Е Л Ананьян - Алюзія та її стилістичний потенціал в художньому тексті на матеріалі англомовної емотивної прози - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 

7.  Дмитриева В. Т. Структурные особенности немецкой диалогической речи : автореф. дисс. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / В. Т. Дмитриева. - Ленинград, 1966. - 24 с.

8.  Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса / Г. А. Золотова. - М. : Наука, 1982. - 368 с. 9. Кларк Г. Г Слушающие и речевой акт / Г. Г. Кларк, Т. Б. Карлсон // Новое в зарубежной лингвистике. - М. : Прогресс, 1986. - Вып. XVII. - С. 271 - 290. 10. Михайлов Л. М. Грамматика немецкой диалогической речи / Л. М. Михайлов. - М. : Высш. шк., 1986. - 110 с. 11. Падучева Е. В. Прагматические аспекты связности диалога / Е. В. Падучева // Известия АН СССР. Сер. лит. и языка. - М. : Наука, 1982. - Т. 41. - № 4. - С. 305 - 313. 12. Leech G. Communicative grammar of English / Geoffrey Leech, John Svartvik. - Cambridge : CUP, 1995. - 304 p. 13. Соловьева А. К. Проблемы теории диалога / А. К. Соловьева // Вопросы языкознания. - М. : Наука, 1965. - Вып. 6. -С. 103 - 110. 14. Орлова М. Н. Структура диалога в современном русском языке (вопросно-ответная форма) : автореф. дисс. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 «Русский язык» / Орлова М. Н. - Саратов : СГУ, 1968. - 17 с. 15. Сахновский-Панкеев В. Драма / В. Сахновский-Панкеев. - Ленинград : ,Искусство, 1969. - 81 с.

 

16.  Гафт Р. И. Диалогические реакции как отражение восприятия речевого акта / Р. И. Гафт // Диалогическое взаимодействие и представление   знаний.    Новосибирск,    1985.    -    С.    33    - 42.

Дененберг Ф. Г. Коммуникативная триада как базовая составляющая структуры диалога / Ф. Г. Дененберг // Диалоговое взаимодействие ипредставление знаний. Новосибирск, 1985. - С. 12 - 20. 18. Нариньяни А. С. Функциональное представление речевого акта в формальной модели диалога / А. С. Нариньяни // Диалоговое взаимодействие и представление знаний. - Новосибирск, 1985. - С. 79 -100. 19. Поспелов Н. С. Сложное синтаксическое целое и особенности его структуры / Н. С. Поспелов // Доклады и сообщения Ин-та русского

языка. - М. - Лениград : Изд-во АН СССР, 1948. - Вып. 2. - С. 43 - 68.

20. Тураева З. Я. Лингвистика текста / З. Я. Тураева. - М. : Просвещение, 1986. - 127 c. 21. Stoppard T. The Real Inspector Hound and Other Plays / Tom Stoppard. - NY. : Grove Press, 2003. - 211 p.

 

Бернар Г. Б. Тема-рематична структурованість діалогу у п'єсах Тома Стоппарда

У запропонованій статті досліджено тема-рематичну структурованість діалогу в п' єсах Т. Стоппарда, характерними особливостями якого є хаотичність, алогічність та непослідовність. Виявлено, що діалог персонажів є відтворенням усного діалогічного мовлення комунікантів з притаманною йому спонтанністю і ситуативністю. Уведено у науковий обіг терміни «тематично об' єднана комунікативна структура» і «політематична діалогічна єдність» та витлумачено їх як характерні різновиди композиційно-мовленнєвих форм п'єс Т. Стоппарда.

Ключові слова: діалог, тема, рема, тематично об'єднана комунікативна структура, політематична діалогічна єдність.

 

Бернар Г. Б. Тема-рематическое структурирование в пьесах Тома Стоппарда

В статье исследовано тема-рематическое структурирование диалога в пьесах Т. Стоппарда, характерными особеностями которого являются хаотичность, алогичность и непоследовательность. Обнаружено, что диалог персонажей воспроизводит устную диалогическую речь коммуникантов с характерной для нее спонтанностью и ситуативностью. Введены в научное обращение термины «тематически объединенная коммуникативная структура» и «политематическое диалогическое единство» и истолкованы как характерные разновидности композиционно-речевых форм пьес Т. Стоппарда.

Ключевые слова: диалог, тема, рема, тематически объединенная коммуникативная структура, политематическое диалогическое единство.

 

Bernar G. B. Thematic-Rhematic Structure of Dialogue in Tom Stoppard's Plays

The article deals with thematic-rhematic structure of dialogue in plays by T. Stoppard. It has been stated that the dialogue is the reproduction of oral communication with its typical spontaneity and dependence on the situation. The working terms «thematically connected communicative structure» and

«polythematic dialogic unity» have been introduced to show types of dialogues characteristic of plays by T. Stoppard. Dialogue in Tom Stoppard's plays is phatic, i.e. devoid of conversational balance. It means that the character is concentrated on the speech and ignores his interlocutor, hence the content of the answers does not match the essence of the questions. Such type of dialogue is considered one-sided. The analysis of the thematic and rhematic structure of the dialogue in the drama of absurd has proved to be illogical and chaotic. The rheme is the prevailing component in the characters' cues which causes unequal proportion between the given and the new. It is difficult to conceive what is meant because the changes in the theme and the rheme are abrupt.

Key   words:   dialogue,   theme,   rheme,   thematically connected communicative structure, polythematic dialogic unity.

 

Стаття надійшла до редакції 31.01.2013 р.

Прийнято до друку 30.05.2013 р.

Рецензент - к. філол. н., доц. Білинський М. Е.

 

УДК 811.111

Т. Є. Бублик

ОКСИМОРОН У СИСТЕМІ ТРОПЕЇКИ МЕДИТАТИВНОЇ ПРИТЧІ

Однією з орієнтацій сучасного мовознавства є вивчення контрастних трансформацій в аспекті їх функціонально-концептуального наповнення, способів організації твору та розкриття ідіостилю автора.

Аналізуючи притчу, деякі дослідники зазначають, що твори цього жанру привертають увагу читача зрозумілістю ситуації, що описується, проте, в притчі завжди присутній елемент несподіванки, здивування, що вводить щось нове та неочікуване. Такий елемент притчі називають «twist» або «gotcha». Цей елемент може або привабити читача, або його відштовхнути, але хороша притча нікого не залишає байдужим. Хороша притча залишається відкритою, закликаючи до перетворень, зміни світобачення та цінностей [1, с. 2].

Власне, одним із елементів, що додає пікантності та ефектності висловлюванню, можна вважати оксиморон. Тому мова медитативних притч заслуговує на більш пильну увагу з погляду наявності в ній оксиморонів. «Дотепно-безглузде» - так звучить у буквальному перекладі з давньогрецької мови назва цієї стилістичної фігури. Оксиморон - це поєднання слів, які виражають протилежні за змістом або контрастні поняття. Суть його полягає в тому, що таке несподіване поєднання логічно несумісних слів у художньому тексті, створюючинове уявлення, несе, водночас, велике емоційно-експресивне навантаження [2, с. 73].

Крім традиційного підходу до трактування оксиморону як однієї із фігур мови, що «викликає значний експресивний ефект» [3, с. 114], у сучасних наукових дослідженнях оксиморон описується також і як один із способів осмислення та вербалізації концептуальних картин світу (Бєлєхова Л. І.; Gibbs R.), способів актуалізації певних концептів (Борисов О. О.; Скідан О. Г.), досліджуються різновиди оксиморону у їх прагматичному навантаженні (Курегян Г. Г., Пастухова В. Я.).

Метою нашого дослідження є вивчення стилістичного наповнення оксиморонних словосполучень у текстах медитативних притч. Об' єктом дослідження виступають лексичні трансформації, актуалізовані стилістичною фігурою оксиморону; предметом - лексико-семантичне значення конструкцій вищезазначеного типу. Актуальність дослідження зумовлена тим фактом, що тексти медитативних притч у їх оксиморонному наповненні ще не були об' єктом дослідження у працях ані вітчизнах, ані зарубіжних лінгвістів. Вихідною базою дослідження слугують тексти медитативних притч за авторством Е. де Мелло.

Слід зазначити, що у творах Ентоні де Мелло оксиморон виступає композиційно-стилістичним принципом організації текстової тканини медитативних притч, оскільки зустрічається переважно у фінальній частині твору, розкриваючи його зміст, а в поєднанні з іншими тропеїчними засобами (порівняння, метафора, персоніфікація) є однією із домінант ідіостилю автора, спрямованих на розкриття ідейно-концептуального навантаження притч. Вдаючись до використання оксиморонів, автор послуговується лексичними одиницями на позначення зрозумілих, повсякденних понять без надмірної образності чи абстрактності, що лише додатково підтверджує, що оксиморон є «найбільш яскравою фігурою мовлення, яка передає несумісні уявлення про наш життєвий досвід» [4, с. 144].

Провідною темою медитативних притч є ідея осягнення просвітлення, яке, на думку автора, можна знайти в тиші, проте, лише активним людям вдається відчути тишу і усвідомити істину. Є ряд прикладів, де логічна невідповідність базується на поєднанні лексичних одиниць зі значенням «слухати тишу».

«When I speak, you mustn't listen to the words, my dear. Listen to the Silence» [5, с. 124]. Listen to the sound of the pines when no wind stirs [6, с. 18]. To arrive at the Silence, look when there is apparently nothing to see; listen when all is seemingly quiet [5, с. 179].

Амбівалентність, викликана вживанням оксиморонів, підкреслює помилковість нашого звичного уявлення про життя. Are we ever likely to stop our efforts to burn fire, wet water and add colour to the rose [7, с. 137]?

Традиційно вважається, що сенс життя полягає в досягненні щоразу нових вершин, досягнення яких, проте, не приносить нам бажаного спокою, оскільки ми шукаємо те, що вже маємо.

You 're searching for it the way someone searches for sight with open eyes! It is too clear that it is hard to see it [6, с. 38], оскільки God hides things by putting them before our eyes [7, с. 33]!

Важливо зазначити, однак, що до складу лексичних трансформацій оксиморонних сполучень входять дієслова, об' єднані спільним лексико-семантичним значенням «сприйняття за допомогою органів чуттів», що є безпосередньою проекцією ідейної позиції автора щодо того, що бажане щастя та спокій можна знайти на лоні природи, прислухавшись до звуків, роздивившись навколо і усвідомивши ілюзорність своїх прагнень.

Take a look at the world and then I'll invite you to take a look at your own life. ... Do you want to break out of your prison? Then look, observe; spend hours observing. Watching what? Anything. The faces of people, the shapes of trees, a bird in flight, a pile of stones, watch the grass grow [10:125].

Як наслідок, людина зможе віднайти істину, що засвідчує, наприклад, наступний оксиморон, стилістичне навантаження якого базується на понятті темряви, в якій можна побачити світло.

Look steadily at the darkness. It won't be long before you see the light. Gaze at things. It won't be long before you see the Word. The Word became flesh; he came to dwell among us. ... [8, с. 24]. Додає експресії цьому висловлюванню ще й алюзія на уривок з Біблії. The Word became flesh and made his dwelling among us. We have seen his glory, the glory of the One and Only, who came from the Father, full of grace and truth - John 1:14.

Несумісність, позначена оксимороном, є безпосереднім відображенням діалектичної єдності і боротьби протилежностей, що панує в усій природі і знаходить своє віддзеркалення у людському мисленні і світосприйнятті. За допомогою оксиморону автор передає складність і суперечливість як навколишньої дійсності, так і внутрішнього світу людини. Тому, як бачимо, семантично, багато з наведених оксиморонів грунтуються на значенні «дивитись на те, що не можна побачити», «шукати те, що не можна знайти».

«This is your error, that you seek God outside of you», said the Master. «Shall I then seek him inside?» «Do you not see that your 'inside' is outside of you?» said the Master [9, с. 129]. Here is the Source of every human suffering: to see as permanent what is inessence, passing [10, с. 126].

Або ще одна лексична трансформація, зі значенням «сліпий бачить». Blind people come to see things that they missed when they had sight [10, с. 232].

І лише ті є по-справжньому щасливі, які бачать безглуздість своїх прагнень. Wisdom comes to those who learn nothing, unlearn everything [5, с. 205]. «To be enlightened means to see the hollowness of success, the emptiness of achievements, the nothingness of human striving», said the Master. That's the excitement and freedom of the eagle gliding over a bottomless  ravine   [9,   с.   161].   В   останньому  прикладі, вживанняоксимороних сполучень доповнюється влучним зооморфним порівнянням, що додає виразності і експресії висловлюванню.

Таким чином, базуючись на притаманним людській природі особливостям, зокрема на її властивості сприймати та запам' ятовувати контрастні предмети і явища значно гостріше, виразніше, ніж неконтрастні, оксиморон, як один із ключових стилістичних засобів, несе великий заряд експресії, викликає різноманітні емоції і вживається автором для розкриття ідейного значення творів. Перспективою подальших досліджень вважаємо вивчення оксиморонних конструкцій з метою виявлення їх концептуального навантаження.

 

Список використаної літератури 1. Getty-Sullivan M. A. Parables of the Kingdom: Jesus and the Use of Parables in the Synoptic Tradition / M. A. Getty-Sullivan. - Minnesota, 2007. - 191 p. 2. Доломан С. Є. Оксюморон у мові поезії / С. Є. Доломан. // Культура слова. - 1984. - Вип. 27. - С. 73-76. 3. Єрмоленко С. Я. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор. // [за ред. С. Я. Єрмоленко]. - К. : Либідь, 2001. - 224 с. 4. Жигадло О. Ю. Реалізація основних принципів спілкування у парадоксальних висловлюваннях у художньому дискурсі (на матеріалі англійської мови) / О. Ю. Жигадло. // Вісн. Київськ. лінгв. ун-ту. Серія Філологія. - 2004. - Т. 7. - №1. - С. 143 - 149. 5. De Mello A. One Minute Wisdom / Anthony de Mello. - NY. : Doubleday Religious Publishing Group, 1988. - 224 p. 6. De Mello A. The Prayer of the Frog. Volume II / Anthony de Mello. - Anand : Gujarad Sanitya Prakash, 2003. - 280 p. 7. De Mello A. The Prayer of the Frog. Volume I / Anthony de Mello. -Anand : Gujarad Sanitya Prakash, 2004. - 276 p. 8. De Mello A. The Song of the Bird / Anthony de Mello. - NY. : Doubleday Religious Publish. Group, 1992. - 174 p. 9. De Mello A. One Minute Nonsense / Anthony de Mello. -Chicago : Loyola University Press, 1992. - 180 p. 10. De Mello A. Wellsprings: a Book of Spiritual Exercises / Anthony de Mello. - Anand : Gujarad Sanitya Prakash, 2003. - 300 p.

 

Бублик Т. Є. Оксиморон у системі тропеїки медитативної притчі

Стаття присвячена вивченню тропеїчної фігури оксиморону у текстах медитативних притч Ентоні де Мелло. Оксиморон - це фігура мови, в межах якої поєднуються слова, що виражають протилежні за змістом або контрастні поняття. У творах медитативних притч оксиморон виступає композиційно-стилістичним принципом організації текстової тканини та однією із домінант ідіостилю автора, спрямованих на розкриття ідейно-концептуального навантаження притч. Аналізується також стилістичне наповнення та семантичне значення лексичних трансформацій вищезазначеного типу.

Ключові слова: медитативна притча, оксиморон, лексична трансформація, тропеїчний засіб.

Бублик Т. Є. Оксиморон в системе изобразительных средств медитативной притчи

Статья посвящена изучению стилистической фигуры оксиморона у текстах медитативных притч Ентони де Мелло. Оксиморон - это фигура речи, построена на сочетании контрастных, противоположных по значению слов. В медитативных притчах оксиморон выступает композиционно-стилистическим принципом организации текстовой ткани и одной из доминант идиостиля автора, направленных на раскрытие идейно-концептуального значения притч. Анализируется также стилистическое наполнение и семантическое значение лексических трансформаций вышеуказанного типа.

Ключевые слова: медитативная притча, оксиморон, лексическая трансформация, стилистическая фигура.

 

Bublyk T. Ye. Oxymoron in the System of Figures of Speech in Meditative Parables

The article deals with the research of oxymoron as a figure of speech in meditative parables by Anthony de Mello. An oxymoron is a rhetorical figure in which incongruous or contradictory terms are combined. In meditative parables oxymoron is used as one of compositionally-stylistic means of text organization and key features of author's style aimed at revealing the ideological conception of the parables in question as well as their conceptual meaning. Stylistic aspects and lexico-semantic meaning of the above-mentioned transformations are also analyzed. Verbs denoting «sense perception» are employed in lexical transformations of oxymoronic combinations, the fact that is based on the author's viewpoint that happiness and calmness people always look for can be found in nature after considerable «sense perception» analysis - looking, listening, seeing. Main oxymoronic combinations are built on lexical transformations denoting «to listen to something that can't be heard», «to look at something that can't be seen», «to look for something that can't be found», "blind people can see».

Key words: meditative parable, oxymoron, lexical transformation, figure of speech.

 

Стаття надійшла до редакції 04.02.2013 р. Прийнято до друку 30.05.2013 р. Рецензент - к. філол. н., доц. Петрик Т. В.

УДК 81'42

 

О. Ю. Винник

 

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАГОЛОВКІВ АНГЛОМОВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ З ПРОГРАМУВАННЯ

 

Як важливий елемент композиційної структури тексту заголовок неодноразово був об' єктом лінгвістичних досліджень на матеріалі різних мов. Так, вивчалися структурні, семантичні та прагматичні особливості заголовків різних видів текстів: публіцистичного (О. О. Калякіна, А. М. Коваленко, О. М. Максютова), рекламного (Н. Л. Волкогон, О. І. Зелінська), художнього (Н. О. Кожина, О. М. Траченко), наукового (Т. В. Яхонтова) тощо. Особливості ж формулювання та роль заголовків навчальних текстів з програмування не підлягали комплексному аналізу. Актуальність такого дослідження зумовлена загальною орієнтацією сучасного мовознавства на розгляд мови в її комунікативному аспекті, інтересом мовознавців до аналізу структурно-семантичних і комунікативно-стилістичних особливостей текстів, що належать до різних жанрів і типів дискурсу. Фактичним матеріалом послугували англомовні підручники з програмування за 1991 - 2009 роки.

Не потребує доказів той факт, що заголовок - це, користуючись термінами теорії актуального членування речення, тема, а подальший текст - рема. Незалежно від структурно-синтаксичної будови, заголовок прирівнюється до речення та, попри свою відносну автосемантію, є елементом тексту як вищої комунікативної одиниці. Призначення заголовка як компонента композиційної структури тексту - це насамперед максимально стисле фактичне передавання змісту подальшого повідомлення. Серед інших функцій - встановлення контакту з адресатом, привернення його уваги, зацікавлення предметом повідомлення тощо [1; 2].

З проаналізованих 275 назв частин і розділів підручників з програмування переважну більшість (193 - 70 %) представлено номінативними конструкціями, опорним елементом яких є іменник:

Basics of Object-Oriented Programming [3, p. 11].

Test Automation Strategy [4, p. 49].

Це інформативно-нейтральні заголовки, які виконують суто інформативну функцію. Їх формулювання спрямоване на максимальне знеособлення тексту, на стисле повідомлення фактів без їх оцінки. Порівняно із заголовками великих структурних частин підручника, назви його підрозділів, параграфів, пунктів тощо характеризуються більшою інформативністю, деталізацією та демонструють значно більшу варіативність у структурно-синтаксичному плані. І саме серед них найчастіше трапляються типи, в яких акцент зроблено не стільки наінформуванні, скільки на дотепності й інтризі. Скажімо, заголовок може бути сформульованим у вигляді питання:

Test-by-Test or Test All-at-Once? [4, p. 33].

Integration Frequency - Phased or Incremental? [5, p. 33].

На думку Т. А. Філоненко [6, с. 15], заголовки такого виду відіграють роль композиційного зачину: вони окреслюють проблему, вирішення якої пропонується у відповідному тексті, а також налаштовують читача на певну тематику, інтригуючи його та спонукаючи до роздумів.

На окрему увагу заслуговують також ті заголовки, що є результатом обігравання мовних одиниць у межах фразеологічних та інших стійких мовних зворотів, виражених загальновідомими цитатами, прислів' ями, приказками, крилатими висловами, назвами художніх творів, творів масової культури, лозунгами, формулами мовного етикету тощо. Наприклад, як легко здогадатись, заголовок «Mighty Polymorphism Rangers» [7, p. 20] створено на основі назви популярного фантастичного телесеріалу та знятого за його мотивами повнометражного кінофільму «Mighty Morphin Power Rangers» («Могутні морфи: рейнджери сили»). Т. Ф. Ешназарова [8, с. 236] вважає такого виду заголовки вторинними за своєю природою прецедентними текстами та явищем мовної атракції, мовною природою якої є асоціативно-образні зв' язки, що проявляються у різних міжрівневих мовних відношеннях: на рівні образу, звуку, значення. Оскільки такі заголовки містять цілеспрямований натяк на загальновідомий факт або висловлення, видається можливим, услід за О. О. Лавриненком [9, с. 6], зарахувати їх до алюзивних мовленнєвих актів, тобто мовленнєвих актів натяку на загальновідомий денотат, що базуються на спільних знаннях адресанта й адресата, які використовує адресант для цілеспрямованого породження нового змісту повідомлення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38 


Похожие статьи

Е Л Ананьян - Художньо-естетичні та експресивно-емотивні потенції авторської метафори

Е Л Ананьян - Алюзія та її стилістичний потенціал в художньому тексті на матеріалі англомовної емотивної прози