В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

Збільшення, крат                                           4

Роздільна здатність                                      13''

Поле зору                                                      8°

Діаметр вихідної зіниці, мм                        6,5

Віддалення вихідної зіниці, мм                  35

Джерело живлення                     Світлоелемент Т(3)-08

Напруга, В                                                      -

Габаритні розміри, мм                         203х80х178

Вага, кг                                                         0,8

 

Електронно-оптичний прилад пасивної дії

Електронно-оптичний прилад пасивної дії призначе­ний для спостереження і забезпечення прицільної стрільби вночі з автоматів АКМ, АК-74, АК-74М, кулеметів РПК, РПК-74, снайперської гвинтівки СВД, ручного протитан­кового гранатомета РПГ-7. Приціл оснащений механізма­ми введення кутів прицілювання, вивірення по висоті і на­прямку, механізмом регулювання яскравості сітки. За до­помогою прицілу можна визначати відстань до цілі, якщо відомі її розміри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.9 - Електронно-оптичний прилад пасивної

діїТехнічні характеристики приладуВикористовується на таких видах зброї:

Дальність виявлення, м: -бронетехніки -живої сили Кутове поле зору, град Віддалення вихідної зіниці, мм Діаметр віхідної зіниці, мм Роздільна здатність, '' Габаритні розміри, мм Вага, кг

АКМ, АК74, АК74М, РПК, РПК-74, РПГ-7

 

600 400 5

50 5

28

458х99х186 2Як джерело живлення замість акумуляторної батареї можна використовувати контейнер К-316 із трьома джере­лами живлення напругою 1,5В.

 

 

1.7 Вибір прицілу та прицілювання

 

Для вибору прицілу і точки прицілювання необхідно визначити відстань до цілі і врахувати зовнішні умови, які можуть впливати на дальність і напрямок польоту кулі.

Під час вибору прицілу для ураження наземних цілей керуються таким. Під час стрільби на відстані до 300 м во­гонь ведуть, як правило, з прицілом „З" або „П", а на від­стані понад 300 м - з прицілом, що відповідає дальності до цілі.

Точкою прицілювання, як правило, є середина ниж­нього краю цілі. Під час стрільби по високих цілях (біжучі фігури) краще прицілюватися в середину цілі.

Значні відхилення температури повітря від табличної(+15°С) викликають зміну дальності польоту кулі. Тому під час стрільби в холодну пору року приціл потрібно збі­льшувати, а в жарку - зменшувати на половину поділки прицілу.

Боковий вітер значно впливає на політ кулі, відхиля­ючи її у бік. Під час стрільби необхідно виносити точку прицілювання в той бік, звідки дме вітер, залежно від шви­дкості вітру.

Поправку під час сильного вітру (8 м/с і більше) бе­руть удвічі більшою, а під час слабкого (до 2 м/с) - удвічі меншою.

Якщо вітер дме під гострим кутом до напрямку стрі­льби, поправку беруть удвічі меншою, ніж під час вітру, що дме під кутом 90°.

Момент для відкриття вогню визначається командою командира „Вогонь", а під час самостійного ведення вогню - залежно від обстановки і положення цілі.

Найбільш вигідні для відкриття вогню моменти, коли ціль можна уразити раптово, її добре видно і коли против­ник групується, підставляє фланг або піднімається на по­вний зріст.

Раптовий вогневий напад на противника, особливо з флангу, діє на нього приголомшливо і завдає йому найбі­льшого ураження.

Під час ведення вогню автоматник (кулеметник) по­винен уважно спостерігати за результатами вогню і корек­тувати його.

Спостереження за результатами свого вогню здійс­нюється за рикошетами, трасами і за поведінкою против­ника.

Вогонь коректують винесенням точки прицілювання на значення відхилення рикошетів або трас у бік, протиле­жний їх відхиленню. Для коректування автоматичного во­гню по трасах необхідно, щоб стрільба велася патронами зізвичайними і трасуючими кулями в такому співвідношен­ні: на три патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею.

Ознаками, які вказують на дієвість свого вогню, мо­жуть бути втрати противника, перехід його від перебігань до переповзань, розчленовування і розгортання колон, ослаблення або припинення вогню противника, відхід його або переміщення в укриття.

Поодиноку (окрему) ціль, яку добре видно, обстрі­люють чергами або одиночними пострілами залежно від важливості цілі, її розмірів і дальності до неї. Близько роз­ташовані або менш небезпечні цілі уражають поодиноким вогнем. Чим більш небезпечна і віддалена ціль, тим більш довгими чергами ведеться стрільба по ній. Вона ведеться до того часу, поки ціль не буде знищена або не зникне.

Під час стрільби по цілі, що з'являється, час на стрі­льбу визначається часом її появи. Для ураження цілі, що з'являється, необхідно, відмітивши місце її появи, швидко підготуватися до стрільби і відкрити вогонь. Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для ураження цілі. Якщо за час підготовки до стрільби ціль сховалася, під час повторної її появи уточнюють наведення і відкри­вають вогонь [2,7].

Під час стрільби по цілі, що неодноразово з'являється, слід мати на увазі, що вона може з'явитися в новому місці, тому ураження її залежатиме від уважності під час спостереження, швидкості підготовки до стрільби і відкриття вогню.

Ціль, що з'являється, уражають чергами (поодиноки­ми пострілами) до повного її знищення.

Групову ціль, що складається з окремих, виразно ви­димих фігур, обстрілюють чергами, послідовно переносячи вогонь з однієї фігури на іншу.

Широку ціль, що складається з неясно видимих фі­гур, або замасковану і поодиноку замасковану ціль обстрі­люють з розсіюванням куль по фронту цілі (маски) або з послідовним перенесенням точки прицілювання від одного флангу цілі (маски) до іншого приблизно на ширину муш­ки.

Стрільбу по атакуючій живій силі противника на від­станях від 100 м і ближче ведуть довгими чергами з розсі­юванням куль по фронту цілі.

Розсіювання куль по фронту цілі під час стрільби до­сягається кутовим переміщенням автомата в горизонталь­ній площині.

Швидкість кутового переміщення автомата під час стрільби з розсіюванням куль по фронту цілі залежить від дальності стрільби і необхідної щільності вогню (не менше двох куль на кожний метр фронту цілі).

Під час руху цілі на того, хто стріляє, або від нього на відстанях, що не перевищують дальності прямого пострілу, вогонь ведуть з установкою прицілу, яка відповідає даль­ності прямого пострілу. На відстанях, що перевищують да­льність прямого пострілу, вогонь ведуть з установкою прицілу, що відповідає тій відстані, на якій ціль може опи­нитися у момент відкриття вогню.

Вогонь по цілі, що рухається під кутом до площини стрільби, ведеться способом супроводження цілі або спо­собом очікування цілі (вогневого нападу).

Під час ведення вогню способом супроводження цілі військовослужбовець, переміщаючи автомат, безперервно утримує лінію прицілювання попереду цілі на деяку вели­чину, що називається упередженням, стрільбу веде корот­кими чергами в моменти найбільш правильного наведення автомата.

Під час ведення вогню способом очікування цілі (во­гневого нападу) той, хто стріляє, прицілюється в точку, яка вибрана попереду руху цілі, і з підходом її до цієї точкинеобхідного упередження дає довгу чергу.

Застосування трасуючих куль під час стрільби по ру­хомих цілях забезпечує краще спостереження за результа­тами стрільби і можливості уточнення упередження.

Стрільбу по живій силі противника на бронетранспо­ртерах, автомобілях (мотоциклах) ведуть звичайними і бронебійно-запалювальними кулями.

Вогонь з автоматів (кулеметів) по літаках і парашу­тистах ведуть у складі відділення (взводу) на дальності до 500 м з установкою прицілу „З" або „П".

Вогонь по літаках відкривають тільки за командою командира, а по парашутистах - за командою або само­стійно.

Стрільбу по літаках ведуть бронебійно-запалювальними кулями, а за їх відсутності - звичайними, по парашутистах - звичайними кулями. Для коректування вогню застосовують патрони з трасуючими кулями.

По літаку, пікіруючому у бік військовослужбовців, стрільбу ведуть безперервним вогнем, прицілюючись в центр цілі або наводячи автомат по стволу. Вогонь відкри­вають з дальності 700-900 м і ведуть до виходу літака з пі­кірування.

По літаку, що летить у бік або над військовослужбо­вцями, вогонь ведуть загороджувальним або супроводжу­вальним способом.

Під час ведення вогню загороджувальним способом вогонь відділення (взводу) за командою командира зосере­джують на напрямку руху літака, що наближається. На­прямок зосередження вогню вказується чергою трасуючих куль. Стрільбу ведуть безперервним вогнем до виходу лі­така із зони вогню.

Під час ведення вогню супроводжувальним способом утримують лінію прицілювання попереду літака, періоди­чно проводять довгу чергу. Упередження в цьому випадкув два рази менше, ніж під час ведення вогню загороджува­льним способом.

Під час коректування вогню по трасах слід мати на увазі, що траси, спрямовані в літак, здаються тому, хто стріляє, такими, що йдуть вище за літак і дещо попереду нього.

По повітряних цілях (вертольотах, транспортних лі­таках), що летять повільно, вогонь ведеться супроводжу­вальним способом.

Вогонь по парашутистах ведеться довгими чергами. Точку прицілювання виносять у напрямку зниження пара­шутиста.

 

 

 

1.8 Основні положення Курсу стрільб зі стрілецької

зброї

 

За своїм призначенням вправи стрільб поділяються

на:

-    вправи стрільб для індивідуального навчання тих, хто навчається, стрільб з усіх видів стрілецької зброї, гра­натометів, озброєння бойових та спеціальних машин;

-    вправи бойових стрільб (далі - ВБС) для навчання та удосконалення умінь та навичок тих, хто навчається, у веденні вогню з усіх видів штатної зброї і озброєння БМ у складі групи, обслуги, відділення (екіпажу), взводу [2].

Вправи стрільб для індивідуального навчання вклю­чають:

-    вправу початкових стрільб (далі - ВПС);

-    вправи навчальних стрільб (далі - ВНС);

вправи контрольних стрільб (далі - ВКС). Вправи бойових стрільб включають:

-    ВБС у складі бойової пари та бойової трійки;ВБС у складі відділення (екіпажу);

-    ВБС у складі взводу.

ВПС призначена для набуття первинних навичок у виконанні вогневих завдань. Вона відпрацьовується усіма категоріями військовослужбовців.

ВНС призначені для послідовного навчання військо­вослужбовців відповідно до посадового призначення само­стійного виконання вогневих завдань у сучасному бою всіма способами по різних цілях за будь-яких умов, під­тримання та удосконалення індивідуальної підготовки.

ВНС відпрацьовуються на НТЗ, зі стрілецької зброї, озброєння бойових і спеціальних машин на військових стрільбищах та директрисах БМ.

ВКС призначені для визначення рівня вогневої виуч­ки військовослужбовців у ході проведення інспекційних заходів, перевірок, контрольних занять, випускних іспитів, підтвердження та підвищення класної кваліфікації.

ВБС призначені для навчання особового складу екі­пажів, відділень, взводів умілого та самостійного виконан­ня вогневих завдань, а для командирів підрозділів - управ­ління вогнем підрозділів у ході виконання завдань за при­значенням.

Успішне навчання військовослужбовців з вогневої підготовки досягається визначеною послідовністю у вико­нанні вправ стрільб.

Відпрацювання курсу стрільб починається з вико­нання ВПС зі стрілецької зброї, яка виконується усіма ка­тегоріями військовослужбовців.

У подальшому відповідно до категорій та посадового призначення військовослужбовців вправи стрільб викону­ються у певній послідовності.

Особи офіцерського, сержантського і старшинсь-кого складу, солдати (матроси), курсанти (слухачі) ВВНЗ Збройних сил України:у навчальному підрозділі, ВВНЗ:

-    стрільці, кулеметники - ВПС, 1а ВНС, 1б ВНС, 2 ВНС (підготовка за фахом);

-    стрільці, кулеметники - 3 ВНС, 4 ВНС, 5 ВНС,

6 ВНС (підтримання та удосконалення фахової підго­товки).

Вправи стрільб зі стрілецької зброї ті, хто навчається, виконують зі штатної зброї. Військовослужбовці, які не мають закріпленої за ними зброї, вправи стрільб викону­ють зі зброї того підрозділу, який забезпечує проведення стрільб. Вправи одиночних стрільб з БМ, із колективної зброї виконуються у складі штатних (зведених) екіпажів.

Під час виконання вправ стрільб зі стрілецької зброї ті, хто навчаються, повинні бути у польовій формі одягу з польовим спорядженням, сумкою з магазинами, сумкою з ручними гранатами, флягою, малою лопатою (для офіцерів - без малої лопати), засобами індивідуального захисту (протигазом, сталевим шоломом, бронежилетом).

Під час виконання вправ стрільб з озброєння БМ чле­ни екіпажів повинні бути у спецодязі.

Під час виконання вправ стрільб зі стрілецької зброї члени екіпажів БМ, самохідних артилерійських установок, обслуг БМ військ протиповітряної оборони повинні бути у польовій формі одягу з сумкою для магазинів та засобами індивідуального захисту (протигазом).

Дозволяється під час виконання вправ стрільб замі­няти штатні (бойові) бронежилети навчальними, відповід­ними їм за об'ємом та масою.

Стрільба з автоматичної зброї ведеться чергами, за винятком вправ, умовами яких передбачено стрільбу оди­ночними пострілами.

Під час стрільби в горах у пішому порядку весь осо­бовий склад додатково екіпірується предметами майна, що носиться, або їх замінниками, що відповідають формі тамасі укладки, передбаченими нормами постачання з ураху­ванням пори року.

Для послідовного навчання виконання вогневих за­вдань плануються вогневі тренування, які проводяться на військовому стрільбищі, вогневому містечку, директрисі БМ (далі - навчальні об'єкти вогневої підготовки) вдень та вночі за будь-яких погодних умов. Зміст вогневого трену­вання і кількість навчальних місць на ньому визначаються керівником заняття та повинні бути взаємозв'язаними між собою, але кожне наступне тренування, поряд з вивченням нових питань, повинно забезпечувати нарощування й удо­сконалення раніше засвоєних знань, умінь і навичок тими, хто навчається. На вогневих тренуваннях і заняттях обов'язково повинні розгортатися навчальні місця для приведення зброї до нормального бою. Під час вогневих тренувань відпрацьовуються вправи з розвідки цілей і спо­стереження, з управління вогнем, метання ручних іміта­ційних гранат, а також дії членів екіпажів (обслуг) при озброєнні БМ (зброї).

Під час виконання вправ стрільб організовуються за­няття (тренування) на навчальних місцях. Кількість навча­льних місць, номери нормативів (якщо не обумовлені умо­вами вправи) та зміст занять на них визначає командир підрозділу. Заняття з особовим складом на навчальних мі­сцях проводяться відповідно до графіка відпрацювання тем та нормативів, який складається командиром підрозділу (додаток шість).

До виконання вправ стрільб допускаються лише ті військовослужбовці, які вивчили матеріальну частину озброєння (зброї) та боєприпасів, вимоги безпеки, основи і правила стрільби, умови вправи та склали залік. Військо-вослужбовці(слухачі), які не склали залік, до стрільби не допускаються.

Протягом навчального періоду ті, хто навчається, пе­ріодично повинні виконувати вправи стрільб у протигазах, а під час інспектування (перевірок) за рішенням того, хто перевіряє, визначаються військовослужбовці, які викону­ють вправи у протигазах, але не більше третини особового складу підрозділу, що стріляє.

Стрільба у протигазах проводиться без змін умов вправи. Протигази надіваються особовим складом за ко­мандою „Гази", що подається керівником стрільби на діля­нці перед сигналом „Слухайте всі" (а для тих, хто стріляє із стрілецької зброї, - у вихідному положенні), і знімаються за командою керівника стрільби на ділянці після повер­нення БМ (зміни, яка стріляє зі стрілецької зброї) у вихідне положення та виходу з БМ екіпажів.

Ті, хто носять окуляри, виконують вправи стрільб зі стрілецької зброї без протигаза.

Для керівництва стрільбою, її обслуговування та за­безпечення виконання заходів безпеки наказом командира військової частини щодо організації проведення навчань (стрільб) призначаються:

-    старший керівник стрільби;

-    керівники стрільби на ділянці (навчальному об'єкті вогневої підготовки, навчальному місці);

-    начальник оточення і підрозділ, від якого призна­чається особовий склад оточення;

-    черговий лікар (фельдшер);

-    начальник пункту бойового постачання;

-    черговий зв'язківець, артилерійський технік (майс­тер);

-     начальник метеопоста (під час виконання вправ стрільб з танків штатним артилерійським пострілом);

-     керівник польотами на вертолітній директрисі (під час стрільби з борту вертольотів);

начальник поста освітлення (під час проведення стрільб вночі з використанням освітлювальних ракет).Наказом командира військової частини щодо органі­зації проведення навчань (стрільб) (додаток сім) визнача­ються:

-    перелік вправ стрільб, що плануються для виконан­ня;

-    перелік зброї (озброєння), що дозволена для вико­ристання під час навчань (стрільб);

-    порядок проведення занять;

-    призначення санітарного автомобіля та комплек-ту невідкладної медичної допомоги, автомобілів для переве­зення боєприпасів та особового складу оточення;

-    завдання щодо всебічного забезпечення заняття з вогневої підготовки.

Особовий склад оточення призначається напередодні занять (стрільб) наказом командира військової частини (по стройовій частині).

Старшому керівнику стрільби підпорядковуються ке­рівники стрільби на ділянках (директрисах, вогневих міс­течках, навчальних місцях), а також особовий склад, який обслуговує стрільбу.

Старший керівник стрільби з питань організації стрільб та виконання заходів безпеки виконує вимоги на­чальника центру (полігона, командира підрозділу забезпе­чення заходів бойової підготовки) (далі - начальник полі­гона).

Керівником стрільби на ділянці (навчальному об'єкті вогневої підготовки, навчальному місці) призначається у військових частинах і підрозділах призначається командир підрозділу, що навчається, або його заступник;

Керівнику стрільби на ділянці підпорядковується весь особовий склад підрозділу, що навчається.

Керівник стрільби на ділянці (навчальному об'єкті вогневої підготовки, навчальному місці) призначає зі скла­ду підрозділу, що навчається, спостерігачів, команду длягасіння пожеж на мішеневому полі, а в разі необхідності -роздавальників боєприпасів, сигналіста, особовий склад поста освітлення та для ремонту мішеней. Кількість спо­стерігачів визначається такою, що забезпечує надійне спо­стереження, але не менше ніж кількість БМ, з яких вико­нуються вправи стрільб.

Підготовку особового складу адміністрації стрільб організовує і проводить старший командир (начальник) [2,4].

У разі необхідності для обслуговування стрільб мо­жуть бути призначені інші особи, обов'язки яких визначає старший командир (начальник).

Загальні обов'язки осіб, що керують стрільбою та об­слуговують її, викладені у додатку один до Курсу стрільб.

Підготовка навчального об'єкта вогневої підготовки до занять з вогневої підготовки проводиться силами та за­собами полігона за участю особового складу підрозділів військових частин.

Начальник полігона відповідає за своєчасну та якісну підготовку полігонного обладнання, гарантовану електро­безпеку, створення умов для проведення занять.

Командир підрозділу відповідає за своєчасну та якіс­ну підготовку мішеневого поля, навчальних місць до про­ведення занять.

Командир військової частини (підрозділу) перед по­чатком стрільби зобов'язаний подати начальнику полігона заявку на підготовку мішеневого поля відповідно до умов вправи, яка буде виконуватись.

Усі роботи щодо підготовки навчальних об'єктів вог­невої підготовки до стрільби закінчуються не пізніше ніж за годину до початку заняття.

Начальник навчального об'єкта доповідає про його готовність до стрільби керівнику заняття (стрільби) на ді­лянці. Керівник стрільби перевіряє працездатність мішене­вого поля, готовність до проведення занять, відповідність мішеневої обстановки умовам виконання вправи. Готов­ність навчального об'єкта до заняття оформлюється актом, який під час занять знаходиться у керівника заняття, а піс­ля заняття зберігається у начальника навчального об'єкта.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 


Похожие статьи

В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка