О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

В частности, говоря о наличии в апеллятивах имен анализируемого типа лексем, воплощающих тесно связан­ное с военной деятельностью понятие "защита", следует отметить, что данный концепт восходит к тому периоду в развитии этносознания англосаксов, когда последнее определялось термином "гентилизм" и обозначало необхо­димость защиты территории проживания общности "Мы" от нападений со стороны чужеродных "Они". Так, по свидетельствам историков, вплоть до XIV в. лица, следившие за неприкосновенностью границы, носили название "страж". Стражи (wardens) были известны как представители местной знати, стоящие во главе "марок", на которые в XIII в. делились пограничные области Англии - Нортумберленд, Кемберленд и Северная Англия [7, с. 117]. Отсюда - высокая частотность лексемы weard в составе рассматриваемых имен, носителями которых были представители высших слоёв англосаксонского общества. Указанная лексема зафиксирована в 16 именах (15 муж.и 1 жен.) и упо­требляется преимущественно в качестве второго компонента композитных имен в сочетании с элементами, обозна­чающими высшие аксиологические ценности англосаксонской эпохи. Данный факт свидетельствует о значимости этого понятия в модели мира рассматриваемой культурно-исторической традиции. Подтверждение этому - муж. имена Edward - "владение, богатство" + "защита", Hereward - "смелый" + "защита", Willard - "воля, желание" + "защита". Употребление лексемы weard в таких именах как Durward- "дверь" + "стража, защита": букв. "швейцар", Steward/Stuart - "дом, зал" + "стража, защита": букв. "домоправитель", Millard - "мельница" + "стража, защита": букв. "мельник", которые генетически являются отфамильными образованиями, свидетельствует о сохранении по­нятием "защита" своей релевантности и на более поздних этапах развития англосаксонского общества.

Проанализированные выше примеры наглядно подтверждают мысль Е.А. Шервуд о том, что в условиях сохра­нявшегося ещё в тот период института "кровной мести" как одной из разновидностей вражды и локальной формы ведения войны, "война раньше достигла развитых форм, чем мир" [7, с. 95]. При этом понятие "мира" является как бы обратной, теневой стороной концепта "война", отражая один из возможных и наиболее желаемых спосо­бов разрешения конфликтных ситуаций. Свидетельство тому - древнеанглийская лексема "frith" со значением "мир", которая в качестве структурного компонента входит в состав таких английских имен как женское Fri(e)da/ Freda ("мир") и мужские Frederick ("мир" + "могущественный, богатый"); Ferdinand ("мир" + "отвага"); Geoffrey / Jeffrey("область, край" + "мир"); Godfrey ("бог" + "мир"); Humphr(e)y ("великан (воин)" + "мир"); Manfred ("че­ловек" + "мир"); Siegfried/Seyfried ("победа" + "мир"); Wilfred ("воля, желание" + "мир"); Winfred/Winfrid ("друг" + "мир"). Данная лексема не уцелела в современном английском языке и сохранилась только в качестве элемента апеллятивных основ названных антропонимов, в чем повинно влияние французского слова "paix" (современное английское "peace"). Последнее появилось на Британских островах во времена правления норманского герцога Вильгельма ГЗавоевателя и постепенно вытеснило "frith" из диалектов англосаксонских областей. Однако, зафик­сированность указанного элемента в составе германских антропонимов свидетельствует о релевантности обо­значаемого им понятия в контексте мировосприятия эпохи и может дать чрезвычайно интересный материал об этносоциальных процессах того периода.

Так, анализ характера коммуникативного общения как в целом обществ, находящихся в стадии разложения первобытнообщинного строя, так и отдельных индивидов и членов различных общностей, показывает, что кон­цепт "мир" был ключевым в контексте англосаксонской (шире % общегерманской) культурно-исторической тра­диции. Идея "мира-родства" вписывалась в общую концептуальную модель этнического сознания того периода, которую в наиболее общем виде Г. Сюч определяет как "гентилизм", т.е. психологическое противопоставление отдельных общностей "МЫ" % "ОНИ" (напр., англы и саксы, англосаксы и датчане и т.п.), основанное на чувстве принадлежности к единому роду [8, с. 255]. В представлении германских народов некая сила мира соединяла различные племена. При этом основой "мира" у англосаксов являлся договор, который заключался письменно и подкреплялся устно определенными действиями.

Лексема "frith" встречается в англосаксонских законах наряду со словами "sib" ("родство, род") и "cuth" ("известный", а значит - "родной") уже в IX веке [7, с. 91]. По свидетельствам историков, лексемы "sib" и "cuth" употреблялись в официальных документах для заключения мирных соглашений, носящих в своей основе кровнородственные связи. Понятие же, обозначенное словом "frith", выражало смысл "мир - мирные отношения" и объединяло две различные этнические общности, не опираясь на какое-либо родство. Так, в законах короля Альфреда можно найти следующую статью: "Это есть мир ("frith"), который король Альфред и король Гутрум и уитаны всех родов англов и всего народа в целом, что проживает в восточной Англии вместе заключили и клятвами укрепили за себя самих и за своих потомков как рожденных, так и (еще) нерождённых, которые пользуются милостью Господа или нашей". Подобным образом осмыслен "мир" ("frith") в договоре королей Эдуарда и Гутрума: "/.../ как англы и даны пошли на постоянный мир ("frith") и дружбу /.../", а также в законах короля Этельреда: "Если сотоварищ по миру ("frith-man") короля Этельреда прибудет в немирную страну ("unfrithland") и тут подходит войско той земли, так пусть его король и все его добро имеют мир ("frith"), т.е. "неприкосновенность". Приведенная статья является одним из пунктов мирного договора, заключенного между англосаксами и датчанами. В 1018 году при помощи "frith" ко­роль Кнут также утверждает мир между датчанами и англосаксами: "Именем Господа. Это есть предписание, которое определено и решено мудрейшими соответственно со многими добрыми предварительными условиями; пусть будет, как только король Кнут по совету своих уитанов установил, что мир ("frith") и дружба ("freondscipe")между датчана­ми и англами, и пусть будет положен конец всем их разногласиям" (перевод Е.А. Шервуд [7, с. 91-92]).

Как видим, опорой "мира" выступало не кровное родство, а дружба. При этом концепт "мир" нес оттенок оформляющейся государственности и, будучи абстрактным понятием, объединял людей как внутри одной этнической общности, так и лиц различных этнических групп не по принципу родства, а на правовой основе возникающего государства.

Таким образом, исходя из лингвистических данных, представленных в семантике английских имен германского происхождения, можно сделать вывод о том, что война как символ разъединения и воссоединения, устранения беспо­рядка и установления порядка из хаоса путем мира, символ извечного конфликта между добром и злом в природе чело­века, символ достижения единства [3, с. 42], была одной из важнейших сфер жизни средневековых англосаксов, разно­видностью их общественной деятельности, неотъемлемым и необходимым атрибутом их социального существования.

Подводя итоги проведенного исследования, отметим, что исходной в нем является мысль о двойственной при­роде личного имени. С лингвистической точки зрения, всякий антропоним - это свернутый текст с присущими ему структурно-семантическими параметрами и закономерностями функционирования в системе языка. С точки зрения социально-исторической, имя - это своеобразный индекс этнической интеграции индивида в современ­ное ему общество, сложный и многомерный знак человека-личности, раскрывающий свой потенциал в широком контексте культуры (материальной и духовной) социума, его породившего. В целом, предпринятая нами попытка выйти за рамки замкнутой "в-себе-и-для-себя" системы языка и привлечь к анализу английской антропоними-ческой системы данные смежных с лингвистикой наук (антропологии, этнографии, социологии, культурологии) вносит определённый вклад в решение давнего, но до сих пор незавершенного спора о том, как структурировано смысловое пространство, свёрнутое за внутренней формой антропонима как лингвистической единицы.

Литература:

1.    Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. - М.: Искусство, 1979. - 424 с.

2. Гнаповська Л. В. Лінгвокогнітивні та лінгвокультурологічні характеристики англійських антропонімів
германського походження
: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські
мови"
/ Л. В. Гнаповська. - К., 1999. - 19 с.

3.Купер Дж. Энциклопедия символов / Джеймс Купер. - М.: Изд-во ассоциации Духовного единения "Золотой век", 1995. - 401 с.

4.Лотман Ю. М., Успенский Б. А. Миф - имя - культура / Ю. М. Лотман, Б. А. Успенский // Труды по знаковым системам: Учён.зап. / Тартуский гос. ун-т. - 1973. - Вып. 308. - XVI. - С. 282-306.

5.Лотман Ю. М. Культура и взрыв / Юрий Михайлович Лотман. - М.: Гнозис; Изд. группа "Прогресс", 1992. -271 с.

6.Синенко В. С. Имя и судьба / В. С. Синенко // Филол. науки. - 1995. - №3. - С. 14-22.

7.Шервуд Е. А. От англосаксов к англичанам (к проблеме формирования английского народа) / Евгения Андре­евна Шервуд. - М.: Наука, 1988. - 237 с.

Sziics G. "Nationalitat" und "Nationalbewusstsein" im Mittelalter / G. Sziics // Acta Historica. - 1972. - Vol. XVIII. -№ 3-4. - S. 251-273.УДК 81'366.53'371:81-115

Головань Е. О.,

Донецький національний університет

ПРО ПЕРЕНОСНЕ ЗНАЧЕННЯ Й НЕРЕФЕРЕНТНЕ ВЖИВАННЯ ІМЕННИКІВ В ОДНИНІ

У статті розглянуто особливості позначення множини об'єктів незбірними іменниками у формі однини в українській, російській та англійській мовах. Описано підходи до аналізу такого незбігу плану змісту й плану ви­раження, орієнтовані на контекст речення або на співвідношення з дійсністю.

Ключові слова: іменник, множина, однина, переносне значення, референтність.

В статье рассматриваются особенности обозначения множества объектов несобирательными именами су­ществительными в форме единственного числа в украинском, русском и английском языках. Описаны подходы к анализу данного явления, апеллирующие к определяющей роли контекста предложения, или же ориентирующиеся на соотношение с действительностью.

Ключевые слова: имя существительное, единственное число, множественное число, переносное значение, ре-ферентность.

The paper is devoted to revealing the idea of plurality in the singular form by analysis nouns in the Ukrainian, Russian and English languages. The distinctions between the investigations ofplural meaning of these nouns based on the defining role of sentence context and on actualities are drawn.

Key words: noun, plurality, singular, a figurative sense, reference.

Спільне і відмінне між теорією референції і теорією значення визначено в [3, с. 40-55]. Згідно з А.П. Загніт-ком, перша досліджує смисли мовних одиниць (саме вони забезпечують зв'язок мови з мисленням), способи їх комбінування та відношення між ними, тоді як друга розглядає зв'язки мови з об'єктивною дійсністю [3, с. 54-55]. Питання вираження семантики множинності формою однини іменників вивчали мовознавці - представники обох теорій.

Загалом особливості вживання форм числа іменників проаналізовано в [5]. О.В. Красильнікова виділяє чотири аспекти вивчення питання кількості. Розглянемо детальніше. Представники денотативного аспекту намагаються вирішити питання про те, які характеристики закладено в категоріальних значеннях форм числа, а які з них ви­водяться із контексту. Як саме впливає контекст на узагальнене осмислення речень з іменником в однині визначив Д.І. Руденко [10]. О.О. Потебня звернув увагу на вживання незбірних конкретних іменників у формі однини у функції "образу суцільної множинності", "символу множинності" (привалила птица к круту берегу) і кваліфі­кував це як синекдоху [8, с. 25]. М.О. Шелякін серед способів реалізації кількісних відношень формою однини іменників, окрім збірної множинності, відзначає синекдохічну (рос. Кроет уж лист золотой Влажную землю в лесу) і дистрибутивну (рос. повелено брить им бороду) репрезентацію роздільної множинності, а також загально-понятійну репрезентацію всього класу предметів (Вовк - хижак) [13, с. 16-18]. Як і логіки, М.О. Шелякін наголо­шує на необхідності розмежовувати поняття збірності й загальності.

І.Р. Вихованець відзначає в категорії числа такі елементи значення, які виражають протиставлення предметів за їхньою розчленованістю / не розчленованістю й ілюструє використання грамеми однини в значенні узагальненої множинності (Риба живе у ставках) для позначення нерозчленованої множинності та грамеми множини (Риби живуть у ставках) для позначення розчленованої множинності [11, с. 93]. Згідно з О.О. Лешковою, на специфіку відображення формою однини класу предметів впливає те, що вона оформляє слово як номінативну одиницю, тому їй властиве відображення класу предметів як такого (Собака давно став домашньою твариною) [6, с. 94].

О.О. Реформатський граматичним парадоксом збірних іменників назвав те, що множинність передається за допомогою однини [9, с. 77]. Мета статті - проаналізувати наявні в лінгвістичній літератури підходи до аналізу вираження значення множинності незбірними іменниками у формі однини в українській, російській та англій­ській мовах.

Випадок, коли форма перетинає межі своєї семантичної царини, вживаючись для позначення принципово ін­шого референта або класу референтів, С. С. Єрмоленко зараховує до експресивних уживань граматичних форм і говорить про виникнення у форми переносного значення або транспозицію форми в невластивий для неї контекст [1, с. 8]. Саме під впливом контексту транспозиції значення цієї форми переосмислюються в бік множинності, і разом із тим цей новий референт, множинність, образно інтерпретується як одиничність. Вихідним пунктом у цьому процесі, що породжує значення множинності, є матеріальний аспект граматичної форми однини [1, с. 10­11]. Так, у прикладі У Чейфа An elephant likes peanuts 'Слон полюбляє арахіс', де йдеться про слонів загалом, контекст суперечить значенню конкретної одиничності, яке зазвичай властиве поєднанню неозначеного артикля й іменника, і позначає тут всю сукупність цих тварин. За С.С. Єрмоленком, форма однини іменника виражає родове поняття в прямому вживанні при поєднанні із неозначеним артиклем: The elephant likes peanuts. Наявність кате­горії артикля, згідно з ученим, забезпечує можливість формальної диференціації переносного й непереносного вираження певною грамемою родового значення.

Лінгвісти акцентують уваги на тому, що при вираженні родового смислу формою однини іменника російська й англійська мови виявляють певну різницю, пов'язану із наявністю в останній категорії артикля. О. Єсперсен се­ред можливих п'яти способів вираження так званого "всезагального числа" в англійській мові називає: 1) іменник в однині без артикля - це іменники man і woman: Man cannot live by bread alone, а також назви маси, матеріальної або нематеріальної: Blood is thicker than water; History is often stranger than fiction); 2) іменник в однині з неозначе­ним артиклем: A cat is not as vigilant as a dog "Кішка не така пильна, як собака"; 3) The dog is vigilant "Собака пиль-

© Головань Е. О., 2012ний" [2, с. 235-236]. У граматиках вживання іменника із неозначеним артиклем (із узагальнюючим значенням) кваліфікують як позначення цілого класу подібних об'єктів через одного його представника: A hacker is usually a very proficient programmer "Зазвичай хакер - майстерний програміст". Апелювання до поняття референції при ви­вченні артикля [12, с. 278] дозволяє вченим робити такі висновки: при іменниках в узагальнено-родовому значен­ні опозиція між артиклями значною мірою нейтралізується. Означений артикль виконує тут синтетичну тотальну функцію, що відображає універсальну референтну область як цілий клас, протиставлений іншим класам (англ. The whale is the largest of animals 'Кит - найбільша тварина'), тоді як неозначений артикль вказує на аналітичне відображення цієї універсальної області: A whale (every whale) breathes air 'Кит (кожен кит) дихає повітрям'.

Розглянемо приклади аналізу семантики числа, орієнтовані на реальну або уявну дійсність, ситуації мовлення (виконані у світлі теорії референції - співвіднесення висловлювання та його частин із дійсністю). Добре відоме в лінгвістиці введене К. Доннеланом протиставлення операції референції (прив'язування властивості до її носія) й актуалізації (індивідуалізація конкретних носіїв певної властивості). Для нас вагомим буде твердження про те, що до опозиції референтних і атрибутивних уживань належить і протиставлення конкретності й неконкретності [3, с. 45]. В.О. Плунгян визначає такі два типи вживання іменників: 1) іменник позначає один або декілька кон­кретних об'єктів: Я хочу бачити цю людину; - що зазвичай кваліфікують у мовознавчій літературі як референтне вживання (specific); 2) іменник Х позначає загалом цілий клас об'єктів з іменем Х, не роблячи ніякої внутрішньої "індивідуалізації": Людина не може довго витримати без води та їжі - це нереферентне вживання (generic, non­specific) [7, с. 285]. Усі референтні вживання співвідносяться із конкретним представником певного класу об'єктів і припускають апеляцію до певних індивідуальних властивостей його представників, які дозволяють відрізнити їх від решти [7, с. 286]. О. К. Кіклевич говорить про репрезентацію іменних груп двома типами: референтним (індивідуалізованим) і генеричним (нереферентним, предикатним) [4, с. 187]. Відмінність денотативних статусів словоформ лінгвіст пов'язує з семантичною структурою знака, що містить два компоненти, які в різних працях отримали назву денотація - сингіфікація, екстенсіонал - інтенсіонал, об'єм - зміст тощо. Завдяки сигніфікатив-ному компоненту здійснюється характеризація об'єкта (передається інформація й про його вміщення до певного таксономічного класу), денотативний компонент значення слова зумовлює його референтне вживання [4, с. 188].

Пояснення незбігу плану змісту (одиничність) й плану вираження (множинність) у межах теорії значення апелює до понять переносного вживання слова (синекдоха; позначення класу об'єктів шляхом називання одного його представника), розвитку переносного значення грамеми однини (концепція С.С. Єрмоленка). Представники теорії референції аналізоване явище висвітлюють як нереферентне вживання іменника (коли ім'я не позначає не об'єкт дійсності безпосередньо, а ознаку), говорять про генеричну репрезентацію іменних груп. Урахування прагматичного чинника - вияв ставлення мовця до повідомлюваного через вживання ним певних числових форм іменників - постає перспективою подальшого дослідження.

Література:

1.Ермоленко С. С. Образные средства морфологии [Текст] / С. С. Ермоленко. - К. : Наук. думка, 1987. - 124 с.

2.Есперсен О. Философия грамматики [Текст] / Отто Есперсен; Пер. с англ. В. В. Пассека, С. Сафроновой. -М. : Едиториал УРСС, 2002. - 404 с.

3.Загнітко А. П. Сучасні лінгвістичні теорії [Текст] / А. П. Загнітко. - Донецьк : Юго-Восток, 2007. - 219 с.

4.Киклевич А. К. Притяжение языка [в 3 т.] : Т. 3. - Грамматические категории. Синтаксис [Текст] / А. К. Кикле-вич. - Olstyn, 2009. - 460 с.

5.Красильникова Е. В. Некоторые проблемы изучения морфологии русской разговорной речи [Текст] / Е. В. Кра-сильникова // Проблемы структурной лингвистики 1981 / отв. ред. В. П. Григорьев. - М. : Наука, 1983. - С. 107-120.

6.Лешкова О. О. К вопросу о функционально-семантической категории собирательности в русском и польском языках [Текст] / О. О. Лешкова // Советское славяноведение. - 1984. - № 5. - С. 92-101.

7.Плунгян В. А. Общая морфология : Введение в проблематику [Текст] / В. А. Плунгян. - М. : Эдиториал УРСС, 2000. - 384 с.

8.Потебня А. А. Из записок по русской грамматике : [в 3 т.] : Т. - Об изменении значения и заменах суще­ствительного [Текст] / А. А. Потебня. - М. : Просвещение, 1968. - 551 с.

9.Реформатский А. А. Число и грамматика [Текст] / А. А. Реформатский // Лингвистика и поэтика / отв. ред. Г. В. Степанов. - М. : Наука, 1987. - С. 76-87.

 

10.Руденко Д. И. Имя в парадигмах "философии языка" [Текст] / Д. И. Руденко. - Х. : Основа, 1990. - 298, [1] с.

11.Теоретична морфологія української мови [Текст] / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська ; За ред. Івана Вихован­ця. - К. : Пульсари, 2004. - 598 с. (Академічна граматика української мови).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови