Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 32

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

Виділивши різні суб'єкти економіки, що беруть участь у господарській діяльності або співпрацюють з підприємством, врахувавши їхні інтереси, спробуємо внести певні коригування до існуючої форми звітності "Баланс" в розділ "Пасив", де відображатимемо групи статей за суб'єктами (табл. 3.18).Така структура пасиву бухгалтерського балансу відображатиме правосуб'єктність, засвідчуватиме право власності та зобов'язання, а тому в найбільшій мірі відповідатиме теорії суспільного договору та агентських відносин. Разом з тим, в кожному з підрозділів пасиву доцільно виокремити статті, які більш детально відображатимуть склад тих чи інших розділів, але їх склад доцільно визначати за умови більш детального дослідження відносин між цими суб'єктами та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку для підприємств, установ, організацій. Отже, бухгалтерський баланс, як основна форма звітності, повинен містити інформацію, яка б задовольняла інтереси не лише самого підприємства, але й інших суб'єктів економіки, які співпрацюють з ним у процесі здійснення господарської діяльності.

 

 

 

Висновки до 3-го розділу

 

Дослідивши питання бухгалтерського відображення пасивів на стадіях розвитку підприємства, можна зробити наступні висновки:

1. Постійні зміни законодавства України в частині регулювання питань організації та ведення бухгалтерського обліку призводять до зростання кількості судових спорів з приводу неузгодженості дій підприємства з різними суб'єктами економіки при передачі прав власності на певну частку активів, натомість регламентування пасивів обмежується лише визначенням загальних положень формування та відображення на рахунках обліку окремих його складових. Удосконалення законодавчої базибухгалтерського обліку пасивів сприятиме належному рівню врегулювання господарських відносин підприємства з іншими суб'єктами, створить відповідні умови для якомога ефективнішого процесу управління пасивами, їх руху між власниками підприємства, його працівниками та іншими суб'єктами. Чітке визначення загальних положень бухгалтерського обліку пасивів в обліковій політиці підприємства, а також контроль за їх дотриманням сприятиме удосконаленню механізму здійснення цілої низки заходів щодо ефективної співпраці між різними суб'єктами як всередині підприємства, так і за його межами.

Законодавче регулювання бухгалтерського обліку пасивів як на державному рівні, так і на рівні підприємства створить необхідні для управлінського персоналу умови ухвалення виважених рішень щодо управління ними. Таким чином, облік виконуватиме основні функції, покладені на нього, забезпечуючи при цьому захист інтересів власника шляхом визначення пріоритетних статей для виплати та контролю за їх здійсненням з метою уникнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань підприємства.

2.    Сьогодні в Україні спостерігається виникнення та поширення нових для нашої країни організаційно-правових форм господарювання, зміна апарату управління підприємствами, чітке розмежування функцій власників підприємства та найвищої ланки управлінського персоналу. Оскільки кожна з організаційно-правових форм господарювання підприємств має певні особливості в структурі капіталу, різні можливості і вартість його фінансування, умови оподаткування, умови виходу на ринок капіталів, кожне підприємство має враховувати створені для нього умови господарювання. Реалізацією ідей найефективнішого управління підприємством з врахуванням теперішніх складних умов може бути створення нової моделі пасиву для управління його складовими, оскільки сучасний етап розвитку економіки вимагає нових підходів, систематизації та обробки облікової інформації.

Кожне явище у своєму розвитку підпорядковується певним циклічним законам, не винятком з цього є діяльність підприємства. Особливістю  життєвого  циклу  підприємства  є  проходження чотирьохосновних стадій свого розвитку, а саме: зародження, зростання, стабілізації, спаду. Кожна з цих стадій характеризується різним співвідношенням пасивів. Їх аналіз з урахуванням стадій життєвого циклу за сучасної структури показав пряму залежність між фінансовим станом підприємства та питомою вагою власного капіталу в структурі пасивів. Проте таке співвідношення показує дві протилежні ситуації фінансового стану підприємства, тоді як воно зацікавлене в якомога тривалішому збереженні своїх позицій на стадії зростання та стабілізації. Досягненню такого результату в управлінні підприємством сприятиме більш глибокий аналіз структури пасивів на цих стадіях, особливо в частині поточних та довгострокових зобов'язань. Як наслідок, в основу такого аналізу повинна бути покладена нова ознака.

4. Постіндустріальний етап розвитку цивілізації характеризується інституційними змінами, де збільшується кількість економічно активних суб'єктів. В основі нових поглядів на процес взаємодії підприємства з іншими суб'єктами стоїть людина як власник, менеджер, працівник та просто член суспільства. У зв'язку з цим більш глибокого дослідження потребують результати співпраці підприємства з різними суб'єктами економічних відносин. Виявлення наслідків такої співпраці може забезпечити нова структура балансу, побудована за ознакою належності активів тому чи іншому суб'єкту економічних відносин, що забезпечить аналіз їх взаємодії з підприємством на різних стадіях життєвого циклу.РОЗДІЛ 4

 

МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ ПАСИВІВ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ ПІДПРИЄМСТВ ДО СТІЙКОГО РОЗВИТКУ

 

 

 

Кожна справа має властиві їй особливості, до яких і має бути приурочений спосіб ведення запису.

Драппала Т. [621, с. 294]

 

4.1. Основні напрями удосконалення обліку власного капіталу та відображення його у звітності

 

 

Друга промислова революція, збільшення масштабів виробництва, географічна експансія, швидкий ріст промисловості та інші фактори призвели до потреби залучення зовнішнього капіталу. Для створення потужного великомасштабного підприємства необхідним стало об'єднання капіталів декількох осіб, а також залучення зовнішніх джерел фінансування. Разом з цим виникає потреба у розподілі функцій власників капіталу та функцій управління ним, при чому в умовах різних організаційно-правових форм товариств.

Дослідження в попередніх розділах сутності капіталу та його класифікації за різними ознаками дозволило виявити більше дев'яносто видів капіталу. Проте не всі з них є об'єктами бухгалтерського обліку, а деякі, наприклад, статутний капітал, який є елементом власного капіталу, мають безліч назв-аналогів у вітчизняній та зарубіжній літературі, що ускладнює їх теоретичне розуміння та практичне застосування у бухгалтерському обліку.

621 Драппала Т. Призвание бухгалтера / Т. Драппала // Счетоводство. - 1895. - № 21. - с. 294.


Вивченням проблем різних видів, форм та класифікації капіталу займаються вчені та науковці різних країн: Ю.А. Абаєв, Ф.Ф. Бутинець, І.П. Комісарова, І.В. Малишев, М.Ю. Мєдвєдєв, Е. Райс, І.Й. Яремко, С. Коротаєв та ін. До того ж трактування понять капіталу, різних його видівта форм наводиться у фінансових та бухгалтерських словниках, зокрема, під редакцією А.А. Благодатіна, А.Г. Загороднього, Г.Л. Вознюк, Л.Ш. Лозовського, С.В. Момерного, Г.О. Партина, Б.А. Райзберга та ін. Вченими та науковцями зроблено вагомий внесок у вирішення зазначеної проблеми, створено чимало різних підходів до визначення сутності того чи іншого виду капіталу.

Проф. В.В. Сопко зазначає, що "загальна структура власного капіталу складається з таких складових частин:

1.   Капітал власників - сума капіталу, внесеного засновниками. Ця сума складається з двох частин:

 

-    реєстрований - сума власного капіталу згідно з установчими документами за винятком неоплаченого та вилученого капіталу.

-    нереєстрований - тобто додатково вкладений засновниками -результат від продажу акцій власної емісії або додаткові внески засновників на збільшення реєстрованого капіталу підприємства після прийняття рішення про таке збільшення, але до проведення державної реєстрації цих змін тощо.

2.   Капітал, створений у процесі діяльності - тобто отриманий у результаті діяльності суб'єкта (окрім результату від продажу акцій власної емісії), - це сума резервного капіталу та нерозподіленого прибутку (або мінус непокриті збитки).

3.   Інший додатковий не вкладений власниками - формується за рахунок безоплатно отриманого майна, індексації майна тощо" [622, с. 56].

Дійсно, такі види капіталу існують, але при побудові класифікації пасивних рахунків слід враховувати основні вимоги що висуваються в цілому до класифікації. Вважаємо, що в запропонованій автором класифікації власного капіталу є суперечності в частині того, що саме береться за основу для класифікації (табл. 4.1).

622 Сопко В.В. Бухгалтерський облік капіталу підприємства (власності, пасивів): [навч. посібник] /
В.В. Сопко - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 312 с.

623 Попова Р.Г. Финансы предприятий / Р.Г. Попова, И.Н. Самонова, И.И. Добросердова. - СПб.:

Питер, 2002. - 224 с.


Без ознаки власний капітал на статутний (складений), додатковий, резервний капітали, а також на нерозподілений прибуток і інші резерви поділяють Р.Г. Попова, І.Н. Самонова, І.І. Добросєрдова [623, с. 66].Є автори, які намагаються згрупувати рахунки власного капіталу не наводячи класифікаційної ознаки, проте розмежовуючи рахунки на ті, що утворюють власний капітал і рахунки та на ті, що зменшують його розмір. Так, до елементів, які утворюють власний капітал, включаються: статутний капітал; додатковий капітал; резерви; нерозподілений прибуток та неосновний капітал [625, с. 189], а до елементів, що знижують величину власного капіталу, належать: неоплачений капітал; вилучений капітал; непокритий збиток; використаний прибуток звітного року. [626, с. 189-190]. З таким підходом можна погодитись, але слід враховувати, що кожен рахунок бухгалтерського обліку має дебет і кредит, а це означає, що в кожного із перерахованих рахунків може бути як збільшення, так і зменшення капіталу.

624 Сопко В.В. Бухгалтерський облік капіталу підприємства (власності, пасивів): [навч. посібник] /
В.В. Сопко К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 312 с.

625 Финансовый учет: [учебник] / Коллектив авторов: [координатор — А. Недерица]. — Кишинев:
АСАР, 2000. — 480 с.

626 Финансовый учет: [учебник] / Коллектив авторов: [координатор — А. Недерица]. — Кишинев:

АСАР, 2000. — 480 с.


Мета дослідження полягає у тому, щоб на підставі вивчення еволюції поняття "власний капітал" визначити причини виникнення різних його назв та здійснити порівняння вітчизняної назви "статутний капітал" із назвамикапіталу в зарубіжних країнах задля розкриття проблем класифікації видів капіталу у науковій літературі.

Рахунок власного капіталу в систему рахунків бухгалтерського обліку було введено ще у XIV ст. Він створений за часів виникнення подвійного запису для відображення взаємних прав та обов'язків, оскільки кожна господарська операція розглядалась як юридичний акт, в якому одночасно один суб'єкт щось отримує, а інший щось віддає [627, с. 4-5]. Згодом із розвитком суспільно-виробничих відносин почали виникати й інші назви капіталу, що зумовлено впливом наступних факторів: розвитком приватної власності на майно; розвитком різних організаційно-правових форм власності підприємств; втручанням держави у господарську діяльність; потребою в інформуванні власників; виникненням корпоративного права.

На нашу думку, виникнення назви стартового (початкового) капіталу спричинено необхідністю інформування власників підприємства про ефективність його роботи як основоположної (вихідної) величини. Наприклад, для розуміння того, як працює підприємство і чи доцільно взагалі працювати, власнику слід порівняти поточні показники з вихідними (початковими). Капітал, у початковій його вартості, став називатися початковим або стартовим. Проте зміна розміру стартового капіталу не обов'язково вказує на результати діяльності підприємства, адже змінитися він може внаслідок додаткової емісії акцій або додаткових внесків засновників, безоплатного отримання активу, отримання прибутку або збитку як фінансового результату, вилучення частини майна, залучення "чужого" капіталу тощо. Тому цілком логічним є інтерес власника до причин зміни цього капіталу (рис. 4.1).
Малышев И.В. Теория двойственности отражения хозяйственных активов в бухгалтерском учете / И.В. Малышев — М.: Статистика, 1971. — 113 с.


ПрибутокЗа статтею "Статутний капітал" відображається сума коштів, виділена власниками підприємства для здійснення господарської діяльності. Дані засоби відповідно до положень Господарського кодексу Російської Федерації мають різні назви залежно від організаційно-правової форми підприємства. Оскільки господарські товариства не мають у складі засновницьких документів статуту, у них вищезгадані засоби називаються "складський капітал". Всі інші підприємства мають статут, в якому вказується величина засобів, виділених власниками, тому в назві цього джерела (окрім виробничих кооперативів, де він називається "Пайові внески") фігурує слово "статутний". Проте державні і муніципальні унітарні підприємства не наділені правом власності на ці засоби, що належать їм на праві господарського ведення або оперативного управління (власником засобів є державні органи або органи місцевого самоврядування), тому дане джерело засобів називається "Статутний фонд". Джерело засобів відображає в рядку 410 балансу, має одну з наступних назв: складський капітал (господарські товариства); статутний фонд (державні і муніципальні та унітарні підприємства); пайові внески (виробничі кооперативи); статутний капітал (всі інші підприємства) [628, с. 65].

Згодом, в результаті розвитку права втручання держави у господарську діяльність та у зв'язку з необхідністю реєстрації вартості початкового капіталу у державних органах, його закріплення у відповідних документах зумовило виникнення такої назви як статутний (засновницький) капітал, декларований. Внаслідок можливості внесення частинами статутного капіталу з'явилися такі назви як оплачений та неоплачений. Трансформацію даних назв схематично відображено на рис. 4.2, при цьому акціонерне товариство використовується як зразок однієї з організаційно-правових форм власності підприємства.

628 Ковалев В.В. Как читать баланс / В.В. Ковалев, В.В. Патров; [3-е изд., перераб. и доп.]. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 448 с.


Аналізуючи наведену на рис. 4.2 інформацію, виявлено взаємозамінні назви статутного капіталу та прослідковано його розвиток від первісної назви "власний". Таким чином, до виникнення необхідності у залученні зовнішніх джерел фінансування весь капітал, що використовувався у господарській діяльності був власним. Пізніше, із розвитком договірних відносин, для відкриття власної справи потрібні були додаткові кошти, капітал, що використовувався для цієї мети складався з власного і залученого — саме він став називатися початковим або стартовим.Акціонерний капітал

Дозволений капітал
Оголошений

капітал
            t          Рис. 4.2. Еволюція власного капіталу

Цілком ймовірно, що в процесі ведення спільної діяльності виникають проблеми з розподілом отриманого прибутку та з розподілом майна при бажанні одного з учасників припинити свою діяльність у складі спільного підприємства, що і призвело до виникнення потреби у захисті інтересів прав власності на державному рівні та врегулюванні таких відносин за допомогою юрисдикції. Так, стартовий або початковий капітал почав зазначатися в установчих документах - в статуті, з чітким визначенням частки участі в господарській діяльності кожного із засновників (учасників). Отже, остання назва капіталу трансформувалась у засновницький або статутний. На підставі джерел [629, 630] досліджено найменування одного й того ж об'єкту бухгалтерського обліку в різних країнах (табл. 4.2).

Таблиця 4.2. Дефініції назви "статутний капітал " в різних країнах

 

з/п
_3_


5


6


7_


81 РосіяБілорусь Україна



має варіації в інших країнах, хоча, по-суті, мова ведеться про капітал, що вказаний в установчих документах та належить власникам. Для більш наочного відображення проблеми щодо існування різних назв статутного капіталу необхідно розглянути їх сутність (табл. 4.3).637           Благодатин А.А. Финансовый словарь - Т. VI. / А.А. Благодатин, Л.Ш. Лозовский, Б.А. Райзберг
- М.: ИНФРА-М, 2006. - 378 с.

638 Мочерний С.В. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 1 / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна,
О.А. Устенко, С.І. Юрій; за
ред. С.В. Мочерного - Львів: Світ, 2005. - 616 с.

639 Энтони Р. Разоблачение тайн бухгалтерского учета. Как разобраться в бухгалтерской отчетности
и в финансовом анализе / Р. Энтони; пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2006. - 352 с.

640 Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник / А.Г. Загородній, Л.Г. Вознюк - Львів:
"Львівська політехніка",
2005. - 714 с.

641 Загородній А.Г. Облік і аудит: [термінологічний словник] / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк,
Г.О. Партин. - Львів: Центр Європи, 2002. - 671 с.

642 Энтони Р. Разоблачение тайн бухгалтерского учета. Как разобраться в бухгалтерской отчетности
и в финансовом анализе / Р. Энтони; пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2006. - 352 с.



Наведена в табл. 4.3 інформація свідчить про те, що існують різні дефініції практично одного й того ж виду капіталу, розмежування назв якого зумовлене різними факторами. Їх існування зовсім не безпідставне і має право на визнання, проте для цілей бухгалтерського обліку така кількість назв не потрібна, оскільки вона вноситиме невизначеність та плутанину в обліковий процес. В плані рахунків бухгалтерського обліку для українських підприємств у класі четвертому "Власний капітал" виділено статутний капітал, пайовий капітал, резервний та додатковий капітали. Проте у процесі дослідження виявлено, що у формі звіту № 1 "Баланс" у рядках статутний та пайовийкапітал знаходить своє відображення один і той же показник, але в умовах різних організаційно-правових форм підприємств (такої ж думки В.А. Кулик [643, с.111]). В цих рядках зазначається вартість внесків власників (учасників), що відповідає установчим документам цих підприємств. В такому разі, допустимим є виключення одного з вищезгаданих рахунків з фінансової звітності та плану рахунків бухгалтерського обліку, оскільки одночасне їх застосування неможливе на одному підприємстві і застосування одного автоматично виключає застосування іншого. Натомість пропонуємо використовувати назву "Установчий капітал", яка, на нашу думку, найоптимальніше підходить для відображення даного об'єкту бухгалтерського обліку, а також повністю задовольняє потреби суб'єктів фінансової звітності. Разом з тим, хотілося б зазначити, що згідно Господарського кодексу України склад установчих документів для окремих видів господарських товариств є різним. Акціонерні товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту; повне та командитне товариства - на підставі установчого договору. За даними табл. 4.2 привертає увагу підхід, який застосовується в Азербайджані, де в плані рахунків по аналітиці розділені такі види капіталу як "Номінальний (статутний) капітал" і "Сплачений номінальний (статутний) капітал". На основі вищезазначеного базується пропозиція щодо обрання назви "установчий" капітал, яка поєднуватиме різні організаційно-правові форми підприємств у частині засновницьких документів, та пропозиція щодо введення аналітичного рахунку "Номінальний капітал", на якому слід відображати зареєстровану суму установчого капіталу. А за умови, що всі засновники внесли свою частку повністю, розмір номінального капіталу буде дорівнювати розміру установчого капіталу.

643 Кулик В.А. Бухгалтерський баланс: минуле, сучасне, майбутнє: [монографія] / В.А. Кулик. - Полтава: РВВ ПУЕТ, 2011. - 186 с.


Сьогодні на практиці з усіх вказаних на рис. 4.2 капіталів у бухгалтерському обліку знаходять своє відображення лише статутний капітал та неоплачений. Очевидно, що статутний капітал складається з номінального, оплаченого та неоплаченого, адже згідно з Господарським кодексом України визначений в статуті розмір статутного капіталу може формуватися протягом першого року з дня створення підприємства. На етапі створення товариства власники (учасники) можуть здійснювати внески урозмірі не менше 50 %, таким чином, та частина, яку вони фактично внесли й буде називатися оплаченим капіталом, решта - неоплаченим. Оплачений капітал визначається шляхом віднімання неоплаченого капіталу (контрпасивного рахунку 46) від загальної суми власного капіталу, у зв'язку з цим вважаємо, що він є складовою частиною статутного капіталу (який як запропоновано вище слід називати установчим капіталом), а тому повинен відображатися на аналітичних рахунках за аналітикою (табл. 4.4).

Відображення оплаченого капіталу у звітності підприємств надасть можливість користувачам фінансової звітності виявити за рахунок якої частини внесків функціонує підприємство на конкретний період, що дозволить оцінити ефективність його діяльності. Така дія, в свою чергу, може визначити необхідність здійснення іншої частини внесків, адже згідно з ст. 144 Цивільного кодексу України якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, визначення порядку перерозподілу часток у статутному

капіталі;    зменшення    статутного    капіталу    та    визначення порядку

644

перерозподілу часток у статутному капіталі; ліквідацію товариства [ ]. Тому в результаті оцінки діяльності товариства за рахунок здійснених внесків (оплаченого капіталу) власники зможуть прийняти рішення щодо зменшення розміру статутного капіталу або ліквідацію підприємства.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі