2005 рр - Внесок української діаспори канади та країн латинської америки в розвиток економіки і культури незалежної україни 1991 - страница 1

Страницы:
1  2  3 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

Дибчук Людмила Василівна

УДК 94(477):314.743

ВНЕСОК УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ КАНАДИ ТА КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ І КУЛЬТУРИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ (1991 - 2005 рр.)

07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українознавства Тернопільського державного економічного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат історичних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України Лановик Богдан Дмитрович, Тернопільський державний економічний університет, професор кафедри українознавства.

доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст.;

кандидат історичних наук Сєкунова Юлія Володимирівна, Національний аграрний університет, доцент кафедри політології та соціології. Львівський національний університет імені І. Франка, кафедра новітньої історії України, Міністерство освіти і науки України, м. Львів.

Захист відбудеться "15" вересня 2006 року о 15.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.02 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий "9" серпня 2006 р.

Офіційні опоненти:

Провідна установа

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Стоян Т.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ. Актуальність теми дисертації зумовлена об'єктивною необхідністю дослідження української діаспори як суспільного феномена, її кількісного та якісного складу та внеску в економічний, культурний розвиток нашої держави та країн поселення.

Українська діаспора своїм буттям урізноманітнює та збагачує українську присутність у світі, а також надає посильну допомогу історичній батьківщині. Тому налагодження, розширення й зміцнення зв'язків з українською діаспорою - першочергове завдання материкових українців. Перш за все це стосується використання інтелектуального, політичного та економічного потенціалу діаспори для встановлення дружніх і тісних стосунків України з державами проживання зарубіжних українців, посилення ролі, яку відіграє Україна у світовому співтоваристві. У цьому інтереси української держави й української діаспори цілком збігаються.

Вивчення історії української діаспори, її місця і значення у соціально-економічному та політичному житті незалежної України має важливе стратегічне значення. Незаперечним є те, що українська діаспора, особливо західна, робить вагомий внесок у розвиток економіки, культури, науки, мистецтва, літератури як України, так і країн проживання. Про це переконливо засвідчено на І-му (21 - 24 серпня 1992 р.), ІІ-му (21 - 24 серпня 1997 р.) і ІІІ-му (18 - 20 серпня 2001 р.) Всесвітніх форумах українців, що відбулися в м. Києві.

Суттєвим є введення до наукового обігу нових джерел як необхідної умови об'єктивного висвітлення ролі та місця української діаспори Канади та країн Латинської Америки в становленні незалежної Української держави. Досліджувана проблема має важливе значення не лише для всебічної оцінки діяльності української діаспори, але й для динаміки історичного процесу в Україні в кінці ХХ - на початку ХХІ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана тема пов'язана концепцією комплексної національної програми "Закордонне українство на період до 2005 р." затвердженої Указом Президента України від 24 вересня 2002 р. № 892/2001. Обраний напрямок дослідження є складовою науково-дослідних робіт кафедри українознавства Тернопільського державного економічного університету за 1994 - 2001 рр.: "Дослідження проблем зародження української еміграції, її розвиток і зв'язки з материковою Україною (1994 - 1995 рр.)" № 0195 U 006331, "Внесок української еміграції в розвиток освіти, науки, літератури і мистецтва України та країн поселення (1998 - 2000 рр.)" № 0198 U 001236 та кафедральної НДР (українознавство) "Історичні та економічні проблеми розвитку української спільноти у ХХ ст." (2003 - 2007 рр.) № 0103 U 000966. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Тернопільського державного економічного університету 26лютого 2003р., протокол № 6.

Об'єктом дослідження є українська діаспора Канади та країн Латинської Америки у період становлення незалежності України (1991 - 2005 рр.).

Предметом дисертаційного дослідження є внесок української діаспори Канади та країн Латинської Америки у розвиток економіки, освіти, науки й культури України за період становлення її як незалежної держави.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1991 - 2005 рр. Вони зумовлені тим, що в період становлення і розвитку незалежної Української держави з'явилися всі можливості для української діаспори взяти всебічну участь у розбудові України як рівноправного суб'єкта світової спільноти.

Територіальні рамки дослідження охоплюють незалежну Українську державу як центр світового українства, Канаду та Латинську Америку як країни поселення української діаспори.

Мета дослідження. На основі узагальнення всіх доступних опублікованих та архівних матеріалів відтворити повну картину взаємовідносин канадської та латиноамериканської української діаспори з історичною батьківщиною в період з 1991 - 2005 рр., визначити внесок української діаспори Канади та країн Латинської Америки в розвиток економіки і культури незалежної України. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- розкрити ступінь вивчення проблеми та проаналізувати її джерельну базу;

- охарактеризувати політику України стосовно діаспори;

- з'ясувати міру впливу діаспори при визнанні України суверенним членом світового співтовариства, при встановленні дипломатичних структур незалежної України та утвердженні її на світовій арені;

- встановити напрямки економічної допомоги української діаспори в розвитку незалежної України;

- показати співпрацю науковців діаспори з вітчизняними вченими у сфері українознавства;

- дослідити спадщину діячів літератури та мистецтва з української діаспори. Методологічна база дослідження ґрунтується на основі принципів науковості, історизму,

об'єктивності. При написанні дисертації були використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи, зокрема конкретно-пошуковий (аналіз і систематизація джерел з проблеми) та проблемно-хронологічний (розчленування широкої теми дослідження на окремі відносно вузькі проблеми). Застосування конкретно-історичного методу відкрило можливість встановити факти та події, що складають основу вивчення ролі та місця української діаспори в становленні і розвитку незалежної Української держави. Метод персоналізації дозволив виокремити особистості, які зробили вагомий внесок у розвиток незалежної України.

Об'єктивний аналіз подій дав змогу зіставити внесок української діаспори за останні роки з тим, що було зроблено раніше, в ньому обумовлено використання історико-аналітичного

підходу.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає в тому, що передусім вперше зроблена спроба показати роль та місце української діаспори Канади та країн Латинської Америки в становленні і розвитку незалежної Української держави; введені у науковий обіг досі невідомі архівні документи та періодичні видання, доповнена та уточнена бібліографія праць з даної теми; проаналізовано взаємини канадської та латиноамериканської української діаспори з материковою Україною у сфері зовнішньополітичної діяльності; встановлено напрямки економічної допомоги української діаспори Канади та країн Латинської Америки в розвитку незалежної України; показано внесок української діаспори Канади та країн Латинської Америки у розвиток загальнонаціональної науки, літератури, мистецтва; реалізовано спробу об'єктивно обґрунтувати необхідність розвитку взаємовідносин України з українською діаспорою.

Практичне значення дисертації зводиться до того, що її фактичний матеріал, висновки та узагальнення можуть бути використані для підготовки узагальнюючих досліджень з історії України, історії української діаспори, всесвітньої історії, праць з історії науки і культури, навчальних курсів для вищої школи, лекцій. Результати дослідження можуть стати допоміжною ланкою при розробці нормативних актів з питань розвитку взаємин України з країнами, в яких проживає українська діаспора. Дана наукова праця сприятиме ґрунтовнішому вивченню проблем історії української діаспори й активізації досліджень у цій галузі.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації апробовані автором у формі доповідей на II Міжнародному науковому конгресі українських істориків "Українська історична наука на сучасному етапі розвитку" (Кам'янець-Подільський, 2003р.), на Міжнародній науковій конференції "Українська діаспора: проблеми дослідження" (Острог, 2004 р.), на І Міжнародній науковій конференції "Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті" (Львів, 2006 р.), на Всеукраїнській науковій конференції "Національна інтелігенція в історії та культурі України у XX - XXI ст." (Вінниця, 2004 р.), на ХІ щорічній науковій конференції Національного університету "Києво-Могилянська академія" "Меценати, благодійники та дарувальники українських бібліотек" (Київ, 2005р.), на міжвузівській науково-практичній конференції "Держава і бізнес: шлях до партнерства і взаємодії" (Вінниця, 2002 р.); на щорічних звітних наукових конференціях викладачів, докторантів та аспірантів Тернопільського державного економічного університету (2002 - 2005 рр.); на засіданнях методологічних семінарів кафедри

українознавства ТДЕУ (2002 - 2005 рр.).

Зміст дисертації обговорювався та частково впроваджувався в навчальний процес на кафедрі українознавства ТДЕУ, на кафедрі історії України Інституту історії, етнології та права Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського.

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у 7 публікаціях, з них 6 у фахових виданнях, включених до списку ВАК України.

Структура дисертації обумовлена логікою розкриття теми, специфікою мети і завдань та характером дослідження. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів (семи параграфів), висновків, бібліографічних посилань, джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг становить 311 сторінок, у тому числі основний текст - 198 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Історіографія і джерела дослідження" розглянуто стан вивчення проблеми, досліджено її джерельну базу.

Одним з найважливіших джерел інформації про досягнення діаспори в різних галузях є "Енциклопедія українознавства", ґрунтовна колективна праця науковців діаспори під керівництвом В. Кубійовича англійською та українською мовами, яка стала своєрідною візитною карткою духовного потенціалу України у світі[1]. Значним науковим доробком західної української діаспори є фундаментальна п'ятитомна "Encyclopedia of Ukraine" -найповніше англомовне довідкове видання про Україну, її народ, історію, культуру, географію, економіку, а також про українську діаспору[2].

У 1988 р. у США започаткований науковий проект щодо підготовки і видання багатотомної "Енциклопедії української діаспори" (ЕУД). Донедавна його виконували силами діаспори під керівництвом професора В. Маркуся (видано 4 томи). У результаті наукових контактів головного редактора ЕУД з керівником відділення етносоціологічних та етнополітичних досліджень Інституту соціології НАН України членом-кореспондентом НАН України В. Євтухом у вересні 1993 р. між Інститутом соціології та головною редакцією ЕУД був підписаний договір про співпрацю. Нині робота над цим вагомим науковим дослідженням триває[3].

В установах НАН України триває пошукова робота у напрямах філософсько-соціального, історико-політичного, інформаційно-культурного висвітлення питань   діяльності   етнічних   українців   у   різних   куточках   світу.   Так, Відділенняметносоціологічних та етнополітичних досліджень Інституту соціології НАН України, у складі якого створено спеціалізований відділ дослідження української діаспори, здійснено ряд комплексних досліджень сучасного стану української діаспори у країнах, де зосереджено більшу її частину. Науковцями вивчаються форми і засоби збереження та реалізації української етнічності в умовах діаспори, виявляються особливості взаємозв'язку між українською діаспорою і Україною на різних історичних етапах розвитку[4]. Науковці Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України досліджують проблеми політичної історії української еміграції на процес відродження державності України, відділом новітньої історії підготовлено науковий збірник "Українська еміграція: історія і сучасність"[5]. Центром пам'яткознавства НАН України і Українським товариством охорони пам'ятників історії і культури досліджуються пам'ятки релігійного мистецтва і церковної архітектури, культури і мистецької традиції української діаспори .

Серед десятка праць першого десятиріччя незалежної України на особливу увагу заслуговують наукові роботи українських істориків: В. Трощинського, А. Шевченка, В. Даниленка, В. Євтуха, А. Шлепакова, І. Буркута, Л. Васильєвої, С. Кульчицького, Ю. Алексєєва, А. Слюсаренка, В. Юрківського, С. Качараби, Б. Лановика, М. Траф'яка та ін[6].

Вагомий внесок в історичну науку з української еміграції зробили спільними зусиллями вчені з України та діаспори, підготувавши збірники "Українські канадці в історичних зв'язках із землею батьків" та "Українці в Аргентині". Праці авторських колективів базуються на історичних фактах, достатньо ілюстровані та частково відтворюють зв'язок української діаспори з етнічною батьківщиною[7].

6 Євтух В., Ковальчук О. Українці в Канаді. - К., 1993. - 340 с.

Актуальною для України та діаспори є фундаментальна праця доктора історичних наук І. Нагаєвського, в якій він обґрунтував об'єктивні причини та наслідки еміграції українського народу, дослідив особливості цього явища i вказав на необхідність культурного взаємообміну між історичною батьківщиною та діаспорою[8].

Цінною є англомовна праця Л. Луцюка та Б. Кордана, де зібрані документи, статистичні дані та аналітичний матеріал про особливості української еміграції в Північній Америці[9].

Особливе наукове значення має довідник "Зарубіжні українці" авторського колективу вчених України (С. Лазебника, Л. Лещенка, Ю. Макара, П. Орленка) та Канади (Ф. Свиріпи, Я. Балана, Б. Кравченка), як перша в незалежній Україні наукова праця з історії світового українства[10].

Багато в чому перегукуються з попередніми працями, особливо щодо підходів до дослідження даної теми та зроблених з цього приводу висновків, навчально-монографічні роботи професора Ф. Заставного[11]. У цих працях розкрито політичні, соціально-економічні причини еміграції з України, подано демографічну характеристику, висвітлено економічне та політичне становище українських етнічних груп за кордоном, їх роль i місце в соціально-економічній структурі Канади, країн Латинської Америки та інших країн поселення.

Про значний потенціал західної української діаспори, про те, як творився феномен української діаспори йдеться у працях М. Слабошпицького, Р. Матейка, Ю. Макара і Л. Макар. Вони простежують, як живучи на чужині, українці не втрачали ні сентименту, ні інтересу до далекої батьківщини, сумували за нею й терпеливо чекали на зустріч. І не просто чекали, а самовіддано працювали, відважно захищаючи право рідної країни на суверенне існування. Нині ж надають щедру фінансову підтримку різним проектам, націленим на національне відродження[12].

Значно доповнюють наукові дослідження історії та сьогодення української діаспори довідник вчених з діаспори "На олімпійських хвилях" та збірник вченого з України

П. Безпалько "Шахісти української діаспори". Наукові розвідки базуються на історичних фактах, документах співпраці та фінансових документах[13].

Вагому роль у справі дослідження діяльності української діаспори відіграє заснований в м. Києві Інститут досліджень діаспори (очолює І. Винниченко). Одним із головних завдань Інституту є створення фундаментальної праці-атласу "Українці у світі". Разом з тим Інститут підготував і видав інформаційні каталоги "Закордонне українство", "Українські організації в країнах Заходу" та бібліографічний покажчик "Українське зарубіжжя"[14].

Отже, дослідниками була проведена значна робота з вивчення проблем, пов'язаних з діяльністю української діаспори. Однак, питання щодо ролі та місця української діаспори Канади та країн Латинської Америки в становленні незалежної Української держави протягом 1991 - 2005 рр. не було предметом спеціального дослідження.

Джерельна база дослідження представлена опублікованими та архівними документальними джерелами; матеріалами поточних архівів бібліотек та музеїв; рішеннями законодавчих та виконавчих органів влади України; зарубіжною та вітчизняною періодикою. Частина з них запроваджується до наукового обігу вперше.

Значний масив джерельної бази дослідження становлять матеріали та документи Центрального державного apxiвy-музею літератури i мистецтва України. Фонди 1185 "Українська діаспорна література" та 1186 "Твори мистецтва діаспори" містять багатий матеріал про українців-емігрантів. За 1991 - 2003 pp. у фондах зібрані матеріали 63 фондоутворювачів, відомих в Україні та за її межами вчених, літераторів, митців з канадської та латиноамериканської української діаспори, серед яких Я. Славутич, Я. Рудницький, Г. Сірик, B. Вовк, У. Самчук, Л. Палій, М. Паращук, Є. Маланюк, П. Капшученко та інші.

Цінний матеріал для дослідження діяльності канадської та латиноамериканської української діаспори містять фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, зокрема, фонди 3563 "Українська еміграція", 4466 "Колекція окремих документів українських націоналістичних еміграційних організацій і осіб (1987 - 1991 рр.)", 3561 "Українські націоналістичні організації за кордоном" та 1128 "Літературно-мистецькі цінності".

Важливий матеріал про діяльність української діаспори країн Латинської Америки, міститься в архіві Інституту народознавства НАН України (архів к.і.н. О. Сапеляк) у фонді 1, який  складається  з   553   арк.   Зокрема,  там  зібрані   матеріали  про  визначних осіблатиноамериканської української діаспори, серед яких А. Сапеляк, Р. Гринюк, М. Василик, Т. Баланда, Д.-Л. Маруняк, Л. Голоцван та інші.

Ще одну групу джерельної бази дисертаційного дослідження утворюють матеріали інвентарних книг і приймально-здавальних актів, за допомогою яких оформлена передача культурно-мистецьких, літературних і наукових цінностей українським музеям, картинним галереям, тощо. У Національному художньому музеї України зібрана значна кількість художніх творів митців канадської української діаспори: М. Бідняка, П. Мегика, Я. Шафранюка, М. Левицького та ін. Музею культурної спадщини м. Києва свої архіви, бібліотеки, твори образотворчого та декоративно-вжиткового мистецтва передали Л. Білецький, О. Гай-Головко, В. Ревуцький, М. Мисик, С. Лифар та ін. Певний матеріал зібраний у Національному музеї літератури України у Києві. Там знаходиться бібліотека відомого українського мецената з Канади П. Яцика, яка нараховує сотні унікальних видань: наукових праць, мистецтвознавчої, енциклопедичної та політологічної літератури. Значний матеріал канадська і латиноамериканська українська діаспора передала до Національного музею у м. Львові та Львівського історичного музею (створено відділ історії діаспори).

Одним із важливих джерел для написання дисертації стали поточні архіви та інвентарні книги Інституту досліджень діаспори, Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І.Франка, Наукового архіву Національного університету "Києво - Могилянська академія".

До джерельної бази роботи ввійшла також періодика, де опубліковані праці вчених діаспори, дані про їх життя і діяльність, про акції гуманітарної і фінансової допомоги Україні, про різноманітного роду проекти та про створення і діяльність іменних та цільових фондів. Важливими серед них є "Українська діаспора" (Київ - Чикаго); "Український історик" (Нью-Йорк - Мюнхен); "Бюлетень Канадського інституту українських студій" (Альбертський університет); "Гомін України" (Канада); "Українсько-канадський вісник" (Канада); "Новий шлях" (Канада); "Нові дні" (Канада); "Бюлетень української центральної репрезентації в Аргентині" (Аргентина); "Українське слово" (Аргентина); "Хлібороб" (Бразилія); "Голос України" (Київ - Нью-Йорк - Лондон); "Свобода" (США); "Шлях Перемоги" (Київ -Нью-Йорк - Лондон - Берлін); "Українське слово" (Київ - Нью-Йорк - Лондон); "Національна трибуна" (Нью-Йорк).

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

2005 рр - Внесок української діаспори канади та країн латинської америки в розвиток економіки і культури незалежної україни 1991