Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

Недоліком наведених класифікацій є те, що вони будуються на принципах відмінних від тих, що покладені в основу класифікації об'єктів обліку. Поділяємо точку зору Н.В. Дембінського [443, с. 62], який зазначив, що класифікація рахунків повинна будуватися на тих же принципах, на основні яких здійснюється класифікація об'єктів бухгалтерського обліку.

Н.В. Дембінський [444, с. 62] у 1960 році навів дещо відмінну від своїх попередників класифікацію рахунків, зокрема:

-    рахунки для отримання показників про обсяг, склад і рух господарських засобів (рахунки основних засобів, рахунки оборотних засобів, рахунки позаоборотних засобів);

-    рахунки для отримання показників про обсяг, склад і зміни джерел утворення і призначення господарських засобів: рахунки джерел власних (закріплених) ресурсів (рахунки фондів, рахунки резервів, рахунки бюджетного і цільового фінансування, рахунки прибутків), рахунки джерел залучених (позикових) ресурсів (рахунки банківських кредитів, рахунки інших непогашених зобов'язань).

442 Макаров В. Экономические основы классификации счетов бухгалтерского учета / В. Макаров. -
М.: Госфиниздат,
1958. - 156 с.

443 Дембинский Н.В. Основные теоретические проблемы науки о бухгалтерском учете /
Н.В. Дембинский. - Минск: Белгосуниверситет им. В.И. Ленина, 1960. - 86 с.

444 Дембинский Н.В. Основные теоретические проблемы науки о бухгалтерском учете /
Н.В. Дембинский. - Минск: Белгосуниверситет им. В.И. Ленина, 1960. - 86 с.

445 Немчинов П.П. Новая классификация счетов бухгалтерского учета: [текст лекции] /
П.П. Немчинов. - К.: КИНХ, 1976. - 44 с.


У 1976 р. проф. П.П. Німчинов [445, с. 16] наводить досить детальну класифікацію рахунків за економічним змістом, де пасивні рахунки, на яких обліковуються джерела засобів, пропонує поділяти на:

-    рахунки джерел постійно закріплених (власних) коштів, які в залежності від способу формування узагальнені в наступні групи рахунків: рахунки статутного фонду, рахунки основного і неподільного фонду, рахунки пайового фонду, рахунки бюджетного фінансування, рахунки спеціальних фондів, рахунки резервів;рахунки джерел тимчасово залучених (позикових) коштів, які залежно від джерела отримання узагальнені в групи наступних рахунків: рахунки позик банку, рахунки розрахунків з кредиторами, рахунки розрахунків із розподілу національного доходу;

-    рахунки фінансових результатів: рахунки прибутку поточного року, рахунки прибутку минулих років.

В частині рахунків призначених для обліку джерел формування проф. П.П. Німчинов виділяє основні рахунки: розрахункові, фондові; регулюючі, серед яких контокорентні (контр-активні та контр-пасивні) [446, с. 39].

В 1976 році кожна галузь господарства мала свою систему та кількість рахунків, наприклад в промисловості їх нараховувалося 82, державній торгівлі 72, сільському господарстві 54. Проф П.П. Німчинов відмічає, що "звісно, така кількість рахунків далеко не повністю забезпечувала існуючі потреби. Але збільшення кількості рахунків тягне за собою значне зростання обсягів облікової роботи, а в умовах ручної праці - кількості облікових працівників ... така недостатня кількість рахунків до сих пір компенсується субрахунками, яких в промисловості - 112, держторгівлі - 127, сільському господарстві - 57" [447, с. 3].

446 Немчинов П.П. Новая классификация счетов бухгалтерского учета: [текст лекции] /
П.П.
Немчинов. - К.: КИНХ, 1976. - 44 с.

447 Немчинов П.П. Новая классификация счетов бухгалтерского учета [текст лекции] /
П.П. Немчинов. - К.: КИНХ, 1976. - 44 с.


Отже, більшість рахунків бухгалтерського обліку в соціалістичному суспільстві у галузях були однотипними, оскільки джерела і процеси господарської діяльності були єдині. Якщо раніше найбільш суттєвими ознаками класифікації рахунків були економічна і структурна, то в ринкових умовах, при існуванні різних форм власності, особливостей діяльності в кожній галузі, в залежності від організаційно-правових форм суб'єкта господарювання та їх розмірів існують особливості побудови класифікації пасивних рахунків. У зв'язку з цим змінюються умови конкретних завдань, зміст і побудова рахунків. В результаті процесів глобалізації, утворення транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків і міжнародних інвестиційних формувань нарощується рух інвестиційних коштів і позикового капіталу і виникають нові проблеми, які не знаходять належного відображення в обліковій системі. Тому виникає необхідність переглянути номенклатурурахунків чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [448], значно їх розширити та удосконалити підходи до групування.

Аналізуючи назви розділів та класів планів рахунків бухгалтерського обліку різних країн світу [449] встановлено, що вони не мають однакових назв та ознак для групування пасивних рахунків (табл. 2.7). Існують також країни, в яких плани рахунків бухгалтерського обліку не мають класів чи розділів, наприклад, Естонія, Латвія, Чеська Республіка, Ізраїль.Отже, є країни, в яких зобов'язання не розмежовуються окремими класами чи розділами на довгострокові та короткострокові, наявні тільки зобов'язання, наприклад, Російська Федерація, Республіка Білорусь, Франція, Польща, Болгарія, Гвінея-Бісу, Республіка Таджикистан. Існують плани рахунків бухгалтерського обліку, що поєднують в одному розділі (класі) рахунки і капіталу і довгострокових зобов'язань.

В частині капіталу існують такі назви розділів та класів рахунків бухгалтерського обліку: капітал, джерела власних коштів, власний капітал, капітал і резерви тощо. Щодо поняття "джерела власних коштів", то в такому словосполученні трактування капіталу відсутнє. Але якщо розглядати окремо кожну складову словосполучення, то під джерелом розуміється те, що дає початок чому-небудь, черпається щось; основа чого-небудь; вихідне начало [450, том 1, с. 743], під джерелом інформації - про того або те, від кого або звідки довідуються про що-небудь [451]. Кошти - це гроші, капітал, матеріальні цінності [452, том 2, с. 356]. Власний - належний кому-, чому- небудь за правом власності [453, том 1, с. 493]. Слід відмітити що поняття "джерело", "кошти", "власні" мають декілька значень, що потребує детального дослідження правомірності застосування даної категорії для назви окремого розділу плану рахунків.

451  Джерело (значення) [Електронний ресурс] Електронний ресурс: http://uk.wikipedia
D0%94%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%BE_(%D0%B7%D0%BD%D0
%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F).

452  Новий тлумачний словник української мови
О. Сліпушко.
- [Т. 2]. - К.: Аконіт, 2000. - 912 с.

453  Новий тлумачний словник української мови
О.
Сліпушко. - [Т. 1]. - К.: Аконіт, 2000. - 912 с.

450           Новий тлумачний словник української мови
О. Сліпушко.
- [Т. 1]. - К.: Аконіт, 2000. - 912 с.Із врахуванням історично створеного вітчизняними та зарубіжними вченими теоретико-практичного надбання щодо відображення господарських операцій на пасивних рахунках, обґрунтуємо необхідність побудови класифікації пасивних рахунків та наведемо її задля надання необхідної користувачам інформації, а також запропонуємо основні напрямки удосконалення ведення бухгалтерського обліку операцій з пасивами.

Класифікація є одним із засобів теоретичного пізнання будь-якого об'єкта. Для пізнання рахунків бухгалтерського обліку необхідною є їх класифікація, тобто визначення видів рахунків та ознаки, за якими вони розрізняються. Крім наукового значення, класифікація пасивних рахунків має і практичне спрямування: вона допомагає у практичній діяльності в частині організації та ведення бухгалтерського обліку, отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Практичні (емпіричні) класифікації пасивних рахунків враховують, як правило, тільки найважливіші для тієї чи іншої діяльності ознаки. Вони не призначені для всеосяжного розуміння рахунків бухгалтерського обліку як об'єктів пізнання.

Слід розрізняти терміни "класифікування" і "класифікація". Під "класифікуванням пасивних рахунків" розуміють процес упорядкування або розподілу пасивних рахунків за класами з метою відображення співвідношення між ними і складання класифікаційної схеми. Під "класифікацією пасивіних рахунків" розуміємо систему їх супідрядності, що використовується для встановлення зв'язків між класами пасивних рахунків, а також для орієнтації в їх різноманітності.

Правильно складена комплексна класифікація розкриває зв'язки між пасивними рахунками, допомагає зорієнтуватися у будь-якій їх множині, слугує основою для їх упорядкування в системі бухгалтерського обліку. Вона має важливе значення для теорії бухгалтерського обліку, а також практичної бухгалтерської та управлінської діяльності.

Для здійснення класифікації пасивних рахунків необхідно враховувати наступні положення:

-    ознака, за якою здійснюється поділ, називається основою поділу, а утворювані при цьому поняття - складові поділу;

-    вимога не перетинання: один і той же поділ повинен відбуватися на одній і тій же основі;вимога пропорційності: сума складових поділу повинна бути рівна загальній кількості всього обсягу розділеного поняття, тобто поділ повинен бути вичерпним; ні недостатність, ні надлишковість поділу не допускаються;

-    вимога взаємовиключення: складові поділу повинні взаємно виключати один одного;

-    вимога безперервності: складові поділу повинні бути найближчими до поділюваного поняття, не допускається перехід із наступного ряду підкласу в віддалений вище або нижче ряд

Кушнаренко Н.Н. зазначає: "класифікувати документи - значить проводити багатоступінчастий, ієрархічний і дихотомічний поділ їх на роди, види, підвиди, різновиди" [454, с. 94]. Це ж саме можна сказати і про класифікування пасивних рахунків, під яким слід розуміти багаторівневий поділ на класи, види, різновиди. При цьому під класом слід розуміти сукупність рахунків, що мають загальну ознаку, яка відрізняє всю цю сукупність від інших об'єктів.

Влучною є думка Р.С Рашитова: "результат поділу рахунків на дві множини повинен призводити до того, що підмножини активних і пасивних рахунків не повинні перетинатися. Актив і пасив є протилежностями один одного. Об'єкт обліку (рахунок) відносно господарської одиниці може бути або активним або пасивним; третього не дано" [455, с. 85]. В існуючій системі рахунків інформація про склад і розміщення коштів не має прямо протилежного і взаємовиключного характеру відносно інформації про їх джерела і призначення. Неналежне економічне обґрунтування переносу статей з активу в пасив і навпаки. [456, с. 86]. Р.С. Рашитов пропонує включати всі рахунки (навіть ті що є позабалансовими) в баланс та застосовувати до них подвійний запис, що сприятиме посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку.

454 Кушнаренко Н.Н.  Документоведение [учебник]. / Н.Н. Кушнаренко - [8-е изд., стер.]. -

4К5.5: Знання, 2008. - 459 с.

455 Рашитов Р.С. Логико-математическое моделирование           в бухгалтерском учете / Р.С. Рашитов. -
М.: Финансы, 1979. - 128 с.

456 Рашитов Р.С. Логико-математическое моделирование           в бухгалтерском учете / Р.С. Рашитов. -
М.: Финансы, 1979. - 128 с.

457 Рашитов Р.С. Логико-математическое моделирование           в бухгалтерском учете / Р.С. Рашитов. -
М.: Финансы, 1979. - 128 с.


Рашитов Р.С. [457, с. 88] зазначає, що номенклатура рахунків безперервно змінюється залежно від потреб практики. Тому, на його погляд, найбільш важливою умовою ефективності системи рахунків в умовахкомп'ютеризації є її динамічність, що полягає у можливості постійної зміни та забезпечує підприємство можливістю отримання довільної інформації для потреб оперативного управління.

Поділяємо думку Є.Д. Гражданнікова, який зазначає, що для отримання більш універсальної моделі необхідно ввести зрозумілість між частковим відношенням первинності-вторинності. Вважаємо, що між двома будь-якими поняттями існує часткове відношення первинності-вторинності, якщо між ними є зв'язок, та відповідність хоча б одному з трьох альтернативних критеріїв:

1)   одне поняття відповідає попередньому у розвитку, а інше -наступному;

2)   одне поняття є визначальним по відношенню до іншого;

3)   одне поняття має більшу потужність обсягу, ніж інше [458, с. 37].

Ці критерії можна назвати відповідно критерієм порядку проходження, критерієм визначального впливу і критерієм потужності обсягу поняття [459, с. 37]. Слід відмітити, що ієрархія - це розміщення пасивних рахунків в порядку від вищого до нижчого, а дихотомія - це послідовний поділ пасивних рахунків одного класу на два протилежні види, підвиди, різновиди тощо.

Ознака для класифікованого поділу залежить від мети класифікації. За основу класу беруть найбільш важливу ознаку пасивних рахунків, що відповідає цілі класифікації.

Види пасивних рахунків, що виділяються за певною ознакою, складають окремий фасет класифікації. Таких фасетів може бути багато, залежно від того, скільки ознак пасивних рахунків використовуємо як підставу поділу. Фасети, в яких використовуються ознаки класифікації, споріднені за походженням, можна об'єднати в блок, тобто - в сукупність фасетів.

458  Гражданников Е.Д. Метод систематизации философских категорий / Е.Д. Гражданников. -
Новосибирск:
Наука, 1985. - 104 с.

459  Гражданников Е.Д. Метод систематизации философских категорий / Е.Д. Гражданников. -
Новосибирск: Наука, 1985. - 104 с.


Класифікація пасивних рахунків здійснюється за різними основами поділу, що відповідають аспектам аналізу пасивних рахунків. Кожен аспект аналізу вказує визначений фасет (грань) класифікації, тобто перелік пасивних рахунків за необхідною ознакою. Таких фасетів може бути багато, тому класифікація пасивних рахунків називається багатоаспектною фасетною (табл. 2.8).
Розглянемо детальніше кожен блок-фасет.

Блок-фасет 1. Пасивні рахунки залежно від терміну на який отримано капітал поділяють на:

    термін до 1 року - капітал, що може бути у користуванні підприємства менше одного року (наприклад, зобов'язання перед постачальниками, короткострокові кредити тощо);

    термін більше 1 року - капітал, що може бути у користуванні підприємства більше одного року (статутний капітал, довгострокові кредити банків тощо).

Блок-фасет 2. Вид пасивного рахунку залежно від природи джерела капіталу поділяють на:

     внутрішні - капітал формується за рахунок внесків засновників (акціонерів) або за рахунок розподілу і перерозподілу прибутку підприємства, що отриманий в процесі господарської діяльності підприємства;зовнішні - вартість капіталу повинна бути відшкодована через певний строк в обумовленій формі (наприклад, короткотермінові зовнішні фінансові зобов'язання).

Блок-фасет 3. Пасивні рахунки за належністю капіталу поділяються на рахунки власного капіталу та рахунки зобов'язань. Детальніше даний поділ обґрунтуємо у розділі 4.

Блок-фасет 4. Пасивні рахунки, що відображають формування капіталу відповідно до вимог законодавства поділяються на:

     встановлені законодавством - капітал, розмір якого передбачений вітчизняним законодавством, наприклад, резервний капітал, зобов'язання перед бюджетом, перед Пенсійним фондом тощо);

     передбачені внутрішніми документами підприємства (Статутом, наказами тощо) - капітал, формування якого регламентоване внутрішніми документами підприємства (наприклад, формування додаткового капіталу, зобов'язання по кредитах банків тощо)

Блок-фасет 5. Пасивні рахунки за витратами на отримання капіталу поділяються на:

     платні - за користування капіталу передбачається необхідність сплати відсотків (наприклад, кредити банків);

     безплатні (безкоштовні) - за користування капіталу не передбачається необхідність сплати будь-якої винагороди (наприклад, зобов'язання із виплати працівникам заробітної плати, цільове фінансування);

     стійкі пасиви - капітал, який певний проміжок часу підприємство може використовувати як безкоштовні (нараховані та не виплачені суми заробітної плати, зобов'язання за податками, термін оплати яких не настав тощо).

Із врахуванням перерахованих блоків-фасетів пропонуємо удосконалити ведення бухгалтерського обліку шляхом розкриття аналітичних розрізів за кожним блоком-фасетом, що сприятиме удосконаленню інформаційного забезпечення користувачів даними бухгалтерського обліку. Таке групування пасивних рахунків є найбільш загальним, воно дає уявлення про основні джерела, за рахунок яких формується актив підприємства. Для подальшого більш глибшого вивчення джерел формування активів кожну із зазначених груп рахунків в залежності від особливості джерел формування поділяють на рахунки, що враховують більш вузьку групу джерел коштів.2.4. Закони, закономірності та тенденції розвитку бухгалтерського обліку капіталу

 

 

 

Вивчення законів, закономірностей та тенденцій розвитку бухгалтерського обліку є актуальним питанням сьогодення, оскільки перехід країн пострадянського простору від планово-адміністративної економіки до економіки ринкового типу супроводжується зміною напряму здійснення функцій бухгалтерського обліку з контрольної на інформаційно-аналітичну з метою ефективнішого управління.

Бухгалтерський облік на теоретичному та практичному рівні розвивається вже багато століть, протягом яких проведено чимало досліджень, узагальнено та систематизовано достатньо емпіричного матеріалу, з метою визначення основних законів, закономірностей та тенденції розвитку бухгалтерського обліку, що, дозволить пояснити основні його положення та спрогнозувати події, що виникатимуть у майбутньому не лише на окремому підприємстві, а й в економіці країни в цілому.

Одним з елементів, який дозволяє відобразити та узагальнити результати діяльності підприємства за певний період, проаналізувати та спрогнозувати ситуацію, є бухгалтерський баланс як форма звітності. Систематизація наукових знань про джерела утворення активів є не лише відображенням, а й відтворенням структури пасиву в загальній структурі бухгалтерського обліку.

Проф. Копнін П.В. зазначає, що "практика є підґрунтям, на якому здійснюється трансформація об'єктивно всезагального в предмет думки, саме поняття. Як висновок: закони, на основі яких відбуваються процеси формування понять, знаходяться не в самій дійсності, а в доцільній діяльності людей, здійснюваної в рамках закономірностей світу, що об'єктивно розвивається" [460, с. 503].

460 Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки / П.В. Копнин. - М.: Мысль, 1974. - 568 с.


Далі вчений вказує, що "є поняття фундаментальні для теорії. Вони відображають загальні закономірності досліджуваного нею предмету і мають відношення до всіх розділів теоретичної системи знань. Крім фундаментальних є поняття, що відносяться тільки до окремих розділів теоретичної системи знань, вони відображають не загальні закономірностіпредмету даної теорії, а окремі його сторони, моменти" [461, с. 503]. В науковій організації знань центральне місце П.А. Рачков відводить законам. Останні, на його думку, створюють якби стержень тієї системи знань, яка функціонує у суспільстві у вигляді тих чи інших окремих наук. Завдяки систематизації наука набуває форму, найбільш відповідну її суспільним задачам - збереженню і накопиченню знань, їх передачі від одних осіб іншим, використанню у практичній діяльності [462, с. 27-28]. "Цінність законів прямо пов'язана зі ступенем відображення об'єктивної необхідності, законів дійсності", - зазначає П.А. Рачков [463, с. 27]. Кедров Б.М. вважає, що "визначення законів складає головну задачу або мету кожної науки. Поки відповідні закони не відкриті, людина може лише описувати явища, збирати і систематизувати факти, накопичувати емпіричний матеріал. Але це ще не наука, в будь-якому разі, не справжня, розвинута, сформована наука: вона нічого не може пояснити і нічого не може передбачити" [464, с. 45]. Тобто, визначення законів в бухгалтерському обліку має забезпечити поясненням фактів господарського життя, які до цього часу знаходились в спектрі суперечок, а також повинно забезпечувати можливість передбачати розвиток подій на підприємстві та його взаємодії з іншими суб'єктами.

Проф. І.В. Малишев вказує, що "будь-яке наукове явище не повинно лише констатувати саме явище і обмежуватися наступними коментарями, які розкриватимуть лише зовнішній прояв сутності. Необхідно разом з тим встановити причини виникнення даного явища, визначити внутрішні закономірності зв'язку, а це означає - дати йому теоретичне обґрунтування" [465, с. 7]. Як результат, в системі бухгалтерського обліку повинні не лише констатуватися певні події або факти, а й визначатися їх причинно-наслідкові зв'язки задля подолання вже існуючих недоліків в роботі підприємства та забезпечення їх запобіганню в майбутньому.

461 Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки / П.В. Копнин. - М.: Мысль, 1974. - 568 с.

462 Рачков П.А. Науковедение. Проблемы, структура, элементы / П.А. Рачков. - М.: Изд-во Московского
университета, 1973. - 241 с.

463 Рачков П.А. Науковедение. Проблемы, структура, элементы / П.А. Рачков. - М.: Изд-во Московского
университета, 1973. - 241 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі