Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

До 2004 р. в Україні види й організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації й ліквідації та організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності регулювалося Законом України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. 887-ХІІ [545]. Сьогодні питання щодо видів і організаційних форм підприємств врегульовані Господарським і Цивільним кодексами України, а саме: гл. 7 Господарського кодексу України і Книгою Першою гл. 7, 8 Цивільного кодексу України. При цьому, правова позиція законодавця щодо визначення поняття "підприємство" за нормами Господарського кодексу України майже нічим не відрізняється від позиції, викладеної законодавцями ще у 1991 р.

Так, відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом й іншими законами [546].

У ринковій системі існують різні форми організації господарювання на рівні мікроекономіки і, відповідно, функціонують різні організаційні види господарюючих суб'єктів:

 

 

 

545Закон України "Про підприємства в Україні" від 29 червня 1991 р. // Голос України. - 3 серп. 1992 р. - Ст. 27.

-    546 Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. 436-ІУ. - Верховна рада України[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15.фізичні особи - окрема людина або сім'я, які займаються господарською діяльністю без створення юридичної особи;

-    юридичні особи - підприємства [547].

Наявність великої кількості різноманітних організаційно-правових форм підприємств потребує їх порівняння та вибору тієї форми, яка буде найвигіднішою для здійснення діяльності конкретних підприємств.

Особливостями організаційно-правової форми господарювання є атрибути - елементи просторових взаємозв'язків організаційно-правових форм. До них належать: кількість власників, форми управління, розподіл відповідальності, передача власності, можливість брати участь у розподілі прибутку та збитків, статутний фонд, резервний фонд, можливість залучення додаткових коштів, особливості оподаткування, сплата при реєстрації [548].

Як уже було визначено раніше, господарюючі суб'єкти поділяються на фізичних та юридичних осіб. У процесі здійснення господарської діяльності підприємства правові основи взаємовідносин між суб'єктами господарювання визначаються Цивільним кодексом України. Відповідно до представленого нормативного документу існує наступна класифікація юридичних осіб (рис. 3.4).

 

приватного права                                   публічного права

t ______________________  і--------------------------

Залежно від порядку створення

                _т_              

Юридичні особи

За організаційно-правовими формами

___ і                                         і                 ~ і_____________

установа                         товариства інші

 

підприємницькі    І І непідприємницькігосподарські товариства

__ ^_____

виробничі

кооперативиРис. 3.4. Класифікація юридичних осіб відповідно до чинного законодавства України [549]

 

547 Климко Г.Н.Основы экономической теории: политэкономический аспект: [ученик] / Отв. ред.
Г.Н. Климко. - [3-е изд., перераб. и доп.]. - К.: Знання-Прес, 2001. - 646 с.

548 Іванова Н.Ю. Оцінка ефективності організаційно-правових форм господарювання
підприємницької структури
/ Н.Ю. Іванова, І.В. Мельникова // Наукові записки. - [Том 15.
Економіка]. - 1999. - С. 15-21.

549           Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. 435-IV. - Верховна Рада України - [Електронний
ресурс].
- Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/t030435.html.Наведена класифікація відображає лише один підхід, з точки зору видів юридичних осіб, що представлені у Цивільному кодексі України. При цьому, у сучасній економіці можна зустріти велику кількість підприємств, які можна класифікувати за різними ознаками.

Так, на думку Г.І. Сосновської: "для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Достатньо повна класифікація підприємств має бути забезпечена за умови використання таких ознак:

-    мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні);

-    форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні);

-    правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства);

-    національна належність капіталу (національні, іноземні, змішані);

-    галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, лізингові, банківські та ін.);

розмір за чисельністю працівників (малі, середні, великі)" [550]. Запропонована Г.І. Сосновською класифікація, на нашу думку, є досить

повною, оскільки охоплює велику кількість ознак, що характеризують підприємство з різних боків.

Погоджуємось з вченими, які вважають, що юридичні особи повинні визнаватися суб'єктами лише за умови їх створення в певній організаційно-правовій формі, санкціонованій законом, перелік яких має бути вичерпним. Лише ті організації, які створені у передбаченій законом формі, можуть бути визнані юридичними особами. В цьому і полягає її правове значення [551].

Порядок ведення та складання фінансової звітності контролюється в залежності від форми власності підприємства. Наприклад, порядок виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства. Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг),

 

550 Сосновська Г.І. Види та організаційна (організаційно-правова) форма підприємств /
Г.І. Сосновська
// Наукові праці МАУП. - 2010. - № 3(26). - С. 196-200.

551        Яновицька Г.Б. Організаційно-правові форми благодійної' діяльності / Г.Б. Яновицька, М.І. Яговка //
Соц.-ек. проблеми сучас. періоду України. - 2008. - 6 (74). - С. 288-296.передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України [552].

Таким чином, з метою розкриття в подальшому методології відображення в бухгалтерському обліку операцій з пасивами підприємства, а також організаційно-методичних засад економічного аналізу та контролю наявності та руху пасивів підприємства, вважаємо за доцільне зробити це шляхом виявлення певних особливостей на різних видах та організаційно-правових формах підприємств, що передбачені Господарським кодексом України (Додаток С).

Інформація, наведена в Додатку С, свідчить про те, що в Україні існує багато різних видів підприємств, які можна розмежувати за організаційно-правовою формою, кожна з яких буде мати свої специфічні особливості створення та функціонування, в тому числі і організацію та ведення бухгалтерського обліку, зокрема, пасивів. Варто зауважити, що саме поняття "організаційно-правова форма" досить часто застосовується в законодавстві, однак досі не є чітко визначеним. Єдиним нормативним документом, в якому міститься визначення організаційно-правової форми господарювання, є наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої кооперації № 97 від 28.05.2004 року. Цим наказом затверджений Державний класифікатор України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" ДК002:2004 [553], відповідно до якого організаційно-правова форма господарювання - це форма здійснення господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками); режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації); порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків; можливі джерела фінансування діяльності тощо.

На основі аналізу різних наукових підходів до визначення поняття "організаційно-правова форма" О.В. Цюцик зробив висновок про те, що "дана категорія стосується організації діяльності тільки юридичних, а не

 

552 Нападовська Л.В. Управлінський облік [Текст]: монографія / Л.В. Нападовська. - Дніпропетровськ,

5250300. - 450 с.

553 Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої кооперації

№ 97 від 28.05.2004 року.фізичних осіб" [554]. Тобто, фізичні особи - підприємці не є організаційно-правовою формою господарювання через відсутність організаційної єдності. Правильним, на нашу думку, є твердження О.О. Воронюк про те, що "досить складно уявити організаційну єдність в "компанії однієї особи", де один учасник сам собі компаньйон. Крім цього, коли законодавець веде мову про те, що юридичною особою визначається організація, то він має на увазі не будь-яку організацію, а організацію, яка створена в певній організаційно-правовій формі" [555]. Підтвердженням цього є те, що єдиним нормативно-правовим актом, в якому визначається перелік існуючих в Україні організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, є Класифікатор організаційно-правових форм господарювання, у якому не зазначено фізичних осіб-підприємців, серед організаційно-правових форм господарювання. Фізичні особи-підприємці, які виробляють товарну продукцію, є суб'єктами господарювання, але не є організаційно-правовою формою господарювання.

Розглянемо також деякі особливості діяльності державних підприємств, які на відміну від фізичних осіб-підприємців, зазначені в переліку організаційно-правових форм господарювання. Цікавим є те, що більшість приватних та публічних акціонерних товариств, які сьогодні діють в різних сферах господарської діяльності, були утворені в процесі приватизації державних підприємств, адже механізмом перетворення майна державних підприємств в майно недержавних підприємств є приватизація. Важливим при цьому є роздержавлення, відділення капіталу підприємств від капіталу держави [556]. В черговий раз підтверджується думка про те, що кожний суб'єкт господарювання має свій капітал для задоволення його потреб.

Процес перетворення державних підприємств на акціонерні товариства має відмінності порівняно з утворенням нових акціонерних товариств. Такі товариства необхідно відносити до групи корпоративних акціонерних товариств (підприємств корпоративного типу).

 

 

554 Цюцик О.В. Організаційно-правові форми сільськогосподарських товаровиробників /О.В. Цюцик //
Форум права.
- 2010. - № 2. - С. 564-572 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-2/10covfct.pdf.

555 Воронюк О.О. Юридична особа як нормативна конструкція / О.О. Воронюк // Форум права. -
2008. - № 1. - С. 77-85 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-
journals/FP/2008-1/08voojnk.pdf.

556           Основы экономической теории: политэкономический аспект: [ученик] / Отв. ред. Г.Н. Климко. -
[3-е изд., перераб. и доп.]. - К.: Знання-Прес, 2001. - 646 с.
До господарських товариств корпоративного типу відносять акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю (там, де власність відокремлена від управління). Небава М.І. зазначає, що "основними економічними рисами господарських товариств корпоративного типу є:

-    об'єднання капіталів та обмеження економічного ризику для окремих учасників;

-    поєднання різних економічних можливостей - капіталів і вмінь, знань, ідей;

-    розмежування капіталу та економічної діяльності;

-    жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників;

-    обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства" [557, с. 40].

Іншу форму господарювання, яка виникла в результаті приватизації, складають так звані колективні підприємства, які займають не таку значну частку в загальному обсязі приватизованого сектору економіки. Щодо нормативного регулювання діяльності колективних підприємств, то тут виникають деякі розбіжності та неточності. Зокрема, юридично некоректною є норма ст. 63 Господарського кодексу України, у якій серед видів підприємств зазначені підприємства змішаної та колективної форми власності, але таких легальних форм власності у цивільному законодавстві не передбачено.

Специфічні особливості функціонування підприємств різних організаційно-правових форм господарювання обумовлюють склад елементів власного капіталу, вимоги щодо порядку їх формування та руху на окремих підприємствах (табл. 3.6).

За даними табл. 3.6 з'ясовано, що невід'ємною умовою функціонування акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю є статутний капітал, який виступив економічною основою їх фінансово-господарської діяльності. Основною функцією статутного капіталу є забезпечення регулювання відносин власності. Його розмір фіксується в установчих документах і не може бути

 

 

557 Небава М.І. Теорія корпоративного управління: вузлові питання: [навчальний посібник] / М.І. Небава - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 295 с.
меншим за встановлену законодавством величину. Якщо законодавством не передбачається обов'язкова реєстрація вступних внесків засновників статутний капітал на підприємстві може не створюватися.

Складений капітал виконує функції статутного капіталу в повних та командитних товариствах.

Додатковий капітал (від продажу акцій власної емісії) виникає тільки на корпоративних підприємствах і визначається як різниця між продажною вартістю акцій власної емісії та її номінальною вартістю, проте, чіткого порядку формування даного капіталу законодавством не передбачено. Як і не передбачено формування додаткового капіталу (у вигляді додаткових внесків засновників), який виникає на всіх підприємствах за рахунок внесення засновниками   додаткових   внесків   на   добровільних   засадах   з метоюзабезпечення розвитку підприємства. Рішення про додаткові внески приймається загальними зборами колективу. Додаткові внески не збільшують суму статутного капіталу, не порушують співвідношення часток у статутному капіталі і не реєструються в державних органах. До додаткового капіталу включаються інші різноманітні вкладення, які не є зареєстрованими, отриманими в результаті діяльності підприємства і не відносяться до двох попередніх видів додаткового капіталу, наприклад вартість безоплатно отриманого майна, індексації майна, тощо.

Невід'ємним елементом власного капіталу в усіх господарських товариствах згідно з чинним законодавством є наявність резервного капіталу. Господарським кодексом України (ст. 87) передбачено створення резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 15 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку [558].

Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) є чистим фінансовим результатом діяльності підприємства, що залишається після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу, порядок формування та використання якого регламентується лише для господарських товариств.

Вилучений капітал притаманний корпоративним підприємствам. Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції. Акції викуповуються з метою їх наступного анулювання або перепродажу, чи поширення серед інших осіб. Вилучений капітал є фактичною собівартістю викуплених акцій власної емісії. Викуплені акції мають бути реалізованими чи анульованими протягом року. В цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій.

Неоплачений капітал притаманний тим підприємствам, у яких є в наявності статутний, пайовий або складений капітал. Він виникає у зв'язку з тим, що згідно з законодавством підприємство може розпочати свою діяльність маючи в наявності не повністю сформовані розміри вказаних видів капіталу. Цей вид капіталу є сумою боргових вимог до засновників стосовно внесків до статутного (пайового) капіталу.

 

 

558 Закон України "Про господарські товариства" № 1576-12 від 05.11.2008 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1576-12.В організаційному плані базовим елементом економічної системи в будь-якій країні є господарюючий суб'єкт (юридична особа). Залежно від мети створення та особливостей діяльності всі юридичні особи в Україні поділяються на дві великі групи: суб'єкти підприємницької діяльності (прибуткові організації) та неприбуткові організації. Основна мета суб'єкта підприємницької діяльності (прибуткової організації) - отримання прибутку, який в подальшому розподіляється між учасниками. Метою діяльності неприбуткової організації, як правило, є вирішення соціальних проблем, при цьому, якщо підприємство все ж таки отримує прибуток, то він не підлягає розподілу між учасниками, а використовується для досягнення соціальних та інших суспільно корисних цілей.

Галаганов В.А поділяє всі підприємства на комерційні та некомерційні. Комерційні організації можуть створюватися виключно у формах господарських товариств, господарських суспільств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств. Некомерційні організації можуть утворюватися у формах споживчих кооперативів; суспільних і релігійних об'єднань; установ, що фінансуються власником; благодійних фондів і в інших законодавчо дозволених формах [559, с. 28]. Як показує світова практика, в реальній ринковій економіці особлива роль належить комерційним підприємствам, тобто підприємствам, основна мета діяльності яких - отримання прибутку.

Враховуючи те, що сьогодні більшість підприємств в усьому світі створюються з метою одержання прибутку, російські вчені В.В. Ковальов, Віт.В. Ковальов пропонують наступну класифікацію суб'єктів підприємницької діяльності (рис. 3.5).

Слід відмітити, що сьогодні в Україні серед багатьох видів підприємств найбільшу роль в економіці країни відіграють господарські товариства. Незважаючи на те, що питома вага деяких з них в загальній кількості підприємств різних форм власності може бути і незначною, проте вони мають велике значення з точки зору створення національного багатства країни.

 

 

559 Галаганов В.А. Акционерное дело: [учебник] / В.А. Галаганов. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 544 с.Суб'єкти підприємницької діяльності

І

f

Виробничий кооператив        Господарське товариство

АТ

ПТ

ТОВ

 

__ ,        ,         Ж.

тдв


 

_________ Y_______

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі