Н І Петренко - Бухгалтерський облік і контроль операцій з руху пасивів підприємства проблеми теорії методології практики - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 

Розділи балансу підприємств України за П(С)БО 2 (форма №1) представлені в таблиці 1.11.

Таблиця 1.11. Структура балансу України за П(С)БО 2

 

Актив

Пасив

І. Необоротні активи

І. Власний капітал

II. Оборотні активи

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

III. Витрати майбутніх періодів

III. Довгострокові зобов'язання

rV. Поточні зобов'язання

V. Доходи майбутніх періодів

Змішані системи. Принципи "змішаної економіки" розробляли А. Вагнер, С. Чейз, Дж.М. Кейнс, Е. Хансен, П. Самуельсон та інші. Характерними рисами змішаних систем є:

1.   Приватна власність у її різноманітних формах.

2.   Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший.

3.   Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки.

 

92 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0396-99&p=11545007911914004. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.

Риси змішаної системи спостерігаються в розвинутих країнах світу: Австралія, Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Норвегію, Польща, Португалія, СІЛА, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, ФРН, Чехія, Швейцарія, Швеція та Японія.


На нашу думку, саме починаючи з 2000 року можна вважати, що наше суспільство вже рухається до змішаної економіки, тому що воно відповідає багатьом рисам даної системи. Тому доцільно розглянути приклад балансу такої економічної системи (табл. 1.12).

Традиційною називають економіку найменш розвинутих країн, до яких, за класифікацією ООН, відносять Бенін, Бангладеш, Гаїті, Гамбію, Малі, Танзанію, Сомалі, Чад, Судан, Ефіопію.

Їх економіка має такі характеристики:

1.   Базується на відсталій технології і переважно ручній праці. Вони не пройшли стадію індустріалізації.

2.   Багатоукладність економіки (наявність натурально-общинних, дрібнотоварних форм організації виробництва).Швидко зростає населення, високий рівень безробіття, основна сфера зайнятості - сільське господарство.

3.   Значний вплив на економіку здійснює іноземний капітал.

4.   В експорті переважає сировина та сільськогосподарська продукція (за це їх називають "банановими республіками").

5.   Існує кастовість, поділ людей на соціальні прошарки.

6.   Держава відіграє активну роль у регулюванні економічних відносин, але при цьому існують корупція і хабарництво, несправедлива система оподаткування, недостатній розвиток освіти і соціальних послуг.

8. Важливу роль відіграють релігійні і культурні цінності, традиції та звичаї.
Вважається,   що   три   чверті   населення   світу   проживають в

економічно відсталих країнах. Причини такої ситуації визначаються історією розвитку та національними традиціями, географічним розташуванням, наявністю економічних ресурсів, соціально-політичними стосунками всередині країни, наявністю колоніального минулого, специфікою взаємовідносин з іншими країнами.

На основі вище сказаного можна узагальнити складові балансу двох типів економік: командно-планової та ринкової (рис. 1.4).А


Командно-планова економіка Оборотні, сальдові баланси

 

П


 

 

 

А


Ринкова економіка Сальдові баланси


 

 

 

I  ПОсновні засоби      I Статутний фонд

IIНормовані            II Неподілений фонд
засоби                      III Пайовий фонд

 

IIIГрошові кошти    IV Амортизаційний

IVВитрати фонд

 

V Фінансування з бюджету

VI Соцнакопичення

 

Прибуток (дохід)


I Власний капітал, у т.ч.:

Нерозподілений прибуток Забезпечення її Довгострокові зобов'язання

IIIПоточні зобов'язання

Доходи майбутніх періодівРис. 1.4. Порівняння балансів командно-планової та ринкової економіки Звернемо увагу на те, що в балансі 1937 року передбачається окремий розділ  "Соціальні  накопичення",  даний  розділ  кардинально відрізняє соціалістичний облік від капіталістичного. Також з рис. 1.4 видно, щоринкова економіка відрізняється від командно-планової економіки тим, що в балансі даної системи (в пасиві) з'явилася стаття результатів діяльності підприємств із назвою "нерозподілений прибуток".

Баланси радянських підприємств відрізняються від балансів капіталістичних підприємств перш за все соціально-економічним характером засобів, що відображаються в них.

З балансів радянських підприємств видно, що засоби, які відображаються в них, становлять собою соціалістичну власність, виділену державою і яка знаходиться у розпорядженні: даного підприємства (фонди, фінансування); Державного банку (короткострокові позики) та інших соціалістичних підприємств (заборгованість постачальникам і т.д.).

Баланси капіталістичних підприємств показують, що засоби, які у них відображаються, є приватною власністю капіталістів. В цих балансах є такі статті пасиву, як "Основний капітал", "Акціонерний капітал", "Резервний капітал", "Прибуток", різні фонди і резерви, які створюються за рахунок капіталістичного прибутку і т.д., показують капіталістичну власність, що належить власнику (власникам) даного підприємства.

Решта статей пасиву, наприклад, позики і кредити приватних банківських установ, відображають приватну власність, що належить іншим капіталістам і на певних взаємовигідних умовах надають їх в користування даному підприємству.

Василенко Н.П. в 1966 році чітко розкрив переваги та недоліки прояву кожної із систем в бухгалтерському обліку [93, с. 55-56]. В балансах капіталістичних підприємств, в умовах приватновласницьких відносин граничний розмір статей, що відображають готову продукцію (товари), готівку в касі, заборгованість за розрахунками тощо, значно вищий, ніж в балансах радянських підприємств. Радянські підприємства в умовах єдиного планового соціалістичного господарства мали можливість швидше реалізовувати вироблену продукцію і швидше здійснювали розрахунки через Держбанк, не накопичуючи зайвих матеріально-грошових ресурсів. Це свідчить про переваги плановості і організованості командно-планової економіки і про стихійність і анархічність ринкової економіки.

 

 

93 Василенко Н.П. Основы бухгалтерского учета / Н.П. Василенко. - М.: Экономика, 1966. - 237 с.Бухгалтерські баланси в командно-плановій економіці доступні суспільству, тобто вони розголошуються і контролюються. Оскільки існували єдині державні правила оцінки статей балансу, радянські підприємства давали в своїх балансах правильне, об'єктивне відображення стану господарства.

В ринковій економіці кожен власник підприємства оцінює статті балансу на свій розсуд, в своїх інтересах. За допомогою різних комбінацій і махінацій вони штучно зменшують одні статті і збільшують інші. Тим самим сьогодні власники підприємств штучно зменшують суму отриманого прибутку, приховують від оподаткування свої доходи і приховують від суспільного розголошення реальні розміри заробітної плати працівників.

Проф. Щенков С.О. зазначає, що термін "статутний капітал" застосовувався в практиці фінансового планування та бухгалтерського обліку до кінця 1932 року [94, с. 83]. Протягом існування Радянського Союзу в науковій літературі застосовувався термін "статутний фонд", що зумовлено, насамперед, плановою економікою, де основою була державна форма власності на все майно суб'єктів господарювання.

Питання різниці між фондом і капіталом розглядав Ж. Андре (Франція). Фонд - це сума основних і оборотних засобів підприємства (підсумок балансу), капітал - засоби власника, вкладені у фонд. Рудановський О.П. запропонував нове, більш правильне, з його точки зору, поняття - фонд, замість старого - капітал [95].

Визначення капіталу у словниках радянських часів відсутнє. Замість нього подане поняття статутного фонду - це матеріальні та грошові кошти, які виділяються державою підприємствам (об'єднанням) та іншим організаціям в постійне користування. Початковий розмір статутного фонду визначається статутом чи положенням підприємства, організації при їх утворенні. В подальшому статутний фонд змінюється у зв'язку з уведенням чи вибуттям основних фондів, безкоштовним надходженням чи вилученням основних фондів та обігових засобів за розпорядженням вищестоящої організації, поповненням оборотних засобів за рахунок прибутку та інших

 

 

94 Щенков С.А. Бухгалтерский баланс промышленного предприятия / С.А. Щенков. - М.:
Госфиниздат,
1963. - 231 с.

95          Рудановский А.П. Руководящие начала (принципы) фабричного счетоведения, вытекающие из
понятия о себестоимости [2-е изд.] / А.П. Рудановский - М.: Макиз, 1925.
джерел підприємств, коштів, одержаних від вищестоящої організації із резервів, віднесення на статутний фонд невідшкодованих збитків і деякими іншими чинниками [96, с. 545].

Таким чином, на основі вищевикладеного матеріалу можна визначити відмінності між джерелами надходження активів до підприємства у соціалістичному суспільстві та капіталістичному, що, в свою чергу, допоможе визначити різницю між поняттями фонду та капіталу (табл. 1.13).

Як видно з таблиці 1.13, основна відмінність між поняттями статутного фонду та капіталу полягає у характері відносин власності. Капітал - поняття, що включає в себе права власності на майно підприємства, тобто право володіння, користування і розпорядження. Фонд - характеризується лише правом користування та правом розпорядження виділеним майном. Створення підприємства приватної форми власності має на меті отримання прибутку засновниками та подальше збільшення вартості цього підприємства, а державне підприємство створюється з метою задоволення суспільних потреб (рис. 1.5).

На рис. 1.5 зображено розподіл прав власності: у першому випадку всі складові права власності перебувають у фізичної особи. У другому варіанті права власності розподіляються: спочатку воно повністю належить окремій особі, громадянину, який робить свій внесок в державний бюджет і, таким чином, елемент володіння зникає (точніше - формує власність суспільства), а права користування та розпорядження передаються органам влади. Тобто різниця між поняттями "статутний капітал" та "статутний фонд" носить чисто умовний характер і їх ототожнення цілком допустиме, різницю становитиме застосування даних понять на підприємствах різних форм власності.

 

96 Королев М.А. Статический словарь / Гл. ред. М.А. Королев. - [2-е изд., перераб. и доп.] -М.: Финансы и статистика, 1992. - 160 с.Право власності:

Володіння

Суспільство

І

 

ВАРІАНТ 1


ВАРІАНТ 2Рис. 1.5. Відмінності між статутним капіталом та статутним фондом Баланс є важливим документом при прийнятті управлінських рішень. Важливість балансу полягає у можливості використання інформації, яку він містить, для користувачів різних груп. Загальновідомо, що цілі та інтереси таких користувачів іноді можуть бути діаметрально протилежними. Наприклад, інтереси власників традиційно протистоять інтересам працівників. А тому і рівні висвітлення інформації в балансі повинні бути різними. Це зумовлює появу багатьох видів балансу і призводить, відповідно, до широкої класифікації бухгалтерських балансів.

 

 

 

1.3. Балансове рівняння як спосіб відображення складових пасиву

 

 

Вже протягом багатьох століть відбувається дискусія серед вчених та науковців щодо визначення поняття "капітал". З бухгалтерської точки зору очевидно лише одне: відображається дана категорія разом із зобов'язаннями в пасиві бухгалтерського балансу, що регулюється на законодавчому рівні. Проте, якщо переглянути нормативно-правові акти, то можна побачити, щовони трактують поняття саме "власного" капіталу, тоді як загального визначення "капітал" не наводиться. Тоді виникає питання: чи існує взагалі "капітал" як об'єкт бухгалтерського обліку?

Питаннями вивчення сутності капіталу як категорії бухгалтерського обліку займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені як М.О. Білоусов, А.П. Бобяк, Ф.Ф. Бутинець, М.Ф. Ван Берда, Р.В. Варичева, А.Д. Виварець, С.М. Деньга, Дж. Хікс, Р. Ентоні, В.А. Каменецький, Я.Д. Крупка, Ю.Н. Лачінов, М.Ю. Мєдвєдєв, В.П. Патрікєєв, В.Я. Соколов, Сопко В.В., Е.С. Хендріксен, К.Ю. Циганков, І.Й. Яремко та ін.

На думку проф. В.Я. Соколова, під впливом позицій західних спеціалістів з бухгалтерського обліку ми перестали трактувати власний капітал як борг підприємства перед його власником. Вчений звертав увагу на те, що вихідною точкою для сучасної теорії бухгалтерського обліку є модель американського бухгалтера кінця ХІХ століття Чарльза Езра Шпруга, який вважав предметом обліку цінності і описував їх балансовим рівнянням: А = П + К, де А - це те, що я маю, і ті, кому я вірю (дебітори); П - це те, що я заборгував; К - чого я вартий. І знову ж таки, з даної формули виходить, що капітал - різниця між активами підприємства та його кредиторською заборгованістю (К = А - П).

Ця модель отримала дві інтерпретації. Перша належить інституалістичній школі, друга - персоналістичній. Розходження думок в цих школах пов'язане з трактуванням рахунків Капіталу та Прибутків і збитків. Проф. В.Я. Соколов виявив основні розбіжності у вченнях двох шкіл, що наводяться в табл. 1.14 [97, с. 358].Проф. В.Я. Соколов [99, с. 172] зазначає, що яку б теорію балансу ми не обрали, ми завжди повинні пам'ятати, що формула А - П = К носить умовний характер. І перш за все, на думку автора, слід розвіяти масову оману бухгалтерів, які вважають, що капітал - це пасив балансу і "дирка" в ньому, яка заповнюється окремими величинами. Реальний капітал будь-якого підприємства - це і є актив його балансу. Як вказував Л. Фон Мізес (1881-1973): "Поза конкретними капітальними благами не існує ніякого абстрактного або реального капіталу" і "капітальні блага становлять собою проміжкові етапи на шляху до визначення цілі", тобто весь актив - капіталізовані витрати капіталу на шляху до ринкової економіки - до отримання прибутку [100, с. 470].

У більш пізній праці А.М. Галагана використовується терміни "капітал" та "фонд" замість "чистий капітал": якщо актив перевищує пасив, різниця між активом і пасивом відображає загальну вартість благ, вкладених в господарство власником останнього; ця різниця називається капіталом або фондом і становить собою зобов'язання господарства по відношенню до власника, а тому включається в пасив господарства; якщо актив дорівнює пасиву, то це означає, що власник нічого не вклав в господарство, а тому фонд в даному випадку дорівнює нулю; якщо пасив перевищує активи, то це значить, що наявного майна недостатньо для покриття належних господарству зобов'язань; різниця між пасивом та активом називається дефіцитом і становить собою борг власника господарства, а тому розміщується в активі господарства [101, с. 12].

У зв'язку з різними підходами до визначення сутності капіталу, багато науковців були введені в оману, намагаючись пояснити її шляхом трактування балансової рівності, в частині складових пасиву.

 

99 Соколов В.Я. Теоретические начала (основы) двойной бухгалтерии./ Я.В. Соколов - СПб.: Изд-во
СПбГУЭФ, 2006. - 188 с.

100 Фон Мизес Л. Человеческая деятельность. Трактат по экономической теории. / Л. Фон Мизес -
Челябинск: Социум, 2005.

101           Галаган А.М. Основные принципы счетоведения. [Конспективный курс]. / А.М. Галаган -
М.: Издание редакционно-издательского отдела объединения работников учета, 1925. - 78 с.
В бухгалтерському обліку у П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" наводиться визначення власного капіталу - частина в активах підприємства, за вирахуванням його зобов'язань [102]. Виходячи з даного визначення, у випадку, коли у підприємства немає зобов'язань, власний капітал підприємства прирівнюється до його активів. Дійсно, таке визначення повністю відповідає загальноприйнятому в бухгалтерському обліку балансовому рівнянню: Актив (А) = Пасив (П). В свою чергу, деякі автори зазначають, що пасив підприємства, згідно з цією ж рівностю, складається з капіталу та зобов'язань, що в математичному вигляді складає таку формулу: П = Капітал (К) + Зобов'язання (З). Тобто, за відсутності зобов'язань, П = К, або А = К. Для більш наглядного розуміння сутності капіталу представимо його у вигляді рівняння А = К = П, де, з одного боку, він ототожнюється з активами підприємства, а з другого - з пасивом, тобто з джерелами утворення активу - призводить до суперечливого розуміння сутності як капіталу, так і пасиву бухгалтерського балансу. Деякі економісти (Ф. Кене, А. Сміт, Жан де Сісмонді, П'єр Жозеф Прудон, Т.Ф. Степанов, В.І. Левік) прирівнювали капітал до засобів виробництва, грошей та інших видів активу, не враховуючи його інший бік. Таке зображення змісту балансової рівності ввело в оману багатьох дослідників і призвело до хибного трактування капіталу як категорії бухгалтерського обліку. Дослідники, у спробах дати визначення пасиву почали використовувати математичні знаки, якими намагались пояснити природу капіталу, цим самим ще більше віддаляючись від істини.

Проспєтов Г.І. визначає власний капітал як вартість всього майна підприємства після сплати всіх боргів, а також пропонує такі формули обрахування його розміру: Власний капітал = Сумовані активи + Сумовані пасиви = Необоротні активи + Оборотні активи - Короткострокові зобов'язання - Довгострокові зобов'язання; Власний капітал = Першопочаткові інвестиції + Нерозподілений прибуток, де нерозподілений прибуток - це прибуток, реінвестований у процесі господарської діяльності [103, с. 6].

Із зазначеного виникає питання: чи можна ставити знак рівності між активом і пасивом підприємства, а тим більше прирівнювати їх до капіталу? Під рівністю розуміється форма запису твердження, що два об'єкти, в деякому сенсі рівні, за допомогою знаку "=". Знак рівності в сучасній формі

 

102 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності",
затверджене Наказом Міністерства фінансів України
№ 290 від 29.11.99 р. [Електронний ресурс]. -
Режим доступу: http://pro-u4ot.info/index.php?section=browse&CatID=92&ArtID=120&PHPSESSID=
5mvr214l9f2pojddpa9mr7u6b7

103           Просветов Г.И. Учет затрат и калькулирование себестоимости: задачи и решения: [Учебно-
практическое пособие]. / Г.И. Просветов - М.: Издательство "Альфа-Пресс", 2009. - 320 с."=" створив математик Роберт Рекорд у своїй праці "The Whetstone of Witte", де обґрунтував застосування двох паралельних ліній так: "...because no two things can be more equal" (тому що немає більш однакових речей) [104]. Але потрібно розуміти, що якщо говорити про актив і пасив бухгалтерського балансу - то це різні поняття за своєю сутністю і використання знаку "=", не тотожне слову "це". Якщо ж говорити про вартісну оцінку в математичному відображенні (рис. 1.6) - тут заперечень не виникає, оскільки власник володіє майном, яке вносить в підприємство і яке має одну вартість, що відображається двічі: з одного боку - внесений об'єкт (актив), а з іншого -належність власнику (пасив). Тобто в рівній мірі при внесенні майна в підприємство буде зростати вартісна оцінка прав власності на це майно, що можна відобразити формулою А = П, або А = k х П, де k - коефіцієнт, який завжди дорівнюватиме 1, А - актив, П - пасив, К - капітал.
Можна припустити, що відображення капіталу в пасиві бухгалтерського балансу не зовсім коректне і є умовним прийомом відображення прав власності на внесені об'єкти. Однозначно заперечувати проти такого прийому не будемо, оскільки він, на нашу думку, є вже сталим, погодженим теоретиками і практиками. Традиція бухгалтерського обліку - відображати капітал в пасиві, розуміючи під ним джерело формування активу, захищене правом власності. До того ж, як вказує проф. Д.А. Панков: "Якщо існує економічна категорія, що не має свого достовірного кількісного виразу, то незрозуміло, яким чином можна проводити аналіз її суті, змісту, динаміки" [105, с. 50].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74 


Похожие статьи

Н І Петренко - Бухгалтерський облік операцій з управління нерухомим майном

Н І Петренко - Методика аудиту фінансової звітності та шляхи ii удосконалення

Н І Петренко - Підходи до структурної побудови навчальних посібників з курсу судово-бухгалтерська експертиза

Н І Петренко - Удосконалення методики обліку операцій з нерозподіленим прибутком

Н І Петренко - Наукові підходи до визначення поняття пасив в обліково-економічній літературі