О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Другий компонент, набуваючи іпостасі перехідної або неперехідної конструкції каузації наслідку, вказує на стадію каузації або фазу каузації дискомфортного стану Експерієнцера.

Стадія каузації - це фіксований момент, який засвідчує зумовленість дискомфортного стану в інтервалі певно­го періоду часу - "часу спостереження" (див. [5, с. 296]), пор.: Zapachpieluch wiszqcychprzy garnkach doprowadzil do mdlosci i wymiotow [10] - стадія каузації у цьому випадку може бути осмислена у перспективі двох показни­ків: Пунктива, якщо ситуація кваліфікується як миттєва подія, або Комплетива, якщо у фокусі уваги ознака до­сягнення природної межі. Така невизначеність зумовлена чинником реакцій, які суб'єкт чуттєвого сприйняття може виявляти щодо властивості певного субперцептивного подразника. Один суб'єкт може бути більш стійким до певного типу стимулу (і тоді його реакція кваліфікуватиметься як відтермінований результат), інший - менш вибагливим (і тому виявлятиме миттєву реакцію на стимул). У будь-якому випадку суб'єкт "приречений" на кін­цевий результат, оскільки не в стані контролювати фізіологічний поклик.

1      Про те, що деривація базується на відношенні саме денотативної аналогії, свідчить той факт, що експерієнціальні учасники вихідної та похідної конструкцій зберігають ту ж денотативну якість: належать до експерієнціальних систем суб'єкта чуттєвого сприйняття та чинять вплив того ж типу - експерієнціальний.

2      Залежно від ступеня зв'язаності статичної ознаки та її носія (ступеня стабільності позначуваної у часі ознаки) статичні ситуації поділяються на три групи: постійні, що включають незмінні параметри об'єктів, відношення невідчужуваної належності, просторові розташування об'єктів, що не переміщаються, властивості та співвідношення абстрактних об'єктів і класів; стійкі, що вказують на уміння, навички, схильність (диспозиції), стійкі емоційні та інтелектуальні відношення; тимчасові, що є актуальними протягом якогось конкретного обмеженого періоду часу і характеризують лише одну зі "стадій" існування носія певного стану [3, с. 428-129].

3      Пор.: "Актуально в бажанні немає нічого приємного" [8, с. 295].


Як і у попередньому випадку, вихідна ситуація оцінюється з перспективи інактивного суб'єкта за ознаками до­вільності та неконтрольованості. Осмислення ситуації у режимі контрольованої агентивності створює передумо­ву для реалізації похідного значення за ознакою каузації емоційного стану, пор.: BTWdolqczam sie doprosby Piotra Pyclika o jakies screeny z nowego frontendu - jestem nowym userem Joggera, a juz stary doprowadzil mnie pare razy do mdlosci (Dziudek). Контрольованість у цьому випадку кваліфікується як властивість раціонально осмислювати свої вчинки. Каузація емоційного стану лише засвідчує факт небажання Експерієнцера прикладати ментальні зу­силля, щоб протистояти впливові контролера каузації, і свідчить, скоріше за все, про суб'єктивну заангажованістьсуб'єкта (адже об'єктивно стара версія відеогри не має властивостей спричинювати певний емоційний стан1). З цієї перспективи логічним виглядає вживання дієслова в ітеративному значенні (pare razy), яке фіксує точку "мі­німального ступеня вияву властивості суб'єкта" на шкалі регулярно повторюваної ситуації2.

Якщо неперехідна конструкція описує дискомфортний стан у певному (виокремленому) часовому фрагменті спостереження і тому лише гіпотетично допускає існування інших часових інтервалів, то перехідна конструкція вводить у фокус уваги фрагмент, який реально співвіднесений з іншим фрагментом (така співвіднесеність ква­ліфікується у термінах фазових значень, див. [5, с. 307]). З цієї перспективи фаза каузації як ознака перехідної конструкції каузації наслідку засвідчує факт зумовленості дискомфортного стану Експерієнцера стосовно більш раннього моменту часу, пор.: Stone sledzie wywotatypragnienie - У момент ТіY (pragnienie) не існував; Z каузував Y, і в момент Т. Y існує (див. [1, с. 75]).

Перехідна конструкція представляє стан справ таким, що реалізується в інтервалі довготривалого проміж­ку часу, який охоплює суміжні (попередній та актуальний) часові інтервали. Саме з цієї причини каузація дис­комфортного стану, яку представляє перехідна конструкція, не передбачає ані миттєвого наслідку, пор.: ??Солоні оселедці (раптово, зненацька, відразу) викликали спрагу, ані відтермінованого результату, пор.: ??Солоні оселедці (нарешті, під кінець, кінець кінцем) викликали спрагу).

Основна ідея перехідної конструкції каузації наслідку - представити ситуацію як новий стан справ, що виник як результат переривання поточного стану справ. У такому ракурсі контролер каузації осмислюється як суб'єкт вторгнення, що викликає збій в експерієнціальних системах суб'єкта чуттєвого сприйняття. У фізіологічних сис­темах Експерієнцера такий збій, скоріше за все, є деструктивним, оскільки його наслідком є певні фізіологічні дисфункції, неприємні відчуття і, як результат, негативний дискомфорт. В інтелектуальних системах такий збій, навпаки, може бути креативним, наприклад, у ситуації стимулювання ментальних зусиль Експерієнцера, пор.: Trunek rozwiqzywal mu usta, podniecal dowcip i zapomniane wywolywal obrazy [10]. Саме ознаки деструктивізму і креативізму визначають дериваційні стратегії цільової конструкції каузації наслідку. Реалізовані на основі імплі-кативних семантичних відношень3, такі стратегії засвідчують залучення актанта за ознаками: креативного, пор.: wywolywac podziw, zachwyt, entuzjazm, wzruszenie, zainteresowanie, usmiech, dyskusje, polemike, або деструктивно­го, пор.: wywolac skandal, zgorszenie, niezadowolenie, oburzenie, panike, poploch, sprzeciw, klotnie, awanture, bojke, zamet, rozruchy, rewolucje, wojne, експерієнціального наслідку.

Розподілена у перспективі каузативно-субперцептивної схеми, семантична деривація дискомфортних експері-єнтивів використовує стратегії актантних та імплікативних семантичних відношень. Кожна зі стратегій співвід­носить вихідну і цільову ситуації та відповідно конструкції, які їх втілюють, за ознакою характеристики учасника або стану справ загалом.

Основним дериваційним типом, який використовує каузативно-субперцептивна схема, є тип актантних семан­тичних відношень, що регламентують введення у концепт ситуації "дискомфортний стан" додаткового учасника за ознакою 'контролер каузації'. Залежно від типу каузатора, схема вибудовує сценарій зумовленості дискомфорт­ного стану у форматі двох конструкцій: способу каузації та каузації наслідку. Обидві конструкції представляють ситуацію дискомфорту у перспективі неконтрольованих дій каузатора. Однак, якщо для конструкції способу ка-узації такі дії осмислюються у перспективі актуально статичного стану справ, то для конструкції каузації на­слідку - в аспекті певного часового інтервалу. З цієї перспективи дериваційні стратегії виявляють дещо відмінні і водночас подібні сценарії похідності: конструкція способу каузації розвивається у напрямку переведення власне статичної ситуації у режим агентивної статальності на основі відношення денотативної аналогії; конструкція каузації наслідку засвідчує перехід у режим контрольованої агентивності на основі категоріальних відношень або оцінних імплікацій деструктивного / креативного наслідку.

З'ясувати цілісну картину динаміки дискомфортних експерієнтивів в обсязі пізнавальної цінності учасників ситуації "експерієнціальність", визначити способи та засоби кодування експерієнціальної інформації семантикою дискомфортних експерієнтивів, встановити схему розподілу цієї інформації у семантичному просторі лексики чуттєвого сприйняття вимагає проведення зіставного аналізу експерієнціальної лексики на позначення ситуації дискомфортних відчуттів неспоріднених (різноструктурних) мов.

Література:

1      Власне з цієї причини семантичну деривацію у цьому випадку доцільно кваліфікувати за типом категоріального семантичного відношення.

2      Показником максимального ступеня на шкалі можна вважати хабітуаліс - значення за ознакою ""звичні дії", що стають характеристиками властивостей суб'єкта" [5, с. 295].

3      Семантична деривація на основі імплікативних відношень передбачає виникнення імплікації у вихідні конструкції за ознакою позитивної або негативної реакції на деструктивний стимул. Такого типу ознаки формують так звану "буферну зону (імплікативну конструкцію)", яка постачає інформацію імплікації похідній конструкції, пор.: Солоні оселедці викликали спрагу (вихідна конструкція) [виникла негативна (гедоністична) реакція на стимул] (буферна зона) Рішення викликало незадоволення (похідна конструкція).


1.Апресян Ю. Д. Избранные труды : В 2 т. / Апресян Ю. Д. - М. : Языки русской культуры, 1995. - Т. 1 : Лекси­ческая семантика. - 472 с. ; - Т. 2 : Интегральное описание языка и системная лексикография. - 767 с.

2.Деменчук О. В. Динамічні моделі семантичного опису лексики / О. В. Деменчук // Мовознавство. - 2011. -№ 1. - С. 13-28.

3.Князев Ю. П. Грамматическая семантика: Русский язык в типологической перспективе / Князев Ю. П. - М. : Языки славянских культур, 2007. - 704 с. - (Studia Philologica).

4.Кубрякова Е. С. Части речи в ономасиологическом освещении / Кубрякова Е. С. - Изд. 2-е. - М. : ЛКИ, 2008. - 120 с.Плунгян В. А. Общая морфология: Введение в проблематику / Плунгян В. А. - Изд. 2-е, испр. - М. : Едиториал УРСС, 2003. - 384 с.

5.СУМ : Словник української мови: В 11 т. / [За ред. Г. К. Білодіда]. - К. : Наукова думка, 1979. - Т. 1-11.

6.Урысон Е. В. "Несостоявшаяся полисемия" и некоторые ее типы / Е. В. Урысон // Семиотика и информатика: Сб. науч. ст. / Отв. ред. В. А. Успенский. - М. : Языки русской культуры ; Русские словари, 1998. - Вып. 36. - С. 226­261. - (Российская Академия наук. Всероссийский институт научной и технической информации).

7.Шатуновский И. Б. Семантика предложения и нереферентные слова (значение, коммуникативная перспектива, прагматика) / Шатуновский И. Б. - М. : Языки русской культуры, 1996. - 400 с. - (Международный университет природы, общества и человека "Дубна").

9.  Dziudek. Komentarze [Електронний ресурс] / Dziudek. - Режим доступу до ресурсу : http://riddle.jogger.
pl/2007/04/08/polprzezroczyste-warstwy-overlay-i-okienka-div/

10. SJP : Slownik Jezyka Polskiego [Електронний ресурс] : W 11 t. / Pod redakcjq Witolda Doroszewskiego]. -
Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1997. - T. 1-11.

11.       USJP : Uniwersalny Slownik Jezyka Polskiego PWN [Електронний ресурс] : Plyta CD. - Warszawa : Wydawnictwo
Naukowe PWN SA,
2004. - Wers. 1.0.УДК 811.161.2:81:1

Дем'янець Ю. Д.,

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, м. Івано-Франківськ

КОНЦЕПТ СВЯТИЙ ТА ЙОГО ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Запропонована стаття присвячена проблемі сакрального в лінгвістиці, зокрема концепту СВЯТИЙ, який є рушійною силою культурно-духовного розвитку людини. Дослідження проводиться на матеріалі української та староукраїнської, російської мов, на основі лексикографічних джерел.

Ключові слова: концепт, концептологія, картина світу, лексикографія.

Предлагаемая статья посвящена проблеме сакрального у лингвистике, в частности концепта СВЯТОЙ, который является движущей силой культурно-духовного развития человека. Исследование проводится на мате­риале украинского, староукраинского, и русского языков, на основе лексикографических источников.

Ключевые слова: концепт, концептология, картина мира, лексикография.

The proposed article is devoted to the problem of sacred in linguistics, in particular the concept of SAINT, which is the moving force of cultural and spiritual development of an individual. The research is carried out based on the materials of Ukrainian Old Ukrainian, and Russian languages lexicographic sources.

Key words: concept, conceptology, world map, lexicography.

Метою статті є лексикографічна інтерпретація концепту СВЯТИЙ, дослідження динаміки та функціонування зазначеного концепту в картині світу українського етносу, а також теоретичний розгляд концепту.

Концептуальний вектор вивчення сучасної гуманітарної науки вважають провідним у лінгвістичних розвід­ках. Актуальним є питання "концепту" та "концептології". Так, існують різні погляди на ці поняття. Питання "концепту" та "концептології" розглядають зарубіжні та українські лінгвісти: А. Вежбицька, Н. Арутюнова, В. Телія, Т. Маслова, І. Стернін, В. Карасик, О. Кубрякова, О. Залевська, О. Селіванова, В. Іващенко та ін.

"Ідеї концептології як актуальної галузі знань, що грунтуються на спільних теоретико-методологічних засадах і принципах і проектуються на різні гуманітарні сфери, реалізуються в царині зіткнення наукових підходів і ме­тодик дослідження, зокрема з позиції психолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвістичної філософії", - слушно зауважує В. Кононенко [5, с. 111].

Ключовим аспектом когнітивної лінгвістики є проблема концепту. В епіцентрі дослідження опинилися такі поняття як "концепт", "концептологія", "мовна" та "концептуальна" картини світу та ін. Як зауважує О. Кубряко-ва, концепт - "термін, який служить для пояснення одиниць ментальних чи психічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативна, змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку, всієї картини світу, відображеної в людській пси­хіці" [6, с. 90].

Згідно із твердженням В. Маслової, "концепт не безпосередньо виникає із значення слова, а є результатом зі­ткнення словникового значення слова з особистим і народним досвідом людини (за Д. Лихачовим). Він оточений емоційним, експресивним, оцінним ореолом" [7, с. 50-51]. Такий підхід дає підставу говорити, що концепт пред­ставлений у свідомості людини етнокультурними особливостями, у лексикографії репрезентований відповідними словниковими тлумаченнями.

З допомогою лексикографічного матеріалу можемо простежити етимологію, контексти досліджуваних кон­цептів, реалізацію моральних цінностей, побачити місце таких концептів у авторських картинах світу. Адже, як зазначає Т. Вільчинська, "інформацію, необхідну для розкриття змісту концептів, визначення їх місця в мовній картині світу і свідомості нації, містять тлумачні та енциклопедичні словники. На важливій ролі лексикографіч­них тлумачень слів у методиці вивчення концептів наголошують Р. Фрумкіна, В. Маслова, Т. Космеда, В. Ко­ноненко та ін. При цьому словникову дефініцію лексеми, що вербалізує концепт, часто вважають його ядром, а ілюстративний матеріал - тією частиною словникової статті, яка розкриває образні і ціннісні характеристики концепту" [1, с. 93-94].

У сучасних лінгвістичних дослідженнях порушується питання картини світу, яка є носієм ментальних ознак, духовності етносу, постає як "глобальний образ світу, що лежить в основі світогляду людини, тобто виражає сутнісні властивості світу в розумінні людини, які є результатом всієї духовної її активності (В. Постовалова, В. Маслова, О. Селіванова)" [1, с. 15].

Картина світу народу формується протягом століть. Підтвердженням цього можна вважати ієрархію понять, цінностей, асоціативності, а в нашому дослідженні і концепту СВЯТИЙ.

Очевидним є те, що загальна картина світу включає в себе як мовну (МКС), так і концептуальну (ККС). Іс­нують різні погляди на ці два поняття. Деякі мовознавці (В. Маслова) стверджують про переваги МКС над ККС, а інші (О. Кубрякова, Ю. Караулов, Б. Серебренников) доводять протилежне. Можна з упевненістю говорити, що проблема взаємозв'язку МКС і ККС - основна у когнітивній лінгвістиці.

Зокрема, Т. Вільчинська наголошує на тому, що МКС і ККС - "це два окремі феномени, які виділяються у меж­ах загального конструкта "картина світу". МКС виконує функції означування основних концептів ККС. Водночас тісний взаємозв'язок між ними дає змогу об'єднувати їх у мовно-концептуальну картину світу, яка, подібно до інтегрованих нею МКС і ККС, є національною, тобто такою, що здатна засобами певної мови виразити світовід­чуття народу - її носія" [1, с. 26], адже мова виступає засобом передання уявлень людини про навколишній світ.

Варто відзначити, що, оскільки в основі сучасної науки постає людина з її осмисленням світу, духовними над­баннями, знаннями про об'єктивну дійсність, яка оточує її, то і мова буде відтворювати відчуття світу, оскільки

© Дем'янець Ю. Д., 2012репрезентує особливості людської дійсності.

У пропонованій статті важливою є особливість картини світу, яка репрезентує релігійну свідомість, що від­творює духовність етносу, розкриває бачення навколишньої дійсності та місце особистості в ній.

Складовою картини світу етносу є сакральна картина світу. Термін "сакральне" введено в науку французькою соціологічною школою (Г. Губерт, М. Маусс, Е. Дюркгайм) [8, с. 72]. Дослідженням сакральної сфери займа­лися різні лінгвісти: Н. Слухай, Л. Струганець, М. Скаб, І. Черненко, Л. Шевченко, Т. Вільчинська, П. Мацьків, Н. Плотнікова та ін.

Сакральні концепти, як структури, репрезентовані в архетипах культури, що виражають не лише світовід­чуття, світобачення, а й акумулюють загальнопоняттєві структури, етнічні архетипи колективного несвідомого, соціальні стереотипи, міфологеми, ідеали релігійних вірувань, що значною мірою зближує їх з іншими типами концептів, насамперед етнокультурними, художніми, оцінними. Саме такий синкретичний тип концептуальної структури репрезентує концепт-образ [1, с. 74-75]. Таким чином, деякі сакральні концепти утворюються на осно­ві архетипних та стереотипних уявлень, закладених у свідомості людей, які передаються з епохи в епоху нашими предками, та відтворені потребою цих знань у мовно-культурному середовищі з допомогою засобів дослідження та вивчення потрібних концептів.

У межах концептуального підходу доцільно розглянути концепт СВЯТИЙ. Справедливо буде стверджувати, що він - один із найважливіших у сакральній сфері, оскільки включає в себе такі поняття як Бог, Ісус Христос, Богородиця, які є центральними у релігійних текстах, а отже, і в духовності віруючого етносу.

У сакральній сфері можна простежити опозицію християнства і язичництва.

В основі етнокультури постають ціннісні орієнтири. Кожна нація має свої цінності, духовні принципи. З роз­витком суспільства, під впливом середовища та культури відбувається зміна у розумінні СВЯТОГО. Формування поняття СВЯТОГО в українському етнокультурному просторі представлене його багатовіковою історією, еволю­цією стану нації. Зазначене поняття поєднує як християнські, так і язичницькі погляди, які відтворюють багато­віковий досвід.

В епоху язичництва для народу СВЯТИМ було поклоніння богам, вірування у сили природи, дотримання об­рядів, ритуалів, культів. Люди створювали ідолів та вважали їх святими, боялися прогнівити, вірили, що жертво­принесення - це подарунок богам. Такі природні явища як вітер, гроза, сонце язичницький етнос вважав проявом певної волі богів, що теж можна трактувати СВЯТИМ для тогочасної епохи.

У сучасному етнокультурному середовищі поняття СВЯТИЙ можна розглядати у кількох аспектах. Найпер­шим і найважливішим є біблійний мотив - це головні релігійні постаті: Бог, Ісус Христос, Богородиця; святі апостоли, мученики, богослови, мудреці, пророки; святі тексти, предмети, місця, споруди та ін. Іншим мотивом можна вважати буттєвий: мати, Батьківщина, почуття, правда, воля, серце тощо.

Можемо визначити специфіку семантики концепту СВЯТИЙ шляхом опрацювання джерел, у межах яких досліджується аналізований нами концепт. Першим джерелом, яке слід брати до уваги, є лексикографія, адже зна­чення та етимологія зазначеного концепту відображаються саме у лексикографічних працях. Деякі лексикографіч­ні дослідження дають змогу простежити передісторію, ієрархію значення слова, зміну менталітету етнокультур.

У контексті сказаного актуальним буде порівняльний аспект концепту СВЯТИЙ сучасної української мови із староукраїнською та російською.

Порівняльний аналіз дозволяє виокремити домінантні, універсальні особливості зазначеного концепту у лек­сикографічних джерелах. Першими, які потрапляють у поле зору, є абсолютна досконалість, чистота, величність, справедливість, а отже це і є Бог, Христос, Богородиця, оскільки саме вони поєднують у собі ці ознаки, на яких надалі акцентуємо увагу при аналізі лексикографічного матеріалу.

"Словник староукраїнської мови XIV-XV ст." пояснює концепт СВАТЫИ як канонізований християнською церквою (Богоматір, Свята Трійця, Іоан Богослов) [2, с. 327].

Схожу інтерпретацію концепту СВЯТЫЙ подає "Словарь церковно-славянскаго и русскаго языка" (1847 р.), в якому зазначений концепт розглядається як досконало чистий, пренепорочний (Свята Трійця, Святий Дух) [10, с. 109].

"Толковый словарь живого великорусского языка" В. Даля (1882 р.) лексемі СВЯТОЙ надає подібного обгрун­тування: все, що стосується Божества, непорочний, божественний, небесний [3, с. 161].

"Толковый словарь русского языка" за редакцією Д. Ушакова (1940 р.) інтерпретує концепт СВЯТОЙ як аб­солютно досконалий, чистий, божественний; праведний, непорочний, який відповідає релігійному ідеалу [12, с. 109].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови