Т А Пальчевська - Аналітична хімія та інструменентальні методи аналізу - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 

b)     коефіцієнт поглинання збільшується при підвищенні температури, а коефіцієнт мутності зменшується;

c)      коефіцієнт поглинання не залежить від розміру поглинаючих часточок, а коефіцієнт мутності залежить;

d)     коефіцієнт поглинання не залежить від інтенсивності початкового світлового потоку, а коефіцієнт мутності залежить.

3.      Інтенсивність світлового потоку, що розсіюється завислими часточками суспензії, описується:

 

a)       законом Стокса;                          c) законом Снелліуса;

b)      рівнянням Релея;                         d) рівнянням Лоренц-Лорентца.

4.      Як впливає довжина оптичного шляху на результати нефелометричного аналізу:

 

a)      довжина оптичного шляху не впливає на результати аналізу;

b)     зі збільшенням довжини шляху підвищується чутливість, але порушується лінійність одержаних результатів;

c)      зі збільшенням довжини шляху - збільшується лінійність, але зменшується чутливість приладу в області низьких концентрацій.

5.      Який характер розсіювання буде спостерігатися, якщо діаметр завислих часточок більше ніж довжина хвилі світла:

 

a)      розсіювання симетричне;

b)     переважає розсіювання в напрямку початкового потоку світла;

6.      розсіювання дуже нерівномірне, має виражені максимуми і мінімуми.Який з наведених методів, заснований на вимірюванні інтенсивності світла, яке відбивається (або розсіюється) забарвленою або незабарвле-ною суспезією:

 

a)       інтерферометрія;                          c) полуменева фотометрія;

b)       нефелометрія;                               d) турбідиметрія.

7.      Яка залежність в нефелометричному аналізі інтенсивності відбитого світла від довжини хвилі 1 світла?

 

a)    інтенсивність відбитого світла не залежить від довжини хвилі 1;

b)   інтенсивність відбитого світла прямо пропорційна довжині хвилі 1;

c)    інтенсивність відбитого світла обернено пропорційна довжині хвилі 1;

d)   між інтенсивністю відбитого світла та довжиною хвилі 1 існує логарифмічна залежність.

8.      В нефелометричному аналізі детектор вимірювання інтенсивності світлового потоку розташовують:

 

a)      по відношенню до джерела випромінювання під кутом 1800;

b)      по відношенню до джерела випромінювання під кутом 900;

c)      по відношенню до джерела випромінювання під кутом 1350;

d)     по відношенню до джерела випромінювання під кутом 450;

9.      Досліджуваною речовиною для нефелометричного (турбідиметричного) аналізу є:

 

a)     забарвлені сполуки, які здатні поглинати електромагнітне випромінювання у певному діапазоні довжин хвиль;

b)     дисперсні системи, які містять певну кількість малорозчинних речовин у сильно розбавлених розчинах і які здатні відбивати сталу кількість світла впродовж певного проміжку часу, якого вистачає для вимірювання інтенсивності світла;

c)     оптично активні речовини, які здатні обертати площину поляризації поляризованого променя світла.

10. З якою метою при приготуванні суспензій для нефелометричних (турбідиметричних) визначень необхідно до робочих розчинів додавати стабілізуючі реагенти, дотримуватися певного порядку додавання компонентів, підтримувати постійну температуру та проводити вимірювання через певний проміжок часу:

a)      щоб кількість часточок в усіх розчинах була однаковою;

b)     щоб уникнути відбування побічних реакцій;

c)      щоб уникнути поглинання часточками осаду електромагнітного випромінювання;

1.     щоб часточки осаду в усіх розчинах мали однаковий розмір.Наведіть фактори, які впливають на величину інтенсивності розсіяного світла та світла, яке поглинається дисперсними системами при проведенні нефелометричних і турбідиметричних визначень.

2.     Наведіть фактори, які впливають на характер розсіювання світла часточками дисперсних систем.

3.     Які джерела випромінювання використовують при проведенні нефелометричних (турбідиметричних) визначень.

4.     На якому обладнанні та при дотриманні яких вимог проводять нефело-метричне та турбідиметричне титрування? Наведіть переваги і недоліки цих методів у порівнянні із прямою нефелометрією та турбідиметрією.

5.     Для визначення аргентуму наважку сплаву масою 1,000 г розчинили кислотою в колбі об'ємом 50 см3. Аліквоту 10,0 см3 цього розчину внесли в колбу об'ємом 100 см3 і після відповідної обробки одержали суспензію у вигляді AgCl. Оптична густина одержаного розчину дорівнювала Dx=0,35. Після додавання до досліджуваного розчину стандартного розчину об'ємом 10 см3, що містить 1,5 мг/л Ag2SO4, оптична густина збільшилася до Dx+cm=0,82. Визначте вміст (у %) аргентуму у сплаві.

6.     При визначенні хлоридів, які містяться у нітратній кислоті, приготували серію стандартних розчинів, які містять 0,05; 0,1; 0,14; 0,19 та 0,24 мг/мл хлорид-іонів. На фотонефелометрі провели визначення оптичної густини цих розчинів та одержали такі дані:

 

С (Cl), мг/мл

0,05

0,1

0,14

0,19

0,24

D

0,05

0,10

0,20

0,30

0,40

Пробу нітратної кислоти об'ємом 100 см3 (р=1,5 г/см3) розбавили в мірній колбі об'ємом 250 см3. Аліквоту 5,0 см3 цього розчину перенесли в колбу об'ємом 50 см3. Після додавання аргентуму нітрату та стабілізуючого розчину одержали 50 см3 суспензії AgCl. Оптична густина одержаного розчину дорівнювала Dx=0,35. Побудувати калібрувальний графік залежності D - C та визначити вміст (у %) СГ-іонів у нітратній кислоті.

7.  При визначенні хлорид-іонів турбідиметричним методом в колбу об'ємом

33

100 см внесли 20,0 см розчину КС1 (7=1,051 мг/мл). Для приготування стандартних розчинів відміряли певні об'єми (Vcm), додали реактиви для одержання суспензії AgCl та розбавили в колбі об'ємом 50 см3. Одержали такі дані:

 

Vcm., см3

2,0

4,0

6,0

8,0

D

0,220

0,470

0,700

0,940

Пробу води для басейнів об'ємом 50,0 см3 розбавили в колбі об'ємом 100

33

см . З аліквоти 5,0 см цього розчину одержали суспензію AgCl в колбі об'ємом 50 см3. Побудувати калібрувальний графік залежності D - C(AgCl) та визначити вміст (у мг/л) С1--іонів у воді, якщо оптична густина досліджуваного розчину дорівнює Dx=0,820.8. Наважку піриту FeS2 масою 0,556 г розчинили в мірній колбі об'ємом

З 3

250 см . Аліквотну частину цього розчину об'ємом 5,0 см обробили і одержали 50 см суспензії BaSO4. Оптична густина D одержаної суспензії дорівнювала Dx=0,45. Для побудови калібрувального графіку використали наведені дані:

 

0(SO3), мг/мл

0,05

0,10

0,16

0,22

0,27

D

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

Визначте концентрацію (у %) сульфуру (S) в піриті.

9. При нефелометричному визначенні вмісту сульфуру в кам'яному вугіллі, як стандарний використали 0,010 М розчин H2SO4. Для приготування стандартних розчинів 2,50 см3 цього розчину розбавили в колбі об'ємом 1000 см3, відміряли певні об'єми (Vcm), додали відповідні реактиви для одержання суспензії BaSO4 та розбавили в колбі об'ємом 100 см3. Одержали такі дані:

 

Vcm., см3

2,0

4,0

8,0

12,0

15,0

20,0

D уяв.

0,920

0,800

0,600

0,420

0,330

0,210

Із наважки кам'яного вугілля масою 5,040 г приготували 100 см3 розчину, аліквоту 20,0 см3 якого перенесли в колбу об'ємом 250 см3, приготували суспензію BaSO4 і розбавили до мітки. Побудувати калібрувальний графік і визначити вміст (у %) сульфуру у наважці, якщо уявна оптична густина цього розчину дорівнює Dx=0,300. 10. Для приготування серії стандартних розчинів у колби об'ємом 25 см3 відмі­ряли певні об'єми (Vcm) розчину NaCl (7=0,100 мг/мл), додали реактиви для одержання суспензії AgCl та розбавили водою до мітки. Одержали такі дані:

 

Vcm., см3

0,3

0,5

0,8

1,5

D уяв.

0,670

0,550

0,390

0,150

Для визначення натрію хлориду в розчині натрію гідроксиду наважку цього розчину масою 21,74 г нейтралізували розчином нітратної кислоти, перенесли у мірну колбу об'ємом 50 см3 та довели водою об'єм до мітки. З 5,0 см3 цього розчину одержали суспензію AgCl в колбі об'ємом 50 см3. Побудувати калібрувальний графік і визначити вміст (у %) натрію хлориду у розчині, якщо уявна оптична густина цього розчину дорівнює Dx=0,420. 11. 10 дм3 повітря виробничого приміщення, що містить хлороводень, пропустили крізь 20 дм3 води. Для проведення нефелометричного визначення 5 см3 цього розчину внесли у мірну колбу об'ємом 10 см3, обробили HNO3 і AgNO3, одержали 10 см3 суспензії AgCl, перемішали та через 10 хв порівняли помутніння стандарного та досліджуваного розчинів. Одночасно приготували стандартний розчин в таких самих умовах, як і досліджуваний, з 3 см розчину NaCl (Т=0,100 мг/мл). Визначте концентрацію (у мг/м3) хлороводню у повітрі, якщо інтенсивність помутніння стандартного та досліджуваного розчинів була однаковою.ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ Кондуктометричний метод аналізу

Теоретичні основи кондуктометричного аналізу. Принципи експериментального визначення електропровідності розчинів електролітів. Залежність електропровідності від природи речовини, температури, концентрації та природи розчинника. Молярна еквівалентна та питома електропровідність, зв'язок між ними. Рухливість іонів у розчині.

Види кондуктометрії, області їх застосування. Пряма кондуктометрія і кондуктометричне (низькочастотне та високочастотне) титрування. Аппаратура для кондуктометричних вимірювань. Кондуктометричні комірки. Стала кондуктометричної комірки. Види кривих кондуктометричного титрування, визначення точки еквівалентності. Практичне застосування кондуктометричних методів в аналітичній практиці для контролю якості води, контролю виробництва у хімічній промисловості. Переваги кондуктометричного титрування.

Кондуктометричний метод аналізу заснований на визначенні залежності електропровідності водних, змішаних та неводних розчинів електролітів від їх концентрації.

Залежно від природи речовини, а саме від здатності часточок речовини проводити електричний струм, всі речовини можна умовно поділити на:

>      провідники Iроду - метали та їхні розплави, в яких електричний струм переноситься електронами.

>      провідники IIроду - розчини та розплави електролітів з іонним типом провідності.

Закон Ома: будь-який провідник, по якому протікає струм, має певний опір R, який є прямо пропорційним довжині провідника l і обернено пропорційним площі перетину S.

Розчини електролітів, як і всі провідники електричного струму, характеризуються певним опором.

Електропровідність розчинів L є результатом дисоціації розчиненої речовини і міграції іонів під дією зовнішнього джерела напруги і є величиною, оберненою електричному опору розчину R (Ом):

L = -,                     (1 См = Ом-1)

R

У полі електричного струму іони, що рухаються у розчині, зазнають гальмуючої дії з боку молекул розчинника і протилежно заряджених іонів, які оточують їх, що зумовлює релаксаційний і електрофоретичний ефекти.

Результатом такої гальмуючої дії є опір розчину електроліту R, який на ділянці l із перерізом S визначається співвідношенням:

 

R = р -, S

де, р - питомий опір розчину (Ом-см), опір який виникає

22

між електродами площею 1 см та на відстані 1 см .Величина,    обернена    питомому    опору,    називається питомою

електропровідністю:      х = ~~,                    (Ом-1-см-1 або См-см-1).

Р

Питома електропровідність % - електропровідність 1 см розчину, що знаходиться між електродами площею 1 см2 кожний, відстань між якими 1 см при напрузі електричного поля 1 В/см:

% = а- C - F - (Z + -U+ + Z U_),

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46 


Похожие статьи

Т А Пальчевська - Аналітична хімія та інструменентальні методи аналізу