М І Гнатюк - Наукові записки - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 

Детальний опис словотвірної і семантичної структури складних слів української мови, а серед них і прикметників подає Н. Ф. Кли­менко у праці "Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові". Авторка розкриває специфічні семан­тичні та словотвірні властивості складного слова, його співвід­ношення з простими словами, поєднуваними у словосполучення, на основі яких виникають складні утворення, чітко розмежовує слова-композити і слова-юкстапозити.

Актуальність пропонованого дослідження зумовлена потребою подальшого вивчення оказіональних прикметників-композитів, оскільки вони є структурним компонентом мови поезії і постійним джерелом поповнення загальномовного словника, засобом творен­ня традиційних та індивідуально-авторських епітетів.

Мета статті полягає у здійсненні системного аналізу оказіо­нальних прикметників, засвідчених в українському поетичному словнику ХХ ст. (авторські новотвори досліджуються у лексико-семантичному, лексикографічному і статистичному аспектах).

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань: розгля­нути основні тенденції у сфері дослідження оказіональних ад'єк-тивів-композитів у поезії XX ст.; виділити основні групи дослід­жуваних ад'єктивів; з'ясувати лексико-семантичні особливості авторських новотворів-прикметників.

Відповідно до характеру фактичного матеріалу використову-вуються такі методи дослідження: метод відбору і систематизації мовних одиниць; метод класифікації дібраного матеріалу; метод лінгвістичного опису прикметникових новотворів.

Основним матеріалом дослідження послужило близько 1700 оказіональних одиниць.

Роль прикметників у поетичному мовленні загальновідома -вони "урізнобарвлюють" текст, роблячи його неповторно худож­нім засобом відображення дійсності. Суттєву роль серед прикмет­ників відіграють авторські новотвори-композити, які, порівняно із простими за структурою номінаціями, є значно багатшими і склад­нішими у семантичному відношенні.

У творчості поетів ХХ ст. оказіональні прикметники формують вагомий щодо кількості клас із різноаспектними характеристиками.

За даними "Короткого словника авторських неологізмів в укра­їнській поезії ХХ століття" Г. М. Вокальчук, де описано понад 6000 одиниць, прикметники належать до найвагоміших частин мови. їх частка у реєстрі словника складає 28,7% (для порівняння: іменники - 52%, дієслова - 7,7%, прислівники - 7%, дієприкметники - 3%).

Унаслідок вивчення різних джерел,передусім лексикографічних, виявлено і проаналізовано 1723 ад'єктивні лексичні одиниці.

Лексико-семантичний аналіз якісних та відносних прикмет­ників у поезії XX ст. дозволив виділити їх найголовніші лексико-семантичні групи, яких налічується 20.

1) 'зовнішня особливість істот': єдинорогий (І. Лучук), білоко-лінний, рожевоколінний (І. Драч), бронзолиций (М. Нагнибіда), ви-сокогорлий (В. Стус);

2) 'зовнішня характеристика неістот': вогневидий (П. Тичи­на), голубохалявий (М. Сойко), білоодежний, темногранний, (М. Рильський);

3) 'внутрішня властивість об'єкта': безвинно-заячий (І. Світ-личний), смертно-білий (Є. Маланюк), темномовний (О. Забуж-ко), півдухий (О. Яровий);'психічне сприйняття об'єкта': тихим-тихий (С. Йовенко), хмарно-роздумний (М. Семенко), облеснодумний (Б. Нечерда), па­жерливо-сумний (Ю. Клен);

4) 'звукова характеристика денотата': архімажорний (І. Драч), сталеводзвонний (П. Дорошко), лагіднолунний (П. Савченко);

5) 'темпоральна характеристика': пізньоспілий (Д. Павличко), дожизненний (Б. Лепкий), світанний, передосінній, першотворний (І. Затул), досьгочасний (І. Лучук), ясновесний (П. Тичина);

6) 'одоративна характеристика': пахучорунний (О. Луцький), теплопахучий, буйно-запашний (Т. Осьмачка), затхло-теплявий

(Ю. Клен);

8) 'топографічна характеристика': накрайсвітній (В. Мисик), неодногніздний (Л. Костенко), надгористий (П. Тичина);

9) 'спосіб переміщення у просторі': швидколетий (Т. Осьмач-ка), прудкоходий (Ю. Клен), прудколетний (М. Зеров), напівбреду-чий (В. Барка);

 

10)'матеріал, з якого виготовлено предмет': медально-ліп­лений (О. Забужко), медово-прозорий (О. Ольжич);

11)'спосіб опису матеріалу': ґео-біографічний (Е. Стріха), гур-ра-науковий (О. Ольжич);

12)'міра довжини (кількісна характеристика виміру)': дво-образний (М. Зеров), стожильний (П. Воронько), трисвітлий (Я. Славутич);

13)'явище природи' : дебряний (Ю. Клен), срібнохвилий (Б.-І. Антонич), ясноглибинний, хмариний (П. Тичина);

14)'колір та інтенсивність його вияву': біло-лілейний (З. Заба-шта), суворо-чорний (Ю. Клен), сніжно-срібний (О. Ющенко);

15)'приналежність об'єкта комусь або чомусь' : адольфогіт-леровий (М. Пшеничний), ойчистий (Л. Костенко), хановобатиє-вий (М. Пшеничний), Фе-Ниченковий (М. Гаско);

16)'фізична характеристика та внутрішні властивості не­живого об'єкта': густопотокий (Т. Осьмачка), долонистий (І. За­тул), зористий, незгибний (П. Воронько);

17)'динамічна ознака': бистролетний (М. Вінграновський), легкошумний (М. Рильський), першотворний (А. Малишко);

'смакові властивості об'єкта': синьогіркотний (С. Йо-венко), солоно-зимовий (С. Жадан), райдужно-солодкий (М. Риль­ський);

19)  'соціальний стан': на-волю-відпущений, безіменно-пропа­щий (О. Забужко);

20)  'суспільний лад' : зломіщанський (І. Драч), незайманопер-вісний (І. Калинець).

Найбільша кількість прикметникових новотворів (див. діагр. 1.1.) належить до групи, що позначає зовнішні особливості істот (22%), а найменша кількість - до групи, що позначає суспільний лад (0,1%). Майже однакова кількість прикметників належить до груп, що позначають внутрішні властивості живого об'єкта та психічне сприйняття об'єкта. Номінації, що позначають колір та динамічну ознаку, займають третю позицію за кількістю прикмет­никових новотворів (8% і 7%).

Таким чином, кожна з проаналізованих груп охоплює різну кількість інновацій. Причиною того, що одних номінацій більше, а інших менше, є те, що у ХХ ст. існувало багато різних літературно-мистецьких тенденцій, кожна з яких справляла певний вплив на поетичне мовлення авторів.

Продуктивність у творені оказіональних прикметників серед письменників XX ст. теж не була однаковою. Першу трійку щодо продуктивності у творенні оказіональних прикметників посідають М. Рильський (10%): бадьоро-супокійний; П. Тичина (8%): багря-новодний, велиководий; М. Семенко: без'ясневий, вергарний (7%). Продуктивними були також автори, у творчому здобутку котрих засвідчено понад 50 (до 100) оригінальних номінацій: І. Драч (90) - 5%, М. Вінграновський (52) - 3%, М. Зеров (50) - 2%.

Таким чином, мова поетів ХХ ст. з її прагненням до оновлення слова дала об'ємний матеріал для вивчення системно-семантичних та словотвірних зв'язків у лексичній групі прикметників. У твор­чості письменників зазначеного періоду оказіональні ад'єктиви є одним із засобів досягнення художньої виразності, емоційної на­сиченості, музичності, а ширше - одним із засобів відтворення власної, авторської концепції світобачення і світосприймання.

Аналізуючи лексико-семантичні особливості авторських ад'єк-тивів, можна простежити багатоплановість тих значень, яких вони набувають. Одні з них характеризуються більшою експресивність, інші є менш експресивними. Основне призначення таких прик­метникових інновацій - виконувати номінативну функцію, бути оригінальними епітетами щодо денотатів-субстантивів і викону­вати функцію оригінальних рим. Експресивність новотворів тако­го типу посилюється завдяки їхній метафоричності, напр.: "Згине душетріскуча, згине автоматна раса!" (П.Тичина).Суспільний лад Соціальний стан об'єкта


0,1

0,2Смакові властивості об'єкта Q 0,7Фіз. характеристика та внутр. властивості неживого об'єкта


5Динамічна ознака Приналежність об'єкта комусь або чомусь 1 Колір та інтенсивність його вияву Явище природи Мра довжини


7

 

 

8Спосіб опису матеріалу П 0,3Матеріал, з якого виготовлено предмет


2Спосіб переміщення у просторі П 0,3Топографчна характеристика Одоративна характеристика Темпоральна характеристика Звукова характеристика денотата Психічне сприйняття об'єкта Внутрішні властивості живого об'єкта Зовнішні характеристики неістот Зовнішні особливості істот


Л 0,4 '


 

 

3


 

 

 

 

 

 

 

 

7


 

 

 

 

9


 

 

 

 

 

11

10


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

220


5


10


15


20


25Діаграма 1.1. Відсоткове співвідношення ознакприкметників-композитів

Трапляються випадки, коли авторські ад'єктиви позбавлені будь-якого емоційно-експресивного забарвлення і представляють ознаку у конкретних, цілком зрозумілих образах, напр.: "Кров роз­квітла у дощовиту й хмаровисну днину" (М. Сингаївський).

Визначальним чинником реалізації семантики оказіональних ад'єктивів служить перш за все контекст. Окрім нього, при всій ін­дивідуальності значень такого роду новотворів їх розшифровувати допомагають або орієнтація на традиційну символіку, або ситуатив­ні асоціації, чи загальномовні значення, так званий мовний досвід.

 

Література

1.Вовк В. Н. Семантична структуру образної номінації // Мовоз­навство, 1985. - № 5. - С.15-18.

2.Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ сто­ліття (лексикографічний аспект) / За ред. А. П. Грищенка: Монографія. - Рівне: Науково-видавничий центр „Перспектива", 2004. - 524 с.

3.Вокальчук Г. М. Оказіональна ад'єктивина номінація в українській поезії 20-30-х років ХХ ст. // Система і структура східнослов'янських мов. Мовознавчі студії. Зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітар­ного ун-ту. Вип.10. - Рівне, 2002-г. - С. 102-109.

4.Дятчук В. В., Пустовіт Л. О. Семантична структура і функціо­нування лексики української літературної мови. - К.: Наукова думка,

1983.

Словники

1. ВШ-02: Віняр Г. М., Шпачук Л. Р. Словник новотворів україн­ської мови кінця ХХ століття. Вип.2. - Кривий Ріг, 2002. - 180 с.

2.   КСАН-04: Вокальчук Г. М. Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття // Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / За ред. А. П. Грищенка: Монографія. - Рівне, 2004. - С. 94 - 524.

3.   НУЛ-02: Мазурик Д. Нове в українській лексиці. Словник-довідник. - Львів: Світ, 2002. - 130 с.

ПССП-01: Рудь О. М. Поетичне слововживання складних прикме­тників та дієприкметників: Словник. - Суми: Сум ДПУ ім. А. С. Мака-ренка, 2001. - 270 с.УДК 8Г367.335.1

Ричагівська Ю. Є.

 

МОЖЛИВОСТІ СКЛАДНОСУРЯДНИХ ОДИНИЦЬ ВІРШОВОГО МОВЛЕННЯ У СТИЛІСТИЧНІЙ ПЛОЩИНІ

 

У статті розглянуто випадки активізації стилістичного компонента у віршовому мовленні, що виникають у складних одиницях із сурядним зв'язком у результаті вживання форми у вторинній функції.

The article investigates the examples of the stylistic component foregrounding in the poetic speech that appear in the compound sentences in a result of using the form in its secondary function.

Упродовж кількох десятиліть у сучасному мовознавстві по­мітна зацікавленість проблемами лінгвостилістики. Такий інтерес викликаний тим, що вивчення виражально-зображальних можли­востей у широкому розумінні допомагає глибше зрозуміти при­значення мови, глибше пізнати її структуру, її функціонально-диференціальні своєрідності [1, 3].

Специфіка художнього стилю, як і будь-якого іншого, створюєть­ся не стільки через використання готових стилістично маркованих мовних засобів, скільки завдяки закономірностям функціонування одиниць мови, принципам їх добору та поєднання. Закладено теоре­тичні основи та відпрацьовано принципи лінгвостилістичного ана­лізу художнього тексту в працях українських та російських учених Н. Д. Бабич, П. С. Дудика, С. Я. Єрмоленко, А. П. Коваль, В. І. Коно-ненка, М. І.Пентилюк, М. М.Пилинського, О. О.Потебні, В. М. Ру-санівського, В. А. Чабаненка, І. Г. Чередниченка, В. В. Виноградо­ва, Г. О. Винокура, А. М. Кожиної, М. М. Кожиної, Ю. М. Лотмана, Ю. М. Тинянова, Н. І. Формановської, Л. В. Щерби та ін.

Складносурядні елементарні та неелементарні конструкції у віршовому мовленні є одними з тих синтаксико-стилістичних одиниць, які допомагають організувати поезію як естетично до­© Ричагівська Ю.Є., 2008вершену. Зосередимо увагу на випадках активізації стилістичного компонента, що виникають у результаті вживання форми у вто­ринній функції. При цьому поняття "вторинний" ми визначаємо як такий, що становить "другий етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю" [10, 545]. Тобто йдеться про похідність, ускладненість форми.

Такі випадки в складносурядному реченні є частотними і мо­жуть бути зумовлені як трансформацією семантико-синтаксичних відношень, властивих складнопідрядним реченням, так і факуль­тативністю формальних засобів щодо виявлення семантичної вза­ємодії між складовими частинами конструкції.

Нетиповими для складносурядних одиниць є умовно-наслідкові та причиново-наслідкові семантико-синтаксичні відношення. Темпоральні відношення (часова послідовність та одночасність) у складносурядному реченні також виявляються як модифікація часових відношень складнопідрядної конструкції [4, 4]. Формаль­на невираженість цих детермінантних відношень пов'язана із до­датковими стилістичними значеннями синтаксичного зв'язку, а саме - із вторинною функцією сполучників сурядності. Показни­ками зв'язку в складносурядних реченнях, де виявляються названі відношення, є сполучники єднальної групи і, й, та (у значенні і). Однак у силу притаманної їм семантичної нейтральності (вони належать до асемантичних, функціональних) ці сполучні засоби не вказують на характер семантико-синтаксичних відношень між компонентами складної конструкції, тому семантико-синтаксичні відношення виражаються конкретним лексичним наповненням сурядних компонентів, видо-часовим та способовим співвідно­шенням дієслів-присудків, залученням у компоненти конструкції (залежно від типу останньої) темпоральних уточнювачів або ре­зультативних маркерів:

І буде нас із кожним гоном меншати,

І глибшатиме на плечах вага (Б. Олійник);

Та боляче б'ється, думав,

Не пустить гулять на став,

І тому не знав я суму,

Щасливим собі зростав (В. Симоненко).Останній приклад фіксує раритетний у нашій добірці спосіб вираження категорії наслідку: семантико-синтаксичні відношення ідентифікуються не тільки лексико-семантичним наповненням предикативних частин, а й супровідним словом тому, що вказує на наслідковість. Завдяки своєрідності лексичного значення, яким характеризуються слова на кшталт тому, отже, значить, таким чином, внаслідок тощо, досягається високий ступінь вираження наслідку, що робить складносурядні одиниці такого типу ознакою передусім наукового стилю, в якому "для пояснення відношень між фактами потрібна чітка вказівка на наслідок, результат" [8, 8].

Нерідко навіть у складносурядних реченнях із типовими семантико-синтаксичними відношеннями, зокрема зіставними чи протиставними, приховані додаткові відношення, які традиційно виявляються в складнопідрядних конструкціях. Наприклад:

Ми усі по характеру різні,

і смаки не однакові в нас,

та одна нас ростила Вітчизна

у великий розбурханий час (В. Симоненко) - відчутними є відно­шення допустовості. К. Г. Городенська в такому разі сполучний за­сіб кваліфікує як протиставно-допустовий сполучник сурядності-підрядності [4, 216]. А. П. Грищенко, посилаючись на Я.Бауера, з цього приводу зазначив, що тип складного речення як граматичну одиницю можна визначити, коли встановлено зв'язок між грама­тичним і значеннєвим аспектами. Тобто відмінності семантично­го характеру при тих же формальних засобах або різні формальні засоби при збереженні смислових відношень свідчать лише про смислову диференціацію одного й того ж типу складного речен­ня, а не про різні типи речень [5, 29]. Крім того, сполучник та, як функціональний засіб зв'язку, сам не виражає ні протиставного значення, ні відношення допустовості, а лише в мовному оточен­ні. Тому ми не маємо достатніх підстав прийняти запропонований К. Г. Городенською принцип класифікації та кваліфікуємо наве­дений засіб зв'язку залежно від контексту як сурядний єднальний або сурядний протиставний сполучник. Проте там, де з'являються приховані підрядні відношення, є можливість трансформувати складносурядні речення в складнопідрядні з відповідними сполуч­ними засобами.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16