Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

На сьогодні поняття "стійкі пасиви" є маловживаним і розглядається, зокрема, при здійсненні досліджень у частині деталізації складових пасивів. Однак, процес вивчення саме цієї складової поступово набуває все більшої актуальності, у зв'язку з тим, що вчасно отримана та правильно використана інформація про наявність та обсяг стійких пасивів на підприємстві надає можливість маніпулювати розміром фінансового результату.

Значення та роль стійких пасивів в управлінні джерелами формування активів підприємства відмічають вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема, Є.Л. Бурдакова, Д.А. Панков, Т.П. Макаровська, А.М. Поддєрьогін, П.С. Рогожин, Я.В. Соколов, Н.Г. Ткаченко, Ф.Я. Успенський, К.Д. Волков, В.П. Шило, С.О. Щенков та ін. Відмітимо, що проблемам дослідження і теоретичному обґрунтуванню сутності та видів стійких пасивів присвячена незначна кількість праць, до того ж не розглядається їх зв'язок із системою бухгалтерського обліку, що є негативним фактором, адже саме такий взаємозв'язок забезпечить можливість здійснення контролю наявними на підприємстві стійкими пасивами.

Беззаперечно вважається, що стійкі пасиви слід відносити до коштів прирівняних до власних, однак чому саме так, дізнаємося розглянувши їх сутність.

Позиції вчених та науковців щодо сутності стійких пасивів є подібними, проте не ідентичними, про що свідчать дані табл. 4.10.
Аналізуючи інформацію наведену в табл. 4.10, виявлено, що сутність стійких (сталих) пасивів вчені та науковці розглядають з двох позицій:

-    стійкі пасиви - кошти, які знаходяться в господарському обороті підприємства, використовуються ним, проте йому не належать (К.Д. Волков, Т.П. Макаровська, П.С. Рогожин, Н.Г. Ткаченко, Ф.Я. Успенський);

-    стійкі пасиви - постійна кредиторська заборгованість (А.М. Поддєрьогін, А.М. Прохоров, В.П. Шило, С.О. Щенков).

Зосереджуємо увагу на цьому моменті з метою усунення можливості виникнення плутанини, адже попри двобічному розгляд сутності об'єкту дослідження, під стійкими пасивами вчені та науковці розуміють одне й те ж явище, оскільки джерелом виникнення коштів, які використовуються підприємством, але йому не належать, є постійна кредиторська заборгованість (нарахована, але не виплачена), яка прирівнюється до власних засобів.

Таким чином, єдиним критерієм виникнення дискусій при наданні відповіді на питання: що необхідно розуміти під сутністю стійких пасивів, -є варіювання у підходах до їх складових. Тому виникає необхідність у дослідженні пропозицій вчених та науковців щодо елементів структури стійких пасивів (табл. 4.11).

711 Щенков С.А.   Бухгалтерский   баланс   промышленного   предприятия.   /   С.А. Щенков -

М.: Госфиниздат, 1963 - 223 с.


Табл. 4.11 побудована за принципом групування складових стійких пасивів, які були виявлені під час дослідження праць вчених та науковців. Деякі складові підлягають уточненню та деталізації. Так, наприклад, до складової резервів майбутніх виплат та платежів пропонується включати резерв нагородження за вислугу років та резерв майбутніх виплат заробітних плат за час чергових відпусток. Однак, С.О. Щенков [711, с.15] пропонує не включати до складової резервів майбутніх виплат та платежів, які формують стійкі пасиви, винагороду за вислугу років, а розглядає її як окрему складову. Також бачимо, що до складових стійких пасивів включають кошти амортизаційного фонду, які спрямовані на утворення виробничих запасів для капітального ремонту, однак зараз амортизаційний фонд на підприємствах не створюється, відповідно, такої складової не буде, її можна перейменувати на складову - амортизаційні відрахування.
Більшість науковців та вчених, відносять до складу стійких пасивів резерви майбутніх виплат і платежів. Стійкими пасивами є також постійна заборгованість перед кредиторами з оплати продукції часткової готовності, що є джерелом фінансування витрат в незавершене виробництво на підприємствах з тривалим виробничим циклом, тобто заборгованість з часткової оплати замовлень, постійна перехідна (мінімальна) кредиторська заборгованість постачальникам за невідфактурованими поставками і акцептованими розрахунковими документами, термін сплати яких не настав. Зауважимо, що заборгованість замовникам з часткової оплати замовлень притаманна зокрема галузям з довгостроковим циклом виробництва і входить до складу стійких пасивів [722, с. 385].

Таким чином, стійкі пасиви - це постійна кредиторська заборгованість (перехідна заборгованість по заробітній платі та заборгованість по відрахуванням; резерви майбутніх виплат і платежів; інші фонди спеціального призначення; постійна заборгованість перед постачальниками

 

722 Большая Советская Энциклопедия, в 30 томах; Т 27. - изд. 3-е [гл. ред. А.М. Прохоров]. -М.: "Советская Энциклопедия", 1973. - 237 с.та ін.), що утворює тимчасово вільні кошти, які знаходяться на підприємстві та підлягають використанню, однак, юридично йому не належать.

Стійкі пасиви прирівнюють до власних у зв'язку з тим, що в певний період (до погашення заборгованості чи використання резерву) отримані кошти знаходяться у розпорядженні підприємства, вони можуть використовуватись, накопичуватись, однак власними їх назвати не можна, адже підприємство не має юридичного права на них.

Розглянемо утворення стійких пасивів на підприємстві на прикладі: припустимо, що 2 вересня до каси ТзОВ "Мрія" надійшли грошові кошти для виплати авансу працівникам адміністрації у розмірі 10 000,00 грн. Аванс підлягає виплаті 15 вересня. Оскільки кошти на підприємство надійшли 2 вересня, а дата виплати авансу 15 вересня, то 13 днів на підприємстві будуть знаходитися кошти, які мають цільове призначення, але до терміну його настання є вільними, а тому, при прийнятті правильного управлінського рішення можуть використовуватись у інших потребах підприємства. До того ж, другою складовою стійких пасивів у даній ситуації будуть нарахування, за умови загальної ставки 37,76%, вартість яких складатиме 3 776,00 грн. Таким чином, у період з 2 по 15 вересня (13 днів) на ТзОВ "Мрія" знаходяться стійкі пасиви у розмірі 13 776,00.

За умови щомісячної виплати авансу 15 числа, на підприємстві виникатимуть так звані постійні стійкі пасиви, використання яких підлягає попередньому плануванню. До того ж, при виплаті другої частини заробітної плати в кінці місяця також виникатимуть постійні стійкі пасиви за аналогічним механізмом.

Поділяємо точку зору В.П. Шило, що "чим більше розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона виплачується, тим більше засобів підприємство може використовувати в господарському обороті" [723].

Непередбачуваним є виникнення стійких пасивів за іншими структурними елементами стійких пасивів (окрім резервів і фондів), у більшості випадках їх неможливо спрогнозувати (зокрема від короткострокової заборгованості), адже їх виникнення залежить не лише від внутрішніх розрахунків, а від взаємовідносин з іншими господарюючими суб'єктами.

 

723 Шило В.П. Фінанси підприємств (за модульною системою навчання): [теоретично-практичний посібник] / В.П. Шило, С.Б. Ільіна, С.С. Доровська, В.В. Барабанова. - Київ: ВД "Професіонал", 2006. - 288 с.Буряк І.О. вважає, що стійкі пасиви не мають ні класифікації, ні видів, ні ознак [724]. Однак ми не погоджуємося з такою думкою і пропонуємо здійснювати поділ стійких пасивів за класифікаційною ознакою - за раптовістю виникнення - на два види: постійні (заплановані, передбачувані) та раптові (непередбачувані) (рис. 4.8), які віднайшли своє обґрунтування при розгляді вищенаведеного прикладу. Такий поділ впливає на можливість прийняття управлінських рішень щодо використання стійких пасивів та планування розміру отримання додаткових коштів, від використання залучених коштів.

До постійних стійких пасивів пропонуємо включати:

-    мінімальну заробітну плату та нарахування, від моменту надходження коштів до каси у встановлені строки до моменту виплати їх на чітко визначену дату;

-    кошти резервів і фондів до настання строку їх цільового використання.

До раптових стійких пасивів пропонуємо включати:

-    заборгованість перед постачальниками (зокрема, короткострокову) з оплати продукції часткової готовності та за невідфактурованими поставками і акцептованими розрахунковими документами, термін сплати яких не настав;

-    заборгованість по заробітній платі і нарахуванням, ту, яка не відноситься до постійної;

-    аванси та передплати;

-    завдаток за тару.

Амортизаційні відрахування, на наш погляд, доцільно відносити до постійних.

Пропонуємо поділ стійких пасивів ще за однією класифікаційною ознакою - за ступенем використання на: активні та пасивні (рис. 1). Такий поділ зумовлений тим, що не всі суб'єкти господарювання використовують стійкі пасиви. Таким чином, є два варіанти: на одних підприємствах приймається рішення використовувати постійні та раптові стійкі пасиви, покращуючи власне фінансове становище за рахунок використання позикових коштів, такі стійкі пасиви, тобто ті, що використовуються пропонуємо називати - активні стійкі пасиви. Інші

 

724 Бурак І.О. Класифікація зобов'язань як важлива складова управління підприємством / І.О. Буряк // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. - 2010. - № 3. - С. 297-300.суб'єкти, не використовують стійкі пасиви, зокрема постійні, чекаючи терміну їх виплати за цільовим призначенням, такі стійкі пасиви пропонуємо називати пасивними.

Таким чином, розуміємо, що стійкі пасиви мають структуру, види та певні особливості.

Бланк І.О. під стійкими пасивами розуміє внутрішню кредиторську заборгованість та виділяє такі особливості [725]:

1)   внутрішня кредиторська заборгованість є для підприємства безкоштовним джерелом використовуваних позикових засобів;

2)   розмір внутрішньої кредиторської заборгованості, виражений у днях її обороту, впливає на тривалість фінансового циклу підприємства;

3)   сума сформованої підприємством внутрішньої кредиторської заборгованості знаходиться в прямій залежності від обсягу господарської діяльності підприємства, у першу чергу - від обсягу виробництва й реалізації продукції;

4)   прогнозований розмір внутрішньої кредиторської заборгованості по більшості видів носить лише оцінний характер;

5)   розмір внутрішньої кредиторської заборгованості по окремих її видах і по підприємству в цілому залежить від періодичності виплат (погашення зобов'язань) нарахованих засобів.

Погоджуємося з думкою І.О. Бланка щодо особливостей, характерних стійким пасивам. Важливою особливістю стійких пасивів є безкоштовність використання, адже вчасне прийняття оптимального управлінського рішення щодо використання тимчасово вільних коштів сприятиме можливості примноження грошових коштів підприємства.

Розглянемо детальніше можливості використання стійких пасивів. Шляхів використання стійких пасивів є багато, вони залежать від напряму діяльності підприємства. Однак всі шляхи використання стійких пасивів можна розподілити на дві групи: ті, що сприяють отриманню додаткового прибутку та ті, які забезпечують функціонування підприємства, проте на розмір прибутку не впливають (рис. 4.8).

 

 

725 Бланк И.А. Концептуальные основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. - К.: Эльга; Ника-центр, 2003. - 447 с.
___________________ Сприяють задоволенню поточних потреб_________________________________

____  В залежності від напряму діяльності

підприємства за потребами підприємства

 

і____          Покриття інших заборгованостей за

рахунок тимчасово вільних коштів

 

              Сприяють збільшенню прибутку підприємства

 

1            Вкладання на різні види депозиту

Рис. 4.8. Класифікація стійких пасивів (пропозиція автора) Однак, для вдалого оперування стійкими пасивами необхідно володіти повною інформацією про їх виникнення та рух. В бухгалтерському обліку підсумковим джерелом надходження інформації є фінансова звітність, проте, в жодній діючій формі звітності, інформація про стійкі пасиви у чистому вигляді не відображається, але це не означає, що її немає, адже вона подається в загальній вартості заборгованостей та резервів, а тому унеможливлює процес здійснення контролю над стійкими пасивами.

Для суб'єктів господарювання України відображення у звітності стійких пасивів допоможе виявити тенденцію їх виникнення, використання, що сприятиме подальшому прогнозуванню їх формування та ефективності використання, а також полегшить процес контролю наявних заборгованостей, яка, як свідчать дані табл. 4.12, є значною.Таблиця 4.12. Заборгованість по заробітній платі в Україні станом на 1 травня 2012 р. [726]

Стійкі пасиви                  Z,     Z.                \     Розмір     \ Розмір

І                І------------------- ■                      І    <ЛПЛП7 VM          I       J          I J

податку з фізичних

осіб, млн. грн*

Наведені в табл. 4.12 статистичні дані свідчать про те, що станом на 1 травня по всій Україні розмір заборгованості в частині заробітної плати становив 5138,4 млн. грн., в частині заборгованості за нарахуваннями 1585,8 млн. грн. (сума приблизна, адже сума нарахувань залежить від коефіцієнту, який застосовує підприємство). Можна припустити, що всі ці суми є стійкими пасивами, адже за нормальних умов функціонування підприємства кожен працівник виконує певний обсяг робіт, який у сукупності сприяє створенню продукції (наданню послуг), яка реалізується і, відповідно, забезпечує підприємство коштами для виплати заробітної плати, яку роботодавці за невідомих причин не виплачують. Саме відображення інформації про використання коштів, джерелом яких є заборгованість перед працівниками і відповідно бюджетом, надало б можливість виявити причину таких невиплат і вигоду підприємства. Це стосуються всіх складових стійких пасивів. Однак може бути таке, що на підприємстві насправді не має коштів для виплати заробітної плати, іншої кредиторської заборгованості, виплат по резервам, така заборгованість не буде вважатися стійкими пасивами.

Таким чином, заборговані працівникам та перед бюджетом кошти використовуються або можуть використовуватись на підприємстві не за призначенням. На жаль, їх рух не відображається у звітності, а тому не відомо чи є ця заборгованість стійкими пасивами, які передбачають використання тимчасово вільних коштів, чи це незаконне використання коштів сумлінно зароблених працівниками, чи підприємство і справді немає

 

 

726 Всеукраїнський конгрес профспілок [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.uacongres.org/index.php?option= com_content&view=article&id=555:2012-06-11-15-18-32&catid=4:2010-12-17-13-55-34&Itemid=2.можливості погасити заборгованість. Тому, вважаємо за необхідне відображення процесу формування та руху стійких пасивів на рівні підприємства (внутрішня звітність), а в подальшому шляхом внесення змін до затверджених форм фінансової звітності, як це було у Радянському Союзі.

Раніше, затверджена Міністерством фінансів СРСР, форма балансу передбачала детальне відображення стійких пасивів у частині пасивів Розділу А, група VII. У розділі А пасиву балансу відображалися довгострокові кредити Держбанку та постійна кредиторська заборгованість, яка в межах, передбачених фінансовим планом, прирівнюється до власних оборотних засобів [727, с. 11]. Таким чином, у звітності відображались такі складові стійких пасивів:

-    заборгованість по заробітній платі і відрахуванням на соціальне страхування;

-    резерв на покриття майбутніх платежів;

-    винагорода за вислугу років;

-    кредитори по оплаті продукції часткової готовності;

-    покупці по завдаткам за тару;

-    засоби, вилучені у зв'язку з кредитуванням по обороту;

-    інші стійкі пасиви [728,с. 15].

Починаючи з 1962 року до складу стійких пасивів почали відносити засоби амортизаційного фонду, витрачені на створення виробничих запасів, необхідних для капітального ремонту, - запасних частин, змінних вузлів та деталей.

При встановленні розміру власних оборотних джерел (засобів) прирівняна до них кредиторська заборгованість враховувалась незалежно від її фактичного стану, а в розмірах передбачених фінансовим планом, тобто в тій сумі, що підприємство володіє та розпоряджається протягом всього плануючого періоду. Щенков С.О [729, с. 25-26] зазначив, що на дату складання балансу кредиторська заборгованість перевищує норматив стійких пасивів. Проте, це перевищення не можна відносити до власних оборотних засобів, оскільки воно727        Щенков С.А.
М.: Госфиниздат,

728 Щенков С.А.

М.: Госфиниздат,

729 Щенков С.А.

М.: Госфиниздат,

Бухгалтерский 1963 - 223 с. Бухгалтерский 1963 - 223 с. Бухгалтерский 1963 - 223 с.


баланс промышленного предприятия / С.А. Щенков. баланс промышленного предприятия / С.А. Щенков. баланс   промышленного   предприятия   /   С.А. Щенков.має тимчасовий характер. Тому, в Розділі А відображався лише норматив стійких пасивів, а залишки підлягали відображенню в Розділі В [730, с. 23]. На промислових підприємствах, у фінансових організаціях і статистичних управліннях стійкі пасиви враховувались в сумі нормативу навіть тоді, коли були нижчі останнього[731, с. 23].

Лазарович Г.С, К.К. Яковлев, К.І. Шелепков зазначають, що в групі А пасиву балансу, джерела власних та прирівняних до них засобів, окрім власних джерел засобів, наводились показники фінансового плану про суму стійких пасивів зарахованих в покриття нормативу. Така побудова балансу дозволяла не створюючи спеціальні аналітичні таблиці за даними балансу виявити стан оборотних засобів, правильність використання їх за цільовим призначенням і платоспроможність підприємства[732, с. 481].

Таким чином, раніше у формі 1 "Баланс" наводилась інформація про суму стійких пасивів на початок і на кінець року та окремо деталізувалась вартість стійких пасивів в покриття нормативів на початок і кінець року [733].

Рогожин П.С., зазначив, що сума стійких пасивів збільшується зі збільшенням обсягів виробництва. За їх рахунок формуються оборотні засоби у межах нормативу [734, с. 167]. Відповідно, розрахунок та розмір нормативу стійких пасивів додавався до звітності у вигляді довідки [735, с. 23]. Рогожин П.С. пропонує розраховувати розмір приросту стійких пасивів за способом, відображеним в табл. 4.13.

Зазначимо, що пропозиція П.С. Рогожина заслуговує на увагу, але потребує уточнення. Зауважимо, що автор розглядав розрахунок стійких пасивів на прикладі будівельних компаній.

 

 

730 Щенков С.А. Бухгалтерский баланс промышленного предприятия / С.А. Щенков. -
М.: Госфиниздат, 1963 - 223 с.

731 Щенков С.А. Бухгалтерский баланс промышленного предприятия / С.А. Щенков. -
М.: Госфиниздат,
1963 - 223 с.

732 Лазарович Г.С. Бухгалтерский учет на предприятиях мясной и молочной промышленности /
Г.С. Лазарович, К.К. Яковлев, К.И. Шелепков - [2-е изд., пер. и доп.]. - М.: "Пищевая
промышленность", 1970. - 496 с.

733 Мачнев И.Ф. Совершенствование бухгалтерського баланса в торговле / И.Ф. Мачнев. -
М.: Экомика, 1978. - 78 с.

734 Рогожин П.С. Спавочник экономиста-строителя / П.С. Рогожин - [4-е изд., перераб. и доп.]. -
Киев:
Будівельник, 1980. - 368 с.

735           Щенков С.А. Бухгалтерский баланс промішленного предприятия / С.А. Щенков. -
М.: Госфиниздат, 1963 - 223 с.
Погоджуємось з думкою проф. Д.А. Панкова, Ю.Ю. Кухто, що "інформативність балансу значно б зросла, якби в нім розкривалися обороти по рахунках, наводилися дані про зіставлення конкретних активів і джерел їх фінансового покриття, якби розраховувалися показники тривалості оборотів по рахунках, на цій основі формувалася б система суббалансів ліквідності (таблиця 5, терміни проставлені умовно)" [737, с. 42].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі