О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

17.Терехова С. І. Система орієнтацій них координат у мові і мовленні (на матеріалі української, російської та англійської мов) : Монографія. / С. І. Терехова. - К., - 2007. - 400 с.

18.Трикоз К. Г. До проблеми визначення концепту "водний простір" // Ученые записки Таврического нацио­нального университета им. В. И. Вернадского. - Серия "Филология. Социальные коммуникации". - Том 23 (62). -№ 2. - Ч. 1. - Симферополь. - 2010. - С. 219- 223.

19.Шульжук К. Ф. Стнатксис української мови : підручник. / К. Ф. Шульжук. - 2-ге вид., доп. - К. : ВЦ "Акаде­мія", 2010. - 408 с.

20.Філософський словник / [за ред.. В. І. Шинкарука]. - 2 вид. перероб. і доп. - К. : Головна редакція УРЕ, 1986. - 800 с.

Фоміна Б. С. Зіставний аналіз вербалізації образного компонента концепту простір у фантастичних романах В. Винниченка "Сонячна машина" та Г. Уеллса "Машина часу" // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Серия "Филология. Социальные коммуникации". - Том 23 (62). - № 2. -Ч. 2. - Симферополь. - 2010. - С. 606-611.УДК 811.133.1'37: 821.1331-31

Бронських С. В.,

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

ПОЛЬОВИЙ ПІДХІД ЩОДО ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВИ У ФОРМАТІ ДОСЛІДЖЕННЯ "ПОНЯТІЙНОГО ПОЛЯ"

У лінгвістиці існує кілька концепцій поля. Найбільшу розповсюдженість отримали концепції понятійного, семантичного, лексико-граматичного, синтаксичного та функціонально-семантичного полів. Оскільки наше до­слідження проводиться на основі теорії понятійного та семантичного поля, ми зосередили увагу саме на цих двох концепціях. Багато дискусій викликали концепціїЙ. Тріра та Л. Вейсгербера. Критична оцінка їхніх праць стимулювала подальші поглиблені дослідження лексичної системи мови. У роботі проаналізовані праці вчених присвячені вивченню груп слів або словникового складу з лінгвістичної позиції.

Ключові слова: польовий підхід, теорія поля, понятійне поле, мислення, сприйняття, мовні знаки.

В лингвистике существует несколько концепций поля. Наибольшей распространенностью отличаются кон­цепции понятийного, семантического, лексико-грамматического, синтаксического и функционально-семанти­ческого полей. Поскольку наше исследование проводится на основе теории понятийного поля, мы сосредоточили внимание именно на этих двух концепциях. Концепции И. Трира и Л. Вейсгербера вызвали много дискуссий. Кри­тическая оценка их трудов стимулировала дальнейшие, углубленные исследования лексической системы языка. В работе проанализованы научные труды, посвященные изучению группы слов или словарного состава с линг­вистической позиции.

Ключевые слова: полевой подход, теория поля, понятийное поле, мышление, восприятие, языковые знаки.

There are several notions of the field in linguistics. The greatest prevalence is referred to the concept of semantic, lexical, grammatical, syntactic, semantic-functional and conceptual fields. Since our research is based on the theory of conceptual and semantic field, we focus our attention on these two concepts. J. Trier's and L. Weisgerber's concept is the subject if scientific debate. Critical assessment of their works stimulates further profound investigation of lexical system of language. A group of scientists take up the study of word groups or vocabulary, but from the linguistic point of view.

Key words: field approach, field theory, concept field, thinking, perception, language symbols.

Актуальність теми полягає у дослідженні семантики слова, систематизації, організації, що є вирішальним елементом у вивченні мови. Адже слово само по собі майже нічого не означає а його значення є відносним. Слово набуває сили у контексті.

Мета роботи - вивчення польового підходу як одного із можливих шляхів дослідження мови та лексичної системи. Предмет дослідження - корпус окремих лексичних складових мови.

Мова є складним, багатогранним та багато аспектним явищем. Видатний лінгвіст Л.В. Щерба говорив про необхідність виділення в мові трьох аспектів - мовленнєвої діяльності, мовної системи та мовного матеріалу. За Л.В. Щербою, "мовленнєва діяльність" - це процеси мовлення та розуміння, мовна система - словники та грама­тики мови, а мовний матеріал-тексти [11, с. 21]. Оскільки мова є складною та цілісною системою, її неможливо досліджувати у цілому. Тому, найдоцільнішим ми вважаємо аналіз окремих її складових. Аналіз за допомогою польового підходу, як справедливо зауважує А.І. Кузнєцова, при знайомстві із теорією поля дослідника вражає не тільки наявність численних тлумачень самого поняття поля, але й різноманітні методи його аналізу [7, с. 34].

У лінгвістиці існує кілька концепцій поля. Найбільшу розповсюдженість отримали концепції понятійного, семантичного, лексико-граматичного, синтаксичного та функціонально-семантичного полів.

Оскільки наше дослідження проводиться на основі теорії понятійного та семантичного полів ми зосередили увагу саме на цих двох концепціях.

Слово створено для того, щоб передавати певну ідею. Уперше до дослідження слова саме з точки зору ідеї, яку воно відбиває, звернувся німецький мовознавець Й. Трір у 1928 році. Він першим звернувся до поняття поля, під яким розумів структуру певної понятійної сфери чи кола понять, які присутні у мовній свідомості певної спільно­ти. Понятійний всесвіт розбивається на різні понятійні поля, понятійні сфери, яким в мові відповідають словесні поля. Словесні поля нашаровуються на понятійні, і при цьому кожному слову відповідає певний відрізок понятій­ного поля. На думку Й. Тріра зміни у мові відображаються на структурі поля, тобто понятійне поле змінюється внаслідок перегрупування його відрізків [5, с. 53].

Такий підхід до мови є продовженням розуміння мовних явищ за В. Гумбольдом, який вважає, що крізь різно­манітність мов для нас відкривається багатство світу та різноманітність того, що ми пізнаємо у ньому; і людське буття стає для нас більш широким, оскільки мови у виразних та чинних рисах дають нам різні способи мислення та сприйняття. Мова завжди втілює у собі своєрідність цілого народу. Насправді, Й. Трір пов'язує структуру по­нятійного поля із внутрішньою формою мови В. Гумбольдта [1, с. 94]. Він вважав, що дослідження членування поля є нічим іншим як дослідженням частини внутрішньої форми мови. Завдяки такому дослідженню можливо виявити внутрішню форму мови, яка виражає світогляд певної мови у певний період.

Отже, на перший план у Й. Тріра виходить структура, взаємозв'язків між компонентами поля. Саме вони ви­значають сутність, значення лінгвістичного компонента й сам лінгвістичний компонент, а це підтверджує думку, що у мові ніщо не існує самостійно і незалежно. Оскільки утворення структури мови складає основний її зміст, її сутність, усі лінгвістичні компоненти є результатом процесу утворення (членування) цієї структури. Кінцеве значення кожного компонента визначається остаточно, тільки з його відношення та функції у межах усієї лінгвіс­тичної структури [5, с. 52].

 

© Бронських С. В., 2012Щодо формальних мовних засобів, до яких Й. Трір відносить слова, то у мові співіснують поля слів, поля "мовних знаків" [5, с. 53]. План мовного вираження є подвійною структурою відносин: словниковий склад мови, поля слів та окремі слова відносяться одне до одного як ціле до частини або частина до цілого. Весь словниковий склад членується на поля слів, або лексичні поля, які у свою чергу членуються на індивідуальні слова. І навпаки, окремі слова викладаються мозаїкою у поля мовних знаків, а ці останні - у єдності більш високого порядку, до всього словникового складу мови.

Отже, Й. Трір спирається на весь вокабуляр, поділяючи його на великі поля слів, а ці останні - далі, доки не ді­йде до найменших одиниць - окремих слів. Отже, окреме слово виступає межею членування поля слів (поля мовних знаків), яке співвідноситься з понятійним полем. Окремі слова розподіляють понятійне поле між собою - кожному слову відповідає певна ділянка понятійного поля. Поєднанням двох планів (плану змісту та плану вираження) від­бувається, на думку Й. Тріра, у членуванні понятійних полів, і полів мовних знаків (слів). Окремі слова окреслюють межі у понятійних полях, роблячи їх більш чіткими. З іншого боку, слова знаходяться у взаємозалежності одне від одного. Всередині цієї цілісної споруди й отримує окреме слово свою внутрішню понятійну означеність. Саме та­ким чином, у середині "поля мовних знаків" слова отримують свою мовну значеннєвість - здатність представляти ідею. Для того, щоб зрозуміти окреме слово, у свідомості слухача повинно бути присутнім все поле слів, слово стає зрозумілим завдяки наявності всього поля. Слово "має значення" тільки всередині цілого поля і завдяки цьому ціло­му [6, c. 77]. Поза полем слово взагалі не може мати значення. Значення окремого слова залежить від значення його понятійних сусідів. За кожним словом стоїть цілий комплекс зв'язків, який обумовлює і вживання певного слова, і його розуміння. Вибір того чи іншого слова, яке належить певному семантичному полю, є свідченням і ставленням мовця до висловлення, і його обізнаності, і його рівня культури, і намірів, і настрою тощо [5, с. 55].

Таким чином, науковим внеском Й. Тріра у розвиток мовознавства були такі нововведення: 1) предметом лінг­вістичного дослідження стає система понять, понятійний склад мови; 2) методом вивчення системи понять обира­ється диференційоване визначення значеннєвості слів як знаків при зіставленні плану змісту та плану вираження; 3) основною одиницею дослідження є "понятійне поле"; 4) дослідження лексико-семантичного поля визначається як з'ясування особливостей та форм мовного мислення носіїв мови.

Теорія понятійного поля Й. Тріра отримала подальший розвиток у працях Л. Вейсгербера. Л. Вейсгербера вважають основним ідеологом сучасного неогумбольдтіанства; із його ім'ям пов'язано відродження вчення В. Гумбольдта про "внутрішню форму мови" [7, с. 28]. Вчений був одним із перших, хто звернув увагу на певні взаємопов'язані сфери словникового складу мови та розробив самостійне рішення проблеми системності у мові за допомогою нових методів семантичного аналізу. Своє головне завдання автор вбачає у аналізі світогляду ні­мецького народу за допомогою мови. Мовне пізнання реального світу легше всього виявити за допомогою лек­сики, яка у Л. Вейсгербера ділиться на три об'єкта (природа, матеріальна цивілізація, інтелектуально-духовна культура та абстрактний досвід).

В своїх працях Л. Вейсгербер спирається на твердження про те, що мова - це не тільки засіб спілкування, але й справжній світ, який повинен відкриватись духом. Виходячи з подібної позиції, Л. Вейсгербер оголошує мову "про­міжним світом думки", який є результатом взаємодії світу речей та світу свідомості (ідею про співвіднесеність світу мови із зовнішнім світом автор повністю заперечує) [8, с. 29]. Л. Вейсгербер також висловлюється проти розуміння мови як простого інструмента світопізнання. Лінгвіст підкреслює, що мова сама створює навколишній світ. Мова є образом, картиною всесвіту, світоглядом народу. При цьому кожна мова пов'язана із певним народом, що призво­дить до того, що для людей різної національності світ виглядає по-іншому [10, c. 149].

Згідно з його концепцією наш світогляд зумовлюється виключно полями, які являють собою частину мови яка є "проміжним світом думки". За Л. Вейсгербером, воно створюється на основі єдності органічно пов'язаних та взаємодіючих груп мовних знаків. Мовному полю притаманний свій закон розвитку - закон органічного виді­лення частини із цілого. За цим законом члени споріднених груп визначають один одного своїм місцем у межах поля. На цьому законі мовного членування базується вивчення значення слова. Як вважає Л. Вейсгербер, ціле не складається із окремих незалежних частин, скоріше навпаки - значення кожного окремого слова повинно розви­ватись із загального. Слова не передбачають окремі предмети як такі, а впорядковують різноманітність предметів завдяки певній точці зору. "Точка зору" дозволяє кожній людині по-іншому членувати те чи інше поняття в резуль­таті чого виникає певне значення слова. Поля можуть бути одномірними та багатомірними.

Одномірне поле - це поле, яке розглядається з певної точки зору. Прикладом такого поля може бути поле "родинні відносини" [3, с. 58]. Дослідник доводить, що в різні історичні епохи люди мали різну точку зору щодо родинних взаємовідносини.

Багатомірне поле створюється внаслідок того, що його можна розглядати з двох, або більше точок зору [7, с. 31]. Прикладом такого поля може служити поле "кольору", яке складається із двох основних форм пізнавального процесу, з двох точок зору: одна точка зору виходить із предметів та пов'язана з останніми (білий колір, чорний колір), а друга є продуктом діяльності мозку (сірий колір, якого не існує у природі, його отримано із симбіозу білого та чорного в свідомості людини). Це дві можливості, перша з яких витікає з переваги світу речей, а друга - із переважаючої сили людського розуму. Обидві можливості однаково важливі для формування картини світу, а різноманітність точок зору призводить до збагачення мовного образу.

Отже, Л. Вейсгербер постулює ідею про активний вплив мови на світ речей, демонструє вплив мови на дум­ку та на еволюцію людської свідомості. За Л. Вейсгербером, мова, і через мову свідомість зумовлює буття, а не навпаки. Для того, щоб обґрунтувати явище системності у мові Л. Вейсгербер створює систему, яка все ж таки відрізняється від концепції Й. Тріра. У Й. Тріра йдеться про понятійне поле, на яке нашаровується словесне поле, Л. Вейсгербер ж говорить не про двомірне, а про трьохмірне поле вводить поняття "проміжний світ думки", яке є посередником між об'єктивним світом та суб'єктом. Л. Вейсгербер підкреслює інтелектуальну сферу мови тапояснює всі зміни у значенні слова зміною точки зору на світ. Ми погоджуємось з концепціями Й. Тріра та Л. Вейсгербера. Вони мають багато спільного: у своїх працях обидва відштовхуються від поняття, від факту свідо­мості, а не від слів, як мовних одиниць, що поле у їхньому трактуванні є "єдиною в своєму роді чітко вираженою структурою зі своїми законами; воно втілює особливе бачення всесвіту та ієрархію цінностей, які змінюються залежно від мови та від періоду" [26, с. 55].

Література:

1.Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию / В. Гумбольдт. - М. : Прогресс, 1984. - 487 с.

2.Гухман М. М. Лингвистическая теория Л. Вейсгербера. Вопросы теории языка в современной зарубежной лингвистике / М. М. Гухман. - М. : Прогресс, 1961. - 284 с.

3.Звегинцев В. А. Современные направления к типологическим языкам. Вып. 3. / В. А. Звегинцев. - М., 1986. - 314 с.

4.Звегинцев В. А. Семасиология. / В. А. Звегинцев. - М. : Изд-во МГУ, 1957. - 348 с.

5.Ковтанюк М. Р. Зіставна семантика лексичних мікросистем // Навчальний посібник / М. Р. Ковтанюк - Чернів­ці : Рута, 2004. - 64 с.

6.Кодухов В. И. Общее языкознание. / В. И. Кодухов. - М. : Высшая школа, 1974. - 303 с.

7.Кузнецова А. И. Понятие семантической системы языка и методы ее исследования. / А. И. Кузнецова. - М. : Изд-во Московского ун-та, 1963. - 58 с.

8.Уфимцева А. А. Лексическое значение : принципы семиологического описания лексики. / А. А. Уфимцева. -М. : Наука, 1986. - 245 с.

9.Уфимцева А. А. Опыт изучения лексики как системы. / А. А. Уфимцева. - М. : Акад. нац. СССР, 1962. - 287 с.

 

10.Уфимцева А. А. Слово в лексико-семантической системе языка. / А. А. Уфимцева. - М. : Наука, 1968. - 272 с.

Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. / Л. В. Щерба. - Ленинград, 1974. - 236 с.УДК 811.111 366.587'37

Божеску М. Г.,

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ЗАЧИННА ФАЗОВІСТЬ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

У статті розглядаються засоби вираження зачинної фазовості у сучасній англійській мові. Дослідження до­зволило виявити, описати та проаналізувати словотвірні, морфологічні, лексичні, синтаксичні та контекстуаль­ні засоби вираження зачинної фазовості.

Ключові слова: аспектуальність, фазовість, фаза, зачинність, засоби вираження.

В данной статье рассматриваются средства выражения начинательной фазовости в современном англий­ском языке. Исследование позволило идентифицировать, описать и проанализировать словообразовательные, морфологические, лексические, синтаксические и контекстуальные средства выражения начинательной фазово-сти.

Ключевые слова: аспектуальность, фазовость, фаза, начинательность, средства выражения.

The present article focuses on the means of expressing ingressive phase in Modern English. The research allowed to identify, to describe and to analyze the word-formative, morphological, lexical, syntactic, and contextual means of express­ing ingressive phase.

Key words: aspect, phase, ingression, beginning, means of expressing.

Проблеми, пов'язані з вивчення аспектуальності, її складових, а також засобів їхнього вираження неодноразо­во привертали увагу лінгвістів. Найбільш відомими серед них є дослідження таких видатних лінгвістів як Ю.С. Маслов (1978), Т.В. Булигіна (1982), М.А. Шелякін (1983), О.В. Бондарко (1987, 2002), В.С. Храковский (1987), В.П. Недялков (2003). Проте, питання фазовості, та, зокрема, зачинної фазовості, все ще недостатньо досліджені як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі і залишаються дискусійними. Актуальність роботи зумовлена відсут­ністю сучасного дослідження зачинної фазовості та засобів її вираження у сучасній англійській мові.

Фазовість передає початковий та кінцевий етапи спливання дії, а також проміжні етапи розвитку між початко­вою та кінцевою межею. Фазові компоненти утворюють систему, де вихідним та найпростішим є значення "по­чинати". Ю.Д. Апресян розглядає як похідне значення "припиняти", з компонентом "починати не", та значення "продовжувати", з компонентом "не припиняти", та, відповідно, "не починати не" [1, с. 27].

Фазова детермінація є одним з "компонентів якісної аспектуальності" [5, с. 153]. За словами Ю.С. Маслова, "фазова детермінація є виділенням однієї з фаз у спливанні дії або стану - зачинної, серединної або кінцевої. ... Виокремлення початкової фази дії або стану дає самостійне аспектуальне значення - інгресивне, широко пред­ставлене у різних мовах" [3, с. 18].

Мета нашого дослідження - визначити засоби вираження зачинної фазовості у сучасній англійській мові. До­сягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: проаналізувати 1) словотвірні, 2) морфологічні, 3) лексичні, 4) синтаксичні та 5) контекстуальні засоби вираження зачинної фазовості та навести основні моделі зачинних фазових конструкцій. Матеріалом дослідження слугували одиниці зачинної фазовості виявлені у худож­ніх творах сучасних американських і британських письменників обсягом 30.000 сторінок шляхом комп'ютерної вибірки.

Словотвірними засобами фазовості є префікси та суфікси, а також словотвірні моделі з фазовим значенням. Дієслова, що виражають становлення, утворюються за допомогою суфікса -en (come to be, become), наприклад: blacken, broaden, freshen, sadden, soften, worsen, weaken тощо. Становлення - повільний, поступовий перехід із не­буття у буття (become - come to be, grow to be; begin to be). Дієслова становлення марковані також суфіксами -(i)fy, наприклад: to solidify, to acidify, to alkalify, to calcify; та -ize (ise), наприклад: to oxidize, to plasticize, to polimerize. Зачинні дієслова, що позначають повторний початок, марковані префіксом re - (again), наприклад: to refresh, to renew, to restart, to recommence, to reopen.

Фазова лексика - це складне сплетіння дериватів різних частин мови. Між фазовими дієсловами та фазовими іменниками також існують складні дериваційні відношення. Існують випадки паралельного словоутворення, від­ношення конверсії, утворення декількох іменників від однієї дієслівної основи: initiating - initiation, initiator.

Чимало зачинних фазових іменників та прикметників утворено за конверсією: start, gel, firm, inchoate, flare-up, face-off тощо.

Фазові іменники можуть утворюватися й від фразових фазових дієслів, при цьому постпозит стоїть перед ко­ренем та виступає префіксом: outbreak, outburst, outset, onset. В інших випадках фазовий іменник утворюється за допомогою афікса дієприкметника теперішнього часу, а постпозит займає звичну пост-позицію: setting off, going off.

До морфологічних форм, у яких реалізуються фазові дієслова, належать окремі значення деяких видо-часо-вих форм. Майбутній час, наприклад, пов'язаний із вираженням початку, який має потенційний характер:

- There is nothing so likely to give it as standing and stooping in a hot sun; but I dare say it will be well to-morrow (J. Austen "MansfieldPark").

Найтісніше переплетені видо-часові та фазові характеристики дієслівної дії, оскільки вони передають суміжні поняття: граничність та часову локалізованість. Усі етапи дії можуть позначатися видо-часовими формами по­внозначних дієслів, характер яких поширюється і на фазові дієслова. Фазові дієслова є одним із засобів передачі об'єктивного часу, виокремлюючи у дії або події етапи їхньої реалізації. Тим не менше, саме передавання фаз може мати різний характер: миттєвий, коли початок та кінець дії практично збігаються; тривалий, коли у кожній із фаз виокремлюють початок, середину та завершення. Фазові дієслова можуть передавати тривалість/лімітатив-

© Божеску М. Г., 2012ність своїми часовими формами. Найчастіше для позначення фази дії і способу її реалізації використовують групу часів Indefinite:

- "I'm not a bit tired and this is almost the last night of the year, really, because the prom stuff starts Monday " (S. Fitzgerald "ThisSide of Paradise").

Особливо частотними є випадки, коли необхідно передати процес початку фази як поступовий, та такий, що займає не точку, а відрізок на вісі часу. У цих випадках зачинні фазові дієслова мають форму прогресива, а на­ступне дієслово - форму інфінітива:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови