О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 83

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

 

ФРАЗЕМНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ "СТРАХ" В УКРАЇНСЬКІЙ ТА НІМЕЦЬКІЙ МОВАХ

У статті проаналізовано фраземно-семантичне поле "страх" української та німецької мов з різними ком­понентами на позначення емоцій. На основі зіставно-порівняльного аналізу виявлено семантичні та структурні особливості фразем обох мов.

Ключові слова: фразеологія, фразема, фраземно-семантичне поле, компонент, емоції, зіставно-порівняльний аналіз.

В статье проанализировано фраземно-семантическое поле "страх" украинского и немецкого языков с раз­личными компонентами для обозначения эмоций. На основе сопоставительно-сравнительного анализа выявлено семантические и структурные особенности фразем обоих языков.

Ключевые слова: фразеология, фразема, фраземно-семантическое поле, компонент, емоции, сопоставитель­но-сравнительный анализ.

The article analyzes the idiomatic-semantic field "fear" of the Ukrainian and German languages with different components describing emotions of fear. The contrastive-comparative analysis proved the semantic and structuralfeatures of the idiomatic expressions of both languages.

Key words: phraseology, phraseme, idiomatic-semantic field, component, emotions, the contrastive-comparative analysis.

Проблемі системного характеру мови та закономірностей семантичних зв'язків між мовними одиницями при­ділялася значна увага вже кінці 19 - на початку 20 ст. (O^. Потебня, М.М. Покровский, R. Меуег, G. Ipsen та ін.). Особливо важливі думки були висловлені в статті R. Мєуєг "Семантичні системи", в якій автор виділяє три типи семантичних полів: 1) природні (назви дерев, тварин, частин тіла); 2) штучні (назви військових чинів, складові частини механізмів і под.); 3) напівштучні (термінологія мисливців або рибалок, етичні поняття і под.). Семан­тичний клас Bedeutungssystem (він визначає як "впорядкованість (Zusammenordnung) певної кількості виразів з тої чи іншої точки зору" (R. Мєуєг), тобто з точки зору якої-небудь одної семантичної ознаки, яку автор називає диференціюючим фактором. Диференціюючі фактори, на думку R. Меуег, мають не логічний, а мовний характер і тому повинні братися з самої мови.

Висловлювання вчених 19 - початку 20 ст. про системний характер мови мали глибокий зміст і стимулювали подальший розвиток досліджень в цій галузі. Однак вони не становили цілісної теорії, тому засновником теорії семантичних полів дійсно вважається відомий німецький вчений J. Trier, який у своїх дослідженнях розробив не тільки нові принципи системного аналізу лексики, але й використав їх у дослідженні широкого фактичного матеріалу [1, 27-28].

Великий внесок в теорію дослідження семантичних полів внесли вітчизняні та закордонні лінгвісти (В.И. Ко-духов, В.Д. Филин, А.А. Уфимцева, С.Д. Кацнельсон, Л.М. Васильєв, G. Ipsen, A. Jolles, K. Reuning, L.Weisgerber, P. Lutzeier, H. Peters, M. Snell-Hornby). Найбільш глибоко теорія лексико-семантичних полів розроблена в дослі­дженнях L. Weisgerber, Ф.Д. Філіна, С.Д. Кацнельсона.

Поряд з виділенням у мові лексико-семантичних полів і груп подібні поля і групи виділяються також і в фра­зеології.

В основу фраземно-семантичних полів і груп можуть бути покладені різні принципи. С.А. Ножин пропонує об'єднати члени фраземно-семантичного поля навколо одного поняття, яке виражається кожним членом поля. Подібної точки зору дотримується також А.С. Аксамитов, відкреслюючи важливість послідовного групування фразеології. На думку А.М. Змирової семантичні і тематичні поля є основною формою комплектації та збере­ження фразеологізмів у пам'яті людини [4, с. 41]. Подібне членування фразеології є результатом відображення в свідомості людини системності навколишнього світу і системного характеру національної фразеології.

Об'єктом дослідження є фраземно-семантичне поле "страх" української та німецької мов.

Актуальність дослідження зумовлена застосуванням зіставно-порівняльного аналізу, з метою вивчення спе­цифічних особливостей фраземно-семантичного поля "страх" в українській та німецькій мовах.

Мета даної статті полягає у вивченні й порівнянні фраземно-семантичного поля "страх" в українській та ні­мецькій мовах.

Фраземно-семантичне поле "страх" в українській та німецькій мові представлене різними компонентами. Ши­роко представлені фраземи з компонентами, що називають частини тіла і внутрішні органи людини. Компоненти - назви частин тіла стають носіями певних абстрактних якостей і властивостей, набуваючи тим самим узагаль­нююче символічне значення.

Наприклад розглянемо фраземи з компонентом зуб. В українській мові фраземи зуб на зуб не попадає (не потрапляє); цокотіти (цокотати, цокати) зубами (від страху) означає хто-небудь тремтить з переляку, а в німецькій мові фразема unter (або mit) Zahneklappern має значення клацаючи зубами (від страху). Наприклад Вов­ки в лісі з'явилися. Не чув? Думаєш, мені тепер не страшно на хутір іти? Зуб на зуб не попадає! М. Стельмах [3, с. 273]; Unter Zahneklappern gingen wir in das Turmzimmer zuriick. Spukte es nun wirklich? W. Friederich [5, с. 553].

Як в українській, так і в німецькій мовах до фраземно-семантичного поля "страх" також відносяться фраземи з компонентами, що називають домашніх і диких тварин, комах, рослин, птахів тощо. Наприклад фраземи в укра-

 

© Юрчишин Н. Д., 2012їнській мові з компонентом мурашки // комашки: як (мов, ніби і т. ін) комашки полізли (поповзли) по спині у кого; аж мурашки лізуть /полізли по спині (по тілу за плечима і т. ін.) чиїй, у кого, кому; аж холодні мурашки лазили по спинах мають прямі відповідники в німецькій мові j-d hat Ameisen; es lauft j-m kalt (або heifi und kalt, eisig, eiskalt) uber den Rucken (або den Rucken herunter) - у кого-н. мурашки лізуть по тілу. Наприклад:При одній думці про те, що на його шиї може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького полізли мурашки (М.В. Тарновськмй) [3, с. 411]; Навкруги було темно, моторошно, аж холодні мурашки лазили хлопцям по спинах П.Козланюк [3, с. 412]; ... und es hatte ihn wiitend angesehen, so wiitend, dass ihm kalt uber den Rucken lief, wenn er daran dachte. E. Klein [2, с. 142]. Значення мурашки лізуть / полізли по спині (по тілу за плечима і т. ін.) чиїй, у кого, кому у німецькій мові мають також такі фраземи, як: j-m lauft (або j-n uberlauft) eine Gansehaut = die Haut schauderte j-m = ein (kalter) Schauer lauft j-m uber die Haut (або uber den Leib, uber den Rucken) = ein Schauer uberlauft j-n.

Розглядаючи фраземи з компонентом волосся, ми бачимо, що в українській мові фраземи: волосся піднімаєть­ся (підіймається) / піднялося вгору (догори) у кого; чуб у гору поліз. Наприклад: Хто спускався на громаку з висо­кої гори? . Спершу не то спускатись, униз страшно глянути. Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся піднімається вгору... (Панас Мирний) [3, с. 124], мають прямі відповідники у німецькій мові die Haare strauben sich j-m in die Hdhe = die Haare stehen або das Haar steht j-m zu Berge. Наприклад: Mir straubten sich die Haare, denn ich wuftte sofort, was geschehen war, und Stefans Anblick bestatigte gleich meinen Verdacht. R.

Strahl [2, с. 289].

Висновки та перспективи дослідження. Результати нашого дослідження свідчать на користь того, що в укра­їнській та німецькій фразеології фраземно-семантичне поле "страх" представлений численними фраземами з різ­ними компонентами, що описують широкий спектр негативних емоційних переживань суб'єкта як від власних досягнень, так і від спілкування з іншими людьми та навколишнім світом. Проаналізовані фраземи на позначення страху в українській та німецькій мовах дають можливість продемонструвати ще один доказ подібності та від­мінного в обох мовах.

Перспективним залишається дослідження фраземно-семантичних полів в українській та німецькій мовах на позначення емоційно-вольових процесів.

Література:

1.Дудка В. І. Становлення та розвиток фразеологічного поля "Радість і горе" в німецькій мові (досвід діахроніч­ного дослідження) : дис. ... канд. філологічних наук : 10.02.04 / Дудка Віра Іванівна - К, 1994. - 186 с.

2.Німецько-український фразеологічний словник у двох томах [уклад. В. І. Гаврись, О. П. Пророченко]. - К. : Радянська школа, 1981. - 416 с.

3.Словник фразеологізмів української мови [уклад. В. М. Білоноженко та ін.] - К. : Наукова думка, 2008. - 1104 с.

4.Змирова А. М. Русская фразеология в коммуникативном аспекте / А. Змирова - Ташкент : ФАН, 1988. - 91 с.

Friederich W. Moderne deutsche Idiomatik. Alphabetisches Worterbuch mit Definitionen und Beispielen. Max Hueber Verlag 1995 - S. 567.Юшак В. М.,

Волинський національний університет імені Лесі Українки

 

ВЛАСНІ ІМЕНА ЯК ОБ'ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ

Стаття присвячена дослідженню власних імен у когнітивному аспекті. Вивчення когнітивних характеристик власних імен дозволяє виявити механізми номінації. Антропоніми розглядаються у вигляді антропонімічного фрейму. Ключові слова: власне ім'я, фрейм, антропонім, знак.

Статья посвящена исследованию собственных имен в когнитивном аспекте. Изучение когнитивных харак­теристик личных имен позволяет расскрыть механизмы имя-наречения. Антропонимы рассматриваются в виде антропонимической фрейма.

Ключевые слова: собственное имя, фрейм, антропоним, знак.

The article focuses on cognitive aspect ofpersonal names. The analysis of cognitive peculiarities ofpersonal names makes it possible to reveal the mechanisms of name-giving. Anthroponyms are presented in the form of the frame. Key words: personal name, frame, anthroponym, sign.

Постановка проблеми. Номінація, незалежно позитивної чи негативної конотації, є селективним процесом. У той час, як одні імена передають певне історичне, ідеологічне чи соціокультурне значення, інші зникають з ужитку або, якщо і зустрічаються, можуть бути незрозумілими для слухача чи читача, навіть якщо вони є іменами-символами для певної соціально-етнічної спільноти. Найбільше власних імен-символів у країнах, які мають багату та давню історію.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ономастичні одиниці неодноразово виступали об'єктом вивчен­ня вітчизняних і зарубіжних лінгвістів. З 1960-70 р.р. розвідки проводились у руслі філософських та соціоло­гічних досліджень. Г. Фреге довів [9], що сенс і значення не є тотожними (трикутник Фреге або семантичний трикутник знак-сенс-значення). За теорією цього дослідника, власні імена (ВІ) мають значення та сенс. Під зна­ченням, в рамках його системи уявлень, розуміється предметна область, співвіднесення з певним ім'ям. Під сен­сом мається на увазі певний аспект розгляду цієї предметної області. Тільки людина, достатньо обізнана у мові, як правило, може зрозуміти що означає певне власне ім'я. Декодувати ВІ неможливо без правильного розуміння значення. Наприклад, хтось може знати імена Марк Твен і Семюель Клеменс і не розуміти, що вони позначають один і той же об'єкт, представлений різними способами, і сенс цих слів, як і способи їх референції залишаються різним. Таким чином, ВІ відображають наше сприйняття об'єктивної дійсності.

Досі не існує єдиної точки зору щодо значення ВІ та його статусу у мові. Одні лінгвісти розглядають ВІ як семантичні знаки, які виконують лише називну функцію і не передають ніякого значення (Дж.Ст. Мілль, А. Гар-динер, А.А. Реформатский, О.С. Ахманова, Н.Д. Арутюнова). Інша група вчених вважає, що ВІ - це значеннєві одиниці, які мають план змісту. Так, за Д.І. Єрмоловичем [3, с. 38] антропонім - це власне ім'я (або набір імен, включаючи всі можливі варіанти), офіційно присвоєне певній людині як розпізнавальний знак. О.В. Суперанська [8, с. 136] називає ВІ особливими мовними знаками, які отримують своє значення лише при встановленні їх зв'язку з об'єктами, до яких вони відносяться.

Отже, ВІ є комплексним знаком з певними лінгвокультурними, прагматичними, логічними, філософськими, семіотичними, історичними, психологічними, соціолінгвістичними особливостями та є об'єктом вивчення бага­тьох дисциплін. З іншої сторони, багатоаспектність ВІ зумовлює ряд проблем, наприклад, те, що вони розгляда­ються лише в одному аспекті, не враховуючи інші властивості. ВІ можна досліджувати з позиції різних лінгвіс­тичних галузей (синтаксису, семантики, прагматики, психолінгвістики, нейролінгвістики).

Мета і завдання дослідження. Метою цієї статті є представити одиничні загальномовні антропоніми у ви­гляді фреймів, а також побудувати індивідуальний антропонімічний фрейм з огляду на тип дискурсу.

Виклад основного матеріалу. Щодо типів антропонімів, їх класифікація здійснюється за різними принципа­ми. На думку Д.І. Єрмоловича [3, с. 39], існують одиничні (тобто ті, що належать багатьом людям, але, перш за все, пов'язані з певною особою, наприклад, Плато, Шекспір) та множинні (такі, що в мовній свідомості колективу не пов'язані з єдиною людиною) антропоніми.

Можна стверджувати, що такі імена, як Mary, Joan, Susan, Ann є множинними. У таких антропонімів немає певної референції на конкретну особу у реченні, яке розглядається поза текстом. Це пояснює чому ці імена можна розглядати як загальні злічувані іменники (I know three Marys). У випадку використання імен видатних громад­ських, політичних та наукових діячів, йдеться про конкретну одиничну особу, але якщо брати до уваги конкретні риси, притаманні цій особі та відомі представникам даного соціуму, інформація про особу розширюється, і ці імена набувають певної конотації й переходять у категорію загальних іменників.

Отже, можемо стверджувати, що антропоніми - це не лише мовні знаки, які використовуються для номінації людей, їх семантика є набагато ширшою. За допомогою ВІ передається певний сенс, зрозумілий мовцям певної лінгвокультури.

Онімічні одиниці поки що мало досліджені у когнітивному аспекті. Вони розглядаються як самостійні одини­ці, так і в дискурсах різних типів. Вивчення ВІ у когнітивній парадигмі зумовлене антропоцентризмом сучасного мовознавства, розумінням ВІ як мовного знака. Дослідження когнітивних характеристик ВІ дозволяє виявити глибинні механізми процесу іменування, дослідити ментальні процеси та проаналізувати, з якими структурами знання вони співвідносяться.

Антропонім класифікує людей за статтю, етнічною приналежністю, соціальним статусом. Ознака "етнічної приналежності" може сприяти перетворенню імені у концепт "типовий представник нації": John - у англійській культурі, Иван - у російській, Жан - у Франції.

© Юшак В. М., 2012Для кожної людини ім'я несе особливий, особистий зміст. Наприклад, при виборі імені для дитини кожна мама керується своїми власними критеріями, сформованими на особистих асоціаціях. У випадку появи загально­го значення в імені фіксуються ознаки референта, які відображені в уявленні про нього у всіх носіїв мови, а саме стать, власник імені, етнічна приналежність. Можна стверджувати, що дедалі рідше використовуються традицій­ні імена, у яких можна виділити ознаку статі, етнічної чи соціальної приналежності. Імена стають часто уніфі­кованими, унікальними та символізують щось дуже особисте. Для прикладу, відомий футболіст Девід Бекхем та його дружина Вікторія назвали свою дочку Seven, яке позначає номер Девіда у футбольній команді.

На певних етапах одиничні ВІ змінюються, наприклад, ім'я до одруження або прізвище чоловіка, ім'я, отримане при постризі у монастир чи мирське, ім'я, отримане при зміні соціального статусу. О.Б. Йокояма зазначає, що вибір імені залежить від контексту, від суб'єктивного ставлення адресанта до адресата, від того, які відносини між кому-нікантами, від загального рівня їх культури, від середовища, в якому вони живуть [4, с. 73]. Ю.С. Степанов пояснює зміну імені тим, що "пучки ознак", які відповідають різним іменам, розглядаються як відмінні, через наявність пев­ної, дуже важливої в соціальному плані ознаки [7, с. 254-255]. О.Б. Йокояма обґрунтовує, що варіативність імені є можливою завдяки активізації в пізнанні мовця в певний момент часу різних елементів "пучка ознак".

Вибір імені мотивується, визначається та структурується особливими конструкціями знання. Характеристики імені фіксуються у певні фрейми, які є відображенням суми знань людини, досвіду, сприйняття світу. Фрейм не лише служить для організації досвіду в пізнанні людини, але є й інструментом пізнання та забезпечує когнітивне опрацювання типових ситуацій.

У сучасних дослідженнях в області семантики фрейм розуміється як центр концентрованої презентації знань про те, як різні предмети та явища використовуються, зв'язані між собою та як вони взаємодіють. М. Мінський трактує фрейм як найбільш значущий тип структури презентації знань у семантиці природної мови на тій під­ставі, що в ньому віддзеркалюються отримані в результаті попереднього досвіду знання про певну стереотипну ситуацію і про текст, який описує цю ситуацію [6, с. 7]. Ч. Філлмор визначає фрейм як набір слів, кожне з яких позначає певну частину або аспект деякого концептуального або акціонального цілого [10, с. 111].

Згідно з концепцією базисних фреймів С.А. Жаботинської [2, с. 12], внутрішній лексикон людини є кон­цептуальною сіткою, утвореною п'ятьма базисними фреймами - предметним, акціональним, посесивним, іден­тифікаційним і компаративним. Фрейми класифікуються як базисні, оскільки вони демонструють узагальнені принципи категоризації знань про об'єктивну дійсність. В основі ідентифікаційного фрейму: ХТОСЬ/ЩОСЬ-ідентифікатив є ХТОСЬ/ЩОСЬ-ідентифікатор. Доменами ідентифікаційного фрейму є: персоніфікація (ХТОСЬ/ ЩОСЬ є ЩОСЬ-персоніфікація), класифікація (ХТОСЬ/ЩОСЬ-ідентифікатив є ХТОСЬ/ЩОСЬ-класифікатор), характеризація (ХТОСЬ/ЩОСЬ-ідентифікатив є ХТОСЬ/ЩОСЬ-характеризатор) (рис. 1). У схемі персоніфікації власне ім'я використовується в якості персоніфікатора. Схема класифікації за допомогою класифікатора (загаль­ного іменника) відображає приналежність власного імені до певного класу. У схемі характеризації власне ім'я співвідноситься з загальним іменником, уточнюючи певну характеристику.Індивід є


ХТОСЬ (власне ім'я)

—► ХТОСЬ (соціальна приналежність, рід заняття) ХТОСЬ (індивідуальні риси)Рис. 1. Модель ідентифікаційного фрейму

О.Ю. Карпенко [5, с. 5-8] поділяє загальномовні онімічні фрейми за типами позначуваних денотатів на суб-фрейми, а за природою - на реальний, віртуальний, сакральний скрипти. Індивідуальні онімічні фрейми будують­ся за ступенем інформованості індивіда (рис. 2). Вони є сукупністю власних назв, якими володіє певна людина.

У центрі фрейму - індивідуальне Я (ім'я, прізвище, прізвисько людини), навколо якого вибудовуються кола. Однак, розміщення кіл є суб'єктивним, адже все зумовлено ступенем знання, закріплення у свідомості. Так, в індивідуальному антропонімічному фреймі можна виділити кола: 1) імена батьків, рідних, найближчих рідних (Ти-коло); 2) назви осіб, з якими людина знайома, особисто їх бачила, це імена знайомих, колег (Ви-коло); 3) імена відомих людей та історичних осіб (Вони-коло); 4) всі ВІ, яких не знає дана людина (коло невідомості).
Проте, дана модель індивідуального антропонімічного фрейму є досить умовною, оскільки імена можуть пе­реміщуватись з одного кола, залежно від ситуації. Також для родичів відомої людини, його ім'я буде знаходитись у першому колі, а для всіх інших - у третьому.

Л.В. Гнаповська [1] називає антропонімічну систему народу фреймом інтерпретації дійсності, тобто концеп­туальним континуумом семантичного буття світу предметів та уявлень. Дослідниця вважає, що ВІ - це когні-тивне утворення, вписане в загальний контекст суспільної свідомості індивідів, з яких складається соціум на певному часовому і соціальному зрізі. Антропоніми функціонують в якості своєрідних культурно-історичних індексів етноспецифічної самобутності індивіда як суб'єкта суспільної діяльності. ВІ слід розглядати як згорнуті національно-культурні тексти у перспективі теорії адресованості тексту. Відтворення внутрішньої будови оніма дає змогу декодувати текст.

Концептуальна схема, яка знаходиться в основі такого фрейму, зображена наступним чином:

I------------- має НАМІР--------------- j

ДЕХТО                             вплинути на КОГОСЬ

I----------------- використати ДЕІЦО- 1

Рис. 3. Фрейм антропонімічної системи народу

Вважаємо доцільним розглядати індивідуальний антропонімічний фрейм у трьох площинах:

1) антропонімічний фрейм як індивідуальну систему ВІ, які відомі особі;

2) фрейм певного імені, який складається зі слотів (характеристик).

3) антропонімічна система літературного твору.

Згідно з теорією фреймової семантики, верхні рівні (вузли) фрейму твору репрезентовані наступними кон­цептами:

1) "образ головного героя / героїні",

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови