О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

2.Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка / Анатолий Павлович Бабуш­кин. - Воронеж : ВГУ, 1996. - 103 с.

3.Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / Анна Вежбицкая; [пер. с англ. А. Д. Шмелева]. - М. : Русские сло­вари, 1996. - 411 с.

4.Жаботинская С. А. Концепт / домен: матричная и сетевая модели / С. А. Жаботинская // Культура народов При­черноморья. - 2009. - № 168. - Т. 1. - С. 254-259.

5.Ипанова О. А. Концепт ЖИЗНЬ в русской языковой картине мира: лингвокультурологический и лексико­графический аспекты: дис. ... канд. филол. Наук : 10.02.05 / Ипанова Ольга Александровна. - СПб.,2005. - 225 с.

6.Карасик В. И., Слышкин Г. Г. Лингвокультурный концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: сб. науч. тр. / Под ред. И. А. Стернина. - М. - Воронеж, 2001. - С. 75-80.

7.Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных терминов. - М. : МГУ, 1997. - 245 с.

8.Лакофф Дж. Когнитивное моделирование // Женщины, огонь и опасные предметы [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.metodolog.ru/00681/00681.html.

9.Маслова В. А. Лингвокультурология: [учеб. пособ. для студентов высш. уч. заведений] / Валентина Аврамовна Маслова. - М. : Академия, 2001. - 202 с.

 

10. Минский М. Фреймы для представления знаний / Марвин Минский; [пер. с англ. О. Н. Гринбаума]. - М., Энергия, 1979. - 154 с.

11. Огнева Е. А. Когнитивное моделирование концептосферы художественного текста : [монография] / Е. А. Огнева. - Изд-во. Белгород. гос. ун-та, 2009. - 278 с.

12. Попова З. Д.Когнитивная лингвистика: [учеб.пособ.] / З. Д. Попова, И. А. Стернин. - М. : Изд-во АСТ, 2007. - 315 с.

13.Селіванова О. О. Актуальні напрямки сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) / Олена Олександрівна Селі­ванова. - К.: Фітосоціоцентр, 1999. - 148 с.

Солдатова М.А. Понятие лингвокультурного концепта в лингвистических исследования / М. А. Солдатова // II Международные Бодуэновские чтения: Казанская лингвистическая школа: традиции и современность, Казань, 11-13 декабря 2003 г. : тр. и матер.в 2 т. / Казанск. гос. ун-т; под общ. ред. К. Р. Галиуллина, Г. А. Николаева. - Казань : Изд-во Казанск. ун-та, 2006. - Т. 2. - С. 110-112.УДК 81'22

Лук'янець Т. Г.,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, м. Київ

ІНТЕРСЕМІОТИЧНА КОМПЛЕМЕНТАРНІСТЬ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Стаття присвячена дослідженню інтерсеміотичної комплементарності художнього тексту у контексті його функціонування. Здійснено інтерпретацію змісту полікодового тексту шляхом дослідження інтерсеміотич-них (репрезентативного, модального та композиційного) видів значень вербальних і візуальних знаків.

Ключові слова: інтерсеміотична комплементарність, інтерсеміотичне репрезентативне, модальне, компо­зиційне значення

Статья посвящена исследованию интерсемиотической комплементарности художественного текста в кон­тексте его функционирования. Осуществлена интерпретация содержания поликодового текста путем иссле­дования интерсемиотических (репрезентативного, модального и композиционного) видов значений вербальных и визуальных знаков.

Ключевые слова: интерсемиотическая комплементарность, интерсемиотическое репрезентативное, мо­дальное, композиционное значение

The article is focused on intersemiotic complementarity of fiction from functional perspective. It is an attempt of a multimodal text interpretation conducted in the study of intersemiotic representational, modal and compositional meanings of verbal and visual signs.

Key words: intersemiotic complementarity, intersemiotic representational, modal and compositional meanings

Сьогодні лінгвісти все частіше досліджують художній текст з позиції його створення та функціонування, тобто невід'ємно від досвіду автора та читачів [2, c. 245; 5, c. 214; 6, c. 45-71]. Художній текст розглядають як одне струк­турне, смислове та функціональне ціле, що, подібно до комунікації, характеризується інтерсеміотичною компле-ментарністю. Це складна полікодова єдність, тобто сукупністю одиниць різних знакових систем, тож, художній текст дозволяє авторові чіткіше виразити власну ідею твору, а читачеві точніше декодувати сприйняту інформацію.

Таким чином, актуальність цієї статті обумовлюється загальною спрямованістю сучасних філологічних сту­дій на дослідження інтерсеміотичного аспекту мовних явищ.

Мета цієї статті полягає у з'ясуванні особливостей інтерсеміотичної комплементарності художнього тексту, що впливає на процес створення та інтерпретації кодів різних знакових систем у тексті. Мета роботи передбачає вирішення таких завдань: 1) надати визначення поняття інтерсеміотичної комплементарності; 2) охарактеризува­ти шляхи її реалізації у художньому тексті шляхом поєднання інтерсеміотичного репрезентативного, модального та композиційного значень вербальних і візуальних знаків.

У ході дослідження ми прагнемо показати, як індивідуальна творчість автора, історичні обставини та соці­альні умови створення і функціонування художнього тексту можуть варіювати його зміст, а також впливати на використання різних знаків у ньому.

Інтерсеміотичний аналіз художнього тексту доводить, що полікодовий текст створюється для вираження ав­торської ідеї вербальними і візуальними знаками, вжитими у певному контексті [2, c. 245]. Отже, комбінація оди­ниць різних знакових систем сприяє точнішій передачі авторського задуму. Такий відбір значень та їх вербально-візуальне вираження є соціально вмотивованим і залежить від ситуації їхнього функціонування та культурного контексту. До того ж, повинна існувати інтерсеміотична комплементарність між вербальними та візуальними знаками, що передають подібне значення або доповнюють значення одне одних у структурно та семантично ці­лісному художньому тексті.

Інтерсеміотична комплементарність - це така вербально-візуальна єдність полікодового тексту, що забез­печує його структурну та смислову цілісність у контексті його функціонування. У художньому тексті вона до­сягається поєднанням різних видів інтерсеміотичного значення: репрезентативного [5, c. 214-224], модального [2, c. 339-342] та композиційного [4, c. 138]. Ці значення реалізуються шляхом паралельного використання різних вербальних та візуальних знаків.

Інтерсеміотичне репрезентативне значення у художньому тексті - це значення, яке виражає суть понять у формі ідей і репрезентує (звідси і назва) досвід автора у рамках соціального контексту [5, c. 214-219]. Воно ви­ражається лексико-семантичними відношеннями повторення, синонімії, антонімії, гіпонімії та гіперонімії між візуальними знаками досвіду автора (фотографіями із його життя) та вербальними знаками тексту (текстом із вмотивованим вибором лексичних одиниць).

Розглянемо вище зазначені семантичні відношення на прикладі роману Джонатана Фоєра "Надзвичайно голо­сно & неймовірно близько" [8], що розповідає про тернистий шлях дорослішання маленького Оскара, який осиротів після трагедії 11 вересня.

Стилістичний прийом повторення в інтерсеміотичному тексті передбачає використання зображень, які ілю­струють значення лексичних одиниць, для виділення ключових концептів тексту, наголосу на їх важливості для розуміння авторської ідеї. Так, в аналізованому романі є багато фотографій ключів, адже концепт КЛЮЧА є ви­значальним в зображенні хлопчикових пошуків життєвої істини. Такі лексичні одиниці на позначення ключа, як 'spare key', 'our key', 'lost key' паралельно використовуються автором для точнішого опису того ключа, який шукає хлопчик.

У інтерсеміотичній синонімії експліцитне значення двох лексичних одиниць, а також візуальних знаків може бути однаковим або майже однаковим та використовуватися взаємозамінно. Власна назва американського атрак-

© Лук'янець Т. Г., 2012ціону "Циклон", 'roller coaster' та його фотографія із підписом "The famous attraction at the entertainment park at Coney Island" [8, c. 99] є контекстуальними синонімами. Вони використовуються в ході оповіді для уникнення тавтології, одночасно унаочнюючи вербально описаний соціальний досвід оповідача.

Інтерсеміотична антонімія передбачає поєднання вербального та візуального знаків із протилежними значен­нями для створення ефекту зворотності дії та підсилення емоційного переживання читача. Роман Фоєра завер­шується 12 фотознімками людини, яка падає із хмарочоса [8, c. 356-368]. Цим зображенням передують думки хлопчика: "At last I looked at photos of a falling body. Is it father's? May be. Even if it isn t my father, it is still a man. ... I put these photos in the reversed order: the last was the _ first, the first became the last. When I looked through them again, the man was not falling, but _ flying up." [8, c. 368] Зміна порядку розташування фотографій змінює експліцитне зна­чення, яке вони відображали, на протилежне та створює нове значення для маленького хлопчика, зароджуючи віру на краще у його серці.

Гіперо-гіпонімічні відношення у семантиці вербальних і візуальних знаків спостерігаються, коли між одини­цями різних знакових систем існують семантичні відношення узагальнення або включення на основі хоча б однієї спільної семантичної ознаки серед порівнюваних значень.

Відношення гіпонімії існує, коли зображення однієї дівчини ілюструє характеристики, властиві всім людям, і підтверджується словами: "People are the only who blush with shame, laugh, believe in God, declare war and kiss with lips" [8, c. 76]. Гіперонімія ж виражена у передачі значення великої кількості шляхом поєднання візуального знаку - фото зграї більше ніж п'ятдесяти птахів - та візуального знаку - слів Оскара: "Flock of birdsflew past the window, extremely fast, incredible close. Some what near twenty" [8, c. 111], - які використовуються для опису метушливого та шумного життя великого міста.

Таким чином, інтерсеміотична комплементарність роману Фоєра виявляється в інтерсеміотичному репрезен­тативному значенні художнього тексту, де досвід Оскара передається не лише через його думки та слова, що мають вербальне вираження у тексті, але й через його фотографії, які передають неописане словесно пізнання хлопчиком світу.

Інтерсеміотичне модальне значення у художньому тексті - це функціонально семантична категорія, яка ви­ражає відношення змісту тексту до дійсності і автора до змісту висловлювання. Воно є визначальним, тому що соціальні ролі автора та читача полікодового тексту можуть впливати на вибір автором теми та основної ідеї художнього тексту, а також на розуміння та шлях інтерпретації цього тексту читачем [2, c. 339]. Соціально-де­термінований контекст реалізує модальну інтерсеміотичну комплементарність через вибір автором звертання до очікуваного читача та повідомлення особистісного ставлення автора до описуваного і зображуваного. Авторське пряме чи завуальоване звернення до читача може бути висловлене у формі певної пропозиції, наказу, стверджен­ня чи питання, пропонуючи стратегію інтерпретації художнього тексту, визначаючи роль читача. А значить таке звернення використовується для забезпечення семантичної цілісності тексту не тільки у ході його створення, але й також у процесі його функціонування [1, c. 98]. Наприклад, Оскар у романі Фоєра розглядає можливість заміни власної розповіді на звичайний відеозапис (вербально-візуальну єдність), даючи читачеві свободу інтерпретації усіх речей, які бачить хлопчик, та усіх подій, що з ним трапляються: "And let me invent the invisible suit with built-in camera <...>, but this screen must shut me completely, <...>. There will be an overall impression that I am not here at all." [8, c. 54] Таким чином, Оскар намагається довести, що його розповідь є у значній мірі достовірною і варта довіри читача.

Модальність інтерсеміотичного значення у художньому тексті виражається також через повідомлення осо­бистого ставлення автора до описуваного у тексті. Тут спостерігається або збіг, або дисонанс між вербальними та візуальними засобами вираження авторського ставлення [3, c. 29]. Прикладом дисонансу між різними знаками може бути випадок, коли Оскар використовує комплімент ("I said, "You, of course, are always told about it, but if you look in the dictionary for the word "extraordinary beauty", there is your picture." [8, c. 72]), щоб увійти в довіру до співрозмовниці, хоч насправді має іншу думку про неї. Підтвердженням цьому є подана нижче фотографія морди слона із сумними очима, з якою хлопчик хоч не прямо порівнює, але асоціює жінку. Такий прийом використаний у романі для зображення дитячого способу пізнання світу через образне мислення.

Інтерсеміотична комплементарність художнього твору реалізується на рівні модального значення, коли по­єднання вербальних і візуальних знаків є засобом для вираження авторського світобачення та забезпечення про­гнозованого соціально вмотивованого тлумачення його читачем.

Інтерсеміотичне композиційне значення - це особлива композиційна побудова художнього тексту, яка поєднує вербальні та візуальні знаки і створює семантичну єдність. У художньому тексті це значення інтегрується через композиційні відношення інформаційної цінності, яка залежить від розташування елементів на сторінці, їхнього виділення серед інших знаків у тексті; тиші, варіювання рівня привернення уваги до різних елементів зображення через вибір їх кольору, форми чи розміру, та візуального обрамлення, способу поєднання тексту і зображення на сторінці, їхнього співвідношення та відсотку вільного простору між ними [4, c. 138]. У романі усі фотографії чор­но-білі, мають розмір 10Х15 см. і займають 2/3 сторінки. Вони розташовані по центру переважно зверху на сторінці і ніколи не обрамлюються текстом. Таке розташування підвищує їхню інформаційну цінність, адже читач може у повній мірі розглянути усі деталі зображення, не відволікаючи свою увагу на текст [7, c. 25]. До того ж, деякі малюнки хлопчика є кольоровими і складаються із написів назв кольорів відповідними барвами, що є підказками Оскарові у його пошуку сенсу життя. Цей прийом у романі використовується для підкреслення особливостей світо­сприйняття дітей, відмінних від дорослих. Композиційно вмотивоване поєднання вербальних і візуальних знаків створює логічно послідовний та семантично зв'язний текст не тільки у плані його змісту, але й у плані вираження.

Отже, інтерсеміотична комплементарність художнього тексту створюється за допомогою поєднання інтерсе-міотичного репрезентативного, модального та композиційного значень вербальних та візуальних знаків у ньому.Вона передбачає структурну та семантичну цілісність тексту у ході його створення та функціонування залежно від соціального досвіду автора та читача.

Література:

1.Сорокин Ю. А. Креолизованные тексты и их коммуникативная функция / Ю. А. Сорокин, Е. Ф. Тарасов // Оптимизация речевого воздействия. - М. : Наука , 1990. - 268 с.

2.Halliday M. A. K. Language, Context and Text: Aspects of language in a social-semiotic perspective / M. A. K. Halliday, R. Hasan. - Oxford : Oxford University Press, 1985. - 458 p.

3.Iedema R. Multimodality, Resemioticization: Extending the Analysis of Discourse as a Multisemiotic Practice. / R. Iedema // Visual Communication. - 2003. - Vol. 2. - № 1. - P. 29-57.

4.Kress G. R. Multimodal Discourse: the modes and media of contemporary communication / G. R. Kress, T.van Leeuwen. - L. : Ed. Arnold, 2002. - 152 p.

5.Kress G. Reading Images: The Grammar of Visual Design / G. Kress, T.van Leeuwen. - L. : Routledge, 1996. - 321p.

6.O'Toole M. The Language of Displayed Art / M. O'Toole. - London : Leicester University Press, 1994. - 295 p.

7.Royce T. Synergy on the Page : Exploring intersemiotic complementarity in page-based multimodal text // JASFL Occasional Papers. - 1998. - No.1. - P. 25-49.

Джерела ілюстративного матеріалу:

Foer J. Extremely loud &amp; incredible close / J. Foer. - NY : Houghton Mifflin Harcourt. - 2005. - 368 p.УДК 81-11: 81'373.21

Макеєва К.С.,

НТУУ "КПІ", м. Київ

ПРО АСПЕКТИ ТОПОНІМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

В статті йдеться про актуальність ономастичних досліджень та сучасні аспекти вивчення топонімів. Про­ведено аналіз існуючих класифікацій топонімів. Діахронія, синхронія та їх поєднання є підходами до вивчення даного пласту лексичної системи мови. Когнітивний, типологічний та лексикографічний виступають як основні напрямки дослідження назв географічних об'єктів.

Ключові слова: ономастика, топоніми, класифікація, діахронія, синхронія, когнітивний, лексикографічний, типологічний, ойконім.

Статья посвящена актуальности ономастических исследований и современным аспектам изучения топони­мов. Проведен анализ существующих классификаций топонимов. Диахрония, синхрония, а также их объединение являются подходами к изучению данного пласта лексической системы языка. Когнитивный, типологический и лексикографический выступают основными направлениями исследования названий географических объектов.

Ключевые слова: ономастика, топонимы,, классификация, диахрония, синхрония, когнитивный, лексикографи­ческий, типологический, ойконим.

The article emphasizes the topicality of onomastic research, presents a review of main aspects of toponymic studies. A number of classifications of toponyms have been analysed. Toponymic layer of vocabulary can be studied diachronically, synchronically or by means of their combination. Cognitive, typological and lexicographical stand out as chiefapproaches in toponymic studies.

Key words: onomastics, toponymy, classification, diachronical, synchronical, cognitive, typological, lexicographical, place-name.

За визначенням Міжнародної Ради Ономастичних Досліджень (ICOS), ономастика є наукою, що вивчає будь-які власні назви та походить від грецького слова "onoma", тобто "ім'я", а також історію виникнення та мотивацію процесу їх номінації, їх розвиток та функціонування [23, с. 7].

Незважаючи на те, що ономастика - триєдина наука (як поєднання лінгвістики, історії та географії), оніми - це перш за все лексеми, й мають бути вивчені лінгвістичними методами, але й не без допомоги суміжних гумані­тарних та точних наук. Переконливо це висловила Суперанська О.В.: "... ономастика в различных её разделах может использовать данные многих наук, может даже пользоваться некоторыми рабочими приёмами последних, соответственно приспособив их для своих целей, но не может использовать методы и направления других наук, так как она имеет дело только с языковым материалом, который может быть исследован лишь с помощью лингви­стических методов" [26, с. 183]. З іншого боку за наявності в ономастичному матеріалі екстралінгвістичних ком­понентів, які виконують функцію індивідуального знаку [18, с. 3] і відрізняють цей пласт лексики від загальної, що неможливо пояснити тільки за допомогою логічних мовознавчих міркувань, вчений-ономаст використовує, окрім лінгвістичних, ще й прийоми інших наук для обробки мовних даних [4, с. 12].

Теоретичним описом методів ономастичних досліджень займалися такі вчені, як Суперанська О.В., Матвєєв О.К., Бондалетов В.Д., Воробйова І.А., Ніконов В.А., P. Reaney, K. Cameron., E. Ekwall, V. Watts, A. Mawer.

Так, Суперанська О.В. вважає, що сума методів, які використовуються для дослідження ономастикону зво­диться до 4: порівняльно-історичний, дескриптивний, ареальний та порівняльно-типологічний методи [28, с. 193]. Бондалетов В. Д. зосереджує свою увагу на 8 (описовий, історичний, порівняльно-зіставний, ареаль­ний, семіотичний, стилістичний, лінгвопсихологічний та статичний) [5, с. 36-72]. О.С. Ахманова подає аж 15 мовознавчих методів, а саме: адитивний, атомістичний, географічний, дескриптивний, іманентний, інтегральний, лексикостатистичний, лінгвістичного опису, мінімальних пар, об'єктивний, зіставний, порівняльно-історичний, структурний, експериментально-фонетичний, електро-акустичний [28, с. 232-233]. Загалом усі вчені погоджу­ються, що для проведення якісного дослідження використовується не один, а декілька методів, і така комбінація залежить від мети та специфіки досліджуваного матеріалу.

Окрім методів ономастичного дослідження, О.В. Суперанська та Н.В. Подольська подають також доволі вичерп­ний перелік способів та прийомів, що використовуються більш-менш регулярно в процесі роботи [26, с. 198-214].

Основою будь-якого дослідження є перш за все визначення конкретної класифікації онімів для їх подальшого опису. Вітчизняні вчені-ономасти в основному користуються загальноприйнятою класифікацією, пов'язаною з типами позначуваних тим чи іншим онімом об'єктів [26, с. 13-14]. Так, для прикладу, антропоніміка займається іменами людей, топоніміка - назвами географічних об'єктів, зооніміка - кличками тварин, астроніміка - назвами небесних тіл.

Більшість вчених сходяться на думці, що всі елементи ономастикону об'єднує між собою важлива індивідуа­лізуюча функція, яка відрізняє їх від інших лексем [23, с. 324; 32; 4, с. 3]. Елементи ономастикону, називаючи ті чи інші об'єкти, виокремлюють їх з сукупності схожих (де вони перебувають після надання їм спільної ознаки класу) та індивідуалізують цей об'єкт. Це, за Дж.С. Міллем, певні мітки, що допомагають пізнавати та відрізняти його від інших [3, с. 11]. Таким чином Карпенко Ю.О. запропонував позначити функцію власних назв - диферен­ціальною, а загальних назв - класифікаційною [11, с. 49].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови