В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

Ручні гранати в бою метають з різних положень: сто­ячи, з коліна, лежачи, а також під час руху з бронетранспо­ртера або в пішому порядку (тільки наступальних).

Для метання гранати потрібно вибрати місце і поло­ження, які забезпечують вільний політ гранати до цілі (на шляху відсутні перешкоди: гілки дерев, висока трава, дро­ти і т. д.).

Метати гранату необхідно енергійно, надаючи їй найбільш вигідну траєкторію польоту.

 

Прийоми і правила метання ручних осколкових гранат

 

Метання гранати складається з виконання таких при­йомів: підготовка для метання (заряджання гранати і при­йняття положення) і метання гранати [13].Гранати заряджають за командою „Підготувати гра­нати", а в бою, крім того, - і самостійно.

Для заряджання необхідно вийняти гранату з гранат­ної сумки, вигвинтити пробку з трубки корпусу і угвинти­ти запал (рис. 4.9 а). Граната готова до кидка.

Метання гранат проводиться за командою „Гранатою - вогонь" або „По траншеї, гранатами - вогонь", а в бою, крім того, - і самостійно.

Для метання гранати необхідно:

-           узяти гранату в руку і пальцями притиснути спу­сковий важіль до корпусу гранати (рис. 4.9 б);

-           продовжуючи щільно притискати спусковий ва­жіль, іншою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки і пальцем висмикнути її за кільце із запалу;

-           розмахнутися і кинути гранату в ціль;

-           після метання оборонної гранати сховатися.


Зброя під час метання повинна знаходитися в поло­женні, що забезпечує негайну підготовку до дії (у лівій ру­ці, в положенні „на груди", на бруствері окопу).

Під час метання гранати стоячи з місця (рис. 4.10) необхідно:

- стати обличчям до цілі; гранату взяти в праву (для лівші - в ліву) руку, а зброю в ліву (праву) руку і ви­смикнути запобіжну чеку; зробити правою ногою крок на­зад, зігнувши її в коліні, і, повертаючи (неначе закручую­чи) корпус управо, провести замахування гранатою по дузі вниз і назад;



- швидко випрямляючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, метнути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим ривком кисті. Вагу тіла у мо­мент метання переносять на ліву ногу, зброю енергійно подають назад.

г)

Рисунок 4.10 - Прийом метання гранати стоячи з місця: а); б); в); г) послідовність дій

 

Під час метання гранати з коліна (рис. 4.11) прийма­ють положення для стрільби з коліна, утримуючи гранату в правій руці, а зброю - в лівій, висмикують запобіжну чеку; роблять замахування гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його вправо, підводяться і метають гранату,
проносячи її над плечем і різко нахиляються в кінці руху до лівої ноги [2].

Під час метання гранати з положення лежачи (рис. 4.12) приймають положення для стрільби лежачи, кладуть зброю на землю і беруть гранату в праву руку. Лі­вою рукою висмикують запобіжну чеку і, спираючись ру­ками об землю, відштовхуються від неї. Відсуваючи праву
ногу злегка назад, встають на ліве коліно (не зрушуючи його з місця) і одночасно проводять замахування. Випрям­ляючи праву ногу, повертаються грудьми до цілі і, падаю­чи вперед, метають гранату в ціль; беруть зброю і готу­ються до стрільби [2].
Для метання гранати під час руху (рис. 4.13) необхід­но: утримуючи гранату в правій напівзігнутій руці, а зброю в лівій, висмикнути запобіжну чеку; під ліву ногу винести руку із гранатою вперед і вниз; із кроком рука продовжує рух по дузі вниз назад з одночасним поворотом корпусу вправо; на третьому кроці, виставивши ліву ногу у напря­
мку до цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закін­чити поворот корпусу і замахування рукою. Використову­ючи швидкість руху і вкладаючи в кидок послідовно силу ніг, корпусу і руки, метнути гранату, проносячи її над пле­чем [2].Прийоми і правила метання ручної кумулятивної гра­нати

Метання гранати складається з виконання таких при­йомів: підготовка до метання (заряджання гранати і прийн­яття положення) і метання гранати [13].

Заряджання гранати проводиться за командою „Під­готувати кумулятивні гранати", а в бою, крім того, - і са­мостійно. За цією командою необхідно:

-            взяти гранату в ліву руку, згвинтити рукоятку з корпусу і покласти її в сумку або на підстилку;

-            вставити запал у трубку кришки корпусу гранати (рис. 4.14 а);

-      нагвинтити повністю рукоятку на корпус гранати. Граната готова до метання.

Кумулятивні гранати метаються за командою „По та­нку, кумулятивними гранатами - вогонь" або самостійно з наближенням танка на дальність кидка гранати. Для мета­ння необхідно:

-   гранату взяти в праву (для лівші - в ліву) руку за рукоятку так, щоб відкидна планка була щільно притисну­та до рукоятки пальцями руки;

-   утримуючи гранату у вказаному положенні, випря­мити кінці запобіжної чеки, пальцем лівої руки висмикну­ти її за кільце з рукоятки (рис. 4.14 б);

-   розмахнутися і енергійно метнути гранату в ціль, після чого негайно сховатися.

а) б)

Рисунок 4.14 - Підготовка кумулятивної гранати РКГ-3: а) установка запалу; б) висмикування чекиПід час метання гранати з окопу з положення стоя­чи або з коліна (рис. 4.15) треба зброю покласти на бруст­вер, гранату узяти в праву руку і висмикнути запобіжну чеку; прогинаючись у попереку і повертаючи корпус упра­во, відвести руку з гранатою у бік і повністю назад; різко випрямитися і енергійно метнути гранату в ціль, надаючи їй настильну траєкторію польоту [2].

Під час метання гранати з окопу з положення лежа­чи необхідно у момент кидка гранати підвестися на ліве коліно.

Під час бокового вітру необхідно враховувати відхи­лення (знос) протитанкової гранати у бік від напрямку ки­дка, а під час метання гранати по рухомій цілі - брати упе­редження на рух цілі, щоб отримати пряме попадання гра­нати в ціль. Упередження під час флангового руху танка беруть рівним 0,5 довжини його корпусу, тобто направля­ють гранату в носову частину танка.

Якщо граната не була кинута і із запалу запобіжника чека не висмикувалася, то вона розряджається під нагля­дом командира.

За командою „Розрядити кумулятивну гранату" вста­вляють запобіжну чеку (якщо вона була висмикнута) і роз­водять її кінці; згвинчують рукоятку з корпусу гранати, за­гортають її в ганчір'я (папір) і кладуть в кишеню сумки; нагвинчують рукоятку на кришку гранати і кладуть грана­ту в сумку [2].

 

Навчально-імітаційні гранати

У бойовій підготовці особового складу застосову­ються учбово-імітаційні гранати: УРГ-Н (навчальна ручна граната наступальна, рис. 4.16 а), УРГ (навчальна ручна граната оборонна, рис. 4.16 б) і УПГ-8 (навчальна протита­нкова граната, рис. 4.17).
Навчально-імітаційні гранати призначені для навчан­ня особового складу прийомів і правил метання ручних гранат. Формою, масою і правилами поводження з ними вони не відрізняються від бойових гранат, а під час падін­ня звуковим і димовим ефектом імітують їх розрив.

Навчально-імітаційні гранати можуть бути викорис­тані багато разів.

Для розрізнення навчально-імітаційних гранат від бойових, їх корпус забарвлений у чорний колір і нанесене маркування, а на УРГ, крім того, - поперечна і подовжня білі смуги [2].

 

Роблячи висновки із матеріалу четвертого розді­лу, необхідно зауважити на його важливості в підготов­ці слухачів (військовослужбовців) до виконання вправ з метання ручних гранат. Наведені в розділі: будова гранат, їх ТТХ, порядок поводження з гранатами, пере­лік вправ з метання ручних гранат і особливо організа­ція та порядок проведення метання гранат дозволять тим, хто навчається, та командирам (викладачам) ус­пішно вирішувати поставлені завдання.Питання для повторення та самоконтролю

1  Назвати основні елементи будови осколкових гра­нат.

2  Призначення та будова запалу.

3  Які гранати не допускаються до застосування?

4  Дайте оцінку вправи з метання бойової ручної гра­нати.

5  Послідовність дій під час метання осколкових гра­нат.

Розкрити зміст заходів безпеки під час метання гранат.Висновки

Командувач Сухопутних військ вимагає підняти рі­вень навчання дій у складі бойових груп, пересування на місцевості перебіжками, подолання природних і штучних перешкод, підтримки і прикриття вогнем зі стрілецької зброї один одного, ведення вогню у поєднанні з тактични­ми діями. Цього вимагають сучасні погляди на ведення за­гальновійськового бою та введення в практику підготовки особового складу і підрозділів нових, додаткових вправ стрільб, які найбільше відповідають вимогам сучасності.

Автори навчального посібника ставили за мету в про­стій, доступній формі систематизувати накопичений досвід організації, підготовки і проведення всіх видів занять зі стрілецької зброї та вогневої підготовки, врахувати сучасні вимоги до підготовки офіцерських кадрів - організаторів бойової підготовки в підрозділі та надати рекомендації ке­рівникам занять з вогневої підготовки.

Авторський колектив вважає, що навчальний матері­ал посібника розкриває основні питання програми навчан­ня з вогневої підготовки. Вивчаючи матеріал першого роз­ділу посібника, військовослужбовці ознайомляться з по­няттям внутрішньої та зовнішньої балістики, матимуть уя­влення про явище пострілу, початкову швидкість кулі, тра­єкторію та її елементи, інші відомості з основ стрільби зі стрілецької зброї. Крім того, розділ висвітлює основні положення Курсу стрільб та вимоги заходів безпеки. Зміст даного розділу займає значне місце у підготовці військово-службовців(слухачів) до вмілого та правильного застосу­вання стрілецької зброї за призначенням.

Безумовно, рівень вогневої підготовки залежить від глибоких знань матеріальної частини стрілецької зброї, її характеристик, заходів безпеки під час її застосування.

Матеріал другого розділу висвітлює питання будови,роботи частин і механізмів, принципу дії автоматичної зброї. На думку авторів, знання цього розділу дозволить тим, хто навчається, ефективно використовувати зброю та боєприпаси в бою.

Матеріал третього розділу містить ряд важливих пи­тань, які дають практичні рекомендації щодо підготовки до стрільби, застосування різних прийомів та правил стрільби із автомата (кулемета) і пістолета Макарова. Особливо ак­туальним для майбутніх офіцерів та керівників занять є можливість вивчення умов та порядку виконання різних вправ із різних видів зброї.

Як видно з матеріалу третього розділу посібника, ав­торський колектив сформулював основні вимоги до мето­дики підготовки і проведення практичних занять зі стріле­цької зброї та вогневої підготовки. Матеріал цього розділу заслуговує на увагу для вивчення.

На думку авторів, командири підрозділів, дотримую­чись рекомендованої у посібнику методики підготовки та проведення занять, зможуть своєчасно та якісно підготува­тися до занять, набути педагогічної майстерності або удо­сконалити її. Крім зразків методичних документів, матері­ал посібника має велику кількість доповнень, пояснень, прикладів, схем, які можуть бути використані керівником заняття.

Особлива увага в посібнику надається організації та проведенню метання ручних гранат, вивченню прийомів метання ручних гранат, заходам безпеки, які здійснюються в ході метання ручних гранат. Засвоєння цього матеріалу, набуті практичні навички з організації та проведення мета­ння гранат дозволять успішно виконати завдання, що став­ляться перед підлеглими.

Під час розроблення навчального посібника викорис­товувався багаторічний позитивний досвід підготовки і проведення занять зі стрілецької зброї та вогневої підгото­вки науково-педагогічними працівниками кафедри війсь­кової підготовки та командирами підрозділів, досвід війсь­ковослужбовців, які виконували завдання у миротворчих операціях.

Під час розкриття змісту навчального посібника були використані підручники та посібники, Курс стрільб, наста­нови зі стрілецької зброї, керівництва до різних видів зброї.

Безумовно, на подальшому етапі розвитку Збройних сил України будуть нові зразки озброєння, удосконалюва­тиметься тактика дій щодо застосування зброї у загально­військовому бою. Це спонукає до удосконалення, розши­рення та уточнення деяких положень та рекомендацій, що наведені у посібнику.

Автори сподіваються отримати від читачів конструк­тивні пропозиції та зауваження стосовно матеріалу посіб­ника, які будуть використані у майбутніх перевиданнях.ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

БАЛІСТИКА (Б) - наука про закони руху ракет, ар­тилерійських снарядів, куль, мін, реактивних снарядів то­що. Б поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня Б висвітлює закони руху кулі у стволі вогнепальної зброї, а зовнішня Б - руху кулі після вильоту її зі ствола, 9.

БАЛІСТИЧНА ТРАЄКТОРІЯ КУЛІ - траєкторія руху кулі під впливом сили ваги та сили лобового опору повітря, 17.

БАЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ - основні да­ні, що визначають закономірність розвитку процесу пост­рілу і руху кулі на траєкторії, 10.

БАЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КУЛІ - ос­новні дані, що визначають закономірність розвитку проце­су руху кулі у каналі ствола (внутрішньобалістичні) або на траєкторії (зовнішньобалістичні). Основні внутрішньоба-лістичні характеристики кулі: калібр, щільність заряджан­ня, довжина шляху у каналі ствола, відносна маса заряду, сила пороху, максимальний тиск порохових газів, тиск фо­рсування, характеристики прогресивності горіння пороху і т.ін. До основних зовнішньобалістичних характеристик на­лежать: початкова швидкість, балістичний коефіцієнт, кути кидання і вильоту, серединні відхилення і т.ін., 14.

БІЙ (Б) - організована озброєна сутичка з'єднань, частин, підрозділів бойових сторін. Проводиться з метою знищення, розгромлення або полонення противника, а та­кож оволодіння важливими районами (рубежами, об'єкта­ми) або утримання їх. Б - єдиний засіб досягнення перемо­ги. Теорія і практика Б належать до галузі тактики. Сучасний Б Сухопутних військ є загальновійськовим. Ос­новні види загальновійськового Б - наступ і оборона. Зу­стрічний Б є різновидом наступального бою, 5.

БІНОКЛЬ - артилерійський оптичний прилад, якийскладається з двох паралельно з'єднаних зорових труб, призначений для спостереження за полем бою, розвідки противника, вивчення місцевості, вимірювання вертикаль­них і горизонтальних кутів та визначення віддалень. За мі­рою (кратністю) збільшення біноклі поділяють на біноклі середнього збільшення (6-8-кратні з полем зору 8-5°) і ве­ликого збільшення (10-20-кратні з полем зору 5-2°), 106.

БОЙОВА ГРАНЬ НАРІЗУ - бічна поверхня нарізу напрямної частини каналу ствола, призначена для надання кулі обертального руху, 10.

БОЙОВЕ ПОСТАЧАННЯ (БОЄПОСТАЧАННЯ)

- один із видів забезпечення військ, постачання зброї і боєприпасів. Здійснюється пунктами бойового постачання, що створюються у підрозділах, 190.

БОЙОК - передня частина ударника ударного меха­нізму затвору, що безпосередньо контактує із засобом за­палювання заряду, 64.

БРУСТВЕР - насип попереду фортифікаційної спо­руди, призначений для захисту особового складу, озброєн­ня і бойової техніки від куль, осколків, бойових елементів та інших уражальних факторів зброї противника, а також для зручності стрільби зі стрілецької зброї та іншої зброї близького бою, 148.

ВЕДЕННЯ ВОГНЮ - стрільба з однієї або декіль­кох одиниць озброєння під час виконання вогневого за­вдання, 30.

ВЕРШИНА ТРАЄКТОРІЇ - найвища точка траєкто­рії, 19.

ВЗАЄМОДІЯ (В) - узгоджені за метою, завданням, місцем, часом і способом виконання завдань дії військ (сил) для досягнення мети операції (бою), один із принци­пів воєнного мистецтва. Здійснюється між підрозділами, частинами, з'єднаннями та об'єднаннями різних видів ЗС, родів військ (сил) і спеціальних військ. В може уточнюва­тися під час організації і ведення бойових дій, 26.

ВИВЧЕННЯ МІСЦЕВОСТІ - вивчення характер­них особливостей місцевих предметів та рельєфу, встанов­лення наявності перешкод, оцінка захисних властивостей та прохідності місцевості, визначення умов виконання бо­йового завдання, ведення вогню, орієнтування, маскування та ін. Здійснюється за топографічними картами, аерознім-ками та безпосереднім оглядом місцевості, 47.

ВИКИДАЧ - деталь викидного механізму, що безпо­середньо діє на гільзу під час її витягнення із комірної час­тини ствола, 74.

ВІДНОВЛЮВАНІСТЬ (В) - ступінь пристосування

озброєння і військової техніки до відновлення боєздатності (функціонування) після бойових пошкоджень та відмов. Основні показники В: імовірність виявлення і ліквідація пошкоджень у заданий час, живучість окремих деталей та конструкцій, середній час та вартість відновлення, 7.

ВІДНОСНА ДОВЖИНА ХОДУ НАРІЗУ У ДУЛА

- відношення довжини ходу нарізу біля дулового зрізу ствола до його калібру. Це поняття застосовується до ство­лів з нарізкою прогресивної крутості, у яких довжина ходу нарізів змінна по всій довжині і досягає найбільшого зна­чення біля дулового зрізу, 73.

ВІДНОСНА ШВИДКІСТЬ КУЛІ - швидкість по­ступального руху кулі стосовно ствола, 10.

ВІТЕР - переміщення повітряних мас стосовно зем­ної поверхні. Характеризується швидкістю, що виражаєть­ся у метрах за секунду (м/с), і напрямом (звідки вітер дує), що визначається в поділках кутоміра або в градусах кута,

34.

ВІХА - штучний орієнтир, знак у вигляді однобарв­ної (розфарбованої) жердини або спеціального пристрою, на якому можуть бути закріплені різнобарвні геометричні фігури (конус, куля, хрест та ін.) або прапорці (лампи). Ві­хи використовуються як орієнтири для військ (маршрути руху, межі районів зараження та ін.), а також під час наве­дення ракет, гармат, мінометів, стрілецької зброї, приладів спостереження, 108.

ВЛУЧНІСТЬ СТРІЛЬБИ - ступінь суміщення се­редньої траєкторії падіння снарядів (мін, куль) з ціллю. Влучність залежить від досконалості і технічного стану зброї, боєприпасів, приладів стрільби і спостереження, а також від уміння того, хто стріляє, точно визначити поло­ження цілі, установки для стрільби, здійснювати прицілю­вання, виконувати прийоми поводження зі зброєю та при­ладами під час підготовки стрільби та під час пострілу, 24.

ВНУТРІШНЯ БАЛІСТИКА - це наука, що займа­ється вивченням процесів, які відбуваються під час пострі­лу та під час руху кулі (гранати, снаряда) у каналі ствола, 9.

ВОГНЕВА ВЗАЄМОДІЯ - узгоджене ведення вог­ню по противнику різними засобами або підрозділами (ча­стинами, групами). Досягається розподілом між ними об'єктів (цілей), визначенням часу і послідовності ведення вогню, а також зосередженням (масуванням) вогню і уда­рів для ураження угруповання військ, важливих об'єктів (цілей). Організовується за завданнями військ, рубежами, напрямами і часом, забезпечується системою цілевказання і керування вогнем та ударами, 26.

ВОГНЕВА СПОРУДА - фортифікаційна споруда для ведення вогню, оснащена штатним військовим або спеціальним озброєнням (гармати, міномети, танки, куле­мети та інші засоби ураження). Розрізняють довгочасні во­гневі споруди (ДВС) та дерев'яно-земляні вогневі споруди (ДЗВС), 60.

ВОГНЕВА ТОЧКА - умовна назва вогневого засобу (гармати, танка, кулемета і т. ін.), розташованого на вогне­вій позиції в укритті або відкрито, 152.ВОГНЕВИЙ ЗВ'ЯЗОК - взаємна підтримка вогнем сусідніх підрозділів або окремих вогневих засобів у бою, 143.

ВОГНЕВИЙ СЕКТОР (ВС) - ділянка місцевості (акваторії), що призначається вогневим засобам для ура­ження противника вогнем. ВС обмежується справа і зліва напрямами на орієнтири (місцеві предмети). Основний ВС вибирається на головному для даного вогневого засобу (підрозділу) напрямі, на інших напрямах можуть встанов­люватися додаткові ВС, 60.

ВОГОНЬ (В) - основний засіб ураження противника в бою і операції. Вогонь ведеться із різних видів зброї, включає також пуск ракет у звичайному спорядженні. В може вестися із завданням знищення, придушення, зруй­нування цілі або виснаження противника. Ефективність ураження цілі досягається високою точністю стрільби, йо­го раптовістю, масуванням вогню по найважливіших об'єктах (цілях), широким маневром і умілим керуванням вогнем, 33.

ВТРАТА - втрати живої сили і бойової техніки, що виражаються числом або часткою (відсотком) окремих ці­лей, що уражаються. Як показник ефективності вогневого ураження угрупування противника оцінюється відношен­ням кількості виведених із ладу (приведених у небоєздат­ний стан) елементарних цілей до їх загальної кількості. Ступенем втрати є математичне очікування, 96.

ГІЛЬЗА - елемент унітарного пострілу. Признача­ється для розміщення в ній порохового заряду із засобом запалювання, 9.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 


Похожие статьи

В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка