О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 71

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Творча уява, на відміну від відтворюючої, передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються людиною в процесі трудової діяльності.

Особливим видом уяви є мрія як витвір образів бажаного майбутнього. (Мрія - це: 1. Те, що створене уявою, фантазією; витвір уяви; сон // привид, примара; 2. Думка про щось бажане, приємне; бажання , прагнення// пред­мет бажань, прагнень; 3. Про щось нереальне, нездійсненне, недосяжне; фантазія) [2]. Мрія випереджає реальний хід подій, вона, як правило, не може бути реалізована за короткий час. Наприклад ФО ворожити на бобах означає 'вдаватися до необґрунтованних передбачень, мріючи про щось'.

Ромашки - це маленькі сонечки, що поєднують багато доріг-пелюстків. На ромашках, здається, ворожили у всі часи. Для того, щоб дізнатися відповідь на питання, яке турбує або про що мрієш, брали в ліву руку ромашку, а правою, примовляючи, зривали пелюстки. Останній зірваний і був відповіддю на питання. Тому, ФО ворожити на пелюстках ромашки і означає 'робити безпідставні, нічим не обґрунтовані здогади'.

Уява може функціонувати на різних рівнях. Відмінність їх визначається передусім тим, наскільки активно, свідомо ставиться людина до цього процесу. По мірі вираженості активності розрізняють два види уяви: активну й пасивну. Для пасивної уяви характерне створення образів, які не втілюються в життя, програм, які не здійсню­ються або не можуть бути здійснені. Пасивна уява людини поділяється на навмисну та ненавмисну. Найбільш показовим виявом пасивної уяви є галюцинація (уявне сприйняття неіснуючих речей), при якій людиною сприй­мається неіснуючий об'єкт. Ненавмисну уяву людини позначають такі ФО заборонена грушка солодка, калачі на вербах там ростуть, що означають 'говорити про що-небудь нереальне' і голодній курці просо на думці - 'щось недозволене, чуже'. ФО яблуко незгоди і яблуко розбрату має значення 'всяка причина суперечок і розбрату', що походить ще з давньогрецьких міфів. Пелей і Фетида, батьки героя Троянської війни Ахиллеса, забули запросити на своє весілля богиню розбрату Ериду. Вона дуже образилася й таємно кинула на стіл, за яким святкували боги та смертні, золоте яблуко; на ньому було написано: "Прекраснішій". Зчинилася страшна суперечка між трьома богинями: супругою Зевса - Герою, Афіною - дівою, богинею мудрості, й прекрасною богинею любові та краси Афродитою. Суддею між ними вибрали юнака Париса, який присудив яблуко богині краси. Благодарна Афродита допомогла Парису вкрасти дружину грецького царя Менелая, прекрасну Олену. Щоб помститися за таку образу, греки пішли війною на Трою. Як бачимо, яблуко Ериди й насправді привело до роздору й війни. Пам'яттю про це залишився вираз "яблуко незгоди або яблуко розбрату", що означає всяку причину суперечок і розбрату.

Активну уяву людини психологічна наука поділяє на відтворювальну і творчу. Відтворювальну уяву має у сво­їй основі створення тих або інших образів, відповідних опису. Цей вид уяви є неодмінним атрибутом будь-якої на­укової діяльності і виявляється при читанні літератури, вивченні географічних карт, історичному описі, розгляді креслень і проектів. ФО лавровий вінок означає 'славу, почесті'. (Лавр у своєму первісному значенні - це тріумф і перемога. Будучи вічнозеленою рослиною, він символізує сталість, вічність і безсмертя.). В давньогрецькій культурі лавр уособлював перемогу та мир, і був присвячений Аполлону й Діонісу. Згідно міфу, Аполлон пере­слідував німфу Дафну, яка дала слово зберігати цнотливість. Дафна попросила про допомогу, і боги перетворили її на лаврове дерево, яке марно обнімав Аполлон. Відтоді лавр став його священою рослиною. Ось чому в Греції музикантів, поетів, танцюристів, покровителем яких був Аполлон, нагороджували саме лавровими вінками. Лав­ру приписувалася не тільки цілюща сила, а й сила очищення від душевного осквернення. В ранньому християн­стві вічнозелене листя лавра вважалося символом вічного життя або нового життя, яке прийде завдяки покутовим діянням Христа, а вінок із лавра символізував мученичество.Творча уява виражається у створенні нового, оригінального образу, ідеї. Вона являє собою активне, цілеспря­моване оперування наочними уявленнями в пошуках шляхів задоволення потреб. Продукт творчої уяви завжди може бути матеріалізованним, тобто втілений у вигляді речі, але образ може залишитися на рівні ідеального змісту, оскільки реалізувати його на практиці неможливо. Відомо, що флористичні концепти відіграють неаби­яку роль у свідомості народу. У культурі кожного народу існують концепти, що можуть дати уявлення про всю культуру, представити найосновніші особливості етносу, їх називають ключовими концептами культури. Деякі фітоніми здатні розповісти про Україну завдяки наявним у структурі концептів образним, поняттєвим та симво­лічним значенням.

На позначення відтворювальної уяви нами зафіксовано такі ФО з компонентом-назвою рослин: валечко із чер­воної калини і заказаний овоч, що означають 'щось привабливе, бажане, але недозволене, чуже', а ось ФО фіговий листок вживається в значенні 'лицемірне прикриття чогось постидного, непристойного, а також лицемірне мас­кування справжніх намірів або справжнього стану справи'. Вираз йде від біблійного міфу про Адама та Єву, які пізнали після гріхопадіння стид і прикрилися листям смокви (фігового дерева). Розровсюдженню виразу сприяло те, що з XVI ст. скульптори застосовували фіговий листок для зображення голого тіла.

ФО голуба квітка; без верби і калини нема України означають 'щось ніжне, чисте, рідне'; а ФО на терні по­маранчі; малиновий дзвін - 'щось нездійсненне, нереальне'. ФО терновий вінок - це 'символ мучеництва, муки страждання'. Згідно з легендою, саме з цього дерева був сплетений терновий вінок Христа - вінок із гілок рос­лини з шипами (тернами), який, за Євангелієм, був покладений на голову Іісуса Христа римськими воїнами під час Його наруги. В давні часи траплялося, що такі вінки в насмішку клали на голови злочинців, засудженних на смерть, тоді як переможців увінчували лавровими вінками. Художники багато разів використовували для своїх картин образ Христа в терновому вінку. Вінок цей став емблемою мучеництва, страждань, переносимих покір­но. Розглядаючи ФО лаври Герострата треба зазначити, що вона означає 'слава, що дорівнює вічному позору; постидна слава людини, яка прославилася тільки шляхом руйнування того, що створено іншими'. Походження фразеологізму пов'язано з іменем Герострата, який, щоб зробити безсмертним своє ім'я, спалив храм Артеміди, одне з семи чудес світу.

З творчою уявою людини пов'язана ФО сади Семіраміди, яка означає щось фантастичне. Сади Семіраміди -це благородна примха деспота, яку він створив для своєї молодої коханої дружини. Вавілонський цар Навуходо-нос створив те, що було недоступне для інших і тому вважалося фантастичним. І тому зараз щось фантастичне, недоступне для інших ми і називаємо садами Семіраміди.

Висновки. Досліджений матеріал дає можливість стверджувати, що в етнонаціональній картині світу знайшли відображення народні знання про оточуючу дійсність і ті стереотипні моделі, що характеризують мовну спільно­ту. Матеріал показав, що через нездатність мислити рослинний світ допомагає людині підкреслити її абсолютну перевагу над усіма живими істотами. Це імплікують фразеологізми з рослинними номінаціями на позначення уяви людини. Отримані результати можуть сприяти подальшій розробці таких проблем лексикології, фразеології, лексикографії, а також когнітивної лінгвістики, як: роль лексичного компонента у формуванні фразеологічного значення, роль демократичних процесів у встановленні парадигми пізнання й відображення світу у вербальному мисленні людини. Практичні результати дослідження можуть бути використані при укладанні фразеологічного словника.

Література:

1.Вежбицкая А. // А. Вежбицкая Язык. Культура. Познание. - М. : Русские словари, 1996. - 411 с.

2.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел // Бусел В. Т. - К.; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2004. - 1440 с.

3.Демський М. Т. // М. Т. Демський Українські фраземи й особливості їх творення. - Львів.-Краків.-Париж : Просвіта, 1994. - 62 с.

4.Жайворонок В. В. // В. В. Жайворонок Знаки української етнокультури. Словник-довідник. - Київ : Видав. "Довіра". - 2006, - 703 с.

5.Постовалова В. И. // В. И. Постовалова Картина мира в жизнедеятельности человека // Роль человеческого фактора в языке : Язык и картина мира. - М. : Наука, 1988. - С. 8-69.

6.Прадід Ю. Ф. // Ю. Ф. Прадід Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень) / НАН України, Ін-т укра­їнської мови; Відп. ред. О. О. Тараненко. - К. : Сімферополь, 1997. - 252 с.

7.Прадид Ю. Ф. // Ю. Ф. Прадид Русско-украинский и украинско-русский фразеологический тематический сло­варь : Эмоции человека. - Симферополь : Редотдел Крымского комитета по печати, 1994 -2. - 243 с.

8.Семотюк О. П. // О. П. Семотюк Сучасний словник іншомовних слів. - 2-ге вид., доп. - Х. : Веста : Видавни­цтво "Ранок", 2008. - 688 с.

Фразеологічний словник української мови / Укладачі: Л. Паламарчук, В. Винник, В. Білоноженко та ін. // Па­ламарчук Л., Винник В., Білоноженко В. та ін. - К. : Наукова думка, 1999. - Кн. 1-2. - 984 с.Свердан Т. П.,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Карловий університет, м. Прага

ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕТНОМАРКОВАНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

(за матеріалами сучасних студій)

У статті окреслено напрями дослідження українських фразеологізмів з позицій унікальності - універсальності мовних одиниць. Зауважено, що національна специфіка фразеологічних одиниць полягає не у вираженому змісті, а у формі його вираження, яка, проте, теж не завжди маркує будь-які національні реалії. Окреслену проблему запропо­новано бодай частково вирішити, детально проаналізувавши семантичні, структурні, функціональні особливості фразеологічних одиниць української мови, залучивши комплекс як традиційних методик лінгвоаналізу, так і методик новіших напрямів дослідження фразеології - лінгвокультурологічного, комунікативно-прагматичного, когнітивного.

Ключові слова: етномаркованість фразеологізму, мовна унікальність, мовна універсальність, компонент фразеологізму.

В статье обозначены направления исследования украинских фразеологизмов с позиций уникальности - универсаль­ности языковых единиц. Замечено, что национальная специфика фразеологических единиц состоит не в выраженном содержании, а в форме его выражения, которая, однако, тоже не всегда маркирует любые национальные реалии. Очерченную проблему предложено хотя бы частично решить, детально проанализировав семантические, структур­ные, функциональные особенности фразеологических единиц украинского языка, привлекая комплекс как традицион­ных методик лингвоанализа, так и методик более новых направлений исследования фразеологии - лингвокультурологи-ческого, коммуникативно-прагматического, когнитивного.

Ключевые слова: этномаркированность фразеологизма, языковая уникальность, языковая универсальность, ком­понент фразеологизма.

In this article presents directions Ukrainian phraseology of items the unique - the universality of linguistic units. Noted that the national specificity ofphraseological units is not expressed in the contents andform of its expression, which, however, is not always runs any national realities. Outlined the problem proposed at least partially solved, analyzed in de­tail the semantic, structural andfunctional features ofphraseological units of the Ukrainian language, involving a complex of traditional methods and techniques for new research directions phraseology.

Key words: idiom with ethnic marking, uniqueness, universality, phraseological component.

Міждисциплінарна проблема взаємозв'язку мови і культури спричинила до виникнення різних наукових парадигм у фразеології - "науці про найбільш культурно марковані образні одиниці будь-якої мови" [1, с. 5]. На­разі в україністиці актуальними є фразеологічні студії в таких аспектах: лінгвокультурологічному (О. Каракуця; Л. Мельник; Л. Савченко; Л. Самойлович), комунікативно-прагматичному (Ю. Прадід; О. Селіванова), когні-тивному (Ю. Маркітанов; Д. Ужченко). Попри розбіжності в меті та методологічних основах цих досліджень спільною для них і практично незаперечною є теза про те, що фразеологія - найбільш самобутнє явище; для неї характерний найвищий ступінь позамовного; поряд з лексикою фразеологія є єдиною ділянкою мовних явищ, де зміст культури відбивається більш чи менш безпосередньо; навіть у фразеологізмах, де етнокультурне наповне­ння втрачається, у народній пам'яті залишається їх традиційна "українськість".

Проте апріорне закріплення за фразеологією будь-якої мови, у т. ч. й української, національно специфічних рис при глибшому аналізі виявляється зовсім не безапеляційним і викликає деякі заперечення як інтуїтивно­го, так і теоретичного характеру. Такі заперечення породили два полярних погляди на проблему сутності націо­нально-культурного (етнокультурного) компонента у фразеології: з одного боку, етнокультурну специфіку вбача­ють лише у фразеологізмах із "так званими словами-реаліями" [2, с. 255] типу борщ, трембіта, постоли і под. (М. Добролюбов; В. Ейсманн); з іншого боку, згідно з неогумбольдтіанською традицією національно-специфіч­ною вважають усю фразеологію як підсистему мови, де втілено "дух нації" (за В. фон Гумбольдтом) (Л. Ковшова; С. Таґлін; В. Телія).

Очевидно, що перше трактування проблеми є досить вузьким і фразеологізми з етнокультурним компонентом у цьому випадку є суто маргінальним явищем. Навіть інтуїтивно таке звуження видається невиправданим, оскіль­ки можна знайти низку прикладів релевантних обмежень на використання фразеологізмів, які не містять зазначе­них вище слів-реалій (приміром, не до солі; ори, мели, їж; голова й два вуха тощо). Другий підхід, навпаки, надто широкий, формалізований і не залишає місця для таких усталених уже в мовознавстві понять, як мовні універсалії та мовні унікалії. З'ясування (хоча б часткове) напряму руху фразеолога до вирішення цієї проблеми і є метою нашої статті. Цілком слушним вважаємо зауваження В. Мокієнка про те, що "необхідно під час пошуку націо­нального чітко розмежовувати концептуальну універсальність більшості прислів'їв (а отже, фразеологізмів у широкому розумінні слова. - Т.С.) від їх формально-мовної (resp. компонентної) національної маркованості" [3, с. 232] (про таку універсальність говорить і Ф. Чермак [6, с. 71]). Іншими словами, національна специфіка фразе­ологічних одиниць полягає не у вираженому змісті, а у формі вираження цього, зазвичай загальнолюдського, зміс­ту. Проте, безперечно, не завжди форма фразеологізму маркує будь-які національні реалії. Деякі компоненти теж мають універсальний характер, що ускладнює національну паспортизацію форми. В. Мокієнко умовно (оскільки межі між кожним із розрядів не чіткі) говорить про таку загальну тричленну класифікацію фразеологічних ком­понентів за ступенем "національної (етно-) маркованості":

1. До компонентів першого (універсально людського) типу належать, приміром, соматизми, які мають обмеже­ну національну специфіку через природну реалемну універсальність (проте тут можемо виокремити як етномар-кований, наприклад, соматизм чуб-оселедць. - Т.С.).

 

2. © Свердан Т. П., 2012До компонентів другого типу належать, наприклад, більш національно марковані фауноназви, універсаль­ність яких у певних мовних зонах конкурує з локальністю та образною індивідуальністю.

3. До компонентів третього типу, які виразно маркують "couleur locale" фразеологізмів, належать лексеми, що акумулюють власне національні конотації, наприклад, оніми, етнографізми тощо [там само].

З'ясування та послідовне описування етноспецифіки фразеологізмів з компонентами вказаних трьох типів, гадаємо, є однією з перспектив сучасної фразеології. Безперечно, що найбільш привабливими у цьому плані є одиниці з компонентами третьої групи, оскільки у структурі фразеологізму вони часто зберігають етнокультур­ний зв'язок з етимоном і можуть впливати на стилістичне забарвлення стійкого сполучення. Так, приміром, оніми у складі фразеологізмів є чіткими формальними маркерами конкретних місцевих, історичних подій, що й спря­мовує на пошуки національної специфіки. Але навіть у цьому випадку варто чітко розмежовувати специфічність форми і відносну специфічність змісту. Відносну, оскільки часом попри принципову унікальність власної назви і пов'язаних з нею конотацій, вона є частиною універсального змісту фразеологічних одиниць. Так, В. Ужченко, Д. Ужченко зазначають, що укр. Язик до Києва доведе має національну топонімну модель, але універсальну по­нятійну модель, за якою утворені подібні вислови "в італійській, німецькій мовах, nop. фр. Qui langue a, a Roma va; турецьке "Розпитуючи, дійдеш до Кааби (Мекка)" [4, с. 397]. Отже, абсолютно безоглядно твердити, що зазна­чений вислів є суто українським, не можемо.

На думку В. Мокієнка, щоб не переоцінити квоту національного у "мовній (чи фразеологічній) картині світу" і не глобалізувати останню на збитки етнічній специфіці, дослідники повинні детально аналізувати кожну одини­цю з урахуванням таких мовознавчих параметрів, як:

1) ареал одиниці та опис семантичних паралелей у різних мовах;

2) структурно-сементичної модельованості фразеологічних паралелей та ізоглос з метою розмежування гене­тичних і типологічних перетинів;

3) частотність використання одиниці на ареальному континуумі та ієрархію її варіантів за даним параметром;

4) послідовність структурної динаміки одиниці у просторовій проекції;

5) встановлення відносної хронології функціонування одиниці конкретної мови у зіставленні з фіксацією її в інших мовних зонах [3, с. 244].

Такі дослідження, безумовно, є необхідними й результативними, але водночас і надзвичайно складними, оскільки передбачають кропітке використання різноманітних тривалочасових методик експериментального ста­тистичного збору, що не завжди вдається зробити у зв'язку з нестачею подекуди потрібної інформації. Крім того, ідеально таку роботу могли б виконувати групи мовознавців - носіїв різних мов, що теж не завжди вдається реалізувати практично. Нам видається, що окреслену проблему (сутність національно-культурної специфіки фра­зеологічної системи) на першому етапі бодай частково можна вирішити, детально проаналізувавши семантичні, структурні, функціональні особливості фразеологічних одиниць (у нашому випадку української мови) у межах "культурного діалогу "по вертикалі" [5, с. 372] (у нашому випадку діалогу між культурами українців різних епох) поза "діалогом "по горизонталі" [там само] (діалогом між культурами різних народів, які існують одночасно), залучивши комплекс як традиційних методик лінгвоаналізу, так і методик вказаних вище напрямів дослідження фразеології - лінгвокультурологічного, комунікативно-прагматичного, когнітивного. Адже відомо, що національ­но-культурний компонент у значенні фразеологізмів формується внаслідок предметної діяльності етносу або в комунікативно-прагматичному процесі і є результатом своєрідного поєднання мінімальних одиниць когнітивної системи - сем.

Дослідження в окресленому руслі також є не лише перспективними, а й достатньо складними, багатоплано­вими, значними за обсягом і змістом. Одним із складників цієї багатоплановості вважаємо може стати зазначений вище аналіз, для початку, фразеологізмів із формально вираженим, наявним у сучасних одиницях або на якомусь етапі розвитку мови втраченим чи заміненим іншим, компонентом-етнокультурною реалією (компонентом тре­тього типу, за класифікацією В. Мокієнка). Тим паче, що саме такий компонент, крім номінативної, найбільш ускладнений кумулятивною, культурною, емотивною, естетичною, волюнтативною тощо функціями і містить досить виразне вторинне значення: історичне, соціальне, асоціативне, частотне, стилістичне.

Література:

1. Алефиренко Н. Ф. Фразеология в свете современных лингвистических парадигм : Монография. - М. : ООО Изд-во "Элпис", 2008. - 271 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови