К Д Савчук - Вплив глобалізації на економічний розвиток суспільства - страница 1

Страницы:
1  2 

на вихід на ІРО головним чином повинні бути змінені виробничі та управлінські процеси на аграрному підприємстві, створені за­сади для майбутнього стрімкого та якісного зростання виробниц­тва та підготовлені зміни статусу підприємства на публічний.

Література

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок».

2. Лукашов А., Могин А. ІРО от І до О: Пособие для финансовых ди­ректоров инвестиционных аналитиков. М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. — 257 с.

3. Гвардин С. В. ІРО: Стратегия, перспективы и опыт российских компаний. М.: Вершина, 2007 — 264 с.

4. Гривківська О. В. Джерела фінансування підприємств аграрного сектора економіки // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. — 2004. — Вип. 4(35). — С. 89—92.

5. Єранкін О. О. Маркетинг в АПК України в умовах глобалізації: монографія. — К.: КНЕУ, 2009. — С. 419.

6. Каламан О. Б. нетрадиційні джерела фінансування підприємств сільського господарства. — С. 25—29.

Стаття надійшла до редакції 1.04.2011

УДК 339.97

К. Д. Савчук,

аспірант кафедри міжнародного менеджменту

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА

АНОТАЦІЯ. У статті розглядаються питання впливу глобалізації на економічний розвиток суспільства. Глобалізація як похідна від інтер­націоналізації разом із трансформацією останньої набуває сьогодні потужних обертів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інтернаціоналізація; глобалізація; міжнародна ва­лютна система; світова фінансово-економічна криза; міжнародні мо­нополії; ТНК; ТНБ; міжнародні валютно-фінансові інститути; іпотечні ринки; конкуренція; міжнародна фінансова система.

© К. Д. Савчук, 2011

56

ANNOTATION. The article is devoted to the problems of globalization and its global impact on developing economic society. Globalization was derived from the processes of internationalization and its transformation; these days it gains strong global influence on various aspects in the world.

KEY WORDS: internationalization; globalization; international monetary system; global financial and economic crisis; international monopolies; TNCs; TNBs; international monetary and financial institutions; mortgage markets; competition; international financial system.

АННОТАЦИЯ. В статье рассматриваются вопросы, связанные с вли­янием глобализации на экономическое развитие общества. Глобали­зация как производная от интернационализации вместе с трансфор­мацией последней сегодня набирает обороты.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: интернационализация; глобализация; между­народная валютная система; мировой финансово-экономический кризис; международные монополии; ТНК; ТНБ; международные ва-лютно-финансовые институты; ипотечные рынки; конкуренция; меж­дународная финансовая система.

Інтернаціоналізація вважається однією з найважливіших рис сучасного економічного розвитку і господарського життя. Вона сприяє розвитку та формуванню всебічних та стійких взаємовід­носин у міжнародній сфері, побудованих на грунті міжнародного поділу праці, що являє собою продовження поділу праці всере­дині країни. Іншими словами це своєрідний процес об'єднання країн з метою кооперування виробників для спільного випуску кінцевої продукції та її майбутньої реалізації.

Загально відомим є факт, що інтернаціоналізація виступає як попередник глобалізації, яка в свою чергу є похідною від інтер­націоналізації, але вже на більш масштабному рівні. Глобалізація має набагато серйозніші передбачення, масштаби, «багатоаспек-тний характер» та значно глибші інтеграційні перетворення на глобальному рівні, що з проявом часу дали глобалізації «могут­ній вплив на економіку всіх країн» [5]. Цей унікальний процес являє собою невід' ємну частину сучасної світової системи, в умовах якої економічний розвиток у національному масштабі та зовнішньо економічні зв' язки нерозривно пов' язані одне з одним. Можна з впевненістю сказати, що «найвищою стадією розвитку інтернаціоналізації є глобалізація — глобальне виробництво, об­мін і споживання, що здійснюються підприємствами в націона­льних економіках і на всесвітньому ринку» [5].

Виникнення інтернаціоналізації та її трансформація в такий потужний процес як глобалізація пов' язано з розвитком людства, науково-технічною революцією та технічним прогресом. Заслу­говує на увагу розвиток крупного бізнесу поява монополій, які почали свою міжнародну експансію, зіткнувшись з проблемою обмеження діяльності на «вузьких» національних ринках, поча­ток розвитку транснаціонального бізнесу. З кінця 60-х, на почат­ку 70-х років минулого століття, основними стимулами зовніш­ньої експансії ТНК та ТНБ завжди були і лишаються на сьогоднішній день — максимізація прибутків, конкуренція та за­воювання нових джерел грошових надходжень. Єдине, що могло заважати експансії ТНК та ТНБ, це бар' єри, пов' язані з законодав­чою забороною вторгнення і ведення діяльності міжнародних гі­гантів на території окремої країни. Але з часом відношення до ТНК стало більш ліберальним, наприклад іще в далекому 1973 році ООН, постановило, що «багатонаціональні корпорації через різні можливості, доступні для них, час від часу можуть порушува­ти національний суверенітет, підриваючи спроможність націо­нальних держав переслідувати їх вітчизняним або міжнародним цілям».

Проникнення на іноземні ринки відбувалось шляхом відкрит­тя представництв, відділень, установи дочірніх підприємств, уча­сті в капіталі місцевих компаній або банків, міжнародних об' єднань, проведення злиття та поглинання з компаніями, які вже діють на конкретному ринку. Вважається, що глобалізація світового ринку — це фактично процес реструктуризації ТНК, компаній і корпорацій, які мають єдиний центр керівництва та функціонують у багатьох країнах світу. Для кожного господарчо­го утворення, фірми компанії, корпорації тощо, яка прагне отри­мати статус ТНК, наступає процес реструктуризації, перебудови та адоптації виходу на світові ринки.

Так, серед усіх вищезгаданих тенденцій, які частково мали міс­це і за часи зародження інтернаціоналізації, важливу роль у гло­балізації світу відіграло загострення питання щодо необхідності вирішення глобальних проблем (більшість з яких є наслідком від діяльності людини) та водночас проблема неспроможності країн до узгодження ключових питань поодинці. Наприклад, були ви­падки, коли незлагодженість дій і неспроможність проведення самостійної та гнучкої політики щодо регулювання економіки призводили до тяжких наслідків. Мається на увазі 1974—1975 роки, коли світ охопила глибока економічна криза, в якій пере­плелись циклічна криза виробництва зі структурними кризами, енергетичною, екологічною та валютною кризами.

Багато науковців та носіїв економічної думки визначають саме подолання світової фінансово-економічної та енергетичної кризипершої половини 70-х років ХХ століття, як один із найважливі­ших моментів для виникнення та стрімкого розвитку процесів, пов' язаних з глобалізацією в економіці багатьох розвинутих країн світу. Вагома перевага глобалізації на той час виявилась у подоланні причин багатьох конфліктів, особливо тих, які ство­рювались через розрізненість соціально-культурної сфери на рів­ні соціуму та інформаційно-психологічних факторів. Глобаліза­ція неначе штовхала до подолання проблем загальними зусил­лями багатьох країн, що зробило кожного учасника частиною од­ного потужного механізму. Тобто, починаючи з 70-х років, гло­балізація стала двигуном подолання багатьох економічних та фі­нансових негараздів того часу через оперативність, узгодженість та злагодженість дій багатьох країн з метою подолання кризи.

Результатом вище зазначеного було створення більш гнучкої та значно стабільнішої міжнародної валютної системи, яка біль­ше не була пов' язана із золотою грошовою масою, що технологіч­но сприяло забезпеченню швидкої фінансової глобалізації на тлі постійного зростання потреб у фінансових ресурсах, як з боку розвинених країн, так і з боку великої кількості нових незалеж­них країн, що утворювались в цей період.

У 80—90-х роках ХХ ст. практично в усіх країнах з ринковою економікою була створена необхідна для роботи з іноземними ін­весторами інфраструктура, основою для якої стало узгодження та врегулювання питань з точки зору законодавства та усунення бар'єрів щодо розвитку глобального бізнесу. Справа уніфікації національного законодавства динамічно просувалася у сфері біз­несу та інвестицій. Саме в цей час відбувається остаточне станов­лення позицій транснаціональних компаній (ТНК) — основного джерела приватних інвестицій у світову економіку. Розвинені країни, спільно із міжнародними фінансово-кредитними органі­заціями, починаючи з 1995 року, наполегливо працюють над створенням правової бази міжнародного ринку капіталів — Бага­тосторонньої угоди про інвестиції. Основним елементом цієї уго­ди було визначено ідею переважання пріоритетів міжнародних операторів фінансового ринку над пріоритетами, які встановлю­ються національними ринками. Таким чином капітали можуть віль­но рухатись, мають право «приходити» та «йти» з «національних економік», керуючись виключно власними корпоративними інте­ресами.

З часом роль фінансових інститутів значно підвищувалася, особливо після домінування концепції монетаризму у багатьох країнах світу при формуванні економічної політики. Пропорцій­но їх розвитку, стало очевидно, що політика держави вже не є повністю самостійною, навіть на національному рівні. Оскільки вона знаходиться у системі зв' язків з фінансовими інститутами та багатьма їх інструментами, що обслуговують та забезпечують глобальний рух капіталів, фінансових засобів та різноманітних потоків. Загалом у русі капіталів глобального рівня чи не провід­ну роль відіграють міжнародні валютно-фінансові інститути, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), функції якого значно трансформувалися у процесі становлення глобальної економіки, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк) МБРР, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Єв­ропейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), Банк міжнародних розрахунків (БМР), Паризький та Лондонський клуби тощо.

Підсумовуючи все вище зазначене, слід зауважити, що з про­явом часу та тривалих перетворень, з' явилось досить обережне ставлення до розмаху процесів глобалізації та її значного впливу на формування світового середовища. Саме поступове захоплен­ня світу глобалізацією показали інші аргументи, що основані на дослідженні процесів економічної глобалізації. Певні причини та вагомі аргументи світових реалій, призвели до появи негативного ставлення до потужної дії процесів, пов' язаних з глобалізацією. Мається на увазі той факт, що з часом глобалізація вказала на «іншу сторону медалі». Тобто окрім безперечних переваг на ста­діях динамічного розвитку процесів глобалізації, особливо під час економічних негараздів, коли формування глобальної світо­вої економіки було вкрай необхідно для об' єднаного «лікування» кризових явищ — людство зітнулось з активним розвитком іншої низки не менш серйозних проблем. Які дуже тісно пов'язані з впливом від глобалізації, руйнівна сила яких може затягнути у «вирій» чималу кількість країн.

Для країн, що розвиваються важливою проблемою є питання щодо фінансово-інвестиційної «асиметрії» та нерівності світових фінансових ринків. Розвиток фінансової глобалізації стимулю­ється нерівномірністю економічного розвитку і розподіленням фінансових ресурсів. Основним виявом фінансово-інвестиційної «асиметрії» є випереджальний розвиток фінансових ринків і фо­рмування соціально-економічного розриву між невеликою гру­пою країн-глобальних лідерів та іншими країнами світу. Але під час нестабільності глобального фінансового ринку існує пряма загроза для економік країн, що розвиваються та країн з перехід­ною економікою бути ураженими найсильніше. Оскільки, як пра­вило «імунітет» їх фінансових систем залежить від стану еконо­міки багатьох країн, з якими існують економічні відносини, об­мін та певна залежність, яка формується через оперування на глобальних фінансових ринках.

Одним з прикладів цього є останнє десятиріччя ХХ ст., яке було вкрай тяжким для світової економіки і фінансових ринків. Фінансово-економічна криза в середині 1997 року в країнах пів­денної і східної Азії стала найсерйознішим потрясінням світової економіки в 1990-х роках і порівнюється за своїми наслідками з кризою 1929—1932 років в США [16]. Але ситуація 1997 року значно відрізнялась за своєю масштабністю, оскільки вражена була ціла низька країн. Криза почалась з окремих країн Азії (Таї­ланд, Індонезія, Малайзія та Південна Корея). Масова втеча капі­талів із країн Південно-Східної Азії призвела до падіння котиру­вань акцій на фондових ринках до 30—40 %. Кризові явища були спричинені різкою грошово-кредитною політикою, різкими струк­турними перетвореннями в світовому господарстві та спекуляти­вними атаками короткострокового капіталу. Трохи менше пост­раждали, але теж таки були втягненими в кризу, економіки Япо­нії, Гонконгу, Лаосу, Філіппін, Китаю, Індії і В' єтнаму, найменше кризою були вражені економіки Сінгапуру і Тайваню. В результаті глобалізації руху капіталів, криза в Азії отримала своє продовження в Росії, спричинивши дефолт 1998 року, але на цьому «інфекційний ефект» Азійської кризи не зупинився та роз­повсюдився в країни Латинської Америки.

Серед каталізаторів кризи 90-х років, фахівці виділяють такі, як «посилення конкуренції основних світових економічних центрів в зв' язку з підготовкою введення єдиної європейської ва­люти (євро) і ймовірним зменшенням ролі американського дола­ра в світовій валютно-фінансовій системі». Наслідки кризи стали справді глобальними і не тільки для Азії, а і для багатьох країн, наприклад, знизився валютний курс німецької марки — на той час опорної валюти для євро кошику, похитнулась роль швейцар­ського франка як одної з ведучих резервних валют, а також япон­ської єни та значно зріс тиск на китайський юань, загалом лібе­ралізація світової торгівлі була значно уповільнена.

Фінансовий сектор багатьох країн, світовий бізнес, а загалом і економіки країн відреагували на ряд серйозних проблем та змін, спричинених глобалізацією. Світ занепокоївся під тиском кризо­вих шоків, спостерігається розвиток антиглобалізаційних рухів і процесів щодо «гальмування» такого глобального і надпотужно­го механізму, як глобалізація. З головною метою не допустити їїтрансформації в дещо більш потужне і неконтрольоване, особли­во з точки зору появи кризових явищ глобального характеру, по­дібних до «вірусу», який отримає властивість максимального мас­штабу дії і одночасного ураження взаємозалежних економік кра­їн.

Під глобальними змінами та перетвореннями розуміються ті, які привели до створення системи дещо схожої на «глобальне па­вутиння», полягає в переплетінні економік, фінансових систем та взаємозв' язків в глобальному світі, яким притаманна взаємо­залежність і складність в регулюванні. Це створює проблеми в налагоджені роботи глобального механізму, може сприяти появі кризових явищ та значно перешкоджає в їх подоланні. Ця склад­на система «життєзабезпечення» створювалось впродовж досить тривалого періоду розвитку глобальної світової економіки. Як ві­домо, глобальна економіка дає широкі можливості для перемі­щення капіталів, широкий спектр ведення інвестиційної діяльно­сті, але не слід забувати і про високі ризики глобального ураження економіки країн, наслідки від яких ставлять під залеж­ність всіх учасників глобального світу.

Яскравим доказом серйозності проблем, пов' язаних з глобалі­зацією є світова фінансова та економічна криза 2008—2009 років, «стійка фінансова криза країн, які входять в глобальну фінансову систему» [19], саме вона позначилась руйнуючими наслідками для національних економік, підприємств і людських ресурсів у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, це перший випадок, коли криза досягла дійсно глобальних масштабів [18]. Вважається, що ця фінансова криза за глибиною уражень може трансформуватись в «найгіршу кризу з часів великої депресії», яка схожа на виверження вулкану і перебуває в активній фазі з 2008 року. Поштовхом для початку світової фінансової кризи стали негаразди на іпотечних ринках subprime в США так зва­них субстандартних позик, які до початку кризових явищ 2006— 2008 років користувались надзвичайним попитом та були не­від' ємною частиною швидко зростаючих кредитних ринків у США. Під субстандартними маються на увазі іпотечні кредити для категорії людей, якій характерні малі чи не стабільні доходи або люди, яким було закрито доступ до послуг кредитного ринку через вже існуючу погану кредитну історію [9]. Тобто це катего­рія споживачів кредитів, яка за існуючими кредитними правила­ми та критеріями має над високу вірогідність невиплат по зо­бов' язанням, категорія, яка не має довіри з боку кредитних установ. Розвиток іпотечних ринків типу subprime — це вперш завсе спроба створення прибутків на вторинному ринку споживачів кредитів, яких було чимало. Це була змога не тільки піти на зу­стріч громадянам, які не мають можливості отримати кредит, які прагнуть «жити вже сьогодні» за рахунок позик, але і гарна наго­да отримати надприбутки. Оскільки кредити категорії subprime характеризують не тільки наявністю підвищеного ризику, а й обумовленими значно вищими процентними ставками на обслу­говування та покриття боргу.

Як відомо, політику щодо отримання надприбутків за рахунок активної кредитної діяльності вели не тільки фінансово-інвестиційні установи в США, але і далеко за їх межами. Якщо в

2006 році боргова криза повільно зароджувалась у США, то в 2008 році це вже було справжнє «цунамі», яке, досягнувши гло­бального розмаху негативно вплинуло на практично всі фінансові установи в світі, шокувало економіки багатьох країн. В різних країнах спільними виявились як причини, так і системність ура­жень. Першими постраждали ті фінансові установи, які проводи­ли ризикове фінансування та мали значну перевагу кредитної ді­яльності над іншими видами ведення бізнесу. Ситуація 2008 року підтверджує небезпеку, пов' язану з глобальністю кризових явищ, їх значного впливу та масовістю уражень. Складність проблем сучасної кризи підтверджує той факт, що фінансові установи, які не були напряму пов' язані з американськими іпотечними ринка­ми, виявились значно залежними від них, були зачеплені або на­віть значно постраждали через ведення аналогічного виду діяль­ності.

Наприклад банк Northern Rock — цей банк став «однією з найбільших жертв проблем на кредитних ринках» в історії Вели­кобританії [8]. Як стверджували експерти, зокрема наявності стан­дартних банківських сервісів і послуг, у більшості банк був спе­ціалізованим на кредитуванні. Діяльність Northern Rock дійсно фокусувалась на кредитуванні, зокрема на іпотечному, але ви­ключно на території Великобританії. В період появи стресу

2007 р. у портфелі установи не було ризикованих типів фінансу­вання та кредитів з низьким рейтингом типу subprime, тим біль­ше установа не фінансувала в кредитні ринки США. Але не зва­жаючи на це, вважається, що саме проблеми, пов' язані з кризою іпотечних ринків в США, створили «смертельну небезпеку» в ді­яльності банку в Великобританії.

Пояснюється це тим, що основна діяльність Northern Rock, зо­крема активного кредитування, включала в себе і діяльність на міжнародних грошових ринках, що давало змогу значно збільши­ти діяльність банку в цьому сегменті ринку. Наприклад іпотечне кредитування, яке, як правило, відбувається за рахунок фінансу­вання від звичайних вкладів можливо значно збільшити в масш­табах без залучення нових вкладів. Це процес сек'юритизації ак­тивів, який давав змогу продати наявний пакет загального залученого боргу і повторно реінвестувати кошти (виручені від продажу старого боргу). Наприклад, направити на залучення но­вого пакету боргових зобов' язань. Тобто, приваблення нових споживачів кредитів на більш вигідних умовах, особливо коли такі фінансові послуги мають надвисокий попит на ринку. Що могло сприяти збільшенню ціни на послугу та майже гарантувало успішність її реалізації в майбутньому, «акумуляції» і значного нарощування прибутків за рахунок спекулятивної діяльності на ринку.

Але через проблеми на іпотечних ринках у США, в 2007 році глобальний попит інвесторів на сек' юритизовані боргові зо­бов' язання в світі різко впав. Ситуація на ринку не дозволила пе­репродати боргові зобов' язання, повернути вкладені кошти, зро­бити спробу реінвестування їх в іншу галузь. Можливість розрахуватись по зобов' язаннями перед вкладниками було втраче­но, що призвело до кризи ліквідності та фінансового колапсу [8].

Як результат глобального загострення іпотечної кризи, була спровокована криза ліквідності та неплатоспроможності світових банків, який досяг свого піку восени 2008 року [18]. В США став­ся крах одразу п' яти потужних інвестиційних банків-гігантів (Lehman Brothers, Merrill Lynch, Bear Steams, Morgan Stanley і Goldman Sachs). Серйозні проблеми трапились і на світових фон­дових майданчиках [17]. У США обвал фондових ринків взагалі запам' ятався як рекордний за останні двадцять років.

В розрізі глобальних проблем важливо зробити деякі порів­няння і з ситуацією в України. Зокрема деяких передбачень, що Україна була не настільки інтегрованою в світову економіку, щоб бути ураженою кризою, в 2008 році ми всі впевнились у проти­лежному. Виявилось, що у більшій мірі Україна є дуже залежною від стану справ на зовнішніх світових ринках. Перш за все це стосується поведінки ринків, пов' язаних зі збутом металургійної та хімічної продукції, через експорто орієнтовані галузі економі­ки України. Це питання лишається дуже гострим, бо в країні від­ношення експорту до ВВП складає більше 50 %. Проблемами України в 2008 році були негативне сальдо торговельного балан­су біля 14-ті млрд доларів США у 2008 році (3,3 досі у 2011), та різкий відтік валютних коштів, що спричинило дуже сильнийудар як по економіці країни, так і по банківській системі [6]. Екс­перти стверджують, що український банківський сектор у 2008 році витримав чи не «найбільший у світі» 25 % відтік депозитів, що фактично стало «катастрофою», бо 5 % бар'єр — це вже сер­йозна проблема для будь-якої країни та банківської системи [7]. Банківська криза була обумовлена і надзвичайною активністю розповсюдження кредитних продуктів, їх масового використання не тільки в національній, але і в іноземних валютах. Також через конкуренцію між кредитними установами, траплялись випадки, коли кредити видавали майже «нехтуючи» залоговим майном чи перевірками фінансових можливостей споживачів кредитів та іншими обов' язковими банківськими нормами. Найбільшої руй­нівної сили зазнали кредити в іноземній валюті через спочатку ревальвацію гривні по відношенню до євро та долара, а згодом у 2008 році різкої девальвації національної валюти і справжнім шоком неспроможності виконання боргових зобов' язань. Після цього українське суспільство частково переосмислила переваги та недоліки фактично «необмеженості» в використанні кредитів.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

К Д Савчук - Вплив глобалізації на економічний розвиток суспільства