В Г Клименко - Загальна гідрологія - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 

Тривалість стійких льодових явищ змінюється від 10 - 25 до 50 - 90 діб. Льодовий режим на річках України в цілому нестійкий, за винятком верхів'я Десни, Сів. Дінця, Осколу ті ін. Льодостав неодноразово перерива­ється скресанням під час відлиг.

Очищення річок від льодових утворень відбувається через 5 - 10 діб після їхнього скресання.

 

4.15. Гідрохімічний режим річок

 

Основними характеристиками хімічних властивостей річкових вод є хімі­чний склад і ступінь мінералізації. По величині мінералізації О.А.Алекін виді­ляє річки з малою (до 200 мг/л), середньою (200-500 мг/л), підвищеною (500­1000 мг/л) і високою (> 1000 мг/л). Більшість річок в умовах надмірного і дос­татнього зволоження відносяться до перших двох категорій. Річки в умовах недостатнього зволоження і посушливого клімату можуть мати у межень під­вищену і високу мінералізацію.

Мінералізація річкових вод залежить від характеру живлення річок. У період переважного живлення річок талими, дощовими, льодовиковими водами мінералізація найменша. Коли у живленні річок значну роль починають відіг­равати підземні води, то мінералізація річкової води підвищується і тому для багатьох річок дуже характерна сезонна зміна мінералізації води: зменшення під час водопілля і збільшення в межень, коли річка живиться підземними во­дами.

Хімічний склад природних вод - це весь комплекс розчинених мінераль­них і органічних речовин, що знаходяться в іонно-молекулярному й колоїдному станах.

Іонно-молекулярні розчини - речовина перебуває в дуже розсіяному ста­ні, у вигляді молекул та іонів; розміри розчинених у них часток не перевищу­ють 10 мм.

Колоїдні розчини поряд з окремими молекулами та іонами містять у собі їх групи; розміри розчинених речовин становлять від 10 до 10 мм.

Суспензія - частки речовин розміром більше 10-5; вони видимі простим оком і бувають як органічного, так і неорганічного походження. Вода з доміш­кою таких часток каламутна.

У хімічному складі води виділяють такі групи:

1.          Головні іони: аніони - хлоридні (CF), сульфатні (SO4 "), гідрокарбона-

2                                                + +

тні (HCO3), карбонатні (CO3 "); катіони-натрію (NA ), калію (К ), магнію (Mg ), кальцію (Ca ). Більшість річок належать до гідрокарбонатного класу і кальцієвої групи (85% території СНД). Річки води яких відносяться до сульфат­ного і хлоридного класів, займають менше 15% території.

2.          Біогенні речовини: нітрати (NO3-), нітрити (NO2-), амоній (NH4+), фо­сфати (РО4 "), кремній (Si) та органічні сполуки азоту і фосфору.

3.          Органічні речовини: комплект розчинених і колоїдних сполук (орга­нічні кислоти тощо).

4.          Розчинні гази: кисень (О2), вуглекислий газ (СО2), сірководень (H2S), метан (СН4), азот (N2).

 

5.    Мікроелементи, які в природних водах є в дуже малих концентраціях (мкг/дм3): типові катіони (Li+, Pb+, Cs+, Be+, Sr2+ та ін.), типові аніони (Br-, I-, F-, B-), амфотерні комплексоутворювачі (Cr, Mo, V, Mn), радіоактивні елементи (Cs, Ra, Sr та ін.).

6.    Іони водню, концентрація яких визначає кислотно-лужну рівновагу во­дних розчинів і виражена через показник

рH = - log [ H+]

Вода з нейтральною реакцією має pH = 7, при pH < 7 - реакція кисла, а при pH > 7 - лужна. Більшість природних вод мають pH від 6,5 до 8,5.

 

4.16. Гідробіологічні особливості річок

 

Вода, дно і берег річки - це середа життя багатьох організмів. Як і в ін­ших водних об'єктах, ці організми поділяють на планктон, бентос і нектон.

Планктон річок представлено фітопланктоном, зоопланктоном і бактері­ями.Фітопланктон - сукупність рослин, які вільно плавають у товщі води (поширений у річках до глибини 20-40 м). До фітопланктону відносять, напри­клад, діатомові, зелені та синьо-зелені водорості.

Зоопланктон - сукупність тварин, переважно ракоподібних, які мешкають у товщі води морських та прісних водоймищ і не здатні протистояти течії.

Бактерії - найпростіші одноклітинні організми, розмір яких знаходиться в межах декількох мікронів.

Бентос - рослинні і тваринні організми, які мешкають у верхньому шарі мула, що залягає на дні водойми.

Нектон - це організми, які мешкають у водоймах і здатні активно руха­тися у воді.

 

Контрольні запитання:

1.    Дати визначення річки.

2.    Будова гідрографічної мережі.

3.    Морфологічні і морфометричні характеристики річки та її басейну.

4.    Визначте різницю між гідрографічною та річковою сіткою, басейном та водозбором річки.

5.    Основні джерела живлення річок та зміна співвідношення між ними в різних природних зонах.

6.    Класифікація річок за видами живлення.

7.    Чим характеризується водний режим річок?

8.    Класифікація річок за характером водного режиму.

9.    Що таке рівень води в річці, де і в які строки вимірюються рівні води?

 

10.    Рух води в річках. Зміна швидкості протікання води по поперечному перерізу русла.

11.    Визначте швидкість течії річок.

12.    Як формується стік річок, його складові?

13.    Основні фактори, що обумовлюють водоносність річок.

14.    Особливості формування максимального та мінімального стоку річок

15.    Норма та мінливість стоку.

16.    Поясність, термічний і льодовий режим річок.

17.    Водний баланс річкових басейнів.

18.    Як обчислюється енергія й робота річок?

19.    Поясність формування річкових наносів, їх класифікацію.

20.    Основні характеристики селі, їх типи, райони поширення.

21.    Руслові процеси.

 

21.1.     Фактори руслових процесів.

21.2.     Руслові деформації.

21.3.     Стійкість русел.

21.4.     Поясніть морфологію та динаміку русел річок.

 

22.    Визначте гідрохімічний режим річок.

23.    Визначте вплив господарської діяльності на режим річок.

24.Що таке екосистема річкового басейну і як вона впливає на гідробіо­логію річок.Авакян А. Б., Широков В. М. Комплексное использование и охрана во­дных ресурсов. - Минск, 1990.

25.Быков В. Д., Васильев А. В. Гидрометрия. - Л.: Гидрометеоиздат, 1977.

- 448 с.

3.   Важнов А. Н. Гидрология рек. - М., 1976. - 339 с.

4.   Вендров С. Л. Жизнь наших рек. - Л.: Гидрометеоиздат, 1986. - 112 с.

5.   Загальна гідрологія. Підручник / Левківський С. С., Хільчевський В. К., Ободовський О. Г. та ін. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - 264 с.

6.   Маккавеев Н. И., Чалов Р. С. Русловые процессы. - М., 1986. - 264 с.

7.   Михайлов В. Н., Добровольский А. Д. Общая гидрология: Учеб. для ге-огр. спец. вузов. - М.: Высш. школа, 1991. - 368 с.

8.    Чеботарев А. И. Общая гидрология. - Л.: Гидрометеорология, 1975.­544 с.

9.  Яцык А. В., Шмаков В. М. Гидроэкология. - К.: Урожай, 1992. - 192 с.

 

 

МОДУЛЬ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДОЙМ (ОЗЕР, ВОДОСХОВИЩ, БОЛІТ) ТА ОСОБЛИВИХ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ (ПІДЗЕМНИХ ВОД, ЛЬОДОВИКІВ)

 

Блок 5 . ГІДРОЛОГІЯ ОЗЕР Гідрологія озер (лімнологія, озерознавст во) є складовою частиною гід­рології суші: вивчає гідрологічний режим і біологічні особливості озер та во­досховищ.

Озеро - природна западина на земній поверхні різної величини і форми, заповнена прісними або солоними водами з уповільненим водообміном. Озера належать до водойм з уповільненим водообміном і відрізняються від річок не­однорідністю водної маси. Озера не мають прямого зв'язку з океаном. До во­дойм з уповільненим водообміном належать також штучні водойми - водосхо­вища.

Загальна площа, на якій розташовані озера оцінюється приблизно 2 млн км2 із сумарним об'ємом понад 1.76 1014 м3 прісної води. Близько поло­вини озерних вод є солоними, причому переважна частина озерних солоних вод скупчена в найбільшому безстічному озері - Каспійське море.

12 3

З прісноводних озер найбільшими за об'ємом є Байкал (23 10   м ), Тан-

12      3                              12 3

ганьїка (18.9 10 м ), Верхнє (16.6 10 м ). На земній поверхні найбільше озе­ро за площею - це солонувате Каспійське море (374000 км ), із прісних озер -Верхнє (82680 км2) (табл. 2.1).

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Найбільші озера земної кулі


Озера

Площа, км2

Найбільша глиби­на, м

Європа

Каспійське море

374000

1025

Ладозьке

17700

230

Онезьке

9630

127

Азія

Аральське море

64100

68

Байкал

31500

1741

Балхаш

18200

26

Тонлесап

10000

12

Африка

Вікторія

69000

92

Танганьїка

32900

1435

Ньяса

30900

706

Чад

16600

12

Північна Америка

Верхнє

82680

406

Гурон

59800

229

Мічиган

58100

281

Велике Ведмеже

30200

137

Велике Невільниче

27200

156

Ері

25700

64

Вінніпег

24600

19

Онтаріо

19000

236

Південна Америка

Маракайбо

13300

35

Австралія

Ейр

15000

20

 

Відмінність озера від річки полягає в тому, що головною рушійною си­лою річки є градієнт сили тяги, а в озерах - вітер.

Від моря озера відрізняються відсутністю постійного водообміну з океа­нами; у режимі озера істотний вплив мають форма і розміри улоговини, а для моря цей фактор менш відчутний, крім того, режим озера тісно пов'язаний з ге­ографічними особливостями навколишнього середовища.

На Україні нараховується біля 20 тис. озер та лиманів із площею дзерка-

22

ла 4021.5 км , найбільше за площею дзеркала прісне озеро Ялпуг (149 км ), со-

22

лоне - озера Сасик - 210 км і Молочний - 170 км . На Україні більша кількість

2

озер (7 тис.) з площею дзеркала 0.1 км2 (табл. 2.2).

 

 

Таблиця 2.2

Найбільші озера та лимани України


Назва водойми

Площа озера, ли-    Найбільша глиби-   Об'єм, млн м ману, км2              на, м

Озера

Світязь

27.5                     58.4 180

Пулемецьке

16.4                     19.0 72

Ялпуг

149                      6.0 387

Кагул

90                       7.0 180

Сасик

210                      3.0 420

Лимани

Дністровський

360                      2.5 540

Шагани

70.0                     2.0 84

Молочний

170                      9.0 306

 

5.1. Типи озер

І. За походженням озерні улоговини можуть бути:

Тектт онічніулоговини розташовуються в прогинах земної кори на рівни­нах (Ладозьке, Онезьке, Верхнє), у прогинах у горах (Маркаколь, Іссик-Куль, Алаколь), у передгірських западинах (Балхаш), у містах великих тектонічних тріщин (Байкал, Танганьїка). Вони великі за розмірами та глибокі.

Вулканічні улоговини розташовані у кратерах згаслих вулканів (озера на о. Ява, озера Больсена, Альбена, Авернське в Італії, Кроноцьке на Камчатці), серед лавових полів або в долинах річок, перегороджених лавою. Озера поши­рені в областях давньої або сучасної вулканічної діяльності (Японія, Сицилія, Ісландія, Закавказзя, Камчатка).

Улоговини річкового походження пов'язані з ерозійною і акумулятив­ною діяльністю річок. До цієї групи озер належать: а) озера-стариці зустріча­ються в заплавах річок; б) плесові озера являють собою розрізнені плеса пере­сохлих річок; в) дельтові озера утворюються в дельтах великих річок.

На річках виникають і долинні улоговини, що утворюються в результаті гірських обвалів (завальні улоговини озер Сарезького на р. Мургаб, Гекгель на р. Аксу та ін.), або в результаті підпряження річок конусами виносу бокових притоків (часто в результаті селевих паводків).

Улоговина морського походження: лагуни та лимани морських узбереж, які утворилися переважно внаслідок відокремлення від моря заток наносами (узбережжя Чорного, Білого, Балтійського морів).

Льодовикові улоговини утворилися внаслідок дії льодовика. Льодовикові озерні улоговини поділяють на: льодовиково-ерозійні, які виникли на кристалі­чних масивах Скандинавії, Канади; карові виникли на схилах гір (Альпи, Кав­каз, Памір тощо); льодовиково-акумулятивні (моренні) утворилися внаслідок акумулятивної діяльності льодовиків і типові для Прибалтики, Полісся, північ­ного заходу Росії; прильодовикові утворилися внаслідок моренно-акумулятивної діяльності льодовика чи внаслідок підпруження річок безпосе­редньо льодовиком; надльодовикові, які виникають безпосередньо на льодови-Особливу категорію льодовикових озер складають ще мало дослідженні озера, які розташовані в районах покривного заледеніння, Наприклад в Антарк­тиді. В останні роки в Антарктиді відкрито і досліджено значна кількість вели­ких і малих озер, що мають різну площу, температуру, мінералізацію води, льо­довий режим озера, які скресають влітку або завжди знаходяться під льодом). Прикладом може бути озеро Схід, яке відкрите недавно поблизу російської станції "Восток" в Антарктиді. Дзеркало цього озера знаходиться нижче пове­рхні льодовикового щита приблизно на 3800 м. Воно має площу більше 10 000 км , довжину 250 км, ширину 50 км, глибину 750 м.

Карстові улоговини утворюються у районах поширення вапняків, гіпсів, доломітів і утворюються під дією впливу підземних вод на розчинні породи. Улоговини цих озер мають правильну овальну або округлу форму і досить зна­чну глибину. Це озера Кримських гір, басейну р. Онега, Кавказу та ін.

Термокарстові улоговини утворюються в областях розвитку вічної мерз­лоти внаслідок танення підземних пластів та лінз льоду. Це озера тундри та тайги, особливо характерні для району Якутії.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 


Похожие статьи

В Г Клименко - Загальна гідрологія

В Г Клименко - Формування v студентів знань і вмінь про хімічний склад та оцінку якості поверхневих вод