М І Гнатюк - Наукові записки - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ"

 

 

 

 

НАУКОВІ ЗАПИСКИ

 

 

 

 

Серія "Філологічна"

 

 

 

 

Випуск 10

 

 

 

 

 

 

 

Острог - 2008УДК: 81.161.2+ 81.111

ББК: 81.2 Укр.+ 81.2 Англ. Н 34

Збірник затверджено постановою ВАК України від 8 вересня 1999 року № 01-05/9

Рекомендовано до друку вченою радою Національного університету "Острозька академія" (протокол № 3 від 29 жовтня 2008 року).

Редакційна колегія:

Гнатюк М. І., доктор філологічних наук, проф. Ґрещук В. В., доктор філологічних наук, проф. Єрмоленко С. Я., доктор філологічних наук, проф. Левицький А. Е., доктор філологічних наук, проф. Поліщук Я. О., доктор філологічних наук, проф. Тищенко О. В., доктор філологічних наук, проф. Удалов В. Л., доктор філологічних наук, проф. Шульжук К. Ф., доктор філологічних наук, проф. Вокальчук Г. М., кандидат філологічних наук, доцент.

Редактори випуску: Поліщук Я. О., д. філол. наук, проф.; Криловець А. О., канд. філол. наук, доц.; Кир'янчук Б. М., канд. філол. наук, доц.; Вокальчук Г. М., канд. філол. наук, доц., Максимчук В. В., викладач.

 

Наукові записки. Серія "Філологічна". - Острог: Видавництво Націо­нального університету "Острозька академія". - Вип. 10. - 2008. - 510 с.

До збірника увійшли статті, присвячені проблемам українського й зарубіжного мовознавства, літературознавства, фольклористики, лінг-водидактики.

Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів-філологів. ISBN 966-7631-70-2

© Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2008розділ 1. мовознавчі студії

 

 

 

УДК 8Г37+8Г373.43

Адах Н. А.

 

СЕМАНТИКА ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ КОЛЬОРОНАЗВ У ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ВАСИЛЯ БАРКИ

 

У статті аналізуються семантичні особливості індиві­дуально-авторських кольороназв різних частиномовних кла­сів, зафіксовані у поетичній мові Василя Барки. Окреслено тематичну групу кольоративів, визначено домінантні лекси-ко-семантичні групи кольороназв, їх кількісний склад та якіс­не наповнення.

 

The article is devoted to analysis of semantics features of occasional words of the color designation in the fiction literature language of Vasiliy Barka. The thematic group of color, certain the dominant lexical-semantic groups of colour and its numeral and quality staff established.

 

Мова завжди перебуває в русі, змінюється в просторі й часі. Найрухливішим з-поміж інших структурних рівнів мови є лексич­ний, оскільки словниковий склад постійно змінюється. Найчасті­ше ці зміни відбуваються завдяки появі нових лексичних одиниць у мові художньої літератури та ЗМІ.

Численні лінгвістичні розвідки вітчизняних мовознавців були присвячені вивченню різних аспектів оказіональних слів, а саме: лексико-семантичного (І. Білодід, В. Русанівський, В. Чабанен­ко), словотвірного (В. Герман, І. Олійник, Л. Павленко, О. Стишов, Ж. Колоїз, О. Тараненко), лінгвостилістичного (С. Єрмоленко, Н. Сологуб, Г. Сюта, Т. Юрченко), лексикографічного (Г. Колес-

© Адах Н., 2008ник, Г. Віняр, Г. Вокальчук, Ж. Колоїз, Л. Шпачук, А. Нелюба,

0. Рудь), функціонального (В. Ващенко, О. Жижома) та інших.
Одним із важливих аспектів вивчення індивідуально-авторсь-
ких новотворів є всебічний аналіз їх словотвірних, функціональ-
них і семантичних властивостей у поетичному мовленні. Численні
спостереження в поезії свідчать про зацікавленість письменників
назвами кольорів. Колірна гама як важливе мовноестетичне яви-
ще є одним із показників індивідуального стилю автора, а її аналіз
має принципове значення для розуміння специфіки національної
мовної картини світу. Проблема семантики кольоративів та їх есте-
тичної значущості в художньому тексті постійно перебуває в полі
зору науковців (І. Бабій, А. Брагіна, В. Дятчук, С. Єрмоленко, Л.
Пустовіт та ін.). Утім, на сьогодні оказіональні кольороназви ще
мало досліджені, оскільки мовознавці розглядають їх здебільшо-
го як компонент складних слів (О. Рудь, Г. Вокальчук). Тому опис
індивідуально-авторських кольоративів, вживаних у структурі ком-
позитів або простих слів є доцільним і актуальним дослідженням.

Значний інтерес для сучасної лінгвістики становить ідіостиль представника еміграційної поезії - Василя Барки. Адже "мов­на палітра його поезій надзвичайно широка і різнобарвна, ціле­спрямовано "нарощувана" власними словотворами, мовно екс­периментальна і складна для сприйняття" [4:64]. Попри пильну увагу дослідників до творчого доробку поета, його індивідуально-авторські кольоративи ще не стали предметом спеціального опису. Тому завданням пропонованого дослідження є аналіз семантичних особливостей вживання оказіональних кольороназв у поетичному мовленні В.Барки.

Колір - це продуманий прийом, який допомагає письменникові виразити свої думки і почуття, вказати на своєрідність творчос­ті, описати індивідуальні риси авторського бачення. За словами

1.    Франка, "поет, коли береться малювати, то не чинить се виключ-
но красками, фарбами, котрі у нього є, тільки словами, зчеплен-
ням таких і таких шелестів і гуків, але торкає різні наші замисли,
викликає в душі образи різнорідних вражень, але так, щоб вони
тут же зливалися в одну органічну і гармонійну цілісність"
[7:101],
напр.:
срібен-зелен, прирожев'я, прозолоть-вода, сизорожевинка,
фіялковосизо.
У творчому доробку В. Барки кольроназви утворюють велику тематичну групу. Кольоративи, що входять до її складу, відзнача­ються неоднаковим семантичним наповненням та словотворчою структурою. Лексика на означення кольору традиційно викорис­товується в поетичній мові як у прямому, так і в переносному, похідному значеннях [3:90]. Семантична структура кольороназв є багатошаровим комплексом із семою 'колір', на яку можуть на­кладатися різні конотативні значення, пов'язані, в основному, з індивідуально-авторським баченням світу. У сучасній поезії спо­лучуваність назв кольорів з назвами різних понять відбиває зако­номірності використання традиційних образів, які стали певною мірою поетичними символами, і новаторське вживання назв із семантикою кольору використовується для створення емоційно-оцінних метафоричних означень [5:257].

Кожен автор має свою улюблену кольорову гаму. У тематич­ній групі кольороназв В. Барки виділено сім домінантних лексико-семантичних груп (ЛСГ). Визначено кількість лексичних новотво­рів, що входять до кожної ЛСГ: до ЛСГ номінацій із семою 'білий колір' належить 40 інновацій: білоклен, біловедмідно, білопірно, білороменний, голуб-білопір; 'зелений' - 25: зеленоводність, зеле-нопломінний, відзеленитися, сад-зеленозір; 'чорний' - 21: бабуся-чорнозубка, півчорний; 'синій' та відтінки 'голубий' і 'блакитний' - 27: найсиньобровіший, хустка-синьоцвіт, синьоблакитність, голубоцвітний, блакитнитися; 'золотий (злотий)' - 21: чорнозо-лото, злотокоштовний; 'срібний' - 12: краса-срібноколірність, полотняно-срібний; 'рожевий' - 12: піврожевість, сизорожевин-ка. ЛСГ червоного (з відтінками), жовтого, сірого (з відтінками) ко­льорів представлені поодинокими неолексемами: червонопламен-ність, ряснистожовтий, фіялковосизо, сивохмарний, грізно-сизий.

Така палітра кольорів репрезентує світорозуміння Василя Бар­ки. Найбільше поет використовує кольори, характерні для хрис­тиянства, оскільки в поезії переважають релігійні мотиви: білий виражає чистоту і сяйво слави, зелений — символ юності й бадьо­рості. Червоний колір - символ крові мучеників, В. Барка майже не застосовує, бо муки і страждання передає, в основному, за до­помогою чорного кольору. Також поет орієнтується на добір і художньо-естетичну актуалізацію кольоропозначень, які належатьдо народнопоетичної лексики (чорний, синій, сірий, сивий, сизий) та традиційного словника сучасної української поезії (золотий, блакитний).

У художньому мовленні лексеми із семою 'білий колір', крім колірної ознаки (голуб-білопір, зимно-білий лоб), мають символіч­не, образне уявлення "яскравий, світлий" і переносне "радісний" [6, Т.І:181]. Така ж семантика прикметників-кольороназв у В. Бар­ки: білоскарбна вість, білоусті лілії. Прикметникова ознака білий має виразну оцінну семантику і вживається у значенні "прозорий": річка біловодна, білоогненна прозорість.

У народній символіці кольорів зелений є кольором надії, кольо­ром молодої трави, весняного оновлення [1:13], тому і в творах В. Барки він є кольором всього молодого, прекрасного: зеленоволо-сі верби, зеленолазурне подвір'я, зеленосизі голуби, зеленотраве поле, зеленостебло. Компонент "зелений" є основою для створен­ня оказіонального дієслова відзеленитися, що означає "виділятися своїм кольором або набувати зеленого кольору": Чи діядемні со­сонки, при скелях, /відзеленяться в плесі бліднім?

Доповнює зелену гаму смарагдовий колір. У семантиці аб­страктного іменника смарагдовість є позитивна емоційна оцінка, що вказує і на колір, і підкреслює значення "коштовний": Прозорі хвилі смарагдовість горне, /миліші, ніж від снів, — проз ніжки.

Кожен колір у поезії має свою міру експресивності. Традицій­ністю, усталеністю відзначаються в українській поетичній практиці кольоролексеми синій, голубий, блакитний [3:94]. Коли вживання кольору стосується явищ природи, то, очевидно, можна говорити про пряме і переносне вживання прикметника синій у складі оказі­ональних композитів В. Барки, оскільки семантика кольору посту­пається оцінному значенню: Лиш тіні хмар синясто-млисті, мов ніч, розірвана в димкі частини...; Там проказує жалі жіночі /в схід синьовіконна хатка; В синьогір 'я напливають хмари, / з тайнос­ти: мов гілка близить. В інновації синьоблакитність поєднується назва кольору - синій та його відтінку - блакитний. На основі цих кольороназв утворюється відприкметниковий оказіональний імен­ник абстрактного значення із позитивною семантикою: Небо си­ньоблакитність: / без границі виднокруг відкритий!

Якісний прикметник найсиньобровіший складається із двохкомпонентів, що містять семи 'колір' + 'соматичне поняття', і означає "хмари синього кольору у формі брів (дуги)": Зверх: най-синьобровіші надходять тучі, / блискавичними голками вшити степ м'ятучий... Відтінки синього кольору голубий і блакитний є синонімами. Крім колірної ознаки, вони мають конкретне зна­чення - "спокій", "лагідність": По той бік, за піщаною косою, / повільно: мрією прозороголубою, / димок у небо в'ється...; Вікно між хмарами тихоблакитне / і смутками глибоке зійде.

У творчому доробку В. Барки зафіксовано лише дві неолексеми, що містять сему 'червоний колір': червонопламенність, золото-червоний. Натомість автор вживає інновації, що містять відтінки червоного кольору, оскільки саме цей колір має найбільшу спекто-ральну гаму: багрян-(ий), пурпурн-(ий), вогненн-(ий), огненн-(ий), рожев-(ий). Вогненний колір - це яскраво-червоний колір. У де­яких неолексемах з компонентами вогненн(о)-, огненн(о)- денота-тивне значення відходить, а натомість з'являється конотативне. Так, в інноваціях акцентується сема 'вогонь'/'огонь': Немов з над-світніх браний з пожеж: огневичник, /жахтить! на пориві, ліс надрічний...; Кольором огнекров 'я: /... негоди спалахнуть. Дієслово вогнитися означає "схід сонця, початок дня": Відімкнуто меви з тюремства ночі; /мов човник зоря! вогниться червоність. Суб-стантивований прикметник огненнопері означає "сповнені бороть­би, запалу": Точилося дитя на двері, / а вже на неню на саму — / огненнопері: врозкрик смертний / котивши, крови не минуть. Ін­новація чорнокривавий поєднує два кольори, що мають негативну семантику і означають "жахливий, страшний, негативний": ...щоб і з війни, обвуглившись, як степове розп'яття, / жахаючи, як тінь потойсвіту чорнокривава, /кричати, ніби грому гуркіт...

У поетичному мовленні В. Барки неолексеми з компонентом рожев(о)-, крім колірної ознаки, сполучаючись з іншими части­нами слів або іншими словами, мають виразну позитивно-оцінну семантику, і вживаються у значенні "радісний, веселий, світлий": [Слово - Н. А.] ...пройшло і слід рожево-квітниково / од нього, чистого, на світі сяє...; До тебе квіття, наче в серце з вікон, /від­крилося! рожев 'я любе.

Аналізуючи семантичне навантаження інновацій із компонен­тами золот(о)-, злот(о)-, відзначаємо вживання її як колірної озна­ки (колір золота - жовтий), так і наповнення позитивним смислом: ...двом ясенам, розбудженим братам, / скажу, щоб листом сві­жих крон своїх / в золоточорнім небі закипіли...; Рости зеленос-тебло, / золотоцвітно процвіти... Компонент золот(о)- та його форми може набувати конотативного значення "красивий": Коло потоку, / мимо дерева ллючись, вода, / про пережитий жах — он голуба, нівроку, / золотоокій сміючись розповіда; А в вітрі день, золотоустий лірник; / на плити смуток переддверні. Компонент золот(о)-, поєднуючись із іншими основами, також означає "який містить у собі золото": І корогва ряхтить злотокоштовна, / під нею — щира, тиха, добронравна, / бабуся б'є поклін: як зірка давня. Оказіональний іменник золотосніцар набуває значення "майстер, що працює із золотом": Якби золотосніцар міг серіжки /такі, мій світе, порізьбити!..

Більшість інновацій ЛСГ назв із семою 'срібний колір' містять колірну ознаку і мають виразну позитивну оцінну семантику: Обіруч двері прочинила сінешні і — надворі; срібнобіла, як пух, спадає з хма­ри тиха сила; Щиросрібниймісяць;...коли в красу-срібноколірність, сховають злобу нечестиву /і поклянуться /.../, що добрі!

Компонент срібн(о)- може втрачати сему 'колір' і набувати зна­чення "дзвінкий", "кришталевий": У шибку гляну синь і срібнотонь / оповила дуби...

У поетичному словнику В. Барки інновації, що містять сему 'сірий колір', вживаються із значенням "нічим не примітний, по­хмурий, безлиций": Обличчя смертну втому виказує у зморщечках різких на сіробронзовому тоні. Відтінок сірого кольору сизий вжи­вається у переносному значенні "міцний, суворий": Минаймо зло-бивства багрянорогі! — /серця сизокрило нехай туркотять; І тут, коли мовчання грізно-сизе за мертвими за островами...

Семантика названих компонентів виразно оцінна. Позитивна оцінка міститься у неолексемах із компонентами біл(о)-, зелен(о)-, синь(о)-, золот(о)-, срібн(о)-. Негативна оцінка характерна для ін­новацій із компонентом чорн(о)-, пор.: Чудо: в світотворі відро­дилась / білоогненна прозорість; Ямерзооких виб'ю на грязі, а в світі, — зеленолазурному подвір'ї, — затверджу чесний суд...; ...руй­нує /споруди /../на вихідності горя, в тьму чорнотрунну...; Стала в лазурі туча, /туча чорнокипуча...;Семантика неолексем із компонентом чорн(о)-, крім колірної ознаки (чорнокрапчаста комашка), має символічне звучання: ко-льороназва є уособленням страху, зла, печалі: чорнокипуча туча, чорнокрил-пірнач.

Отже, автор використовував назви на позначення барв із тра­диційною семантикою у прямому значенні, які здатні набувати у поетичному мовленні переносних значень, що сприяє кращому розумінню психологізму образів, внутрішньої суті предметів і явищ, впливає на уяву читача, надає контекстові більшої емоцій­ності. Палітра кольорів В. Барки характеризує його індивідуальну творчу манеру, розширює сполучуваність їх із загальновживаними словами і утворення нових лексичних одиниць, що сприяє розши­ренню ідейно-тематичного спектру поетичних творів автора. Зако­номірність використання основ кольороназв для творення іннова­цій українськими поетами криється в національній мовній картині світу, де "білий" - це чистота, "блакитний" - лагідність, "зелений"

-   молодість, надія, пор. у М. Вінграновського: І день і ніч, і ноще-денно в цвіті / цвіту собі у тім яру в полях. / В моїх руках гніздо складає птах, /яєчко ронить в руки білоквіті; Наче вони не канни

-   / Квіти червоноброві, / Наче з моєї крові / Мною загублені рани... [2: 118,473]; в І.Драча: Та мені ж всього сімнадцять, / а тобі всі триста, / Я ж така білоколінна і зеленолиста!; Мами мої чисті в мелодіях кропу, / В мелодіях гички зеленоросої, / Призьба тече у вогненну шопу /З-під вашого пензля з сипучого проса. [2: 118,221].

Наявність значної кількості оказіональних кольороназв у по­етичному словнику Василя Барки свідчить про активну і плідну увагу поета до пошуків нових виражальних засобів. Подальше комплексне вивчення специфіки індивідуально-авторських ново­творів у семантичному, функціональному, словотвірному, лекси­кографічному аспектах є одним із перспективних напрямів дослі­дження неологічної лексики.

 

Література

1.    Бабій І. М. Семантика, структура та стилістичні функції назв ко-
льорів у сучасній українській мові: Автореф. дис.
...канд. філол. наук.

-   К., 1997. - 21с.

2.         Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХстоліття (лексикографічний аспект) / За ред. А. П. Грищенка: Моногра­фія. - Рівне: Науково-видавничий центр "Перспектива", 2004. - 524 с.

3.Дятчук В. В., Пустовіт Л. О. Семантична структура і функціону­вання лексики української літературної мови. - К., 1983. - 156 с.

4.Жулинський М. Василь Барка - культуролог і літописець долі українського народу // Народна творчість та етнографія. - 2003. - №

4. - С. 56-66.

5.Культура української мови: Довідник / С. Я. Єрмоленко, Н. Я. Дзю-бишина-Мельник, К. В. Ленець та ін.; За ред. В. М. Русанівського. - К.: Либідь, 1990. - 304 с.

6.Словник української мови: В 11 т. - К., 1970. - 1980. - Т. 1.

Франко І. Я. Зібрання творів: У 50-ти т. - Т.31. - Літературно-критичні праці (1897-1899). - К.: Наукова думка, 1976. - 596 с.Архангельська А. М.

 

КУЛЬТУРНА ЗНАЧУЩІСТЬ ФОРМИ ЯК СТИМУЛ НОМІНАЦІЇ-ВИБОРУ ІМЕНІ ЧОЛОВІКА У АКТІ МОВОТВОРЕННЯ

 

Стаття присвячена вивченню однієї з проблем ономасіо-логії вербалізації як акту переведення маскулінного змісту у словесну форму мови. Виходячи із принципу антропоцентриз­му сучасної наукової парадигми, досліджуються культурні чинники, що стимулюють вибір імені особи чоловічої статі у процесі мовотворення.

 

The article is dedicated to one of the onomasiological problems, namely — to verbalization as an act of transformation of masculinical meaning into the verbal form of the language. According to a principle of anthropocentrism of modern scientific paradigm the cultural factors as a stimulus of the masculinical name choice in the process of nomination are studied.

1 Маскулінізм розуміємо як мовний репрезентант категорії маскулін-ності nomina masculina tantum + nomina masculina relativa, що в номіна-ційному завданні стосується до особи чоловічої статі. Підставою для та­кого розуміння стала номінаційна специфіка чоловічого родо-особового номінанта - його здатність позначати рід взагалі та особу чоловічої статі зокрема.

2 Див. детальніше Архангельська А. М. "Форма імені як „узгодже­ність між звуком і думкою"" // Науковий вісник Національного універ­ситету "Острозька академія". - Острог, 2007. - С. 330-343.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16