М І Гнатюк - Наукові записки - страница 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 

Зелений колір є, так би мовити, кольором фону й особливо філо­софського значення не має. Проте в новелі М.Хвильового "Синій листопад" він фігурує досить часто, причому в різних варіаціях. "Стос запашної сосни(гірляндиробити) і гірські трави" [7; 110] на фоні "голого чорнозему" чи стін, у які "глухо входили цвяхи" і серед яких мусив помирати Вадим, що "виглядав чорно", безпе­речно, є символом життя. Дещо інше значення зелений колір має у таких випадках: "Марія знітилась на колодці - крапка. Зелений вугіль і в огнищі, і в її зіницях. Теж у шинелі" [7; 110], " . Марія - крапка. Збіглась у грудку, й не видно. А зіниці й білки зеленіють" [7; 111]. Власне, з тексту новели розуміємо, що цей колір символі­зує "тоску" і "будні", в яких опинились герої твору.

Крім того, у деяких випадках зелений колір постає символом азіатського ренесансу, що є одним із принципів, проголошених М. Хвильовим під час літературної дискусії 1925-1928 рр.: "І тоді в аулах моєї голубої Савойї стояв гул. Через перевали, з азіатського степу, з глухої тайги, летіли: депеша за депешею. О Мартінесе Сієрра!.. [7; 252].

Таким чином помічаємо, що, на відміну від інших кольо­рів гами письменника, зелений колір не є остаточно віднесений М.Хвильовим до "позитивних" чи "негативних", тобто він не на­був завершення як символ чогось достеменно притаманного твор­чості письменника.

Ці кольори формують контрастні за своєю суттю пари, працю­ючи таким чином на поетику експресіонізму, для якої саме контр­аст (тем, ідей, символів тощо) постає визначальним. Більше того, контраст є однією з характерних особливостей стилю прози М. Хвильового загалом.

Нижче подано ряд контрастних пар кольорів:

-   червоний - сірий;

-   червоний - голубий, синій;

-   голубий, синій - жовтий;

-   білий - чорний;

-   срібний - золотий.

Ці кольори, хоча не є контрастними за своєю суттю у дійсності, створюють ефект контрасту за смисловим навантаженням у тексті.

Червоний - сірий. Це співвідношення кольорів можна розгля­дати як ще один вияв тематичного контрасту: невідповідність ге­роїчного минулого (у боротьбі за світле, "загірне" майбутнє) сірій нудній дійсності, яка не виправдала сподівань і принесла, замість омріяної країни рівності, справедливості і загального достатку, не­вдоволення свою долею й оточуючим світом:

"Ой буде горобина ніч! Буде!" [7; 127],

"...багаття... зацвіло буйним вогнем" [7; 144], але

"Була одна сіра дорога" [7;73],

"... це - філософія сіренького дня: навіть великий біль стихає, коли підходить маленький, але ближче" [7; 543].

Червоний - голубий, синій. Це група кольорів найбільшою мі­рою стосується твору М. Хвильового "Сентиментальна історія" івказує, що марна боротьба за "загірну - голубу - комуну", у якій колись проливали кров і втрачали життя фізично, призвела до того, що і духовно людина вже перестає існувати як така. Вона немовби випадає за межі життя й опиняється у сірих буднях "сіреньких болів і турбот": "Наді мною стояло м'яко-голубе ранкове небо, але я йо­го не бачила" [7; 326], тому що "Я йому (Чаргару) мовчки показала на кров (мені на мить блиснула розрубана голова товаришки Уляни) і сказала, усміхаючись: - Це рештки моєї невинності..." [7; 326].

Голубий, синій - жовтий. Буйність життя й нерухомість смерті як вічна філософська проблема і як питання, яке тією чи іншою мірою стосується буття кожної людини зокрема:

"Завтра розгорнемо голубину книгу вічної поезії - світової, си­ньої" [7; 117],

"Синій весняний вечір танув" [7; 101],

"Наталка дивиться синьо" [7; 75], але

"Дорога спокійно відходить, і на ній порожньо. Мабуть, скоро зажовтіє листя...". [7; 213],

"... я стояла біля дуба на пустельній алеї..." [7; 307],

"... відходила в зелено-лимонну безвість мертва дорога" [7; 282].

Помічаємо, що жовтий колір зустрічається найчастіше поруч із образами пустелі, порожнечі і - смерті, які ще більше посилюють його смислове навантаження і надто пригнічують читача надмір великим емоційним нагнітанням.

Білий - чорний. Ці кольори часто постають із новел М. Хвильо­вого як дороги. Власне, це швидше символічний путь, який обирає кожен собі сам і тільки раз на життя.

Варто, однак, сказати, що обидва ці шляхи не є легкими: один (білий) - холод і сніг, інший (чорний) - встелений трупами і кров'ю. У такому протиборстві визначається ще одна особливість експресіонізму, а саме: людина у цьому світі приречена на страж­дання, яку б життєву дорогу вона не обрала:

"Хуртовина. Вітри" [7; 84],

"Уночі пішов перший сніг - посивіли вулиці" [7; 131], але "Ідороги бігли - чорні степові" [7; 118],

"... біля чорного трибуналу комуни стоїть гнітюча мовчаз­ність" [7; 273],

"Він хоче подалі від цього чорного брудного діла?" [7; 274].Срібний - золотий. Цікаво, що якщо у попередніх контекстах чітко видно "позитивне" і "негативне" (за винятком групи білий - чорний кольори), в цьому випадку про такий поділ говорити не варто, оскільки обидва ці кольори насичені добром і життям. "Золотий степ виблискував буйними хлібами" [7; 147], "... короткий осінній день погасає..." [7; 158] і "... в її очах стоять дві хрустальні росинки" [7; 268], "Я гладив її милу голову з нальотом сріблястої сивини" [7; 281]. Таким чином бачимо, що імпресіонізм, тобто течія у мистецтві і літературі зокрема, яка спирається на враження (колір як аспект, який сприймається зором), значною мірою підпадає під вплив екс­пресіонізму і загалом під вплив поетики стилю М. Хвильового. Крім того, колір як один із образів творчості письменника має гли­боке символічне навантаження і співдіє з іншими елементами тек­стів творів (хронотоп, проблематика, творення образів героїв, ви­роблення їх рецептивної дії щодо себе і світу тощо) для витворення оригінального індивідуально-авторського стилю М. Хвильового.

 

Література

1. Агєєва В. Микола Хвильовий // Хвильовий М. Новели, оповіда­ння. "Повість про санаторійну зону". "Вальдшнепи". Роман. Поетичні твори. Памфлети. - К.: Наукова думка, 1995. - С. 5-32.

2. Агеєва В.Українська імпресіоністична проза. - К., 1994.

3. Вісич О. "Червоне" і "Синє": драма пріоритетів постреволюцій-ного ренесансу. - www.memorial.org.ua.

4. Грабович Г. Символічна автобіографія у прозі Миколи Хвильо­вого // Грабович Г. Тексти і маски. - К.: Критика, 2005. - С. 237-258.

5. Кравченко Н. "Арабески" Миколи Хвильового: текст у тексті. -www.memovial.org.

6. Поліщук Я. Credo Миколи Хвильового // Поліщук Я. Література як геокультурний проект: Монографія. - К., 2008. - С. 150-166.

7. Хвильовий М. Новели, оповідання. "Повість про санаторійну зону". "Вальдшнепи". Роман. Поетичні твори. Памфлети. - К.: На­укова думка, 1995.

8. Шерех Ю. Хвильовий без політики//Шерех Ю. Пороги і запо­ріжжя. Література, мистецтво, ідеології: 3 томи. - Харків: Фоліо,

1998. - Т. 1. - С. 57-68.Демедюк Н. В.

 

ЛЕЙТМОТИВ ПОВІСТІ "САНАТОРІЙНА ЗОНА" МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО

 

У поданій статті ми здійснили дослідження лейтмотиву вершинного доробку М. Хвильового - повісті "Санаторійна зона", визначили роль та місце лейтмотиву у творенні об­разів, характерів, символічного наповнення, а також філо­софського та психологічного контекстів загалом, сповнених імпресіоністичного та експресіоністичного забарвлення. До­слідження проводилося з метою визначити важливість ролі лейтмотиву у побудові як конкретних образів (герой - анти­герой, Я - анти Я, ілюзія - дійсність), так і форми й змісту вцілому, трансформування світогляду автора у світосприй­няття героїв повісті (анарх, Майя, Хлоня, сестра Катря).

Дослідження проводилось шляхом грунтовного вивчен­ня та аналізу повісті "Санаторійна зона", спираючись на останні наукові роботи й дисертаційні матеріали, серед яких - І. Констанкевич "Проза Миколи Хвильового (еволю­ція характеру героя)", С. Журби "Художній світ української імпресіоністичної повісті 20-х років ХХ ст.", І. Цюп'як "По­етика повістей Миколи Хвильового" та ін.

 

In the given article we carried out research of leit-motif of reserve of Mykola Hvylovyj- stories of "Sanatoriyna area", defined a role and place of leit-motif in creation of appearances, characters, symbolic filling, and also philosophical and psychological contexts on the whole, full of impressionistic and expressionism colouring. Research was conducted with the purpose of to define importance of role of leit-motif in the construction of both concrete appearances (a hero is an antihero, I am anti I, an illusion is reality) and manner and matter as well, transformation of world view of author in perception of the world of heroes of story (anarkh, Maya, Khlonya, sister).

Research was conducted by the detailed study and analysis of story of "Sanatoriyna area", leaning against the last advanced studies dissertation materials among which - LKonstankevych "Prose of Mykola Hvylovyj(evolution of character of hero)",

 

© Демедюк Н.В., 2008S.Zhurbu the "Artistic world of the Ukrainian impressionistic story of 20th of ХХ st.", I.Tsupiak "Poetics of stories of Mykola Hvylovyj" and other.

 

Темою нашого дослідження є лейтмотив творчості М.Хви-льового на прикладі вершинної повісті "Санаторійна зона", оскіль­ки визначення важливості ролі лейтмотиву як одного з міфопое-тичних засобів творення образів-символів, характерів, а також психологічно-філософського контексту, сповненого імпресіоніс­тичного та експресіоністичного забарвлення, допоможе зрозуміти трансформування світогляду автора у світосприйняття героїв по­вісті (анарх, Майя, Хлоня, сестра Катря) та визначити наскрізну визначальну рису міфопоетики М.Хвильового, його імпресіоніс­тичних потрактувань дійсності, вираженої в образах-символах, асоціативних елементах і соціотипах.

Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена, насамперед, відсутністю глибоко аналітичних досліджень лейтмотиву у твор­чому доробку М.Хвильового, а також зростанням інтересу до твор­чості замовчуваних та заборонених письменників, твори яких ба­гато років розглядалися крізь завісу політичної заангажованості.

Про актуальність обраної нами теми свідчать і дисертаційні ро­боти літературознавців та наукових дослідників, захищені впро­довж останніх років, автори яких розглядають питання поетики прози та безпосередньо повістей М.Хвильового в аспекті його ху­дожнього мислення від малих художніх систем до конструюван­ня романічних форм (І.Констанкевич "Проза Миколи Хвильового (еволюція характеру героя)", І.Цюп'як "Поетика повістей Миколи Хвильового", аспекти відтворення української імпресіоністичної повісті (С.Журби "Художній світ української імпресіоністичної повісті 20-х років ХХ ст.") та інші не менш цінні наукові роботи.

Мета пропонованого дослідження полягає у визначенні ролі лейтмотиву творчості М.Хвильового (розглянутого в межах одно­го з вершинних доробків - "Санаторійна зона") як одного з міфо-поетичних засобів творення образів і характерів, інтертекстуаль-ності та філософського змісту повісті. Дослідження лейтмотивних макро та мікро образів допоможе зрозуміти трансформування сві­тогляду автора у світосприйняття персонажів.Визначення наскрізної визначальної риси міфопоетики твор­чості М.Хвильового дозволяє краще зрозуміти його імпресіоніс­тичні потрактування дійсності, що виражається в екзистенцій них елементах, соціотипах і створенні асоціативного ряду з допомо­гою так званих образів-символів.

Матеріалом дослідження ми обрали один із найяскравіших тво­рів у доробку М.Хвильового - повість "Санаторій зона". Такий ви­бірковий підхід дозволяє здійснити детальний глибинний аналіз застосування лейтмотиву в межах повісті, якнайповніше досліди­ти застосування цього художнього засобу автором у творенні імп­ресіоністичного, глибоко філософського, зокрема - екзистенційно забарвленого твору й відтворенні складних соціотипів, трансфор­муванні власного світогляду у світосприйняття героїв повісті.

Так, А. Руденко-Десняк підкреслює, що повість "Санаторійна зона", без сумніву, шедевр новітньої української літератури, хоча б тому, що вона написана набагато сучасніше, лаконічніше і міст­кіше, ніж багато інших творів пізніших авторів. Принагідно в те­матичному аспекті звертаємось і до інших новел М.Хвильового.

Дисертаційні роботи, захищені впродовж останніх років, є прямим свідченням зростання зацікавленості літературознавців у дослідженні творчості М.Хвильового під різними кутами зору. Насамперед, розглядаються такі аспекти дослідження творчого спадку письменника:

-   світ абсурду у протиставленні ідеалу "громадської людини", утопії омріяної "загірної комуни", яку прослідковуємо практично чи не в кожному творі письменника;

-   трагізм у найрізноманітніших його проявах (хронотоп, кон­флікт, екзистенціал смерті, символізм, мікро та макро поетичні засоби, "анти-ідеалізація", протиставлення);

-   лейтмотив як естетично-художній засіб зображення дій­сності у повістях та виокремлення провідної думки, образу у тво­рі (викриття соціальних конфліктів, акцентуалізація деталей тощо);

-   імпресіоністичне трактування дійсності, вираженої в обра­зах-символах та характерних соціотипах, соціопсихологічні до­мінанти.

Так, у 8-томній "Історії української літератури", а саме - устатті Л.Новиченко "Рання новела і повість", бачимо, що ім'я М.Хвильвого пов'язане здебільшого з виявом "войовничого бур­жуазного націоналізму". Втім, "наступні твори М. Хвильового -"Лілюлі", "Санаторійна зона", "Сентиментальна історія" та інші засвідчили глибокий розпад недавнього "романтика" з радянським життям, з ідеями комунізму" [15, 17]. Натомість перед нами постає творець-філософ, здатний розрізняти людей "не тільки шкідливих, але й зайвих" [13, 402].

Суто психологічний аспект аналізу подає С.Павличко в моногра­фії "Дискурс українського модернізму", здійснивши проекцію на психологічний стан письменника та керуючись вченням З. Фрейда. Щоправда, заглиблення у вивчення психостану митця частково від­суває на задній план значущість художніх прийомів письменника, добре обміркованих і вдало застосованих у побудові сюжетів.

Однин з визначальних засобів творчості М.Хвильового, безпе­речно, є лейтмотив. Саме в такий спосіб автор у повісті "Сана-торійна зона" використовує характерне для свого стилю кільцеве обрамлення: "...і стоїть той тихий осінній сум, що буває на оди­нокому ставку, коли не листя, а золотий дощ злітає з печальної білоногої берези, коли глибокою пустелею відходить голубе небо у невідомий дальній димок..." [13, 379].

Таке обрамлення-лейтмотив вже з перших рядків диктує на­стрій повісті. В основі так званого обрамлення твору лежить роздум-монолог невідомої хворої: "Із щоденника хворої... я знаю, що наша санаторійна зона могла б бути прекрасним матеріалом для повісті" [13, 379]. Та з твору стає зрозуміло, що авторство хво­рої суто формальне, оскільки головним героєм та безпосередньо голосом автора ми бачимо анарха. Саме він є втіленням роздумів, переживань, душевного неспокою й сумнівів М.Хвильового.

У більшості повістей письменника на першому плані постає "звичайна маленька людина" з її ідеалізацією "громадської люди­ни" та лейтмотивною екзистенційною тугою за втраченими ілюзі­ями революційного минулого. Такими чуються і слова юнака Хло-ні: "Чого ж мені так скучно? І сьогодні стоїть туман, і завтра буде туман. І в цих туманах я нічого не бачу. Де ж моя епоха?" [13, 471].

Внутрішня семантика соціоутопічної моделі є, так би мови­ти, віддзеркаленням зовнішніх обставин, їх впливу на конкрет­ний індивідуум. Лейтмотивом не тільки "Санаторійної зони", але практично всієї творчості М.Хвильового проходять трагізм і напруга, екзистенція людини в прагненні дістатися мрії, а також невід'ємний елемент - туга, жура, носіями якої є самі герої.

Дійсний світ М.Хвильового, зумовлений, згідно зі словами Т.Гундорової, романтизованою метафізичною картиною світу, за­селений різноманітними привидами, фантомами, примарними під­озрілими постатями, ірреальними образами, подібними до Карно. Саме цей світ, навалившись на героїв повісті, часто підштовхує їх до страшних вчинків - морального та фізичного самознищен­ня, спостерігається постійне заперечення суспільства, яке живе й діє згідно з логікою абсурду. Ілюзії вщент розбиваються об догмат "зональності", який уособлює в собі лейтмотивний тоталітаризм державної машини:

"Коли ви однімете від людини її кращі почуття, що ж тоді за­лишиться? - Що? - Анарх подумав і сказав: - Мабуть, машина!" [13, 401].

Цю ж тему, розпочату діалогом Катрі та анарха, згодом продо­вжує Хлоня: "Скоро ми зовсім забудемо тиху задушевність і буде­мо не то машинізованими хижаками, не то хижими машинами" [13, 470].

Осмислення трагічного як оптимістичної трагедії, де герой гине в ім'я утвердження суспільного ідеалу, нині втратило свою акту­альність. С.Журба, Є.Яковлєв, Т.Любимова та інші дослідники-естетознавці звернулися до систем інших категорій. На думку літературознавців, зокрема І.Цюп'як, варто звернутися до статей та методичного посібника К.Фролової "Теорія та методика за­стосування естетичних категорій в літературознавчому аналізі". Авторка досить повно висвітлює категорію трагічного і пропонує своєрідну ієрархію його вираження за допомогою поетикальних чинників. Загалом у повісті можна визначити кілька ліній емоцій­ного лейтмотиву:

-   пафос, який виступає мірою всіх суперечностей і подається не тільки через суб'єкт, але йузагальнено;

страждання носія ідеалу, пов'язане з утвердженням пре­красного, що сприймається суб'єктивно; почасти поняття "пре­красного" одного персонажа не є таким для іншого, як і фантом, спричиняючи тим непорозуміння і конфлікт;

-    наявність трагічного героя, носія трагічного начала (про­тагоніста); трагічне об'єднується в екзистенційний лейтмотив, адже практично кожен з героїв повісті є носієм трагізму;

-    непримиримий конфлікт, що стверджує перемогу про­гресивного ціною життя його носія: трагічне, оптимістичне і песимістичне;де частіше переважає перше й останнє, а опти­мізм виступає ніби фоном у вигляді тимчасового просвітлення;

-    духовна сфера виявлення трагічного, неймовірно розширена завдяки філософському навантаженню, що виявляється в диспу­тах, роздумах та монологах;

-    вибір трагічного героя ("вина", "фатум", "свідомий вибір", "екзистенційне роздвоєння власного "Я") [11, 26-36].

Науковці зосереджуються на аналізі трагічних конфліктів та ситуацій, трагічного стану світу, трагічної емоційно-образної то­нальності творів. Взяті сумарно праці дослідників відкривають нові горизонти в осягненні лейтмотиву трагічного в інтерпретації М.Хвильового, яке (трагічне) текстуально виражається на всіх по-етикальних рівнях твору: сюжет, композиція, конфлікт, хроно­топ, авторська позиція, пафос, система образів, асоціативність, пейзаж, нарація, світло, колір, звук, художні засоби.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16