Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 55

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

1018 Мошинський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: [підручник для студентів економічних
спеціальностей ВНЗ]
/ С.З. Мошинський, О.В. Олійник - За ред.. д.е.н., проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 2ге
вид., доп і перероб.
- Житомир: П.П. "Рута", 2007. - 704с.

1019 Мошинський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: [підручник для студентів економічних
спеціальностей ВНЗ] / С.З. Мошинський, О.В. Олійник - За ред.. д.е.н., проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 2ге
вид., доп і перероб.
- Житомир: П.П. "Рута", 2007. - 704с.

1020 Смольский А.П. Управление безнадежным предприятием / А.П. Смольский. - Минск: Регистр,

2009. - 172 с.


Проте, погляди науковців щодо величини показників автономії і фінансової залежності різняться. Так наприклад А.П. Смольский [1020, с. 44] вважає,  що значення показника автономії повинно  перевищувати абодорівнювати величині 0,6. Різниця у поглядах вчених обґрунтовується тим, що при аналізі підприємства обов'язково потрібно враховувати галузь його функціонування, масштаби виробництва та інші особливості функціонування підприємства, які йому притаманні. На аналізованому підприємстві на кінець періоду показник автономії становить 0,7, а показник фінансової залежності 0,3. Таким чином, розуміємо, що підприємство функціонує здебільшого за рахунок власних коштів, тому характеризується високим рівнем незалежності діяльності від інших суб'єктів господарювання. Однак у звітному періоді відсоток залученого капіталу стрімко зріс, що у перспективі може сприяти зростанню залежності підприємства від інших суб'єктів господарювання. При виявленні необхідності деталізації цього питання, необхідно дослідити зміну власного та залученого капіталу протягом минулих років, що дозволить розрахувати темпи росту і приросту капіталу у розрізі його складових та виявити тенденцію зміни показників залежності. Результати такого аналізу сприятимуть об'єктивному встановленню тенденції зростання одного з видів капіталу, що дозволить спрогнозувати рівень залежності підприємства у наступних періодах.

Що стосується структури пасивів у відсотках, то бачимо, що вартість власного капіталу становить 68,93 %, відповідно вартість залученого становить 31,07 %. Як вже відзначалось, таке перевищення вартості власного капіталу свідчить про високий рівень незалежності підприємства від інших господарюючих суб'єктів, тобто здійснення господарської діяльності переважно за рахунок власних коштів.

Однак, в наукових дослідженнях вчених не встановлено єдиної думки щодо оптимальності співвідношення власного і залученого капіталу. Найбільш розповсюдженою є думка щодо рівноваги складових капіталу, тобто 50:50. Проте, заслуговують на увагу і інші позиції: 70:30; 60:40. Вважаємо, що власний капітал повинен перевищувати вартість залученого капіталу, що в певному розумінні виступає гарантією надійного функціонування, захищеності та незалежності господарської діяльності підприємства. Натомість, розмір відсотку перевищення вартості власного капіталу над вартістю залученого капіталу залежить в першу чергу від галузі, в якій функціонує підприємство, від фінансової політики держави, від величини та тривалості обертання капіталу та від інших специфічних умов його функціонування. Оптимальність співвідношення залежить також відвиду аналізу за організацією, адже інвестор отримує більшу гарантію, за умови, коли відсоток власного капіталу у структурі пасивів підприємства клієнта перевищує 50 %. Натомість власники підприємства, як правило, зацікавлені в наявності і залучених коштів.

Таким чином, здійснення загального аналізу стану пасивів дозволяє:

-    визначити рівень забезпеченості підприємства власними ресурсами;

-    виявити рівень його фінансової стійкості та рівень фінансової залежності від інших суб'єктів господарювання;

-    спрогнозувати подальші перспективи розвитку господарської діяльності підприємства.

Актуальним на даному етапі є використання методу горизонтального і вертикального порівняння.

Наступним етапом є аналіз стану власного капіталу, який характеризується аналізом стану його складових, встановленням динаміки зміни вартості складових власного капіталу, визначенням питомої ваги кожного елементу в структурі пасивів та окремих його розділах. Аналіз доцільно здійснювати із застосуванням табличного методу (табл. 5.17).

Аналізуючи дані табл. 5.17 бачимо, що зростання вартості власного капіталу на аналізованому підприємстві відбулося за рахунок збільшення вартості резервного капіталу на 1538 тис. грн. та зростання нерозподіленогоприбутку на 7434 тис. грн. Певні корективи при зміні розміру власного капіталу викликані зменшенням розміру іншого додаткового капіталу на 2154 тис. грн.

В структурі власного капіталу 55,09 % становить нерозподілений прибуток, що позитивно характеризує діяльність підприємства.

Здійснення аналізу стану власного капіталу за зразком табл. 5.17 дозволяє виявити зміни, які відбулися в структурі власного капіталу. Розрахунок питомої ваги сприяє встановленню частки кожного елементу власного капіталу у загальній його вартості та у валюті балансу, що дозволяє виявити причини та наслідки змін, що відбулися та їх вплив на зміну величини власного капіталу та вартості валюти балансу в цілому.

Як бачимо, аналітик може не здійснювати аналіз окремих елементів власного капіталу, натомість, проводити їх аналіз шляхом групування даних про них в одній загальній таблиці із подальшим уточненням і поясненням суттєвих причин зміни показників структури капіталу в пояснювальній записці у вигляді висновку. Однак виникають ситуації, коли для прийняття управлінського рішення є необхідною інформація про стан конкретного суб'єкта аналізу власного капіталу, що вимагає здійснення ретельного його аналізу.

Аналіз стану статутного капіталу. Передбачає здійснення оцінки таких аспектів:

-    повноти формування статутного капіталу, що здійснюється на основі засновницьких документів;

-    ступеня зміни величини статутного капіталу за період, який аналізувався;

-    факторів, що призводять до змін у статутному капіталі.

Слід пам'ятати, що основними факторами збільшення складових статутного капіталу є збільшення розміру статутного капіталу за рішенням засновників; реорганізація підприємства. Якщо підприємство акціонерне, то збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок розподілу додатково випущених акцій, за рахунок майна та розміщення додаткових акцій шляхом конвертації цінних паперів, конвертованих в акції. Натомість, факторами зменшення власного капіталу виступають: вихід учасників із засновницького складу підприємства із вилученням при цьому своєї частки у статутному капіталі (внеску), реорганізація, якщо підприємство акціонерне, то до факторів зменшення статутного капіталу належить: зменшення номінальної вартості акцій, викуп акцій з метою скорочення їх кількості.Перший рік функціонування підприємства передбачає детальну діагностику стану статутного капіталу, в частині виявлення вчасності повернення засновниками зобов'язань за внесками до статутного капіталу.

Рівень зміни величини статутного капіталу визначається за допомогою заповнення аналітичної таблиці. Як бачимо з прикладу, розмір статутного капіталу на аналізованому підприємстві за звітний період не змінився, що характеризується повним погашенням засновниками своєї заборгованості за внесками до статутного капіталу, що не зумовило необхідності його зменшення. Також, за розрахованими показниками, можна стверджувати про цілісність засновницького складу підприємства та стабільність його організаційної форми.

Аналіз стану додаткового капіталу передбачає врахування особливостей формування окремих статей додаткового капіталу, що мають вплив на результати аналізу, які є ключовими при прийнятті управлінських рішень. В основу аналізу динаміки руху додаткового капіталу покладено детальний аналіз приросту вартості майна підприємства за рахунок дооцінки, отриманого комісійного доходу, капіталовкладень, безоплатного отримання. Інформаційним джерелом фінансового аналізу додаткового капіталу є звіт про власний капітал.

Для акціонерного товариства факторами збільшення додаткового капіталу окрім дооцінки є отримання емісійного доходу та формування позитивних курсових різниць, пов'язаних з формуванням статутного капіталу. Відповідно до факторів зменшення додаткового капіталу, окрім уцінки, включають направлення сум переоцінки та емісійного доходу на збільшення статутного капіталу, списання сум переоцінки на нерозподілений прибуток при вибутті раніше переоцінених основних засобів, формування негативних курсових різниць та ін. Відмітимо, що на аналізованому підприємстві є лише інший додатковий капітал, який протягом звітного періоду зазнав суттєвих змін (-2154 тис. грн.).

Аналіз стану нерозподіленого прибутку дозволяє дослідити тенденцію зміни частки прибутку в загальній сумі власного капіталу шляхом встановлення співвідношення нерозподіленого прибутку звітного року до суми власного капіталу організації, що включає такий прибуток. Володіння інформацією, отриманою при проведені аналізу стану нерозподіленого прибутку дозволяє встановити рівень ділової активність підприємства.Судячи з того, що на аналізованому підприємстві питома вага нерозподіленого прибутку у загальній вартості власного капіталу становить 55,09%, розуміємо, що рівень ділової активності підприємства є високим.

Збільшенню величини нерозподіленого прибутку сприяє зростання нерозподіленого прибутку у звітному періоді (наростаючим підсумком), зміна облікової політики. Основними факторами, які призводять до зменшення обсягу нерозподіленого прибутку є: виплата дивідендів, направлення прибутку в резервний фонд та в рахунок збільшення статутного капіталу, покриття збитків, зміна облікової політики.

При здійсненні аналізу власного капіталу обов'язково потрібно визначити ефективність його розміщення та рівень прибутковості.

Аналіз залученого капіталу передбачає поділ на аналіз короткострокових та довгострокових зобов'язань. Аналіз складових залученого капіталу здійснюється за допомогою формування таблиці (табл. 5.18).Продовження табл. 5.18

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

з бюджетом

236

1,58

269

0,88

33

13,98

-0,7

0,31

0,27

з позабюджетних платежів

-

-

-

-

-

-

-

-

-

зі страхування

481

3,23

513

1,67

32

6,65

-1,56

0,63

0,52

з оплати праці

737

4,95

768

2,5

31

4,21

-2,45

0.97

0,78

з учасниками

-

-

-

-

-

-

-

-

-

із внутрішніх розрахунків

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Зобов'язання,      пов'язані з необоротними     активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Інші поточні зобов'язання

33

0,22

218

0,70

185

560,61

0,48

0,04

0,22

Усього залученого капіталу

14903

100

30742

100

15839

106,28

Х

19,54

31,07

Валюта балансу

76272

Х

98929

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Проаналізувавши дані табл. 5.18, виявлено, що загальна вартість залученого капіталу за звітний період зросла на 15839 тис. грн., що становить 31,07 % усіх змін пасивів і в цілому на кінець періоду дорівнює 30742 тис. грн.

Зміни відбулися за рахунок змін у структурі залученого капіталу, зокрема, обсяг довгострокових зобов'язань знизився на 950 тис. грн. за рахунок зменшення обсягу відстрочених податкових зобов'язань, а обсяг поточних зобов'язань зріс на 16789 тис. грн. Зростання обсягу поточних зобов'язань відбулося за рахунок збільшення короткострокових зобов'язань перед банками на 3632 тис. грн., зростання поточних зобов'язань перед постачальниками і кредиторами на 611 тис. грн. та у зв'язку зі зростанням поточних зобов'язань за розрахунками на 16789 тис. грн. Зростання поточних зобов'язань за розрахунками зумовлено збільшенням суми зобов'язань перед бюджетом та працівниками. Зростанню поточних зобов'язань сприяло також збільшення зобов'язань за розрахунками з одержаних авансів, з позабюджетних платежів, зі страхування та за рахунок збільшення інших поточних зобов'язань.

Зауважимо, що на наш погляд, недоречним є використання терміну кредиторська, довгострокова або поточна заборгованість, адже заборгованість виникає лише після прострочення терміну сплати зобов'язання, тому заборгованістю можна вважати прострочені зобов'язання, які в такому разі слід називати просто заборгованістю. Натомість, решту кредиторської заборгованості, яка виникає в ході здійснення господарської діяльності, до прострочення терміну її сплати, доцільно називати зобов'язаннями підприємства, відповідно, коротко- або довгостроковими. Таким чином, у поняття "заборгованість" пропонуємо вкладати зміст поняття "прострочена заборгованість".Виявлення заборгованості є обов'язковим етапом здійснення економічного аналізу. З метою її виявлення необхідно здійснити аналіз договорів купівлі-продажу, оренди, кредитного договору та інших договорів, які є підтвердженням наявності у підприємства зобов'язань і заборгованостей. Аналіз слід здійснювати на предмет договору, зокрема в частині визначення терміну погашення зобов'язань. Відповідно, в першу чергу необхідно перевірити наявні зобов'язання на предмет їх прострочення, що, власне, і забезпечить аналіз договорів. При виявленні зобов'язань, які зазначені в балансі, проте, термін сплати яких пройшов можемо стверджувати про наявність кредиторської заборгованості на підприємстві. Відповідно, для розрахунку її терміну необхідно проаналізувати життєвий цикл цих зобов'язань за минулі роки та момент їх переходу до складу заборгованості.

При здійсненні бібліографічного аналізу, виявлено, що жоден науковець не зацікавився питанням аналізу стану стійких пасивів. Однак, аналіз саме цих пасивів дозволяє виявити обсяг надходження грошових коштів з незапланованого джерела. Пояснимо на прикладі заробітної плати. Кошти на виплату заробітної плати надходять за певний період до дня видачі заробітної плати. Відповідно, протягом цього періоду підприємство може використовувати ці кошти, наприклад, покласти на депозит, та отримати відсотки. Якщо аналізувати тенденцію використання тимчасово вільних коштів у вигляді стійких пасивів, можна розробити алгоритм їх використання таким чином, щоб отримувати більший дохід. Однак, головною проблемою здійснення такого аналізу є відсутність будь-якого нагадування про стійкі пасиви у фінансовій звітності.

Проте, затверджена Міністерством фінансів СРСР форма балансу передбачала деталізоване відображення стійких пасивів, в частині пасивів. Розділу А, група VII. В балансі виділялися окрема група, яку утворювали такі складові:

1.   Заборгованість по заробітній платі і відрахуванням на соціальне страхування;

2.   Резерв на покриття майбутніх платежів;

3.   Винагорода за вислугу років;

4.   Кредитори по оплаті продукції часткової готовності;

5.   Покупці по завдаткам за тару;

6.   Засоби, вилучені у зв'язку з кредитуванням по обороту;Засоби амортизаційного фонду на запаси матеріалів для капітального ремонту;

7.   Інші стійкі пасиви [1021, с. 15].

Тому, задля проведення аналізу стану стійких пасивів необхідно вдосконалити форми фінансової звітності таким чином, щоб у них розкривалася інформація про їх використання або ж надавати аналітику довідку бухгалтерії, внутрішні звітності, в якій міститься інформація про стан стійких пасивів на підприємстві.

В цілому, методика аналізу залученого капіталу заснована на співставленні звітних і базисних показників. Результатом таких співставлень є виявлення відхилень, які характеризують приріст або зниження тієї чи іншої складової капіталу.

Наступною важливою і завершальною стадією аналізу пасивів є аналіз його розміщення, який передбачає розрахунок показників ефективності та рентабельності.

Якщо говорити про особливості аналізу стану пасивів на стадіях життєвого циклу підприємства, то слід зауважити на тому, що на стадії зародження аналізу підлягає здебільшого власний капітал, оскільки на початковому етапі підприємство практично не має залученого капіталу, натомість вартість власного капіталу становить 90-99%. Особливу увагу потрібно приділяти вчасності здійснення внесків засновників до статутного капіталу, задля уникнення потреби зменшення його вартості при неспроможності учасниками здійснити внески. На цій стадії аналізу підлягає процес розміщення та використання власного капіталу.

Стадія зростання передбачає збільшення питомої ваги залученого капіталу, зокрема, довгострокового: від 0-15 % та поточного: від 10-25 %. Однак, все одно в структурі значно переважає власний капітал. На цій стадії необхідно здійснювати ретельний аналіз використання власного капіталу та його прибутковості (рентабельності). Залучений капітал характеризується вивченням його структури та визначенням питомої ваги усіх його складових.

На стадії стабілізації відсоток власного капіталу в середньому становить від 50 до 70 %. Відсоток поточних зобов'язань становить від 25 до 45 %, а довгострокових від 0 до 35 %. Зазначимо, що підприємство, яке підлягалоаналізу в нашій праці знаходиться на стадії стабілізації. Відповідно, на цій стадії необхідно здійснювати аналіз стану пасивів за визначеними нами етапами та алгоритмами.

На стадії спаду необхідно аналізувати причини зменшення вартості власного капіталу, вартість яких в середньому становить від 0 до 49 %. Таким чином, на цій стадії підприємство є залежним від інших суб'єктів господарювання. І завданням аналітика є надання рекомендацій щодо можливих варіантів стабілізації діяльності підприємства.

Третій етап аналізу стану пасивів підприємства - завершальний -передбачає формування аналітиком повного висновку про стан пасивів підприємства та надання рекомендацій, щодо подальшого функціонування підприємства та управління ним.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі