В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

Підготовка до стрільби. До стрільби автоматник (кулеметник) готується за командою або самостійно. На навчальних заняттях команда для підготовки до стрільби може подаватися роздільно, наприклад: „На вогневий ру­біж кроком - РУШ", а потім - „Заряджай". Якщо потріб­но, перед командою „Заряджай" зазначається положення для стрільби. У бою під час раптового нападу противника автоматник (кулеметник), якщо йому не була подана ко­манда, готується до стрільби самостійно. Для прийняття
положення для стрільби лежачи (рис. 3.1) знімають ремінь з плеча, беруть автомат у праву руку за ствольну накладку і ложе, повертаються у півоберта направо стосовно напря­му на ціль і, виставивши праву ногу вперед на півкроку, швидко опускаються на ліве коліно. Потім, спираючись на ліву руку, лягають, злегка розкинувши ноги носками назо­вні. Перекладають автомат у ліву руку, направивши його у бік цілі.

Кладуть автомат магазином і прикладом на землю і заряджають його. Беруть правою рукою за пістолетну ру­коятку, а лівою рукою утримують автомат за ложе (рис. 3.2 а) або за магазин (рис. 3.2 б).
Під час виконання вказаного прийому з кулеметом, якщо кулемет знаходиться в положенні „на ремінь", пода­ють праву руку по ременю дещо вгору і, знімаючи кулемет з плеча, підхоплюють його лівою рукою за спускову скобу і ствольну коробку. Потім беруть кулемет правою рукою за ствольну накладку і ложе, лівою рукою розводять ноги сошки. Для прийняття положення для стрільби лежачи ро­блять повний крок правою (лівою) ногою вперед і, нахи­ляючись вперед, ставлять кулемет на сошку у напрямку стрільби, не розгинаючись, спираються обома руками на землю, відкидають ноги назад і лягають на живіт, розкину­вши ноги в різні боки носками назовні. Якщо кулеметник перебігає, то зупиняються на кроці лівої (правої) ноги, ви­тягають руку (руки) з кулеметом вперед повністю, став­лять кулемет на сошку у напрямку стрільби, не розгинаю­чись, спираються руками на землю, відкидають ноги назад і лягають на живіт, розкинувши ноги в різні боки носками назовні. Якщо кулеметник переповзає, то, не піднімаю­чись, розводять ноги сошки, ставлять кулемет на сошку, лягають на живіт, розкинувши ноги в різні боки носками назовні.

Для прийняття положення для стрільби стоячи, якщо автомат (кулемет) знаходиться в положенні „на ремінь", повертаються у півоберта направо стосовно напрямку на ціль і, не приставляючи лівої ноги, відставляють її вліво, приблизно на ширину плечей, розподіливши вагу тіла рів­номірно на обидві ноги. Одночасно з поворотом, подаючи праву руку по ременю дещо вгору, знімають автомат (ку­лемет) з плеча і, підхопивши його лівою рукою за ложе і ствольну накладку, енергійно подають дульною частиною вперед у бік цілі. Заряджають автомат (кулемет). Правою рукою беруться за пістолетну рукоятку (рис. 3.3). Якщо ав­томат знаходиться в положенні „на груди", то підготовка до стрільби проводиться так само, як і з положення з авто­матом „на ремінь", але для зняття автомата з плеча лівою рукою беруть його за ложе і ствольну накладку, а правою -за шийку прикладу і, піднявши автомат вгору, знімають ремінь з плеча, перекинувши його через голову. Після зняття ременя з плеча звільняють праву руку від нього. Ноги сошки кулемета під час прийняття початкового по­ложення для стрільби стоячи можна не розводити [4,6].
Для прийняття положення для стрільби з коліна зні­мають зброю з плеча, беруть її в праву руку, енергійно по­дають дульною частиною вперед у бік цілі. Одночасно від­ставляють праву ногу назад, швидко опускаються на колі­но і сідають на каблук, гомілку лівої ноги ставлять по мо­жливості прямовисно. Зброю кладуть ложем на долоню лі­вої руки. Автомат беруть правою рукою за пістолетну ру­коятку.

Під час підготовки до стрільби з використанням ре­меня з положення автомата „на груди" необхідно, не зні­маючи ременя з лівого плеча, лівою рукою дещо відвести автомат від грудей, а правою рукою, просунувши лікоть під ремінь, закинути ремінь на шию (рис. 3.4).
вим прикладом (рис. 3.5) перед заряджанням автомата від­кидають приклад. За відсутності часу на відкидання при­кладу (під час раптового нападу противника) автоматник готується до стрільби і веде вогонь з автомата зі складеним прикладом, притиснувши автомат задньою частиною ство­льної коробки і пістолетною рукояткою до тулуба.

Залежно від обстановки і характеру місцевості куле­метник в бою пересувається бігом, прискореним кроком і перебіганням або переповзанням, утримуючи кулемет од­нією або двома руками. Ноги сошки повинні бути розведе­ні. Під час переповзання кулемет утримується правою ру­кою за ремінь біля верхньої антабки або за ложе. Ноги со­шки повинні бути складені і закріплені застібкою.

Для заряджання автомата (кулемета) необхідно зняти автомат (кулемет) із запобіжника, встановивши перевідник на необхідний вид вогню (положення АВ - автоматичний вогонь, ОД - поодинокий вогонь). Енергійно відводять ра­му затвора за рукоятку назад повністю і відпускають її. Якщо не подана команда „Вогонь", ставлять зброю на за­побіжник, піднімають перевідник вгору.

Якщо магазин не був споряджений патронами, то за командою „Заряджай" споряджають його.

Здійснення стрільби. Вогонь з автомата (кулемета) ведеться за командами або самостійно залежно від постав­леного завдання і обстановки.

Для здійснення стрільби встановлюють потрібний приціл, запобіжник встановлюють на необхідний вид вог­ню, прикладаються, прицілюються, спускають курок з бо­йового зводу і утримують автомат під час стрільби.

Під час автоматичної стрільби потрібно міцно, з од­наковим зусиллям обох рук утримувати автомат притисну­тим прикладом до плеча, зберігаючи прийнятий напрямок прицільної лінії. Після кожної черги уточнюють прицілю­вання.3.2 Прийоми та правила стрільби з автомата

 

Прийоми стрільби з автомата з упору та з-за укриття

Залежно від висоти упору або укриття автоматник приймає положення для стрільби лежачи, з коліна або сто­ячи.


Для стрільби з упору кладуть автомат ложем на упор і утримують його лівою рукою за магазин, а правою - за пістолетну рукоятку (рис. 3.6 а). Можна лівою рукою утримувати автомат і за ложе, поклавши кисть руки на упор (рис. 3.6 б) [4,7].

Твердий упор для пом'якшення покривають дерном. Під час стрільби лежачи без упору можна упирати автомат магазином у ґрунт.Для стрільби з-за укриття лежачи (рис. 3.7, а) приту­ляються до укриття лівим передпліччям, а з коліна і стоячи (рис. 3.7, б) - лівим передпліччям і лівим коліном або за­лежно від характеру (форми) укриття лівим боком і лівим плечем.

б)

Рисунок 3.7 - Положення під час стрільбі з-за укрит­тя:     а) лежачи; б) стоячи

 

 

Автомат утримують так само, як і під час стрільби лежачи, з коліна і стоячи з упором прикладу в плече, алеправий лікоть дещо опускають; кисть лівої руки і автомат не повинні торкатися упору, щоб уникнути відхилення куль убік.

 

 

Прийоми стрільби з автомата під час руху

 

Стрільба під час руху ведеться з автомата навскидку або з прикладом, притиснутим до боку.

Стрільбу з автомата навскидку можна вести з корот­кої зупинки або без зупинки [7].

Для стрільби навскидку з короткої зупинки зупиня­ються у момент постановки лівої ноги на землю і одночас­но упирають приклад в плече, не приставляючи правої но­ги, прицілюються, роблять постріл (чергу) і продовжують

рух.

Для стрільби навскидку без зупинки підкидають ав­томат до плеча і, продовжуючи рух, направляють автомат у ціль і роблять постріл (чергу).

Стрільба з прикладом, притиснутим до боку, ведеться без зупинки.

Для стрільби з прикладом, притиснутим до боку, правою рукою притискають приклад до правого боку без упору або з упором у плечову частину правої руки біля лі­ктьового суглоба, а лівою рукою утримують автомат за ложе. Направляють автомат у ціль і, не припиняючи руху, відкривають вогонь.

Під час стрільби рухаючись, перезарядження автома­та проводять, не припиняючи руху.

Правила стрільби з автомата (кулемета). Для успіш­ного виконання завдань у бою необхідно:

-         безперервно спостерігати за полем бою;

-         правильно вибирати і уміло маскувати місце для стрільби;швидко і правильно готувати дані для стрільби;

-         уміло вести вогонь по будь-яких цілях у різних умовах вдень і вночі; для ураження групових і найбільш важливих одиночних цілей застосовувати зосереджений раптовий вогонь;

-         спостерігати за результатами вогню і уміло його коректувати;

-         стежити за витратою патронів в бою і вживати за­ходів для своєчасного їх поповнення.

Спостереження за полем бою ведеться з метою своє­часного виявлення розташування і дій противника. Крім того, у бою необхідно спостерігати за сигналами (знаками) командира і за результатами свого вогню.

Якщо немає особливих вказівок командира, то солда­ти ведуть спостереження у вказаному секторі обстрілу на глибину до 1000 м.

Спостереження ведеться неозброєним оком. Особли­ву увагу під час спостереження звертають на приховані підступи. Місцевість оглядають справа наліво від ближніх предметів до дальніх. Оглядають ретельно, оскільки навіть незначні ознаки і явища (блиск, шум, гойдання гілок дерев і кущів, поява нових дрібних предметів, зміни в положенні і формі місцевих предметів) можуть полегшити виявлення противника.

Бінокль використовують тільки для ретельнішого ви­вчення окремих предметів або ділянок місцевості.

Вночі місце знаходження і дії противника можуть бу­ти встановлені по звуках і джерелах світла. Тому вночі не­обхідно уважно прислухатися до будь-яких звуків. Якщо потрібний напрямок освітлений ракетою або іншим засо­бом освітлення, то швидко оглядають освітлену ділянку.

Про відмічені на полі бою цілі потрібно негайно до­повісти командирові і правильно вказати їх розташування. Ціль указують доповіддю або трасуючими кулями. Допо­відь повинна бути короткою, зрозумілою і точною.

Під час цілевказання трасуючими кулями проводять у напрямку цілі одну або декілька коротких черг.

Особливості стрільби вночі

Ведення вогню зі стрілецької зброї вночі істотно від­різняється від стрільби вдень. До особливостей стрільби вночі відносять [7]:

-           ускладнення в орієнтуванні, спостереженні за по­лем бою і визначенні відстані до цілі;

-           складність у використанні зброї та здійсненні прицілювання;

-           підвищення психологічного навантаження на вій­ськовослужбовців, яке може привести до розгубленості і навіть страху у непідготовлених військових.

Зазначені особливості вимагають від командирів під­розділів (керівників стрільб) здійснювати ретельну підго­товку підпорядкованих підрозділів до дій вночі і особливо до ведення вогню вночі.

Бойові дії вночі забезпечуються спеціальними засо­бами освітлення місцевості. До них можна віднести:

-           освітлювальні набої, снаряди і міни, а також осві­тлювальні авіаційні бомби та прожектори;

-           запалювальні засоби для створення пожеж на мі­сцевості, що зайнята противником.

 

Підготовка до стрільби вночі

Перехід від бойових дій вдень до дій вночі повинен передбачатись і контролюватись командиром підрозділу. Особовому складу підрозділу необхідно уважно відслідко­вувати зміну обрисів орієнтирів і місцевих предметів під час згущення темряви, щоб не втратити орієнтування. Для цього на ніч можуть вибиратися та призначатися додаткові орієнтири, обриси яких розрізнятимуться в темряві, напри­клад, на фоні неба. В обороні для позначення напрямку тасектора обстрілу можна на відстані 1-2 м попереду вогне­вої позиції виставляти білі кілки, камені та інші предмети.

Для спостереження обов'язково необхідно викорис­товувати прилади нічного бачення.

Дуже важливо попередньо вивчити місцевість, тобто: запам'ятати форму місцевих предметів та їхнє взаємне розташування в секторі обстрілу; відстань до них і рубежі відкриття вогню по противнику.

Велике значення для успішного виконання вогневих завдань вночі має ретельна підготовка зброї і набоїв до стрільби. Необхідно забезпечити безвідмовність роботи автоматики зброї, особливо взимку, коли низькі темпера­тури, уважно перевірити правильність спорядження набій-них стрічок, магазинів з достатньою кількістю трасуючих куль. Викладачі (командири підрозділів) особисто повинні перевірити справність нічних прицілів і самосвітних наса­док на прицільні пристрої [4].

 

Визначення відстані до цілі вночі

Вночі, як і вдень, точне визначення відстані є необ­хідною умовою ураження цілей. Однак у зв'язку з особли­востями стрільби вночі визначення відстаней у деяких ви­падках має дещо інше значення. Це пояснюється тим, що в нічних умовах часто ведеться вогонь у відповідному на­прямку без використання прицільних пристроїв або вогонь на постійному прицілі.

Для таких умов визначення відстаней зводиться до того, щоб визначити, чи знаходиться ціль у межах дійсного вогню даної зброї. Це завдання вночі є першим пунктом прийняття рішення на відкриття вогню.

Визначення відстані як вдень, так і вночі здійснюєть­ся з використанням траси освітлювального набою і траси куль. Пояснимо ці способи більш докладно.

Для кращого освітлення місцевості пуск освітлюва­льного набою здійснюють під кутом 45-60°. Дальність лету зірчатки для кожного виду освітлювального набою є по­стійною. На момент затухання зірчатки порівнюють даль­ність затухання з дальністю до цілі.


Якщо зірчатка, маючи дальність лету 400 м, перелітає за ціль, то ціль знаходиться в межах дальності прямого по­стрілу по грудній фігурі. У випадку, якщо зірчатка не долі­тає до цілі, окомірно визначають величину недольоту. До­даючи величину недольоту до дальності лету зірчатки, отримують дальність до цілі. На рис. 3.8 показано принцип визначення дальності до цілі.

У випадках, коли стрільба ведеться по освітлених ці­лях, які знаходяться більш ніж за 40 м від вогневої позиції, відстані можуть визначатися по дальності лету куль пер­шої черги. Порівнюючи довжину траси куль як відрізок відстані до цілі, можна судити про відстань до неї. Схема­тично це судження показано на рис.3.9.
Використовуючи нічні приціли для визначення від­станей, ведуть розрахунки за формулою

Д = l -1000 n

де І - висота фігури, що здійснює переміщення; n - кут, під яким бачиться фігура в прицілі.

На сьогодні можуть використовуватися такі нічні приціли: ППН-1; НСП-2; НСП-3; ППН-3; ПГН-1; НСПУ та інші (розділ 1).

Розглянемо, як приклад, визначення дальності до цілі за допомогою нічного прицілу НСП-2. Вигляд зорового поля НСП-2 показано на рис. 3.10.
Із рис. 3.10 видно, що прицільні марки задаються в тисячних, наприклад, відстань від основи кутника до гори­зонтального штриха визначається кутом, який дорівнює 16 тис. (0-16). Знаючи лінійний розмір цілі і кут, під яким його видно, за формулою, що розглянута вище, можна ви­значити дальність до цілі. Нехай за допомогою НСП-2 ви­явлена фігура противника, що здійснює переміщення. Ви­сота фігури займає в полі зору сітки прицілу половину від­стані між основою кутника і горизонтальним штрихом, тобто вона (фігура) буде відповідати куту, що дорівнює 0­08. Середнє значення висоти людини становить 1,5 м. Під­ставивши отримані дані в формулу визначення дальності до цілі, матимемо:

А = (< = 15) •1000 = 187,5і . 200 і. (n = 8) •

Автоматники і кулеметники, які мають нічні приці­ли, повинні запам'ятовувати розміри типових цілей в полізору прицілу на дальності прямого пострілу. Це дозволить їм без будь-яких додаткових розрахунків негайно відкри­вати вогонь на постійній установці прицілу по цілі.

 

Стрільба під час освітлення місцевості

Залежно від виду бойових дій та наявності освітлю­вальних засобів освітлення місцевості може бути періоди­чним або безперервним.

Безперервне освітлення місцевості полягає у ство­ренні тривалого за часом і достатнього за силою освітлен­ня, під час якого створюються умови для спостереження і ведення вогню, практично близькі до денних. Воно здійс­нюється освітлювальними снарядами, мінами, авіаційними бомбами, а інколи і прожекторами. Найкращий ефект до­сягається за рахунок комбінованого застосування різних освітлювальних засобів.

Періодичне освітлення місцевості полягає у створен­ні освітлення на короткі інтервали часу. Для цього засто­совуються освітлювальні набої, артилерійські снаряди та міни.

Періодичне освітлення застосовується дуже часто для виконання окремих частин вогневих завдань (пошук цілей, проведення однієї чи двох черг зі стрілецької зброї).

Безперервне освітлення місцевості забезпечує веден­ня прицільного вогню на дальність до 600 м. Беручи до уваги той факт, що найефективніша стрільба ведеться на дальності до 400 м, безперервне і періодичне освітлення організовується для ураження цілей саме на цю глибину.

Освітлення місцевості протягом значного інтервалу часу значно розширює можливості спостереження за по­лем бою, полегшує виявлення цілей, підвищує точність во­гню і створює умови для його коригування. Однак вважа­ти, що нічні умови наближаються до денних, буде значним перебільшенням. Особливо це стосується стрільби по ру­хомих цілях. Для таких цілей доцільно застосовувати спо­сіб очікування з деякими особливостями. Зброю наводять у точку, що знаходиться приблизно за 3 м перед ціллю за напрямком її руху (враховуючи ширину фігури цілі) і при­значають довгу чергу, відслідковуючи траси куль. Якщо траси лягають правильно, то перенацілюють зброю в бік руху цілі. В умовах, коли перші траси опиняться позаду цілі, необхідно негайно припинити вогонь. У подальшому навести зброю перед ціллю із врахуванням отриманих від­хилень трас і провести довгу чергу. У тих випадках, коли перші траси куль опиняться попереду цілі, вогонь необхід­но продовжувати, не перенацілюючи зброї, до пересічення цілі снопом траєкторій.

Під час періодичного освітлення місцевості необхід­но знати тактико-технічні характеристики освітлювальних засобів. Особливо необхідно знати дальність лету зірчатки освітлювального набою, час її горіння та розміри освітле­ного району місцевості.

Найчастіше застосовуються в загальновійськових підрозділах освітлювальні набої з дальністю до 400 м, тоб­то в межах дальності прямого пострілу по грудній фігурі. Це дозволяє вести вогонь по усіх цілях у зоні освітлення на постійній установці прицілу.

З метою більш ефективного ураження цілі доцільно дотримуватись наступного правила освітлення місцевості в районі цілі. Враховуючи час горіння зірчатки (10—20 с), залежно від калібру освітлювального набою здійснюють пускання 2-3 освітлювальних набоїв таким чином, щоб черговий постріл здійснювався у момент, коли попередня зірчатка досягла найбільшої висоти. Для найшвидшого пошуку цілі з початком освітлення місцевості потрібно підняти голову від зброї, щоб збільшити поле зору. Відшу­кавши ціль, необхідно якнайшвидше сумістити з ціллю прицілювальну мушку, а потім сумістити мушку з мірни­ковим прорізом. Націлювання повинно здійснюватися швидко, вогонь вестись короткими чергами, скорочуючи до мінімуму інтервал між ними; коригування вогню про­водити по трасах з переміщенням точки націлювання.

 

Стрільба у темряві

В умовах відсутності штучного освітлення місцевос­ті, у темряві інколи можуть виникати умови для достатньо надійного ведення вогню зі стрілецької зброї без нічних прицілів. Це можливо у двох випадках:

-         коли на фоні світлого неба або місцевості видно силуети цілей;

-         якщо ціль виявляє себе спалахами пострілів. Стрі­льбу по силуетах ведуть на близькі відстані, як правило, на дальностях прямого пострілу, з постійною установкою прицілу. Здійснювати прицілювання безпосередньо в тем­ний силует цілі без самоосвітлювальних насадок на приці-лювальних пристроях немає можливості, тобто прицілюва-льна мушка і мірний проріз невидимі на фоні цілі. Щоб здійснити прицілювання, спочатку на світлому фоні поряд з ціллю беруть рівну мушку, а потім, прагнучи утримати рівну мушку, перемішують зброю, підводячи лінію приці­лювання до середини силуету (рис. 3.11).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 


Похожие статьи

В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка