Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

cgi?nreg=z0085-00.У вітчизняному бухгалтерському обліку до довгострокових джерел фінансування відносять: довгострокові позики, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання за облігаціями, довгострокові зобов'язання з оренди, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

Як видно із зазначеного матеріалу, існує певна різниця щодо складових довгострокових зобов'язань у міжнародній і вітчизняній практиці, що зумовлено історичним розвитком країн, встановленими принципами бухгалтерського обліку та станом фінансового ринку.

Позитивним є той факт, що у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій виділено окремі класи рахунків для обліку довгострокових і поточних зобов'язань.

До короткострокових зобов'язань відносять позикові кошти, термін залучення яких не повинен перевищувати дванадцяти місяців з дати балансу або тривалості звичайного операційного циклу підприємства.

Розглянемо які нормативні документи безпосередньо регулюють облік та контроль довгострокових зобов'язань. Аналіз нормативних актів, які регулюють облік та контроль довгострокових зобов'язань представлено в Додатку Р. Отже, згідно даних, наведених в Додатку Р, облік довгострокових зобов'язань регулює досить велика кількість нормативно-правових актів, зокрема нами розглянуто нормативні акти, що регулюють загальні питання визнання, оцінки, обліку та відображення у звітності довгострокових зобов'язань, також проаналізовано нормативно-правові документи, які регулюють облік та контроль конкретних видів довгострокових зобов'язань, які виділяють в Україні.

Нормативно-правова база з регулювання довгострокового кредитування в Україні на сьогодні є досить недосконалою, що має негативний вплив на його розвиток. За рахунок низького рівня правового захисту банків та позичальників при здійсненні кредитних відносин, банки знижують свою інвестиційну діяльність, що реалізується у вигляді довгострокового цільового фінансування.

Нормативне регулювання довгострокових векселів виданих, довгострокових зобов'язань за облігаціями в Україні не регулюється конкретним нормативно-правовим документом, що також як і довгострокові кредити потребують вирішення цієї проблеми. В наведених в Додатку Р нормативних актах наводиться лише загальна інформація про векселі та облігації.Так, як довгострокові позики банку, довгострокові зобов'язання за облігаціями та довгострокові векселі видані відносяться до зобов'язань на які нараховуються відсотки, ми вважаємо, що необхідно розробити єдиний нормативно-правовий документ, щодо бухгалтерського обліку довгострокових зобов'язань на які нараховуються відсотки для покращення та полегшення ведення обліку стосовно наведених вище довгострокових зобов'язань.

Щодо нормативного регулювання бухгалтерського обліку довгострокових зобов'язань з оренди, то слід зазначити, що існує багато нормативних документів, які також визначають сутність оренди (лізингу), сторони, порядок укладання договору оренди. Головним документом, який регулює бухгалтерський облік довгострокових зобов'язань з оренди є П(С)БО 14 "Оренда", в якому розкривається сутність терміну оренда, наводяться види оренди (операційна та фінансова). Також розкрито оцінку, визнання та розкриття інформації у фінансовій звітності операційної та фінансової оренди.

Ще одним видом довгострокових зобов'язань є відстрочені податкові активи. Їх сутність, оцінка, визнання та відображення у фінансовій звітності наведено в П(С)БО 17 "Податок на прибуток". Даний нормативний документ, на нашу думку, досить змістовно розкриває облік та відображення даного виду довгострокових зобов'язань.

Отже, з усього вище наведеного ми можемо зробити висновок, що існує досить велика кількість нормативно-правових документів, які регулюють облік зобов'язань, як в Україні так в зарубіжних країнах. Але не існує чітко визначеного документу, який би регулював облік довгострокових зобов'язань по окремим його видам. В П(С)БО 11 "Зобов'язання" наводиться лише загальна інформація про довгострокові зобов'язання та названо їх складові для ведення бухгалтерського обліку. Необхідно передивитись досить велику кількість нормативно-правових документів для уточнення нюансів обліку щодо того чи іншого виду довгострокового зобов'язання.

Методика ведення бухгалтерського обліку поточних зобов'язань в Україні визначається Положенням (стандартом) (П(С)БО) 11 "Зобов'язання", а в міжнародної практиці - стандартом МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'язань". На питаннях нормативно-правового регулювання обліку поточних зобов'язань детально не зупиняємось, оскільки, на наш погляд, вони досить глибоко досліджені в розділі монографії проф. І.В. Орлова [540].

 

 

540 Орлов І.В. Бухгалтерський облік і контроль зобов'язань суб'єктів господарювання: теорія і методологія [Текст]: монографія / І.В. Орлов. - Житомир: ЖДТУ, 2010. - 400 с.Отже, держава регулює лише окремі аспекти обліку пасивів, залишаючи при цьому широкий спектр варіативності, що надає можливість власникам обирати оптимальний альтернативний варіант. Врахування специфіки діяльності суб'єкта господарювання, обумовленої, насамперед, особливістю організаційно-правової форми господарювання підприємства, дає можливість розробити основні положення бухгалтерського обліку пасивів, що належатимуть до внутрішніх нормативних документів, головними серед яких буде Наказ (Положення) про облікову політику.

Для оптимального управління складними економічними процесами, що відбуваються на підприємствах, необхідно оптимально використовувати облікову інформацію.

Якісними характеристиками корисності такої інформації для прийняття рішень зацікавленими особами є: зрозумілість, суттєвість, порівнянність, репрезентативна достовірність та нейтральність. Це сприяє забезпеченню якісних характеристик дотримання принципів обачності, превалювання сутності над формою, повного висвітлення фактів господарського життя в бухгалтерському обліку, що першочергово слід закладати ще на рівні формування облікової політики. Але сьогодні бухгалтерська інформація не завжди є оперативною, аналітичною, доступною для розуміння учасників підприємницької діяльності, а іноді і фахівців. Такі негативні якості бухгалтерської інформації обмежують її використання для прийняття управлінських рішень. Для усунення зазначених недоліків важливе значення має чітко сформована на підприємстві облікова політика. Якщо приблизно 13 років тому кількість статей у балансі перевищувала 160, то на початок 90-х р. вона зменшилася до 38 статей по активу і 29 статей по пасиву [541, с. 11]. Перераховані вище факти свідчать про необхідність розробки на підприємстві внутрішніх вимог ведення бухгалтерського обліку та створення додаткових звітних показників.

Питання формування облікової політики досліджували такі вчені як Р.А. Алборов, Т.В. Барановська, Ф.Ф. Бутинець, А.А.Єфімова, Н.П. Кондратов, С.А. Ніколаєва та ін. Незважаючи на значні здобутки в дослідженні вказаних проблем, залишаються недостатньо розробленими питання облікової політики в частині обліку операцій з пасивами.

 

541 Бреславцева Н.А. Балансоведение: [учебное пособие] / Н.А. Бреславцева, В.И. Ткач, В.А. Кузьменко. - М.: Приор, 2001. - 160 с.Аналіз сучасного стану формування облікової політики пасивів дасть змогу виявити елементи, регулювання яких забезпечить репрезентативність облікової інформації про фінансовий стан і результати діяльності суб'єкта господарювання.

Для формування облікової політики підприємство повинно керуватися законодавством з бухгалтерського обліку, принципами бухгалтерського обліку та П(С)БО. Підприємству представлена свобода вибору методів обліку в межах вітчизняного бухгалтерського законодавства та П(С)БО. На думку доц. Т.В. Барановської, "облікова політика підприємства є тим важливим засобом, завдяки якому існує можливість розумного поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку" [542, с. 3].

Процес формування облікової політики передбачає вибір конкретного способу ведення бухгалтерського обліку із декількох альтернативних, що визначені стандартами обліку. У випадку, якщо стандартами не встановлено способів ведення обліку за окремими об'єктами, то формування облікової політики полягає в розробці підприємством індивідуальних способів, виходячи із загальних вимог законодавства. Обрані способи та процедури ведення бухгалтерського обліку підприємства повинні бути підтверджені документально в Наказі (Положенні) про облікову політику.

Формування облікової політики є досить складним та трудомісткім процесом, що вимагає виконання ряду складних аналітичних процедур. Перед тим, як приступити до нього необхідно досконало вивчити всі фактори, які можуть спричинити вплив на вибір того чи іншого елемента облікової політики. Погоджуємось з думкою М.Ф. Бичкова та Н.Н. Балашової, які вважають, що розробку облікової політики доцільно починати після ретельного аналізу роботи структурних підрозділів, так як кінцевий результат залежить від діяльності кожного з них [543, с. 22]. Тобто бухгалтеру необхідно детально вивчити процес виробництва та здійснення іншої діяльності підприємства. Однак, на нашу думку, підготовчий етап містить набагато більше процедур та не обмежується тільки

 

542 Барановська Т.В. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика: автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит" /
Т.В. Барановська. - Київ, 2005. - 21 с.

543        Бычков М.Ф. К вопросу об учетной политике предприятия / М.Ф. Бычков, Н.Н. Балашова //
Экономика с/х и перерабатывающих предприятий. - 2000. - № 2. - С. 22-23.
аналізом роботи структурних підрозділів. Єфремова А.А. пропонує послідовність робіт по формуванню облікової політики [544, с. 40-59], Однією з переваг запропонованої послідовності є наведення вичерпного переліку аналітичних процедур, які здійснюються в процесі комплексної експертизи умов господарювання та стану господарського суб'єкту. Така методика забезпечує виявлення та врахування всіх факторів, які можуть спричинити вплив на формування облікової політики. Однак, вона не позбавлена певних недоліків: по-перше, дана схема орієнтована лише на масштабні компанії (холдинги) із значним обсягом діяльності та великою кількістю їх видів; по-друге, створена для діючих підприємств та не враховує проблеми та завдання, які постають перед новоствореними підприємствами.

Для формування облікової політики нами можуть бути рекомендовані наступні етапи: підготовчий; виявлення, аналіз, оцінка факторів під впливом яких здійснюється вибір способів ведення бухгалтерського обліку; визначення об'єктів бухгалтерського обліку, щодо яких повинна бути розроблена облікова політика, вибір та обґрунтування елементів облікової політики по кожному прийому і для кожного об'єкту обліку, виявлених на попередньому етапі; оформлення обраної облікової політики; заключний. Формування облікової політики відбувається під впливом унікальної господарської ситуації в якій діє підприємство, а також з урахуванням особливостей його господарювання.

В результаті вивчення 50 наказів про облікову політику підприємств Житомирської області встановлено, що лише в 10 з них відображається інформація щодо обліку пасивів. Розглянемо її детальніше.

В частині статутного капіталу є підприємства в наказі про облікову політику яких відмічається, що всі зміни величини статутного капіталу відображаються в звітності тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

В частині резервного капіталу розкривається наступна інформація:

1)    порядок формування резервного капіталу із прибутку на підставі установчих документів і рішення засновників  (акціонерів) товариства;

2)    призначення резервного капіталу для покриття можливих збитків, а також для викуплення акцій у випадку відсутності інших коштів.

 

544 Ефремова А.А. Учетная политика предприятия: содержание и формирование / А.А. Ефремова. -М.: Книжный мир, 2000. - 478 с.Інформація про додатковий капітал в опрацьованих наказах про облікову політику розкрита наступного характеру: 1) витрачання додаткового капіталу; 2) суми приросту вартості майна від переоцінки використовується для уцінки такого майна, яке раніше підлягало дооцінки тільки в межах сум, що накопичені за кожним інвентарним об'єктом; 3) в момент вибуття об'єкту обліку суми дооцінки по ньому списуються на рахунок нерозподіленого прибутку; 4) емісійний дохід використовується за рішенням зборів акціонерів (по завершенню року) як джерело покриття збитків від діяльності товариства.

Щодо нерозподіленого прибутку, то підприємства відмічають, що він витрачається на цілі, визначені засновниками (акціонерами), в тому числі виплату дивідендів, фінансове забезпечення виробничого розвитку, на фінансування капітальних вкладень та інші аналогічні заходи щодо придбання та створення нового майна. Розподіл прибутку проводиться на підставі рішення зборів акціонерів. Аналітичний облік на рахунку 44 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" ведеться за напрямами використання прибутку минулих років.

Цікавим є те, що на досліджуваних підприємствах, що у випадку відсутності коштів, виділених на соціальні витрати із чистого прибутку (фондів), уповноважені керівники можуть приймати рішення про відображення в обліку інших витрат в межах затверджених бюджетів (кошторисів).

В розділі обліку кредитів і позик в Наказах про облікову політику досліджуваних підприємств відмічається вимога розділяти заборгованість на довгострокову і короткострокову, термінову і прострочену. Також зазначається інформація, що: нараховані суми відсотків обліковуються відокремлено від сум отриманих кредитів і позик, а відсотки за отриманими позиками і кредитами визнаються витратами того періоду до якого вони належать. У разі невиконання або неповного виконання позикодавцем договору позики (кредитного договору) підприємства розкривають в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності інформацію про суми позик (кредитів), недоотриманих в порівнянні з умовами договору позики (кредитного договору).Облік відсотків за борговими зобов'язаннями. Відсотки за отриманими позиками (кредитами) визнаються рівномірно (щомісяця - до дати погашення) протягом терміну дії договору у складі інших витрат того періоду, до якого вони належать, за винятком тієї їх частини, яка підлягає включенню у вартість інвестиційного активу. Відсотки за борговими зобов'язаннями враховуються в складі поточної заборгованості.

Включення в поточні витрати відсотків за позиками і кредитами здійснюється в сумі належних платежів згідно з укладеними договорами позики і кредитними договорами незалежно від того, в якій формі і коли фактично виникають зазначені платежі. Відсотки і дисконт з належної до сплати облігації, нараховані відсотки за векселями підприємства відображаються відокремлено від номінальної вартості облігації (вексельної суми) як кредиторська заборгованість. Нараховані відсотки і (або) дисконт по облігації відображаються підприємством в складі інших витрат у тих звітних періодах, до яких відносяться дані нарахування, або рівномірно протягом терміну дії договору позики.

Облік додаткових витрат за позиками (кредитами). Додаткові витрати в частині (кредитів) враховуються рівномірно протягом терміну дії договору у складі інших витрат.

У випадку, якщо додаткові витрати здійснені до початку дії договору позики або в період дії договору позики, але оплачуються одним або кількома платежами, то зазначені витрати відносяться до витрат майбутніх періодів і визнаються рівномірно.

Додаткові витрати за позиками (кредитами), спрямовані на придбання, спорудження та створення інвестиційного активу підлягають включенню до його вартості, якщо оплата таких витрат сталася до моменту прийняття інвестиційного активу на облік в якості об'єкта основних засобів, нематеріального активу чи іншого необоротні активи .

Якщо оплата таких витрат зроблена до початку робіт за інвестиційним активом або після прийняття інвестиційного активу на облік в якості об'єкта основних засобів, нематеріального активу чи іншого необоротного активу, то така сплата враховується у складі інших витрат.

Оцінка зобов'язань за виданими векселями і розміщеними облігаціями. Зобов'язання відображаються з урахуванням належних на кінець звітного періоду до сплати відсотків. Основна сума зобов'язання за отриманоюпозикою (кредитом) відображається як кредиторська заборгованість в сумі, що надійшла за договором. Відображення відсотків, дисконту з належних до оплати векселями облігацій і інших виданих боргових зобов'язаннях визнаються іншими витратами. Витрати визнаються рівномірно (щомісяця -до дати погашення).

В розділі нарахування податків за кожним видом податків, що платить підприємство, розкривається наступна інформація: нормативне регулювання, податковий та звітний періоди, порядок нарахування податку, порядок сплати податку, порядок подання звітності.

В наказі про облікову політику в частині пасивів пропонуємо розкривати таку інформацію:

1)   в частині власного капіталу: вибрані способи обліку власного капіталу де наводиться інформація про те, які види власного капіталу використовує підприємство та як вони формуються; порядок збільшення статутного капіталу і оцінки вкладів; встановлення порядку вибуття учасників і визначення розміру частки належного їм додаткового капіталу; склад і порядок утворення і використання фондів соціального призначення; розподіл прибутку за відповідними фондами; порядок створення забезпечення зобов'язань; порядок утворення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли він утворюється в порядку, встановленому законодавством; номенклатуру робочих бухгалтерських рахунків, а також будову аналітичних рахунків з обліку власного капіталу;

2)   в частині зобов'язань: обрані способи обліку зобов'язань (кредиторської заборгованості), де зазначається в якій сумі враховується кредиторська заборгованість; випадки переведення довгострокової заборгованості у короткострокову; рахунки на яких відображаються різні види кредиторської заборгованості, як і в яких періодах визнаються відсотки за кредити; порядок проведення інвентаризації зобов'язань; оцінка зобов'язань за виданими векселями і розміщеними облігаціями; порядок обліку курсових різниць протягом звітного року; номенклатуру робочих бухгалтерських рахунків, а також будову аналітичних рахунків з обліку зобов'язань.

Отже, бухгалтерський облік на підприємстві розпочинається з облікової політики. Облікова політика є необхідним інструментом регулювання бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві. Добрепродумана облікова політика визначає ефективність бухгалтерського обліку на підприємстві, забезпечує досягнення основних цілей його діяльності шляхом виконання покладених на нього функцій. Регламентація основних положень обліку пасивів підприємства та контроль за їх дотриманням забезпечить ефективний механізм здійснення цілої низки важливих заходів для ефективної співпраці з різними суб'єктами, як всередині підприємства, так і за його межами.

Чітко зазначені положення обліку пасивів, в частині їх відображення на аналітичних рахунках, дадуть змогу здійснити глибокий аналіз взаємодії підприємства з зовнішніми постачальниками капіталу за цілу низку минулих періодів. Визначення в обліковій політиці складу та структури пасивів дасть змогу визначити пріоритетні статті для періодичності виплат за ними з метою уникнення зайвих штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань. Як наслідок, завдяки положенням облікової політики здійснюється організація контролю за взаємовигідною співпрацею між різними суб'єктами.

 

 

 

3.2. Організаційно-правові форми підприємств та формування їх пасивів

 

Перехід України до ринкових умов спричинив зміну та виникнення нових організаційно-правових форм господарювання, істотну децентралізацію управління й розширення прав підприємств в сфері фінансово-економічної діяльності. Існує тісний зв'язок між організаційною формою підприємств та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, важливе значення для успішної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання має правильний вибір організаційно-правової форми бізнесу.

Різні аспекти організаційно-правових форм підприємств досліджують такі вчені: Н.Ю. Іванова, О.О. Воронюк, В.А. Галаганов, В.В. Ковалев, В.В. Ковалев, Г.Н. Климко, І.В. Мельникова, Л.В. Нападовська, М.І. Небава, Г.І. Сосновська, О.В. Цюцик, Г.Б. Яновицька, М.І. Яговка та ін. Вивчення опублікованих праць показало, що принципово важливі питання, пов'язані зпасивами на підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм досліджено на недостатньому рівні.

У зв'язку з цим, ставимо за мету проаналізувати види та організаційно-правові форми підприємств з урахуванням їх чіткої і повної класифікації за певними ознаками, виходячи з того, що форма організації бізнесу є одним із компонентів середовища в якому доводиться функціонувати тому або іншому підприємству. При цьому, особливу увагу слід звернути на особливості правового забезпечення обліку операцій з руху пасивів на різних видах підприємств, а також визначити основні переваги та недоліки підприємств різних організаційно-правових форм.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі