В Г Клименко - Загальна гідрологія - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 

Продукти руйнування гірських порід (від найдрібніших часточок пилу до великих кам'яних брил), що потрапили в тіло льодовика, нази­вають моренами. Морени поділяють на рухомі морени (морени, які ру­хаються разом із льодовиком) та відкладені морени (морени, що припи­нили рух).

Морени в тілі рухомого льодовика поділяють на поверхневі, внут­рішні та донні.

Поверхневі морени - морени, що виникають у результаті накопи­чення на поверхні льодовика уламків гірських порід із схилів долини, пилу, принесеного з навколишньої місцевості тощо.

Внутрішня морена - морена, що формується з поверхневого мате­ріалу, який поглинається тілом льодовика.

Донна морена - це матеріал, який льодовик вибрав із дна, а також частково поглинені внутрішня і поверхнева морени; для неї характерний обкатаний матеріал, валуни.Морена, що формується в кінцевій частині льодовика називається кінцевою мореною.

Бокова морена - це вали, які утворилися по боках льодовика.

 

8.8.   Поширення та значення льодовиків

 

Льодовики вкривають близько 10 % поверхні Землі. Основні райо­ни зледеніння знаходяться в Західній Арктиці - це острови Нова Земля, Земля Франца-Иосифа, які вкриті льодом на 87-90 %. По мірі просування на схід площа зледеніння на островах Арктики зменшується і на архіпе­лазі Де-Лонга, льодовий покрив зустрічається тільки на трьох північних островах.

Серед гірських районів за площею зледеніння перше місце посідає Середня Азія (близько 2500 льодовиків загальною площею понад 17 000 км ), друге - Кавказ (майже 1400 льодовиків загальною площею 1970 км ). Значне зледеніння характерне для Камчатки, Алтаю, північного та південно-східного Сибіру тощо.

Льодовики мають велике значення в живленні річок; є важливим джерелом водних ресурсів, особливо в районах зрошуваного землеробс­тва (Середня Азія); являються сховищами найчистіших прісних вод.

Однак, крім користі, льодовики можуть спричинити великі катаст­рофи: повені, селі.

 

Контрольні запитання:

1.    Як відбувається перетворення снігу в глетчерний лід? Як утво­рюється льодовик?

2.    Що таке лавини, їхні різновиди, де вони виникають?

3.    Що таке снігова, кліматична снігова, орографічна снігова, фірнова лі­нії?

4.    Класифікація льодоутворення за характером танення снігу, сту­пеня водовіддачі та вигляду льодоутворення.

5.    Що таке абляція, її види?

6.    Рівняння балансу льоду і води в льодовику.

7.    Рівняння балансу маси льодовика.

8.    Режим льодовиків.

9.    Рух льодовиків.

 

10.     Робота льодовиків.

11.     Типи льодовиків.

12.     Поширення, роль льодовиків у режимі річок і господарське значення льодовиків.

 

Література

1.     Богословский Б. Б., Самохин А. А., Иванов К. Е., Соколов Д. П. Общая гидрология. - Л.: Гидрометеоиздат, 1984. - 356с.

2.    Гляциологический словарь. - Л.: Гидрометеоиздат, 1984. - 527с.Голубев Г. Н. Гидрология ледников. - Л.: Гидрометеоиздат, 1976. - 247с.

3.    Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники.- М., 1989. - 447с.

4.    Загальна гідрологія. Підручник / Левківський С. С., Хільчевський В. К., Ободовський О. Г. та ін. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - 264с.

5.    Михайлов В. Н., Добровольский А. Д. Общая гидрология: Учеб. для геогр. спец. вузов. - М.: Высшая школа, 1991. - 368с.

6.    Лосев К. С. Лавины СССР. - Л.: Гидрометеоиздат, 1966. - 131с.

 

 

Блок 9.  ГІДРОЛОГІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД

 

Підземні води - це води, які знаходяться в товщі земної кори, за­повнюючи різноманітні пустоти гірських порід (пори, тріщини, каверни тощо). Підземні води є складовою частиною гідросфери, вони перебува­ють у тісному зв'язку з атмосферними опадами, водами річок, озер, мо­рів, різних штучних водойм та водотоків.

Підземні води України відіграють велику роль у водопостачанні країни. Вони забезпечують понад 50% господарсько-питного водопоста­чання. Загальна прогнозні ресурси прісних підземних вод України ста­новлять 22516,9 млн м3 . Запаси підземних вод дуже нерівномірно роз­поділені по території України: 65% ресурсів зосереджено в Дніпровсько-Донецькому та Волино-Подільському артезіанських басейнах. Причор­номорський артезіанський басейн та інші гідрогеологічні райони мають менш сприятливі умови формування підземних вод.

9.1. Теорії походження підземних вод

 

Екзогенні підземні води попадають у гірські породи або при про­цесах інфільтрації поверхневих вод і конденсації водяної пари, або в ре­зультаті седиментації (осадконакопичення). Ці води часто називають ві­дповідно інфільтраційними, конденсаційними і седиментаційними.

Інфільтраційна теорія походження підземних вод - підземні води формуються за рахунок атмосферних опадів, які через дрібні канали в гірських породах проникають у шари Землі, де й накопичуються. Ця те­орія була сформульована в 1717 р. французьким фізиком Маріоттом.

Коли атмосферні опади випадають на поверхню тріщинуватих по­рід (базальтів, гранітів, пісковиків, особливо закарстованих), то на гли­бину вони проникають безпосередньо по тріщинах. Підземні води, що утворились завдяки просочуванню атмосферних вод у породи крізь ве­ликі тріщини називаються інфлюаційними.

Конденсаційна теорія походження підземних вод - підземні

води, що виникають у породах та тріщинах гірських порід із водя­ної пари. Ця теорія була висунута німецьким гідрологом Фольгером у 1877 р.

Седиментаційні підземні води утворюються із вод того водного об'єкта, де відбувався процес седиментації, тобто відкладання наносів.Ювенільна теорія походження підземних вод - підземні води утворюються на великих глибинах із пари і, можливо, із дисоційованих атомів водню та кисню. Початок цим водам дають газові виділення маг­ми або води, що входять до багатьох мінералів у вигляді кристалізацій­них або хімічно зв'язаних. Запропонував цю теорію в 1902 р. австрійсь­кий геолог Е. Зюсс.

Інфільтраційні, конденсаційні, седиментаційні, дегідратаційні та ювенільні води при своєму перемішуванні в гірських породах змішу­ються, утворюючи змішані за походженням підземні води.

Теорія похованих вод - це певна частина підземних вод, яка сфор­мувалася за рахунок вод стародавніх морських басейнів. З певних геоло­гічних процесів ці води потрапляють у гірські породи, які з часом перек­риваються більш молодими нашаруваннями, в чому і полягає "похован­ня" таких вод.

 

9.2. Фізичні властивості порід

До основних фізичних  властивостей ґрунту відносяться його щільність, гранулометричний склад і пористість.

Щільність гірської породи - це відношення її маси до його об'єму:

Ргр = Гґігр/ Угр

Розрізняють щільність сухої породи і щільність породи за природ­ної вологості. Порода складається зі скелета, що являє собою частки власне породи та пустоти між цими частками. Такі пустоти заповнюють­ся повітрям, водою або льодом. Щільність такої породи завжди менше щільності її скелета. Усі пустоти в породах називають порами, вони і зумовлюють пористість породи.

Пористість - відношення об'єму пустот до об'єму всієї породи:

n = Un / U,

де n - пористість; Un - об'єм пор; U - об'єм породи. У скельних масивних породах ці пустоти виражені тріщинами; у розчинних породах (вапняках, доломітах, соленосних відкладах) пустоти являють собою каверни і канали; у пухких осадових породах пористість обумовлена нещільним притяганням часток, які складають ці породи.

Коефіцієнт пористості - відношення об'єму пустот до об'єму її скелета (твердих мінеральних часток, які входять до складу порід):

е = Un / ис,

де е - коефіцієнт пористості; Un - об'єм пор; ис - об'єм скелета породи.

Пористість вивержених порід коливається від 0,05 до 6-7 %, у вап­няків і доломітів - від 0,2 до 34 %, у пісковиків - від 3,5 до 28 %, у тор­фу - 76 - 89 %.

Пористість пухких осадових порід збільшується зі зменшенням ча­сток, які їх складають. Так, у пісків залежно від їхньої зернистості пори­стість досягає 48%, а у суглинків і глин нерідко становить 50-60%, оскі­льки вони складені з глинкуватих часток.

Гранулометричний склад порід - це характеристика осадових утворень за розміром часток, із яких складені ці утворення. Розміри та­ких часток можуть бути найрізноманітнішими - від глинистих і пилува­тих (діаметром 0,05 - 0,005 мм і менше) до гальок і валунів (від 10 до 100 мм діаметром).

 

9.3.Види води в порах ґрунту

 

В залежності від фізичного стану, рухомості й характеру зв'язка з ґрунтом підземні води поділяють на кілька видів:

1.  Фізично зв'язана вода утримується на поверхні мінералів та ча-
стинках ґрунту молекулярними силами і виділяється з ґрунту при темпе-
ратурі не менше
90-120° С. Цей вид води поділяють на гігроскопічну і
плівкову.

Гігроскопічна (або міцно зв'язана) вода утворюється внаслі­док адсорбції частками ґрунту молекул води. На поверхні часток гігрос­копічна вода утримується молекулярними й електричними силами. Лише при нагріванні до 105-110°С вона відокремлюється від породи. Здатність породи утримувати гігроскопічну воду називають гігроскопічністю. Ро­зрізняють неповну гігроскопічність, коли водяна пара вкриває породу несуцільним шаром, і максимальну гігроскопічність, коли частка породи обволікається суцільним одномолекулярним шаром (рис. 17).

Плівкова вода утримується на поверхні часток гірської породи завдяки електромолекулярним силам і обволікає частки ґрунту суціль­ним шаром у кілька рядів молекул. Це рихлозв'язана вода, яка перебуває лише в рідкому стані і здатна переміщуватись у породі з однієї частки на іншу в напрямку від більш вологих ділянок до сухіших.

2.         Капілярна вода утворюється в порах ґрунту після насичення

їх плівковою водою, заповнює частково або повністю капілярні породи і пере­міщається в породах під дією капілярних сил. Капілярна вода має різновиди.

Капілярно-підвішена вода - вода, яка формується у верхній час­тині ґрунтового шару за рахунок атмосферних опадів і не зв'язана з ґрунтови­ми водами, що залягають нижче.
Капілярно-піднята вода - вода, яка розміщується над горизонтом ґрунтових вод і формується завдяки підняттю вологи від їхнього рівня.

Капілярно-роз'єднана вода - вода, яка розміщується в останній товщі породи.

Швидкість і величина капілярного підняття вологи залежить від гранулометричного складу породи (табл. 9.1). Максимальні значення швидкості характерні для крупнозернистих пісків, мінімальні - для суг­линкових і глинистих поряд.

Таблиця 9.1

Висота капілярного підняття води залежно від розміру часток
__________________________________ породи___________________________________

Порода

Висота капілярного під­няття, мм

Розмір часток, мм

Гравій, жорства

16

8 - 4

Гравій, жорства

26

4 - 2

Пісок крупнозернистий

84

2-1

Пісок крупнозернистий

155

1-0.5

Пісок середньозернистий

270

0.5-0.25

Пісок дрібнозернистий

592

0,25 - 0,10

Пісок тонкозернистий

1012

0.10-0.05

Пил

2011

0.05-0.01

3.     Гравітаційна вода (або вільна вода) - вода в рідкому стані, яка заповнює всі пустоти та тріщини земної кори, і переміщується під дією сили ваги і градієнтів гідростатичного тиску. Ця вода бере участь у кру­гообігу води в природі.

Вода у твердому стані (лід) - це гравітаційна вода, що замерзла при температурі 00С і нижче; перебуває у гірських породах у вигляді кристалів, прошарків чи лінз льоду. При замерзанні гірської породи не вся вода переходить у твердий стан. Гігроскопічна, плівкова та частковокапілярна вода залишається у рідкому стані, тому що температура заме­рзання цих різновидів води значно нижча за 00 С. Так, гігроскопічна вода замерзає лише при температурі - 780 С.

5.    Пароподібна вода - це вода в пароподібному стані, водяна па­ра, яка разом із повітрям заповнює не зайняті водою пустоти, куди над­ходить із наземного повітря або за рахунок процесів підземного випаро­вування інших видів води. Така вода завжди перебуває в русі і рухається від місць із більшою пружністю водяної пари до місць із меншою пруж­ністю. Пароподібна вода за відповідних температурних умов частково конденсується в краплиннорідку воду і поповнює гравітаційну воду. Ця вода бере активну участь у кругообігу води в природі.

6.    Хімічно зв'язана вода входить до складу деяких мінералів, на­приклад гіпсу, мірабіліту, мідного купоросу. Вода з таких мінералів може бути вилучена лише при нагріванні до 300 - 4000 С.

 

9.4.Водні властивості ґрунтів

 

Водні властивості ґрунтів визначаються їх фізичними властивостями і вмістом в них води. До основних водних властивостей ґрунтів відносяться во­логість, вологоємність, водовіддача, водопроникність, капілярність.

Природна вологість - це вміст води в породі за природних умов і виражається відношенням маси води в породі до маси породи після її висушування при температурі 105 - 1100 С:

W = (rib / тс) 100 % = [(mn - mс) / Шс] 100 %, де W - вологість, тв - маса води в породі, тс - маса сухої породи, mn -маса проби породи до висушення.

Вологість породи, яка визначається відношенням маси води в по­роді, до маси сухої породи називається ваговою вологістю. Розрізняють ще:

Об'ємну вологість - це відношення об'єму води, що міститься в породі, до об'єму всієї породи;

Відносну вологість - відношення об'ємної вологості до пористості породи показує ту частину пор, яка зайнята водою. В абсолютно сухій породі відносна вологість дорівнює нулю, а при цілковитому заповненні пор водою - одиниці.

Вологоємність - здатність порід уміщати й утримувати в собі пев­ну кількість води. Розрізняють породи досить вологоємні (торф, глини, суглинки), слабко вологоємні (крейда, пухкі пісковики), невологоємкі (скельні породи, галечник). Розрізняють вологоємність повну, капілярну, найменшу (або польову) та максимальну молекулярну.

Повна вологоємність - це сумарний уміст у ґрунті води при пов­ному насиченні її пор. Повна вологоємність - це максимально можлива вологість для даного ґрунту.

Капілярна вологоємність - це найбільша кількість води, яка утри­мується в капілярах породи при повному її насиченні.Максимальна молекулярна вологоємність - це найбільша кіль­кість гігроскопічної та плівкової води, що утримується лише силами мо­лекулярного притягання часток породи.

Найменша, або польова вологоємність - максимальна кількість води, яка утримується в породі при неповному насиченні незалежно від механізму її утримання.

Дефіцит вологи, або недостача насичення - це кількість води, яка може додатково вміститись у породі в природних умовах вологості і ви­значається за різницею між повною вологоємністю і природною вологіс­тю.

Водовіддача - це здатність водонасиченої породи віддавати воду шляхом вільного стікання. Величина водовіддачі визначається відно­шенням об'єму води, що вільно стекла, до об'єму всієї породи. Величина водовіддачі залежить від гранулометричного складу або розміру та стану тріщин і пустот.

Водопроникністю ґрунтів називають їх здатність пропускати через себе воду під дією сили ваги або градієнтів гідростатичного тиску. Во­допроникність залежить від розміру і форми часток ґрунту, від розміру і кількості пор і тріщин у ґрунті, його гранулометричного складу. Кількі­сно водопроникність визначається величиною коефіцієнта фільтрації, який відображає швидкість фільтрації води при напірному градієнті, рі­вному одиниці і виражається в м/добу, см/с, м/с (табл. 9.2). Розуміння суті цього коефіцієнта базується на законі Дарсі, за яким кількість води (Q), що просочується крізь породу за одиницю часу, прямо пропорційна коефіцієнту фільтрації (к), падінню напору (h), площі поперечного пере­тину породи (F) та обернено пропорційна довжині шляху фільтрації (L):

Q = ^

L .

Падіння напору (h) - це різниця рівнів (h = Н1 - Н2) у двох точках підземного потоку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 


Похожие статьи

В Г Клименко - Загальна гідрологія

В Г Клименко - Формування v студентів знань і вмінь про хімічний склад та оцінку якості поверхневих вод