О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 73

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

The last but not least is the group of phraseological units denoting immaterial present. Every blade of grass gets its own drop of dew [10, p. 227] is used to refer to everyone who has a gift from above. Interestingly that talent here is compared to the drop of dew, which makes PU even more emotional and expressive. Have something on the ball [10, p. 456] means have a certain gift, talent or skill. Moreover, phrase "on the ball" is used to describe a person that is alert and quick to respond to new ideas and methods. It can be deduced that some specific skills or talents become apparent in tricky and crucial situations. Дар мови (слова) is used to refer to a silver-tongued person and is interpreted as the ability of a person to express the ideas and emotions clearly. Another idiom дар Божий is used to denote the talent which a person receives as the present from the God [6, p. 499].

The last group present only in the English language joins together phraseological units which mean the return of the present. For instance, to give a thing and take a thing is to wear the devil's gold ring [10, p. 254]. Originally, it was said in reproach to those who ask back a gift. This phraseological unit is widespread among the schoolchildren who give presents under the promise "no backers". Another example O'Neill's gift and his two eyes looking after it [10, p. 283] is said when someone reminds you of a favour or present they have granted you. It is worth pointing out that anthroponym "O'Neill's gift" is introduced in the form of metonymy (the small part of the object is used to denote the whole object: eyes - person).

Having described phraseological units denoting the notion "Present" in English and Ukrainian languages we must conclude in general that there is a tight connection between language and culture. National concepts were embodied in numerous phraseological units and in the synonymous rows of lexical units denoting the notion "Present". Linguistic and cultural field "Present" counts 55 phraseological expressions in both languages investigated (pic. 1 and 2).

(picture 1)



2396PUs rignifying   PUs of the      PUs of the    PUs with the PUs sijyiifyiiig Othos die bribe     mythological historical and      animal immaterial nature      biblical origin   component present

 

(picture 2)

Frequently, idiomatic expressions were united on the basis of their meanings, rarely, on the basis of their core compo­nents. The most widely represented groups of PUs in English and Ukrainian are idioms denoting the bribe (23% vs 40%) фиа 1, 2). All of the phraseological units were characterized from the point of view of linguistic and cultural studies and ethnolinguistics.

Література:

1.Великий тлумачний словник сучасної української мови [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. - К. : Ірпінь, ВТФ "Перун", 2004. - 1440 с.

2.Воробьев В. В. Лингвокультурология. - М. : РУДН, 2007. - 300 с.

3.Коваль А. П. Крилаті вислови біблійного походження. - К. : Либідь, 2001. - 312 с.

4.Словник античної міфології. - К. : Наукова думка, 1985. - 236 с.

5.Ужченко В. Д., Авксентьєв Л. Г. Українська фразеологія. - Харків, 1990. - 167 с.

6.Фразеологічний словник української мови [Уклад. : В. М. Білоноженко та ін]. - К. : Наук. Думка. - К. 1. -1993. - 529 с.

7.Longman Exams Dictionary. - New York : Longman Pearson, 2006. - 1843 p.

8.The Oxford Thesaurus : An A-Z Dictionary of Synonyms. - Oxford. - 2396 p.

9.Pickering David. A Dictionary of Folklore. - New York : Facts on File, 1999. - 294 p.

 

10.Wilkinston P. Thesaurus of Traditional English Metaphors. - Routhedge. Edition 2. - 1993. - 777 p.

Walter W. An Etymological Dictionary of the English Language. - Oxford : Oxford University Press, 1982. - 775 p.УДК 811.161.2'37

Слюніна О. В.,

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

АРХЕТИПНИЙ КОНЦЕПТ ЗЕМЛЯ В ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ

У статті розглядаються семантичні наповнення концепту земля, які супроводжують цей концепт "постій­но", роблячи його особливо цінним для різних культур, розкриваючи архетипну природу цього концепту. Ключові слова: архетипний концепт, семантична сфера, семантичне наповнення, земля.

В статье рассматриваются семантические наполнения концепта земля, которые "постоянно" сопровожда­ют данный концепт, делая его особенно ценным для различных культур, и раскрывают архетипную природу это­го концепта.

Ключевые слова: архетипный концепт, семантическая сфера, семантическое наполнение, земля.

The article is focused on the semantic fillings of the concept earth. These semantic fillings accompany the concept perma­nently, make it important for different cultures, and reveal archetypical nature of this concept. Key words: archetypical concept, semantic sphere, semantic filling, earth.

Образ землі завжди був одним із центральних образів у світовій культурі. Як зазначає І. Я. Франко, у літературі "тема ця викликала появу <...> творів першорядного значення, а це найкращий доказ того, що дана тема жива та пекуча, що порушує вона ряд глибинних суспільних і загальнолюдських інтересів" [21, с. 176]. Цілком узго­джується з цією думкою спостереження, зроблене В. М. Топоровим: від сивої давнини, "слово земля, тема землі, її ідея, безсумнівно, відзначені, як відзначені й численні фрагменти тексту з ключовим словом земля" [18, с. 289].

Концепт земля в усій своїй багатомірності й величі, у своїх зв'язках з часом, працею та людиною досить часто з'являється в міфах, фольклорі, філософічних роздумах, а також у творах художньої літератури, де він постає одним з наскрізних та концептуальних образів: наприклад, як у романі М. М. Коцюбинського "Fata Morgana", повісті О. Ю. Кобилянської "Земля", а також однойменному кіносценарії О. П. Довженка, де майстри слова торка­ються пекучої теми залежності людини-селянина від землі, врожаю. Напевно, саме тому герої цих письменників наділяють землю рисами живого організму, розмовляють, радяться з нею, неначе з живою істотою.

Вагомий внесок у вивчення феномену землі у сфері мовознавства зробили К. Ю. Голобородько, С. Я. Ермолен­ко, О. О. Желєзняк, М. В. Кудряшова, В. М. Топоров, С. А. Шуляк.

Семантика мовного знака цілком правомірно ставиться дослідниками в центр аналізу концептів, оскільки значення слів постають важливими елементами структурної організації свідомості. Таким чином, аналіз слов­никових дефініцій є необхідним, оскільки значення, що їх фіксують словники, дозволяють визначити сутність загального сприйняття концептів носіями мови. Інтерпретація словникових даних сприяє визначенню змістового мінімуму концепту, тієї бази, яка слугуватиме відправною точкою для подальшого дослідження концепту. Необ­хідність окреслення поняттєвого шару зумовлена ще й тим, що в художній творчості обов'язково знайдуть свій вияв семантичні наповнення, які становлять ядро концепту.

Щодо лінгвального вираження, то словом-іменем концепту є лексема земля, оскільки передає план змісту кон­цепту найбільш повно й адекватно. Однак, як й інші концепти, концепт земля може вербалізуватися низкою інших лексем, серед яких планета, ґрунт, поле, город, нива, суходіл, берег, країна, Вітчизна, Батьківщина, Україна.

Для встановлення поняттєвого шару, ядерної зони концепту, звернімося до словникових даних. Так, в ака­демічному "Словнику української мови" в 11-ти томах слово земля має такі дефініції: "1. Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. // Місце життя і діяльності людини. 2. Верхній шар земної кори. 3. Речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори. 4. Суша (на від­міну від водяного простору). 5. Ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин. 6. Країна, край, держава" [15, с. 557-558]. У "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" за редакцією В. Т. Бусела додається розуміння землі як "нуля" в електротехніці [4, с. 457]. Дослідивши лексикографічний опис ЛСВ слова земля, робимо висновок, що поняттєвий шар концепту складають семантичні наповнення земля - пла­нета, земля - ґрунт, земля - країна, земля - поверхня, земля - речовина, земля - суходіл, земля - територія з угіддями, або земля - поле, земля - світ, земля - провідна маса землі, потенціал якої приймається рівним нулю. Щоб довести архетипність та універсальність наведених смислових складових концепту зазначимо, що такі дефініції містяться не лише у групі слов'янських мов, але також і в романо-германській, індійській тощо.

С. Я. Ермоленко пропонує розмежовувати словникове значення слова земля і його смислове наповнення в літе­ратурних творах, де лексеми-репрезентанти концепту земля "виступають основою створення зорових, звукових, інших фізично і психологічно сприйманих контекстів, а сам автор, віддаючи сприйманий світ у слові, є нібито і живописцем, і скульптором, і композитором. Художній текст має викликати у читача не тільки спільні з іншими людьми асоціації, а саме індивідуальні, особисті" [7, с. 227].

Культурна складова становить фонові знання носіїв мови про концепт. Дослідження етимологічного та іс­торичного шару є особливо актуальними при з 'ясуванні структури архетипних концептів, оскільки ці уявлення сприяють розкриттю глибинних, прихованих під покровом століть, смислів.

Концепт земля, безперечно, є одним з найважливіших у картині світу слов'янських народів. Про важливість земної стихії для слов'ян свідчить навіть той факт, що одна з літер кирилиці мала назву земля. Розглядаючи міфологічні погляди українців, Г. О. Булашев стверджує, що до "землі український народ, як народ передовсім землеробський, почуває глибоку повагу, яка подекуди <.> межує з обожненням" [3, с. 268].

 

© Слюніна О. В., 2012Етимологія слова відіграє важливу роль у формуванні смислового простору концепту. Багато дослідників ука­зують, що назви природних стихій належать до найдавніших прошарків лексики української мови. Підтверджу­ється ця думка і словниковими даними. В "Етимологічному словнику української мови" наголошується, що слово земля утворене від слова зем, земи, яке трактується як "земля; підлога, переважно цегляна" [6, с. 259]; російське та давньоруське земь, білоруське [зем] "чорнозем", словацьке zem "земля"; - скорочений варіант слова земля ... первісне значення відбите в сучасному чорнозем, глинозем та ін." [6, с. 259]. У цьому ж словнику наголошується, що іменник земля наявний в багатьох давніх та сучасних мовах, де він у своїй структурі містить компоненти смис­лу 'низ': російське земля, білоруське зямля, давньоруське земля, земя, польське ziemia, чеське zeme, словацьке zem, великолужицьке zemica, zemija, нижньолужицьке zemja, полабське zima, болгарське земя, македонське земja, зем^ште, сербохорватське земла, словенське zemlja, старослов'янське земіа, земліа; праслов'янське - *zemja; -споріднене з литовським zeme "земля", zemas "низький", латиське zeme "земля", zems "низький", прусське same, semme "земля", semmai "низький", латинське humus "земля", перське zam-, авестійське za-, родий відмінок zdmd, грецьке xvdw - те саме, хсциаі "на землі", ха^цХд^ "низенький", хетське tekan "земля", тохарське А tkam, тохарське В kem, давньоіндійське ksah, місцевий відмінок ksami - те саме, індоєвропейське *ghdem-, *ghodom- "земля" [6, с. 259]. Аналогічна етимологія наведена в "Етимологічному словнику російської мови" М. Фасмера [19, с. 93] та "Історико-етимологічному словнику сучасної російської мови" П. Я. Черниха [22, с. 323]. Таким чином, бачи­мо, що архетипне уявлення про землю як про низ (на противагу небу) закладене у внутрішній формі слова.

Одне з пріоритетних завдань лінгвокультурології полягає у встановленні мовних засобів і способів фіксації культурної пам'яті. Дослідження історичного шару концепту вимагає звернення до культурної антропології, мі­фів та народних уявлень.

Наскрізний антропоморфізм, що панує в міфологічній свідомості дозволяє виокремити у структурі концепту семантичну сферу ЗЕМЛЯ - ЖИВА ІСТОТА. Зважаючи на той факт, що перші міфи багатьох народів світу наді­ляли землю ореолом божественності (міфи Давнього Єгипту, Давньої Індії, Давньої Греції), то можна виокре­мити семантичне наповнення земля - божество. Якщо придивитися уважніше, то розуміння землі як Великої Матері, що стоїть в основі теогенічного чи теокосмічного процесу присутнє в міфологіях майже усіх народів. Подібні вірування відбивають і китайські, єгипетські, індійські перекази. Поклоніння Матері-Землі зафіксоване й на слов'янських теренах. Досліджуючи міфологічний світогляд слов'ян, О. О. Афанасьєв зазначає, що первісні племена визнавали землю живою істотою жіночого роду, адже "вона родить зі своєї материнської утроби, п'є до­щову воду, здригається в судомах під час землетрусів, засинає зимою" [1, с. 57]. Отже, семантичне наповнення земля - мати закладене у стертих предикативних метафорах на кшталт: земля родить, земля годує. У порів­няльному словнику міфологічної символіки в індоєвропейських мовах М. М. Маковського таке осмислення про­стежується у зіставленні кореня ma (який наявний у більшості мов) та суфікс -ter-. Учений пропонує порівняти давньоверхньонімецьке "mot "земля" + латинське terra "земля"" [11, с. 254]. Про те, що земля уособлює у свідо­мості людини жіноче начало, свідчить і спорідненість тохарського (А) kuli - "жінка", але лідійського qel - "земля" [11, с. 34].

Слов'янами простір землі прирівнювався до гігантського тіла, скелі та каміння уособлювали кістяк, а водні масиви - кров, рослинність же мислилися як волосся. І знову ж таки, судженим Матері-Землі був Батько Небо. Вивчаючи архетип Матері-Землі в українському фольклорі, О. М. Таланчук підкреслює: "Архаїчне уявлення про небо і землю як шлюбну пару <...> координує "верх" і "низ" у системі світобудови" [17, с. 152]. Така бінарна опозиція пояснює означення сира, яке часто фігурує при описах землі в фольклорних текстах: "Через атрибут си­рості, - продовжує О. М. Таланчук, - Земля-Мати пов'язана з Небом-Батьком, з уявленням про дощ, що запліднює землю, завдяки якому земля родить багаті врожаї" [17, с. 152]. Через такі уявлення цілком зрозумілим є зв'язок землі з поняттям роду, на що вказує В. М. Топоров. Праслов'янське слово *rodb, стверджує мовознавець, знайшло вираження в усіх слов'янських мовах і має основою індоєвропейський корінь " *er-; *or-; *r з властивим по­ширенням *-dh-" [18, с. 281]. Саме з цим коренем пов'язані слова на позначення землі в багатьох мовах романо-германської групи, зокрема, англійське earth - "земля", німецьке erde - "земля", а також давньогрецьке єра - "зем­ля", кімрійське erw - "поле" [18, с. 282]. Отже, завдяки індоєвропейському елементові *er-(-dh-), як наголошує В. М. Топоров, відбувається "поєднання-роз'єднання небесного і земного, чоловічого і жіночого начал" [18, с. 282], а втіленням "такого стану і результатом такого руху якраз і є - рід" [18, с. 282]. Елемент з о-вокалізмом *ог-(-dh-) виражає результат поєднання небесного і земного: "праслов'янське *rodb < індоєвропейське *or-dh-, яке відображається і в балтійських мовах: латиське rads "рід", "родич", raza (< *radia) "велика родина", "великий урожай", rasma "родючість", "великий урожай", "процвітання", литовське rasme "врожай"" [18, с. 282].

У "Словнику давньоукраїнської міфології" С. П. Плачинди земля-мати тлумачиться як "дополітеїстичний об­раз-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ Землі-Матері ввійшов поетичним сим­волом до фольклору як українського, так і російського та білоруського народів. Цей образ зберігся в примовках: "Гріх землю бити - вона наша мати", "Навесні гріх землю бити - вона вагітна" і т. п." [13, с. 28]. Це знаходить підтвердження й у спостереженнях В. В. Жайворонка: "<...> в народній уяві виступає персоніфікованою істотою, тому не можна бити києм по землі, бо їй болить, і це великий гріх" [8, с. 243].

Після міфологічного періоду настає зміна світоглядної парадигми, формується релігійний світогляд. Важливу роль для розвитку архетипних смислів концепту земля відіграла й християнська модель. В основі всієї християн­ської теології, від Августина Блаженного до теперішнього дня, лежить біблійний текст, згідно з яким Бог створив першу людину та всіх живих істот із земної стихії: "І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою. <.> Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних" [2, с. 6]. Витворення першої людини - Адама - із землі, з глини, спричинює виникнення семантичного наповнення земля - людина, яке доповнює семантичну сферу ЗЕМЛЯ - ЖИВА ІСТОТА. Принагідно зазначимо, щоцей глибинний шар концепту знайшов своє втілення у словнику В. І. Даля, який фіксує таке значення лексеми земля: "в цьому значенні саме тіло людини іменується землею. Земля єси, і в землю підеш" [5, с. 678]. Порівняймо: тохар­ське (А) atal - "людина", але буквально - "земний, створений із землі" [11, с. 188]. Про архетипність семантичного наповнення земля - людина свідчить також спорідненість назв частин тіла: латинське crus - "нога", але давньоан-глійське hrus - "земля", індоєвропейське *ped "нога", але тохарське (А)pats - "земля" [11, с. 120].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови