В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 

Як тільки проріз прицілу і мушка сховаються на тем­ному фоні силуету цілі, слід провести довгу чергу, утри­муючи зброю в необхідному напрямку. Якщо траса відхи­ляється від цілі, то переміщують зброю таким чином, щоб сумістити її з ціллю.
У випадках суцільної темряви роблять так. Приблиз­но по стволу наводять зброю в ціль і здійснюють коротку чергу пострілів. Спостерігаючи положення трас стосовно цілі, намагаються сумістити ствол зброї із напрямком на ціль, тобто суміщають траси куль із силуетом. Голова вій­ськовослужбовця для кращого спостереження за ціллю по­винна трохи підніматися так, щоб підборіддя впиралося в перехват прикладу (це допомагає утримувати зброю під час стрільби). Зміна наведення під час відхилення трас здійснюється переміщенням тулуба. Роблячи короткі черги з невеликими інтервалами, можна дуже швидко домогтися суміщення трас із ціллю [4].

Аналогічно діють, якщо з'являється необхідність провести обстріл темного вікна будинку або чагарника, за якими сховалася ціль.

В умовах повної темряви ціль може виявити себе спалахами пострілів. Особливо добре помітні автоматичнівогневі засоби, коли вони ведуть безперервний вогонь, або декілька черг поспіль. По таких цілях краще за все вести вогонь з використанням самоосвітлювальних насадок на прицільних пристроях. Вогонь із насадками ведуть корот­кими чергами, коригуючи його винесенням точки приці­лювання.

 

Стрільба з нічними прицілами

Нічні приціли є найефективнішим засобом ведення прицільного вогню в умовах повної темряви. Дальність ве­дення вогню зі зброї з нічним прицілом залежить головним чином від потужності інфрачервоного прожектора і метео­рологічних умов стрільби.

В основу функціонування приладу нічного бачення покладений принцип опромінення місцевості (цілі) інфра­червоними променями і уловлювання відбитих променів спеціальним приймачем, який здатний перетворити неви­диме інфрачервоне зображення у видиме.

Інфрачервоні промені, як і видимі, ослабляються під час проходження через куряву, туман, дощ, снігопад. Тому дальність спостереження з використанням приладів нічно­го бачення за складних метеорологічних умов різко знижу­ється.

Успішне використання приладів нічного бачення за­безпечується тільки за умови достатніх навичок військово­службовців у роботі з приладами у різних нічних умовах. Для цього військовослужбовці повинні навчитися розріз­няти цілі на фоні місцевості, звикнути до особливостей за­барвлення зображень місцевих предметів в окулярі прила­ду.

Стрільба з нічними прицілами по цілях, що з'являються, та нерухомих ведеться в межах дальності прямого пострілу по грудній цілі. Для цієї дальності і здій­снюють вивірення прицілу. Якщо район цілей опроміню­ється більш потужними інфрачервоними засобами або є місячне сяйво, можлива стрільба і на більші дальності.

Точкою прицілювання є середина цілі. Коректування вогню здійснюється шляхом винесення точки прицілюван­ня, беручи до уваги відхилення трас куль стосовно цілі.

Під час стрільби, коли вітер боковий, необхідно змі­щувати точку прицілювання в фігурах цілі або внести по­правку на вітер боковим барабанчиком механізму вивірен­ня прицілу в тисячних за тими ж правилами, що і вдень.

Уражаючи цілі, які періодично з'являються, необхід­но враховувати, що після черги видимість цілі на деякий час погіршується, а потім відновлюється. Тому, щоб не втратити ціль з поля зору прицілу, зброю після черги слід утримувати у заданому напрямку. Вогонь ведуть, як пра­вило, короткими чергами.

З нічними прицілами вогонь по рухомих цілях ведуть за тими ж правилами, що і вдень, використовуючи для упередження прицільні марки. У межах дальності дії при­цілів по рухомих цілях, що мають бокове переміщення зі швидкістю 3 м/с, упередження дорівнює приблизно 4 ти­сячних. Тому прицілювання слід переміщувати в напрямку руху, як показано на рис. 3.12.

Якщо швидкість переміщення цілі буде більшою або меншою від вказаної (3 м/с), то упередження змінюють за загальними правилами.
Момент відкриття вогню для стрільби способом ви­чікування визначається не стосовно точки наведення, яка вибирається на місцевості, а стосовно горизонтальних ри­сок прицілювальної марки, тобто упередження береться в два рази більшим, ніж під час ведення супроводжувально­го вогню (рис. 3.13).

 

б)

Рисунок 3.13 - Упередження під час стрільби способом

вичікування: а) із прицілом НСП-2; б) із прицілом ППН-2

 

З нічними прицілами ефективно вести вогонь по ці­лях, які викривають себе спалахами пострілів, а також по силуетах цілей за умови достатньої природної нічної освіт­леності. Ведення вогню в цих умовах може вестись без ввімкнення прожектора нічного прицілу. Під час наведен­ня вершину марки суміщають з місцем спалаху або силу­етом цілі, вогонь ведуть короткими чергами зі змінами то­чок прицілювання згідно із спостереженням трас куль [8].3.3 Проведення стрільби поодинокими пострілами та короткими чергами

Залежно від характеру поставленого завдання, авто­матник (кулеметник) повинен встановити перевідник на необхідний вид вогню: положення АВ - автоматичний во­гонь, ОД - поодинокий вогонь. Автоматичний вогонь пе­реважно використовується для ураження групових цілей.

Вогонь з автомата (кулемета) ведеться за командами або самостійно залежно від поставленого завдання і обста­новки

Для здійснення стрільби встановлюють потрібний приціл,запобіжник встановлюють на необхідний вид вог-ню,прикладаються, прицілюються,спускають курок з бо­йового зводу і утримують автомат під час стрільби.

Під час автоматичної стрільби потрібно міцно, з од­наковим зусиллям обох рук утримувати автомат притисну­тим прикладом до плеча, зберігаючи прийнятний напрямок прицільної лінії. Після кожної черги уточнюють прицілю­вання [4].

 

 

3.4 Припинення стрільби, розряджання та огляд зброї після стрільби

Для тимчасового припинення стрільби подається ко­манда „Стій", під час руху - „Припинити вогонь".

За цими командами автоматник (кулеметник) припи­няє натиск на спусковий гачок, ставить автомат на запобі­жник і, якщо потрібно, доповнює магазин патронами або змінює його.

Для повного припинення стрільби після команди „Стій" або „Припинити вогонь" подається команда „Розря­джай". За цією командою автоматник повинен поставити приціл на поділку „П", розрядити автомат (у автомата з металевим прикладом, крім того, скласти приклад) і далідіяти відповідно до обстановки.

Під час положення автоматника лежачи кладуть ав­томат так, щоб він лежав ложем на передпліччі лівої руки.

За командою „Розряджай" кулеметник ставить куле­мет на запобіжник, відтягує хомутик прицілу назад, вста­новлює цілик у середнє положення, розряджає кулемет (під час стрільби лежачи або із окопу опускає приклад на землю) і далі діє відповідно до обстановки.

Для розряджання автомата (кулемета) необхідно:

-      відокремити магазин;

-      зняти автомат (кулемет) із запобіжника;

-      відвести за рукоятку раму затвора назад (витягнути патрон з патронника) і відпустити її;

-      натиснути на спусковий гачок (спустити курок із бойового зводу);

-      поставити автомат (кулемет) на запобіжник;

-      якщо не передбачається стрільба, вийняти патрони з магазина і приєднати магазин до автомата (кулемета).

Після розряджання автомата командир подає коман­ду „Зброю - до огляду". За цією командою автоматник бе­ре автомат у положення підготовки для стрільби стоячи, утримуючи його лівою рукою знизу за ложе; правою ру­кою відокремлює магазин і перекладає його в ліву руку приймачем вгору і увігнутою частиною до себе (магазин притискається до ложа з правого боку чотирма пальцями лівої руки), відводить раму затвора назад і подає автомат дещо вліво вгору. Командир перевіряє, чи немає патронів у патроннику і магазині. Після цього автоматник подає раму затвора вперед, натискає на спусковий гачок, ставить ав­томат на запобіжник, приєднує магазин і бере його в по­ложення „на ремінь".3.5 Прийоми і правила стрільби з пістолета Макарова

 

Службовий пістолет ПМ - малогабаритна, зручна у користуванні, надійна і завжди готова до дії зброя. Уміння влучно стріляти з пістолета з'являється у слухача (військо­вослужбовця) після добре продуманого постійного трену­вання (необов'язково з виконанням бойової стрільби) [12].

Складність стрільби з пістолета полягає в тому, що наведення зброї в ціль та спуск курка проводяться однією рукою під час коливань тіла і руки. Разом з цим значну складність також має одночасне утримання в полі зору прицільних пристроїв зброї і району прицілювання на мі­шені, тому що око не здатне одночасно чітко бачити муш­ку в прорізі на відстані 70 см і мішень на відстані 25­50 метрів.

Під час стрільби з пістолета на результати стрільби також впливають помилки, що допускаються слухачами. Характерними помилками є:

-         застосування бойової стійки, що не забезпечує не­похитного положення зброї у момент пострілу;

-         застосування хватки (спосіб тримання зброї), яка не забезпечує непохитності зброї у момент спуску курка;

-         затягування часу прицілювання перед пострілом;

-         переключення уваги з прицільних пристроїв на мішень;

-         смикання спускового гачка в момент зупинки прицільних пристроїв у районі прицілювання;

-         неприпинення дихання під час виконання натис­кань на спусковий гачок;

-     нервове напруження під час очікування пострілу. Спочатку  під  час  стрільби військовослужбовцем

(слухачем) допускаються майже всі перелічені помилки. Основним завданням є почергове усунення помилок.

Влучний постріл - це результат великої підготовчоїроботи: оптимальної стійки, правильного тримання зброї, точного і одноманітного прицілювання, своєчасного і пра­вильного повільного спуску курка.

Щоб успішно засвоїти техніку стрільби з пістолета, недостатньо володіти тільки прийомами виконання влуч­ного пострілу. Необхідно мати чітке уявлення про внутрі­шню і зовнішню балістику, методику тренування, добре знати матеріальну частину і бойові можливості зброї.

 

Особливості внутрішньої та зовнішньої балістики стрільби з ПМ

 

У першому розділі посібника розглянуті основи стрі­льби із автомата (кулемета). Висвітлені питання: явище пострілу, початкова швидкість кулі, траєкторія та її елеме­нти, явище віддачі зброї та інше.

Під час стрільби із пістолета Макарова перелічені явища мають деяку відмінність.

Віддача - рух зброї назад під час пострілу. Проте під час стрільби з ПМ у момент пострілу назад рухається лише затвор при нерухомому положенні зброї.

Розрізняють два періоди віддачі (ПМ):

-         перший - рух затвора назад під час пострілу;

-         другий - рух зброї назад після пострілу під дією затвора.

Кут між лінією осі каналу ствола в момент вильоту кулі і лінією осі каналу ствола в кінці другого періоду від­дачі називають кутом віддачі (рис. 3.14).
Кут віддачі - величина непостійна і залежить від си­ли стиснення рукоятки (стиску). Чим щільніший стиск, тим менший кут віддачі і навпаки.


Траєкторії польоту кулі та її елементи при стрільбі з короткоствольної зброї наведено на рис.3.15.

Лінія прицілювання - лінія, що проходить через прицільні пристрої і точку прицілювання.

Лінія підвищення - лінія, що проходить через вісь каналу ствола і ціль.

Лінія кидання - лінія, що проходить через вісь кана­лу ствола в момент вильоту кулі.Як відомо, кут вильоту - кут між лінією підвищення і лінією кидання. Взаємне положення між ними визначає, якщо лінія кидання вища лінії підвищення, то кут додат­ний (+), якщо нижче - від'ємний (-).

Під час проведення розрахунків і практичних експе­риментів доведено, що лінія підвищення на відстані 25 м проходить на 20 см нижче центра цілі, а лінія кидання - на 5 см вище. Пролітаючи 25 м, куля „падає" на 5 см і прохо­дить через центр цілі.

Причину розсіювання пробоїн по вертикалі треба шукати не у зміні кута вильоту, а в помилках прицілюван­ня („дрібна", „крупна" мушка), виборі району прицілюван­ня (великий чи малий просвіт між рівною мушкою і ниж­нім краєм чорного кола мішені, у помилках при спуску ку­рка) [7,12].

 

 

Техніка стрільби зі службового пістолета ПМ Стійка для стрільби

 

Для утримання зброї у відносній нерухомості необ­хідно застосовувати правильне та найбільш зручне поло­ження (стійку), яке забезпечить високі результати стрільби. Найбільш зручна стійка має такий вигляд: стрілок стоїть півобертом або правим боком до мішені, ноги на ширині плечей (ступні трохи розведені). Права рука зі зброєю по­вністю розігнута у ліктьовому суглобі та направлена в бік мішені. Голова достатньо повернута в правий бік (без на­пруження м'язів шиї). Ліва рука розслаблена (рис. 3.16).
Проекція центра ваги тіла має розміщатися у середи­ні площі, що обмежена ступнями - дещо ближче до лівої ступні (рис. 3.17).

 

Прицілювання

 

Під час наведення зброї у ціль рука здійснює коли­вання, тому на мішені вибирається не точка (як під час стрільби гвинтівкою чи автоматом з коліна або лежачи), а район прицілювання. У цьому й полягає особливість при­цілювання під час стрільби з пістолета.

Район може бути більшим чи меншим залежно від підготовленості стрілка. Навіть у добре підготовлених майстрів спорту спостерігаються коливання руки, але ж вони показують високі результати в стрільбі, оскільки до­тримуються головної умови - утримують рівну мушку впрорізі прицілу. У зв'язку з тим, що пістолет і мішень зна­ходяться на різній відстані від стрілка, його око не бачить однаково чітко ні прицільних пристроїв, ні мішені. На приклад, мушку в прорізі видно чітко, а мішень дещо роз­пливчасто (рис. 3.18 а).

Припустимо, що рівна мушка у прорізі коливається в районі прицілювання діаметром 10 см під чорним колом спортивної мішені № 4. Хоча коливання пістолета під час такого прицілювання становить всього 2,6 мм, це добре контролюється стрільцем і він може вносити в положення зброї необхідні корективи, щоб утримувати його на міше­ні, в районі діаметром 10 см. Якщо постріл відбудеться в той час, коли рівна мушка з прорізом буде в будь-якій точ­ці цього району прицілювання, то куля, як мінімум, потра­пить у коло з дев'ятьма очками.

Розглянемо інший приклад, коли мішень і район при­цілювання видно чітко, а прицільні пристрої - розпливчас­то. У цьому випадку важко контролювати рівну мушку і помилка в положенні мушки відносно прорізу на 0,5 мм цілком допустима. Після простих розрахунків і дослідів зі стрільбою робимо висновок, що в даному випадку, навіть за відсутності коливання зброї, куля зміститься від центра цілі на 10 см й потрапить у коло із сімома очками.

А якщо пістолет буде знаходитись з правого краю району прицілювання з діаметром 10 см зі зміщенням му­шки у прорізі на 0,5 мм праворуч, то куля потрапить у коло з п'ятьма очками праворуч (рис. 3.18 б).

Дані приклади свідчать про те, що під час наведення пістолета в ціль головне: чітко бачити прицільні пристрої і менш чітко - мішень.а) б) Рисунок 3.18 - Правила прицілювання

Районом прицілювання під час стрільби по спортив­ній мішені з чорним колом, як правило, обирають добре видимий нижній зріз кола. Це полегшує наведення зброї в ціль, оскільки чорна мушка і проріз добре видні на білому фоні, що дозволяє легко контролювати положення зброї стосовно мішені. По грудній мішені з кругами наведення пістолета роблять під „дев'ятку", тому що її діаметр дорів­нює діаметру чорного кола спортивної мішені (рис. 3.19).Дихання

Велике значення для стрільби має правильне дихан­ня. Найбільш доцільним є наступний варіант дихання. Під час підйому руки зі зброєю вище мішені стрілок робить ві­льний вдих, потім, опускаючи зброю в район прицілюван­ня, видихує і затримує дихання на природному неповному видиху, одночасно прицілюючись. Потім, не відновлюючи дихання, уточнює наводку зброї з одночасним натиском на спусковий гачок.

Якщо коливання руки збільшуються, необхідно припинити натиск на спусковий гачок, зняти з нього палець, зігнути руку в ліктьовому суглобі, опустити її до тулуба та напра­вити пістолет вперед-вгору під кутом 45 градусів. Зробити декілька неглибоких вдихів та видихів (під час глибоких вдихів та видихів - гіпервентиляція легень, може запамо­рочитися голова) та знову розпочати обробку пострілів.

 

Спуск курка

 

Завершальним і найважливішим етапом влучного по­стрілу є спуск курка. Він проводиться повільним натис­канням на спусковий гачок під час утримання „рівної му­шки" в районі прицілювання. Після підведення руки з піс­толетом на рівень мішені робиться „грубе наведення", і одночасно вибирається вільний хід спускового гачка, а по­тім під час найменших коливань зброї натиск на спусковий гачок збільшується до пострілу. Якщо ж під час натиску на спусковий гачок коливання руки збільшуються, рух паль­ців призупиняється, то під час зменшення коливань - на­тиск на спусковий гачок збільшується.

Оптимальний час, протягом якого обробляються по­стріли, - 10-20 секунд з моменту уточнення наведення зброї в ціль. Робота вказівного пальця під час спуску курка повинна бути ізольованою від роботи м'язів кисті, щоутримує зброю та спрямована вздовж осі каналу ствола.

Щоб перевірити, чи правильно працює вказівний па­лець під час спуску курка, треба перед серією пострілів, не досилаючи патрон у патронник, 2-3 рази звести курок, зро­бити його спуск, націлюючись в мішень, уважно слідкую­чи за положенням мушки в прорізі.

Якщо під час спуску курка спостерігається тремтіння прицільних пристроїв або зміщення мушки відносно про­різу, необхідно дещо змінити хватку та перевірити прави­льність роботи вказівного пальця.

Досягнувши непохитності зброї у момент спуску ку­рка без патрона, дослати патрон в патронник та зробити постріл. Перевірка правильності спуску курка необхідна.

 

Порядок перевірки зброї та приведення її до нормального бою

 

Перевірка бою зброї проводиться з метою виявлення відповідності відхилення середньої точки влучення (СТВ) і розсіювання куль установленим нормам.

Перевірка бою зброї виконується (додаток одинад­цять):

-            після надходження її до підрозділу;

-            після ремонту зброї і заміни частин, які могли б змінити її бій;

-            під час виявлення в ході стрільби значного відхи­лення куль;

-            в умовах бойової обстановки - періодично, при кожній можливості.

Приведення зброї до нормального бою проводиться стрільбою з наступним регулюванням прицільних пристро­їв. Перевірка бою зброї і приведення її до нормального бою проводиться кращими стрільцями підрозділу під кері­вництвом викладача (командира батареї, взводу).Стрільба під час перевірки бою зброї і приведення її до нормального бою проводиться в сонячні, безвітряні дні або на захищеній від вітру ділянці стрільбища.

Стрільба проводиться звичайними патронами однієї партії. Стрільба із гвинтівки, карабіна і автомата прово­диться з положення лежачи на ґрунті середньої густини (дернистому ґрунті). Стрільба з пістолета проводиться з положення стоячи або лежачи як з упором, так і без нього.

Найбільш зручною формою мішені для приведення зброї до нормального бою є прямокутник або коло чорного кольору. Ширина мішені повинна дорівнювати рівною ви­димій ширині мушки. Під час прицілювання у таку мішень мушка своїми боковими гранями зливається з краями пря­мокутника, що дає можливість пристрільнику помічати не­значні відхилення у боковому напрямку. Висота мішені повинна забезпечувати чітку видимість точки прицілюван­ня (рис. 3.20).

Дальність стрільби визначається можливістю переві­рити якість зброї, уникнути впливу метеорологічних умов на політ кулі і мати добру точність прицілювання. Такою дальністю є:

-            для пістолета - 25-50 м;

-            для автомата - 50-100 м;

-            для інших видів зброї - 100 м.

Для більшості зразків зброї перевірка бою виконуєть­ся з прицілом 3. Кількість патронів визначається заданою точністю приведення зброї до нормального бою. Дослід­ним шляхом та розрахунками встановлено: під час стріль­би поодинокими пострілами необхідно 4 патрони; збіль­шення кількості патронів незначно підвищує точність ви­значення середньої точки влучення (СТВ), але одночасно призводить до збільшення витрати патронів. Під час при­ведення зброї до нормального бою автоматичним вогнем помилка у прицілюванні впливає на відхилення всієї черги.
Тому для визначення СТВ з достатньою точністю необхід­но проводити дві-три черги, для чого необхідно 8-10 пат­ронів. Чотири постріли одиночним вогнем і 8-10 пострілів автоматичним вогнем дозволяють зробити висновок також і про купчастість бою зброї. Перевірочна мішень (рис. 3.20) закріплюється на білому щиті заввишки 1 м та шириною 0,5 м суворо перпендикулярно. Точка прицілю­вання (ТП) повинна знаходитися приблизно на висоті (рів­ні) голови стріляючого. Точкою прицілювання є середина нижнього краю перевірочної мішені, відрізаної по білій лі­нії відповідно до кожного виду зброї [7].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 


Похожие статьи

В Є Житник, В І Макеєв - Вогнева підготовка