О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Трактування смерті в українській літературі також не позбавлене рис романтизації з огляду на відсутність державотворчого чинника. Згадаймо хоча б Шевченкового Гонту, який, незважаючи на гріх дітовбивства, постає в очах читача героєм. Як бачимо, "національна ідея служить виправданням мученицької смерті героя, моральним виправданням за насильницьку смерть, спричинену чужинцеві-завойовнику" [17].

Таким чином, проаналізовані специфічні риси еротично-танатологічного концепту в українській літературі допомагають усвідомити специфіку нашої культури загалом.

Література:

1. Борисюк I. Еротика смерті : до проблеми стильотворчої функції ритуально-обрядових форм у поезії "вісімде-сятників" / !рина Борисюк // Мандрівець. - Тернопіль, 2005. - № 4. - С. 62-66.

2. Грушевський М. С. !сторія української літератури : В 6 т. 9 кн. / Грушевський Михайло Сергійович / [Упо-ряд. В. В. Яременко; Авт. передм. П. П. Кононенко; Приміт. Л. Ф. Дунаєвської]. - К. : Либідь, 1993 ("Літературні пам'ятки України"). - Т. 1. - 1993. - 392 с.

3. Гундорова Т. Модернізм як еротика "нового" (В. Винниченко і С. Пшибишевський) / Т. Гундорова // Слово і час. - 2000. - № 7. - С. 21-51.

4. Завадська В. Еротичні мотиви українських колискових пісень / В. Завадська // Українознавство. - Київ, 2004. -Ч. 3/4. - С. 281-283.

5. Заверталюк Н. I. Художня інтерпретація концепції кохання-любові у творах Євгенії Кононенко [Електронний ресурс] / Заверталюк Н. I. - Режим доступу : bdpu.org/scientific_published/.../25.doc. - Заголовок з екрану.

6. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство / Ніла Зборовська. - К. : Академвидав, 2003. - 390 с.

7. Кавун Л. Любов і сексуальність у художній прозі "романтиків вітаїзму" [Електронний ресурс] / Лідія Кавун. -Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Lfk/2010_9/09.pdf. - Заголовок з екрану.

8. Лебединцева Н. Проблема кохання як творчої спроможності в українській поезії 90-х років ХХ ст. / Наталя Лебединцева // Вісник Львівського у-ту. Серія філол. - 2004. - Вип. 33. - Ч.1. - С. 83-88.

9. Легка О. Збірка Наталі Лівіцької-Холодної "Вогонь і попіл" та українська еротична поезія: минулий досвід і тогочасний контекст / Орися Легка // Українське літературознавство. - 2006. - Вип. 67. - С. 37-45.

1 Див. детальніше роботу О. Мудрак [11].


10.Мудрак О.В. Українська еротична лірика: жанрова специфіка та ідіостилі : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.06 / Мудрак О.В. ; КНУТШ,      філол. - Київ, 2010. - 18 с.

11.Мудрак О. В. Українська еротична лірика: жанрова специфіка та ідіостиль : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.06. / Мудрак О.В. ; КНУТШ. - Київ, 2010. - 174 с.

12.Петрухіна Л. Діалектика Ероса й Танатоса у слов'янській романтичній баладі / Людмила Петрухіна // Про­блеми слов'янознавства. - 2004. - Вип. 54. - С. 137-147.

13.Пуларія Т. В. Мотив жіночої зради як прояв архетипу жіночого в українській народній казці / Тетяна Ві­кторівна Пуларія // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Щоквартальний науковий журнал. - 2010 р. - №3. - С. 79-83.

14.Сулима М. Еротика в українській літературі XI-XVШ ст. / М. Сулима // Artline. - 1997. - №3. - С. 44.

15.Танчер В. Соціологія інтимності: секс, еротика і кохання у постмодерній деконструкції / В. Танчер // Соціо­логія: теорія, методи, маркетинг : Науково-теоретичний часопис. - Київ, 2001. - № 4. - С. 89-102.

16.Томенко М. Теорія українського кохання [Електронний ресурс] / Микола Томенко. - режим доступу : http:// dotyk.in.ua/tomenko1.html. -Заголовок з екрану.

Ходанич П. М. Філософія смерті в європейській художній літературі [Електронний ресурс] / П. М. Ходанич. -Режим доступу : http: //www.zakinppo.org.ua/2010-01-18-13-45-48/157-2010-03-25-09-38-09. - Заголовок з екрана.УДК 81-119

Зайченко О. В.,

Київський університет імені Бориса Грінченка

ПОНЯТТЯ "КОНЦЕПТ", ЙОГО ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Стаття присвячена висвітленню поняття "Концепт", дається загальна характеристика концепту, виділя­ються підходи до визначення концепту, визначаються структура та типи концепту.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, концепт, структура концепту, поняття, підходи до визначення концеп­ту, ознаки концепту.

Статья посвящена освещению понятия "Концепт", дается общая характеристика концепта, выделяются подходы к определению концепта, определяются структура и типы концепта.

Ключевые слова: когнитивная лингвистика, концепт, структура концепта, понятие, подходы к определению концепта, признаки концепта.

The article highlightens the notion of concept, researches into the generalfeatures of concept and the basic approaches to the concept definition, structure and types.

Key words: cognitive linguistics, concept, concept structure, approaches to the concept definition, features of concept.

Дослідження сучасними лінгвістичними студіями змістової сторони мовного знаку, прагнення до розширення його традиційного значення та смислу, який би поєднував логіко-психологічні та мовознавчі категорії [3, с. 4], поява нового напрямку у мовознавстві, дотичної до психолінгвістики, оперування науковцями номінативними одиницями, специфіка яких полягала у представленні мовних знань, зумовило впровадження нового терміну, який би сполучав одночасно і культурологічні, і лінгвістичні джерела. Серед конкурентоспроможних протермі-нологічних новоутворень в лінгвістичній літературі кінця XX століття з'явився термін "концепт" (Н.Д. Арутю­нова, С.О. Аскольдов-Алєксєєв, Д.С. Ліхачов, Ю.С. Степанов та ін.), поряд з яким існували інші термінологічні позначення "лінгвокультурема" (В.В. Воробйов), "міфологема" (В.Н. Базильов, М. Лехтеенмяки), "логоепістема" (Е.М. Верещагін, В.Г. Костомаров). Найбільш вживаний термін "концепт" закріпив своє чільне місце у мовоз­навстві, і, являючись змістовно просторовою для тлумачення категорією, він стає ключовою фігурою у філо­софських, логічних, психологічних, культурологічних студіях. Концепт виражається тими мовними і немовними засобами, які опосередковано ілюструють, уточнюють та розвивають його зміст.

Категорія концепту історично виникла ще в епоху філософа П'єра Абеляра (XI-XII ст.), який розглядав кон­цепт як форму "охоплення" змісту; як "зібрання понять, замкнутих в душі, яка сприймає мовлення"; "зв'язування висловлювань в одну точку зору на той чи інший предмет при визначальній ролі розуму, що перетворює вислов­лювання в думку, яка лине до Бога" і виділяв як головну ознаку концепту його конституірованість, тобто визна­чення його індивідуальною свідомістю, що стало базисом трактування концепту як найбільш суб'єктивної форми охоплення змісту [8, с. 41]. !ноді це поняття трактується схованими в тексті "заступниками" безлічі предметів, що полегшують спілкування і пов'язані з віковим досвідом людини, її національністю та культурою [2, с. 4]. З часом, намагаючись визначити концепт, зміст і значення розмежовують.

З розвитком когнітивної лінгвістики в кінці минулого століття, яка розглядає мову на відміну від пануючого на той час структуралізму і його системно-структурної парадигми не як "систему в самій собі і для самої себе", а як загальну теорію пізнання у зв'язку з людиною, прагнення до якого змусило цю систему з'явитися і функціонува­ти, а вивчення природи концепту привернуло увагу багатьох філологів. Досліджуючи когнітивну семантику, яка є теорією концептуалізації (осмислення інформації, яка надходить, і утворення певних уявлень про світ у вигляді концептів) і категоризації (пояснення нового через уже відоме та структурування картин світу за допомогою уза­гальнень), породжена когніцією, тож концепт є її основним семантичним поняттям, чим когнітивна лінгвістика і відрізняється від інших напрямків дослідження семантики.

Психолінгвісти розуміють концепт як "спонтанно функціонуюче в пізнавальній і комунікативній діяльності індивіда базове перцептивно-когнітивно-афективне утворення динамічного характеру, що підкоряється законо­мірностям психічного життя людини, й внаслідок цього, за низкою показників, відрізняється від понять і значень як продуктів наукового опису з позицій лінгвістичної теорії" [8, с. 39].

Визначення концепту - одне з проблематичних питань в теорії сучасного мовознавства, тому в науковій літе­ратурі однозначного визначення поняття концепту ми не знаходимо, кожен мовознавець має своє бачення поняття концепту і інтерпретує його по-своєму. Проблему концептуалізації ми спостерігаємо ще у В. Гумбольдта у його працях про мову і культуру. Один із піонерів дослідження концептів С.А. Аскольдов-Алєксєєв, який вперше вжив концепт-слово у 1928 році для позначення семіотичної функції словесного знака, тобто функції заміщення, субституції, називає концепт розумовим утворенням, яке у процесі думки заміщає безліч предметів того самого роду, реальні предмети та деякі сторони предмета та реальні дії. "Концепти - посередники між словами та екс­тралінгвістичною дійсністю і значення слова не повинне зводитися виключно до утворюючих його концептів. Концепт значно ширше, ніж лексичне значення" [2, с. 6], концепт же може співвідноситися зі словом в одному з його значень.

Концепт - явище того ж порядку, що і значення слова, але останнє розглядається в іншій системі зв'язків; зна­чення - в системі мови, розуміння в системі логічних відношень і форм, що вивчаються як в мовознавстві, так і в логіці [12, с. 384]. Так, наприклад, Г. Фреге в математичній логіці терміном "концепт" позначає зміст поняття, який є синонімічним "змісту", а "значення" стає синонімом "поняття". Ю. Степанов співвідносить "значення слова" з предметами, а концептом називає "зміст слова" [12, с. 40].

© Зайченко О. В., 2012Концепт має філософське та лінгвістичне наповнення, своє власне трактування. З точки зору філософії кон­цепт є змістом поняття у відгалуженні від мовної форми його вираження, яке актуалізує відображену в понятті онтологічну складову цього поняття, є результатом взаємодії ряду факторів: ідеології, релігії, національних тра­дицій та фольклору, образів мистецтв, життєвого досвіду та системи цінностей людства. Ж. Дельоз і Ф. Гватарі вважають, що філософія складається у творчості концептів, що кожний концепт завжди поєднується з іншими концептами, називають якості, притаманні концептам: множинність, перетинання, співпадання, згущення в кон­цепті різних складових. Концепт не є окремою сутністю з стійкою субстанціональністю, а навпаки є явищем на етапі становлення.

Концепти складають "свого роду культурний шар, що є посередником між людиною і світом" [1, с. 3]. У лінг­вістиці концепт розглядається як ідеальна ментальна сутність, як модель свідомості, що узагальнює образ слова, як "багатовимірне ментальне утворення, в складі якого виділяються образно-перцептивна, понятійна і ціннісна сторони", як "фрагмент життєвого досвіду людини", "квант знання, яке ми переживаємо" [4, с. 7, 3, 361].

Концепт визначається як "термін, що слугує поясненню одиниць ментальних психологічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання й досвід людини", "оперативна змістова оди­ниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку ... всієї картини світу, відбитої в людської психіці" [6, с. 90]. У мовознавстві концептом визначають поняття, яке стоїть за значенням слова (або декількома найближчими значеннями), тобто тією кількістю об'єктів, які асоціюються з цим поняттям або супро­воджують його.

Концепт розуміють як ментальний прообраз, тобто нерозчленоване уявлення про об'єкт, ідею поняття і навіть саме поняття. Концепту притаманна двоїста сутність, а саме психічна (прообраз, який уособлює зумовлені куль­турою уявлення мовця про світ) та мовна (має ім'я у мові).

Кожен концепт пов'язаний з деякими іншими концептами, і разом вони утворюють домени, тобто фони, із яких вичленовується концепт. Завдяки своїй структурі та семантиці концепт є опорою для опису мовного мате­ріалу, постійно впливаючи на мовленнєву картину даної мови. Концепт актуалізується або одиничним вживан­ням мовної одиниці, складовим планом вираження, включаючи всю мовну реалізацію, або сукупністю вживань всіх мовних одиниць, які формують план вираження і беруть на себе роль значимого показника. Актуалізований концепт має внутрішню (здібність до категоризації різних сфер або аспектів дійсності) та зовнішню (реальне, вимірне втілення в текстах) сторони своєї структури. Аналізуючи концепт з точки зору філософії, психології, культурології та лінгвістики і розкривши природу концепту "як основного осередку культури в ментальному світі людини, виділяється три компоненти або три пласти концепту:

-   основна, актуальна і активна ознака концепту (концепт актуально існує в даній мовній культурі як засіб вза­єморозуміння і спілкування);

-   додатковий або декілька додаткових, "пасивних" ознак, які є вже неактуальними, "історичними" (концепт актуальний лише для деяких соціальних груп);

-   "буквальний смисл", або "внутрішня форма", або етимологічна ознака, яка зазвичай не усвідомлюється, а знаходиться у зовнішній, словесній формі (актуальна для дослідження) [12, с. 46, 48].

Досліджуючи концепти, які реалізовані в текстах різних мов, гіпотетично виявляються поняття, що прита­манні даному узусу, об'єднані в групи, яким надається статус безпосередньої та адекватної реалізації концептів.

Традиційно концепт розуміється як по-перше, загальне поняття, думка, ядром концепту є поняття, за яким стоїть значення слова, всі знання, дані про об'єкт, по-друге, ідеальний об'єкт, який має ім'я і відбиває певні культурно обумовлені знання людини про реальний світ. Розмежування поняття і концепту (не дивлячись на те, що вони довгий час вважались дублетами) полягає в тому, що поняття є конструкцією для загальних понять при спілкуванні людей, а концепти існують самі по собі, реконструюються людьми, реалізуються в поняттях. Концепт не просто поняття, він розкриває денотативний і конотативний зміст слова, відображаючи уяву про дану культуру, про об'єкт, явище, про ті мовні елементи, які асоціюються з ним. Дослідження різномовних лексичних мікро-систем, в основі зіставлення яких лежить спільність понять, та способів відтворення денотативної і конотативної семантики, викликають дедалі більше зацікавленості сучасних мовознавців у більш глибокому вивченні цієї мовної категорії. За своєю структурою, яка включає все, що притаманне поняттю, концепт, на відміну від поняття, включає елементи, які не мають вербального вираження, а поняття є тільки частиною концепту. Концепти дифе­ренціюються концептуальними ознаками, центральними та периферійними доменами.

Хоча концепт і поняття мають однакову внутрішню форму за етимологією, в наукових роботах вживаються синонімічно, але концепт принципово відрізняється від поняття своїм статусом вживання. Концепт є ширшим та об'ємнішим за змістом ніж поняття, поєднує як описово-класифікаційні, так і почуттєво-вольові та образно-емпіричні складові. Так, будучи основою дослідження мови і культури, концепт не належить як власний термін ні мовній, ні культурній сфері, бо є ментальною одиницею, елементом свідомості, сукупністю ідей, що виникали протягом різних епох у різних поколінь. Концепти - предмет емоцій, симпатій і антипатій, іноді сутичок та спорів, вони дають змогу людині мислити, осмислювати та хвилюватися. "Концепт - ніби згусток культури у свідомості людини; те, у вигляді чого культура входить у ментальний світ людини, концепт - те, за допомогою чого людина сама входить у культуру, а в деяких випадках і впливає на неї" [12, с. 40].

При розгляді концепту як моделі або конструкту, що створений з метою вивчення об'єкту дослідження, виді­ляються деякі його властивості:

-   концепт - це ментальна репрезентація, що визначає взаємозв'язок речей між собою;

-   концепти - це ідеальні образи;

-   концепт завжди має вербалізуватися словом.

Являючись одиницями свідомості й інформаційної структури, що відбиває людський досвід, концепти іс­нують як в свідомості окремого індивідууму і є більш різноманітними, так і в свідомості колективу, тому що "колективна свідомість і досвід є не що інше, як умовна похідна від свідомості й досвіду окремих індивідів, що входять у колектив" [11, с. 16]. Отже, концепт - це "одиниця, покликана зв'язати воєдино наукові вишукування в області культури, свідомості й мови, тому що він належить свідомості, детермінується культурою в мові" [11, с. 9]. "Концепт - це оперативна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку ... Найважливіші концепти виражені в мові" [7, с. 90-92].

У психолінгвістиці концепт розуміється як "спонтанно функціонуюче в пізнавальній і комунікативній діяль­ності індивіда базове перцептивно-когнітивно-афективне утворення динамічного характеру, що підкоряється за­кономірностям психічного життя людини ." [8, с. 39]

У культурології структурою концепту є "все те, що й робить його фактом культури, - вихідна форма (етимоло­гія); стисла до основних складових змісту .; сучасні асоціації; оцінки тощо" [1, с. 3].

Розглядаючи структуру концепту, вчені дійшли спільної думки, що з'являючись як чуттєвий образ, концепт згодом переходить у мовленнєвий, несучи в собі найсуттєвішу інформацію про предмет, дію, особу, якість, так зване "ядро" та п'ять модусів:

-   раціонально-логічний (формування логічних понять про пізнаваний об'єкт чи аспект дійсності);

-   картинно-образний (наочно-чуттєві уявлення про цей об'єкт чи аспект дійсності);

-   модус фіктивності (впорядкована сукупність метафор, за допомогою яких відбувається додаткове осмислен­ня пізнаваного);

-   аксіологічний (оцінка певного фрагменту дійсності мовцями);

-   ціннісний (утилітарно-практична чи культурна значущість, що приписується мовцями тому чи іншому фе­номену).

Деякі мовознавці пропонують розділити концепти на типи:

-   актуальні та неактуальні;

-   стійкі та нестійкі;

-   абстрактні (образи, уявлення, схеми, поняття тощо);

-   стандартні.

Концепти, упорядковано поєднуючись у свідомості людини, можуть бути картиноподібні та мовоподібні, складаючи її концептуальну систему. Формуванню концептосфери у свідомості людини слугують невербальний та вербальний етапи та їх властивості: змінність (накопичення досвіду та нових знань) та логічність (особливості процесу побудови концептуальної системи у свідомості). Ця система є динамічною, постійно змінюючись в про­цесі пізнання і є різною для всіх людей в залежності від їх інтелектуального розвитку та життєвого досвіду. Хоча зазначені нами визначення подібні у своєму трактуванні, що концепт дискретна, об'ємна у змістовому значенні одиниця пам'яті та мислення, відображає відповідний етнос, умовна ментальна структура, концепт має свій ког-нітивний статус і не існує окремо від мислення. Складність концепту полягає в його двосторонньому зв'язку між мовою і мисленням, оскільки категорії пізнання реалізуються в мовних категоріях і одночасно детермінуються ними, тобто культура детермінує концепт. Формування когнітивного концепту у свідомості відбувається у людини сприйняттям навколишнього світу внутрішньою психікою, органами чуттів в процесі діяльності, в мовному спіл­куванні шляхом поєднання набутих свідомістю концептів, а також пізнаючи нові мовні одиниці, об'єднуючи при цьому усі форми та види пізнавальних процесів, притаманних людині, так звані психічні функції (сприйняття, увагу, пам'ять, уяву, мислення, мову).

A. Вежбицька у когнітивній лінгвістиці розмежовує поняття концепту на концепт-мінімум (неповне знання смислу слова), концепт-максимум (всебічне, повне знання змісту слова, енциклопедичні дані, професійні тлума­чення про реалію) та енциклопедичний додаток (доповнення). Дж. Лакофф представляє концепт як ідеалізовану когнітивну модель, що уособлює уявлення про об'єкт в цілому, як образ, зумовлений певною структурою мовного знаку.

Сучасні визначення концепту ґрунтуються на різних підходах до його вивчення:

-   системно-мовний підхід (осмислення концепту в єдності системно-мовних вимірів за осями синтагматики, парадигматики та асоціативних зв'язків, які в сукупності дають можливість відтворити лінгвістичні моделі ситу­ації, в центрі уваги яких знаходиться даний концепт);

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови