О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 32

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Функціональна і мовна специфіка власних назв зумовлює необхідність розгляду особливостей вияву семан­тичної природи власної назви на всіх рівнях мови - в тому числі і на фразеологічному. Як відомо, зі словами, що піддаються фразеологізації, відбуваються складні семантичні зрушення. Природу компонента в сучасній фразео­логії розуміють неоднозначно. Одні вчені вважають компоненти фразеологічної одиниці словами, інші повністю відмовляють їм у семантичності. З огляду на це досить актуальним є аналіз функціонування в складі фразеологіз­му власної назви - одиниці, що не має значення на рівні мови.

Отож, власні назви виконують як особливі ономастичні, так і загальномовні функції. Основною ономастич-ною функцією є культурно-інформативна, яка відображає екстралінґвістичну інформацію про конкретний дено­тат. Вона посідає перше місце серед інших функцій і в кількісному відношенні - більше половини загальної кіль­кості власних назв виконують у складі фразеологічних одиниць функцію носія культурно-історичної інформації.

До числа назв, які виконують цю функцію, входять: власні назви язичницьких богів; назви народних свят; імена леґендарних героїв; імена персонажів казок; творів тої чи іншої літератури; імена історичних особистостей; топоніми, а також урбаноніми, хрононіми і зооніми. Культурно-інформативна функція зумовлена ґенезою цих імен, їх зв'язком з відомими особистостями, реаліями, містами, історичними подіями. Цю функцію, як правило, виконують також власні назви біблійного й античного походження.

Дані власні імена у складі фразеологічних одиниць втрачають здатність позначати одиничне, починають уза­гальнювати, виражаючи певні якості денотату. Наповнюючись апелятивним змістом, вони максимально наближа­ються до загальних назв. Власна назва-компонент фразеологізму може конотувати цілий комплекс рис і якостей, стаючи поліконотативною. Функціональна близькість даних імен до апелятивів підтверджується утворенням си­нонімічних рядів і антонімічних пар, також словотворчою активністю власних назв і виникненням рівнозначних апелятивів.

Конотації власних назв у складі фразеологічних одиниць даної групи зумовлені екстралінґвістичною інфор­мацією, пов'язаною з денотатом, і контекстом фразеологізму. Тісний зв'язок імені з об'єктом, що називається, найбільш яскраво відображений у фразеологічних одиницях з міфологічними іменами. Розповідаючи про леґен-дарних героїв, описуючи особливості чеських міст чи замків, ці фразеологізми створюють неповторний націо­нальний колорит.

Втрата фонових знань про денотат, звичайно, веде до архаїзації фразеологічних одиниць. Однак нерідко фра­зеологізм піддається повторній етимологізації на основі правдивих або хибних асоціацій ономастичного компо­нента з іншими лексемами мови.

Власна назва, набуваючи у складі фразеологічних одиниць різноманітних конотацій, не втрачає формальних ознак, властивих назвам. Протиріччя між значенням і формою створює напругу, необхідну для функціонуван-

© Качала О. А., 2012ня фразеологізмів. Велика частина даних фразеологічних одиниць носить книжний або нейтральний характер. Яскраву експресію створюють міфологічні власні назви, позначені приналежністю до високого стилю, при ви­користанні їх у "раптовому" контексті розмовних фразеологічних одиниць. Зміна конотації запозичених власних назв у фразеологічних одиницях, що виникли на чеському національному ґрунті, тягне за собою зміни їхньої стилістичної характеристики.

Другою екстралінґвістичною функцією власних назв у складі фразеологічних одиниць є соціально-інформа­тивна функція, яка властива широко розповсюдженим чеським іменам. Власні назви, що отримали на певному етапі розвитку суспільства знижену соціальну характеристику, існують у всіх європейських мовах (пор. укр. Іван, англ. Jack, нім. Hans). Багато з цих власних назв отримали неґативну соціальну оцінку ще до фразеологізації в силу дії багатьох соціальних, психолінґвістичних та інших факторів, вивчення яких є одним з найважливіших завдань ономастики.

В Чехії, наприклад, колись існувала соціальна диференціація власних назв - розподіл на "міські" і "сільські" імена. Виражена, проте, вона була не надто сильно, оскільки існувала досить велика група імен, що давалися як панам, так і селянам (Jan, Mikulas, Katarina, Anna та ін.). Слід підкреслити, що ці найбільш розповсюджені (час­тотні) власні назви проявляють найбільшу активність у фразеоутворенні. Мабуть, говорячи про чеські власні на­зви, ми не можемо однозначно стверджувати, що знижена соціальна характеристика цих імен обумовлена тільки їхньою становою диференціацією. Дані проведеного кількісного аналізу показують, що більшість фразеологічних одиниць даної групи містять не повну, а гіпокористичну власну назву. Таким чином низькій соціальній оцінці під­давалася перш за все гіпокористична форма власних назв, що розповсюджена в нижчих прошарках суспільства. Така назва ставала показником соціальної належності носія, його "соціальної леґалізації". Пор.: sklebi se jako Mikes / Kuba na jelito (він посміхається, як Мікеш / Куба на кров'янку) - "він по-дурному посміхається"; jsem z toho Matej / Jan, Janek, Honza, Franta (я від цього Матєй / Ян, Янек, Гонза, Франта) - "я не розумію цього, в мене голова йде обертом від цього" та інші. Однакові конотації (наприклад, "глупота" - у вищезгаданих власних на­звах) дають можливість взаємно замінювати дані власні назви, що свідчить про втрату назвами індивідуальності, конкретності й інших ознак, притаманних ономастичній лексиці. Багато власних назв даної групи переходять в розряд апелятивів. Показником їх "загальності" служить також активна участь в утворенні інших частин мови.

Соціальну характеристику отримують не тільки власні імена, а й поширені чеські прізвища, що мають, як правило, прозору внутрішню форму, що вказує на їхнє походження від прізвиськ, пор.: mele jako stara Vomackova (плете, як стара Вомачкова) - "верзе дурниці" (omacka - підлива). В дану групу входять також розповсюджені топоніми - назви міст і сіл. Так, в середні віки в Чехії було засновано багато селищ, мешканці яких на деякий час (lhota) звільнялись від податків. Lhota стала символом сільської відсталості, інерції й глупоти.

Отже, причини, що сприяють переосмисленню тієї чи іншої частотної назви, є дуже різноманітними: це і по­ширеність власних назв, і станова співвіднесеність гіпокористичної форми назви, і психолінґвістичне сприйняття власних назв. Важливу роль у формуванні конотації власної назви відіграють не тільки екстралінґвістичні, але й інтралінґвістичні чинники - особливі асоціації, які в носіїв мови виникають під впливом фонетичного вигляду назви, її внутрішньої форми та інших показників.

Вказівна, або дейктична функція відображає важливе значення власних назв у мові і мовленні - ідентифіка­цію, розрізнення, виділення з ряду. Власні назви, що виконують цю функцію, не називають якості конкретного де­нотата (пор.: behat od Havla k Pavlovi - "бігати від одного до другого"), на його віддаленість від того, хто говорить (za gros by blechu az do Vidne hnal (за гріш він би блоху до самого Відня гнав)) - "він дуже скупий" тощо. Власні назви, що виконують вказівну функцію, повністю втрачають дейктичну співвіднесеність з денотатом, є виражен­ням вищого ступеня абстрактивності власних назв. Функція таких назв наближається до функції займенників або формальних слів-часток, значення яких повністю визначається контекстом.

Фразеологічні одиниці будь-якої мови можуть відображати не лише історію, культуру і традиції народу, але й складну гаму емоцій та оцінок. Яскраво вираженою експресією вирізняються фразеологічні одиниці, які завдяки своїй здатності якісно перетворюватися в складі фразеологічних одиниць відіграють важливу роль у визначенні її експресивних та емоційних характеристик. Експресія власних назв у фразеології обумовлюється перш за все специфікою власних назв як особливого мовного знака, його семантичною спустошеністю на рівні мови і апе-лятивною "наповненістю" в складі фразеологічної одиниці. Експресія - обов'язковий показник функціонування власних назв на фразеологічному рівні.

Існують фразеологічні одиниці, в яких експресивна функція є єдиною. Вона притаманна групі вигукових фра­зеологічних одиниць, у складі яких є власні назви. Найбільш поширеними є вигукові фразеологічні одиниці з власними назвами Jezis, Maria, Josef, Jan, пор. Jezis Maria! pro pana Jana. Якщо вживання біблійних та євангель­ських власних назв мотивоване церковною традицією, то функціонування поширених чеських власних назв у фразеологічних одиницях вигукового й прислівникового характеру неможливо пояснити з точки зору синхронії, пор.: to ti Vena pisk (це тобі Вена свиснув) - "природно, звичайно"; muj ty Tondo kolenaty! - "Боже мій, Господи!"

Власні назви, що виконують функцію слів-інтенсифікаторів, не змінюють семантики фразеологізму, обмеж­уються лише експресивністю. В експресивній функції можуть виступати також власні назви, що змінили функцію у складі фразеологізму. Вступаючи у синонімічні відносини з іншими фразеологічними одиницями, ономастичні фразеологізми піддаються певному їхньому впливу. Так, у деяких випадках семантичне навантаження перено­ситься на неономастичний компонент, забезпечуючи в такий спосіб факультативність власних назв. Це не озна­чає випадання власного імені зі складу фразеологічної одиниці, але призводить до зміни його функції. Процес перерозподілу смислових акцентів відбувся, наприклад, з фразеологізмом jit jako kralovna ze Saby (йти, як цариця Шеви) - "йти гордо". Опорним словом фразеологізму став компонент kralovna (пор. jit jako kralovna). Власна на­зва трансформує функцію повідомлення екстралінґвістичної інформації в експресивну функцію.Таким чином експресивна функція може стати основною функцією власних назв у певній групі фразеологіч­них одиниць. Значення ономастичного компонента в таких фразеологізмах зводиться до вираження емоцій або посилення іронічного забарвлення фразеологічної одиниці.

У складі каламбурних фразеологізмів власні назви виконують образно-експресивну функцію. Каламбури, або мовні жарти, з власними назвами відрізняються специфікою механізму створення комічного ефекту. Ономастич-ний каламбур будується на обігруванні власної назви, яка створює яскравий образ. В ролі основних каламбурних фразеологічних одиниць можуть виступати власні імена, прізвища, імена вигаданих святих, топоніми тощо. Пор.: bere ho Klimes (бере його Клімеш) - "він дрімає" (пор. klimat - дрімати); shovat pro strycka Pfihodu (куховарити для дядечка Випадку) - "куховарити про всяк випадок" (pfihoda - випадок); na svateho Dyndy (в день святого Динди) - "ніколи"; zenich z Drazdan a ne od Berouna (наречений із Дрездена, а не з Бероуна) - "він не думає женитися" (drazdit - дражнити, brat - брати).

Образність зумовлює високу експресивність даних фразеологічних одиниць. Що більш відоме ім'я, то вища експресивність фразеологізму.

Отож, власним назвам у складі чеської фразеології властиві як екстра-, так й інтралінґвістичні функції. Варто зазначити, що між функціями власних назв часто-густо немає чітких меж. Для більшості власних імен-компонен-тів фразеологізмів властива культурно-інформативна функція, що є, як правило, домінуючою. Однак одночасно ці назви виконують також інші функції: надають фразеологізму образності, конкретності, підвищують його експре­сивність. Щодо інтралінґвістики, то деякі власні назви у складі фразеологізмів викликають у пам'яті носіїв мови культурно-історичні ремінісценції, чим сприяють створенню яскравого образу й особливої експресії.

Література:

1. Москаленко Н. А. Фразеологізми антропонімічного походження в українській мові / Москаленко Н. А. - К. : Наукова думка, 1969. - 127 с.

2. Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови / Скрипник Л. Г. - К. : Наукова думка, 1973. - 237 с.

3. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови / Удовиченко Г. М. - К. : Довіра, 1984. - 758 с.

4. Назаренко Л. Ю. Чешская компаративная фразеология: структура, семантика, функции / Назаренко Л. Ю. -К. : Основи, 1989. - 95 с.

5. Степанова Л. И. Фразеологические единицы с именами собственными (на материале чешского языка) / Степа­нова Л. И. - Ленинград: Вече, 1985. - 68 с.

6. Becka J. V Slovnik synonymu a frazeologizmil - Praha, 1982.

7. Rossica Olomucensia XXXVI (za rok 1997). Rocenka katedry slavistiky na filozoficke fakulte univerzity Palackeho. - Olomouc, 1998.

8. Slovnik ceske frazeologie a idiomatiky (Pfirovnani). - Praha: Academia, 1983.

9. Stanislaw Skorupka. Slownik frazeologiczny jezyka polskiego. - Warszawa: Wiedza powszechna, 1974.

10.       Z problemow frazeologii polskiej i slowianskiej II [pod redakcjq M. Basaja i D. Rytel]. - Warszawa: Wydawnictwo
Polskiej Akademii Nauk,
1985.УДК 811(7/8)

Качмар О. Ю.,

Закарпатський державний університет, м. Ужгород

СУЧАСНІ НАПРЯМИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТУ "MANAGEMENT"

У статті розглядаються сучасні напрями й методи дослідження концепту "management"в американській лінгвокультурі. Проаналізовано основні підходи до вивчення його структури та змісту. Робиться висновок про те, що запропонований комплексний аналіз дає змогу отримати відносно достовірне уявлення про сутність, яка стоїть за досліджуваним концептом.

Ключові слова: концепт, лінгвокультурний, лінгвокогнітивний, концептуальний аналіз, структура.

В статье рассматриваются современные направления и методы исследования концепта "management" в американской лингвокультуре. Проанализированы основные подходы к изучению его структуры и содержания. Делается вывод о том, что представленный комплексный анализ дает возможность получить относительно достоверное представление о сущности, стоящей за исследуемым концептом.

Ключевые слова: концепт, лингвокультурный, лингвокогнитивный, концептуальный анализ, структура.

The article deals with the modern trends and methods of investigation of the concept "management" in American linguoculture.The main approaches (linguocultural and linguocognitive) to its structure and content are analyzed in it. Conclusion is made, that complex analysis gives the possibility of having a relatively reliable idea about the essence un­derlying the concept under study.

Key words: concept, linguocultural, linguocognitive, conceptual analysis, structure.

У центрі уваги сучасних лінгвістичних досліджень перебуває вербальний образ світу, сформований у свідо­мості носіїв певної мови, а культурологічна орієнтація стає провідним напрямом праць із когнітивної семантики [13, c. 21]. Ідеї щодо вивчення лінгвокультурології у плані її взаємозв'язків із такими сутностями, як менталітет, міфологія, звичаї, повір'я і традиції носіїв мови є надзвичайно важливими і знаходять утілення в таких лінгво-ментальних феноменах, як концепт і концептосфера, осмисленню яких присвячено праці цілої низки вчених [1; 2; 3; 8; 9; 12; 13; 18; 20; 21]. За останні роки помітно зріс обсяг концептуальних досліджень як у лінгвокультуро-логічному [1; 2; 3; 8; 9; 12; 13; 18; 20], так і лінгвокогнітивному напрямах [7; 10; 11; 14; 16; 17; 21], першочергове завдання яких - привернути увагу дослідників до обґрунтування необхідності вдосконалення шляхів і методів їх проведення [15, c. 4]. Якщо загальні принципи концептуального аналізу вже сформульовано у зазначених вище працях, то конкретні методики дослідження фактичного матеріалу певного концепту ще потребують детального вивчення. Саме факт відсутності чітко визначених методів та прийомів виявлення й опису конкретних концептів, до яких належить і "management", зумовлює актуальність дослідження, якому присвячена стаття.

Концепт "management" в американській лінгвокультурі - це соціально маркований вербалізований смисл, ха­рактерний для управлінської сфери спілкування, що чітко регламентує дотримання умов субординації та виконав­чої дисципліни. Ставлення до управлінської діяльності та організації трудових взаємин є однією з найважливіших характеристик буття, що знаходить множинне й варіативне відображення в мові та культурі; однак вони дотепер ще не знайшли адекватного висвітлення на сторінках ні вітчизняної, ні зарубіжної лінгвістичної літератури.

Мета статті - описати основні напрями й методи дослідження концепту "management"в американській лінгво­культурі. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) розглянути лінгвокультурологічний та лінгвокогнітивний підходи до дослідження концептів;

2) описати основні дослідницькі прийоми у межах зазначених підходів;

3) визначити методику аналізу концепту "management" для виявлення його сутнісних характеристик. Аналіз концепту - це спеціальні дослідницькі процедури тлумачення значення його імені та наближених до

нього позначень [9,c. 92]. У межах нашого концептуального дослідження особливої уваги заслуговують такі під­ходи:

Лінгвокульторологічний підхід [1; 2; 3; 8; 9; 12; 13; 18; 20] зосереджений на уявленні про концепт як ком­понент національної концептосфери, основну одиницю ментальності, світоспоглядання у категоріях і формах рідної мови. До методів лінгвокультурології традиційно відносять усю сукупність аналітичних прийомів, опера­цій та процедур, що використовуються під час аналізу взаємозв'язку мови та культури. Ці методи поділяються на лінгвістичні, культурологічні та соціологічні.

Одним із поширених методів лінгвокультурології є такий тип аналізу концепту, який уможливлює не тільки дешифрування імпліцитних культурних кодів та уявлень про світ, що міститься у мові, а й дослідження різно­манітних способів їх вираження у лінгвальних структурах. Свідомість не просто дублює за допомогою мовних засобів відображувану реальність, а виділяє у ній важливі для суб'єкта ознаки й властивості, конституюючи їх у реальні узагальнені моделі дійсності [19, c. 249]. Зазначений тип концептуального аналізу передбачає вивчення смислової структури й прагматики окремого слова, що розглядається як культурне явище з власною етимологією. Для створення лінгвокультурологічного портрету слова необхідно не тільки описати історію його вживання та інтерпретації. Зіставлення етимологічного значення, семантики і прагматики слова повинно розкрити глибинні процеси, що відбуваються всередині нього; з іншого боку, зіставлення "розкритого" механізму породження слова з реальними значеннями і тлумаченнями надає змогу простежити особливості мислення, світовідчуття людини, особливості формування й розвитку культури [4, c. 214]. Звідси випливає, що лінгвокультурологічний аналіз кон­цепту включає структурацію, схематизацію та культурологічний опис його складових елементів.

Оскільки концепт не виникає безпосередньо зі значення слова, а є результатом зіткнення словникового значен­© Качмар О. Ю., 2012ня з особистим і суспільним досвідом людини [12, c. 3-9], то концептуальний аналіз повинен спиратися не тільки на мовні дані, а й широко залучати історико-культурні надбання мовної спільноти.

  Когнітивний підхід [7;10; 11; 14; 16; 17; 21].

Актуальне завдання когнітивної лінгвістики полягає у розробленні поетапної методології концептуального аналізу, який, спираючись на власне мовні факти й лінгвістичні методи, надавав би інформацію, що розкри­ває вербалізовані концепти. Мета лінгвокогнітивного дослідження - вивчення значень усіх слів та виразів, що об'єктивують концепт у національній мові, а також систематизація того, що репрезентує цей концепт (семантичне, лексико-семантичне, лексико-граматичне та синтаксичне поле). Необхідну інформацію про концепти лінгвістам-когнітологам дає вивчення таких мовних засобів, як семантична структура слова, парадигматика, синтагматика та етимологія слова, дериваційна мережа слова, реалізація ключових слів-експлікаторів концепту, їхня частотність. Основними прийомами лінгвокогнітивного опису концептів через аналіз мовних даних є:

  визначення ключового слова, що представляє концепт у мові, базових мовних репрезентацій концепту ("іме­ні" заданого концепту);

  побудова та аналіз семантеми ключового слова, що вербалізує концепт у мові (аналіз словникових тлумачень у словниках різних типів);

  аналіз лексичної сполучуваності ключового слова, щоб виявити важливі риси відповідного концепту;

  вивчення багатозначності слова у процесі розвитку: аналіз черговості появи нових значень слова дає змогу встановити визначальні риси досліджуваного концепту;

  побудова лексико-фразеологічного поля ключового слова: аналіз синонімів та антонімів ключового слова, визначення його гіпероніма та співгіпонімів;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови