Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

За ознакою організаційно-правової форми підприємства капітал може поділятися на: статутний; пайовий; складений; акціонерний. В частині застосування будь-якої з вищезазначених назв мова ведеться про капітал, зазначений в установчих документах на тому чи іншому підприємстві, але за умов їх різних організаційно-правових форм. В бухгалтерському обліку, в частині документування та бухгалтерської звітності, інформація щодо організаційно-правової форми товариства зазначається серед обов'язкових реквізитів, що вказує на відповідний тип капіталу, функціонування якого характеризується своїми особливостями, тому відокремлення кожного з них в системі бухгалтерського обліку є недоцільним.

В акціонерному товаристві, капітал якого формується за рахунок емісії акцій, є певні особливості, він називається "акціонерним" капіталом. Отож, капітал, що сформується за рахунок продажу всіх акцій за номінальною вартістю, називатиметься номінальним. Капітал, що буде функціонувати на підприємстві за умови продажу частини акцій, буде називатися вкладеним, а непридбана частина акцій називатиметься неоплаченим капіталом. Однією з особливостей акціонерних товариств є можливість випуску простих та привілейованих акцій, тому є книжковий капітал - це власний капітал (розподілений на звичайні акції) після очікуваного викупу привілейованих акцій. На основі вищезазначеного, можна виділити такі види акціонерного капіталу як номінальний, вкладений, неоплачений та книжковий. Види капіталу, що притаманні акціонерному товариству, вважаємо за доцільне відокремлювати у його внутрішній звітності. Проте, слід відмітити, що вкладений та неоплачений капітал може бути і на підприємствах інших організаційно-правових форм, разом з цим, для підприємства важливою буде інформація про те, за рахунок якого розміру вкладених засобів воно фактично функціонує. Тому, для цілей управління в бухгалтерському обліку варто виділяти вкладений (або його ще називають оплаченим) та неоплачений капітал.За формою капітал знаходить своє відображення в активі бухгалтерського балансу, він може бути грошовим, товарним, продуктивним (виробничим). В частині випуску цінних паперів капітал іноді називають фіктивним, який, в свою чергу, може бути акціонерним формі акцій) та облігаційним формі облігацій). Так, ми можемо зустріти назву "акціонерний" капітал, застосування якої залежить вже, як мінімум, від двох факторів: від організаційно-правової форми товариства та від форми випуску цінних паперів на підприємстві.

Залежно від джерела фінансування, капітал прийнято поділяти на власний, залучений, позиковий, іноді виділяють позичковий. Детальна характеристика кожного з вказаних видів капіталу наведена у Додатку К. Найбільш вагомими, для бухгалтерського обліку, є власний та залучений капітал, до складу якого входять і наступні два види.

Залежно від тривалості періоду, протягом якого переноситься вартість на створюваний продукт. В бухгалтерському обліку така інформація стосується активів, і тому такий капітал прийнято поділяти на основний та оборотний.

За об'єктом інвестування або за об'єктом, для функціонування якого вкладено засоби на підприємстві, капітал можна поділити на фізичний або, по-іншому, майновий, фінансовий, інтелектуальний та нематеріальний. В бухгалтерському обліку такі види капіталу знаходять своє відображення в активі бухгалтерського балансу.

Залежно від наявності боргів, розділяють активний капітал, тобто такий, що не обтяжений зобов'язаннями (або залишковий, тобто такий, що залишається на підприємстві після сплати зобов'язань) та пасивний, тобто та частина капіталу, яку підприємство зобов'язане повернути.

Залежно від співвідношення активів і кредиторської заборгованості, розділяють позитивний та негативний капітал. За умови, якщо наявні активи на підприємстві перевищують кредиторську заборгованість, то такий капітал називають позитивним, а навпаки - негативним.

Залежно від етапу процесу господарювання, виділяють капітал початковий та кінцевий. Залежно від терміну, на який залучаються активи: довгостроковий і короткостроковий капітал. За такою ознакою капітал відображається в пасиві бухгалтерського балансу. За можливістю змін форм і способів внесення: гнучкий, закріплений. За рівнем державної реєстрації: зареєстрований, незареєстрований. За фактом оплати: оплачений/сплачений;неоплачений/несплачений. За ознакою офіційності: декларований, тіньовий. Залежно від способу участі у процесі виробництва: постійний, змінний. Залежно від характеру відносин: державно-монополістичний, індивідуальний (приватний), монополістичний. За сферою застосування: підприємницький; банківський. За способом формування: авансований засновниками; реінвестований, безоплатно отриманий. За участю у господарській діяльності: операційний, вилучений. За належністю до власних джерел фінансування: статутний, додатковий, резервний, амортизаційний.

Дослідження різних назв капіталів дозволило виявити більше дев'яносто їх видів та форм, які, в свою чергу, можна об'єднати або згрупувати за певними ознаками та особливостями. Наявність такої кількості різних назв капіталу ускладнює його класифікацію в бухгалтерському обліку, як єдиного цілісного об'єкту. До того ж виявлено проблему вживання назв-синонімів одного й того ж виду капіталу, що знову ж таки призводить до плутанини при прийнятті управлінських рішень в бухгалтерському обліку. Внаслідок групування капіталу за певними характеристиками встановлено, що не всі види капіталу знаходять своє відображення в системі бухгалтерського обліку, внаслідок недоцільності його розмежування за певними ознаками, разом з тим виявлено, що в активі бухгалтерського балансу капітал відображається за формою. Отож, можна зробити висновок про те, що бухгалтерський баланс є основним документом бухгалтерської звітності, в якому відображається капітал за основними важливими ознаками для прийняття ефективних управлінських рішень. Визначення пріоритетної ознаки для активу бухгалтерського балансу породжує проблему її визначення для пасиву, яка сприятиме розробці ефективної класифікації пасивів для бухгалтерської звітності та рахунків в системі бухгалтерського обліку.

Наявність різних підходів до відображення інформації у пасиві бухгалтерського балансу, різних планів рахунків бухгалтерського обліку та різних пасивних рахунків спричиняє неоднакове представлення звітних показників та введення в оману користувачів фінансової інформації.

411 Немчинов П.П. Новая классификация счетов бухгалтерского учета [текст лекции] / П.П. Немчинов. - К.: КИНХ, 1976. - 44 с.


Класифікація є одним з методів дослідження, який широко використовується в економіці для розподілу предметів, явищ, питань, що систематизуються в групи, класи, ґрунтуючись на їх загальних ознаках [411, с. 8]. Отже, класифікація застосовується для полегшення орієнтації уявищах, що вивчаються, та для всебічного і повного їх пізнання. Від того як вибрана ознака для групування залежить достовірність інформації та теоретичне і практичне значення класифікації. Класифікація є методом пізнання, без неї не можна вивчити різноманітність існуючих видів пасивних рахунків, систематизувати їх, встановити відмінності між ними, що виділяються за різними ознаками.

Розробка класифікації пасивних рахунків є одним із основних, але недостатньо розробленим теоретичним напрямом бухгалтерського обліку. В розробку цієї проблеми вагомий внесок здійснений І.П. Бабенко [412], Н.А. Блатов [413], Р.Я. Вейцман [414], Н.В. Дембінський [415], Л. Гомберг [416, с. 261], А.І. Лозинський [417, с. 64], П.П. Німчинов [418, с. 16] та інші. Проф. П.П. Німчинов наголошує на необхідності побудови класифікації рахунків: "багатогранність та різнобічність предмету бухгалтерського обліку і його об'єктів вимагає використання певної системи рахунків, яка необхідна для охорони соціалістичної власності, контролю за виконанням планів, кошторисів, завдань і для економічного аналізу управління господарством" [419, с. 3]. Відмітимо, що до сих пір немає єдиних підходів до класифікації пасивних рахунків.

412 Бабенко И.П. Курс двойной бухгалтерии / И.П. Бабенко. - С.-Пб. Издание В.И. Губинскаго,
1911. - 1106 с.

413 Блатов Н.А. Основы общей бухгалтерии / Н.А. Блатов. - Ленинград: Экономическое образование,

4119426. - 534 с.

414 Вейцман Р.Я. Курс счетоводства двойная бухгалтерия в ее применении к различным видам
хозяйств / Р.Я. Вейцман. - [Изд. 17]. - М.: ОГИЗ, 1931. - 513 с.

415 Дембинский Н.В. Основные теоретические проблемы науки о бухгалтерском учете /
Н.В. Дембинский. - Минск: Белгосуниверситет им. В.И. Ленина, 1960. - 86 с.

416 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебное пособие для вузов] /
Я.В. Соколов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с.

417 Лозинский А.И. Курс теории балансового учета / А.И. Лозинский. - М.: Союзоргучет, 1938. - 592 с.

418 Немчинов П.П. Новая классификация счетов бухгалтерского учета [Текст лекции] /
П.П. Немчинов. - К.: КИНХ, 1976. - 44 с.

419 Немчинов П.П. Новая классификация счетов бухгалтерского учета [текст лекции] /
П.П. Немчинов. - К.: КИНХ, 1976. - 44 с.


Є автори, які надають перелік складових власного і залученого капіталу, але не надають класифікаційних ознак, що ускладнює розуміння видів пасивних рахунків. Г.О. Швиданенко, А.І. Олексюк запропонували структуру капіталу підприємства з поділом на 1) власний капітал: статутний фонд; нагромаджений капітал (резервний капітал; додатковий капітал; нагромаджений капітал (нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, капітальний дохід)); цільове фінансування та надходження,доходи майбутніх періодів; 2) позиковий капітал: довгостроковий (лізинг; кредити банків; позики; кредиторська заборгованість; інше); короткостроковий [420, с. 67]. Отже, авторами пропонуються різні види капіталу, але не визначається ознака для класифікації.

Мета дослідження полягає в удосконаленні класифікації пасивних рахунків бухгалтерського обліку на основі вивчення вітчизняного та закордонного досвіду теорії і практики бухгалтерського обліку операцій з пасивами, що сприятиме науковому обґрунтуванню шляхів удосконалення методології та організації бухгалтерського обліку, а також нормативного регулювання для підвищення якості інформації, що отримується з бухгалтерського обліку для потреб управління.

З метою виявлення тенденцій розвитку бухгалтерського обліку пасивів, розглянемо історичні аспекти розвитку класифікації пасивних рахунків.

Іполит Ваньє (1840) поділяв всі рахунки на три групи: 1) власника (капітал, збитки і прибутки), 2) матеріальні, 3) особисті [421, c. 147], а Л. Флорі всі рахунки класифікував на чотири групи: капіталу, номінальні або операційні

422

рахунки, торгові або матеріальні рахунки та рахунки розрахунків [422, с. 88].

В 1895 Л. Гомберг [423, с. 261] рахунки класифікував за трьома ознаками: 1) за властивостями рахунків (зовнішні і внутрішні, причому до зовнішніх належать рахунки, що враховують дебіторську і кредиторську заборгованість, а до внутрішніх - рахунки власних коштів), 2) за властивістю оборотів (рахунки складових частин майна і рахунки чистого майна, останні розпадаються на рахунки результатні і рахунки капіталу), 3) за властивістю юридичних відносин (рахунки кореспондентів, агентів і власника)

У середині XVIII ст. Пієтро Паоло Скалі (1755) розділив рахунки на три групи: власні (капіталу, прибутків і збитків, результатів), майнові та кореспондентів  (дебіторів і кредиторів).  Для Д. Манчіні та його

послідовників    власні    рахунки    були    тільки    частиною рахунків

424

420    Швиданенко Г.О. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності
підприємства: [монографія]
/ Г.О. Швиданенко, А.І. Олексюк. - К.: КНЕУ, 2002. - 192 с.

421 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебное пособие для вузов] /
Я.В. Соколов.
- М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с.

422 Peragallo E. Origin and Evolution of Double Entry Bookkeeping. A study of Itahan practice from the
fourteenth century
/ E. Peragallo. - N.Y., 1938.

423 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебное пособие для вузов] /
Я.В. Соколов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с.

424 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебное пособие для вузов] /
Я.В. Соколов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с.


персональних [   , c. 70].У 1911 р. І.П. Бабенко [425, с. 36-37] поділяв рахунки бухгалтерського обліку на дві основні групи: а) майнові, або рахунки цінностей, б) допоміжні або вилучені, або капітальні рахунки (рахунки послуг, явищ та дій).

У 1928 р. швейцарський вчений Г. Бідерманн [426] всі господарські операції згрупував в чотири множини: 1) фінансування - початкові операції, пов'язані з вкладенням капіталу в підприємство, 2) ангажування - операції, пов'язані з перетворенням грошової форми капіталу в товарну, 3) реалізація - операції, пов'язані з перетворенням товарної форми капіталу в грошову, 4) оприбуткування - повернення капіталу в первісну форму. При цьому передбачалося, що для відображення всіх операцій досить мати три рахунки вищого порядку: капіталу, грошей, цінностей.

Слід відмітити, що Сіверс уже в 1915 р. надав доволі детальну класифікацію рахунків, де розрізняв рахунки капіталу як речові рахунки (основні; перехідні); особисті рахунки: 1) підприємницького капіталу: а) основні, б) перехідні (результатні), 2) позикового капіталу: а) рахунки осіб та установ, б) рахунки кредитних запасів [427, с. 67-102].

У 1926 році Н.А. Блатов [428, с. 267-299] всі рахунки поділяв за 5-ма ознаками: за сутністю записуваних цінностей; за характером сальдо; за значенням сальдо; за обсягом; за відношенням до балансу. За сутністю записуваних цінностей Блатов Н.А. [429, с. 269] виділяв особисті рахунки, а у складі рахунків за характером сальдо-пасивні рахунки.

Проф. Р.Я. Вейцман у 1931 р. особливо важливою, в інтересах правильної оцінки облікових даних, вважав наступну класифікацію рахунків:

-    рахунки активні, пасивні і активно-пасивні;

-    рахунки майнового стану і рахунки економічні;

-    рахунки інвентарні, чисті результативні і змішані. [430, с. 96] Зокрема до економічних рахунків автор пропонував відносити рахунки

425 Бабенко И.П. Курс двойной бухгалтерии / И.П. Бабенко. - С.-Пб. Издание В.И. Губинскаго,
1911. - 1106 с.

426 Biedermann H. Das System der doppelten Buchhaltung / H. Biedermann. - 1928.

427 Сиверс Е.Е. Общее счетоводство. / Е.Е. Сиверс - [4-е изд.]. - СПб., 1915. - 102 с.

428 Блатов Н.А. Основы общей бухгалтерии / Н.А. Блатов. - Ленинград: Экономическое образование,

4129926. - 534 с.

429 Блатов Н.А. Основы общей бухгалтерии / Н.А. Блатов. - Ленинград: Экономическое образование,

4139026. - 534 с.

430 Вейцман Р.Я. Курс счетоводства двойная бухгалтерия в ее применении к различным видам
хозяйств / Р.Я. Вейцман. - [Изд. 17]. - М.: ОГИЗ, 1931. - 513 с.


капіталу і результативні рахунки [431, с. 97].В 1937 р. А.І. Лозинський зазначив, що "класифікація рахунків передбачає вивчення економічної природи рахунків і їх обліково-практичного значення для відображення і контролю тих чи інших господарських операцій і процесів" [432, с. 64]. Автор розглядає кошти окремих підприємств у двох розрізах: а) за складом і функціональною роллю їх у виробництві, б) за джерелами і формами утворення та їх цільовим призначенням [433, с. 65]. За джерелами утворення А.І. Лозинський поділяв кошти: на власні (постійні) кошти (до них відносив фонди, резерви, регулятиви; бюджетне фінансування); залучені кошти (позики і кредити, кредитори) та накопичення [434, с. 66]. Такі види вчений виділяв за ознакою економічного змісту, яку визначав основною, так як вона сприяла правильному відображенню однорідних господарських процесів, що відображаються на рахунках, і правильному відображенню матеріального процесу соціалістичного відтворення в балансі підприємства.

При побудові обліково-технічної класифікації рахунків А.І. Лозинський виділяв і інші групи рахунків, що мають обліково-цільове призначення:

1.   За   складом,   функціональною   роллю   і   джерелами утворення:

а)  рахунки активні; б) рахунки пасивні; в) рахунки активно-пасивні;
г) рахунки балансові (основні); д) рахунки забалансові (додаткові, парні),

е)  рахунки позабалансові;

2.   За обсягом даних, що підлягають в них обліку: а) рахунки синтетичні,

б) рахунки аналітичні;

3.   За характером операцій, що обліковуються: а) рахунки розрахункові; б) рахунки матеріальні; в) рахунки калькуляційні; г) рахунки накопичувально-розподільчі; д) рахунки інвентарні; е) рахунки результатні;

ж) рахунки змішані; з) рахунки операційно-результатні [435, с. 68].


В 1939 році проф. А.М. Галаган поділяв погляди А.І. Лозинського щодо класифікації рахунків та навів схожу класифікацію [436, с. 124-125].В 1936 році всі рахунки Г. Хольцер [437] поділяв на два ряди: майна і капіталу, що зумовлювало подвійний запис. Слід також відмітити досить цікаву і актуальну до сих пір думку Г. Хольцера, що рахунок Прибутків і збитків може бути лише у складі рахунку капіталу.

Засновник кінетичної бухгалтерії В. Томс [438] в 1955 р. вважав, що економічна субстанція підприємства може бути описана п'ятьма головними рахунками: капітал, майно, гроші, витрати (затрати), виручка (доходи).

Н.А. Леонтьєв у 1938 році виділив перерозподілені кошти (безстрокові та строкові вилучення) в активі та зобов'язання з розподілу в пасиві. Він зазначав, що "варіант класифікації засобів в балансі, який базується на функціональній ролі окремих категорій коштів в складових елементах процесу відтворення, більшою мірою забезпечує належний контроль і аналіз господарських процесів в соціалістичному підприємстві та використання його господарських засобів, а тому і вважаємо доцільним якнайшвидший перехід на цей варіант структури балансу в нашій радянській практиці з одночасним, зрозуміло, зміною методології планування господарських фондів підприємств і системи їх фінансування" [439, с. 27].

Леонтьев Н. [440, с. 150-153] в 1951 році - за економічним змістом -виділяв рахунки господарських засобів, рахунки джерел господарських засобів, рахунки прибутків і збитків, рахунки не належних підприємству коштів і їх джерел, рахунки інших об'єктів бухгалтерського обліку.

437 Holzer H. Zur Axiomatik der Buchfuhrungs und Bilanztheorie / H. Holzer. - Stuttgart, 1936.

Thoms W. Buchen und Bilanzieren / W. Thoms. - Stuttgart. 1955. 439 Леонтьев Н.А. Краткий курс бухгалтерского учета / Н.А. Леонтьев, В.Е. Кедров, С.А. Щенков

М.: ВО Союзоргучет, 1938. - 216 с.

440


Леонтьев Н. Теория бухгалтерского учета / Н. Леонтьев - М.: Госфиниздат, 1951. - 368 с. Сумцов А. Курс теории бухгалтерского учета / А. Сумцов - М.: Госфиниздат, 1958. - 315 с.


Сумцов А. [441, с. 141-144] у 1958 році пропонував поділяти рахунки за економічним змістом на: рахунки господарських засобів (рахунки основних засобів, оборотних, вилучених коштів, коштів в капітальні вкладення); рахунки джерел засобів (рахунки власних (закріплених) коштів, рахунки банківських позик, рахунки кредиторів і зобов'язань, рахунки джерел фінансування капітальних вкладень); рахунки господарських процесів і результатів; рахунки господарських процесів, рахунки результатів господарських процесів.Макаров В. [442, с. 69] в 1958 році пропонував поділяти рахунки бухгалтерського обліку за економічним змістом: рахунки процесів виробництва (рахунки основних засобів, рахунки виробничих запасів, рахунки затрат на виробництво); рахунки процесів обігу (рахунки готової продукції і реалізації, рахунки грошових коштів, рахунки коштів в розрахунках); рахунки процесів розподілу (рахунки вилучених коштів); рахунки джерел власних коштів; рахунки джерел залучених коштів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі