізації найважливішої вимоги комунікативної методики - вдосконалення процесу оволодіння мовою. У ви­падку з вивченням мов найчастіше наголошується на практичному оволодінні мовою, тобто залученні комуніка­тивного потенціалу ІКТ для вивчення мов.

Метою цієї статті є визначення можливих шляхів підвищення ефективності процесу викладання філологіч­них дисциплін за рахунок застосування ІКТ.

Виклад основного матеріалу. Застосування ІКТ у навчанні дисциплін мовознавчого циклу донедавна розгля­далося як допоміжна навчальна діяльність, покликана забезпечувати виконання деяких видів тренувальних вправ (граматичних, лексичних, орфографічних); або для виконання найбільш рутинних, нетворчих видів робіт із фор­мування конкретних навичок (А. Фіньков, А. Янковець) [310]; або для нормалізування та більшої об'єктивності контролю; або для створення чи обробки текстів (О. Гокунь, Ю. Машбиць); або як засіб ілюстрування процесу навчання, підвищення його наочності (О. Брацьлавська, В. Уліщенко).

© Фоміних Н. Ю., 2012Останнім часом спостерігається зростаюче застосування ІКТ у важливій довідково-інформаційній функції, завдяки чому раніше трудомісткий пошук будь-якої інформації в словниках, довідниках, енциклопедіях став про­стим, легким, зручним та дуже ефективним.

Так, М. Жалдак [1] відзначає ефективність навчання іноземним мовам із застосуванням ІКТ, за рахунок вклю­чення до засобів навчання комп'ютерних електронних словників, довідників, тезаурусів та ін., які надають мож­ливість значно підвищити продуктивність праці при перекладі текстів з однієї мови на іншу, вивченні правильної вимови іноземних слів, написанні творів.

Робота із словником - це корисний вид діяльності на уроці мови, який можна застосовувати як під час читан­ня, так і під час написання творів. Останні методичні розробки з викладання мов роблять натиск на необхідність озброювання учнів стратегіями, необхідними для виконання завдань на розвиток різних мовних навичок. Серед таких стратегій, як правило, є пояснення значення слова викладачем; угадування значення нових слів, що зустрі­чаються в тексті; переклад нових слів на основі контексту; та що дуже важливо, застосування словників.

Уміння переводити незнайомий елемент на основі контексту, безсумнівно, є важливою стратегією, але не­знайомі слова - у вигляді повторення, інкапсуляції, суперординаторних або другорядних термінів - дуже часто просто неможливо визначити з концептуальних підказок. При цьому учень не завжди може запитати викладача або однолітка про значення слова, тому вміння застосовувати словники відіграє особливо важливу роль у станов­ленні молоді як незалежних, самостійних учнів, які несуть відповідальність за процес навчання.

Резюмуючи напрацювання науковців і власний досвід роботи щодо викладання англійської з ІКТ доходимо висно­вку про те, що застосування ІКТ у процесі викладання іноземних мов дає можливість різко підвищити інформаційну насиченість процесу навчання, активність учня, результативність, масовість, доступність і гнучкість навчання. ІКТ змінює характер навчання: з групового, що керується вчителем, - в індивідуалізоване навчання, що керується са­мим учнем на основі програми. Ефективність застосування комп'ютера як засобу навчання іноземних мов зумовлена, окрім іншого, й тим, що управління навчальною діяльністю під час застосування ППЗ є опосередкованим - в учня у процесі взаємодії з комп'ютером створюється видимість незалежності від керівних впливів узагалі та навчального зо­крема: учень працює з комп'ютером один на один, що сприяє розкриттю його потенційних можливостей.

Як свідчать результати наших наукових пошуків, дидактичними можливостями ІКТ, на які спирається комп'ютеризоване навчання іноземних мов є:

-   сприймання та аналіз (з певними обмеженнями) друкованої та звукової інформації, що вводиться через клавіатуру або мікрофон; визначення параметрів введеного повідомлення з метою контролю та оцінки знань, на­вичок та вмінь, а також функціонального стану учня;

-   переробка введеної інформації шляхом виконання різноманітних перетворень (класифікація за будь-якою ознакою, сортування, впорядкування, переадресовка);

-   зберігання інформації у будь-якій формі (тексти, таблиці, схеми, малюнки, статичне та динамічне зображен­ня та усне мовлення);

-   подання навчальної інформації в зоровій (друкованої - у вигляді тексту, графічної - у вигляді малюнка, мультиплікації чи відеозображення) та звуковій (усне мовлення, музика, функціональні шуми) формах;

-   діалогічна форма взаємодії між користувачем (учнем) і комп'ютером;

-   забезпечення практично необмеженої можливості повторення навчального матеріалу і тренування в усіх можливих видах навчальної діяльності;

-   безперервний зворотний зв'язок, видача адекватних повідомлень на введені учнем повідомлення, тобто здійснення доцільного обміну інформацією з учнем;

-   програмний характер навчальних курсів, у тому числі запланована реакція на повідомлення, що вводяться учнем у процесі навчання;

-   забезпечення зв'язку між різними користувачами та джерелами інформації в телекомунікаційній мережі;

-  створення активного, багатофункціонального комунікативного навчального середовища. Опрацювання досліджень психологів та дидактів (Д. Богоявленський, П. Гальперін, В. Давидов, Я. Понома-

рьов) дає можливість стверджувати, що рівень інтелектуального розвитку учнів визначається не лише змістом знань, а й методами їхнього одержання, тобто досить справедливо вважаємо, що з метою набуття знань доцільно застосовувати ІКТ в умовах самостійного доступу до будь-якої інформації. Це, на наш погляд, допомагає виклада­чу в досягненні важливої педагогічної мети - забезпеченні продуктивної самостійної навчальної діяльності учнів.

При цьому слід зауважити, що застосування ІКТ значно полегшує вивчення навчального матеріалу з інозем­них мов, крім того, засвоєні учнем знання залишаються у його пам'яті значно довше і в подальшій практичній роботі скоріше оновлюються. Але треба визнати, що одним із найскладніших питань, пов'язаних із впроваджен­ня ІКТ у навчальний процес, є питання про роль викладача.

Як правило, учні під час роботи за комп'ютером завдяки значній кількості гіперпосилань забувають для чого вони працюють, особливо це стосується мережі Інтернет. Тому викладач філолог, плануючи заняття із застосу­ванням ІКТ, має чітко визначити завдання й час, відведений на його виконання. Крім того, кожний учень має свої улюблені сайти або програми, які також мають бути використані вчителем-філологом (після попередньої перевірки) у навчально-виховному процесі для підвищення мотивації, зв'язку з повсякденним життям студентів, їхніми інтересами, поглядами.

У сучасних умовах суттєво змінюється роль учителя на уроці. Інформаційно-комунікаційні технології допо­магають учителю-філологу навчити учнів знаходити, оцінювати, отримувати, зберігати інформацію; виступають у ролі наставників, репетиторів, контролерів; а завдання, орієнтовані на ресурси мережі Інтернет, можуть навчи­ти їх співпрацювати з іншими учнями, експертами, фахівцями. Таким чином, навчання стає менш орієнтованим на викладача, який перестає бути єдиним джерелом інформації, а учень бере на себе відповідальність за свої знання, за процес їх отримання, оскільки він має організовувати час навчання, визначити, які матеріали можутьбути використані для виконання завдання, у якій формі будуть подані результат і власна точка зору. Викладач стає більше помічником або наставником, спостерігає й уміло спрямовує роботу кожного студенту по шляху формування навичок самоосвіти й отримання знань з предмету.

Отже основним механізмом процесу навчання все більш стає не самотня, сольна діяльність викладача або учня, а їх соціальна взаємодія.

Як справедливо зауважує Ю. Кисленко, пам'ять людини реалізується одночасно на двох рівнях - образному та символічному, і часто зміст окремої лексичної одиниці визначається через його образний еквівалент. Таке поєднання в одній системі особливостей сприйняття й обробки образної та символічної інформації постає характерною особли­вістю мовної діяльності людини і визначає новий напрям сучасних досліджень - когнітивну графіку. Звідси та роль ІКТ у поданні навчального матеріалу при вивченні мов через активізацію не тільки зорового каналу (текст, колір, статичне зображення, анімація, відео), але й слухового (голос диктора або актора, музичне або шумове оформлення). Звичайно, найефективніше діє на людину та інформація, що впливає на кілька органів чуття, і запам'ятовується вона тим краще й міцніше, чим більше каналів сприймання було активовано. Ще Я.-А. Коменський у своїй праці "Велика дидактика" писав: "...Усе, що тільки можна давати для сприймання чуттям, а саме: видиме - для сприймання зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, доступне дотикові - через дотик. Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу сприймаються кількома чуттями..." [2, с. 159].

Таким чином, визначимо навчальні функції ІКТ, що відносяться безпосередньо до навчання дисциплінам мо­вознавчого циклу:

-   управління навчальною діяльністю;

-   подання навчального матеріалу в різних формах;

-   організація тренувальної діяльності з формування різних навичок і вмінь;

-   контроль навчальної діяльності;

-   створення комунікативної ситуації;

-   забезпечення умов реальної комунікації з носіями мови;

-   довідково-інформаційне забезпечення навчального процесу.

При цьому форми роботи із засобами ІКТ є необмеженими: від індивідуалізованого навчання до групового й колективного.

Результати наших наукових пошуків дали змогу виокремити три способи застосування ІКТ для навчання мов:

-   ІКТ - помічник викладача. У цьому випадку процес навчання будується на основі традиційного змісту освіти й методів передачі знань від учителя до учнів. Засоби ІКТ, які застосовуються при цьому, лише моделю­ють деякі завдання, теми, розділи курсу, що вивчається. Спілкування учнів із засобами ІКТ відбувається згідно жорсткого сценарію.

-   ІКТ - викладач. У цьому випадку також моделюється традиційна методика навчання й будується жорсткий сце­нарій навчання. Однак, засоби ІКТ, які застосовуються, розраховані на вивчення цілого курсу. Як правило, вони при­значені для індивідуалізованого навчання (іноді вдома або під час самостійної роботи у комп'ютерній лабораторії).

-   ІКТ - джерело й "оцінщик" знань студенту. У цьому випадку використовується так звана альтернативна педагогіка, коли учень, виходячи з цілей навчання й своїх можливостей, спираючись на власний досвід і знання, звертається до ІКТ, як до носія інформації, необхідних для нього знань. Такий підхід є можливим як у процесі групового, так й індивідуалізованого навчання у рамках дистанційної освіти .

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67 


Похожие статьи

Т Р Ананко - Актуальні проблеми сучасного перекладознавства