О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Зустрічаються й прізвиська, котрі створені від назви національності або країни (2 %), наприклад, "Чешка", "Чешчиха" - неофіційне ім'я членів сім'ї, що має чеське коріння, "Франц" (усічення від "француз") - родини, предки якої захоплювалися всім французьким.

Отже, аналіз прізвиськ свідчить, що основними групами мотивації номінації є характер (25 %), вимова (14 %), зовнішність (9 %), професія (5 %), національність (2 %). Прізвиська мотивовані схожістю особи за поведінкою або зовнішнім виглядом на певну тварину (31 %) або казкового персонажа (2 %). Зв'язок особи з певним релігій­ним святом (2 %), географічним об'єктом (1 %) також спричинює їх виникнення. Має місце в прізвиськотворенні й використання офіційного ім'я (9 %). Окреслені групи прізвиськ зберігаються за людиною протягом всього її життя та передаються наступним поколінням.

Дослідження засобів утворення прізвиськ виявило, що найбільш розповсюдженим є суфіксальний спосіб (33 %), наприклад: "Гребтик", "Губар", "Кабичка", "Калінка", "Кицьканка", "Мейчик", "Муркутан", "Прищик", "Ряб­чик", "Шпачок". Лексико-семантичний спосіб, а саме субстантивний, реалізується у 29 % прізвиськ (наприклад, "Ангел", "Бомбардир", "Буратіно", "Вовк", "Герой", "Горобець", "Гусак", "Ґава", "Заєць", "Змія", "Карась", "Кач­ка", "Качур", "Короп"). До ад'єктивного типу лексико-семантичного способу утворення прізвиськ відноситься лише 2 % слів ("Замурзаний", "Красненький", "Кривенька"). 4 % прізвиськ утворені лексико-семантичним спо­собом у поєднанні із суфіксальним ("Бичок", "Глечик", "Комарик", "Коник", "Курочка", "Сомик"). Суфікс "их", що відбиває зневажливе ставлення до жінки - носія прізвиська, використано у 8 % прізвиськах ("Беджиха", "Бою-сиха", "Годжиха", "Дражанчиха", "Чешчиха"). Безафіксний спосіб словотворення прізвиськ представлене усічен-ням (6 %) ("Бега", "Бондя", "Годж", "Драк", "Жужа", "Рега", "Франц", "Шпира") та складанням (5 %) ("Багара-ди", "Безбанька", "Бомбоїд", "Ганнасона", "Марсона", "Регафин", "Тонкогуб"). Має місце вживання діалектизму (1 %) ("Гуч") та запозичених слів (3 %) ("Бужор", "Драги", "Магар", "Міхула").

Запропонований підхід до вивчення прізвиськ допомагає розкрити менталітет українського народу, який вті­лює в онімах такого типу свою енергію, моральні цінності, світоглядні позиції. Саме прізвиська демонструють ті недоліки, які протягом багатьох поколінь засуджувалися в суспільстві.

1.Перспективи дослідження полягають у порівняльному аналізі мотивації номінації прізвиськ українських, ро­сійських, молдавських, болгарських сіл Одеської області та виявлення особливостей словотворення неофіційних імен у поліетнічному просторі півдня України.Баранник Л. Ф. Вариативность слова в русских островных говорах Юга Украины / Л. Ф. Баранник // Слов'янський збірник. - Одеса, 2003. - Вип. 10. - С. 212-221.

2.Близнюк Б., Будз М. Сучасні гуцульські прізвиська / Б. Близнюк, М. Будз // Наукові записки. - Кіровоград, 2001. - Вип. 37. - С. 32-36.

3.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. - 1440 c.

4.Карпенко О. Ю. Проблематика когнітивної ономастики: монографія / О. Ю. Карпенко. - Одеса: Астропринт, 2006. - 325 с.

5.Карпенко Ю. А. Имя собственное в художественной литературе / Ю. А. Карпенко // Филологические науки, 1986. - № 4. - С. 34-40.

6.Кияк Т. Мовна політика і термінознавство / Т. Кияк // Вісник Національного університету "Львівська полі­техніка". Серія "Проблеми української термінології". - Львів: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2044. -№ 503. - С. 8-11.

7.Микитин-Дружинець М. Сучасні прізвиська Стрийщини / М. Микитин-Дружинець // Наукові записки. Філоло­гічні науки (Мовознавство). - Вип.89 (3). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2010. - С.275-280.

8. Ліщинська Г. Сучасні прізвиська на Покутті / Г. Ліщинська // Наукові записки. - Кіровоград, 2001. -Вип.37. - С. 47-52.

9. Новикова Ю.М. Назви осіб за родинними стосунками в основах сучасних прізвищ Центральної і Східної Донеччини // Записки з ономастики. - Вип. 11: Зб. наук. праць / Відп. ред. Ю.О. Карпенко. - Одеса: Астропринт, 2008. - С. 41-52.

 

10.Осташ Р. Із життя сучасних українських прізвиськ / Р. Осташ // Наукові записки. Філологічні науки (Мовоз­навство). - Вип. 37. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. - С. 81-82.

11.Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2010. - 844 с.

Швецова Н. Л. Прозвища и их мотивация в русских переселенческих говорах Одесщины / Н. Л. Швецова // Записки з ономастики: Зб. наук. пр. -Одеса, 2005. - Вип. 9. - С. 17-27.УДК 811.111=161.2

Кудря О. А.,

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ ЗІ ВТОРИННОЮ КОЛІРНОЮ НОМІНАЦІЄЮ

У статті йдеться про лінгвокультурологічні особливості семантичних груп слів зі вторинною колірною номі­нацією (СВКН) в англійській та українській мовах.

Ключові слова: одиниці з колірною номінацією (ОКН), слова зі вторинною колірною номінацією (СВКН), лінг-вокультурологічні особливості.

В статье рассматриваются лингвокультурологические особенности семантических групп слов с вторичной цветовой номинацией в английском и украинском языках.

Ключевые слова: единицы с цветовой номинацией, слова с вторичной цветовой номинацией, лингвокультуроло-гические особенности.

The article deals with linguo-cultural peculiarities of the semantic groups of words with secondary colour nomination in English and Ukrainian.

Key words: units with colour nomination, words with secondary colour nomination, linguo-cultural peculiarities.

У лінгвокультурології одиниці з колірною номінацією (далі ОКН) розглядаються як "одна із значущих когні-тивних категорій у осмисленні навколишнього світу людиною, а також як місткий культурний код" [1, с. 4]. Як зазначає А. Вежбицька, "значення назв кольору являють собою артефакти культури" [2, с. 285], ОКН виступають носіями й джерелом національно-культурної інформації. Семантичне поле ОКН є в кожній мові світу. Інша справа - самі імена кольору. Кількість найменувань кольору в мові напряму залежить від рівня цивілізованості суспіль­ства, що говорить цією мовою, оскільки крім лексико-морфологічних засобів, назви кольору перш за все утво­рювались від назв відповідних предметів, артефактів. Як вважає Р.М. Фрумкіна, найінформативнішим способом тлумачення прикметникових ОКН є той, який містить пряме вказання на об'єкт [7]. Проте що це за "об'єкт", "ета­лон", "прототип" залежить від мови, адже постійний вплив відчуттів, що отримуються носіями мови, створював стійкі асоціації з певними предметами, що закріпились на генетичному рівні. Таким чином, якщо асоціації не є універсальними, то й семантика ОКН у різних народів, на думку таких лінгвістів як А. Вежбицька, Р.М. Фрумкі-на, О.П. Василевич, Л.В. Самаріна та ін., буде залежати від історичних, культурних й географічних умов.

Носії англійської та української мов для опису колірних якостей реалій навколишнього світу використовують одиниці з похідною колірною номінацією, які з позиції сучасної англійської та української мови поділяються на дві групи: слова з первинною та вторинною колірною номінацією. Мета статті - простежити лінгвокультуроло-гічні особливості слів зі вторинною колірною номінацією (далі СВКН), адже мовна картина світу, представлена СВКН, що походять від назв різних об'єктів-еталонів в англійській та українській мовах, має певні розбіжності, що представляють національну специфіку. Матеріалом дослідження послугували СВКН, вибрані з сучасних англійських (245 лексем) та українських (211 лексем) тлумачних словників [8, с. 6].

Слід зазначити, що в описі назв кольору важливим є порівняння. Людина пов'язує зорові категорії з певними універсальними зразками (моделями). Шлях від уявлення про колір у мозку до мовних одиниць, що відобража­ють поняття, лежить через універсальні елементи людського досвіду, які можна визначити як день, ніч, сонце, вогонь, рослинність, земля, небо тощо [2]. Зіставлення СВКН двох мов дає змогу виявити специфіку національ­ного світобачення. Національне мислення, обумовлене екстралінгвістичними факторами (історико-культурні й природно-кліматичні особливості життя етносу), "вербалізує досвід концептуалізації колірного простору в наці­онально-специфічні лексичні форми, що утворюють національну лінгвоколірну картину світу" [1, с. 4]. На думку Т.В. Пастушенко, мовна картина кольору, з одного боку є "національно-специфічною комунікативною інтерпре­тацією реального видимого колірного простору", з іншого - "його презентації в мисленні людини" [4, с. 7]. Саме вторинні назви кольору, на нашу думку, якнайкраще фіксують національно-культурну специфіку уявлень мовного колективу про колір і його роль у житті людини, а також специфіку колірних асоціацій. Проблема відображення в мові колірної картини тісно пов'язана з поняттям мовної картини світу. В загальному вигляді картину світу можна визначити як спрощене відображення загальної суми уявлень про світ в конкретній культурній традиції. Семан­тичні, конотативні, асоціативні особливості в різних культурах дозволяють говорити про неоднакове сприйняття світу, про створення концептуальної картини світу крізь призму національної свідомості та мови. На думку одно­го з авторів гіпотези лінгвістичної відносності Б. Уорфа, кожна мова має власну картину світу та, маючи специ­фічний лексичний склад, містить у собі унікальну й неповторну класифікаційну систему, яка визначає світогляд носія окремої мови. Одним з найважливіших доказів гіпотези лінгвістичної відносності є відображення в мові кольору: найменування кольору в різних мовах залежить від структури самої мови й рівня розвитку суспільства, адже людина сприймає світ переважно через форми рідної мови, яка детермінує людські структури мислення й поведінки - в одних мовах є 7 основних назв кольору (російська, білоруська тощо), в інших - 6 (англійська, ні­мецька тощо), 4 (мова шона), 2 (мова басса). Тому відсутність слів на позначення того чи іншого кольору в мові зовсім не говорить про те, що носії даної мови не розрізняють цей колір. Даний факт може впливати на кількісне співвідношення та різноманітність використаних СВКН в різних мовах. "Розбіжність культурних уявлень про колір різних народів особливо яскраво проявляється в різноманітних асоціаціях, що демонструють національно-культурну специфіку мислення носіїв різних мов [1, с. 4]. Національні особливості функціонування СВКН носіїв

 

© Кудря О. А., 2012англійської та української мов обумовлені їх менталітетом та історико-культурними традиціями. СВКН відобра­жають специфіку світобачення носія мови "крізь призму кольору" [1, с. 4]. Формування мов відбувається в різних умовах, тому й колірний простір, відображений в мові, різниться.

Л.В. Самаріна зазначає, що "інтерес до певних кольорів зароджувався в людей у процесі трудової й естетичної діяльності та колірні терміни виникли в мові тільки тоді, коли в них з'явилась практична потреба" [5, с. 147]. Безумовним вважаємо той факт, що колористична мова відображає колірні традиції тієї чи іншої культури, що формується в різних історичних та географічних умовах. "Еталонні" уявлення формуються на основі асоціацій, що викликані ознаками таких предметів, які добре відомі носіям мови, причому ці ознаки повинні бути більш-менш стійкими, постійними для даного предмета [3, с. 111]. Лінгвістичні факти говорять про різну інтерпрета­цію сприйнятих зорових образів мовною свідомістю в різних культурах. "Кожний етнос, уявляючи в свідомості певний фрагмент дійсності, вибирає лише деякі об'єкти, які є для нього ціннісними й відображають своєрідність побуту й менталітету" [3, с. 112].


Мовна картина світу, представлена СВКН, що походять від назв різних об'єктів-еталонів в англійській та українській мовах, має певні розбіжності, що представляють національну специфіку. Продемонструємо ці роз­біжності у вигляді наступної таблиці:

Як видно з таблиці, значні кількісні відмінності спостерігаються в чотирьох семантичних групах СВКН: назви рослин, фауна, їжа та напої, мінерали та коштовне каміння. Такі відмінності дають нам змогу зробити припу­щення щодо національно-культурних особливостей вживання СВКН англійської та української мов. Найчастіше еталонами для творення СВКН обох мов виступають природні об'єкти, адже очевидним є те, що з давніх часів людина спостерігала за навколишньою природою, переносячи забарвлення флори й фауни, явищ природи на інші предмети, вживаючи при цьому назву кольору, що асоціативно пов'язана з об'єктом-еталоном. Проте якщо назви овочів, фруктів, ягід та інших плодів при творенні СВКН використовуються представниками обох культур однаково часто, то назви рослин (особливо квітів та суцвіть різних рослин, листя) частіше задіяні при творенні англійських СВКН. Припускаємо, що це пояснюється тим, що українці здавна вважаються нацією хліборобів, аграріїв. Тому для них важливим був збір врожаю, через це й за мотиваційну основу СВКН частіше брались назви плодів рослин (калиновий, горобинний, сливовий, терновий). В Англії ж стрімко розвивались природничі науки, в тому числі й ботаніка, що вивчали особливості рослин, їх забарвлення. Як наслідок назви рослин стали основою багатьох СВКН англійської мови (amaranth, buttercup, carnation, crocus, cyclamen, daffodil, dianthus, geranium, gin­ger, myrtle, orchid, pansy, periwinkle, petunia, rosewood, saffron, thistle, tobacco, turmeric), серед українських СВКН найчастіше трапляються ті, що походять від назв польових квітів та культивованих рослин (конопляний, лляний, пшеничний, солом'яний, барвінковий, васильковий, волошковий, маковий, рутовий, фіалковий, чортополоховий). Серед українських СВКН спорадичними є одиниці, що походять від назв фауни (воронів, лососевий, тигровий), тоді як в англійській мові подібні СВКН є досить розповсюдженими (beaver, bison, buff, camel, fawn, flamingo, fox, foxy, mousey, panda, salmon, shrimp). СВКН, що походять від назв їжі та напоїв також переважають в англійській мові (caramel, champagne, chocolate, milky, mustard), порівняно з українською (винний, гірчичний, кавовий, молоч­ний, шоколадний). Цю відмінність можна пояснити лише особливістю менталітету та світосприйняття англійцівта українців. Семантична група СВКН, утворених від назв мінералів та коштовного каміння, кількісно превалює в українській мові (агатовий, аметистовий, коралевий, хризолітовий). Проте тут навряд чи можна говорити про національні особливості використання СВКН, адже кількість українських лексем цієї групи є більшою за рахунок семантичних дублетів (аквамариновий /аквамаринний, перлистий /перлинний /перловий).

Незважаючи на деякі національні особливості вибору назви об'єкта для творення англійських та українських СВКН, існують також певні універсальні риси в обох мовах, адже в системі колірних асоціацій велику роль віді­грає загальнолюдський фактор, який впливає на процес кольоросприйняття. Існує ряд явищ, пов'язаних із загаль­нолюдською картиною світу, ряд спільних рис та закономірностей. Зафіксована в мовній картині світу, колірна картина є більш універсальною для народів з однаковим рівнем розвитку. Так, всі виділені нами семантичні групи СВКН співпадають в обох мовах, різниця полягає лише в прототипічних об'єктах, від назв яких утворені слова-колоративи. Більш того, "в результаті міжкультурного спілкування відбувається взаємне збагачення культурно значущою інформацією" [1, с. 5], результатом чого є численні запозичення англійських СВКН в українську мову.

Таким чином, мовна картина світу, представлена СВКН в англійській та українській мовах, має свої подібні риси та розбіжності, що спричинені національною специфікою. Універсальним є різноманіття назв об'єктів, з якими асоціюють вторинні назви кольору носії англійської та української лінгвокультур. Проте українці в меншій мірі використовують для творення СВКН назви рослин, їжі та напоїв, практично відсутні СВКН, утворені від назв фауни. Перспектива дослідження полягає в подальшому вивченні спільних та відмінних особливостей уживан­ня СВКН носіями двох контрастивних мов.

Література:

1.Алымова Е. Н. Цвет как лингвокогнитивная категория в русской языковой картине мира : автореф. дис. на соискание учён. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 "Русский язик" / Е. Н. Алымова. - Санкт-Петербург, 2007. - 18 с.

2.Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. - М. : Русские Словари, 1996. - 416 с.

3.Жаркынбекова Ш. К. Ассоциативные признаки цветообозначений и языковое сознание / Ш. К. Жаркынбекова // Вестник московского университета. - Сер. 9 : Филология - № 1. - 2003. - С. 109-116.

4.Пастушенко Т. В. Колірна номінація як елемент вторинної мовної картини світу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04. "Германські мови" / Т. В. Пастушенко. - К. : 1998. - 17 с.

5.Самарина Л. В. Традиционная этническая культура и цвет (основные направления и проблемы зарубежных исследований) / Л. В. Самарина // Этнографическое обозрение. - М. : Наука, 1992. - № 2. - С. 147-157.

6.Словник української мови, в 11 томах АН УРСР [під ред. І. К. Білодіда]. - К. : Наукова думка, 1970-1980.

7.Фрумкина Р. М. Цвет, смысл, сходство : Аспекты психолингвистического анализа / Р. М. Фрумкина. - М. : На­ука, 1984. - 175 с.

Webster's Third New International Dictionary of the English Language Unabridged, USA : Merriam-Webster inc. Publishers, 1981. - 2662 p.УДК 811.112.2'367.4'37

Кудрявцева О. Д.,

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

СЕМАНТИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ ПРИЙМЕННИКІВ У ТРЬОХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛЯХ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

У статті мова йдеться про проблему семантичної сполучуваності прийменників з іменниками на рівні груп і підкласів на базі текстів художнього, публіцистичного і наукового стилів з залученням статистичних методів дослідження.

Ключові слова: лексико-семантичний підклас іменників, логіко-семантична група прийменників, частота вживання, інтенсивність сполучуваності, критерій хі-квадрат

В статье речь идет о проблеме семантической сочетаемости предлогов с существительными на уровне групп и подклассов в текстах художественного, публицистического и научного стилей с использованием стати­стических методов исследования.

Ключевые слова: лексико-семантический подкласс существительных, логико-семантическая группа предло­гов, частота употребления, интенсивность сочетаемости, критерий хи-квадрат.

The given article is the investigation of the Combinability ofprepositions with nouns on the level of semantic groups and subclasses in the works of belles-lettres, publicistik, scientific styles of Modern German

Key words: lexico-semantic subclass of nouns, logico-semantic group оf prepositions, frequency of use, intensity of ties, Х2 criterion.

Дослідження семантичної сполучуваності, під якою розуміється здатність одних підкласів або груп слів по­єднуватися в тексті з іншими, належить до актуальних тем сучасного мовознавства. Це пояснюється насамперед тим, що інформація передається певними конструкціями, реченнями, а це, у свою чергу, зумовлює необхідність отримання даних про вживання семантичних груп/ підкласів у висловлюванні. Особливо актуальним стає до­слідження синтагматичних зв'язків службових частин мови, до яких належить прийменник. Опис семантики прийменників на синтагматичному рівні ставить їх залежність від семантики суміжних слів, тому мета нашого дослідження - встановити і проаналізувати сполучуваність прийменників з іменниками у моделі "підклас + під­клас". Враховуючи функціональні особливості прийменників, ми притримуємось тези І.Р. Вихованця про те, що "прийменник, як аналітична синтаксична форма, поєднує в собі власне семантичні функції, коли вказує на відно­шення між предметами і явищами позамовної дійсності (семантико-синтаксичний аспект), і службово-конструк­тивні функції, коли формує компоненти речення або словосполучення та стає показником синтаксичних зв'язків у реченні та словосполученні (формально-синтаксичний аспект)" [1, с. 30].

Незважаючи на наявність великої кількості досліджень, присвячених прийменникам, немає праці, у якій було би проведено комплексне дослідження синтагматичних властивостей прийменників німецької мови з широким використанням результатів статистичного аналізу в мові та мовленні. Необхідним стає вирішення таких завдань: 1) поділ прийменників і іменників на семантичні групи; 2) фіксація та складання вихідних таблиць з даними про частоту спільного вживання семантичних груп прийменників з семантичними групами іменників;отримання кількісних даних щодо частоти та інтенсивності сполучуваності досліджуваних груп; 3) укладання багатопільних таблиць для подальшої статистичної обробки; 4) статистичний аналіз цих таблиць за допомогою критерія хі-квадрат з метою виявлення статистично значущих зв'язків; 5) встановлення за допомогою коефіцієнта взаємної спряженості міри зв'язку між одиницями; 6) обробка й інтерпретація отриманих даних.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови