М І Гнатюк - Наукові записки - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 

© Архангельська А.М., 2008


 

Дослідження чинників, що мотивують вибір форми маскулі-нізму1 в акті мовотворення, виявило протомотиваційні сфери, до яких номінатор звертається за пошуком „потрібних" форм2, які, своєю чергою, тісно пов'язані з історією та ментальністю народу, його культурою, соціальними та міфопоетичними традиціями. Чо­ловік є архетипом будь-якої культури. Вербалізація маскулінного змісту відбувається на тлі всіх знань про цей об'єкт позамовноїдійсності, на тлі всіх детермінант маскулінності (своєрідного вір­туального еталону чоловічості), представлених у концептуальній картині світу певної культурно-мовної спільноти, і перебуває в зоні перетину багатьох лінгвальних та нелінгвальних, об'єктивних та суб'єктивних чинників, зокрема й культурних, адже вербаліза-ція здійснюється номінатором як лінгвокультурною особистістю. Саме в таких явищах, що належать одночасно мові й культурі, ви­являється глибока мотивованість, невипадковість іменувань. Мова, за Ю. С. Степановим, примушує - чи, радше, м'яко направляє лю­дей в іменуваннях, приєднуючи поіменоване до найглибинніших шарів культури [5, с. 38].

Виходячи з розуміння тісного взаємозв'язку між формою та значенням, з того, що виражальні особливості звукового оформ­лення „слова-знака" завжди знаходять своє відображення й у його лексичному значенні („слові-значенні") та визнаючи наявність яко­гось „внутрішнього" змісту слова-знака (слово-знак виражає ще дещо, крім самого себе), М. Г. Комлев уважає за доцільне визнати й наявність культурного компонента. Спираючись на ідеї Р. Ладо та Ч. Фріза про те, що культурне значення є частиною мовного значення, М. Г. Комлев уперше виділяє культурний компонент, що супроводжує лексичне поняття і відображає залежність семантики мови від культурного середовища індивідуума [2]).

Різні підходи до проблеми культурного компонента лексичного значення (лінгвокраїнознавчий та лінгвістичний) представлені у працях Ю. П. Солодуба, В. І. Говердовського, В. П. Беркова, Є. М. Верещагіна, В. Г. Костомарова, Г. Д. Томахіна, В. Г. Гака, Є. О. Опаріної та ін. Однак теза про те, що і форма виражає певний зміст, дозволяє говорити про культурний зміст форми. І хоча в но-мінаційному процесі важливою вважається номінаційна техніка, яка в народів є переважно спільною, вибір форми імені чоловіка здійснюється у просторі культури та під впливом культури як осо­бливого типу знання, що відображає відомості про рефлексивне самопізнання людини у процесі життєвих практик і може бути зро­зумілим на тлі соціально-історичного досвіду певного національ-но-лінгво-культурного колективу. Культурний зміст форми маску-лінізму апелює до соціального, культурного, історичного досвіду номінатора й віддзеркалює особливості історичного розвитку, сус­пільного устрою, географії, економіко-правових, майнових відно­шень, звичаїв, побуту народу, його релігійних, міфопоетичних уявлень, фрагментів фольклору та літератури; він може бути інтер-культурним, інкультурним та інокультурним, маркованим загально­людською, християнською культурою та національно маркованим.

Створений Ю. С. Степановим „образ культури" як „образ про­стору", у якому „що б ми не сказали, яку б ідею не висловили, який би образ не створили - йому відразу озветься відлуння в ідеях, об­разах і думках, які вже раніше виникали і які відгукуються на наші тихим, але гармонійним співзвуччям", спирається на думку вчено­го про те, що людина (у нашому дослідженні - суб'єкт-номінатор) пронизана культурою завдяки згусткам культурного середовища у її свідомості [5, с. 41, 42]. Посередництвом цих згустків культура входить у його ментальний світ, що об'єктивується в мові, адже мова - культурна за своєю природою категорія.

Різні мови є по суті різними баченнями, що спираються на сис­тему уявлень про особу чоловічої статі, сформованих в системі координат загальнолюдської, ареальної та національної культури, які специфічно забарвлюють її світ та світ навколо неї, зумовлю­ючи культурну та національну значущість предметів, явищ, про­цесів, зв'язків, посередництвом яких об'єктивується у мові образ чоловіка. Будь-яка культура є індивідуалізацією загальнолюдської культури. Кожна локальна культура містить особливості соціаль­ної практики окремої історично сформованої спільноти й елемен­ти інших культур, які корелюють із загальнолюдською культурою. На думку В. Г. Костомарова, справжні відмінності культури нації полягають в особливому, притаманному лише їй комплексі загаль­нолюдських рис, у неповторному їх поєднанні й у самобутній реа­лізації [3, с. 77-85].

Сфера маскулінізмів глибоко і виразно позначена культурою, адже тут один об'єкт культури (суб'єкт-номінатор) іменує засоба­ми мови як культурної за своєю природою категорії інший об'єкт культури - чоловіка. Маскулінізми відображають глибоко культур­ні соціально-політичні й побутові уявлення про чоловіка і чолові-чість та їх зв'язки з позамовним світом. Тому видається коректним говорити про культурну зумовленість комбінацій ономасіологічно активних форм змісту маскулінізмів у процесі вербалізації, прокультурну значущість форми вираження певного змісту. Форма змісту стає певною мірою автономною щодо свого означуваного і залучає до нього культурні конотації. Форма виявляється не менш культурно забарвленою, ніж значення, не лише культурними коно-таціями образів та зв'язків чоловіка в об'єктивному світі, - вона особистісна у вираженні ставлення суб'єкта до позначуваного. У ній з огляду на ознаку, покладену за розрізнювальну у процесі іме­нування, багато і суттєвого, і випадкового, малозначущого, однак своєю нелогічністю, парадоксальністю вона й виразна. Відобража­ючи буття суб'єкта в культурі, форма стимулюється важливістю в ній об'єкта.

Буття номінатора у просторі культури наштовхує на думку: якщо один об'єкт культури певним чином ословлює інший об'єкт культури, то форма на позначення такого змісту є культурно значу­щою. Під культурною значущістю форми розумітимемо культурні стимули її вибору - впливи соціальних, економічних, географіч­них чинників, соціального устрою, системи суспільних відносин, системи світоглядних констант (зокрема й маскуліноцентричнос-ті), фольклору, літератури, побуту, звичаїв народу-носія мови на вербалізацію буття чоловіка як суб'єкта культури. Доцільно ви­окремити певні рівні культурної значущості форми: одні маскулі-нізми корелюють з матеріальними, соціальними, духовними фак­тами загальнолюдської культури в національній їх реалізації через денотат; інші співвідносяться із фактами культури через емотивний компонент їх значення. Таким чином, культурна значущість вибору форми визначатиметься раціональним або емоційним сприйнят­тям номінатором об'єкта-чоловіка. Це дає підстави говорити про культурно-цивілізаційну та знаково-культурну значущість форми. Перша з них актуалізується переважно у сфері релятивної, друга -у сфері кваліфікативної номінації.

Знаково-культурна значущість форми маскулінізму спирається на розуміння культури як „світу людини" і як її власної „людської якості", що втілюється в різноманітності форм та способів її прак­тичної, духовної і практично-духовної діяльності. Тут важливе передусім ставлення суб'єкта-номінатора до позначуваного та до форми, прийнятної для такого позначення: форма відтак набуває особливої емоційної ваги.У цій статті ототожнення уявлення про чоловіка з потенційно придатною формою для мовної об'єктивації такого уявлення буде розглянуте у площині Пчоловікне-людина П на матеріалі чеської та української мов.

Ще О. О. Потебня зазначав, що, незалежно від свідомості й на­мірів, людина здатна пізнати себе тільки опосередковано, через зо­внішні предмети і природу [4, с. 134]. Тенденція пізнавати себе че­рез об'єктивний предметний неантропний світ, „приміряючи" його на себе, є основою дзеркальної метафори й виразно тяжіє до нега­тивного полюса оцінності: оскільки все хороше в ціннісній картині світу й усе позитивне щодо сприйняття світу свідомістю номінато-ра ідентифікується як норма, то пізнавальний вектор номінатора у процесі іменування чоловіка передусім орієнтується не на еталонні та стереотипні уявлення, а на відхилення від них. Відповідно фор­ми на позначення об'єкта-чоловіка є експонентами культури, що маніфестують анти-еталони та анти-стереотипи.

Пізнавальне значення таких форм як репрезентантів культури виявляється в зосередженій у них символічній значущості та зміс­товій глибині, а звідси - у їх емоційно-експресивному потенціалі. Своєю чергою, символічне значення тієї чи іншої форми зумовлю­ється соціальною важливістю предмета чи явища, що позначається цією формою, у межах певної культури. Соціальна значущість ви­значається в широкому контексті, не суб'єктивному, а соціально-типізованому - як певна реакція носіїв мови на ті чи інші предмети, що у свідомості суб'єкта-номінатора корелюють із можливостями транспонування їх форми на позначення особи чоловічої статі. Народ для своїх образів бере здебільшого те, що має перед очи­ма, те, що вражає його якою-небудь своєю властивістю. Бачення номінатором неантропних об'єктів та їх оцінка під культурним та національним кутом зору пов'язані з їх знаково-культурною зна­чущістю, що імпліцитно наявна у формах змісту. Це й зумовлює потенційну можливість їх використання на позначення чоловіка як об'єкта позамовного світу.

У предметному коді культури особливе місце належить сим­волічним функціям предметів, характерних для життя народів. На поверхні їх форми виявляються виразні сліди культурного змісту.У межах предметного коду можна виділити такі основні напрямки руху думки номінатора на шляху вибору імені:

Назви предметів одягу та взуття чоловік. У межах цієї сфе­ри особливою активністю позначені соціально марковані форми, що переважно асоціюються з нижчим, неосвіченим, некультурним: чес. dfevakzhrub. Hloupy, hruby, omezeny Clovek'; t'ulpas (етимоло­гічно від turban - головний убір представників східної - „чужої" - культури) ob., hanl. 'Omezenec, hlupak', укр. чобіт лайл. 'Темна, забита, неосвічена людина'; сіра свита знев. 'Неосвічена, некуль­турна людина з низів'. Актуальною тут є й опозиція „верх - низ": предмети одягу та взуття, локалізовані внизу, символізуються в напрямку 'пасивність', 'підпорядкованість', 'безініціативність', 'прислужництво' (чес. backora, puncocha, укр. підошва, устілок, панська халява,). На старі, непридатні для використання предме­ти одягу та взуття асоціативно проектується старість людини (укр. старий шкарбан (шкарбун) знев. 'Про стару людину'), бідність (укр. личак перен., заст. 'Бідна, незаможна людина; бідняк') та не­повороткість (чес. skrsek hanl. 'Nemotora').

Назви харчових продуктів, страв, напоїв чоловік. Назви хар­чових продуктів та страв, на які в асоціативно-образному баченні світу орієнтується номінатор у виборі імені чоловіка, виявляють певні закономірності. Найбільш номінаційно активними є назви харчових продуктів, страв, харчових відходів гомогенної консис­тенції. Такі форми виявляються прийнятними на позначення без­вільного, нерішучого чоловіка (чес. kase, homolka, jelito kroupovy, omacka clovek, укр. кваша, драглі, лемішка, м'якушка, мамалига, макуха). Назви страв з тіста та хлібобулочних виробів звичайно уживаються на позначення зовнішності товстуватого, товстенько­го або неповороткого чоловіка (чес. buchta ob., expr. Clovek malo hybny, tlusfoch'; kynuty knedlik expr., nepfizn. 'Nesika, nemotora, tlusfoch', укр. пампушка 'Товста, пухка людина', книш 'Гладка лю­дина, що аж лисніє жиром; товстун'), ніжного, вразливого чолові­ка (чес. marcipan pfen. 'Jemny, choulostivy clovek').

Зовнішні характеристики продуктів харчування, закріплені в їх назвах, можуть переноситися на характеристики чоловіка 'чер­ствий, бездушний' (чес. suchaf hovor., hanl. Clovek, ktery nema smysl pro veseli a humor, odmita je v umeni a spolecenskem zivote; Cloveknudny, nezazivny, suchy', укр. сухар перен., розм. 'Бездушна, чер­ства, педантична людина', сухар сухарем Дуже черства людина ), 'неврівноважений у поведінці, вчинках' (укр. вишкварка перен., зневажл. 'Про надто гарячу в поведінці людину'), 'слабосилий' (чес. drobek expr. 'Clovek velmi pohubly, zeslably', укр. вишкварка перен., зневажл. 'Про слабосилу, мізерну людину'), 'худий' (укр. сухар перен., розм. Худа, сухорлява людина'). Назви дрібних за­лишків хліба звичайно використовуються у новій функції називан­ня на позначення чоловіка маленького зросту, принагідно недорос­лого, дитячого віку (чес. drobek, drobot 'Mary Clovek', укр. криха, крихта, крихітка перен., пестл. Про малу дитину').

Назви напоїв (переважно спиртних - горілки, вина та пива) стають формою на позначення характеристики чоловіка 'п'яниця' лише в чеській мові (kofala, kofalka, kofalecnik, pivomil, pivozrout, vinodus, vinomil, vinomol).

Назви будівель, їх частин чоловік. Назви будівель певного призначення уживаються як форми на позначення чоловіка, що по­любляє їх відвідувати (чес. putyka (господа нижчого ґатунку) ob., hanl. 'Casty navstevnik putyky'; krcma (господа нижчого ґатунку )

-    krcemnik 'Casty navstevnik krcmy'; hampejz (будинок розпусти)

-    hampejznik zhrub., nadavka muzi 'Navstevnik hampejzu'. Назва господи взагалі hospoda склала базу фамільярної назви її хазяї­на - stary hospoda. Назви будівель та їх частин можуть викликати різні асоціації з образом чоловіка: чес. barabizna expr. 'Zchatraly, sesly Clovek', kuchynka 'Muz, ktery rad pobyva doma, pracuje doma v kuchyni'; hajzl, srac vulg. 'Spatny, mizerny Clovek, lump', укр. бовдур лайл. (димар у хаті, на хаті) 'Про грубу, нерозумну людину; дурень, недотепа, йолоп, гевал'.

Назви предметів різних життєвих сфер чоловік. Тут осо­бливою номінаційною активністю вирізняються назви полотняних чи шкіряних ємкостей для перенесення чи зберігання сипких або дрібних предметів, з якими асоціюються неповороткість, нерішу­чість, обмеженість (чес. pytel hlouposti, mech, mechac, horacky pytel, укр. торба (лантух) з соломою). Інколи величина самої ємкості ко­релює з параметричною характеристикою чоловіка (укр. капшук 1. 'Гаман у формі невеликої торбинки, що затягується шнурочком'.

-      2. ірон., жарт. 'Про маленьку людину, підлітка').Назви старих, незначних, непотрібних, непридатних для ко­ристування предметів звичайно прийнятні на позначення виразно негативних характеристик чоловіка: чес. vechet expr. 'Stary sesly clovek'; padavka Slaby, neschopny, nestatecny Clovek'; spina clovek hanl. 'Skrblik, lakomec, spinavec', укр. сміття лайл. 'Людина, яка здійснює ганебні, підлі, мізерні вчинки', дрантя зневажл. Мізер­на, низька, підла людина', мотлох перен., зневажл.Погана, негід­на людина'. Цей ряд поповнюють і назви, пов'язані з непридатним для використання деревом та його залишками на позначення пре­старілої людини (чес. trouchnivy dedek expr., nepfizn., hanl. 'Stary muz, stafec', укр. трухляк перен. 'Про дуже стару людину', порохня лайл. 'Про дуже стару і нікчемну людину').

На окрему увагу заслуговують предмети, вироби з дерева, за­лишки дерева, спроектовані на позначення тупої, бездушної лю­дини (чес. pafez, klacek, trdlo, bozi dfevo, укр. довбня, колода, па­тика, штурпак,), неповороткої людини (чес. dfeveny (prkenny) panak, kopyto, balda). На позначення глухої до чужих страждань чи проблем, бездушної людини у східних слов'ян використовується форма на позначення предметів язичницького культу, що звичайно виготовлялися із дерева (укр. ідол, бовван, істукан).

Назви механізмів та їх частин, що так чи інакше пов'язані з по­ступальним або рівномірним (повторюваним) рухом, корелюють у номінаційному процесі з гомогенними характеристиками осо­би чоловічої статі (чес. motor Podnecovatel nejake Cinnosti'; paka 'Clovek jako sila vyvolavajici postup dopfedu', укр. генератор (ідей) 'Людина, багата на ідеї, пропозиції', гальмо 'Людина, що затримує що-небудь, не дає розвиватися руху вперед; повільна, нетямуща людина').

На особу чоловічої статі виявляються спроектованими й на­зви музичних інструментів та звукових пристроїв: їх відповідні акустичні характеристики асоціюються з характеристиками люди­ни (чес. fehtacka expr. 'Kdo se Casto a rad (hlasite) smeje; povidavy, upovidany Clovek', укр. торохкало розм., перен. 'Говірка, балакуча людина; балакун, базіка', шарманка перен., зневажл. Про людину, яка багато та надокучливо говорить'). Назви інших музичних ін­струментів стають основою для характеристик чоловіка 'непово­роткий, вайлуватий' (чес. ninera (ліра) expr. 'Nesikovny, neobratnyClovek'), 'тупий, дурний' (чес. trumpeta (труба) ob., expr. 'Hlupak', укр. бубон перен. 'Тупак, дурень',).

Назви абстрактних понять — чоловік. Фрагментами просто­рово-предметного коду як окультуреного людиною простору, що у зворотному напрямку „приміряється" на людину, є назви метрич­них одиниць. Як форми на позначення змісту 'характеристика чо­ловіка', такі номінанти актуалізують певні узагальнено-символічні значення: 'високий, довгий - короткий, малий' (чес. skladaci metr, palecek, укр. верства келебердянська (пирятинська). В окремих ви­падках назва міри довжини стає основою професійної характерис­тики людини (чес. zlatnik 'Vyrobce ozdobnych pfedmetu z drahych kovu, dfive take obchodnik s nimi').

Суб'єкт-номінатор, пізнаючи світ і порівнюючи його із собою, звертається до світу не лише конкретних матеріальних об'єктів (рукотворних чи нерукотворних), а й до світу абстрактних понять, що так чи інакше корелюють на підставі узагальнено-символічних значень із проявами особи чоловічої статі у позамовному світі. Такі номінаційні орієнтири віддзеркалюють певні світосприймаль-ні настанови, зумовлені реакцією 'vita minima', відступом у себе. На позначення чоловіка транспонуються назви емоцій та емоцій­них реакцій на об'єкти, зорієнтовані на оцінне сприйняття світу. З одного боку, це емоційний позитив: чес. poteseni 'Clovek pusobici nekomu radost, tesitel', укр. кохання 'Особа, що викликає таке по­чуття; кохана людина'. З іншого - емоційний негатив: чес. pytel bidy hromadka nestesti expr., posm. n. soucitne 'Nesfastny, ztrapeny, sklesly Clovek projevujici to, Casto tragikomicky, svym vzezfenim', укр. облуда розм. 'Людина, що викликає антипатію; нещира люди­на, лицемір', нудьга перен. 'Нудна людина; нудьгар'.

Прояви та рефлексії чоловіка викликають у свідомості номіна-тора асоціації-ототожнення з назвами явищ природи (чес. vitr expr. □ Rychry, hbity, nestaly Clovek', укр. сльота перен., лайл. 'Набридли­ва, надокучлива людина', туман знев. 'Дурень').

Номінаційною активністю вирізняються й назви хвороб та їх проявів на позначення певних негативних рис чоловіка. Такі фор­ми вже своїм змістом викликають негативну емоційну реакцію но-мінатора, тому маскулінізми звичайно виражають комплекс емоцій в нерозчленованому вигляді (словникова ремарка nadavka, лайл.):чес. srab (svrab), укр. зараза, чума, холера, болячка, сверблячка, костогриз.

Назви об'єктів живої природи чоловік. Біоморфний код куль­тури пов'язаний з істотами, що населяють світ навколо людини. Це результат тисячолітніх спостережень людини над тваринним і рослинним світом: зооніми та фітоніми є вихідними для величез­ної кількості стереотипів та символічних значень, закріплених у її мовній свідомості.

Назви тварин (за широким розумінням - тварин, птахів, плазу­нів, комах тощо), транспоновані на особу чоловічої статі в напрям­ку позитивних її характеристик, звичайно визначаються корисніс­тю цих тварин для людини та їх значень як символів, зумовлених слов'янською та біблійною традицією: змія символізує мудрість, бджола, мураха, віл - працьовитість, вівця - покірність, сокіл - чо­ловічу красу, сміливість, молодецтво .

Щодо інших тварин актуальним виявляється передусім проти­ставлення тварина (не-людина) чоловік (людина): чес. zvife expr. 'Clovek majici spatne, nelidske vlastnosti, zvl. icrutost'; dobytek zhrub. 'Nadavka Cloveku zvifeckemu, zhovadilemu, surovemu, bestialnimu, zvrhlemu nebo sprostemu, nemravnemu', укр. тварина лайл. 'Груба, підла людина', бидло лайл. Груба, жорстока, підла людина'.

В асоціюванні тварини з чоловіком думка номінатора може руха­тися в напрямку від реальних властивостей тварини (її зовнішності або поведінки): чес. stenice hanl. 'O Cloveku, ktery vyuziva druhych lidi'; stif 'Zly, stipavy Clovek', slepys hanl. 'Zaslepenec', укр. шуліка розм. 'Жорстока, злобна людина', трутень перен., розм. 'Нероба, дармоїд', цвіркун перен. 'Надто говірка людина') або від припи­суваних тваринам творчою уявою номінатора характеристик (чес. potapka hovor., hanl. 'Mladik, vystfedne se oblekajici; pasek'; kulich expr. 'Clovek, ktery nosi zle spravy; podivin, samotaf'; zenaty vrabec expr., posm. 'Utly muz male postavy', slepiciprdelka expr., nepfizn. n. hanl. 'Kdo neudrzi nic v tajnosti, vsechno ve sve povidavosti prozradi', укр. жайворонок 'Про людину, яка почуває себе краще, є дієздат­нішою в першій половині дня', крокодил розм., зневажл. Негарна, відразлива людина').

Виразно негативні характеристики чоловіка відображають фор­ми, пов'язані з неповноцінною твариною, схрещеною або кастрова­ною, нездатною до продовження роду: чес. mezek zhrub. Omezenec, hlupak', укр. бовкун зневажл. 'Про відлюдькувату, мовчазну, по­хмуру людину', віл 'Про людину, що безправно та важко працює'. Як форми з узагальнено-символічним значенням тут представлені і назви залишків тварин (чес. mrcha clovek expr., hanl. DZly, zaludny, odporny Clovek'; spratek hanl. 'Clovek male postavy; nevychovany Clovek', укр. стерво розм. 'Підла, негідна людина, мерзотник', здо­хлятина перен. 'Квола, немічна, слабосильна людина ).

Важлива роль у вербалізації маскулінності належить і фіто-морфному коду культури. Ономасіологічні асоціації фітоморфіз-мів можуть зумовлюватися як об'єктивними, так і суб'єктивними зовнішніми характеристиками рослин та їх плодів: чес. sisvorec pfen., expr. 'Clovek male postavy', fimbaba expr. Zdravy silny Clovek', fimbuch expr. 'Zdravy silny Clovek, zvl. dite', укр. жовтяк перен., розм. 'Про худу, виснажену, хвору людину, яка має бліде з жовтизною обличчя', опеньок сухий (засушений) 'Про худу, дебе­лу людину', реп'ях перен. 'Про причіпливу людину'), їх функцій (чес. plevel hanl. 'Spatny Clovek', укр. пустоцвіт перен. 'Людина, яка не приносить користі суспільству, не виправдовує покладених на неї надій; пуста людина'). З деревовидних рослин особливою номінаційною активністю визначається дуб (питомо цей номінант позначав дерево взагалі) та гіперонім дерево на позначення чоло­віка тупого, нетямущого, бездушного, з обмеженими розумовими здібностями (чес. bozi dfevo, укр. дерево).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16