М І Гнатюк - Наукові записки - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 

2. Внутрішня форма культурно-мовної одиниці знаходить ви­раження й у лексичній сполучуваності.

Так, прихований зміст слова-символу хата 'захист' виражає інтимізуючий прикметниковий займенник своя: "І ще невдивови­жу, як-от добрів і знайшов свою хату". Ідеалізований узагальне­ний образ створює словосполучення хороша хата: "Музика ру­шила, а народ і Івга за ними. Ідуть побіля хорошої хати, - вікно таке гарне, веселеньке..."

Негативний зміст передає епітетна сполука пуста хата - сим­волізує смуток, одинокість: "Прийшов, аж хата пустісінька, і духу нікого нема, і кілочком замкнута".

Іменник хата має характерні дистрибутивні зв'язки з дієслова­ми, що конкретизують дії, вчинки, обставини, ситуації, в яких пере­бувають персонажі Квітчиних повістей, пор.: "Пришедши у хату, старости помолились богу святому і поклонились хазяїну і хазяй­ці"; "Ходить по хаті, ходить та погляда на свої глечики..."; сідати у хаті, біля хати йти, переходити через хату, виводити з хати, увіходити у хату, хату вимітати, поточитися з хати, шасть мер­щій з хати, запирати хату, кидатися по хатам, увів у велику хату, у хаті запирати тощо. Такі вживання дають можливість простежи­ти формування етносценаріїв культури, побутової поведінки пред­ставників етносу в певний історичний період, виявити культурно-історичний генезис основ лінгвокультурної свідомості.

Якщо лінгвокультуреми на зразок хата, віз [пор. 8, 216 - 224], піч [пор. 8, 262 - 271], хліб [пор.8, 225 - 230] та под. як реперзен-танти часового інтермасиву, трансформуючись, зберігають "без-донність" вертикального національно-культурного контексту, ви­являють у своїй еволюції певну стійкість, оскільки зберігається реалія, з якою співвідносні, то лінгвокультуреми з обмеженим у часі й просторі функціонуванням є константами етнокультури, що мають мовно-часову маркованість, обмеженість. Пор. у зв'язку з цим узагальнення В. Д. Ужченка: "Духовна культура хоч і під­владна часові, але виявляє в своїй еволюції особливу стійкість. Трансформуючись у ньому, вона багатьма нитями залишається пов'язаною з нашими первоосновами" [8, 262].

3. Лінгвокультурема є носієм ареального національно-куль­турного членування лексики.

У Квітки етнографізми - це ареальні мовно-естетичні знаки культури Слобожанщини, а то й ширше - Лівобережної України. Це назви ігор, розваг (хрещик, у ворона, кривий танець, хоровод, кострубонька, у жони), назви одягу, прикрас (стрічки, юпки, плахти, очіпки, запаски, кораблики та ін.). Є у цьому ряду слово юпка. Архаїчне з погляду сучасного мовця воно у XIX ст. позна­чало верхній одяг, зокрема, жіночий - у вигляді довгої корсетки, переважно з рукавами, а чоловічий - короткополий каптан, поши­тий у талію, із складками і стоячим коміром. Ця лінгвокультурема має виразну ареальну східноукраїнську маркованість.

4. Лінгвокультуреми-побутовизми у мові прози Г. Квітки -
це й деталі соціально-побутової диференціації різних верств насе-
лення України, як-от:
"Купцеві зараз чайничок настановить, а усе
мала у себе;
простому народу доброго борщу з салом поставить;
паничеві молошної каші подасть" і под.

5.   Лінгвокультуреми - це носії певного аксіологічно-
емоційного потенціалу, конотацій, і не лише позитивних, а й не-
гативних оцінок у межах денотативної модальності.

Зокрема, лінгвокультурема макогін має етнонаціональну іро­нічну конотацію. За словником В. Жайворонка "Знаки української етнокультури" [2] за лінгвокультуремою макогін закріпилися такі смисли: 'хазяїн у хаті' 'голова, захист', 'лиса голова (лисий, як макогін)', 'відмова' (макогін облизати - дати відмову у сватанні), 'не схожий' (схожий як макогін на ночви).

Крім того, лексична картотека СУМ дає приклади ситуацій, коли з макогоном женуться за ким-небудь, погрожуючи. Напри­клад: "До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався, І не на жарт-таки, сердега, розгулявся" (П.Гулак-Артемовський), "Хазяїн кинув на стіл ложку. Вихопив із макітри макогін і вибіг на двір"'' (П.Панч). Отже, ще один складник смислу - 'погроза', 'влада', 'сила'. Порівняйте іронічне уживання лінгвокультуреми макогін у гумористичній мові Євгена Дударя, де вона функціонує як вто­ринна номінація жезла працівника ДАІ - засіб регулювання руху, символ влади щодо водія: "Відчиняю дверцята. Сиджу. Чекаю. Він мені нахабно "макогоном" показує, мовляв, проїжджай".

Підсумовуючи сказане, відзначаємо, що лінгвокультурема є носієм відносно стійких уявлень, сформованих на основі відпо­відних ціннісних орієнтацій і соціально-історичного досвіду носі­їв культури. Внутрішня форма лінгвокультуреми зберігає часово-просторову інформацію.

Мова художньої літератури є одним із джерел пізнання гли­бинних смислів комунікації, репрезентує смислове наповнення й генезиз смислів тих чи інших лінгвокультурем.Лексика з конкретно-предметним значенням є одним із джерел лінгвокраїнознавства.

 

Література

1. Бибик С. Побутовизми і знаково-символічна система мови про­зи Г. Квітки-Основ'яненка // Культура слова. - 2003. - Вип. 63. - С.6

 

-    12.

2. Жайворонок В. В. Знаки національної етнокультури: Словник-довідник. - К.: Довіра, 2006. - 704 с.

3. Маслова В. А. Лингвокультурология: [Учеб. пособие: Для сту­дентов вузов]. - 2-е изд., стер. - М.: Academia, 2004. - 202 с.

4. Петрова Л. А. Лингвокогнитивные основы художественной картины мира. - Симферополь: ОАО "СГТ", 2006. - 284 с.

5. Селіванова О. Нариси з української фразеології (психокогнітив-ний та етнокультурний аспекти). - К. - Черкаси: Брама, 2004. - 276 с.

6. Словник мови творів Г.Квітки-Основ'яненка: У 3-х т. - Х., 1978

-    1979.

7. Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматичес­кий и лингвокультурологический аспекты. - М.: Школа "Языки рус­ской культуры", 1996. - 288 с.

8. Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія. - Луганськ: Альма-матер, 2003. - 362 с.

Хроленко А. Т. Основы лингвокультурологии: [Учеб. пособие: Для филологов и культурологов] / Под ред. В. Д. Бондалетова. - М: Флинта: Наука, 2004. - 181 с.Вокальчук Г. М.

 

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕРШИХ УКРАЇНСЬКИХ СЛОВНИКІВ АВТОРСЬКОЇ НЕОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

 

У статті аналізуються особливості лексикографічної ін­терпретації індивідуальних лексичних новотворів П.Тичини й М. Рильського, представлених у перших українських спеціаль­них словниках авторських неолексем.

 

It was done the comparative analysis of the first special dictio­naries of author's neolexical units of P. Tychyna and M. Rylsryj (that was compiled by G. M. Kolesnyk) in Ukrainian lexicography in this article. It was described special features of lexicographical interpretation of occasional vocabulary and the role of these dic­tionaries in future development of Ukrainian individual author's neography.

 

Утвердження письменницької (авторської) лексикографії як об'єктивного методу вивчення мовної особистості знаходить ви­раження у публікації нових словників, організації оригінальних словникових проектів, оформленні авторських методик лексико-графування мови творчої особистості. Однак до цього часу з по­гляду якнайповнішої лексикографічної репрезентації української лексики все ще відчувається нестача словників ідіостилю провід­них письменників - словників як загальних, так і диференційних, зокрема - словників авторських лексичних новотворів.

Авторські лексичні номінації стають об'єктом системних лек­сикографічних досліджень в україністиці, починаючи з 70-х років минулого століття. Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. виокрем­люється самостійний напрямок лексикографії - неографічний, у межах якого згодом зароджується й розвивається індивідуально-авторська неографія як галузь словникарства, головним об'єктом лексикографічного опису в якій стають авторські лексичні ново-

 

© Вокальчук Г.М., 2008твори (АЛН). Словникова фіксація АЛН (особливо з урахуванням хронологічного аспекту) дає мовознавчій науці цінний матеріал для розв'язання ряду важливих теоретичних питань, зокрема -часу входження до словникового фонду мови тих чи інших лек­сичних одиниць; з'ясування екстра- й інтралінгвальних причин такого входження; визначення періоду появи певної словотвірної моделі (типу) чи активізації певного словотвірного форманта в продукуванні номінативних одиниць певної тематичної (лексико-семантичної) групи; ролі конкретної мовної особистості у збага­ченні словникового складу мови тощо.

Першими в україністиці спеціальними словниками авторських лексичних номінацій стали укладені Г. М. Колесником словники неологізмів П. Тичини [1] та М. Рильського [4]. Відтак метою про­понованого дослідження є порівняльний аналіз цих словників, зо­крема, виявлення особливостей реєстрів одиниць індивідуально-авторської лексичної номінації та лексикографічної інтерпретації останніх.

Словник АЛН П. Тичини нараховує 637 неологізмів (окремі з них засвідчені в рукописних поетичних і прозових творах поета) з фіксацією контекстів, у яких вони вживаються, та з вказівкою від­повідних джерел. До загального реєстру новотворів введено іннова­ції, засвідчені не лише в оригінальних творах П. Тичини, а й у його поетичних перекладах. Відповідно укладач успішно розв'язав одне з найголовніших завдань цього лексикографічного джерела - якнай­повніше представити неологічну лексику письменника. Цей самий підхід до укладання реєстру АЛН Г. М. Колесник реалізував згодом і в словнику новотворів М. Рильського „Нове життя нового прагне слова" (К., 1973) [4], матеріалом якого слугували понад 200 АЛН.

Словники новотворів П. Тичини та М. Рильського характеризу­ються деякими спільними ознаками:

У процесі відбору фактичного матеріалу та формування на його основі реєстрів неологічної лексики укладач, як зауважува­лося, взяв до уваги АЛН, засвідчені в поетичних перекладах творів представників світової літератури. Для порівняння зіставимо реє­стри новотворів обох поетів, засвідчених у перекладних текстах. У таблиці 1 представлено перелік зарубіжних поетів, чиї тексти перекладалися, й власне новотвори П. Тичини й М. Рильського.
21


Купала Я.


дзюбко, лозно-очеретно, наметно, одчервонітися, танко, тиша-одцвітання22


Лєрмонтов М.


маревен, одсончин (золочин),
поринастий  
23


Маршак С.


буровина24


Милев Г.


неперехожна (безодня)25


 

Міцкевич А.


боронець,

праосінь,

приходень,

секундувати,

фаворитний

(песик)            26


Некрасов М.


небесність27


Панченко П.


найпростісінький28


Пєтников


лакитно сяйний (газ), про-
шва
            г к г р б о д

 

учлця

уи29


 

 

 

Пушкін О.


 

 

багат-негол, впривол, колив'яно, нетал, пахливий (мускус), промісячений (рев), соломокрилий (шурх), тал,


но

ал

омнок

(рін

(олік

 

 

іл

в


(вйх не ниусл іннзноос

оеціогр,пр

о,

дн

ратн

гра

ов

рои

трпр

еп

непя,или лчл

оч ви

о,б

д,

ю

зле

б

евзо

п а


л


й и іл ні

р а


30

Рилєєв О.

незвідна (країна), огневіти

-

31

Сеспель М.

зелен-чорний [субстант. прикм. - Г. В.]

-

32

Смирнен-ський Х.

вогневиста (ніч)

-

33

Суриков І.

хмарка-легкокрилка

-

34

Табідзе Г.

зливно, тисячолунно

-

35

Танк М.

заколиска

-

36

Тувім Ю.

-

білокипучий (сніг), сонценос-на (блакить), залиститись, сполум'янитися

37

Тукай Г.           анічичиркнути -

38

Туманян О.

вихровик, всніжувати, втьми-ти, дзвінко-дужий (голо­сок), зелено-стиглі (гори), кам 'янобока (ущелина), лірний, неприкаяти, образ-не­порух, одстрімчай, окружай, поточки-дзюркоточки, снулий

-

39

Ушаков М.

блискучозбройний (воїн), музико-зливне (розстрелен-ня), почубчено, прозорити, розстрелення, тайносказан-ня, трубно-порожній (брук)

-

40

Цачев

срібноплин

-

41

Цертелєв

глибитися, лонно, тонь

-

42

Чавчавадзе І.

ластя

-

43

Чаренц Є.

заплітна, цвіть

-

44

Шварцман О.

блакитнолісся, взоритись, ві-трохитку, далекосизна (про­сторінь), жагуче-спрагло, зелен-клей, небно, прочервон-ня, студний (мур), теплячо-догбряча (хмара)

-

45

Переклад з чеської

первоцвіття

-


46

Переклад з польської

великошумні (міста)

-

47

Переклад з „Давида Со-сунського"

прудкобіжки

-

 

Всього

113 новотворів (42 авторів)

27 новотворів (5 авторів)

В аналізованих словниках кількість новотворів П. Тичини й М. Рильського різко відрізняється, що зумовлено певними причина­ми: 1) загальний склад реєстрів словників АЛН цих поетів суттєво відмінний: у словнику П. Тичини описано близько 640 новотворів, у словнику М. Рильського - близько 220. Відповідно кількість но­вотворів, засвідчених у перекладних текстах М. Рильського, теж представлена в меншості; 2) увагу М. Рильського привертали тво­ри небагатьох зарубіжних поетів - передусім А. Міцкевича, Ю. Ту-віма, М. Ф. Вольтера, Я. Врхліцького, О. Пушкіна, - тоді як у поле зору П. Тичини-перекладача потрапили поетичні тексти 42 авторів. Отже, введення до реєстрів словників новотворів, що функціону­ють у перекладних текстах, забезпечує загалом об'єктивне пред­ставлення неологічної лексики в поетичних лексиконах П. Тичини й М. Рильського (хоча й далеко не в повному обсязі).

У словникових статтях обох словників відсутні граматичні та стилістичні ремарки; стаття містить новотвір і контекст - ілюстра­цію, а також вказівку на першоджерело, в якому засвідчено ново­твір (елемент паспортизації).

Укладач не ставив за мету хронологічний аспект дослідження оказіональної номінації в творах П. Тичини й М. Рильського: у словниках відсутня фіксація дати появи новотвору.

У заголовних (реєстрових) словах відсутні наголоси; простав­ляються вони лише в тих випадках, коли неправильне наголошу­вання словоформи (представленої в ілюстративному матеріалі) може призвести до зміни значення слова / словоформи чи до по­рушення ритміки строфи. Утім, є й поодинокі винятки: напр., ре­єстрове слово перекоти фіксується з наголосом [2, с. 138]. Тобто, як бачимо, уніфікація представлення реєстрових слів у словниках (зокрема, в словнику П.Тичини) деякою мірою порушена.

До реєстру словників увійшли АЛН різних частиномовних кла­сів, при цьому вигуки, займенники, числівники в реєстрах ново­творів обох поетів не представлені, що є характерним для автор­ської номінації в поезії ХХ ст.

До реєстрів обох словників включені т. зв. потенційні слова на зразок винограддя, що не фіксувалися в тогочасних загально-мовних словниках, однак згодом увійшли до складу української літературної мови. До таких одиниць, що втратили статус неоло­гічних, належать засвідчені у словнику новотворів П. Тичини но­мінації незагасний, юнка, а також засвідчені у словнику новотво­рів М. Рильського АЛН погрозний, орожевлювати, розкрилений, розкрилювати, розкрилюватися, розкриляти, розхмарений. Таким чином, аналіз реєстрів словників дає цінний матеріал для виявлен­ня тих лексичних одиниць, що впродовж певного періоду свого функціонування кваліфікувалися як індивідуально-авторські, а згодом втратили статус нелогічності й поповнили склад лексично­го фонду літературної мови.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52 


Похожие статьи

М І Гнатюк - Наукові записки

М І Гнатюк - Наукові записки в 11

М І Гнатюк - Наукові записки в 14

М І Гнатюк - Наукові записки в 15

М І Гнатюк - Наукові записки в 16