О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 

Вторая группа моделей оперирует трансцендентными, то есть запредельными, идеальными, и имманентными понятиями. добро / зло:

Сок, созданный добротой. Сок Добрый; истина / ложь:

Истина - в движении! Турфирма "Гайде-Тур". Есть истинные ценности. Инкомбанк;

счастье / горе:

Счастье есть. Knorr.

Построй свое счастье! Сбербанк.

Насладитесь счастьем. Пекарня La Tartine;

успех / неудача:

Аромат уверенности и успеха. Soul. Мы создаем красоту и успех. Шарман.

Инструменты успеха. Набор кистей для макияжа Oriflame. Факт успеха. Фирма Пластфактор.

привлекательность / равнодушие; любовь / ненависть:

Единственная любовь. Плавленый сыр Valio Viola.

Там, где настоящие чувства. Big Bon.

Банк по расчету, банк по любви. Судостроительный Банк.

Это проявление моей любви. Western Union;

богатство / бедность:

Купайтесь в роскоши. Компания "Макслевел". Так рождается роскошь. Davidoff.

Почувствуйте себя бриллиантом в золотой оправе. Ресторан Золотой; наслаждение / страдание:

Откровенно натуральное удовольствие. Redds. Удовольствие без промедления. Nissan Almera. Чистое бритье. Чистое удовольствие.Arko. Наслаждение и уход. Dove. Наслаждение свежестью. Fa. ^loderma - блаженство кожи и др.

Третья креативная группа учитывает противопоставление стереотипа и нестандартности. Метафоры этой системы сравнивают объекты на основании оригинальности / искусственности, исключительности / несущест­венности, уникальности / рефлекторности. Напр.: Для джокеров и козырных тузов! Казино Золотая мельница; Родовое гнездо птиц высокого полета. Усадьба Покровское-Рубцово.

Вербальные внешние стимулы активизируют некоторую часть системы стереотипов, так что непосредствен­ное впечатление и ранее сложившееся мнение появляются в сознании одновременно. Метафоры этой группы могут быть представлены в окружении разных стереотипов, однако мы их будем рассматривать как сопутствую­щие: Фейерверк незабываемых впечатлений. Турбюро "Москва" ; Грильяж. Для тех, кто в шоколаде. Ресторан Грильяж.

Сила таких суггестивных метафор, как правило, реализуется вследствие неосознанной эмоции к творчески и оригинально просчитанному действию, завуалированному в тексте.

Следует отметить, что язык рекламы по своей сути синкретичен, ввиду стремления автора манипулировать желаниями как можно большего количества адресатов. Таким образом, в одном рекламном слогане часто наблю­дается синтез нескольких моделей по позитивному критерию. Например, Сила сближающей аромагии. Jacobs; Сила минералов. Власть красоты. Пудра Gordani Gold; Построй теплом души будущее. Подсолнечное масло Слобода и многие другие.Вывод. Семантика суггестивной метафоры реализует способность языковой формы имплицитно воздейство­вать на сферу бессознательного человека с помощью специально кодированной информации. Эффект эмоцио­нального возбуждения и убеждения достигается с помощью использования позитивного элемента в аксиологи­ческой оппозиции как мегамодели метафоры. Этот механизм положительной обратной связи, контрастирующий с обыденностью, выявлен во всех семантических моделях суггестивной метафоры текстов рекламы. С помощью метода бинарной оппозиции были описаны группы суггестивной метафоры архетипического (начало / конец; здоровье / болезнь; молодость / старость и под.), трансцендентного (добро / зло; счастье / горе и под.), креативно­го (оригинальность / искусственность, исключительность / несущественность; уникальность / рефлектороность) типа. Важной особенность метафоры рекламного текста является синтез нескольких моделей по позитивному критерию.

Литература:

1.Голев Н. Д. Суггестивное функционирование внутренней формы слова в аспекте ее взаимоотношений с языковым сознанием [Электронный ресурс] / Н. Д. Голев. - Режим доступа : http://lingvo.asu.ru/golev/articles/z52.html

2.Желтухина М. Р. Тропологическая суггестивность масс-медиального дискурса : о проблеме речевого воздей­ствия тропов в языке СМИ : монография / М. Р. Желтухина. - М. : Ин-т языкознания РАН; Волгоград : Изд-во ВФ МУПК, 2003. - 656 с.

3.Зирка В. В. Языковая парадигма манипулятивной игры в рекламе : Дис. на соискание ученой док. филол. наук : 10.02.02 "русский язык" / В. В. Зирка. - Днепропетровск, 2005. - 461 c.

4.Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина. - М., 1996. - 245 с.

5.Лакофф Дж. Лингвистические гештальты / Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. - М., 1981. -Вып. 10. - С. 350-368.

6.Петренко В. Ф. Основы психосемантики : [учеб. пособие] / В. Ф. Петренко. - Смоленск : Изд-во СГУ, 1997. -400 с.

7.Ученова В. В. История рекламы, или Метаморфозы рекламного образа : [учебник для вузов] / В. В. Учено-ва, Н. В. Старых. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 336 с.

8.         Шелестюк Е. В. Методологии исследования воздействия персуазивно-суггестивных текстов /
Е. В. Шелестюк // Вестник Челябинского государственного университета. - 2008. - Выпуск 18. - № 3. -
С. 142-153. (Серия "Филология")
УДК 811.133.1'38'374

Волгіна О. О.,

Запорізький національний університет

щодо стилістичної норми в лінгвістиці

У статті розглянуто основні теоретичні підходи до визначення поняття "стилістична норма" в лінгвістиці. Виявлено її відмінність від літературної норми та встановлено зв'язок між динамікою стилістичної норми та еволюцією лексико-стилістичної системи мови.

Ключові слова: норма, літературна норма, стилістична норма, лексико-стилістична система.

В статье рассматриваются основные теоретические подходы к определению понятия "стилистическая нор­ма" в лингвистике. Определяется ее отличие от литературной нормы и устанавливается связь между динами­кой стилистической нормы и эволюцией лексико-стилистической системы языка.

Ключевые слова: норма, литературная норма, стилистическая норма, лексико-стилистическая система.

In the article the author examines the main theoretical approaches to the notion of the "stylistic norm" in linguistics. The author defines the signs of its difference from the literary norm and makes the connection between the dynamics of the stylistic norm and the evolution of the lexical and stylistic system of the language.

Key words: norm, literary norm, stylistic norm, lexical and stylistic system.

Об'єктом наукової рефлексії цієї статті є стилістична норма сучасної французької мови, віддзеркалена в тлу­мачних словниках кінця ХХ - початку ХХІ ст. Метою розвідки є встановлення відношення літературної і сти­лістичної норм, виявлення варіативності норм та їх динамічного характеру в мовленні, що призводить до появи в мові різноманітних стилів, регістрів, систем як функціональних єдностей. Реалізація поставленої мети перед­бачає виконання таких завдань: 1) проаналізувати та систематизувати існуючі в науковій літературі підходи до розгляду стилістичної норми; 2) з'ясувати об'єм поняття "норма" та виокремити її види; 3) схарактеризувати ознаки стилістичної норми.

Питання норми залишилось сьогодні дещо поза увагою лінгвістів [9, с. 5] у зв'язку зі зміною парадигм на­укових досліджень у бік когнітивності, комунікації, прагматики. Разом із тим, воно є центральним для будь-якого лінгвістичного опису, адже традиційно висвітлення саме норми, її розуміння, передує та зумовлює дослідження особливостей слововживання.

Для вирішення питання як виникає поняття норма доцільно звернутись спочатку до проблеми стилістичної диференціації лексики у будь-якій мові.

Укладачі словнику Larousse під нормою розуміють взірець слововживання, що відповідає встановленому пра­вилу; критерій чи принцип згідно з яким співвідноситься будь-яке оцінне судження (моральне чи естетичне); правило, яке визначає умови реалізації певної дії [10, с. 693].

Як взірець правильного використання мовних засобів, норма присутня в мові у якості її обов'язкової і суттєвої властивості, а саме, виступає як певний регулятор при виборі з декількох рівнозначних у смисловому відношенні можливостей. Коли норма описана і оформлена, вона з'являється у відповідній кодифікованої формі у вигляді образів зафіксованих у граматиках і словниках. Таким чином, і граматика, і лексикографія лише знаходять і опи­сують норму, грунтуючись на аналізі мовної дійсності, однак, не створюють її.

Норма - це діалектична категорія, яка еволюціонує разом з розвитком мови, зумовленого соціально-еконо­мічним і політичним розвитком суспільства, її носія. На думку лексикографів, норма - це, насамперед, дещо об'єктивно існуюче у самій мові, це мовна реальність [4, с. 142]. Вона існує у будь-якій мові, навіть у місцевих говорах і діалектах, а не лише у літературній мові.

Розуміння норми у різні періоди розвитку мовознавчої науки було неоднаковим. Наприклад, "le bon usage", стає нормою французької мови у XV-XVI ст., проте, певні риси даної норми зберігаються й у сучасній французь­кій мові. На зміну жорсткій нормованості мови, розуміння норми як історично незмінного феномену прийшло її розуміння як багатоаспектного, лабільного явища, яке постійно еволюціонує та зазнає глибокі перетворення осо­бливо в епоху значних соціально-історичних змін у суспільстві [6, с. 31-44].

Джерелом, основою тлумачного словнику національної мови у будь-якій його частині (у вимові, значенні, стилістичних позначках, тощо) постають факти мови, а саме, розповсюджений в даний момент у даному мовному колективі узус, мовна дійсність, що зафіксована у картотеці словнику.

Як відомо, багато факторів беруть участь у формуванні норми й усі відіграють важливу роль - власне лінг­вістичний, соціальний, психологічний, історичний, культурний тощо. Саме різноманітність факторів примушує лінгвістів говорити про різні норми загальнонаціональної мови: норму мови, літературну норму, загальну нор­му (К.А. Долинін), норму мови, літературну норму, нейтральну норму, комунікативну норму, стильову норму (З.І. Хованська) і т. п., але у широкому смислі норма - це "сукупність загальновизнаних традиційних реалізацій структури мови" (Є. Косеріу).

Розуміння норми мови, яке ми знаходимо в авторитетних джерелах як "сукупності стійких традиційних реалі­зацій мовної системи, відібраних і закріплених у процесі суспільної комунікації" [2, с. 337] дає загальне уявлення про сутність цієї категорії й вимагає уточнення щодо розрізнення норми мови як сукупності усіх притаманних даній мові вживань на конкретному етапі її розвитку, і норми мовлення, які можуть бути скільки завгодно дифе­ренційованими.

Так, на думку Ф. Гаде потрібно розрізняти об'єктивну норму, видиму й очевидну, і норму суб'єктивну, сис­тему цінностей, що історично склалися [7, с. 28]. У першому випадку, термін "норма" пов'язується з прикмет-

© Волгіна О. О., 2012ником "правильний, стандартний, належний, призначений", відображає ідею частотності та відання переваги у використанні, й може бути вживаним у множині, на противагу другому випадку, який відображається термінами "нормативний" та "нормований" і відповідає оцінному вживанню (суб'єктивній нормі, яка також може бути на­званою фіктивною або умовною). Діхотомія між об'єктивною та суб'єктивною нормою дозволяє протиставити похідне продуктивне знання наднормі (surnorme). Таким чином, суб'єктивна норма нав'язує мовцям обмеження, обов'язкові правила, яких вони суворо дотримуються та які дають підстави судити про їх головні цінності, справ­жнє ставлення, який би спосіб мовлення вони не обрали. Ця суб'єктивна (чи стилістична) норма спирається на об'єктивну (загальну, літературну) норму, адже причина її існування все ж таки соціальна за своєю суттю.

Розуміння стилістичної норми виходить з того, що окрім нав'язування правил певними установами, слід мати на увазі її прихований характер: будучи глибоко інтеріорізованою, внутрішньою вона сприймається мовцями, навіть тими, хто її не дотримується. Це, зрештою, може бути можливим визначенням лінгвістичної спільноти: не невловима подібність у практиці використання мовних засобів, а розподілення цінностей, позитивних чи не­гативних. У цьому сенсі, норма, яку іноді називають "еталонною" (de reference), взірцевою має за мету укріпити соціальну об'єднаність.

Ж. Буте у своїй роботі "Соціолінгвістика" [8] розрізняє два типи норм мови: приписуючу (prescriptive) та опи­суючу (descriptive). Будь-яке відхилення по відношенню до прескриптивної норми розглядається як помилка, у той час як дескриптивна норма доводить співіснування різних норм використання однієї мови.

Відтак, Б. Мюллер пропонує відрізняти:

а) релятивну норму або ситуативну по відношенню до ситуації мовлення/дискурсу, що залежить від ситуації
мовлення та функціонує відразу ж, і норму абсолютну, повністю незалежну від розташування елементів ситуації,
перша й безпосередня мета якої - забезпечити щонайкраще взаєморозуміння;

б)    норму індивідуальну та норму соціальну колективну, загальну, по відношенню до кількості учасників;

в)    норму приписуючу, ідеальну та норму стилістичну або норму вживання, по відношенню до дійсності, пра-
вильності, вірності
[11, с. 204].

Відтак, одним із різновидів норми є стилістична норма, якій приділяли увагу і радянські лінгвісти. У сво­їй роботі М.М. Кожина доводить, що "стилістичні норми - це загально прийняті реалізації закладених у мові стилістичних можливостей, які історично склалися і разом із тим закономірно розвиваються, зумовлені цілями, задачами і змістом мовлення певної сфери спілкування; це правила найбільш доцільних у кожній сфері спілкуван­ня реалізацій принципів відбору та поєднання мовних засобів, що утворюють необхідну стилістико-мовленнєву організацію" [1, с. 96]. З цього випливає, що стилістичні норми детальніші за загальномовні, вони суворіші й тонші за них. Водночас вони й вільніші за перші, і більшою мірою дають простір для індивідуальної творчості. Функціонально-стилістичні норми - це норми реального використання мови у даній сфері суспільного життя і у той самий час правила, а також прийоми мовленнєвої творчості, що відповідають конкретним задачам і цілям комунікативного характеру.

Отже, напрямок та характер розвитку різноманітних функціональних стилів регламентується стилістичною (функціонально-стильовою) нормою, під якою маються на увазі правила використання мови у мовленнєвому утворенні, які є прийнятими у даній сфері спілкування (функціональному стилі) і відповідають найвищій ефек­тивності цього спілкування [3, с. 46]. На відміну від загально літературної норми, що регулює взаємодію функ­ціонального стилю з другими та збереження його належності до однієї й тієї ж мовної системи, стилістична норма направлена на внутрішньо-стильові процеси, які покликані підвищувати ефективність мовлення сфери спілкування.

Як відомо, кожному стилю притаманні свої специфічні забарвлені лексичні засоби. Вживання цих засобів ре­гулюється стилістичними нормами. Стилістичні норми не можна протипоставити літературними нормам. Вони є різновидом літературних норм, але мають свої особливості, у тому числі функціональні. У зв'язку з цим у роботах А. Н. Кожина, В. Д. Бондалетова, М. М. Кожиної, М. М. Нестерова та інших прийнято розмежовувати загаль­нолітературні або загальномовні норми і стилістичні норми. Теоретичні основи розмежування літературних норм двох типів сформувались у роботах А. М. Пешковського, Л. В. Щерби, В. В. Виноградова, Г. О. Винокура, Ф. П. Філіна, С. І. Ожегова, В. Г. Костомарова, Б. М. Головіна, інших мовознавців і не викликають заперечень.

Можна повністю погодитись з У Лабовим, який виділяє норму мови (категоричні, суворі правила слововжи­вання) і норму мовлення (нестійкі, змінні правила). Вчений стверджує, що кожен стиль, кожен регістр мови має свою норму. Маргінальні регістри (підсистеми, субкоди, підстилі і т. д.) також мають свою норму, по відношенню до якої літературна мова буде поза нею, різким відхиленням від неї. Дане поняття норми мовлення зумовлює та регулює процеси соціальної та стилістичної диференціації лексики мови.

Отже, різноманітність мовленнєвих норм породжує різноманітність існуючих у розвиненій національній мові систем (або підсистем, регістрів тощо). Такі системи мовних засобів отримали назву стилів. Кожний стиль ха­рактеризується своєрідним лексичним набором, і "ядром" такого набору служить певний склад стилістично за­барвлених елементів, навколо яких групуються всі інші і який маркірується в словниках відповідною позначкою.

Характер і ступінь стилістичного розшарування літературної мови, що визначаються значною мірою мовною нормою, знаходяться у безпосередній залежності від тих комунікативних сфер, в яких використовується ця мова, а також від тих функцій, які вона виконує у тій чи іншій формі.

Безумовно, різні класифікаційні принципи, що лежать в основі стилістичного членування та пропонуються окремими лінгвістами, далеко не випадкові. Вони відображають неоднорідність стилістичних диференціацій лі­тературної мови. Ця неоднорідність обумовлена, насамперед, гетерогенністю тих факторів, що породжують різні види стилістичного членування (сфера комунікації, функція і зміст комунікативного акту, форма комунікації, ти­пова соціальна ситуація спілкування, експресивний "рівень" спілкування й інші).Лінгвістичні ознаки, котрі створюють відповідні розмежування, за свідченням більшості дослідників (В. В. Виноградов, І. В. Арнольд, Г. О. Винокур, О. І. Москальська, Є. Ф. Петрищева, О. Соважо, Ж. Марузо, К. Штольц) знаходяться в основному у сфері синтаксису і лексики. Дані ознаки відзначаються певною вибірковіс­тю по відношенню до окремих пластів мови і не охоплюють усієї сукупності явищ, що відносяться до реалізації певного стилю.

Так, розвинені національні мови, до яких відноситься і французька, характеризуються внутрішньою розмеж-ованістю, неоднорідністю, більш того, складаються з певної сукупності диференційованих форм існування, які називаються мовними варіантами [5, с. 73].

Таким чином, усі стилістичні процеси слід розглядати в аспекті норми, так як вживання мови підпорядковуєть­ся нормі загальномовній, літературній, стилістичній. Стилістичні норми - це правила, закономірності реалізацій мовної системи відповідно до вимог функціональних стилів мови, які відображають, з одного боку, традиції сло­вовживання, а з другого, оцінне ставлення носіїв мови. Разом із тим, тільки на підставі норм єдиної літературної мови і певного "нормативно стильового еталону" здатні розвиватись - і усвідомлюватись мовцями - стилістичні засоби мови, їх функціонування та стилістико-мовленнєві системи у мові.

Підсумовуючи, зазначимо, що стилістична норма є об'єктом постійної наукової атракції, оскільки вона, як і літературна норма, відображає динаміку розвитку мови. Перспективи подальшої роботи полягають у системному вивченні стилістичної норми сучасної французької мови на соціокогнітивному рівні.

Література:

1.Кожина М. Н. Стилистика русского языка : [учебник] / Маргарита Николаевна Кожина, Лилия Рашидовна Дускаева, Владимир Александрович Салимовский. - [изд. 2-е, доп.]. - М. : Флинта : Наука, 1993. - 464 с.

2.Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. - М. : Большая государственная энциклопедия, 2002. - 709 с.

3.Солганик Г. Я. Стилистика текста : [учеб. пособие] / Григорий Яковлевич Солганик. - М. : Флинта, Наука, 2007. - 256 с.

4.Ступин Л. П. Лексикография английского языка : [ученик] / Леонид Павлович Ступин. - М. : Высшая школа, 1985. - 168 с.

5.Теоретические проблемы социальной лингвистики. - М. : Наука, 1981. - 364 с.

6.Alexeyeve A. Essai de stylistique contrastive / Anatole Alexeyeve. - Vinnytsia : Nova Knyha, 2010. - 456 p.

7.Gadet F. La variation sociale en francais : nouvelle edition revue et augmentee / Francoise Gadet. - P. : Ophrys, 2007. - 186 p.

8.Boutet J. Langage et societe / Josiane Boutet. - P. : Seuil, 1997. - 62 p.

9.La norme lexicale / Etudes rassemblees par G. Siouffi et A. Steuckardt. - Montpellier : Universite Paul-Valerie Montpellier III, 2002. - 269 p.

 

10.Le Petit Larousse Illustre. - P. : Larousse, 2008. - 1812 p.

Muller В. Le Francais d'aujourd'hui. - P. : Klinksieck, 1985. - 302 p.УДК 811.112.2'373

Гавриш М. М.,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

РОЗВИТОК ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО СКЛАДУ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

(на матеріалі контамінованих фразеологізмів)

На основі аналізу особливостей форми і семантики, сфер походження та вживання контамінованих фразеологіз­мів з однією словниковою фіксацією висловлюються міркування щодо екстра- та інтралінгвістичних чинників еволюції фразеологічного складу німецької мови.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86 


Похожие статьи

О С Анан'єва - Вербалізація квантифікатора невизначеності few англійської мови