О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 76

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

До завдань психосемантики входить реконструкція індивідуальної системи значень, через призму якої відбува­ється сприйняття суб'єктом світу, інших людей, самого себе, а також вивчення її генезису, будови і функціонування. Психосемантика досліджує різні форми існування значень в індивідуальній свідомості (образи, символи, комуніка­тивні дії, а також словесні поняття). Сучасне трактування значення базується на уявленні про нього як про складну багатокомпонентну структуру, що складається з дрібніших, ніж значення, одиниць. Під прагматичним значенням розуміється поведінкова реакція на слові, яке умовно-рефлекторно пов'язане із загальною реакцією на об'єкт, позна­чений цим словом, тобто психологічне значення ідентифікується з репрезентативними процесами [5, с. 6].

Психосемантичний підхід до дослідження антонімів реалізує парадигму суб'єктивного підходу до його розумін­ня. Змістовна інтерпретація структур (факторів), що виділяються, вимагає побачити світ "очима досліджуваного", відчути його способи осмислення світу. Індивідуальна система значень, що реконструюється в межах суб'єктивного семантичного простору, є своєрідною орієнтовною основою такого емпатійного процесу, дає йому смислові опори.

Серед психосемантичних методів показовим для антонімії є метод семантичного диференціалу - метод по­будови індивідуальних або групових семантичних просторів. Координатами об'єкта в семантичному просторі служать його оцінки за рядом біполярних градуйованих (трьох-, п'яти-, семибальних) оцінних шкал, протилежні полюси яких задані за допомогою вербальних антонімів. За допомогою цього методу досліджується емоційно-особистісне ставлення мовця до комунікативної одиниці. Ще засновник цього методу Ч. Осгуд назвав його ме­тодом вимірювання прагматичного або конотативного значення, проте й досі метод семантичного диференціалу перебуває поза межами уваги прагмалінгвістів.

Провідним фактором для дослідження прагматичної інформації антонімів методом семантичного диференціалу є фактор оцінки, який представлений 17 шкалами. У результаті оцінки досліджуваними антонімів української мови стала помітною низка показових для прагмалінгвістики тенденцій. Такі лексеми, як освітлення та розкішний не від­значилися полярною протилежністю для слів морок і убогий відповідно, хоча вони є загальномовними антонімами. Можливо, відносна застарілість та рідковживаність слів морок та убогий призвели до зниження інтенсивності їх оцінних значень та експресивного забарвлення. Тому сучасні мовці схильні до вживання лише одного з членів цих антонімічних пар, які позначають позитивний полюс емоційного забарвлення (освітлення, розкішний).

Застосування цього методу відкриває для дослідників прагматичної інформації антонімів широке поле для ви­вчення, дозволяючи проаналізувати відмінність в оцінці понять різними мовцями, наявність / відсутність повної протилежності в оцінці понять антонімічних пар, вплив фонетичних асоціацій на сприйняття й оцінку антонімів.

Доповненням до процедури дослідження прагматичної інформації антонімів за допомогою семантичного ди­ференціалу може стати метод невербального семантичного диференціалу. Від вербального цей метод різниться тим, що координатами лексичної одиниці в семантичному просторі служать його оцінки за низкою біполярних градуйованих оцінних шкал, протилежні полюси яких задані за допомогою графічних об'єктів. Метод невербаль­ного семантичного диференціалу доводить, що ставлення мовця до комунікативної одиниці можно дослідити че­рез явище синестезії (це явище, яке полягає у тому, що якийсь подразник, діючи на відповідний орган чуття, позабажанням суб'єкта, викликає не тільки відчуття, специфічне для даного органу чуття, але одночасно ще й додат­кове відчуття чи уявлення, характерне для іншого органу чуття). Психічний образ за своєю природою є цілісним і інтермодальним, і синестезія в цьому сенсі є одним з механізмів, що реконструює цілісний образ комунікативної одиниці на основі сприйняття однієї модальності [5, с. 63]. Наприклад, антоніми день - ніч можуть позначати у свідомості мовця не лише час, а й колір, температуру і навіть звуки та запахи. Усі ці відтінки значень впливають на суб'єктивне відображення дійсності у свідомості мовця, а відтак і на специфіку її передачі засобами мови. Цей метод робить результати більш достовірними, оскільки звільняє досліджуваних від фонетичних асоціацій, а та­кож дає змогу порівняти отримані дані з даними дослідження методом вербального семантичного диференціалу.

Застосування методів вербального та невербального семантичних диференціалів знову наближає нас до аналі­зу не стільки мовних одниниць загалом, скільки їх окремих значень зокрема. Для ширшого уявлення про антоніми як лінгвістичні універсалії слід звернутися до психолінгвістики, оскільки психолінгвістичні методи дослідження є найближчими до аналізу прагматичної інформації за своєю природою.

Прямого способу виділення прагматичних компонентів значення як системи диференційних ознак антонімів не існує. Тому будь-який психолінгвістичний метод дослідження спочатку включає знову ж таки етап пошуку значень, а вже потім виділення прагматичної інформації. Найдокладніше розробленою технікою аналізу прагматичного зна­чення у сучасній науці є асоціативний експеримент. Цей метод допомагає дослідити суб'єктивні семантичні поля слів, які формуються і функціонують у свідомості мовця [2, c. 30]. У межах антонімії асоціативний експеримент незамінний при вивченні характеру семантичних зв'язків слів усередині семантичного поля. Цей метод розкриває перед дослідником шлях для аналізу результатів та узагальнення закономірностей, дає можливість проаналізувати розподіл асоціацій за стимулами, виявити умови, що впливають на цей розподіл, вивчити форму і структуру асоціа­цій, класифікувати асоціації за формою або змістом (синтагматичні, парадигматичні). Відомо, що здатність до про­тиставлення є природним нахилом людського розуму, що "в свідомості людини поняття закладені парами, причому кожне із слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше" [1, с. 139]. Проведення направленого асоціативного експерименту (до слова-стимулу досліджувані добирали антоніми) доводить цей факт, але також де­монструє відмінності у розумінні та інтерпретації конкретним мовцем усіх відтінків семантичної та прагматичної інформації. До слова-стимулу грубий досліджувані вказали, крім загальномовного антоніма ніжний, також слова ввічливий, делікатний, культурний, мякий, ласкавий, чуйний, лагідний, точний, вишуканий. Усі ці слова можуть стати антонімами до слова грубий лише у межах конкретної комунікативної ситуації. Однак саме вони розкривають осо­бливості прагматичного впливу мовця на адресата з метою досягнення відповідного ефекту.

Застосування усіх перерахованих методів дослідження прагматичної інформації антонімів дає широку, але не вичерпну характеристику явища. Для всебічного аналізу предмета свого дослідження прагмалінгвістика балан­сує не межі багатьох гуманітарних наук, тим самим збагачуючи інструментарій дослідників. На початку ХХІ ст. прагмалінгвістика збагатилися ідеями трансакційного аналізу, що сформувало зародки нового методу дослідження мовних одиниць у межах цієї науки. Трансакційний аналіз - це вивчення інтерактивної складової комунікації, взаємозв'язків і взаємовпливів учасників спілкування, які виявляються в їх "его-станах". Установлення кожного конкретного "его-стану" учасника комунікації в конкретний момент спілкування - важливий чинник аналізу пере­бігу спілкування [3, c. 40]. Перебуваючи в одному із "его-станів", мовець здатен до використання члена антонімічної пари того полюсу оцінки, до якого схиляються у даний конкретний момент його суб'єктивні уподобання. Напри­клад, використання ситуативного антоніма активний до слова байдужий буде свідчити про орієнтацію мовця на дію, а антонім чуйний характеризує мовця орієнтованого на почуття. Це дає можливість дослідникові не тільки вияв­ляти суб'єктивні чинники використання мовних одиниць, а також аналізувати їх вплив на перебіг інтеракції загалом.

На жаль, згадуваного у деяких сучасних дослідженнях комунікативної лінгвістики так званого прагматичного аналізу поки що не вироблено, оскільки до цього часу методик і прийомів аналізу мови, властивих лише цьому методу, не створено. Вивчення прагматичної інформації антонімів спирається на сукупність загальнонаукових та гуманітарних методів дослідження, враховуючи специфіку антонімів як мовних одиниць.

Таким чином, використовуючи наукові напрями сучасного гуманітарного знання та напрямів сучасної науки про мову, лінгвістична прагматика опрацьовує власні методи, методики та прийоми аналізу мовного матеріалу для виявлення в ньому суб'єктивних чинників. Тому для кожного виду мовних одиниць дослідник прагматики має добирати найбільш доцільні методи аналізу. Для антонімів, зокрема, такими є елементи методів структурно­го аналізу, психосемантичні та психолігнвістичні методики, а також трансакційний аналіз. Однак лінгвістична прагматика лише починає опрацьовувати власні методи аналізу мови загалом і антонімії як лексико-семантичної категорії зокрема. Практичне застосування пропонованих методів дослідження прагматичної інформації антоні­мів має стати першочергової перспективою досліджень цього типу.

Література:

1.Балли Ш. Французская стилистика / Ш. Балли. - М. : Изд-во иностр. л-ра, 1961. - 394 с.

2.Баскакова И. Л. Практикум по психолингвистике / Учеб. пособие для студентов педагогических вузов / И. Л. Баскакова, В. П. Глухов. - М. : АСТ : Астрель, 2009. - 187 с.

3.Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики : Монографія / Ф. С. Бацевич. - Львів : ПАІС, 2010. - 336 с.

4.Гулыга Е. В. О компонентном анализе значимых единиц языка / Е. В. Гулыга, Е. И. Шендельс // Принципы и методы семантических исследований. - М., 1976. - С. 291-314.

5.Петренко В. Ф. Основы психосемантики. - 2-е изд., доп. - / В. Ф. Петренко. - СПб. : Питер, 2005. - 480 с.

Рыжова Л. П. Французская прагматика / Л. П. Рыжова. - М. : Эдиториал URSS, 2007. - 365 с.УДК 811.111:159.925.8

Трофимюк О. М.,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ "ІНТЕРЕС"

(на матеріалі англомовної прози)

У статті йдеться про невербальні компоненти комунікації, що виражають емоційний стан "інтерес". Автор ви­діляє інвентар зазначених невербальних засобів і характеризує їх з точки зору функціонально-прагматичного підходу. Ключові слова: емоційний стан, інтерес, невербальні засоби, комунікативний акт.

В статье рассматриваются невербальные компоненты коммуникации, выражающие эмоциональное состоя­ние "интерес". Автор выделяет корпус представленных невербальных средств и анализирует их с точки зрения функционально-прагматического подхода.

Ключевые слова: эмоциональное состояние, интерес, невербальные средства, коммуникативный акт.

The article deals with nonverbal means of communication expressing the emotional state of interest. The author points out these nonverbal means and analyses them from the viewpoint of the functional and pragmatic approaches. Key words: emotional state, interest, nonverbal means, communicative act.

Початок XXI ст. відзначається особливим інтересом вчених до декодування мови тіла. У сфері невербальної семіотики продовжують розвиватися такі дисципліни: паралінгвістика (наука про звукові коди невербальної ко­мунікації); кінесика (наука про жести та жестові рухи, про жестові процеси та жестові системи); окулесика (на­ука про мову очей та візуальну поведінку людей під час розмови); проксеміка (наука про простір комунікації, її структуру та функції); ольфакція (наука про мову та роль запахів у комунікації) [4, с. 22].

Об'єктом нашого дослідження є невербальні компоненти комунікації, які слугують для вираження емоцій­ного стану інтересу. Основна мета - встановити корпус невербальних компонентів комунікації, що виражають зазначений емоційний стан.

У письмовому дискурсі невербальні компоненти репрезентуються номінаціями в авторських ремарках. Жести важко піддаються вербалізації і в художньому тексті автор не просто передає мовлення персонажа, а описує його, включаючи невербальні аспекти поведінки мовця, які стилістично узгоджуються з вербальним мовленням [11, с. 18]. І невербальні компоненти, і їх опис у тексті передаються лінгвістичною семіотичною системою, яка ви­ступає, таким чином, метамовою невербальної семіотичної системи.

Дослідження з невербальної семіотики свідчать про важливу роль невербальних компонентів комунікації, яка полягає в тому, що ці елементи, використовуючись на рівні з мовними засобами, виступають актуалізаторами прагматичного змісту висловлення [2]. Приблизно 55% інформації ми одержуємо через невербальні засоби ко­мунікації, які супроводжують мовлення - спостерігаємо за мімікою, жестами, позою та мимовільними рухами співрозмовника; 38% надходить до нас через голос, тон і тембр, і тільки 7% - через зміст слів [12].

Доведено, що невербальна система комунікації тісно пов'язана з емоційною сферою людини [9, с. 35]. Не-вербальні компоненти постають правдивими індикаторами емоційного стану комуніканта. Емоції, почуття, пере­живання включаються в комунікативний акт у формі різноманітних невербальних засобів, які здатні передавати емоції, ставлення суб'єктів один до одного, до змісту розмови. Інакше кажучи, на них покладається функція маніфестації психологічного змісту комунікації, вираження емоційної реакції [4, с. 45].

Результати досліджень з невербальної семіотики засвідчують, що невербальні засоби є більш істинні, викли­кають більше довіри, аніж вербальні, ілюструють дійсні наміри мовця [3]. З огляду на невербальні засоби, адресат може судити про щирість і правдивість, про істинне ставлення мовця до нього [5, с. 546]. Так, нерідко вербальні ознаки інтересу є нещирими і лише за допомогою невербальної комунікації можливо зрозуміти, наскільки спів­розмовник зацікавлений у розмові. Вербально комунікант може задавати питання, уточнюючи деталі та просити повторити сказане, але, однак, це не гарантує стовідсотково присутності інтересу. Питання можуть лише означати небажання образити співрозмовника, формальну ввічливість, але не інтерес.

Як показав аналіз ілюстративного матеріалу, емоційний стан "інтерес" може репрезентувати численна система засобів невербальної комунікації, насамперед із галузі окулесики, кінесики, паралінгвістики, проксеміки.

Важливим аспектом у мові тіла є очі, погляд та зоровий контакт. Усім відомо, що "очі - дзеркало душі". Чим цікаві рухи очей? Вони відбуваються настільки швидко, що на мить випереджають саме мовлення [13]. Очі краще всього передають характер і настрій людини, оскільки вони є зоровим центром тіла, а зрачки не підпорядковують­ся свідомому контролю [6, с. 179]. На думку дослідників, люди загалом мають вроджену можливість розпізнавати сигнали очей краще, аніж сигнали тіла [6, с. 184].

Для комунікативної ситуації роль погляду важко переоцінити, оскільки він передає багато інформації, зокре­ма, сигналізує про істинні емоції, почуття й переживання людини [10, с. 14-16]. У процесі комунікації вираз очей передає широку гаму емоцій, психологічний стан людини, її найрізноманітніші почуття. Наприклад:

(1)Her eyes widened, her interest obviously piqued. "What happened?" (2, с. 112);

(2)"I like a fiddle best; I can play one too," said Nat, getting confidential on this attractive subject.

"Can you?" and Tommy stared over the rim of his mug with round eyes, full of interest. "Mr. Bhaer's got an oldfiddle, and he'll let you play on it if you want to" (1, с. 10).

У вищенаведених прикладах окулесичні засоби свідчать про те, що мовці переживають емоцію "інтерес'. Під­твердженням цього слугують слова автора (Her eyes widened, her interest obviously piqued, Tommy stared over the rim of his mug with round eyes, full of interest).

© Трофимюк О. М., 2012Специфічними сигналами емоційного стану мовця є фонаційні засоби - інтонація, голосові модуляції (сила голосу, його гучність і тембр, ритм і темп мовлення, діапазон тональності, особливості дикції, паузація) [8, с. 18]. Голосовим модуляціям належить особлива роль у передачі прагматичних емотивно-волюнтативних значень, оскільки через голос передаються емоції [7, с. 89]. Фонаційні засоби також є виразниками емоційного стану ін­тересу мовця. Наприклад:

(3)"Your mistress", he repeated, and Roddy thought there was the faintest trace of interest in his voice. "Mrs Delamore?" (4, с. 18);

(4)"Yes?" I said, in a tone of gentle interest (6, с. 182).

Крім вищезазначених візуальних та фонаційних засобів для вираження емоційного стану інтересу застосо­вуються кінесичні засоби, які, репрезентуючи внутрішній психологічний стан мовця, безпосередньо пов'язані з ставленням мовця до свого співрозмовника [1, с. 64]. Характерним у поведінці людини, яка переживає інтерес, є раптові швидкі рухи усього тіла. Наприклад:

(5)I hear a quick scuffle behind me and my eyes grab hold of the shadow approaching me from behind. I grip my keys tightly in my hand and I stop walking and I turn around with interest. It is Dennis.

"Me again" Dennis smiles and waves at me. "Well, hello, you again" (7, с. 29-30).

Важливе значення для перебігу комунікації має простір, у межах якого перебувають її учасники. Проксемічні, тобто просторові параметри в процесі спілкування, також мають комунікативну значущість. Вони сигналізують про стосунки між комунікантами. Інтерес також може виражатися за допомогою проксеміки. Як зазначає Г.Ю. Крейдлін, існують стійкі кореляції між емоційним станом людини і характеристиками комунікативного простору [4, с. 111]. Проаналізувавши ілюстративний матеріал, можна зробити такий висновок: якщо людину зацікавив якийсь предмет чи особа, то вона намагається наблизитись до них. Наприклад:

(6)   He saw Peter lean forward and ask with interest, "Again, what is the significance of March 16th?" (3, с. 307).
Ольфакщшгі компоненти комунікації також свідчать про те, що людина переживає емоційний стан інтересу. Ольфак-

цію цікавить хімічна та теплова діяльність організму та їх вплив на процес комунікації [4, с. 23]. Розглянемо приклад:

(7) This is fun. It feels like a feather pillow. And it has an interesting smell, not sweet like a rose, not dark like the
ground after summer rain, not sour like quark
(5, с. 197).

У наведеному прикладі інтерес персонажа викликав запах подушки.

Отже, інтерес, який є емоцією, неможливо аналізувати, не враховуючи невербальні компоненти комунікації. Для вираження досліджуваного емоційного стану слугують окулесичні, паралінгвістичні, кінесичні, проксемічні та ольфакційні компоненти, номінації яких знаходимо в англомовному художньому дискурсі.

Перспективи цього дослідження вбачаємо в аналізі лексико-граматичних засобів, що використовуються для номінації вищезазначених невербальних компонентів.

Література:

1.Иванова К. А. Язык жестов в процессе общения / К. А. Иванова // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В. Н. Кара-зіна. - Вип. 13. - Харків, 2001. - № 527. - С. 64-67.

2.Колегаєва І. М. Вербалізовані кінеми як явище мовної та мовленнєвої презентації паравербальної поведінки / І. М. Колегаєва, І. П. Попік // Треті Каразинські читання : методика і лінгвістика на шляху до інтеграції. Матеріали міжнародної науково-методичної конференції. - Харків : ХНУ, 2003. - С. 88-90.

3.Колшанский В. Г. Паралингвистика / В. Г. Колшанский. - М. : Наука, 1974. - 81 с.

4.Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика : Язык тела и естественный язык / Г. Е. Крейдлин. - М. : Новое лите­ратурное обозрение, 2002. - 529 с.

5.Папп Ф. Паралингвистические факты. Этикет и язык / Ф. Папп // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып. 15. -М. : Прогресс, 1985. - С. 546-553.

6.Пиз А. Новый язык телодвижений. Расширенная версия / А. Пиз, Б. Пиз. - М. : Эскмо, 2011. - 416 с.

7.Серякова І. І. Магія невербальної комунікації: навч. посіб. / І. І. Серякова. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2004. - 95 с.

8.Crystal D. Systems of Prosodic and Paralinguistic Features in English / D. Crystal, D. Quirk. - The Hague-Paris : Mouton, 1964. - 147 p.

9.Ekman P. Face Muscles Talk in Every Language / P. Ekman // Psychology Today. - 1975. - Vol. 9, # 4. - P. 35-39.

 

10.Marshalenko V Semantic Peculiarities of Verbs of Vision / V Marshalenko // IATEFL. - Ukraine Newsletter. -1999. - № 17. - P. 14-16.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови