О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Je dois pmciser qu'en ce temps-Ш, chaque fois que je quittais les quartiers de la rive gauche, j'Mais heureux, comme s 'il suffisait que je traverse la Seine pour me rwveiller de ma torpeur (Modiano, AN, 50). У цитованому уривку тем-поральна обставинна лексема en ce temps ("в той час") є провідником у ретроспективний світ, де проектується світ реальних аналогій. Останній маркується лексемою comme si ("так наче"). Представлена порівняльна кон­струкція (comme s'il suffisait que je traverse la Seine pour me rwveiller de ma torpeur - "так наче достатньо було пере­йти Сену, щоб прокинутися від мого заціпеніння") має на меті сприяти створенню емоційної напруги і розумінню переміщення з лівого берега на правий як звільнення від тягаря спогадів, тривог. Світ реальних аналогій імплікує ТК свобода, який є ієрархічним складником ТК пам'ять.

Маркерами можливого світу сумнівів, здогадок, припущення виступають модальні слова індикативного спо­собу, які в нашому дослідженні є включеними до групи світопороджкувальних операторів [1, c. 62]. Під модальни­ми словами ми розуміємо ЛО, за допомогою яких мовець оцінює своє висловлювання або окремі його частини з точки зору їх відношень до реальної дійсності [там само]. Такі слова умовно можна поділити на ті, що виражають логічну оцінку, реальність висловлювання (certenement, bien shir, mellement, sans doute) і можливість, ймовір­ність, сумнів повідомлення (peut-^re, il semble, probablement, il est possible). Вони, входячи до простору мовного сегменту, пов'язують їх розумовий зміст із семантикою можливих світів [там само]. Сфокусуємо нашу увагу на фрагментах, що включають вищезазначені лексичні оператори у просторі ретроспективного світу.

Le dimanche 14 d^cembre Mad le premier jour le couvre-feu [...] n'avait plus cours [...]. A quelle moment de la journйe les Soeurs de la Mis^^icorde se sont-elles aper^ues de la disparition de Dora ? Le soir, certainement. Peut-^re apms le Salut а la chapelle, quand les pensionnaires sont monies au dortoir. Je suppose que la s^^ie^e a essayй tms vite de joindre les parents de Dora pour leur demander si elle йtait res№e avec eux (Modiano, DB, 58). Представ­лений уривок демонструє ретроспективний світ, "вхід" до якого маркується темпоральною обставинною лек­семою - le dimanche 14 d^cembre ("у неділю 14 грудня"). З контексту читачу відомо, що пригадуються події 1941 року - період окупації Парижу. Оповідач занурюється у цей світ заради пошуку відповіді на запитання уякий період дня монашки з пансіонату Милосердя помітили зникнення Дори? (A quelle moment de la journйe les Soeurs de la Miswicorde se sont-elles aper^ues de la disparition de Dora ?). Модальний оператор certainement adv. "tms probablement, d'une manmre certaine" [13, c. 295] вводить МС сумнівів, здогадок, припущень, хоча виражає високий ступінь вірогідності щодо здійснення втечі у вечірній період (le soir, certainement - 'увечері, без сумні­ву"). Невпевненість оповідача щодо конкретної години, його припущення маркуються модальним прислівником peut-rdre adv. "adverbe de modalitfe marquant le doute, indiquant que l'idfee exprimfee est une simple possibilitfe" [13, с. 1407] і предикатом supposer v.tr. "penser, admettre comme chose probable ou comme explication plausible, sans pouvoir affirmer de faзon positive" [там само, с. 1846], які найбільш чітко зорієнтовані на МС [1, с. 63] і вводять два можливі сценарії розгортання ситуації. Їх взаємодія передбачає відсутність достатнього підґрунтя для того, щоб вважити висловлення вірогідним [там само]. Окремий інтерес викликає опис подій можливих сценаріїв. Спира­ючись на свій життєвий досвід, коли оповідач навчався в інтернаті, знав його розпорядок дня і звідки йому до­велося втекти, він репрезентує можливі варіанти розгортання подій утечі Дори Брюдер у світі сумнівів, здогадок, припущень, який імплікує ТК свобода від ув'язнення, що породжує фізичну й духовну обмеженість.

Зауважимо, що у текстах П. Модіано еквівалентами модального прислівника peut-^re часто виступають мо­дальні конструкції il (me) semble, avoir l'impression рідше ilparaоt, які виражають більший ступінь суб'єктивності й впевненості мовця в тому, про що повідомляється, відтак чіткіше зорієнтовані на можливі світи [там само, с. 63]. Ступінь ймовірності, виражений світопороджувальним оператором il me (lui, nous і т.д.) semble може під­силюватися умовним способом, який виражає потенційність дії, що припускається: Ansart et lui parlaient tous les deux au milieu de la rue. Nous entendions seulement le murmure des voix. Nous aurionspu les rejoinder [...]. Mais il me semblait que si nous allions а leur rencontre nous entrerions dans une zone dangereuse (Modiano, СР, 118). Фрагмент демонструє випадок, коли певний ступінь можливості й вірогідності, виражений модальною конструкцією il me semblait ("мені здавалося") підсилюється гіпотетичним обрамленням світу сумнівів, здогадок, припущень син­таксично (si nous allions а leur rencontre nous entrerions dans une zone dangereuse - "якщо б ми пішли їм на зустріч, ми увійшли б у небезпечну зону"). Оповідач вагається чи варто їм з подругою приєднуватися до своїх знайомих, умовно припускаючи чим ця зустріч могла б закінчитися.

У художній прозі П. Модіано сполучники ou (bien) ou (bien) soit soitsinon, autrement, sans quoi, що виражають відношення взаємовиключення виступають маркерами МС, оскільки проблема останніх зводиться до інтерпретації імовірного стану справ, який, за А. П. Бабушкіним, визначаємо світом можливих альтернатив [1, с. 67]. Під альтернативою ми розуміємо необхідність вибору одного з кількох можливих рішень. Дослідження цього МС виявило, що у текстах П. Модіано пріоритет надається світу альтернатив із індексом супозиції, який передбачає існування декількох варіантів, версій певної події, що зумовлюються невпевненістю суб'єкта мис­лення. Звернемося до ілюстративного матеріалу: Un soir, Louki est entme au Cond^, les cheveux trempйs а cause d'une averse ou plutфt de cespluies interminables de novembre ou du dmbut du printemps (Modiano, CJP, 27). Уривок демонструє ретроспективний світ, вхід до якого маркується модальним оператором un soir ("одного вечора"). Неозначений артикль вказує на те, що події цього періоду мають вагоме значення для оповідача, але наявність кількох припущень оповідача щодо пояснення зовнішнього вигляду Лукі, зокрема її мокрого волосся, свідчить про його невпевненість стосовно точності зображення цих подій cause d'une averse ou plutфt de ces pluies inter­minables de novembre ou du dtibut du printemps - "через зливу, чи скоріше, нескінченних дощів листопада, або ж початку весни"). Версії розгортання подій того періоду є світами можливих альтернатив.

Концептуальна інформація світу альтернатив із індексом супозиції імплікує розгортання ТК НЕВПЕВНЕ­НІСТЬ: C^ait le d^but de ГйШ, nous allions bientфtpartir. Ощ ? Nous ne le savions pas encore. Peut-^re а Majorque ou au Mexique. Peut-^re а Londres ou а Rome. Les lieux n'avaient plus aucun importance, ils se confondaient les uns avec les autres (Modiano, CJP, 134). У представленому фрагменті показником незнання оповідача щодо пункту призначення виступає речення Nous ne le savions pas encore ("ми ще цього не знали"). Проте таке незнання коре­лює із поняттям невпевненості, сумніву що підсилюється у третьому реченні (рєШ-кГ а Majorque ou au Mexique. Peut-^re а Londres ou а Rome - "можливо на Майорку чи до Мексики. А може у Лондон або y Рим"). Модальні оператори проектують світ альтернатив у просторі ретроспективного світу. Припущення оповідача становлять вибір. Проведений аналіз дає нам право зробити висновок, що причиною НЕВПЕВНЕНОСТІ виступає сумнів, який неминуче породжується незнанням і вибором, що є віддзеркаленим у світі можливих альтернатив. Слід за­значити, що у романах П. Модіано світопороджувальний оператор ou часто взаємодіє з прислівниками bien, alors, plutфt, які підсилюють ступінь невпевненості або вказують на найбільш привабливий МС.

Слід зазначити, що прагматичний компонент художньої прози П. Модіано є наслідком суб'єктивної реакції мовця на зовнішній світ і виражається у пошуках розуміння інформації, її поясненні, спонуканнях до дії тощо. У текстах вона втілюється у формі внутрішніх рефлексій і монологу, які рясніють питальними реченнями і кон­струкціями. Світопороджувальний потенціал останніх уможливлює проекцію світу пошуку в художній прозі письменника. За А. П. Бабушкіним, до таких речень ми відносимо запитання, які передбачають і віддзеркалюють перехід або бажання переходу від МС в світ дійсності, проблему вибору, картину невизначеності, сумніву, про­блематичності й неочікувану ситуацію [1, с. 70-74].

Тексти письменника рясніють різними за змістом, оформленням питальними реченнями, серед яких важливу роль відіграє риторичне запитання як є один із засобів реалізації емоційного впливу оповідача на мовному рівні. Відомо, що у більшості випадків такі питання не завжди імплікують світопороджувальний потенціал, оскільки їх сутність складає невідповідність питальної форми стверджувальному смислу, що в цілому виражене у проти­ставленні форми змісту [4, c. 199]. Проте, риторико-питальні речення здатні також передавати сумніви, роздуми оповідача / персонажа, альтернативність, невизначеність ситуації, які відзначають світопороджувальний потен­ціал: Peut-^re йtait-il d'origine moins mis^able que les nfugms de l'Est? Fils d'un commer^ant de la Taborstsrasse?Comment le savoir ? (Modiano, DB, 22) — пошук можливих відповідей; Allais-je me jeter ou non dans un fleuve ? (Modiano, PE, 154) — міркування щодо вирішення проблеми вибору. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що відсутність конкретної відповіді уможливлює породження різних варіантів, за кожним із яких розгортається свій можливий світ.

Продемонструємо факт існування MC у контексті риторичних і простих питальних речень, ужитих у внутріш­ньому мовленні оповідача / персонажа: Et moi, un souvenir d'enfance me revient: le gros Lucien P. affalй sur l'un des fauteuils de cuir du bureau de mon pme. Je les avais entendus parler un jour de cette Sylviane а la chevelure auburn. Htait-ce le gros Lucien qui l'avaitpmsenne а mon pwe ? Ou l'inverse? (Modiano, FR, 47-48). Представлений фраг­мент демонструє ретроспективний світ, який маркується словосполученням un souvenir d'enfance ("один дитячий спогад"). Оповідач пригадує батька, його знайомого, їхні розмови про молоду дівчину Сільвіану. Проте він не пам'ятає як відбулося їхнє знайомство з нею. Перше питальне речення представленого фрагменту є запитанням, на яке оповідач не очікує відповіді, але яке відбиває його бажання вийти з можливого світу - світу незнання у світ знання. Друге запитання репрезентує альтернативу першому. Воно також не передбачає відповіді, а відтак, не імп-лікує вихід до світу знання. Його метою є підкреслення неточності, невпевненості суб'єкта мовлення, оскільки запропонований сегмент ілюстративного матеріалу є спогадом дитинства. Пам'ять не здатна зберігати усі деталі й епізоди минулого, надаючи місце, лише суттєвим і яскравим моментам життя. Важливими але неточними спо­гадами для оповідача є спогади саме про батька і його спосіб життя.

Узагальнюючи результати нашої розвідки, варто зазначити, що персонаж П. Модіано на рівні з автором / опові­дачем і читачем є одним із основних антропоцентрів художнього твору, у структурі образу, якого пам'ять відіграє вирішальну роль. Звертаючись до свого минулого він переноситься до ретроспективного світу. Цей MC займає доволі значний простір художньої прози письменника і взаємодіє з іншими MC, які виступають вербалізованими текстовими елементами розгортання концептуальних складників ТК ПАМ'ЯТЬ.

Перспективи дослідження. Проведене дослідження дозволяє поглибити вивчення особливостей ретро­спективного світу крізь призму гіпотетичних конструкцій, а також необхідно врахувати MC, які корелюють із планами теперішніх і майбутніх часів.

Література:

1.Бабушкин А. П. "Возможные миры в семантическом пространстве языка" / Анатолий Павлович Бабушкин. -Воронеж : Воронежский государственный университет, 2001. - 86 с.

2.Воробйова О. П. Семантическое пространство художественного текста : интерпретация мира или мир интерп­ретаций ? / Ольга Петровна Воробйова // Категоризация мира : просторанство и время : Материалы науч. конф. -М. : Диалог - МГУ, 1997. - С. 39-40.

3.Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. - М. : Наука, 1981. - 137 с.

4.Кагановська О. М. Текстові концепти художньої прози : когнітивна та комунікативна динаміка (на матері­алі французької романістики ХХ ст.) : дис. ... доктора філол. наук : 10.02.05 / Олена Марківна Кагановська. - К., 2003. - 502 с.

5.Кагановська О. М. Лінгвофілософський підхід до проблеми текстових концептів : теорія Г. Гійома крізь призму семантики "можливих світів" / Олена Марківна Кагановська // Вісник КНЛУ - Серія : "Філологія". - К., 2009. - Т. 12.- № 1. - С. 50-55.

6.Лотман Ю. М. Структура художественного текста / Юрий Михайлович Лотман. - М. : Искусство, 1970. - 384 с.

7.Обелець Ю. А. Темпоральна структура можливих світів художнього тексту (на матеріалі англомовної прози) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 "Германські мови" / Юлія Анато­ліївна Обелець. - Одеса : ОНУ, 2006. - 21 с.

8.Степанов Ю. С. Альтернативный мир, Дискурс, Факт и принцип Причинности / Юрий Сергеевич Степанов // Язык и наука конца 20 века / Под ред. Ю. С. Степанова. - М. : ИЯ РАН, 1995. - С. 35-73.

9.Eco U. Small words / Umberto Eco // The limits of interpretation. - Bloomington : Indiana University Press, 1990. -P. 64-82.

 

10.Pavel Th. G. Fictional words / Thomas Pavel. - Cambridge (Mass) ; L. : Harvard University Press, 1986. - 179 p.

11.Ryan M.-L. Des mondes possibles aux univers paralhries [Електронний ресурс] / M.-L. Ryan // Atelier de thfeorie littferaire - Режим доступу : http://www.fabula.org/atelier. php?Des_mondes_possibles_aux_univers_parall%26egrave%3Bles.

12.Dictionnaire framais LEXILOGOS [Електронний ресурс] - Назва з екрану. - Режим доступу : http://www. lexilogos.com/francais_langue_dictionnaires.htm. 13. Le Robert quotidien. Dictionnaire pratique de la langue framaise / [sous la direction de J. Rey-Debove]. - P. : Dictionnaire Le Robert, 1996. - 2181 p.

Джерела ілюстративного матеріалу:

13.Modiano, DB : Modiano P. Dora Bruder. - P. : Gallimard, 1997. - 144 p.

14.Modiano, ChP : Modiano P. Chien de printemps. - P. : Seuil, 1993. - 128 p.

15.Modiano, J : Modiano P. Une jeunesse. - P. : Gallimard, 1981. - 193 p.

16.Modiano, AN : Modiano P. Accident nocturne. - P. : Gallimard, 2003. - 180 p.

17.Modiano, CP : Modiano P. Un cirque passe. - P. : Gallimard, 1992. - 190 p.

18.Modiano, DCJP : Modiano P. Dans le caffe de la jeunesse perdue. - P. : Gallimard, 2007. - 165 p. 19.

19.Modiano, PE : Modiano P. La place de l'Etoile. - P. : Gallimard, 1968. - 210 p.

20.Modiano, FR : Modiano P. Fleurs de ruine. - P. : Seuil, 1991. - 160 p.

Modiano, RBO : Modiano P. Rues des boutiques obscures. - P. : Gallimard, 1982. - 251 p.УДК27-526.6 (4-15) "04/14"

Огуй О.,

м. Чернівці

ХРИСТИЯНСЬКА СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

(на матеріалі культури і літургії)

У статті обґрунтовується концепція лінгвокультурного гіперзнака КОЛЬОРИ, що як єдність позначеного, позначуваного та лінгвокультури як семіотичної зв'язки виражав у середньовіччі за відповідною моделлю акту­альні символічні характеристики. Алегоричність, що знайшла своє вираження в літературних пам'ятках, видна в сакральному одягу i в літургії.

Ключові слова: лінгвокультура; християнська символіка; середньовіччя; суперзнак КОЛЬОРИ: білий, чорний, чер­воний, зелений, синій.

В статье обосновывается концепция лингвокультурного гиперзнака ЦВЕТА, что как единство обозначенного, обозначаемого и лингвокультуры как семиотической связи выражал в средневиковье за соответствующей моделью актуальные символические характеристики. Аллегоричность, нашедшая свое отражение в литературных памятни­ках, видна в сакральной одежде и в литургии.

Ключевые слова: лингвокультурах; христианская символика, средневековье; суперзнак ЦВЕТА: белый, черный, красный, зеленый, синий.

This article deals with the foundation of the linguocultural super-token COLOURS as the unity of signifiant, signifee and linguistic culture as semiotic binding. This super token expressed in Middle Ages some actual symbolic characteristics due to its pattern (within its scenario). Allegoric symbols, expressed in literal monuments, was actual in sacral clothes and liturgy.

Key words: linguistic culture, Christian symbols; Middle Ages; Super token COLOURS: white, black, red, green, blue.

У середньовіччі переважали природні барви сировинних матеріалів та оточуючого середовища, з якими асоці­ювалися стандартні кольори, тому поява інших незвичних, особливо чистих кольорів, що несли додаткове семіо­тичне навантаження, викликала більшу увагу середньовічного спостерігача. Це, зазвичай, стосується сакральної сфери, де ряд кольорів отримали символічне застосування, яке, окрім поодиноких згадок [7], ще не поставало в Україні предметом системних досліджень.

Окреслимо теоретичні засади вихідної категорії. Символ (до грец. guuBoXov) - це особливий вид образу, фак­тично специфічний знак, формальна презентація якогось феномена (речі чи явища) для позначення його дієвої якості. Іншими словами, символ виступає не завжди мовним (як, наприклад, барва) репрезентантом якихось по­нять, ідей чи явищ. Дослідженням символів, так і не дійшовши "спільного знаменника", займалися ряд видатних філософів, семіотиків, культурологів та лінгвістів (С. С. Аверинцев; І. В. Арнольд; Н. Д. Арутюнова; У. Еко; Е. Кант; Е. Касірер; А. Ф. Лосєв; М. Ю. Лотман; М.М. Мамардашвілі; Ч. Пірс, С.І. Сичева; К. Юнг та ін.). Знак, за Ф. де Соссюром [16, с. 98], передає діадичне відношення між матеріально-чуттєвим позначуваним (signifiant) та позначеним як загальним смислом (signifee), що сприймається всіма. На думку Чарльза Пірса [15, с. 64-66], якої дотримуємося й ми, не менш релевантною (як для лінгвістики, так і семіотики) є третя складова формування зна­ка - sign-maker (мовний продуцент), який вживає знак за певними правилами, завдяки чому практично будується комунікація як висловлення - його сприйняття у межах певного сценарію - активація відповідної схеми - (не) мовне реагування. Ч. Пірс [15, с. 66] відносить символи до іконічних знаків, оскільки їх функціонування ґрун­тується на дійсних чи уявних відношеннях подібності. Саме "sign-maker: творець знака", що через пережитий досвід сплавлює у символі елементи чуттєвого з раціональним, виробляє певні схеми у застосуванні символу. У такий спосіб, на нашу думку, символ виступає щонайменше трикомпонентною структурою, що включає чітко сформований означник (формально виражений предмет чи явище), нечіткий, часто амбівалентний смисл (озна­чуване) та відповідну лінгвокультуру як "семіотичну зв'язку" (термін Н. Д. Арутюнової [6, с. 340]).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови