В Г Клименко - Загальна гідрологія - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 

 

 

 

носів, млн т/рік

Європа

Волга

1360

3530

 

245

14/ 6.0

Дунай

817

2860

 

205

52/40

Дніпро

504

2200

 

53/43

 

Дон

422

1870

 

27.5/21.6

4.7/2.0

Рейн (з Маасом)

249

1400

 

90

3.5

Азія

Об (з Іртишом)

2990

3650

 

397

15.5

Єнісей

2580

3490

 

577

12.5/4.2

Лена

2490

4400

 

533

20.7

Амур

1855

2820

 

355

-

Янцзи

1800

5520

 

888

471

Хуанхе

745

4670

 

45,9/26.6

1185/644

Африка

Конго

3800

4700

 

1200

43

Ніл (з Кагерою)

2870

6670

 

70/35

120/12

Нігер

2090

4160

 

200

40

Замбезі

1330

2660

 

100

20

Австралія

Муррей

1100

3500

 

12

28

Північна Америка

Міссісіпі (з Міс-

3300

6260

 

490

400/210

сурі)

 

 

 

 

 

Маккензі (з Ата­баскою)

1800

4240

330

100

Св. Лаврентія

1200

3100

450

4.0

Юкон

840

3700

210

60

Південна Америка

Амазонка (з Укая-

6300

6400

 

6300

1200

ли)

 

 

 

 

 

Парана (з Уругва-

2800

4800

 

470

79

єм)

 

 

 

 

 

Оріноко

990

2800

1100

210/150

4.1. Основні елементи річкових систем

 

Річки можуть впадати в океан, моря, озера. Головна річка - це річка, що впадає в один із таких водних об'єктів, а менша річка, вода якої тече безпосере­дньо до певної більшої річки - притока. Струмок - невеликий постійний або тимчасовий потік, утворений унаслідок стікання снігової чи дощової води або виходу на поверхню підземних вод.

Руслова мережа - це сукупність природних і штучних водотоків. Части­на руслової мережі, яка включає достатньо великі, переважно постійні руслові потоки, об'єднується поняттям річкова мережа. Річкова мережа - це складний результат тектонічних, ерозійно-акумулятивних процесів, руху льодовиків, евс­татичних коливань рівня морів і океанів тощо. Зрозуміти походження структу­ри сучасної річкової системи не можна без детальних геологічних і палеогео­графічних досліджень.

Сукупність водотоків, водойм, особливих водних об'єктів у межах річко­вого басейну - гідрографічна мережа . До гідрографічної мережі не відносять­ся невеликі струмки води, які тимчасово утворюються в період танення снігу чи випадання рідких опадів, а також тимчасового накопичення води, котре ви­никає в невеликих багаточисельних зниженнях місцевості.

В будові гідрографічної (руслової) мережі можна виділити такі основні

ланки:

1.    Улоговина - верхня (за течією) ланка гідрографічної мережі - слабко висловлена, витягнена западина водно-ерозійного походження з пологими за­дернованими схилами і рівним увігнутим похилим дном.

2.    Видолинок - наступна (за улоговиною) ланка гідрографічної мережі з великою глибиною врізу, великою височиною й крутістю схилів та появою форм донного і берегового розмиву або гіллястого русла.

3.    Суходіл - переддолинна нижня ланка гідрографічної мережі без постій­ного водотоку; характеризується асиметрією схилів і наявністю звивистого ру­сла тимчасового потоку.

4.    Долина - це ланка гідрографічної мережі, яка характеризується вели­кою довжиною, що вимірюється десятками, сотнями і тисячами кілометрів та наявністю постійного потоку.

 

4.2. Типи річок

1.     За розміром басейну річки діляться на:

-   великі - річки з площею басейну понад 50 000 км ;

2

-   середні - річки з площею басейну в межах 2 000-50 000 км ;

-   малі - річки з площею басейну менше 2 000 км .

Басейн великої річки розташований переважно в кількох географічних зонах. Гідрологічний режим великої річки відрізняється від гідрологічного ре­жиму, властивого кожній географічній зоні окремо, тому він полізональний.

Середня річка зазвичай має басейн у межах однієї гідрологічної зони. Гі­дрологічний режим середньої річки характерний для більшості річок даної гео­графічної зони і тому зональний.Мала річка теж має басейн, розташований у межах якоїсь однієї географі­чної зони, але її гідрологічний режим під впливом місцевих умов суттєво відрі­зняється від режиму, який властивий для більшості річок даної географічної зони, і в такому разі він буде азональним.

2.                  За умовами протікання:

 

-  рівнинні - річки з величиною числа Фруда менше 0,1;

-  напівгірські - річки з величиною числа Фруда в межах 0,1 -1,0;

-  гірські - річки з величиною числа Фруда більше 1,0.

Число Фруда - це стан потоку (спокійний або бурхливий) і визначається за формулою Fr = U /gh, де: h - глибина потоку, g - прискорення вільного па­діння.

3.                  За джерелами (видами) живлення річки поділяються на річки сні­гового, дощового, льодовикового і підземного живлення.

4.                  За водним режимом, тобто за характером внутрішньорічного роз­поділу стоку, виділяють річки з весняним водопіллям, із водопіллям у теплу ча­стину року та паводковим режимом.

 

5.    За ступенем стійкості русла виділяють річки стійкі та нестійкі.

6.    За льодовим режимом - річки замерзаючі та незамерзаючі.

Виділяють також річки, що промерзають (що перемерзають) і ті, що пе­ресихають. Промерзання - це замерзання всієї товщі води до дна на великому протязі річки. Перемерзання - це утворення льодових перемичок лише на окре­мих мілководних ділянках русла (наприклад, на перекатах).

Деякі річки пересихають у посушливі періоди року, коли за відсутністю дощів поверхневе живлення припиняється, А підземне (ґрунтове) виснажуєть­ся.

4.3. Морфологія й морфометрія річки та її басейну 4.3.1. Водозбір і басейн річки

 

Водозбір - це частина земної поверхні та товща ґрунтів і гірських порід, звідки вода надходить до водного об'єкта. Він включає поверхневий водозбір, обмежений поверхневими водами, і підземний водозбір, що включає площу, із якої підземна вода стікає в дану річку (систему). Межі поверхневого й підзем­ного водозборів, як правило, не збігаються. Межі підземного водозбору визна­чити важко, тому за площу басейну річки беруть площу поверхневого водозбо­ру.

Басейн річки - частина земної поверхні, яка включає в себе дану річко­ву систему і обмежена орографічним вододілом. Лінія на земній поверхні, яка розділяє басейни річок і річкових систем - вододіл. Усю земну кулю можна по­ділити на два основні схили, по яких води збігають із континентів у Світовий океан: Атлантико-Арктичний і Тихоокеансько -Індійський. Вододіл між цими схилами називають Світовим або Головним вододілом Землі. Окрім того виді­ляють безстічні області земної кулі, це частина суші, із якої немає стоку в оке­ан і води її річок надходять у безстічні озера, або витрачаються на випарову­вання.

Річкові басейни відрізняються один від одного розмірами і формою.У більшості випадків площа басейна річки і площа водозбору співпада­ють, але інколи водозбірна площа буває меншою від площі басейну. Це спосте­рігається в тих випадках, коли в басейні є площі внутрішнього стоку або площі, із яких стоку взагалі не буває. Наприклад, площа басейну р. Об більша за пло­щу водозбору, тому що має області внутрішнього стоку між річками Об та Ір­тиш, між Іртишем та Ішимом і між Ішимом та Тоболом.

 

4.3.2. Морфометричні характеристики басейну

 

Основні морфометричні характеристики річкового басейну:

1.  Площа басейну (F, км ) - площа, яка обмежена вододільною лінією.

2.  Довжина басейну (L, км) - це відстань по прямій (по ламаній або меді­ані) від гирла річки до найвіддаленішої точки басейну (рис. 2).

3.   Ширина басейну (Всер Втах ,км):

Середня ширина басейну (Всер ,км) - це відношення площі басейну (F) до його довжини (L, км):

Всер = F/L


Максимальна ширина басейну (Втах, км) визначається як довжина пря­мої, перпендикулярної до довжини басейну в його найширшому місці ( рис. 2 ).5. Коефіцієнт розвитку вододільної лінії басейну (m) характеризує конфігурацію річкового басейну і являє собою відношення довжини вододіль­ної лінії (S) до довжини кола круга (S/), площа якого дорівнює площі басейну (F) і обчислюється за такою формулою:

m = S/S/ = S/2VnF = 0/282 S/Vf 6. Ухил басейну (І) визначається за такою формулою:

I = H1-H2/L,

де: Н1, Н2 - абсолютні відмітки поверхні басейну відповідно у верхній і нижній його частинах, м; L - довжина басейну, м.

 

4.3.3. Фізико-географічні й геологічні характеристики басейну

річки

До числа найголовніших фізико-географічних і геологічних характерис­тик річкового басейну відносяться:

1) географічне положення басейну на континенті, яке подається у вигляді географічних координат його крайніх точок;

2) географічна зона (зони) чи висотні пояси;

3) геологічна будова, тектоніка, фізичні й водні властивості підстилаючих ґрунтів, гідрогеологічні умови;

4) рельєф, який характеризується через похил;

5) клімат (характер циркуляції атмосфери, режим температури і вологи повітря, кількість і режим атмосферних опадів, випаровування);

6) ґрунтово-рослинний покрив, який характеризується даними про частку площі басейну ( % ), зайнятої лісами і ґрунтами того або іншого типу;

7) характер річкової мережі;

8) наявність і особливості інших водних об'єктів - озер, боліт, льодовиків.

Кількісно частку лісів, озер, боліт можна визначити за допомогою коефі­цієнтів лісистості, озерності й заболоченості (k) за формулою: k=f/F, f - площа, зайнята лісами, озерами або болотами: F - уся площа басейну

Суттєве значення в сучасних умовах має господарська діяльність. При цьому необхідно розрізняти штучне перетворення поверхні басейну (вирубка лісів, оранка сільськогосподарських угідь тощо) та штучне перетворення гідро­графічної мережі басейну і режиму річок ( спорудження гребель і водосховищ, каналів ставків тощо).

 

4.3.4. Річка і річкова мережа

Кожна річка має витік, гирло, русло, довжину, ширину, площу басейну, глибину, падіння, рівень, швидкість течії, витрати води, певний хімічний склад води.

Річкова мережа - частина гідрографічної (руслової) мережі, яка склада­ється з чітко виявлених русел постійних водотоків. Річкову систему складають головна річка, що впадає в океан, море, безстічне озеро та всі притоки, які впа­дають у неї.

Витік річки - місце на земній поверхні, де з'являється постійна течія во­ди в руслі річки. Витоком може бути джерело, болото, озеро, льодовик.Гирло річки - місце, де річка впадає в іншу річку, озеро або море. Інко­ли річка закінчується в тому місці , де вода повністю розтікається по поверхні суші, витрачаючись на випаровування і просочування в ґрунт, або ж її повністю забирають на господарські потреби. Місця, де такі річки припиняють свою те­чію, називають сліпими гирлами.

Довжина річки (L) - це відстань від витоку до гирла.

Звивистість річки характеризується коефіцієнтом звивистості (К) - це відношення довжини річки (L') на даній ділянці до довжини прямої (L1) між кі­нцевими точками річки на цій ділянці:

К = L/L'

Ширина річки (В) - відстань між урізами двох берегів. Протяжність річкової мережі - це сумарна довжина усіх річок у межах басейну.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23 


Похожие статьи

В Г Клименко - Загальна гідрологія

В Г Клименко - Формування v студентів знань і вмінь про хімічний склад та оцінку якості поверхневих вод