В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 


Основні частини ручних осколкових гранат
Ударно-запал

 

 

Рисунок 4.5 - Положення частин і механізмів запалу у службовому користуванні
Рисунок 4.7 - Уніфікований запал ру­чної гранати модернізований (УЗРГМ): 1 - ударний механізм; 2 - запалУ службовому користуванні ударник постійно знахо­диться у зведеному положенні і утримується вилкою спус­кового важеля. Спусковий важіль з'єднанний із трубкою ударного механізму запобіжної чеки. Перед киданням гра­нати викручується пластмасова пробка і на її місце ста­виться запал [13].

Під час кидання гранату беруть у руку так, щоб спус­ковий важіль був притиснутий пальцями до корпусу грана­ти. Продовжуючи притискати спусковий важіль, вільною рукою стискаються (випрямляються) кінці запобіжної че­ки, яка виймається із запалу за кільце. Після виймання че­ки положення частин запалу не змінюється. У момент ки­дання гранати спусковий важіль відокремлюється і звіль­няє ударник. Ударник під дією бойової пружини наколює капсуль-запалювач. Промінь вогню від капсуля запалює

затримувач та передається капсулю-детонатору. Розрив капсуля детонатора викликає підрив розривного заряду,

ся, ударник наколов капсуль-запалювач; 2 - порохова су-


міш затримувача перегоріла, у дію вступає капсуль-


детонатор



який роздрібнює корпус гранати на осколки [4].4.2 Поводження з гранатами, догляд та збереження

 

Гранати надходять у війська в дерев'яних ящиках. Рукоятки та запали до гранат укладаються окремо в мета­левих ящиках. Для відкриття ящиків є спеціальний ніж. На стінках та кришці ящика нанесене маркування, в якому за­значається: кількість гранат у ящику, їх вага, назва гранат і запалів, номер заводу-виробника, номер партії гранат, рік виготовлення та знак небезпеки [4].

Усі запаси гранат і запалів, крім тих, що знаходяться у військовослужбовців у гранатних сумках, зберігаються в заводській упаковці.

Військовослужбовці переносять гранати в гранатних сумках. Запали розміщуються в них окремо від гранат, ко­жний запал повинен бути загорнутий в папір або чисту га­нчірку. У танках (бронетранспортерах, самохідних артиле­рійських установках) гранати та окремо від них запали укладаються в сумки.

Перед укладанням в гранатну сумку та перед заря­джанням гранати і запали оглядають. Під час огляду звер­тають увагу на те, щоб корпус гранати не мав глибоких вм'ятин та не був іржавим; трубка для запалу не була за­сміченою та не мала наскрізних ушкоджень; запал був чис­тим та не мав іржі та вм'ятин; кінці запобіжної чеки були розведені та не мали тріщин на вигинах [13].

Запали з тріщинами або із зеленим нальотом до застосування непридатні.

Необхідно захищати гранати і запали від сильних поштовхів, ударів, вогню, бруду та вологості. Якщо вони були забруднені чи зволожені, то їх треба ретельно обтер­ти та просушити на сонці або в теплому приміщенні, але не біля вогню. Просушувати гранати необхідно обов'язково під наглядом [4].

Гранати, що зберігаються тривалий час у гранатнихсумках, повинні періодично оглядатися. Несправні гранати і запали здаються на склад для знищення.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.

Бойові гранати слід видавати тільки особам, які ви­вчили правила поводження з ними.

Розбирати бойові гранати та усувати в них не­справності, переносити гранати поза сумками (підві­шеними за кільце запобіжної чеки), а також торкатися гранат, що не розірвалися, забороняється.

Для вивчення будови гранат, прийомів та правил їх метання використовують навчальні, навчально-імітаційні гранати та плакати.

До метання бойових гранат допускаються особи, що навчаються, які успішно виконали вправи з метання навча­льних та навчально-імітаційних гранат.

Під час навчання метання бойових гранат необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

-           ті, хто навчається, повинні бути у сталевих шо­ломах;

-           перед заряджанням слід оглянути гранати та за­пали, у випадку виявлення несправностей доповісти ко­мандиру;

-           метання осколкової оборонної та протитанкової гранат слід проводити з окопу або із-за укриття, яке не пробивається осколками, під керівництвом офіцера;

-           під час метання військовослужбовцем декількох гранат кожну наступну гранату можна кидати лише з ін­тервалом не менше 5 с після вибуху попередньої;

-           якщо граната не була кинута (запобіжна чека не виймалася), розряджання її проводити тільки за командою і під безпосереднім наглядом командира;

вести облік гранат, що не розірвалися, та позна­чати місця їх падіння червоними прапорцями; після закін­чення метання гранати, що не розірвалися, необхідно зни­щити підривом на місці падіння згідно з правилами; підрив гранат (запалів) організовує командир військової частини;

-           район метання ручних гранат оточують у радіусі не менше 300 м;

-           особовий склад, який не зайнятий метанням гра­нат, відводиться в укриття або на безпечну відстань від во­гневого рубежу (не ближче ніж 350 м);

-           вихідне положення для метання гранат позначати білими прапорцями, вогневий рубіж - червоними;

-           пункт видачі гранат і запалів обладнується в ук­ритті не ближче ніж 25 м від вихідного положення.

 

 

4.3 Призначення, особливості організації та проведення метання ручних гранат

Вправи з метання ручних гранат призначаються для навчання особового складу метання ручних наступальних, оборонних та протитанкових гранат по нерухомих і рухо­мих цілях з різних положень, у пішому порядку та з бойо­вих машин [7].

Вправи з метання ручних гранат виконуються бойо­вими та навчально-імітаційними гранатами вдень і вночі .

Вправи з метання ручних гранат виконуються: бойо­вими гранатами - на навчальному місці для метання бойо­вих гранат військового стрільбища (директриси), під кері­вництвом викладача (командира підрозділу) за умови не­ухильного дотримання вимог заходів безпеки; навчально-імітаційними (навчальними) гранатами - на обладнаному навчальному місці вогневого містечка (додаток 9) (тилово­го району стрільбища, директриси) під керівництвом офі­церів, прапорщиків і сержантів [2].

Перед виконанням вправ з військовослужбовцями

 

Ручні гранати метаються тільки вденьвивчаються будова гранат, правила поводження з ними, вимоги заходів безпеки, прийоми і правила метання, а та­кож проводяться тренування з метання ручних навчальних гранат на точність і дальність.

Навчальні гранати, які застосовуються під час мета­ння, за масою та формою повинні відповідати бойовим, мати навчальний запал із запобіжною чекою і бути справ­ними [13].

До виконання вправи з метання бойових гранат допу­скаються ті військовослужбовці, які засвоїли правила по­водження з бойовими гранатами та виконали підготовчі вправи навчально-імітаційною гранатою.

Слухачі та керівник під час метання ручних гранат повинні бути в засобах індивідуального бронезахисту (ста­левий шолом, бронежилет), а екіпажі бойових машин під час метання гранат з бойових машин - у шоломофонах. Зброя стрільця під час метання гранати повинна знаходити­ся у положенні, що забезпечує її негайне застосування [2].

Під час виконання вправ і метання навчально-імітаційних і навчальних гранат дотримуються такого ж порядку, як і під час метання бойових гранат [13].

Під час метання бойових гранат керівник та той, хто метає гранату, знаходяться на рубежі метання (в окопі), ті, хто навчаються, черговий зміни знаходяться у вихідному положенні (в укритті), інші займаються (тренуються в ме­танні навчально-імітаційних гранат) у тиловому районі.

Під час метання навчально-імітаційних гранат черго­ва зміна тих, хто навчається, крім того, хто метає гранату, шикуються на безпечній відстані, на місці, зазначеному керівником (не ближче 50 м), та спостерігають за місцем падіння гранат і спускової скоби.

Влучення гранати в ціль визначається за місцем роз­риву запалу гранати (для навчальних гранат - у місці її зу­пинки).Після виконання вправи організується збирання на­вчально-імітаційних гранат і підготовка їх до повторного метання [2].

Навчальне місце для метання бойових гранат (дода­ток 10) обладнується відповідно до вимог Курсу стрільб і вибирається з таким розрахунком, щоб під час метання гранат у радіусі не менше 300 м від місця можливого роз­риву гранат не було людей, тварин, об'єктів, що можуть бути уражені осколками гранат. Воно повинно бути позна­чене по периметру червоними прапорцями та покажчика­ми з відповідними попереджувальними написами. Крім то­го, у деяких випадках можуть виставлятися додаткові по­сти оточення.

Навчальне місце для метання бойових гранат містить у собі такі елементи:

-           вихідне положення, обладнане укриттям (окопом) для чергової зміни тих, хто навчається;

-           рубіж метання із позначеними рубежами початку та припинення метання (під час метання ручних наступа­льних гранат), окопом для тих, хто метає, і керівника (під час метання оборонних і протитанкових гранат) та укрит­тям для пункту видачі гранат і запалів до них (пункт бойо­вого постачання);

-           мішеневе поле;

-           тиловий район, обладнаний стендами з будови гранат, умов вправ та вимог заходів безпеки під час мета­ння гранат.

Вихідне положення з укриттям для чергової зміни тих, хто навчається, призначається та обладнується на від­даленні 50 м від рубежу метання бойових гранат і познача­ється відповідними покажчиками білого кольору.

Рубіж метання бойових гранат обладнується:

-           окопом для тих, хто метає, і керівника (під час метання оборонних і протитанкових гранат);рубежами початку та припинення метання руч­них наступальних гранат.

Рубіж метання бойових гранат позначається відпові­дними покажчиками червоного кольору.

Між рубежем метання і вихідним положенням пови­нен бути встановлений радіо- або телефонний зв'язок.

Під час метання бойових наступальних ручних гра­нат у пішому порядку максимальна і мінімальна дальності метання ручних гранат позначаються місцевими предме­тами на відстанях, зазначених в умовах вправи.

Пункт видачі гранат і запалів до них (пункт бойового постачання) обладнується на рубежі метання, в укритті (окопі).

Окоп, по якому метається граната, обладнують від­повідно до вимог Настанови з військово-інженерної справи та копають довжиною 10 м і глибиною 40-50 см. У середи­ні окопу встановлюється мішень, що з'являється на час, який визначений в умовах вправи. У разі готовності ділян­ки до метання бойових гранат виставляється білий прапор розміром 100 см на 60 см. Під час метання наступальних гранат - на рубежі метання; оборонних і протитанкових гранат - на бруствері окопу, з якого метається граната.

Під час виконання вправ з метання бойових гранат дотримуються такого порядку:

-           у вихідному положенні керівник повідомляє осо­бовому складу тему, мету і порядок проведення заняття;

-           перевіряє знання у тих, хто навчається, вимоги заходів безпеки, правила поводження з бойовою гранатою та умови вправи; повідомляє черговість виконання вправи, розподіляє тих, хто навчається, по змінах і призначає ста­рших змін, після чого наказує першому з військовослуж­бовців одержати бойову гранату і вийти на рубіж метання;

черговій зміні підготуватися до виконання вправи і зайняти укриття, а іншому особовому складу підрозділурозпочати до заняття на навчальних місцях у тиловому ра­йоні.

Той, хто навчається, отримує гранату і запал, оглядає їх, кладе в сумку для гранат та виходить на вихідний ру­біж, розташовується за чотири метри позаду рубежу мета­ння бойових гранат, а ті, хто навчається, чергова зміна за­ймають місця в укритті у вихідному положенні.

Переконавшись, що на ділянці для метання гранат і поблизу неї відсутні люди, тварини, машини, керівник вка­зує тому, хто метає гранату, місце для метання - під час метання з окопу; напрямок та порядок метання гранати -під час метання гранати на ходу; змінює білий прапор на червоний. Після цього подає команду: „До бою, підготува­ти гранату!".

Під час виконання вправи наступальними гранатами в пішому порядку той, хто навчається, займає окоп, вигви­нчує пробку з корпуса гранати, угвинчує запал і доповідає: „Такий-то до метання гранати готовий". Керівник, переко­навшись у готовності того, хто навчається, та в безпеці ме­тання гранати, подає команду: „В атаку - вперед, гранатою - вогонь!". За цією командою той, хто навчається, вихо­дить з окопу, самостійно, на ходу, бере гранату в праву (лі­ву) руку і пальцями щільно притискає спусковий важіль до корпусу гранати; продовжуючи щільно притискати спу­сковий важіль, іншою рукою стискає (випрямляє) кінці за­побіжної чеки і за кільце пальцем висмикує її із запалу; з виходом на рубіж початку метання замахується і метає гранату в ціль.

Після метання гранати зупиняється, відставивши праву ногу назад, опускається на праве коліно і присідає на каблук; гомілка лівої ноги при цьому повинна залишитися у вертикальному положенні, а праве коліно повинне бути притиснутим до каблука лівої ноги; укриває незахищені частини тіла (сталевим шоломом, зброєю і протигазом), апісля вибуху гранати завершує атаку цілі.

За командою керівника „Стій!" приймає положення для стрільби лежачи. Після закінчення виконання вправи керівник повертає того, хто виконував вправу, у вихідне положення, оглядає ціль, замінює червоний прапор на бі­лий (якщо необхідно продовжувати метання гранат, чер­воний прапор на білий не замінюється) і робить розбір дій того, хто навчається.

Під час метання бойових оборонних гранат той, хто навчається, займає окоп, вигвинчує пробку з корпусу гра­нати, угвинчує запал і доповідає: „Такий-то до метання гранати готовий". Керівник, переконавшись у готовності того, хто навчається, та в безпеці метання гранати, подає команду „Гранатою - вогонь!". Той, хто навчається, по­клавши зброю на бруствер окопу, бере гранату в праву (лі­ву) руку і висмикує запобіжну чеку; замахується і кидає гранату в ціль. Після метання гранати керівник та той, хто навчається, повинні негайно опуститися на дно окопу і пригнутися. Не менше ніж через 10 секунд після вибуху гранати керівник разом з тим, хто навчається, виходить з окопу та оглядає ціль, а потім робить розбір дій військово­службовця та повідомляє оцінку. Метання протитанкових гранат проводиться в такому ж порядку з урахуванням конструктивної особливості гранати.

Після розбору за командою керівника військовослу­жбовець, який виконав вправу, прямує в укриття, а черго­вий - на рубіж метання бойової гранати. Після завершення виконання вправи військовослужбовцем керівник змінює червоний прапор на білий та дає команду на заміну навча­льних місць.

Наприкінці заняття керівник перевіряє на пункті бо­йового постачання кількість гранат, що залишилися, та кі­лець із запобіжною чекою, проводить загальний розбір і повідомляє оцінку підрозділу.ВПРАВИ З МЕТАННЯ РУЧНИХ ГРАНАТ У ПІШОМУ ПОРЯДКУ

 

1-а навчальна вправа

Метання ручної оборонної навчально-імітаційної руч­ної гранати з місця з окопу

 

Ціль: три атакуючі стрільці - ростові фігури (мішень № 8), що встановлені у позначеному габариті на відкритій місцевості по фронту 10 м та в глибину 5 м. Габарит роз­бивається у глибину на три частини: центральну - глиби­ною 1 м, ближню та дальню - глибиною по 2 м. Мішені встановлюються: дві - у середині центральної частини та одна - у середині дальньої [2].

Дальність до цілі: 25 м.

Час: не більше 30 с від команди „Гранатою - вогонь" до вибуху гранати.

Кількість гранат: 1 навчально-імітаційна. Положення для метання: стоячи з окопу. Оцінка:

„відмінно" - влучити у центральну частину габариту; „добре" - влучити у дальню частину габариту; „задовільно" - влучити у ближню частину габариту.

 

 

Метання ручної оборонної навчально-імітаційної руч­ної гранати з місця з БМ (макетів, тренажерів)

 

Ціль: три атакуючі стрільці - ростові фігури (мішень № 8) на відкритому майданчику в колі радіусом 2 м (уночі підсвічується) [2].Дальність до цілі: від БМ до центра кола - 25 м. Кількість гранат: 1 навчально-імітаційна. Час: 10 с від команди „Гранатою - вогонь" до зачи-нення люка.

Умови виконання вправи: вправа виконується з БМ, навчальної башти або тренажера з місця.

Оцінка:

„відмінно" - влучити у коло радіусом 2 м; „добре" - влучити у коло радіусом 4 м; „задовільно" - влучити у коло радіусом 6 м.

 

 

 

2-а навчальна вправа Метання наступальної навчально-імітаційної ручної гранати на ходу в пішому порядку

 

Ціль: три стрільці - грудні фігури (мішень № 6), встановлені у траншеї (окопі) на фронті 10 м в центральній частині габариту. Габарит розбивається у глибину на три частини: центральну - глибиною 1 м, ближню та дальню -глибиною по 2 м [2].

Дальність до цілі: 25-20 м.

Кількість гранат: 1 навчально-імітаційна.

Час: не більше 30 с від команди „Вперед" до момен­ту подолання траншеї та зайняття положення для стрільби лежачи.

Положення для метання: на ходу. Оцінка:

„відмінно" - влучити у траншею;

„добре" - влучити у дальню частину габариту;

„задовільно" - влучити у ближню частину габариту.Метання наступальної навчально-імітаційної ручної гранати на ходу із БМ під час руху

 

Ціль: три атакуючі стрільці - ростові фігури (мішень № 8) на відкритому майданчику в колі радіусом 2 м (вночі підсвічується) [2].

Дальність до цілі: від БМ до центру кола - 25-20 м.

Кількість гранат: 1 навчально-імітаційна.

Час: 10 с від команди „Гранатою - вогонь" до зачи-нення люка.

Умови виконання вправи: вправа виконується з на­вчальної башти або тренажера під час руху. Оцінка:

„відмінно" - влучити у коло радіусом 2 м; „добре" - влучити у коло радіусом 4 м; „задовільно" - влучити у коло радіусом 6 м.

 

3-я навчальна вправа Метання бойової ручної гранати

 

Ціль: три атакуючі стрільці - ростові фігури (мішень № 8), що встановлені у габариті на відкритій місцевості по фронту 10 м та в глибину 5 м. Габарит розбивається у гли­бину на три частини: центральну - глибиною 1 м, ближню та дальню - глибиною по 2 м. Мішені встановлюються: дві - по середині центральної частини та одна - по середині дальньої [2].

Дальність до цілі: 25 м.

Час: не більше 30 с від команди „Гранатою - вогонь" до вибуху гранати.

Кількість гранат: 1 ручна наступальна бойова гра­ната.

Положення для метання: стоячи з окопу. Оцінка:„відмінно" - влучити у центральну частину габариту; „добре" - влучити у дальню частину габариту; „задовільно" - влучити у ближню частину габариту.

 

 

4.4 Основні прийоми метання ручних гранат

 

На заняттях і навчаннях гранати метають за коман­дою командира, а в бою - залежно від обстановки за ко­мандою або самостійно.

Під час метання бойових гранат на заняттях і навчан­нях дотримуються вимог безпеки, що виключають ура­ження того, хто метає, та його сусідів. Після метання на­ступальної гранати з ходу, не зупиняючись, готуються до стрільби і продовжують рух. Після метання оборонної і протитанкової гранати негайно ховаються, а після вибуху швидко готуються до стрільби або починають рух. Під час дії на бронетранспортерах той, хто метає, після вибуху го­тується до стрільби через бійницю [2].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 


Похожие статьи

В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка