О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Література:

1.Бігарі А. А. Дискурс сучасної англомовної сім'ї : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04. - германські мови / А. А. Бігарі. - Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2006. - 21 с.

2.Большой энциклопедический словар. Языкознание/ под. ред. В. Н. Ярцевой. - М. : Российская энциклопедия, 1998. - 686 с.

3.Гриценко Е. С. Мелиоративная лексика в английской разговорной речи : дисс. ... канд. філол. наук : 10.02.04. - Горький, 1986. - 208 с.

4.Клименко О. Л. Поповнення словникового складу сучасної англійської мови з не літературних субсистем: автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.04. - германські мови / О. Л. Клименко. - Харків, 2000. - 19 с.Кудинова Т. А. Языковой субстандарт : социолингвистические, лингвокультурологические и лингвопрагма-тические аспекты интерпретации: автореф. дис. ... д-ра филол. наук. - 10.02.19. - Нальчик : Кабардино-Балкарский гос. ун- им. Х. М. Бербекова, 2011. - 44 с.

5.Московцев Н., Шевченко С. Вашу мать, сэр! Иллюстрированный словарь американского сленга. - СПб. : Пи­тер, 2004. - 480 с.

6.Розенталь Д. Э. Словарь лингвистических терминов [Электронный ресурс] / Э. Д. Розенталь, М. А. Теленкова. -Режим доступа : http://www.classes.ru/grammar/114.Rosental/17-s-1/html/unnamed_72.html

7.Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. - Полтава : Довкілля, 2006. - 716 с.

8.Хейзинга Й. Homo ludens / Человек играющий /. - М. : Прогресс, 1992. - 464 с.

 

10.Хомяков В. А. Некоторые типологические особенности нестандартной лексики английского, французского и русского языков/ В. А. Хомяков // Вопросы языкознания. - 1992. - № 3. - С. 94-105.

Duden - Das grofle Worterbuch der deutschen Sprache in 10 Banden. Mannheim, 2005.УДК 81'23:821.161.2-1

Павлюк Т. П.,

Республіканський вищий навчальний заклад "Кримський гуманітарний університет", м. Ялта

КОНЦЕПТ 'ЧАС' У ПОРІВНЯЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЯХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ

У статті змодельована макроструктура концепту 'час', когнітивні ознаки якого зафіксовані порівняльними зворотами сучасного українського поетичного тексту. Охарактеризовано основні субконцептні вияви аналізова­ного концепту: 'день', 'ніч', 'рік' та власне 'час'.

Ключові слова: концепт, субконцепт, когнітивна ознака, порівняльний зворот.

В статье смоделирована макроструктура концепта 'время', когнитивные признаки которого зафиксированы сравнительными оборотами современного украинского поэтического текста. Охарактеризовано основные суб-концептные проявления анализированного концепта: 'день', 'ночь', 'год' и собственно 'время'.

Ключевые слова: концепт, субконцепт, когнитивный признак, сравнительный оборот.

The macrostructure of the concept 'time', cognitive features of which is fixed in the comparative turn of modern Ukrai­nian poetry text is modeled. The main subconcepts of analyzed concept, such as 'day', 'night', 'year' and 'time' itself were characterized.

Key words: concept, subconcept, cognitive sign, comparative turn.

Останні десятиліття у лінгвістиці характерні зміщенням наукових інтересів від структурного аналізу мовних явищ до функціонально-комунікативного та когнітивного, що зумовлено зростанням уваги до вивчення мовлен­нєвого акту як сфери реалізації пізнавальних та комунікативних можливостей мовних знаків. Антропоцентризм стає визначальною рисою мовознавчих досліджень. Фундаментальними у цій галузі є праці Е. Рош, Дж. Лакоффа, А. Вежбицької, О. Кубрякової, Б. Серебреннікова, М. Болдирєва, С. Воркачова, З. Попової, Й. Стерніна, В. Ко­лесова та ін., у яких розроблено методологію сучасної когнітивної лінгвістики [2; 4; 5; 7], визначено характер відношень між поняттями "концепт", "слово", "значення", "зміст" [2; 6], сформовано принципи та прийоми лінг-вокогнітивного та лінгвокультурологічного описів концептів [6; 7].

Мета статті - сформувати макроструктуру та польову організацію концепту 'час', представленого порів­няльними зворотами українського поетичного тексту. Мета передбачає розв'язання таких завдань: 1) шляхом суцільного вибирання дібрати з текстів синтаксичні сполучникові компаративні конструкції, предметом порів­няння яких є лексеми на позначення часу - час, роки, віки тощо; 2) проаналізувати дібрані одиниці на предмет когнітивних ознак та класифікаційних параметрів зазначеного концепту; 3) інтерпретувати отримані дані для мо­делювання макроструктури та польової організації концепту 'час'. Для формування змісту концепту використано методику лінгвокогнітивного аналізу, запропоновану З. Поповою та Й. Стерніним [5].

Об'єктом дослідження обрано порівняльні конструкції, що зумовлено їхньою важливою роллю у пізнаваль­ній діяльності людини. Порівняння завжди є носієм певної когнітивної ознаки, яка притаманна таким менталь­ним, базовим утворенням людського мислення, як концепти.

Концепт 'час' належить до провідних серед загальнолюдських абстрактних онтологічних понять. У Велико­му тлумачному словнику подані такі визначення часу: 1. у філос. Одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття. 2. Тривалість існування явищ і предметів, яка вимірюється століття­ми, роками, місяцями, годинами, хвилинами. 3. Проміжок, відрізок у послідовній зміні годин, днів, років і т.ін., протягом яких що-небудь здійснилося, здійснюється чи здійснюватиметься. 4. Історичний період в розвитку при­роди і людства; визначена епоха або окремий етап у житті певного народу, держави, суспільства. 5. Сприятливий, потрібний момент. 6. Проміжок у послідовній зміні годин, днів, не зайнятий основною роботою, справами, ви­вільнений для відпочинку, дозвілля тощо. 7. лінгв. Граматична категорія, що виражає відношення дії чи стану до моменту мовлення [1, с. 1594].

Розвиток суспільства нерозривно зв'язаний із розкриттям властивостей, функцій різних форм часу, культур­но-практичним їх опануванням. Час як визначальний параметр світу та водночас як форма людського досвіду набуває особливої значущості впродовж усієї історії людської культури. У художньому творі знаходить своє відо­браження значущість часу в людському житті. Через поняття художнього часу розкриваються різні трансформації його сприйняття, парадоксальний зсув минулого, теперішнього і майбутнього у свідомості людини [3, с .1].

Емоційне переживання часу людиною певною мірою протистоїть об'єктивному уявленню про час, як про об­межений ресурс, що вимірюється життям конкретної особистості, і тому є найціннішим для неї. Отже, до етнічної концепції часу додається авторське розуміння, реалізація якого в порівняльних зворотах засвідчує індивідуальні особливості часовідчуття.

Увібравши національно зумовлені міфопоетичні, релігійні та культурні уявлення про часові характеристики довкілля, традиційна українськомовна картина світу послуговується органічним поєднанням циклічного та ліній­ного часовідчуття, з домінантою першого над останнім, що відповідає стабільному, гармонійному співіснуванню людини та природи, а отже, циклічному хронотопу української традиційної культури: читаю ніч, немов би чорну книгу (Л. Костенко), В наших роках, як в блискавках, рветься отара до урвища! (В. Герасим'юк), дні облітають, наче маки (Г. Кириченко), сей день простий цупкіший за кортон (В. Виноградов), крутились дні, мов камені у жорнах (Г. Кириченко), темніє іконою вечір (В. Виноградов), шаріє повечір'я, мов підпалок (В. Стус), настануть дні, як мідяки затерті (Н. Стефурак), ніч прилітає, мов чайка, а то наче сокіл (Є. Гуцало), рік вигоряє, підпалений з двох кінців чистим, як спирт, невгасимим вогнем спіткання (О. Забужко), твої всі роки, як червінці, змахнуть

© Павлюк Т. П., 2012до чорної кишені (І. Малкович) тощо. Образи порівняльних конструкцій позначають повторювані астрономічні явища. Номеми лінійного часу (минуле, сьогодення, майбутнє) є рідковживаними у порівняннях.

Номінативне поле аналізованого концепту достатньо широке і його складають такі лексеми, як "ранок", "ве­чір", "день", "ніч", "мить", "роки", "віки" та власне "час". Усі номеми, наявні в порівняльних конструкціях по­етичного тексту, є прямими, а не опосередкованими назвами відрізків часу і морфологічно реалізовані класом іменників. Створюючи уявлення про концепт 'час', номінативи репрезентують його багатошаровий зміст, у якому позицію лідера займає лексема "день" (32 %); наступними за відсотковою шкалою є лексеми "ніч" (25 %), "роки" (13 %), "час" (10 %). Хоча концепт представлено ще й іншими номемами циклічного часу (ранок, вечір, мить, вік), їхній відсоток невеликий, що дає змогу віднести ці назви до периферії номінативного поля аналізованого мовно-ментального утворення.

Аналіз інформаційного змісту концепту дає змогу стверджувати, що в українській поетичній свідомості час схарактеризовано як проміжок, відрізок у послідовній зміні годин, днів, років і т.ін., який здійснює що-небудь, на­буваючи антропологічних рис: шаріє повечір'я, мов підпалок (В. Стус), світання, мов рана розкрита, розтулені губи скривило (В. Стус), темніє іконою вечір (В. Виноградов), дні зачастили погожі, наче близнята в колисці похожі (В. Гдаль), цей безпритульний день як сотні днів накриється строкатим сном (В. Виноградов), ніч про­товпиться як п'яниця по кімнаті, по стінах шастає (В. Стус), і височіє мінаретом, як белебень, зболіла ніч (В. Стус),роки пливуть мов човни (В. Гдаль), де, як борлак, здригається століття (О. Забужко).

Визначаючи інтерпретаційне поле концепту, вважаємо за доцільне розглянути окремо кожну семантико-ког-нітивну групу уявлень про час (субконцепти), представлену різними номінативними одиницями. Це дасть змогу виявити не тільки емотивно-оцінні відношення до певної доби часу, а й простежити предметно-образні відно­шення, у які вступають різні складники концепту: синоніміку, антонімічність, когнітивні класифікаційні ознаки, ієрархію цих ознак та їхню рекурентність. Власне, час доби і є головною когнітивною класифікаційною ознакою концепту, тому що за нею можна поділити час на окремі відрізки: ранок, день, вечір, ніч. Ще однією когнітив-ною класифікаційною ознакою є кількісний параметр в уявленні часу: "дні" складають "роки", "роки" поступово переходять у "віки", а віки трансформуються в абстрактний "час": чи думать я міг, що будуть вони [роки] як вічність? (В. Мельник) (роки вічність), і дні немов віки (О. Шугай) (дні віки), ці дні наче роки минають поволі (Н. Білоцерківець) (дні роки).

Образне поле субконцепту 'дня' представлене головним чином рослинними образами: і день крутився і терп­ко пах, неначе ще надзелень розтовчений горіх (В. Стус), дні облітають, наче маки (Г. Кириченко) мов дині, дозрівають літні дні (Л. Костенко), ці дні. Немов зотлілі груші на мокрій гілці існувань (В. Стус); явищами при­роди: ліг під ноги як море один із днів (В. Виноградов), (дні) в далекій, забинтованій церковці у куполі, як жов­тий ліс, тремтять (В. Герасим'юк), день висить наді мною як хмара (В. Кикоть), дно днів суєтою гудить як вулкан (В. Виноградов); конкретними предметами: цей день - неначе золотий щільник (Є. Гуцало), і день сте­лився, ніби самобранка (В. Стус), наповнена кишеня дня опорожніла як пива кухоль (В. Виноградов), і дні, мов глечики з Опішні, протяті шпагами вогнів (І. Драч); та поодиноко назвами істот, людської діяльності та стану: дні зачастили погожі, наче близнята в колисці похожі (В. Гдаль), відчую розхристану днину - як материн спів (В. Герасим'юк), був день як сон (В. Виноградов).

Використання природних образів, зокрема рослинних, зумовлено семантикою швидкоплинності, скороми-нущості. Так, жовтий ліс і зотлілі груші вказують не тільки на рух, а й на тенденцію часу до знищення всьо­го живого. Хмари, коні свідчать про нетривалість, швидкість змін. Натомість визначення днів через інші часові субконцепти зображають їхню повільність: ці дні наче роки минають поволі (Н. Білоцерківець), і дні немов віки

(О. Шугай).

Образне наповнення порівняльних зворотів визначає емотивний компонент концепту 'день', який переважно є негативним. Для порівняння: на кожні тридцять конструкцій випадає 5 позитивних і 25 негативних оцінок.

Цю думку підтверджує аналіз ад'єктивного оточення концепту, у якому більш промовисто за субстантиви, сконцентровано пригнічений стан мовців: протяті, погожі, золотий, розтовчений, безпритульний, жовтий, роз­христана, цупкіший, чавунні, ошелешене, більмасте, проворний, зотлілі, затерті. У наведених характеристиках наявний мотив наближення кінця, старості та незатишності.

Перцептивний образ концепту 'день' сформовано також когнітивною ознакою кольору. Він є і вербалізованим в структурі порівняльного звороту, і латентним - через семантико-асоціативні зв'язки іменникового наповнення. Так, золотий, вороний, жовтий зі значенням "смутку", регресивного психологічного стану доповнені конотатив­но зеленим (і день крутився і терпко пах, неначе ще надзелень розтовчений горіх), янтарним (наповнена кишеня дня опорожніла як пива кухоль), синім (ліг під ноги як море один із днів), червоним (дні облітають, наче маки), мідний (настануть дні, як мідяки затерті). Це значно увиразнює палітру 'дня', робить його багатошаровим явищем, проте послідовно у кожному з виявлених кольорів можна простежити семантику руйнування: зелень розтовчено, янтар скінчився, червоний облетів, мідний затерся. Отже, 'день' суб'єкти мовлення кодують як дещо несприятливе для життя людини та конечне.

Наступний субконцепт 'часу' - 'ніч' є не менш образним у сприйнятті мовців. Серед образного наповнення також частотними є назви явищ природи: росте як круча ніч (В. Стус), а ніч як прірва - не дивись! (Н. Стефурак), а ніч, як море, ніч коротка (Г. Кириченко); предметів: читаю ніч, немов би чорну книгу (Л. Костенко), ніч як псалтир - постійна (І. Малкович); істот: ніч протовпиться, як п'яниця по кімнаті, по стінах шастає (В. Стус). Автори замилувані ніччю, приписують їй загадковість та чарівність.

Спільними для обох концептів 'ніч' і 'день' виявлено образи порівняння - море, кінь, та сни, які свідчать про часткову контамінацію цих ментально-мовних уявлень.Когнітивною класифікаційною ознакою цього субконцепту є поняття статики і динаміки. Якщо 'день' харак­терний великою кількістю справ (і день крутився і терпко пах, неначе ще надзелень розтовчений горіх (В. Стус), дно днів суєтою гудить як вулкан (В. Виноградов), крутились дні, мов камені у жорнах (Г. Кириченко), і ми­готить як ошелешене більмасте око дня (В. Виноградов), то 'ніч' на противагу зображена "спокійною", від­даленою від денного ритму, вона росте як круча (В. Стус), і височіє мінаретом, як белебень (В. Стус), тьмяніє наче розлита й вигускла до ртуті (В. Стус). "Спокійніша" вона і за рахунок того, що виступає в порівняльних зворотах переважно як об'єкт дії, а не суб'єкт, як у випадку з 'днем'. Порівняйте:

'Ніч' як об'єкт пізнання більш доступна чуттєвому переживанню мовців, ніж день-суб'єкт; ніч як звільнення від "тягаря" щоденних турбот вже саму собою сприймають радісно, а можливість зосередитись на психічних процесах та навколишній красі наповнює порівняльні конструкції лагідними образами: і новорічна ніч - як казка (Є. Гуцало), ніч прилітає, мов чайка (Є. Гуцало).

Отже, 'ніч' усвідомлена поетичною свідомістю у межах традиції; вона не викликає містичного страху, проте наповнена екзистенційним: без тебе ці ночі, як темінь якась у сутані думок (В. Гдаль), і височіє мінаретом, як белебень, зболіла ніч (В. Стус), з них (дерев) кожне за розпач вище, як герметична ніч (В. Стус).

Ад'єктивно 'ніч' визначено, як новорічну, коротку, постійну, велику, зболілу, герметичну, розлиту, вигусклу, що за емоційним складником наближує її до 'дня'.

Субконцепт 'роки' концептуалізовано в образах речовини: спада на думку, що роки є плинні, мов сеча (С. Жа-дан), рік вигоряє, підпалений з двох кінців чистим, як спирт, невгасимим вогнем спіткання (О. Забужко); предме­тів: роки пливуть мов човни (В. Гдаль), твої всі роки, як червінці, змахнуть до чорної кишені (І. Малкович), істот: роки мої, мов рекрути (В. Герасим'юк) та природи: в наших роках, як в блискавках, рветься отара до урвища! (В. Герасим'юк). Аналогічно до порівняльного образу концепту 'день' зустрічаємо повторюваний образ порів­няння для 'років' - це грошова одиниця, втім логічною постає номінальна градація, за якою більш дріб'язкові дні представлені мідяками, а роки - вже червінцями. Порівнюючи час із грошима, мовці передають ідею про його купівельну вартість, про надбання, яке обов'язково має мати людина за певний життєвий період. Саме грошові образи накладають семантику незадоволення на концепт 'час', можливо, ще й завдяки тому, що в порівняльних зворотах наголошено на розміні років, а не придбанні чогось цінного.

У порівняннях поетичного тексту зазначено плинність років, їхню стрімкість та подекуди марність (змахнуть до чорної кишені). Вперше 'час' в репрезентації 'років' названо поневоленням, якому немає кінця: роки мої, мов рекрути (В. Герасим'юк), приречені роками ждати, як деколи панам панщину здати (В. Підпалий), ті роки - як віки, їм ліку нема - як в землі, як у слові (В. Герасим'юк), чи думать я міг, що будуть вони (роки) як вічність?

(О. Шугай).

Серед усіх субконцептів, які складають концепт 'час' найбільшою негативною оцінкою суб'єкти мовлення ви­різняють 'ранок'. Ранок, який, здавалося б, несе початок нового дня, асоціюють не з радістю життя, а з душевним стражданням: ось і ранок білий, як божевілля (В. Стус), світанок застиг наче вираз страждання на сірім як по­стіль шпитальна, лиці (О. Забужко), світання, мов рана розкрита, розтулені губи скривило (В. Стус). Підставою для таких когнітивних ознак служить, вважаємо, як особистий чуттєвий досвід авторів, так і інтерпретація кольо­рового спектру світанку. Червоний колір використано на позначення крові, сірий - хворобливості, білий - психіч­ного нездоров'я. Конотативно червоний колір зустрічаємо і в порівняльних конструкціях на позначення 'вечора', тільки цього разу він символізує не фізичний біль, а вогонь: шарієповечір'я, мов підпалок (В. Стус).

У концептуалізації власне ментально-мовного утворення 'час' беруть участь усі зазначені когнітивні ознаки. Його передано образами явищ природи: один лиш час і має совість: тече й тече, немов Дніпро (В. Стус); тварин­ного світу: невтримний час до білого паркану немов коня баского, прив'яжу (Л. Костенко), блакитний час тече із величавою журбою - так, як тече високий в небі птах (Є. Гуцало); істоти: і час іде, як загиблий вояк (С. Жадан); предметів праці: схиблений час розтинає, мов жорна (С. Жадан). Втім порівняно з іншими складниками ('днем', 'ніччю', 'ранком', 'роками'), абстрактний 'час' вербалізовано більш патетично, поважно, смиренно. Мовці за­значають, що він невтримний, схиблений, блакитний, щасливий, загиблий і разом з тим має совість, що дозволяє покладатися на його плинність. Концепт 'час' аналогічно до попередніх субконцептів виступає суб'єктом дії та має з ними спільний образ - коня (невтримний час до білого паркану немов коня баского, прив'яжу).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови