О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 74

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Виокремлюється у структурі архетипного концепту земля й семантична площина земля - тварина. Зокрема, в праці М.М. Маковскього йдеться про хтонічний характер миші, криси, риби, коня, бика та інших тварин: індоєв­ропейське *geh "миша", але лідійське qela - "земля", литовськеpele - "миша", але індоарійськеpalala - "земля, глина", індоєвропейське *ghdn "риба" та грецьке ijOvq - "риба", але грецьке xOow - "земля", осетинське sag - "олень", але sygyt - "земля", осетинське kaef - "риба", але німецьке діалектне Hufe, Hube - "земельна ділянка", російське сиг (назва риби), але осетинське sygyt, sigit - "земля", англійське horse - "кінь" (давньоанглійське hros), але давньоанглійське hruse - "земля", латинське taurus - "бик", але латинське terra - "земля", латинське aries -"баран", але давньоанглійське ear - "земля" [11, с. 106, с. 113, с. 226, с. 286, с. 287]. У російській мові деякі вчені припускають спорідненість походження слів земля та змія. Пояснюється таке лінгвоментальне осмислення так само, як і попереднє - біблійним твердженням про абіотичне (від неживої матерії, взаємодії хімічних елементів) походження людини та інших живих істот.

Подібні думки дозволяють виокремити у складі семантичну сферу ЗЕМЛЯ - ЖИВА ІСТОТА семантичну пло­щину земля - людина з семантичними наповненнями: земля - жінка, земля - мати, земля - людина, а також семантичну площину земля - тварина, наповнення якої може бути найрізноманітнішим.

Значний інтерес становлять прислів'я та приказки як виразники досвіду народу, його філософських пошу­ків, образного мислення. Будучи найдавнішими жанрами усної народної творчості, прислів'я є узагальненою пам'яттю народу, перлинами народної мудрості, оскільки за ними стоїть багатолітній досвід минулих поколінь. Земля в уявленнях народу була святинею, тому й найстрашніші прокляття та клятви містять у своїй структурі лексему земля: "Побила б мене свята земля" [12, с. 108], "Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла" [12, с. 150]. "У разі кривди земля може розступитися й поглинути злого чи грішника (звідси прокляття "бодай тебе земля поглинула" і клятьба "земля нехай підо мною розступиться!", "щоб мені крізь землю провалитсь!", "щоб нас жи­вих земля пожерла!"" [8, с. 243]. В. В. Жайворонок зазначає, що "великого грішника по смерті свята земля може й не прийняти, і той тиняється по землі неприкаяний (непокаяний), а похований - не згниє (звідси й прокляття -"бодай тебе [свята] земля не прийняла!", "нехай тебе свята земля не прийме!")" [8, с. 243]. Отже, виокремлюється семантична сфера ЗЕМЛЯ - САКРАЛЬНА СФЕРА з семантичним наповненням земля - святиня.

Міфи Давньої Греції сприяли виформуванню у структурі концепту земля семантичного наповнення земля -опора, що також належить до окресленої сфери. У міфах йдеться про землю як надійну субстанцію, що дає силу. Наприклад, досить поширеним є переказ про сина Посейдона та Геї - Антея, котрий отримував непереборну силу через постійний контакт зі своєю матір'ю. Втрата зв'язку із землею для Антея обернулася поразкою та загибеллю. Дещо подібне звучання мають українські та російські казки, в яких богатир черпає сили від сирої землі.

Біблійні корені має інше архетипне наповнення - земля - місце останнього притулку в межах семантичної сфери ЗЕМЛЯ - САКРАЛЬНА СФЕРА. З поширенням християнства утверджуються необхідність поховання лю­дини саме в землі. Духівники на підтвердження цього постулату наводять слова з книги Буття - після гріхопа­діння людина мусить тяжко працювати, аби прогодувати себе, до кінця своїх днів. Читаємо в Біблії: "повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся" [2, с. 7]. В. Е. Орел прийшов до висновку, що "слово *mogyla є метатизованою формою слова *gomyla - "велика кількість каміння, пагорб" і походить від індо­європейської назви землі *dhghdm / *ghdhdm-" [Цит. за 11, с. 237].

Християнське віровчення збагатило архетипний концепт земля смислом земля - світ недосконалості (яке доповнює семантичну сферу ЗЕМЛЯ - САКРАЛЬНА СФЕРА), адже в християнстві поряд з горизонтальною мо­деллю світу, в якій земля постає місцем народження та смерті людини, виникає вертикальна, де Всесвіт поділяєть­ся на три частини: небо (царство небесне, рай), землю та пекло, причому земля займає центральне місце. Звідси середньовічний геоцентризм. В епоху Середньовіччя всі земні страсті засуджуються, земне тіло, земні бажання визнаються гріховними. Пізніше цей архетипний смисл знайде своє вираження в літературі, де небесне часто про­тиставлятиметься земному і матиме значення 'мрія', 'ідеал'. Яскраво такі семантичні наповнення концепту небо та концепту земля в українській літературі представлені в поезії М. П. Петренка "Дивлюсь я на небо". Виникає бінарна семантична опозиція земля - небо як протиставлення духовного, ідеального і плотського, матеріального.

Важливі дані містять "Матеріали словаря древне-русскаго языка" І.І. Срезневського: лексема земля на слов'янських теренах мала значення однієї з чотирьох стихій [16, с. 971 -975]. Таке розуміння спричинене уяв­леннями давніх греків, індійців, китайців, єгиптян та інших народів. Отже, перелік архетипних смислів концепту земля поповнюється семантичним наповненням земля - першостихія.

Семантичне наповнення земля - добробут, що репрезентує семантичну сферу ЗЕМЛЯ - ЖИТТЯ, яскраво представлене в країнах, де основним заняттям людей було землеробство. Відповідно, смисловий простір концеп­ту збагачувався семантичним наповненням земля - добробут. Доповнює та уточнює цю думку П. П. Кононенко, аналізуючи український літературний процес ХІХ століття: "Особливої популярності в літературі набуває ідея влади землі, згідно з якою нові умови життя привели до того, що селянин уже знесиленим потрапив у суспільний організм купівлі й продажу <.> людина села - раб землі" [9, с. 36]. У різних мовах семантичне наповнення зем­ля - добробут вибудоване на семантичному співвідношенні земля - їсти: тахарське (А) pats - "земля, ґрунт", але російське питать(ся), чеськеpuda - "земля" [11, с. 188].

Семантичне наповнення добробут фіксується й у слов'янських прислів'ях із компонентом земля. Тут, як ствер­джує Є. В. Реутов, найбільш поширеними є ті, де земля постає годувальницею та об'єктом трудових зусиль [14].Саме аспекти тяжкої праці та властивість землі давати врожаї, на думку дослідника, є домінуючими. Так, трудові взаємини між людиною та землею конденсуються у прислів'ях: "Більше землю удобряй - будеш мати урожай", "Дай землі, то й вона тобі дасть", "Земля - наша мати, всіх годує", "На чорній землі білий хліб родить", "Земля - трудівниця, аж парує та людям хліб готує".

Традиційно в поезії земля наділяється таким параметром, як давнина, що зумовлений тривалим існуванням планети. Тож, до культурної складової доцільно віднести й семантичну сферу ЗЕМЛЯ - ЧАС з семантичним на­повненням земля - плин часу. Порівняймо: давньоіндійське kala "час", але лідійське qela "земля", грецьке юра - "час", але давньоанглійське ear - "земля", литовське salis "шматок землі", але давньоанглійське sael "час", осетинське sygyt- "земля", але давньоісландське sykn "плин часу" [11, с. 89].

Таким чином, основні архетипні семантичні наповнення можуть бути вписані в такі семантичні сфери: ЗЕМ­ЛЯ - ПРОСТІР (земля - планета, земля - країна, земля - поверхня, земля - суходіл, земля - поле, земля - світ) та ЗЕМЛЯ - ЧАСТИНА ЗЕМНОЇ КОРИ (земля - ґрунт, земля - речовина); ЗЕМЛЯ - ЖИВА ІСТОТА (земля -божество, земля - людина, земля - жінка, земля - мати, земля - тварина); ЗЕМЛЯ - САКРАЛЬНА СФЕРА (земля - першостихія, земля - святиня, земля - опора, земля - місце останнього притулку, земля - світ недосконалості); ЗЕМЛЯ - ЖИТТЯ (земля - добробут); ЗЕМЛЯ - ЧАС (земля - плин часу).

До перспектив дослідження відносимо можливість вивчення особливостей вербалізації архетипного концепту земля в художній літературі.

Література:

1.Афанасьев А. Н. Древо жизни : [избранные статьи] / Александр Николаевич Афанасьев. - М. : Современник, 1982. - 464 с.

2.Біблія : [книги священного писання Старого та Нового завіту в українському перекладі з паралельними місця­ми та додатками] / [пер. Патріарха Філарета]. - К. : Вид. Київ. Патріархії Укр. Православ. Церкви Київ. Патріархату,

2004.   - 1408 с.

3.Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Георгій Онисимович Була-шев. - К. : Довіра, 1992. - 414 с.

4.Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. - К. ; Ірпінь : Перун,

2005.   - 1728 с.

5.Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Владимир Иванович Даль. - М. : Гос. изд-во иностр. и нац. слов., 1956. - Т. 1 : А-З. - 1956. - 699 с.

6.Етимологічний словник української мови : в 7 т. / АН УРСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні ; [голов. ред. О. С. Мельничук]. - К. : Наук. думка, 1982-2006. - Т. 2 : Д-Коп. - 195. - 572 с.

7.Ермоленко С. Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / Світлана Яківна Ермоленко. -К. : Довіра, 1999. - 431 с.

8.Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : [словник-довідник] / Віталій Вікторович Жайворонок. -К. : Довіра, 2006. - 705 с.

9.Кононенко П. П. М. Коцюбинський і тема землі й селянства в літературі / П. П. Кононенко // У вінок М. Коцю­бинському : [зб. наук. ст. і повідомл.]. - К., 1967. - С. 30-48.

 

10.Лобур Н. В. Культ землі в українській мові / Н. В. Лобур // Дивослово. - 1996. - № 3. - С. 22-23.

11.Маковский М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках : образ мира и миры образов / Марк Михайлович Маковский. - М. : ВЛАДОС, 1996. - 416 с.

12.Нема приповідки без правди : [російські прислів'я та приказки з українськими відповідниками] / [уклад. Н. Бєленькова]. - [вид. 2-ге, випр. і допов.]. - К. : Дніпро, 1969. - 248 с.

13.Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології / Сергій Петрович Плачинда. - К. : Укр. письм., 1993. - 63 с.

14.Реутов Е. В. Земля как ценность в русских пословицах [Электронный ресурс] / Е. В. Реутов. - Режим доступу : www.nngasu. ru/bibl/voda&zemlya/reutov. pdf

15.Словник української мови : в 11 т. / [голов. ред. І. К. Білодід]. - К. : Наук. думка, 1970-1980. - Т. 3 : З. - 1972. -744 с.

16.Срезневский И. И. Матеріальї для словаря древне-русскаго языка : в 3 т. / И. И. Срезневский. - СПб. : Тип. Императ. Акад. наукъ, 1893-1903. - Т. 1 : А-К. - 1893. - 1420 стб.

17.Таланчук О. М. Священний шлюб. Архетип матері-землі у фольклорі / О. М. Таланчук // Українознавство. -2001. - № 1. - С. 152-155.

18.Топоров В. Н. К реконструкции балто-славянского мифологического образа Земли-Матери *Zemja & *Mate (*Mati) / В. Н. Топоров // Балто-славянские исследования 1998-1999 : [сб. науч. тр.]. - М., 2000. - Т. 14. - С. 239-371.

19.Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. / М. Фасмер ; [пер. с. нем. и доп. О. Н. Трубаче-ва]. - [2-е изд., стер.]. - М. : Прогресс, 1986- . - Т. 2 : Е-Муж. - 1986. - 672 с.

20.Февралёва О. В. Образы земли и подземелья в символистской картине мира Александра Блока : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.01.01 "Русская литература" / О. В. Февралёва. - Владимир, 2007. - 21 с.

21.Франко І. Я. Влада землі в сучасному романі / І. Я. Франко // Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко. - К. : Наук. думка, 1976-1986. - Т. 28 : Літературно-критичні праці (1897-1892). - 1980. - С. 176-195.

22.Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка : в 2 т. / П. Я. Черных. - [3-е изд., стер.]. - М. : Рус. яз., 1999. - Т. 1 : А-Пантомима. - 1999. - 624 с.

Шурко Л. Т. Образ землі в українському та світовому героїчному епосі : автореф. дис. на здобуття наук. сту­пеня канд. філол. наук : спец. 10.01.07 "Фольклористика" / Л. Т. Шурко. - К., 2001. - 18 с.УДК 811.133.1'42'37

Снєжик О. П.,

Національний технічний університет України "КПІ", м. Київ

КОНЦЕПТ MARIAGE У ЦІННІСНО-МАРКОВАНИХ ВИСЛОВЛЕННЯХ

У статті здійснюється інтерпретативний аналіз ціннісно-маркованих висловлень (прислів'їв, афоризмів, ци­тат), які виражають концепт MARIAGE у французькій мові.

Ключові слова: концепт, культурний концепт, національншй концепт, асоціація, стереотип, фразеологізм, прислів'я, паремія, афоризм, цитата.

В статье осуществляется интерпретативный анализ ценностно-маркированных высказываний (пословиц, афоризмов, цитат), которые выражают концепт MARIAGE во французском языке.

Ключевые слова: концепт, культурный концепт, национальный концепт, ассоциация, стереотип, фразеоло­гизм, пословица, паремия, афоризм, цитата.

The article deals with interpretive analysis of value marked utterances (proverbs, quotations) which express MAR­RIAGE concept in the French language.

Key words: concept, cultural concept, national concept, association, stereotype, proverb, paremiya, quotations.

Постановка проблеми. Будучи одним із центральних конструктів у мові та культурі, концепт MARIAGE при­вертає увагу вчених різних галузей знання. Так, для юристів MARIAGE - це контракт. Антропологи розглядають MARIAGE як систему воз'єднання двох родин, двох груп споріднених людей. З етичної точки зору - це інститут будь-якого суспільства, метою якого є врегулювання сексуальності та репродукції. Усі ці аналітичні визначення не враховують, однак, того, що кожне суспільство, кожна релігія, кожна культура й навіть кожне подружжя додають до розуміння цього складного феномену. Крім того, концепт MARIAGE постійно змінюється, еволюціонує з іс­торичним розвитком кожного окремого суспільства.

Відразу зазначимо, що якщо в українській мові для позначення понять "шлюбу", "весілля", "одруження", "заміжжя" існують окремі слова, французькою мовою слово mariage означає як весілля, так і шлюб, одруження, заміжжя. Тому ми вживаємо усі ці варіанти перекладу, в залежності від контексту.

Інститут шлюбу (одне із значень французького mariage), будучи загальнолюдською "універсалією" - доміну­ючую й чи не єдиною можливою формою соціального життя, хоча й вкрай варіативною, характеризується наці­ональною специфікою. Норми шлюбної і сімейної поведінки, як і інші інституційні норми, стають безумовними традиціями, які спрямовують спосіб життя й спосіб мислення до певного русла.

Шлюб залишається досить популярним соціальним інститутом у сучасному французькому соціумі, хоча і дещо втрачає позиції з 2000 р. Так, за даними Інституту статистики та економічних досліджень Франції (IN-SEE), за 2010 р. було укладено близько 250 000 шлюбів при населенні у 65 млн., що складає 3,8 % на 1000 осіб.

До того ж, на сучасному етапі розвитку французького суспільства, традиційна модель шлюбу зазнала докорін­них змін. Сьогодні характерною є наявність багатьох варіантів спільного мешкання, які є легітимними й пошире­ними: le mariage civil - офіційний шлюб; PACS (Pacte civil de solidarite) - угода, що регулює юридичні стосунки осіб, які не перебувають в офіційному шлюбі, у тому числі й одностатевих пар; I'union libre (le concubinage) -співмешкання, громадянський шлюб.

Як зазначає iNseE: "En 2010, trois Pacs ont ete conclus pour quatre mariages celebres. Alors que le nombre de Pacs conclus progresse de 13 % par rapport a 2009, la baisse du nombre de mariages, entamee avant l'apparition du Pacs, se poursuit en 2010. L'age au premier mariage continue d'augmenter et atteint 29,8 ans pour les femmes et 31,7 ans pour les hommes" [8].

Аналіз основних досліджень і публікацій. У сучасних лінгвістичних студіях досліджувались лінгвокульту-рологічні (А. А. Плотникова, О. В.Тищенко) й міжкультурні (І. Корчагина, П. Фесте) аспекти весільної лексики та вивчалися її семантичні особливості (М. Джонсон, Дж. Лакофф). Частково були встановлені семантичні ас­пекти опису ситуації овдовіння в американській художній прозі (Л. Б. Овакимян) та мовні засоби відображення ситуації "зміна матримоніального стану" в англійській художній прозі XX століття (В. В. Якуба). Окремо висвіт­лювалися особливості весільної комунікації (Дж. Маккоулі, Б. М. Хаггет), яка в рамках теорії мовленнєвих актів (Дж. Остин, Дж. Серль) визначається як типовий декларатив. Останнім часом інтерес дослідників зосереджений й на вивченні різних аспектів концепту "Семья" / "Family" / "Famille" на матеріалі російської, французької, ан­глійської, турецької та татарської мов (З. А. Биктагирова, Ю. В. Железнова), а також дискурсу сім'ї (А. А. Бігарі). Проводиться дослідження старих та нових стереотипів mariage a la francaise (М. Р. Гарєєва).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови